Оборонна архітектура Галича над Дністром (2020). Автор: Зеновій Федунків

[Filin]

Рік видання: 2020

Автор: Зеновій Федунків

Видавництво: Лілея-НВ, Івано-Франківськ

Мова: українська

Формат: 70х100 1/16 (17 х 23,7 х 2,7 см)

Обкладинка: тверда

Папір: офсетний (основний обсяг видання) + крейдований (2 листа з ілюстраціями)

Кількість сторінок: 368

Ілюстрації: велика кількість чорно-білих зображень (фото, плани, схеми, малюнки, гравюри і т.д.) + 2 листа з кольоровими зображеннями

Наклад: ?

ISBN: 978-966-668-506-6

Замовити книгу можна у автора (за допомогою персонального повідомлення), написавши автору на пошту zen21fed@gmail.com, або у видавництві.

Аннотація:

Цитата

У книжці на основі історичних, картографічних та іконографічних джерел, археологічного й архітектурно-реставраційного обстеження досліджено історію, архітектуру, характер власності, конструктивні й фортифікаційні особливості кількох об’єктів, розташованих у Галичі над Дністром. Цими об’єктами є укріплене городище, княждвір, боярське дворище, старостинський замок і укріплене місто Галич доби магдебурзького права. Передостанній об’єкт має статус пам’ятки архітектури національного значення, останній — майже невідомий широкому загалові через раннє руйнування.

Приклади сторінок:

  

  

    

    

 

Зміст:

Цитата

Слово до читача - 5

Розділ 1

Оборонны об’єкти галицької Замкової гори - 9

§ 1. Локація. Дата закладення - 9

§ 2. Поселення голіградської культури (XI—XVII ст. до н. е.) - 13

§ 3. Укріплений двір старохорватських і галицьких князів, намісників угорських королів і галицьких бояр (XI—XIII ст.) - 16

§ 4. Замок угорського і польського гарнізонів (2-га пол. XIV ст.) - 23

§ 5. Старостинський замок - 32

5.1. Старостинський замок (XV ст.) - 32

5.2. Хрестоносці під старостинським замком 1497 р. - 38

5.3. Старостинський замок (XVI ст.) - 41

5.4. Старостинський замок (перша пол. XVII ст.) - 50

5.5. Замок у період національно-визвольної війни 1648—1654 рр. - 54

5.6. Старостинський замок (1658—1675 рр.). Реконструкція Ф. Корассіні - 57

5.7. Руйнування замку військом Ібрагім-паші 1676 р. - 62

5.8. В тіні Станиславівської фортеці (1676—1772) - 64

5.9. Господарі Галицького старостинського замку - 65

§ 6. Головна локація суду Галицької землі - 101

6.1. Офіс судової адміністрації - 101

6.2. Опис замку за люстрацією 1767 р. - 105

6.3. Втрата функції судової адміністрації (1772—1796)     1 10

Розділ 2

Перетворенні замку на туристичний об’єкт, дослідження, заходи з охорони та консервації - 113

§ 7. Замок очима відомих людей - 113

§ 8. Археологічні та архітектурно-реставраційні дослідження 2-ї пол. ХХ-ХХІ ст. - 131

§ 9. Візуальне обстеження стану замку - 156

§10. Відбудова оборонних споруд Галицького замку за джерелами та аналогами - 182

Розділ З

Відтворення зовнішнього вигляду замку - 185

§11. Картографічні джерела про старостинський замок та міські укріплення Галича - 185

§ 12. Іконографічні джерела про старостинський замок - 212

§13. Фортифікаційна характеристика укріплень і оборонних споруд замку - 286

13.1. Перший будівельний період - 286

13.2. Другий будівельний період - 288

13.3. Третій будівельний період - 290

13.4. Четвертий будівельний період - 292

13.5. П’ятий будівельний період - 294

13.6. Шостий будівельний період - 297

13.7. Сьомий будівельний період - 300

13.8. Замкові підземелля - 315

§ 14. Теоретичні реконструкції замку - 321

Розділ 4

Міські оборонні укріплення Галича - 337

§ 15. Теоретичні реконструкції міських укріплень - 339

§ 16. Міські укріплення першого періоду - 346

§ 17. Міські укріплення другого періоду - 351

§ 18. Міські укріплення третього періоду - 356

Слово до читача:

Цитата

Результати історіографічних студій дозволяють стверджувати, що оборонна архітектура Галича над Дністром, який був адміністративним центром однієї із земель Руського воєводства, дозволили йому прежити Глобальні і локальні військово-політичні катаклізми, утримати міський статус і вберегтися від перетворення, як Биковен, Олешків, Любківці, Губчин та багато інших градів Галицького князівства, на сільське поселення. Надійність міських та замкових укріплень притягувала в місто аристократів, торговців, ремісників, вихідців із простолюду. Під час воєн, соціальних, політичних і династичних конфліктів неодноразово і замок, і міські укріплення руйнувалися, але дуже швидко їх відбудовували, що дозволяло Галичеві щоразу підніматися з руїн.

