Овідіополь: Аджидерська фортеця (форт)

[Nimrod]

Обговорюється цей об'єкт: Фортеця поблизу містечка Овідіополь
 

У 18 ст. на лівому березі Дністровського лиману існувало невелике неукріплене турецьке містечко Аджидер:

Цитата

АДЖИДЕР (Хаджидере, Гаджидер, Agider; з тюркської – гірка долина) – містечко і порт. Існував з часів Османської імперії як порт для експорту продовольства (переважно збіжжя) до Туреччини й Криму. Вперше згадується 1758 в донесенні сотника Слобідського козацького полку Констянтинова генералу І.Хорвату-Куртиці. Йдеться про те, що з травня по серпень «турки і татари Кримської і Буджакської орди, а також греки і волохи скуповували пшеницю і суржик та… віддавали до міст різних, в тому числі до Очакова, Білого города, Гаджидера… в тамтешні магазини». У 1764-1765 згадуваний з тим, що «кримський хан Селім Гірей приїхав до Хаджибею і на пристані Аджидере виявив 174 заповнених зерном погреби (документ з Османського архіву Стамбулу опублікував О.Г.Середа). З російсько-турецької війни 1768-1774 маємо донесення козаків: «Другого дня [11.07.1770] в містечку Аджидер, здобули немалу здобич, хоч там із супротивників нікого не застали, всі втекли до Білгорода; але підійшли до нас на човнах, і з гармат перестрілювалися, проте дістали відсіч... Після чого вказане містечко спалили і до фортеці Хаджибейської маршем вирушили…». З 1784 маємо опис Лафітта-Клаве: «Гаджи-Дере розташоване на лівому березі річки, в її затоці чи западині навпроти Аккермана. Його перетинає струмок, від якого селище і дістало свою назву. Як розповідають, воно було більше за Аккерман, але зруйноване російськими військами під час минулої війни і не відновлене...». 1791 Ф.П. де Волан дав таку характеристику: «Місце розташування Аджидера вочевидь було дуже привабливим... Руїни мають близько трьох з половиною верст у периметрі... Молдовани, які мешкають у Калаглеї за 5 верст звідси, згадують Аджидер як земний рай і особливо хвалять вино, яке тут робили, вважають його найкращим в усій Молдові та Бесарабії. Аджидер був найбільшим містом цієї провінції після Очакова і мав значний ринок вивезення пшениці й худоби (переважно баранів) до Константинополя… Аджидер завжди слугував туркам за пункт висадки і зв’язку з Хаджибеєм». 1792 він лежав у руїнах, прощо зазначив генерал-губернатор В.В.Каховський. Після входження Очаківської області до Російської імперії тут збудували Аджидерську фортецю, а містечко назвали Овідіополь (1795). Сардинський посол де Турбіа повідомив (1796), що він стоїть на тому самому місці, де колись був Аджидер (Agider).

САПОЖНИКОВ І.В.

*) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 10-11.

Після руйнування Аджидеру, з 1792р. росіяни почали будувати на його місці фортецю, яка мала входити до так званої Дністровської укріпленої лінії:

Цитата

ДНІСТРОВСЬКА ЛІНІЯ УКРІПЛЕНЬ – низка фортець на лівому березі пониззя р.Дністер. Після російсько-турецької війни 1787-1791 і Яського миру, Османська імперія поступилася на користь Російської імперії Очаківською областю. Для захисту нових кордонів заклали низку фортець. Рішення про їх створення ухвалила імператриця Катерина ІІ 17.06.1792. Будівництвом керувала спеціальна експедиція на чолі з О.В. Суворовим. Лінія ішла від р.Ягорлик по Дністру й лиману до його гирла, а далі морським узбережжям до Південного Бугу. На 1795 постали фортеці: Середня (Тирасполь) навпроти Бендер, Аджидерська на Дністровському лимані і Хаджибейська на березі моря. Укріплення сприяли освоєнню реґіону, розбудові Овідіополя та інших міст.

САПОЖНИКОВ І.В.

*) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., с.104.

