gutsulsky

Цікаві карти, за деякими даними з півночі, де зараз став, стояли турецькі війська у 1676 році при спробі штурму. Хоча я сумніваюся що штурм взагалі був, можливо просто контрибуція, а можливо війська оминули місто

Цікава стаття звичайно і дані звичайні, але подивіться т.зв. Хомяківський замок це очевидно давньоруське городище в Глинному, т.зв. Стара Тисмениця, цікавий замок в Угринові Тисменицького району, це можливо укріплення на виїзді з Франківська на Калуській трасі, приналежність якого важко виявити але з великими валами та ровами. В цілому дослідник очевидно проплагіатив Харитона, праця якого лягла в основу мого списку. Не думаю, що інформація настільки важлива, щоб їхати аж в Галич. Збірника статей немаю, можливо при нагоді дістану (можливо не обіцяю), але теж не думаю що там якась революційна інформація. Думаю у режимі форуму можна більше довідатися

Я там теж був, по формі валу і його стану це пізньосередньовічний замок. Відносно Стільського не знаю, не був, але думаю Луковицьке городище було язичницьким сакральним центром, у мене багато підстав говорити про це, тому із приходом християнства центр краю перемістився в Галич

Думаю городища мали функціонально відрізнятися, можливо дійсно замок, монастир, між ними - посад

Олешківський поселенський комплекс складається із Олешківського та Любківського городища та поселення між ними. Мені здається значеня Олешкова дещо перебільшене, воно було очевидно не містом а військовою фортецею, якось його навіть дали в користування візантійському принцу. По центру городища був великий деревяний храм із різнокольоровою підлогою з плитки, навколо - некрополь, тому вважають що городище деякий час було укріпленим монастирем. на малюнках ситуаційний поселенський комплекс, Олешківське та Любківське городища

Хутір Голодівка (Луковище) більше городище, т.зв. долітописний Рогатин. Хоча долітописний Рогатин це чистої води фантазія деяких людей. Швидше за все Рогатин входив як окольний замок цього городища, яке безслідно зникло. Інше городище на сусідній горі, Кранофанта. Луковище шукайте біля карєру, який зїдає городище, Кранофанта на сусідній горі. Замок який Ви подали, офіційно є замком, немає відношення до цих городищ, але думаю в давнину теж городище на місці цього замку входило в оборонну систему цього без сумніву великого міста. Ситуація нагадує Стільське біля Миколаєва, якщо врахувати, що печерні монастирі в тому районі теж присутні

Ви знайшли у Підгородді замок, можливо споруджений на місці городища. Біля Луковища ще два городища, також Рогатин має багато укріплень. Багато монастирів і монастирищ біля Рогатина, які теж можливо мали укріплення

Моя інформація - з перших рук, від городенківського краєзнавця. Друге місце це очевидно друге городище, в Городенці могло бути два-три городища. Існування невідомих городищ - звичне діло, я таких багато познаходив

Наводка письмового джерела, по памяті це мис над рікою в тому місці з будинком при основі, іншого в тому місці не бачу, на 99% впевнений

Ця "реконструкція", як і та, що вище, належать наскільки мені відомо, двом місцевим вченим-фантазерам, я б їх до уваги не брав, хіба для статистики

Наскільки мені відомо, місце розміщення городенківського городища, від якого пішла назва Городенки

Обговорюються укріплення м. Станіслав. А саме міські укріплення з двома брамами, замок, мисливський замочок, оборонний костел, каземати та підземні ходи, які входили в систему укріплень. Можливо приміські укріплення та городища Дещо повідмічав на плані. Цікавий мисливський замочок на місці катедрального собору Святого Воскресіння. Коли зводили собор у 1724 році як єзуїтський костел, знайшли скарб, який оцінили у 20 тисяч злотих, ці кошти дали на зведення собору Поправка - пивзавод 18 століття. Вал, який іде від галицької брами в сторону замку Потоцьких, добре прослідковується, зараз на ній стоять торгові ряди ринку "пятачок"

Я там був, вали на кладовищі видно дуже добре, практично по периметру, точно дитинець. Думаю проблема в масштабності плану.

