Бурштин: локалізація укріплень

[Жиздитель]

Дякую за інформацію, часто проїзджав попри цю хату, думав що замок був тут, але підтверджень не було.

А символічна могила "борцям за волю України", яка зараз насипана, де відносно плану?

Символічна могила розташована в парку метрів 150 до церкви (цеква на карті є, аптека теж, визначити місце могили не складно). Також слід зауважити, що дорогу десь в 1990-х роках проклали по місцю, де на карті розташована ніби-то вежа. Це пам"ятають навіть ще зовсім молоді люди. Тому Filin я місце це сфотографував, але не показую, б там проклали дорогу і нічого не побачиш!!!

Навідуватись потрібно ранньою весною, або пізньою осінню, інакше трава в ріст дерев не дозволить нічого побачити.

[Imlorton]

Здрастуйте форумчани! Випадково наткнувся на ваш форум і побачив багато цікавої інформації про моє рідне місто, в тому числі карти, більшість яких досі не бачив. Тому хотів би поділитися своїми думками і спостереженнями.

Ось на карті червоним позначено приблизний район замку. Зараз від нього нічого не залишилось, багато людей навіть не знають, що він там був. Єдине що нагадує про замок,а точніше палац - це напівзруйнована статуя (1). Якщо хочете, можу викласти відео, де її добре видно. Північніше неї очевидно пролягав вал і рів, але зараз там, як уже згадувалось - дорога, та й то захаращена мусором. На №2 - Могила борцям за волю України, або як її ще жартома називають - "Макдональдс". 3 - колишня аптек, якій вже понад сто років, зараз там продають запчастини, здається. №4 - Церва Воздвиження Чсеного Хреста.

Від валів на вул. Валовій зараз нічого не має, та й я, хоч ходив біля тої вулиці до школи, навіть не знав, що вони там були. Хоча правда зберігся потічок, який колись, напевно, був ровом.

Також, форумчани, можу пофотографувати деякі місця, які вас цікавлять, і піхніше викласти, буду Бурштині на Великдень.

[gutsulsky]

А де касова гора?

[Imlorton]

А де касова гора?

Вона на Південний-Схід від Бурштина, за морем. Координати 49 13 30 - 24 41 40. Але навряд чи там можна знайти славнозвісну "касу".

[Жиздитель]

Єдине що нагадує про замок,а точніше палац - це напівзруйнована статуя (1).

Трохи розчарую Вас відносно статуї. Це не витвір мистецтва, а радянська штамповка, поставлена в 1950-60-х роках. Пам"ятаєте в парках колись ставили піонерку з веслом, хлопця з м"ячем... Так статуя, про яку говоримо була трьома ведмедями. По області їх стояло кільканадцять штук. Років три тому, бачив таких ведмедів у Букачівцях, в Більшівцях в парку збереглися три косулі, хтось облив їх червоною фарбою, тож виглядає ніби вампіри пообідали... Так що до Яблоновських скульптура не має ніякого відношення, але замок і палац там стояли. Територія знівельована не так давно - в 1990-х роках. Позаду замчиська, ближче до річища Гнилої Липи планували побудувати профілакторій. Але грошей не вистачило і напівзруйновані фундаменти стирчать досі.

[gutsulsky]

Imlorton дякую, просто було цікаво як памятка природи, на гуглі є вказівка, знайшов. У літературі йде як памятка природи, хотів туди потрапити, але немає точної вказівки де це

[Imlorton]

Трохи розчарую Вас відносно статуї. Це не витвір мистецтва, а радянська штамповка, поставлена в 1950-60-х роках. Пам"ятаєте в парках колись ставили піонерку з веслом, хлопця з м"ячем... Так статуя, про яку говоримо була трьома ведмедями. По області їх стояло кільканадцять штук. Років три тому, ще стояли в Букачівцях. В Більшівцях нещасні косулі. Так що до Яблоновських скульптура не має ніякого відношення, але замок і палац там стояли. Територія знівельована ще не так давно в 1990-х роках. Позаду замчиська, ближче до річища Гнилої Липи планували побудувати профілакторій. Але грошей не вистачило і напівзруйновані фундаменти стирчать досі.

