delimiter
-
Публикаций
47 -
Зарегистрирован
-
Посещение
-
Дней в лидерах
25
Тип публикации
Профили
Форум
Календарь
Сообщения, опубликованные пользователем delimiter
-
-
І Антоній Урбанський у Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi (1928):
і Роман Афтаназі у Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej T.11:
стверджують, що замок був частиною палацу і проіснував до революції.
Фото палацу з книги Афтаназі:
Також, якась частина палацу існувала в руїнах і після революції:
Більше фоторафій є тут (Подільські мандри)
-
1
-
-
Наскільки я знаю, то це сучасна стилізація замку. А будівля, до якої прибудований мур, хоч і дореволюційна, але значно молодша.
-
-
Обговорюється цей об'єкт: замочок в селі Зозів
Село Зозів (Липовецького району) знаходиться 10 км від Липовця і 40 км від Вінниці. Населення – 1883 (2001)
Для початку, невелика довідка з Вікіпедії (без зазначення першоджерел):ЦитатаПерша письмова згадка про населений пункт з назвою Дчозів відноситься до 10 грудня 1518 р., коли С. Кошка купив це село в А. Бушминського. Про спустошливі татарські напади розповідають легенди, та й письмова згадка про Зозів 1552 року не випадково називає його «пустим селищем». Він фіксується як пристанище болохівців — попередників козацтва, яке в цей час формується у верхів'ях Собу.
Надалі козаки-болохівці потрапили в кабалу землевласників Кошчичів. У 1586 році вони спродали це «пусте селище» князю Яношу Острозькому, за якого управляли старости Ердан, Доманевський та інші. Новозаселений Зозів у 1622 році згадується як «наново фундований». Був він у ті часи вже містечком, яке нараховувало 240 домів і мало замок.
У період Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького місцевість належала до Липовецької сотні Кальницького (Вінницького) полку. Серед її козаків були і зозівчани (наприклад, Гордій Жодзовський, себто Зозівський). Малочисельна сторожа замку не могла вберегти містечко як від Кримського хана, так і від походу 1653 р. польського гетьмана Стефана Чарнецького. Вже наступного року «Чюзов» згадується у числі «пустих городов» Вінницького полку і майже століття занепадає.
У XVII—XVIII ст. поселення належало знатним польським магнатам Домініку Заславському, Сангушкам, Любомирським, судді Михайлу Грохольському.
Деяка інформація про герб села:
ЦитатаУ Зозові пам'ятають про дзвін, що бив на сполох за часів татаро-монгольського нашестя. Той тривожний «созив» з роками трансформувався у сучасне звучання назви села. А сам дзвін на гербі дивним чином вписався у зображення зубчатої шестерні – символу сучасного Зозова, що пишається своїм профтехучилищем.
На карті Боплана п.п.17ст. Зозів (?) позначено як Iosowa, без укріплень:
Карта Річчі Заноні (1767) – Josowa, теж без укріплень:
У виданні "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" Tom XIV (1895) подано широку історичну довідку про Зозів, згадані в т.ч. "сліди давнього замчиська як в містечку, так і в околицях (в сусідніх селах? – @delimiter)":
Зозівський замок фігурує також у роботі Археологическая карта Киевской губернии (1895) В.Б.Антоновича:
Із відносно недавніх джерел, Зозів зустрічається у журналі Археологічні дослідження на Україні (1972, с.385) в статті Кучера М.П., Юра Р.О. Обстеження городищ і замчищ на Поділлі:
Отже, укріплення розміром 50м/50м знаходиться/лось на березі річки, біля церкви і на ньому облаштовано кладовище.
Місцевість станом на 1868 рік (трьохверстова карта Шуберта):
На карті позначено 2 храми і 1 цвинтар, але набагато більше інформації дає двохверстова карта, яка відображає місцевість станом на 1909-1910 роки і на якій позначений сам замок:
Також топографічна карта (1983):
Зважаючи, що церква дійшла до наших часів, шукати залишки укріплення значно простіше (виділив кругом):
Також фотографія церкви:
Ось і вся інформація, яку знайшов по даному укріпленню.
-
1
-
1
-
-
У 1998 році Інститут Укрзахідреставрація на замовлення The Center for Jewish Art здійснив обміри синагоги:
Цікаві відомості подані в описі авторства Оксани Бойко:
Вона датує будівлю початком 19ст., зважаючи на товщину стін (77 см) і конструкцію головного входу (п. 5). Також, в 4.4.5 вона зазначає, що існуюча синагога побудована замість (на місці?) старої синагоги 16 ст. В 7.3.1 згадуються залишки "риштовань" на рівні 4 метрів від землі. Ймовірно, йде мова про отвори для балок, адже ті отвори, які розглядаємо ми, розташовані значно нижче ніж 4 метри. Про інші отвори згадок в описі немає.