Обговорюються ці об'єкти Снятина: городище, городские укрепления, замок Давньоруське городища Снятина. Укріплення дитинця збереглися непогано. Це територія кладовища, оточено непоганим валом. Вали поперечні практично не збереглися. На одному фото план, на іншому локалізація в гуглі. Де були пізніші укріплення та замок не знаю, але збереглася територія "підзамче", район міста. Є ще одне заміське городище, де не знаю

Здається замок був на місці сучасної гімназії. Про городище чув, що первісний центр був на невисокому березі Прута, але через часті повені змістився в сучасний центр

Скажімо я шукав замок, або місце, де був палац. Поблизу фабрики є управління районного відділення освіти. За словами деяких місцевих жителів, ця споруда перебудована зі старовинної споруди, яка була на цьому місці, можливо це і був власне палац. За цією будівлею іде характерний спуск, який говорить, що у минулому це було підвищене місце. Сам будинок має масивні стіни в основі, метр-півтори наскільки я памятаю. Занадто грубі для радянської будівлі, чому і самі дивувалися працівники відділу освіти. Зараз це пятиповерховий совдепівський будинок з державними офісами Цікава інформація, яка потребує детальнішої провірки. Шукав на місцевості, дуже ні на що не опирався, тому більше інформації подати не можу. На гуглі подаю розміщення по памяті, можу помилятися, був там понад десять років тому

Обговорюється цей об'єкт: Замок в городе Городенка Мало хто знає, але на вказаній фото показано залишки городенківського замку. На другому фото розміщення. Є залишки мурів на висоту до півтори метри, замок був слабоукріплений, але значною мірою камяний.