Дякую, на рахунок статуї, бо я впринципі підозрював, що вона щось не дуже корелює з палацом. А ще дякую на рахунок профілакторія, бо мене дуже давно непокоїв таємничий недобудованйи фундамент, в глухому закутку Бурштина, про який ніхто нічо не знав.

[Filin]

Ещё немного о замке и укреплениях города

Начну с того, что порываюсь сделать уже давно, а именно – с привязки куска кадастра, которым поделился Жиздитель, к спутниковому снимку. Не уверен в стопроцентной точности стыковки, но думаю, что плюс/минус туда-сюда, как говорится, особой погоды не сделают. В общем, у меня получилось вот так:

Несколько соображений по этому поводу:

• Раньше звучала мысль, что тот объект, который похож на башню, находится под дорогой. Но может это не так или не совсем так?
• Какая ирония – фундаменты дворца (ведь вполне возможно, что они сохранились), похоже, находятся во дворе той единственной хатки, которая обосновалась на замчище. И что интересно – кажется, на спутниковом снимке прямоугольник несуществующего здания частично очерчен растительностью. Место не застроено, напрашивается на раскопки. Жаль, что в Бурштыне не хотят приобрести ещё одну достопримечательность.
• Напрашивается мысль, что четырёхугольная площадка, видимая на кадастре, это может быть площадка старого замчища. Если это так, то можно понять, какую именно территорию занимал старый замок и где стоит искать остатки других башен, валов, стен.
• Я не спец по кадастрам, потому интересно, почему зона рва с запада и востока выделена зелёным, а та зона, где остатки укреплений сохранились и в наши дни (северная сторона), покрашена в другой цвет?

Параллельно возникли ещё и такие вопросы:

• Если инвентарь конца 17 века чётко описывает замок, как деревянно-земляное укрепление, то что же изображено к северу от дворца на кадастре? Ведь вряд ли это деревянная башня с куском вала. Может это вовсе не части старого замка? Очень сомнительной кажется мысль, что в 18 веке замок вдруг решили перестроить в камне и вот именно остатки этого сооружения можно увидеть к северу от дворца. Или всё же перестраивали?
• Смущает упоминание в инвентаре 2-х ворот у замка. Зачем такому небольшому сооружению двое ворот? Интересно и то, что их называли «Галицкими» и «Львовскими», что более характерно для описания ворот городских укреплений, от которых отходили дороги в стороны важных городов, в честь которых эти ворота и называли.

Если отбросить сомнения и просто начать фантазировать, то, возможно, планировка старого замка выглядела как-то так:

Но пока оставлю эту тему и сосредоточусь на том, как сейчас выглядит замчище. Дабы всё было наглядней, ракурсы съёмки буду подавать на спутниковом снимке, на котором обозначены детали с кадастра.

Вид на ту самую дорогу, которая прошлась по территории замкового двора. Сложно поверить, что раньше с этого ракурса были видны укрепления замка, а позже – дворец:

Чуть более размашисто. Тут уж в кадр попадало всё замчище – с валами, рвом, мостом, переброшенным через него, дворцом и т.д. Но сейчас ничего из этого не видно:

Движемся в сторону северо-восточного угла замчища, который всё ещё читается, хоть и слабо:

Самый презентабельный вид не замковую террасу. Ещё раз представляем, что несколько десятилетий назад с этого ракурса можно было видеть здание дворца:

Тот же угол террасы, другой ракурс, солнце помогает:

Общий вид на северную линию укреплений – вал террасы и какое-то подобие рва:

Проходим немного вперёд и оглядываемся назад:

Правнук рва?

Общий вид на вал и на ту самую хатку, владелец которой живет, по сути, в замке:

Снова выбираемся на дорогу и смотрим на юг, вдоль дороги. Снова с сожалением думаю, что сегодня отсюда не вижу даже следов тех построек, которые несколько веков назад занимало всю эту территорию:

Осмотрев замчище, вспоминаем о городских укреплениях и движемся посмотреть, как выглядит улица с интригующим названием "Валовая" (вул. Валова). К сожалению, явно выраженных следов укреплений не видно:

Один местный житель, с которым мы разговорились, и который живёт на этой улице, подтвердил, что где-то здесь действительно когда-то тянулся вал.