Розвиткові міста сприяло чимало факторів. Зокрема такі, як закладення ремісничих цехів, надання привілеїв іноземним купцям, отримання міською громадою дозволів на проведення торгів, лобіювання інтересів Галича при королівських дворах окремими старостами, просвітницька діяльність караїмів, монахів францисканців та домініканців. Однак головною дефініцією залишалася безпека старостинської резиденції, міських інституцій, громадських, сакральних і житлових споруд.

За значущістю внеску в історію західноукраїнських земель Галицький замок до появи Станиславівської фортеці по праву вважався одним із найкраще укріплених й найкраще оснащених фортифікаційних об’єктів. Призвели до такого стану речей закономірні причини.

По-перше, постав він на місці давньоруського городища, розташованого на Дністровській оборонній лінії, до якої входили сторожові остроги чи городки: Журавеньки, Козарі, Мартинів (тепер село Новий Мартинів), Галич за Луквою (тепер село Залуква), Галич (тепер місто Галич), Козина, Чортополь (тепер село Маріямпіль), Буківна, Делева, Нижнів, Ісаків, Кунисівці, Корнів, Копачинці, Підвербці, Черлениця (тепер село Чернелиця), Городниця. А отже, успадкував риси попередніх оборонних укріплень.

По-друге, майже чотири сторіччя замок виконував не тільки мілітарні функції, а й був: резиденцією галицьких старосте, де відбувалися важливі політичні події державної ваги (прийоми коронованих осіб, укладення міждержавних договорів, політичні зібрання шляхти, військові наради і т. д.); архівом, де зберігалася документація Галицької землі й окремі документи Руського воєводства (земські і гродські акти, протоколи засідань сеймиків, правові документи на успадкування майна тощо); місцем дислокації військових гарнізонів; канцелярією судової адміністрації; в’язницею для шляхти.

По-третє, замок зразка 1658 р. був дуже цікавим оборонним об’єктом з погляду фортифікації, адже поєднував у собі споруди старої баштово-стінової та нової бастіонної фортифікації, утворюючи рідкісний на українських землях тип баштово-стінової казематованої твердині. Значущості цьому оборонному об’єктові додає й те, що він дотепер переповнений нерозгаданими таємницями: у кількаярусних замкових казематах, за переказами, досі зберігається арсенал зброї, засипаний одним із вибухів; десь на замковому подвір’ї покоїться прах одного з галицьких старост; в одній з потаємних кімнат чекають свого відкривача скарби королівських намісників.

Про замок збереглося багато джерел, які дозволяють зробити ґрунтовну реконструкцію майже всіх історичних будівельних етапів. У такому плані видається можливість дослідити лише невелику кількість оборонних об’єктів.

Не так добре, як замок, досліджено укріплене місто Галич. Набагато менше уваги міським укріпленням дослідники приділяли через те, що від них ще в XIX ст. не залишилося й сліду. І все ж, численні згадки в історичних документах про небажання противника штурмувати міські укріплення, марні спроби їх захопити, кілька описових і картографічних джерел дозволяють реконструювати картину облаштування міських фортифікацій, розпізнати їхню систему оборони, з’ясувати їхню оборонозданість та значущість в оборонному комплексі.

Після релокації міста в XIV ст. переміщений з Крилоса до берегів Дністра міський осередок, що отримав магдебурзьке право, стали називати тим самим топонімом, що й давньоруський стольний град. В окремих наукових працях це призвело до ототожнення давньоруських і пізньосередньовічних інститутів влади і оборонних об’єктів. Тому, щоб уникнути плутанини в назвах, з’ясуймо питання термінології і локалізації.

Нерідко в науковій, науково-популярній і художній літературі терміном Галицький замок іменують різночасові, локовані в різних місцях, відмінні конструктивно й фортифікаційно об’єкти: дитинець міста Галича з княждвором у сучасному селі Крилосі, що функціонував у XI—XIV сторіччях, і старостинський замок на Галич-горі, який використовували як військово-оборонний об’єкт і резиденцію управителів одного з королівських доменів у XIV—XVIII сторіччях. Виходячи з того, що перехід від давньоруської до європейської системи оборони на землях Галицької Русі стався у середині XIV ст. (за О. Чоловським)* і знаменувався появою цивільно-мілітарних комплексів із назвою «замок» (сазігит), терміном «дитинець» ми називатимемо укріплену частину града Галича з княждвором у Крилосі, а термін «замок» використовуватимемо на означення оборонного об’єкта на Галич-горі.

Також не варто ототожнювати різнотипові периметральні укріплення давньоруського міста-поліса Галича («Великого Галича») на руському праві, протяжністю близько 25-ти кілометрів, і міські укріплення пізньосередньовічного Галича на магдебурзькому праві (сучасного райцентру), протяжністю близько 1,5—2 км. Останні разом з територією середмістя ми називатимемо терміном «укріплене місто».

