Журжинці: городище, лінійний вал

[Nimrod]

Обговорюється цей об'єкт: городище поблизу сіл Журжинці і Хижинці

Біля села Журжинці (село на Вікімапії) знаходиться велике давнє городище, залишене укріпленнями, які археологи відносять ще до ранньозалізного, тобто античного, періоду.

Спочатку інформація про саме село:

Журжинці - село Лисянського району Черкаської області. Давня назва поселення - Джуринці, Джурджинці. Дослідник М. Любавський згадує поселення Джуринці 1480 як отчину Баглаїв. Це найдавніша згадка поселення території сучасної Лисянщини. Пізніше, дехто П. Надзуга, який, зібравши пісні в селах Звенигородщини, 1928, надіслав їх вченому А.Ю.Кримському, де в одному с місць запису уточнював: "село Журжинці, або Джурджинці - на північ від Звенигородки, на північний схід від Лисянки". В історичних описах села значиться, що Журжинці - поселення на північ від Звенигородки і на північний схід від Лисянки, біля початку річки, яка впадає нижче Лисянки у Гнилий Тікич. Мова йде про одну з існуючих на той час річок Лисянка або Зубря. Місцевість поблизу Журжинців - гориста й лісова. 1730 у селі збудована церква. 1741 у Журжинцях налічувалося 50 дворів. У 19 ст. у поселенні знайдено багато археологічних матеріалів: базальтовий молоток, бронзовий гельт з вушком, 2 залізні ножі, 2 залізні стрілки, залізне вістря і т.п., виявлено в окрузі рештки давнього земляного валу. 1825у Журжинцях народилося 39 чоловіків та 37 - жінок. Зареєстровано 26 шлюбів, померло 30 чоловіків і 27 жінок. Представники чоловічої статі на час смерті мали: двоє по одному року, четверо по 3 і 4, інші - по 8, 11, 30, 32, 35, 37, 41, 42, 46, 47, 50, 57 років. Запис у метричну книгу зробив священик церкви Різдва Св. Богородиці Моісей Коломойцев. Згідно з розподільчим актом 1838 власниками Журжинців стали землевласники Прототопови. (тобто Протопопови - N.)

(...)

Поблизу села збереглися залишки скіфських курганів, городище доби раннього залізного віку.

(...)

В.Щербатюк

*) "Край козацький. Довідник з історії Лисянщини" за наук. ред. Гуржія О.І., К. "Наукова думка", 2004, тир. 1000 прим., 408 с., сс. 93-94.

Як бачимо, історія села Журжинці досягає середньовіччя. Проте городище, також згадане в процитованій статті, значно старіше за село. Ось як воно описується:

Журжинецьке городище - залишки поселення доби раннього залізного віку, яке збереглося поблизу с. Журжинці Лисянського району Черкаської області. Датується 6 ст. до н.е. Проте знахідки ліпної кераміки чорноліської культурина території городища свідчать, що поселення виникло ще до 8 ст. до н.е. Журжинське городище витягнуте по осі південний схід - північний захід, має площу понад 700 га. Навколо поселення є рів і вал висотою до 10-12 м. Рельєф місцевості нерівний. У деяких місцях вал проходить по підвищенню над глибокими балками. Південно-східна частина городища поблизу с. Хижинці Лисянського району заросла листяним лісом. Ця частина укріплення збереглася найкраще. У центрі городища, на схід від с. Журжинці, проходить внутрішня лінія укріплення площею 47 га. Вал охоплює високий майданчик, зарослий невеликим лісом. Журжинське городище має свого роду фортифікаційні унікальні особливості: вали розташовані в деяких місцях зигзагоподібно, що давало можливість обстрілювати вороога під різними кутами. До городища вели два входи: з північного та південного боків. В'їзд до поселення в основні ворота закривався допоміжними воротами. Таким чином, ворог, увійшовши через основні ворота, потрапляв у пастку, яка обстрілювалася майже з усіх боків.

О.Березовський

*) "Край козацький. Довідник з історії Лисянщини" за наук. ред. Гуржія О.І., К. "Наукова думка", 2004, тир. 1000 прим., 408 с., сс. 92-93.

В цьому описі здається є неточності орієнтирів на прилеглі села, які можуть утруднити пошуки укріплень. Втім, основні особливості городища зрозумілі. Це одне з городищ-гігантів "скіфського" періоду, укріплення якого, можливо, почали будувати нащадки носіїв чорноліської археологічної культури (очевидно давні балти), а використовували потім вже представники скіфського державного утворення.

Інтернет-ресурсі щодо залишків укріплень поблизу Журжинців надто мало інформативні:

Сторінка села в україномовній "Вікіпедії".

Сторінка села в російськомовній "Вікіпедії".

Журжинці на сайті "Україна Інкогніта".