Часто згадуючи про Юрія Володиєвського, наводжу паралелі з обороною Константинополя від турок, такий самий драматизм і приреченість Взято з сайту, найкоротший з обєктивних описів Юрія Володиєвського http://www.tovtry.km.ua/ru/history/statti/sofia_potocka.html Мало хто знає, але до 50-х років цей герой оборони Камянця був похований у костелі Діви Марії, усипальниці Потоцьких у Станіславі, сучасний Івано-Франківськ. З цього костелу прах Володиєвського та Потоцьких забрали радянські функціонери у невідомому напрямку Таємниця смерті Юрія Володиєвського - кам'янчанина та національного героя Польщі Завдяки знаменитій трилогії Генріха Сенкевича (кам'янчани мають можливість ознайомитися з його книгою "Пан Володиєвський", яка з'явилася в книгарнях) у свідомості читачів складається стереотип про Юрія (Єжи) Володиєвського, як одного з ідеалів польського лицарства. Одна з вулиць Варшави навіть названа його іменем. Проте не всім відомі справжні обставини його життя та смерті. Юрій Володиєвський походив із старовинного українського шляхетського роду - власників низки сіл у Подільському воєводстві Володиєвці, Ісаківці, Ластівці, Брага, Роговець, Княжа Криниця, Новосілка й інших. Сам Юрій придбав село Ступинці - сучасний Маків на Дунаєвеччині. В XVI столітті цей рід розділився на дві частини. Ті Володиєвські, що проживали в околицях Кам'янця-Подільського, прийняли католицьку віру. А Володиєвські, які мешкали на сході воєводства, взяли активну участь в Українській національній революції, що спалахнула 1648 року. Тільки до Чернівецької сотні Брацлавського полку наприкінці 1649 року було записано шість Володиєвських (Процик, Стефан, Хома, Левко, Семен і Ярема), Можна тільки пожалкувати, що Юрій не пішов їхнім шляхом, а разом з тисячами Інших українських шляхтичів залишився вірним Речі Посполитій й захищав її інтереси. Він брав найактивнішу участь у багатьох війнах другої половини XVII ст. на території України та Польщі, проте безсмертною славою вкрив себе 1672 року при обороні Кам'янця-Подільського від турецько-татарської навали. Найціннішу інформацію про оборону Кам'янця-Подільського в 1672 році зберігає "Реляція про падіння Кам'янця й останні вчинки п. Єжі Володиєвського", автор якої С.Маковецький брав активну участь у захисті міських укріплень у районі Руської брами. Її рукопис (написаний у віршованій формі) був з незначними скороченнями опублікований (прозою) 1886 року в польському часописі "Огляд всезагальний" та широко використовувався польськими дослідниками, проте залишається невідомим українському читачеві. Нашу доповідь про це джерело було вміщено в матеріалах міжнародної конференції з проблем охорони фортифікаційних споруд в Україні, тому в цій статті зупинимося головним чином на постаті Ю.Володиєвського. С.Маковецький характеризує Ю.Володиєвського як людину "безстрашної мужності", котрій не могли зашкодити "жодна праця й небезпека". Він "умів догодити кожному, у будь-який час присвятити себе для інших і віддати своє життя для їх захисту. Завжди щирий чи щодо противника, чи когось із своїх; на сеймиках завжди брів серединою дороги, а коли йому доводилось виступати, не зважав ні на що, окрім правди. Наскільки суворим і невблаганним був для ворогів, настільки доступним і люб'язним для друзів". Дізнаємося, що Ю.Володиєвський проживав з сім'єю (у складі матері, сестри і стрия) у Кам'янці; брав участь у боях проти козаків, опришків і татар. З "Реляції" дізнаємося про гарнізон Кам'янця. Його загальна чисельність становила 1060 осіб (200 угорських піхотинців, 500 піхотинців майора Квасіборського, 150 піхотинців капітана Я.Букарема 50 жовнірів капітана В.Вонсовича, 24 драгуни Ю.Володиєвського, 40 козаків полковника С.Мотовидла, 3 хорогви кінноти й інші). Війська розташувалися таким чином: наперед були висунуті підрозділи - справа ротмістра, чернігівського хорунжого, Я.М.Мисьлішевського, зліва - хорунжого подільського В.Гумецького (власник села Рихти); лівий бік укріплень Нового замку (з боку Хотина) зайняв з жовнірами перемишльський стольник Ю.Володиєвський; на розі з півдня тримав оборону В.Вонсович; з боку дворика - Я.Букарем. Загальне керівництво обороною міста взяв до своїх рук кам'янецький староста М.Потоцький, помічниками якого стали Ю.Володиєвський, В.Гумецький і Я.М.Мисьлішевський. Уперше великий турецький загін з'явився під Кам'янцем у п'ятницю 12 серпня та після кількагодинного бою був відкинутий Ю.Володиєвським. Опівдні 15 серпня прибув під місто турецький великий візир Ахмед Кепрюлю. Наступного дня з'явилися війська кримського хана Селім-Гірея та козаки гетьмана Петра Дорошенка, які отаборилися на Орининському полі. 18 серпня підійшли основні сили турецької армії. Відразу ж по Новому і Старому замках було вікрито вогонь. Інтенсивна перестрілка тривала і наступного дня. Одночасно турки, за свідченнями С.