Також на ресурсі The Center for Jewish Art міститься такий варіант графічної реконструкції вигляду синагоги:
Отвори, що нас цікавлять, на ній проігноровані, як наче їх там і нема.
-
1
-
-
Окрім замку і буртів в Озаринцях з фортифікаційної точки зору може бути цікавою також синагога.
(тут і далі фото Подільські мандри)
Синагога знаходиться на окраїні центра містечка:
Синагога на плані 1945р (взято з myshtetl.org):
Синагога за різними недокументальними даними побудована в XVI, XVIII чи XIX ст. (найчастіше зустрічається XVIII ст.).
У 1926 у Озаринцях був Данило Щербаківський і докладно описав синагогу (в основному інтер'єри). З його щоденника за 27 липня:
QuoteСинагога з кольонадою цегляна; кольони масивні; збудована 621 року (1860? року). Дата написана вгорі над урен-койдешом (арон кодеш. — Є. К.), як звичайно шифрована — в данному разі в фразі «коли прийде Месія»).
Впринципі, це цілком міг бути рік ремонту/нанесення розписів.
Фото 1928 року:
Чому є підстави вважати, що синагога мала в т.ч. оборонні функції? Варто поглянути на її південний фасад:
На ньому видно щось схоже на бійниці. Вони ж зблизька:
Та зсередини:
Додає цікавості також напрямок в який направлені ці "бійниці". Синагога знаходиться на схилі і вони направлені якраз на долину. Для кращого розуміння тут є 360 панорама.
Ось як це виглядає на загальному знімку, разом з замком (позначив також напрямок бійниць):
Також про бійниці згадує Борис Хандрос (1923-2006) — уродженець Озаринців єврейського походження, у своїй статті:
QuoteВ «Пам'ятках мистецтва на Правобережжі» Д. Щербаковского нахожу разгадку одной тайны. В воспоминаниях моих земляков, оказавшихся в синагоге в «первую кровавую субботу», повторяется одна и та же деталь. Разбросанные на полу мешки из-под зерна (с 1931 года синагога стала колхозным складом), паутина. Лучи солнца, проникающие сквозь бойницы, и... росписи на стенах, потолках синагоги.
Отже, належність даного об'єкту до оборонних споруд під питанням, але він однозначно вартий уваги.
-
3
-
-
Roman Aftanazi. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bracławskie, T. 10.(1991):
У своїй роботі Афтаназі згадує "давні вали і оборонні рови", що утворюють квадрат. Також, згадує деталі (камяні міст і брама), які, наскільки я розумію, теж могли відноситись до укріплення.
-
1
-
-
-
Обговорюється цей об'єкт замок в Черепашинцях
Село Черепашинці (Калинівський р-н) знаходиться 40 км на північ від Вінниці, 3 км від міжнародної дороги М21. Розташоване по обох берегах річки Постолової – лівої притоки Південного Бугу. Населення – 1571 (2001)
У цитаті з Jablonowski A. "Polska XVI wieku pod wsgledem geograficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijow-Braclaw)".— Warsz., 1894.— T. 21 (10).— 654 s.— (Zrodla dziejowe) вказано таке:
QuoteЧерепашинці (Czerepaszynce) на початку XVII ст. перебувають у власності Стефана Залеського. 1609 року Залеський позиває до суду Тишкевичів-Заславських, власників Махнівки, Северина Болановського з Марусею Шендеровською, власників села Медведівки, за своїх збіглих підданних (10, S. 146). З 1609 року починається тяганина за грунти черепашинецькі з Валенти Калиновським (10, S. 542). І в 1618 році Адам Калиновський, як власник Черепашинець, судиться з Фрідріхом Тишкевичем за збіглих до Махнівки (10, S. 283).
У Вікіпедії подано невелику історичну довідку про село, на жаль, без посилань на джерела, що ускладнює з'ясування істини:
QuoteЗгідно з першим архівним записом село Черепашинці було засновано у XVI столітті та знаходилося на території, яка тепер зайнята лісом. Жителі селища для оборони від орд татар створили оборонний рубіж — фортецю обнесену валами, глибоким ровом, наповненим водою.
