Буяны: городище

[Filin]

Обсуждается этот объект: городище близ с. Буяны

с. Буяны (укр. Буяни) находится в 18 км к западу от Луцка, чуть восточней Торчина:

Живая карта

Небольшое городище находится на северо-восточной околице села:
 
Викимапия

О существовании объекта узнал из вот этой статьи, где городище внесли в тройку самых интересных находок волынских археологов в 2016 г.

Цитата

3 місце. Дослідження у Буянах.
Знайдено і описано давньоруське городище, яке доти не було описане у фаховій літературі.

Буяни
Молодший науковий співробітник ВКМ Тарас Верба розповів, що було знайдено пагорб у верхній течії річки Серни, обсаджений по периметру тополями. Спочатку на нього не надто звернули уваги, але потім виявили, що це давньоруське городище. Пізніше там стояв католицький храм, поруч з яким було середньовічне кладовище. Знайдено один кістяк, на фаланзі пальця якого був бронзовий перстень XVII століття. Також знайдено монету — ризький солід Густафа Адольфа. Городище відоме ще й тим, що у 1930-х роках його обсадив тополями відомий волинський краєзнавець, громадський діяч Микола Куделя.

За дополнительной порцией сведений обратился к Тарасу Вербе, который любезно согласился поделиться интересной авторской информацией об этом нововыявленном памятнике.

Начнём с крактой презентации для СМИ, недавно показанной в Волынском краеведческом музее:
       

План крупнее (кликабельно):


Ещё один пласт информации содержит эта справка (автор: Т. Верба):

Цитата

Вступ.
Протягом археологічного сезону 2016 року експедиція Волинського краєзнавчого музею проводила розвідки у Луцькому районі згідно Відкритого листа №127/00969 від 14 квітня 2016 р. та Дозволу міністерства культури №22-185/16 від 16 червня 2016 р. у рамках програми паспортизації археологічних пам’яток Волинської області. В складі експедиції працювали Верба Т.В. (керівник експедиції), Вашета М.П., Бубало С.В., Наумук С.С., Чопюк В.П. При відсутності фінансування з боку органів влади та музею, фінансовим спонсором виступив краєзнавець Бубало С.В. Під час розвідок було вирішено обмежитись уточненням інформації про уже відомі пам’ятки у верхів’ях русла річки Серни (територія с. Буяни) з подальшим складанням облікових карток. 

Буяни 8.
Пам’ятка знаходиться у північно східній частині села, за близько 350 м. на південь від кладовища та за близько 100 м. на північний схід від мосту. Розташована на мисі першої надзаплавної тераси р. Серни, лівої притоки р. Стир і відноситься до басейну Дніпра в межах Волинської Височини. Із заходу та півночі пам’ятка обмежена болотистою низиною, з півдня заплавою річки Серни, а  зі східної, напільної, сторони – ровом. Приблизна площа – 0,3 га. Географічні координати 50°46'09.2'' та 25°02'52.2''.
Пам’ятка Буяни-8 на даний момент використовується, як пам’ятне місце (в честь церкви, яка імовірно тут знаходилась) та як рекреаційна зона для місцевих жителів. Розробляється проект постановки її на облік, як пам’ятки історії. 