Залишається ще одне питання. Між Журжинцями та Хижинцями згадуються "давні земляні вали" відомі як "Змієві", причому навіть в контексті оборонних ліній, що використовувала середньовічна Русь. Побудова оборонних ліній Русі південніше річки Рось видається взагалі, малоймовірною. Скоріше за все мова йде про вали замкнені, які належать до того-таки Журжинського "скіфського" городища. Проте до остаточно з'ясування цього питання залишається невелика ймовірність, що мова йде про окремий відрізок лінійного (незамкненого) валу, що доповнював на певному напрямку укріплення городища.

Ось що повідомляється про "Змієві вали" у згаданому виданні:

Змієві вали - укріплення, що простягнулися на південь від Києва вздовж приток Дніпра - Віти, Стугни, Трубежа, Сули, Росі та інших. Точної дати спорудження не визначено, приблизно у 1 тис. до н.е. - 1 тис. н.е. Застосовувалися для оборони від нападів кочовиків, зокрема для захисту південних рубежів Київської Русі. Назва походить від народної легенди про давньоруських богатирів, які перемогли велетенського змія, впрягли його у плуг і примусили проорати гігантські борозни. Змієві вали збереглися на території Лисянського району Черкаської області довжиною 10 км поблизу сіл Журжинці та Хижинці. І. Фундуклей 1848 писав про значення Лисянських Змієвих валів: "Відносно важливості історичної, ні один із предметів тутешнього краю не може зрівнятися з могилами, за винятком, можливо, валів, з яких (як можна здогадуватись) одні були стінами для міст і поселень грецьких та скіфських, інші - позначали кордони яких-небудь народів, а ще інші були просто військковими укріпленнями у віддалені часи". Краєзнавці Лисянщини дійшли висновку, що коли в подальших дослідженнях Журжинсько-Хижинських Змієвих валів виявиться, що вони збудовані в один час із валами, які розташовані по межиріччях Ірпеня, Стугни, Росі, то можна буде говорити про існування сильного племінного, а можливо й державного об'єднання на території Лисянщини.

В.Щербатюк

*) "Край козацький. Довідник з історії Лисянщини" за наук. ред. Гуржія О.І., К. "Наукова думка", 2004, тир. 1000 прим., 408 с., сс. 100-101.

Ця стаття додає мало інформації до вже відомої, але мабуть, зі стінами скіфського міста Фундуклей в цьому випадку не помилився.

[Filin]

Это городище есть в списке памятников археологии Национального значения.

Цитата

На дніпровському лісостеповому Правобережжі було кілька "протокнязівств" (інша назва їх – регіональні системи): на Київщині (центральне поселення - Велике Ходосівське городище), у сточищі Росі (центр – Трахтемирівське городище), в басейні Тясмину (центр – Мотронинське городище), а також у межиріччі Росі й лівих допливів Південного Бугу (центр – майже не досліджене велике городище поблизу села Журжинці).

Источник

Там ещё трипольский слой есть, о чём сообщает Реестр археологических памятников трипольской культуры:

Цитата

с. Журжинці Лисянський район

Культурний шар трипілля виявлений в межах внутрішнього укріплення скіфського городища. Обстежувалось розвідками експедиції «Холодний Яр» під керівництвом С. С. Бессонової у 1985, 1989 рр., а також співробітниками Черкаського обласного краєзнавчого музею у 1986 г. Відноситься до пізнього трипілля (етап СІ).

Вот в этой статье есть дополнительные сведения о городище со ссылками на источники информации. Также там есть спутниковый снимок, на котором показаны уцелевшие линии земляных укреплений, расположенных между сёлами Журжинцы и Хижинцы:

Иван Быков сделал несколько фото линии укреплений, которая расположена фактически на въезде в с. Хижинцы со стороны с. Журжинцы (локация на Викимапии).

На валу, разрезанном дорогой, установлена парочка потрёпанных какими-то уродами табличек, одна из которых сообщает, что перед нами "Козацький вал" (!?):

Источник

Источник

Источник

[Nimrod]

- Те що городище вивчалося мало, зовсім не дивує.

- Культурний шар "трипільського" часу на Черкащині і зокрема, на Лисянщині, розповсюджений дуже широко, зокрема й біля тої-таки Дібрівки...

- Чесно кажучи, саме таку чудернацьку конфігурацію валів я собі уявити не міг, як не вдивлявся у зображення Вікімапії. Контур по знімку в сполученні з наявними описами дають можливість також уявити, де знаходяться залишки внутрішньої фортеці, або акрополю, добре видно той самий лісок.

- Биков і там встиг побувати, залишається лише по-хорошому йому позаздрити...)