Маковецького, "проти нас сипали шайці і копали апроші, одні від поля, другі на пагорбі з боку Жванця". Уранці 12 серпня турецька артилерія відкрила шалений вогонь по укріпленнях обох замків і міста. У ніч на 23 серпня на замки градом посипалися гранати. Під прикриттям вогню турки поволі наближалися до стін Нового замку. За визнанням С.Маковецького: "Нам не було коли поїсти, поспати і навіть звільнитися від варти (біля бійниць) хоча б на хвилинку для відпочинку - настільки нас дрібна жменька була на цю фортецю". Під вечір 23 серпня становище залоги Нового замку стає критичним. Вилазка жовнірів, організована Ю.Володиєвським, зазнала невдачі. В цей час одна з гарматних куль пробила стіну лютеранської каплиці, розташованої на території Старого замку, і підпалила запаси пороху й гранат, котрі кілька днів тому перенесли сюди з льохів. Страшної сили вибух струсив фортецю і став сигналом до найтривалішого й відчайдушного приступу турок. Головний удар завдавався по Новому замку з боку Хотина, де оборонялися жовніри Ю.Володиєвського. Жорстока битва за замок тривала майже всю ніч. Уранці турки розпочали новий обстріл укріплень, намагаючись одночасно підкопатися під мури замку, щоб закласти там міни. Керівництво оборони міста приходить до думки, що доцільніше покинути Новий замок и перейти до Старого, де, покладаючись на його кам'яну основу, можна сподіватися протриматися тривалий час. До Старого замку спочатку перевезли гармати, а в ніч з 25 на 26 серпня перебралися і жовніри, заклавши перед відходом міни у двох місцях. Коли вдень турки опанували фортечними стінами, їх зірвали, але це особливої шкоди ворогам не завдало. Обложені відразу ж зіткнулися з серйозними труднощами при обороні Старого, замку. Виявилося, по-перше, що розташування бійниць не дозволяло обстрілювати місця, де турки готували проломи, а, по-друге, висота муру перешкоджала спостерігати за їх діями. Ці незручності дещо послабили вогонь залоги, і в місті частина шляхти скликала раду, котра направила свого представника до М.Потоцького із запитанням: "Чи не ліпше завчасно розпочати переговори з султаном?" Проти цього рішуче виступили В.Гумецький і Ю.Володиєвський, котрим вдалося переконати присутніх продовжувати оборону замку й міста. Увечері 25 серпня турецька артилерія розпочала сильний обстріл замку й міста. Ворогу вдалося підкопатися під Денну вежу, яка у попередні дні було серйозно пошкоджено й практично виведено з ладу. Від куль і гранат й "куточка цілого не залишилося, будинки і склепи пробивалися наскрізь". За визнанням С.Маковецького, "ми вже думали, що розпочався судний день". Ранком наступного дня обстріл замку посилився. Він припинився після закладення міни під "великою вежею". Турки стали відходити від замку, щоб не зазнати втрат від вибуху. Запала тиша, і втомлені жовніри, всупереч наказам офіцерів, попадали на землю і поснули. Після того, як прогримів страшної сили вибух й "хмари диму й куряви закрили прозорість неба", пролунав залп з гармат і яничарок, котрий послужив сигналом до атаки турецьких колон. Ю.Володиєвський кинувся до пролому, куди вже прагнули пробратися турки. Разом з двома жовнірами (інші, проснувшись, з переляку стали втікати) відкрив по них вогонь, їм на допомогу прибіг з кількома піхотинцями Я.Калушовскький. М.Потоцький кинувся до втікачів й проханнями і погрозами зумів повернути їх назад. У кровопролитному бою смертельної рани зазнав В.Гумецький, полягло багато рядових жовнірів. Лише пізнього вечора турки, зазнавши також важких втрат, відступили. Протягом ночі захисники насипали посеред замку вал, щоб можна було за ним захищатися. Отримавши уночі повідомлення М.Потоцького, що "замок до вечора не витримає", кам'янецький єпископ В.Лянцкоронський скликав у кафедральному костьолі нараду і переконав присутніх у необхідності вступити у переговори з султаном. Доля Кам'янця була вирішена. Над Старим замком замайоріло біле знамено. Під час переговорів під вечір 27 серпня стався вибух боєприпасів, котрий завдав серйозних пошкоджень Старому замкові. Щодо його причини, то С.Маковецький чесно визнає, що її ніхто не знає, й подає версію, за якою начальник артилерії майор Геклінг "з відчаю, підпаливши порох, себе та інших висадив у повітря". "Реляція" дозволяє з'ясувати причину смерті Ю.Володиевського: він загинув не під кам'яними уламками фортечних укріплень, а, сидячи на коні, від гарматного пострілу (внаслідок вибуху) картеччю, котра влучила йому в голову. "Вся тильна частина голови, - читаємо у, "Реляції", - була вирвана - не залишилося й знаку від кісток черепа й мозку, лише обличчя у цілості збереглося". Наступного дня, у неділю, турки зайняли місто й замок.