Черепашинецьке укріплення побудоване на крутому схилі лівого берега річки Постолова, в його верхній рівнинній частині. Це постійне окреме, замкнуте, бастіонне укріплення довжиною 90 метрів, шириною 65 метрів, без урахування фасок бастіонів. Висота фортечних валів з внутрішньої сторони 3 метри, а з зовнішньої північної та західної сторін 25-30 метрів де вони краще збереглися. Південну стіну розібрано при будівництві стадіону. Збереглися бастіонні споруди західної частини. Верхня частина валу була обнесена палісадом. На бастіонах стояли башти одна з яких була сторожовою. З неї приймали сигнали небезпеки степових постів спостереження. Інші прикривали захисників від ураження.Явно щось наплутано з цифрами (висота валів 25-30 метрів?). Та і за фактами – башти на бастіонах?
QuoteУкріплення було обнесене оборонним валом шириною 30 метрів глибиною 10 метрів. Краще зберігся рів із північної та західної сторін, східна частина ледь проглядається.
В'їздні брами фортеці, ймовірно, були розташовані з північної та південної сторін. Навпроти них були дерев'яні розбірні мости через рів. Біля воріт міст був підйомний. У північному валі, вірогідно був таємний хід, який ішов у підземелля (у другій половині XIX століття пани Здзеховські використовували його частину як льох).
На території фортеці було декілька будівель, що були розташовані між валом та шляхом, серед них могли бути казарми фортеці, які вміщували невеликий гарнізон вояків, склад зі зброєю та адміністрацією.
Обслуговували замок війська місцевої старостинської команди, у складі яких була шляхта, привілейовані слуги магната, що були його руками й очима. В старостинській команді були козаки, які наймались за гроші, несли польову сторожову службу, використовувались в придушені опору селян, виконання екзекуцій та збору податків. Також, у приватновласницьких старостинських маєтках були ще такі категорії населення, як «стрільці», «побережники», «гайдуки», обов'язком яких була охорона маєтків.
Військово-оборонну систему в замку та у всій магнатській волості очолював замковий урядник. Він стежив за порядком у волості, відповідав за справність замкових укріплень, контролював несення служби залогою замку. Таким чином Черепашенецький замок на певний час став оборонним та адміністративним центром володінь Калиновських у північно-східній частині Вінницького повіту. У військовому відношенні ця фортеця була невеликим дерев'яно-земляним укріпленням, але зі значним оборонним потенціалом. Могутні п'ятикутні бастіони давали можливість контролювати усі підступи до фортеці та давати відсіч ворогам, що сприяло подальшому заселенню села.QuoteУ центрі села, поруч із сільською радою, колись були земляні фортифікаційні укріплення, стояла тепер неіснуюча в'їздна брама. Нині ще збереглися залишки давніх валів, а також засипані рови. На місці колишнього замку збудовано стадіон.
У 1990-их роках знищено залишки південних валу та рову, а разом з ними і старовинний палац.Отже, в Вікі досить докладно описано укріплення, але наскільки це все підкріплюється фактами? Звідки вся ця інформація?
Якщо дивитись на карти Боплана (п.п. 17 ст.) і Річчі Занноні (1767), то Черепашинців ми там не знайдемо, навіть неукріплених. Хоча раніше на Вікіпедії було вказано, що село засновано у 16 ст. і уже тоді було укріплене.
Не знайшов я Черепашинців і на інших історичних картах, проте є вони ось на такій карті 1764 року (опублікована тут):
Для того, щоб з'ясувати наскільки схематичною на цій карті є помітка укріплення в Черепашинцях варто звісно побачити цілу карту. Проте, якщо взяти церкви, то видні по-перше індивідуальні особливості кожної, а по-друге загальний вигляд притаманний Поділлю (тридільність, триверхість). Тому можна допустити, що картограф добре знайомим з місцевістю. Можливо і сам бував тут.
У Топографічному описі Подільської губернії 1799 року подано досить великий опис Черепашинців, але про укріплення нічого немає.
"Сведения 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році дають таку інформацію:
Очевидно із двох "замчиськ" нас цікавить те, що знаходиться в самих Черепашинцях. Окрім розмірів (63,4х63,4 м, ширина оточуючих валу та рову ~ по 4 метри) уривок дає важливу інформацію, що укріплення збереглось завдяки тому, що знаходиться в саду поміщика. Цю інформацію у скороченому вигляді Ю. Сіцінський подав у Археологічній карті Подільської губернії (1901):
QuoteНа горе, надъ прудомъ, въ владельческомъ саду четырехугольное городище, называемое Замчысъко; длина и ширина по 30 саж, окружность 120 саж.; сохранились валы и рвы; длина вала 135 саж., ширина 2 саж. Два въезда съ в. и з. Городище вполне сохранилось, благодаря тому, что находится въ саду помещика. 4 кургана около села.