Кстати, а вот эти штуки на карте, на которую навёл HOUSE MD, не остатки ли это вала?

Если западную границу города мы можем ориентировочно определить, опираясь на линию Валовой улицы, то стоит начать пробовать размышлять на тему того, как вал окружал городок с других сторон. Может так:

Особенно интересно, как были связаны укрепления городка с укреплениями замка? Были ли они совмещены в одно целое, так, например:

Или же укрепления замка прямо не соприкасались с укреплениями города, т.е. и замок и город были двумя обособленными оборонительными объектами? На территории Украины есть примеры и той и другой схемы соседства города и замка, какая из них применялась в Бурштыне – вопрос остаётся открытым.

Тут ещё раз хочется вспомнить о воротах замка, ведь рассматривая то, как замок стыковался с городом, нужно в уме рисовать и то, как ворота замка были расположены относительно ворот города. Ждём поступления новых сведений и мнений, чтобы продолжить стряхивать пыль с истории укреплений Бурштына.

[Imlorton]

Тащемта ось найкращ фото вулиці Валової. На цих ділянках хоч якось можна уявити положення валу, тому що нижче по вулиці земля зовсім вирівняна і на ній щоь побудовано.

Ось точка де фотографував, і район де помітно нерівність.

З півночі та півдня думаю були природні перешкоди - стави і болота, як виндо на карті міга. Якщо хочете можу пофотографувати будь-які частини міста.

[Filin]

Imlorton, спасибо за фото. Гуляли там, но это место проскочили.

На счет того, чтобы пофоткать - даже и не знаю, что там ещё осталось. Вы на своё усмотрение вдруг увидите что-то интересное по теме, фоткайте и показывайте

Если бы точно знать, где проходили границы города, можно было бы сделать фото вдоль этих линий, даже если там ничего не осталось, просто, чтобы показать, как местность выглядит в наши дни. Но пока на данный момент более-менее чёткая привязка линии укреплений вырисовалась в районе улицы Валовой, но где проходили другие линии укреплений пока мне лично толком не ясно.

[Filin]

Увидев на сайте haidamac.org.ua рисунок 1837 года авторства Кароля Ауэера, позаимствованный на сайте www.lvivcenter.org, обратил внимание, что перед нами вид на город, который открывался со стороны замчища. Слева вдалеке виднеется костёл Пресвятой Троицы, справа - Крестовоздвиженская церковь. А в нижней часи картины виден участок парка, прилегавший к дворцу, который был построен на замчище:

[Filin]

A_Wolkoww навёл на занятную статью, проливающую свет на архитектурную историю Бурштына. Есть там ряд сведений и по тем вопросам, которые обсуждались в рамках данной темы форума, а, кроме того, статья снабжена занятной иконографией. В общем, новый кусок пищи для размышлений:

Цитата

28-02-13

Архітектурний простір міста Бурштин у ХІХст. Зустріч з Олегом Рибчинським

В останній день січня у стінах кав’ярні «Штука» відбулася чергова зустріч Клубу шанувальників Галичини. Цього разу з доцентом кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів НУ "Львівська політехніка" паном Олегом Рибчинським, який репрезентував учасникам архітектурне середовище міста Бурштин ХІХ століття.

Бурштин сьогодні – це промисловий центр на Івано-Франківщині зі сформованим переважно у радянський період архітектурним середовищем. Натомість п. Олег запропонував слухачам пізнати місто «з позицій переплетення людських доль і міста, формування простору як ознаки суспільного розвитку, як втілення ідей однієї людини, які є актуальними і тепер».