Російська фортеця втратила своє значення вже через десять років після будівництва, хоча формально проіснувала до 1848 року, так і не дочекавшись застосування у Східній, або Кримській війні:

Цитата

АДЖИДЕРСЬКА (Овідіопольска) фортеця  – укріплення на лівому березі Дністровського лиману, навпроти Аккермана. Після указу Катерини ІІ про приєднання Очаківської області Ф.П. де Волан  склав проект і кошторис фортеці. У березні-липні 1792 імператриця підписала два укази щодо спорудження тут укріплень. 20 вересня катеринославський генерел-губернатор В.В.Каховський скерував сюди 160 вояків для земляних робіт. Будівництвом, проваджуваним «вахтовим методом» (солдати різних полків ішли на зміну один одному), керував інженерний офіцер Є.Х. Ферстер. 21.10.1795 адмірал Й.М. де Рібас підняв над фортецею імператорський штандарт, хоч роботи ще тривали. На планах 1790-х видно, що вона сходила до берега трьома терасами (карта 13а, 18, 23). Горішня площею 12,3 десятин разом з гласисом мала в плані форму прямокутника з двома кутовими бастіонами. Всередині – одноповерхові казарми, арсенал, гауптвахта, будинок офіцерів та майдан. 1796 барон де Турбіа, оглянувши три артбатареї, призначені для захисту хлібних магазинів, іронічно зауважив: «Усе це називають фортецею, але по суті – це ніщо». Протягом 1803-1805 у фортеці містилися німці, що прибули на поселення до колишнього Лібентальського округу. У 1835 в ній були: будинок коменданта, кухня, челядня, флігель, казарми, гауптвахта, порохові склади та піч для випалу цегли. 1848 фортецю виставили на торги і її придбав одеський купець Олександр Доменіко за 3001 руб. Укріпленням, на які витрачено 190 тисяч рублів, не судилося прямого використання. Боєздатність фортеці оцінили подорожні. Так, О.Мармон у 1830-х зазначив: «на лівому березі Дністра, за дві тисячі туазів [близько 2 км] від річки, є друга [земляна] фортеця, старовинна російська… Вона без мурів і без води в ровах. Її могли зруйнувати, нічого не втративши…». М.Надєждін 1839 назвав її «картковою хаткою».

САПОЖНИКОВ І.В.

*) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 11-12.

Додатково інформація про сучасне містечко Овідіополь, що розбудовувалося біля фортеці:

Цитата

ОВІДІОПОЛЬ – селище (з 1970), центр селради і району. Розташоване в південно-східній частині Овідіопольського району на лівому березі Дністровського лиману. Площа земель селради 10480 га, населеного пункту 1277,5 га. Населення Овідіополя 11958 осіб. Територія ради обмежена на заході Дністровським лиманом, за яким лежить Білгород-Дністровський район, та межує: на півночі з Калагл., на сході – з Доброолексан. і Бараб., а на півдні – з Роксол. сільрадами. На 2005 із соціально-культурних установ діяли: 6 закладів освіти, 6 дитячих дошкільних та 6 позашкільних (в тому числі дві музичні школи), ДЮСШ, Будинок дітей і юнацтва, станція «Юний технік», два БК, Палац спорту, 2 музеї, 3 бібліотеки, 4 спортивні майданчики і зали; 4 заклади охорони здоров’я (районна лікарня, 2 поліклініки, санітарно-епідеміологічна станція). На місті селища раніше було містечко Хаджи-Дере (Аджидер). У 1793-1795 тут збудували фортецю (Аджидерська) і місто з митницею та складами солі, яке дістало статус заштатного (1795). Того самого року перейменоване на честь поета Овідія. Адміністративно входило до повітів: із 1795 – Тирасп., із 1828 – Одеськ. На 1795: 266 осіб (97 купців, 96 міщан, 6 різночинців, 3 церковнослужбовці, 19 тимчасових мешканців). За даними ревізії 1799, тут мешкало 269 осіб обох статей, з яких 42 сім’ї живилися коштом найманих чоловіків-робітників, а також було 16 кам’яних і 22 саманних приватних будинки та ще 9 кам’яних будівель різних установ. Загальний щорічний оборот 16 крамниць становив понад 18 тис. руб. З 1806 безповітове місто Херсонської губернії. На 1849: православна церква (Овідіопольська соборна Св. Миколая церква), парафіяльне училище; 410 будинків (13 кам’яних і 397 дерев’яних та комишево-глиняних); 12 лавок, 13 винних погребів; незначна торгівля; населення 3512 осіб (1815 чол. і 1697 жін.). Тоді ж таки діяли Овідіопольський порт і Дністровська пароплавна переправа (див. «Граф Воронцов» і «Дністер»). (...) У селищі чимало археологічних пам’яток. З кінця ХVІІІ ст. тут знаходили рештки стародавніх будівель, грецькі амфори, еллінські написи; Ф.П. де Волан повідомив про знахідку кількох давньогрецьких могил (див. Овідія гробниця) під час копання ровів Аджидерської фортеці. 1870 О.О. Кочубинський отримав тут від мешканця Агатієва монету римського імператора Коммода (186-192р. н.е.). Згодом виявлено стоянку пізнього палеоліту (Скурта, І.В. Сапожников, 1984); досліджено кургани на східній околиці селища (1969, М.М.Шмаглій та І.Т.Черняков); античні поселення: Овідіополь І. Відкрив у 1948 М.С. Синицин: Розкопане 1973, 1981-1982 А.Г. Загинайло.