Зовсім не згадав Сіцінський укрпілення в Черепашинцях в своїй роботі "Приходы и церкви Подольской епархии".
"Slownik Geograficzny Polski" дає дуже коротку довідку про Черепашинці, не згадуючи ні історії поселення, ні залишків укріплень:
Отже, вже було згадано маєток, в парку якого знаходилось "замчисько". Інформацію про цей маєток дає Антоній Урбанський у своїй роботі "Z czarnego szlaku i tamtych rubieży: zabytki polskie przepadłe na Podolu" (1928) в т.ч. згадуючи "давні оборонні вали":
Також палац згадано у роботі Романа Афатназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bracławskie, T. 10. Афтаназі стверджує, що палац був побудований на рубежі 18-19 століть за Холоневського і проіснував до 1917 року. Можливо в роботі згадано і залишки укріплень.
У 1872-1874 палац у Черепашинцях змалював Наполеон Орда (Czerepaszyńce. Pałac Zdziechowskich - widok od strony wody):
Якщо подивитись на двохверстову карту, на якій видно розташування палацу:
То можна приблизно прикинути ракурс малюнка Наполеона Орди на сучасному супутникову знімку:
Видно також і стадіон, при будівництві якого "розібрали південну стіну укріплення". В процитованих джерелах зустрічається, що найкраще збереглася західна сторона, можливо якісь залишки існують і досі?
-
3
-
-
-
1
-
-
Раніше вже згадувана робота О.В. Шелехань, О.Д. Козак "Дослідження 2012 р. на городищі біля с. Дерешова у Середньому Подністров’ї":
-
3
-
-
-
1
-
-
Про особистість О.О. Кривицького уже мова йшла, ось підтвердження що він займався в т.ч. дослідженням замку в Озаринцях. Залишилось лише знайти ці матеріали.
ЦитатаВагомий внесок у дослідження історико-культурної спадщини регіону зробив член Могилів-Подільського окружного краєзнавчого товариства О.О.Кривицький. Він дуже любив екскурсійні мандрівки з учнями навколишніми селами. Під час цих походів учитель і діти вивчали геологію, археологію, етнографію і фольклор рідного краю. З 1919 року О.О.Кривицький почав систематично проводити археологічні дослідження. Упродовж кількох років він зібрав добірну археологічну колекцію, яку через професора Д.М.Щербаківського передав до Всеукраїнського історичного музею Т.Г.Шевченка. На сторінках періодичної преси О.О.Кривицький публікував цікаві нариси про с.Озаринці, його замок, палаци, церкву, костьол тощо.
Джерело (першоджерело - Рябий М.В. О.О. Кривицький / М.В. Рябий // Народна творчість та етнографія. ‒ 1966. ‒ № 2. ‒ с. 85-86.)
-
1
-
-
Знайшов таке у результатах 5 краєзнавчої конференції Могилів-Подільського району (тут, ст. 332), автор Жукова. О.В.:
ЦитатаНайбільш посиленою з-поміж них була башта-донжон (в середині кругла, а ззовні – восьмигранна), яка здіймалася в північно-західному куті.
Цитуючи Сіцінського автор називає північно-західну вежу - баштою-донжон, тобто головною вежою замку. Чи справедливо це враховуючи розміри і розташування вежі?
ЦитатаСудячи з описів, це був регулярний бастіонний замок-палац (поєднував функції житла з функціями оборонної споруди), характерний для ХVІІ ст. Втративши своє оборонне значення, замок з ХVІІІ ст. поступово занепадає, а його споруди розбирають на будівельний матеріал.
Невідомо з яких описів автор взяв інформацію про бастіони? Та і про житлові функції теж.
В роботі процитоване раніше розглянуте в темі видання "Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: ил. справ. – Каталог: В 4 т. – К.: Будівельник, 1986", яке дає деякі нові відомості:
ЦитатаНад місцевістю панує замок, який здіймається на високому пагорбі над правим берегом р. Немиї. Від замка уціліли лише два, і то частково, об’єкти: нижній ярус надбрамної вежі, перекритої циліндричним аркою 5х10 м. з парними розпалубками до входів у кордегардії (приміщення для охорони), і залишки житлової вежі. Частково збереглися фрагменти східних мурів, казематів, підмурки будівель біля північної та східної стін.
Також цитуючи книгу Мальченко О. "Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств" (ХV – середина ХVІІ ст.) заначається, що замок збудували Чурили, а не козаки:
ЦитатаВраховуючи близькість села до Волоського шляху його власники Чурили у середині XVІІ ст. споруджують в Озаринцях замок.