Структурно книжку поділено на чотири розділи із взаємопов’язаними заголовками. Три з них присвячені оборонним об’єктам на Галич-горі і один — укріпленому містові. Розділи складаються з параграфів, пронумерованих наскрізною нумерацією, що не залежить від розділів. Деякі розлогі параграфи розбито на пункти.

Перший розділ присвячено локованим на галицькій Замковій горі оборонним об’єктам: поселенню голіградської культури, укріпленому двору старохорватських і галицьких князів, намісників угорських королів і галицьких бояр, замочку угорського і польського гарнізону, старостинському замку. Визначено хронологічні рамки їхнього функціонування, окреслено будівельні етапи, описано найзначніші історичні події. Особливу увагу акцентовано на військово-політичному й економічному чинниках функціонування замку, розкрито динаміку розвитку і конструктивні особливості укріплень, визначено роль галицьких старост у процесі їхнього спорудження і функціонування. Чотири параграфи другого розділу розповідають про перетворення замку на туристичний об’єкт, проведені комплексні дослідження (археологічні розкопки, натурне обстеження, архітектурні обміри) та відбудову оборонних споруд і укріплень за джерелами й аналогами. У третьому розділі запропоновано огляд картографічних та іконографічних джерел про замок, і на основі їхнього аналізу укладено фортифікаційну характеристику впродовж семи будівельних періодів. Останній розділ розкриває особливості міської фортифікації Галича на трьох етапах.

Автор висловлює щиру подяку за надані консультації кандидатові архітектури, науковому співробітникові відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України п. Юрієві Лукомському; кандидатові історичних наук, завідувачеві відділу археології Національного заповідника «Давній Галич» п. Тарасові Ткачуку, кандидатові архітектури, доцентові кафедри архітектури і містобудування Інституту архітектури, будівництва та енергетики ІФНТУНГ п. Ларисі Поліщук.

[Filin]

Зеновий Федункив много лет плотно занимается вопросами, связанными с фортификацией Ивано-Франковской области. Нам он хорошо известен по целому ряду наработок (от разведок на местности в поисках забытых укреплений до написания вереницы публикаций), которые в 2017 г. увенчала кандидатская диссертация Оборонні споруди Галицької землі Руського воєводства як об’єкти культурної спадщини (1434–1772 рр.). Отмечался Зеновий и на форуме, выступая под ником @Жиздитель 

К теме укреплений Галича Зеновий возвращался не раз, заходя с разных сторон - то статью о городских укреплениях напишет, то книжечку о замке издаст. Теперь вот наступил момент, когда все наработки по укреплениям Галича были собраны в рамках одной монографии, на страничках которой можно найти как ранее изданные материалы, так и совершенно новые сведения и аналитику.

Учитывая тот факт, что в Украине существует крайне мало городов, которые могут похвастаться отдельными книгами, посвящённых исключительно фортификации и военному компоненту, то появление этой монографии, как по мне, тянет на статус значительного события. И тем более приятно, когда автором такой работы выступил исследователь, активно интересующийся не только историей/краеведением, но и фортификацией. Отсюда и наличие порадовавших меня разделов, посвящённых строительной периодизации, реконструкциям внешнего вида/планировки укреплений и детальному анализу иконографии.

Книгу пока только бегло просмотрел, но сходу оценил внушительный объём разносторонней информации, которая, несомненно, поможет восполнить многие бреши в знаниях об истории укреплений Галича, архитектуре отдельных звеньев обороны и различных этапах их исследований.

[Гость Василь Петрик]

Вітаю пана Зеновія з прекрасною історичною монографією! Якби ще пан Юрій Лукомський видав монографію про свої архітектурно-археологічні дослідження Галицького замку у 1992-2004 рр., то картина виглядала б набагато цілісніше. На жаль, його численні детальні креслення і матеріали обстежень оборонних споруд та каплиці Катерини залишаються переважно в чорновиках і дотепер є неопублікованими (я брав участь в роботі цих експедицій). А вони б СУТТЄВО змінили подані у книжці З.Федунківа погляди на реконструкцію періодів розбудови цього замку. Водночас історична та історіографічна частина книжки пана Зеновія читається на одному подиху (прочитав за кілька годин як пригодницьку книжку! - РЕСПЕКТ!), підбір іконографії - вражаючий (хоча і не без неточностей). Також немає огляду наших дипломних робіт по Замку, виконаних у Львівській Політехніці (але то вже наша проблема, що не публікуємо). Водночас не можу погодитись із авторськими версіями планувальних етапів розвитку замку та його архітектури. Поки що прошу сприймати їх як суб'єктивні візії історика, оформлені студентами. Тому мусимо вимагати від п. Ю.Лукомського не приховувати від науковців інформацію про архітектуру Галицького замку!