Думаю два майданчики мусили мати свої укріплення. Площадка 3 - замок, площадка 2 - підзамче та укріплений костел, своєрідна "ешелонована" оборона. Болота і зараз повністю непрохідні, з їх боку пройти було просто неможливо, тому й укріплення які дійшли до наших днів - відносно незначні, значні тільки рови з напільного боку

Наскільки я зрозумів питання площадки 2 чи 3 залишається відкритим

По ідеї дійсно площадка 2 краще годиться для замку. Компромісний варіант - площадка 2 - замок, площадка 3 - підзамче, можливо костел перед площадкою 2 мав оборонні функції, не буду це стверджувати, але на місцевості це підвищена зі всіх сторін укріплена відкосами площадка. Якщо врахувати, що костел в середньовіччі містив багато цінностей і був обєктом нападу ворогів, насамперед татар, його укріпити було дуже логічно. Площадку 3 я визначив замком традиційно, оскільки чув це від місцевих жителів. Вони могли помилятися. Але якщо на площадці 3 були будівлі, то логічне питання - чи могли через площадку 2 як замок бути проїзні шляхи, це малоімовірно. Думаю це питання потрібно ще дослідити, враховуючи, що у випадку ходорівського замку він був повністю зруйнований, навіть насип був знищений для побудови греблі. Але я вже схиляюся до думки, що замок - площадка 2, а площадка 3 - або незабудована, або швидше за все забудована неміськими спорудами, які належали безпосередньо замку

На зображенні після цієї фрази є позначення лінії валів, так от, ці вали збереглися повністю по червоній лінії, не тільки з боку церкви, їх добре видно на місцевості, але не видно на супутнику. Цікавий рів і далі вал, не така тераса, як з боку церкви. Відносно того чи замком була площадка 2 чи 3 на Вашій схемі - мені все ж здається що площадка 3, а площадка 2 могла бути укріпленим передмістям, у всякому разі я на місцевості точно не зміг визначити. У Ходорові я востаннє був 10 років тому, але до того на замок заходив разів пять, мені все ж здається що площадка 3 точніше розміщення самого замку. У всякому разі добре зберігся рів між площадкою 2 і 3, про який я говорив раніше, а локалізація, яку я зробив у першому повідомленні може бути помилковою. Відносно південних укріплень на мою думку вони були продовженням збережених укріплень і йшли уздовж темного кварталу на карті фон Міга

Я Ходорів добре знаю. В деякій мірі костел був наріжним, оскільки був на краю міста, по карті бачите, що болота. Думаю з цих причин входив до міських укріплень. Крім того костел був відразу перед замком. Крім того подивіться рельєф на фото - підвищення зі всіх сторін, достатнє для частоколу в ті часи. Відносно методів Пшика - він правий, оскільки тема тільки розробляється і потрібно максимальна кількість сирого матеріалу, щоб мати над чим працювати, а в процесі роботи розбиремся що правильно що не зовсім. Оборонність костелу - моя версія, здається обгрунтована. Монастир був на горі "Стінка". Вона розділена на декілька пагорбів, на одному з них і був монастир. На горі є декілька завалених печер. На місцевості я був, вона досить пристосована для оборони, є середньовічна кераміка. Очевидно рельєф був доповнений в монастирі частоколом.

1. Замок саме в тому місці, будете в Ходорові, йдете по дорозі, поки не побачите рів наповнений водою, прямий і з мостиком, це і є замковий рів, далі замчище. Рельєф видозмінений виборкою грунту на греблю, як я писав. Але видні окремі каміння, можливо від будівель, я бачив сам 2. Вали дійсно добре видимі в районі церкви, не дуже часто побачиш такий стан валів на містечкових укріпленнях 3. Костел на горбочку, досить піднятому. Подібно до тераси замчища у Єзуполі, думаю він у минулому мав оборонне значення, але це гіпотетично. В Ходорові був оборонний деревяний монастир на горі "Стінка". Оборонність дійсно гіпотетична, але я був на місцевості, підвищення з оборонним рельєфом, правда без видимих валів.

Ключова фраза Допоміг путівник Олександар Федоріва "Івано-Франківськ та область" Гіпотетична реконструкція саме та Боюся помилитися, але здається адреса Шкільна 15