АРГАТЮК С.С.

*) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 228-230.

Довідкове видання "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник" доступне в електронній версії. Наводяться карти і плани.

[Filin]

Крепость на Google Earth:

Викимапия

Крепость на карте Шуберта (1868-1916), подписанная как "Старое укрепление":

Живая карта

Есть книжечка Аджидер-Овидиополь: очерки по археологии и истории города и крепости (2015), где содержится много интересной информации по теме крепости. Все карты, планы и схемы, опубликованные ниже, взял оттуда.

Крепость на плане 1791 г.:

"План форта Гаджидера" Ф.П. де Волана 1794 г.:

Адмиралтейство на плане 1794 г.:

Овидиополь, город и крепость, на карте 1794 г.:

План крепости 1796 г.:

Конструкция крепости по плану 1796 г.:

План крепости 1796 г. совмещен с аэрофотосъемкой современного Овидиополя:

Город и крепость на карте 1798 г.:

Крепость на карте 1806 г.:

Город и крепость на плане 1809 г.:

Город и крепость на плане 1833 г.:

План 1840-х гг.:

"Развалины турецкой крепости" на генштабовской карте 1929 г.:

[Filin]

О Днестровской линии

В справочнике "Овідіопольський район" (2011) И. Сапожников упоминает Аджидерскую крепость, как один из форпостов Днестровской линии, а в книге Аджидер-Овидиополь: очерки по археологии и истории города и крепости (2015), одним из автором которой также был И. Сапожников, высказывается (стр. 86-88) уже немного другая мысль. Суть её сводится к тому, что в полном объёме проект Днестровской линии так и не был реализован, потому в книге даже звучит вопрос "Существовала ли вообще так называемая "Днестровская линия крепостей"? В итоге предлагается рассматривать Аджидерскую крепость, как часть другого проекта:

Цитата

Итак, поскольку «Днестровская линия укреплений» в полном объеме так и не была построена, мы можем рассматривать крепости Тираспольскую..., Аджидерскую, а тем более Аджибейскую, Кинбурнскую и Очаковский (будущий Николаевский) форт в рамках другого проекта, который Ф.П. де Волан разработал для охраны новой (сухопутной и морской) границы Российской империи в Очаковской области.

Об участии в проектировании/строительстве Суворова

На Викимапии Аджидерская крепость подписана как "Остатки Суворовской крепости":

Викимапия

И вообще, насколько я понял, строительство крепости часто связывают с прямым участием Суворова, однако в книге Аджидер-Овидиополь: очерки по археологии и истории города и крепости (2015) на стр. 88 эта версия опровергается:

Цитата

Итак, на основании целого ряда источников можно сделать вывод, что выбор места для Аджидерской крепости, начало ее проектирования и даже первый этап строительства произошли без участия А.В. Суворова.