Археологічні дослідження.
Буяни 8. В праці Коноплі та Івановського описана, як курган невідомого часу, який знаходиться на мисі першої надзаплавної тераси р. Серни. Під час досліджень було встановлено, що курган імовірно був насипаний місцевими жителями в пам’ять про церкву, яка знаходилась тут до початку ХХ ст. Під час візуального огляду було встановлено, що курган знаходиться на мисі висотою 6 метрів над рівнем заплави, в основі має розміри 55х50 м. Схили пагорба з півдня, заходу та північного заходу носять сліди ескарпування, а з східної (напільної) сторони мис перерізаний ровом шириною 1,5м. та глибиною до 0,6 м., який значно затягнутий внаслідок змивання ґрунту. Ознак валів не виявлено. Мис має плаский майданчик розмірами 30х35 метрів. По центру знаходиться пагорб (курган) діаметром 10 м. та вистою біля 1 м. Під час візуального обстеження на ескарпованих схилах та на майданчику було виявлено гончарну кераміку, яка за аналогіями датується ХІ-ХІІІ ст. та кілька фрагментів ліпного посуду тшинецько-комарівської культури. Є всі підстави вважати, що пам’ятка Буяни-8 є городищем давньоруського часу або феодальною садибою. Також на це вказує той факт, що на схід від рову концентрація керамічного матеріалу давньоруського часу дуже незначна, тобто концентрується на майданчику мису.

Для кращого датування було закладено шурф розмірами 2х2м. у південній частині городища. Стратиграфія: 0,00-0,05 м. – дерн, 0,05-0,6 м. – темний гумусований суглинок, з незначними вкрапленнями печини та перетлілої деревини, в якому траплялись давньоруські матеріали та знаходився потужний пласт людських кісток в основному з відсутнім чи порушеним анатомічним укладом, 0,6-0,8 м. – світло сірий суглинок, в якому також траплялись фрагменти кераміки періоду Київської Русі (уламки гончарних горщиків і пломба дорогичинського типу) та значна кількість людських решток, 0,8-0,95 м. – порушений передматериковий шар в якому виявлено анатомічно збережене інвентарне поховання (пох. №1),  нижче материкова глина, у південній та північній стінках та дні шурфа читаються контури ще двох могильних ям. В шарі на глибині до 0,8м. росла значна кількість деревних коренів, що значно ускладнювало роботу та стратифікацію шару.

Поховання №1 було трупопокладне, скелет розташовувався горілиць, на спині у випростаному положенні. Руки імовірно складені на лоні. На фаланговій кістці було виявлено бронзовий перстень, під похованням було знайдено монету солід Густава Адольфа. По знайдених речах та по положенню скелета можна стверджувати, що поховання відноситься до XVII століття. 

Матеріали отримані під час шурфування представлені металевими виробами XVIІ ст. та фрагментами вінець гончарних горщиків періоду Київської Русі (фрагмент вінця кружального горщика ХІ ст. Вінце у вигляді манжета зі згладженою верхньою частиною манжета. Фрагмент вінця орнаментованого кружального горщика ХІ-ХІІ ст. Вінце відігнуте назовні, має тонке гостре завершення, ззовні орнаментоване пальцевими защипами. Фрагмент вінця кружального горщика ХІІ ст. Вінце відігнуте назовні у вигляді потовщення. Фрагменти валикоподібних вінець кружальних горщиків ХІІ-ХІІІ ст.). Матеріали XVIІ століття представлені: срібним солідом Густава ІІ Адольфа, на аверсі зображена монограма «AG», на реверсі герб міста Гданська; двома щитковими перстнями, на одному з яких є рослинний орнамент; цвяхами т-подібної форми.

Ещё парочка нюансов, о которых мне сообщил Тарас в личной беседе:

1. Как вы, возможно, заметили, храм, который находился на территории укреплённого участка, называют то "католицьким храмом", то "церквою". На самом деле пока толком непонятно, какой именно сакральный объект там располагался, поскольку никаких его описаний или хотя бы упоминаний у исследователей объекта пока нет. Лишь условное обозначение в виде креста, присутствующее в районе нужной локации на парочке карт сообщает, что там действительно существовал некий сакральный объект.

2. В текстовой справке сказано, что в планах значится постановка объекта на учёт в качестве памятника истории, а не памятника археологии. Как оказалось, это инициатива на уровне сельсовета, представители которого хотели таким образом отметить значимость не городища, а мемориального кургана с участком, окружённым тополями. Остаётся надеяться, что объект поставят на учёт ещё и в качестве памятника археологии.