Олег Рибчинський

Перша згадка про Бурштин датується 1578 роком. Впродовж XVII століття місто страждало від набігів татар і козаків, частих пожеж. Згодом - часто змінює господарів, що тривало аж до 1740 року, коли новим дідичем довколишніх волостей стає варшавський каштелян Павло Беное гербу Тачала. Він засновує у Бурштині монастир оо. Тринітаріїв, стає автором плану міста відповідно до магдебурзької системи. Релікти втілення цього планування ще можна де-не-де віднайти, однак цьому відчутно заважає місцева траса. Підтверджує регулярність планування Павлом Беное Бурштина, який до 1740 року був подібним до села чи то містечка, карта Фон Міга, найстаріша із відомих (1779-1782рр.).

Карта Фон Міга (1779-1782рр.) свідчить, що місто будувалось згідно чіткого і продуманого плану. У той час подібні плани розроблялися професійними архітекторами-урбаністами, які орієнтувалися на італійські ідеї, що втілювалися при проектуванні Жовкви, Станіславова, Калуша, Бродів. Бурштин регулярно поділений мережею вулиць та сформованих ними кварталів, при кутах ринкової площі розташовано дерев’яну церкву і мурований костел, у південній частині ринку стоїть ратуша, а у північній частині міста розташована прямокутна територія давнього замку з трьома малими офіцинами та великою спорудою палацу, на схід від замку - регулярний парк.

Друга половина XVІII століття після смерті Павла Беное характеризується черговими змінами власників, які проте не внесли у розвиток міста вагомого вкладу. Ця ситуація залишається незмінною аж поки Бурштин не успадкував граф Ігнацій Скарбек, у добу господарювання якого місто активно розбудовується і змінює свій архітектурно-просторовий образ. Тут слід згадати, що фундатором будівництва знаменитого львівського театру, свого часу найбільшого у Європі, став, власне, його молодший брат Станіслав. Кадастрова карта середини ХІХ ст. засвідчує якісне вдосконалення архітектурного наповнення міста, яке було втілене зусиллями графа у зведенихновій ратуші, будинку ваги, заїзді, криниці, величному палацо-парковому ансамблі, перебудованій церкві.

Кадастрова карта середини ХІХст., що засвідчує ряд змін, здійснених Ігнацієм Скарбеком: відсутня північна сторона ринкової площі, змінено розташування та наново збудовано ратушу, на ринку з’явилися будинок ваги, заїзд та криниця, замість дерев’яної побудовано муровану церкву, на місці давнього замку розплановано палацово-парковий ансамбль, у південній частині середмістя формується єврейська дільниця.

Непересічні характеристики міста відмічені й у описі Бурштина, зробленим невідомим автором у 1841 році: «Порядок та чистота надають йому форми краси і незвичності, а також знану першість перед іншими галицькими містечками, у більшості забудованими невпорядкованими дерев’яними будинками. Гарна, на новий спосіб збудована ратуша, прикрашає великий регулярний ринок містечка, що нараховує 2000 мешканців, у більшості русинів і євреїв. Тут є пошта, римо-католицький костел та греко-католицька церква з руською парафіяльною школою. Будинки збудовані з міцного матеріалу, надійні і в прямих лініях, згідно обізнаного в будівництві і розвитку освіти та промисловості в Галичині, вельми заслуженого власника Ігнація графа Скарбка. У вигідніших житлах є більші та менші сади, а в загальному тут панує злагода, краса та порядок». Як стверджує лектор, у дослідженнях численних галицьких міст і містечок йому більше жодного разу не траплялось ринкової площі, будинки якої були б оточені садами. Отже, Ігнацій Скарбек планував середмістя як романтично впорядковану паркову зону, а не як торгівельне осердя.

Гравюра із зображенням частини середмістя Бурштина (1841р.)

Архітектурне вирішення ратуші, заїзду та будинку ваги, ринкових та приринкових будинків поєднує у собі елементи класицизму і готики. Така еклектика є наслідком єдиного авторства. Це дивовижно, але Ігнацій Скарбек запроектував майже всі будівлі у своєму місті, поєднавши риси різних епох. За словами Олега Рибчинського, подібного не зустрінеш ані в історії архітектури, ані в історії людства.