А фото з табличками взагалі являє собою гротеск: Заповідник (!) Природно-заповідного фонду України (?!!) "Козацький вал" (?!), територія якого при цьому в переважній частині розорюється веденням сільского господарства, що добре показують супутникові знімки!

А статус пам'ятника археології національного (!) значення жодним чином не береже ні сам пам'ятник, ні навіть його таблички!

[Nimrod]

Може виникнути притання, чому не було дано витягу зі статті про село Хижинці, до якого обговорювне городище прилягає так само як і до Журжинців. Не дано через те, що хоча село це також досить поважного віку, проте про укріплення біля нього там згадано зовсім коротко. Втім, такий витяг, для повноти, навести все ж можна:

Хижинці - село Лисянського району Черкаської області. Поселення вперше згадується 1599, коли дозвіл Вінницькому і Брацлавському старості Ю.Струсю на його передачу шляхтичу О.Калиновському у складі Брацлавського староства дозволив своєю грамотою польський король Сигізмунд ІІІ (...). 1740 в селі збудували нову дерев'яну Богородичну церкву поблизу старої. Селяни Хижинців 1768 виступили проти уніатського священика В.Шпаковського і вручили ключі від церкви православному священику А.Подруському, який прибув до села 24 березня того року. У відполвідь лисянській комісар А.Хічевський разом із лисянським намісником А.Шпаковським - братом В.Шпаковського завдали православному священику принижень, тортур і під загрозою страти вигнали із села. На середину 19 ст. Богородична церква відносилася до 5-го класу, мала 50 десятин землі. 1776 монахи Лисянського Свято-Троїцького монастиря спорудили деревяну церкву на честь Святих Іоакіма та Анни. 1820 приміщення церкви перебудували, оскільки старе вже не вміщувало всіх парафіян і застаріло. 1825 священик іншої сільської церкви Різдва Святої Богородиці Іоан Андриєцький у метричній книзі зафіксував: шлюбів - 12, народжених хлопчиків - 22, дівчаток - 14, померлих чоловіків - 8, жінок - 12. Серед представників чоловічої статі померло двоє у віці 2 і 40 років, інші - у віці 51, 55, 60, 65 років.

(...)

Поблизу села у напрямку села Журжинці збереглися Змієві вали довжиною 10 км, які у давнину відігравали роль укріплень від ворогів (...).

В.Щербатюк, Р.Павленко, О.Березовський

*) "Край козацький. Довідник з історії Лисянщини" за наук. ред. Гуржія О.І., К. "Наукова думка", 2004, тир. 1000 прим., 408 с., сс. 289-290.

Жартома, можна дійти висновку, що "роздвоєння об'єкту" в краєзнавчій літературі сталося через суперництво мешканців двох сіл. Якщо об'єкт фортифікації спостерігався від Журжинців, він рахувався скіфським городищем, якщо спостерігався від Хижинців - рахувався вже руськими Змієвими валами... ))

Певні сподівання дізнатися нові подробиці про Журжинецьке городище покладалися на книгу того-таки Володимира Щербатюка - "Історія регіонів України: Лисянщина" К. "Логос", 2002, тир. 1000 прим., 428 с. Проте, мабуть, автор цієї книги всю інформацію яку мав про городище переніс в колективний "Довідник..." Городище згадується в ній двічі і досить коротко:

Залишки городища скіфського часу знаходяться біля села Журжинці*44. Городище займало площу близько 700 гектарів, було оточене земляним валом і ровом, в його центрі проходила внутрішня лінія укріплення площею до 50 гектарів.

*44) Картки - описи історико-археологічних пам'яток Лисянського району.

*) Названа праця, с.18.

Журжинці. Поблизу села зберігаються залишки укріплень доби раннього залізного віку. Городище витягнуте по осі південний схід - північний захід, має площу понад 700 га. У центрі городища проходить внутрішня лінія укріплення площею близько 50 га. (...)

*) Названа праця, с.49.

***

Звернення до відомої праці І.Фундуклея 1848р. видання показало, що укладач статті довідника, В.Щербатюк, процитувавши загальні висновки автора про вали, примудрився пропустити фрагмент стосовно самих валів біля Журжинців:

Звенигородскій уєзд;

(...)

г) Валы.

(...)

3). В пяти верстах от мєстечка Лысянки, к сєверу, находятся валы, отстоящіе один от другаго на 3 и 4 сажени. Они тянутся на разстояніи 10-и верст до селенія Журжинец, откуда поворачивают мимо селенія Щербачинец до селенія Хижинец и к самому началу, обнимая собою довольно значительное пространство. В полуверстє от этого вала, в лєсу Комаровском (Каневскаго уєзда), есть другой такой же вал.

(...)

*) И. Фундуклей "Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии" (репринтное издание) К. "Академкнига" 2008; 174 с. Доп. тираж 2010г. 20 шт.; с.16.