Об’єктами, які формували архітектурне середовище Бурштина ХІХ ст., також були релігійні споруди – церква, костел, цвинтарна каплиця та синагога. Дерев’яну церкву побудували у 1746 році. В Йосифінській метриці Бурштина (1787 р.) зазначається, що побудована Павлом Беное церква знаходилася неподалік від Ринкової площі. Під час реконструкції храму влітку 2002 р. було заплановано замінити маківку над цибулястою банею. При знятті обшивки майстри виявили запечатану сургучем пляшку, всередині якої знаходилася записка із текстом польською та латинською мовами: «Року 1824 Ясновельможний Ігнатій Граф Скарбек Підкоморій […] Цю церкву власним коштом зовсім нову разом з вежою тут вимурував».

Будівництво першого, дерев’яного, костелу розпочала Софія з Сенявських Денгофова, ймовірно, за проектом Ж. де Льогау з 1730 року. В момент смерті Павла Беное у 1755 році в Бурштині вже існував новий мурований костел та монастир Тринітаріїв. У візитаційному протоколі 1829 року занотовано, що перед фасадом костелу закладено фундаменти вежі-дзвіниці, зведеної між 1829–1840рр. На ньому простежується особливе інкрустування класицистичної структури псевдоготичними мотивами.

Цвинтарна каплиця у Бурштині була збудована у 1813 році коштом Ігнація Скарбка. В описі каплиці, датованому1820 роком, не вказано, чи вежа, що формує фасад, існувала у той час, але структура будівлі не містить свідчень про конструктивну неоднорідність, тож, ймовірно, вежа є інтегральною частиною каплиці з 1813 року.

У другій половині XVIII ст. в Бурштині мешкала чисельна єврейська громада, а вже у 1826 році під час опису юдейських споруд австрійською комісією в містечку була зафіксована синагога.

Невід’ємною частиною міського простору ХІХ ст. Бурштину був палац Яблоновських, який донька Ігнація Скарбека Єлеонора, вийшовши заміж за князя Кароля Яблоновського, отримала у посаг у 1834 році. Величний палац, що проіснував до Другої Світової війни, походив ще з XVIII сторіччя. Розташовані на фронтоні герби Скарбків та Потоцьких вказували, що палац був збудований Ігнацієм Скарбком на зламі XVIII–ХІХ сторіччя, а завершений ще пізніше. Водночас Олег Рибчинський не виключає гіпотезу, що палац насправді був значно старшим, а Ігнацій Скарбек його лише ґрунтовно відновив і можливо перебудував. Архітектурний вистрій палацу у Бурштині подібний до вистрою театру Станіслава Скарбка у Львові (1837-1842). Це не є випадковим: Станіслав конфліктував із Ігнацієм, який навіть не пускав брата до свого помешкання. Причиною була його погана слава картяра, яку той намагався згладити будівництвом масштабного театру та сиротинцю у Миколаєві.

Не оминув увагою Олег Рибчинський і господарські будівлі тогочасного Бурштина. Шпихлір збудовано у класицистичному стилі, з брамою, завершеною фігурою сфінкса та двома вазами, різьбленими у камені вапняку. А про велич місцевого млина свідчить поштівка з зображенням шкоди, заподіяної в часі 1-ої Світової війни. Двір початку ХІХ ст. вирішено у класицистичному стилі.

Бурштин ХІХ ст. – це місто романтичної неоготики. В архітектурних рішеннях міста мають місце італійські готичні композиційні прийоми, що можна пояснити враженнями Ігнація Скарбека, отриманими під час подорожі Італією. Особливо помітні перегуки із сієнською архітектурою. Але цей вибір не був випадковим, адже був втілений у більшості ключових будівель Бурштина.

Вважається, що перший прихід неоготики, на противагу класичній, що існувала у Львові до кінця ХVIст., відбувся на початку ХІХ ст. у середовищі класицизму. До швидкого розповсюдження цього архітектурного стилю долучилася мода на Англію, у якій готика ніколи не згасала і пройшла крізь період нового часу як другорядна течія. Була модною англійська література, а особливо роман жахів, літературний твір, що використовував готичні замки та монастирі як тло оживаючої і жахливої акції. Джерелом готичних форм для архітекторів були насамперед ілюстровані видання, переважно англійські. Друга фаза неоготики припадає на 1812 - 1870 роки. У цей період неоготичний стиль зміцнів завдяки визнанню готики як мистецтва рівноцінного античному. Цей стиль визнано як найбільш відповідний до аристократичних гнізд, що водночас були музеями пам’яток минулого.

Олег Рибчинський звернув особливу увагу на хронологію подій у житті Ігнація Скарбека та розбудові міста. З неоготичних скульптур першою у Бурштині була цвинтарна каплиця з 1813 року. У 1822 році помирає дружина графа, і він залишається наодинці з донькою Єлеонорою. Ігнацій Скарбек дав собі слово не дозволити рости доньці у некрасивому місті з болотистими вулицями, що й послідовно втілив у дійсність: 1824 – замість дерев’яної церкви виростає мурована, 1824-1825 – перебудовується синагога, а у 1829 – костел. З часу смерті дружини аж до своєї Ігнацій Скарбек перетворює Бурштин у місто-сад. Але відданість та любов до доньки, які отримали таке очевидне та дивовижне втілення, не пояснюють вибір неоготики для створення унікального простору Бурштина.

Щоб зрозуміти причину, потрібно прослідкувати історію розвитку неоготичного стилю на Британських островах. У 1834 році у Лондоні згорів старий будинок парламенту. У 1835 році почали його відбудову за проектом Чарльза Беррі у готичному стилі, адже в той час побутувала думка, що виключно готика є символом формування громадянських свобод. Саме прагнення до втілення цих свобод було наріжним каменем у баченні майбутнього простору Бурштина Ігнацієм Скарбком. Бажаючи злагоди між поляками, євреями, українцями та розбудовуючи їхні храми та господарську інфраструктуру, він формує нову спільноту у своєму місті. Ігнацій Скарбек не лише творив візуальне середовище Бурштина, але й громадянське суспільство в першій половині ХІХ ст. Це не було безконфліктним чи досконалим, але ідея створення романтичного міста-саду з використанням символіки неоготики було реалізовано у Бурштині, що свідчить про унікальність та універсальність міста у минулому.

У Першій Світовій війні під час Брусилівського прориву у 1916 році Бурштин спіткала доля майже усіх галицьких містечок: його цілеспрямовано знищили, здійснивши перше у світі килимове бомбардування. Наслідками стали: повністю знищене середмістя, частково зруйновані костел, синагога, ратуша, будинок ваги та п’ять будинків в сторонах ринкової площі. Опис міста у цей час наведений у листі бургомістра Бурштина: «…місто Бурштин Рогатинського повіту зруйноване і спалене російськими військами у 1914-1915 роках. Внаслідок цих дій завдано великої шкоди майну гміни і ряду приватних осіб. Внаслідок воєнних подій постраждали гмінні будинки, а саме: міська різня, 4 гмінні крамниці на ринку, пекарня, пожежна станція з майном, пошкоджена криниця, кілька мостів, лави, огорожі, стайня для коней, вага і канцелярія на ринку…». І хоч були розроблені плани відновлення міста, через брак коштів, повільний розвиток економіки та політичну неврівноваженість першої половини ХХ сторіччя історичний центр Бурштина так і не був відбудований.

У другій половині ХХ сторіччя місто змінює формат свого функціонування. У цей час воно перетворюється в місто енергетиків. Затирається давня містобудівельна концепція і занедбується середмістя. Натомість закладаються широкі вулиці та будуються соціальні багатоповерхівки.

Станом на сьогодні збереглися ринкова площа, пару будиночків, церква, костел, синагога. У будівлі останньої зараз розташовано лікарню. Палац і парк з довколишніми спорудами вже не існують. Практично втрачено ансамбль міста-саду або романтичного міста.

Автор: Кав’ярня «Штука»

Источник

[Filin]

Бурштын на карте Ф. фон Мига (1779-1782):

Живая карта

В северо-восточной части городка хорошо заметен парк, к которому примыкает замчище.