-
1
-
-
Доповоню картами, знайденими на порталі chartae-antiquae.cz. Деякі назви уже звучали в темі.
Karte von Polen und den angränzenden Provinzen (1793) - Januszgrod
Carte Geographique du Theatre de la Guerre en General representant le Royaume de Hongarie (1771) - Iargrad
CHARTE von den PREUSSISCHEN RUSSISCHEN und OESTERREICHISCHEN BESITZUNGEN im ehemaligen Polen nebst angraenzenden Ländern, Teil III (1803) - Inospol
Danubii Fluminis (hic ab urbe Belgrado, per Mare Nigrum usque Constantinopolim defluentis exhibiti) Pars Infima (1716-1724) - Iargrad
Charte von der Moldau und Walachey (1785) - Janogrod
Цікаво, що на одній карті можуть одночасно вживатись назви Szarigrod, Komogrod і Iargrad. Також викликає питання назва Inospol - на того, хто складав карту, вплинув сусідній Томашпіль?
-
2
-
-
"Powiat mohylowski w Gubernii Podolskiej. Opis geograficzno-historyczny wszystkich miast, miasteczek, wsi, przysiółków, futorów, słowem zaludnionych miejscowości w tym powiecie z dodaniem odpowiednich dokumentów zebrał i pracował W. Pobóg-Górski" (1902):
Крім уже відомої цитати про рештки замку, дізнаємось що після смерті Станіслава Комара Озаринцями володів Мечислав Комар. В Озаринцях він ні разу не був, а у 1855 всі свої володіння продав Владиславу Чацькому. Отже перебудову замку в Озаринцях здійснив Станіслав Комар між 1803 і 1830 роками-
2
-
-
Знайшов таке відео
Крім якихось "печер" показані також підвали, що йдусь від північно-східного куту вздовж східної сторони замку.
Також знайшов той самий фільм "Млин", білго переглянув всі 4 частини і ніяких кадрів в яких є замок не побачив.
-
1
-
-
Дуже цікаво дізнатися походження ось цього плану. Враховуючи позначку якихось підземних споруд у південно-західному куті, автор використовував не лише уже нам відомі джерела, а може й навіть сам був на об'єкті.
-
1
-
-
Обговорюється цей об'єкт: замок в Озаринцях
Загальні відомостіСело Озаринці (Могилів-Подільський р-н) знаходиться на півдні Вінницької області, 10 км на північ від Могилева, ~100км на південь від Вінниці, ~30км від Мурованих Курилівців і Шаргороду, 2 км від міжнародної автодороги М21. Населення 1311 мешканців (2016):
До революції Озаринці були скоріше містечком. Про історію села дуже докладно написано на Вікіпедії, я лише процитую найважливішу інформацію, яка в т.ч. свідчить про значимість поселення впродовж багатьох років:Quote-
Перша письмова згадка про Озаринці відноситься до 1431 року. «Король Ягайло на цьому селі записав (продав) 50 гривень Sventoslao de Zadowya» (М. Грушевський «Барське староство»).
-
У документах 1600-1629 рр. замість Озаринці найчастіше зустрічається назва Ожаринці, зрідка Базар.
-
За свідченням Антоновича, у 1657 році під керівництвом Могилівського полковника Остапа Гоголя, предка відомого письменника Миколи Гоголя, було завершено будівництво Озаринецького замку.
-
Село було розміщене на торговому шляху, який пролягав лівим берегом Дністра. Від Бару він ішов вздовж р. Немійки до Лучинчика, Борщівець, Озаринець, далі до Могилева-Подільського і на південь України.
-
Цей торговий шлях був дуже неспокійний і небезпечним, адже зовсім поруч, на правому березі Дністра тягнувся не тільки торговий, але й грабіжницький військовий Волошський шлях. Саме з нього робили спустошливі набіги турецькі війська на Подільські землі. Круті, зарослі лісом, місцями, обривисто звисаючими до води кам'яними схилами берега р. Немійки, були надійним захистом для місцевих жителів від грабіжників.
-
В 1690 році під час спустошливого набігу турецьких військ Озаринці були спустошені, а замок на правому березі річки Немия зруйнований.
-
У 1699 році Озаринецький замок був відбудований.
-
Наприкінці XVII століття спадкоємцями Озаринець стають графи Дзедушицькі, потім Дзжерки, далі Косаківські.
-
Після приєднання Поділля, власниця Катерина Косаківська не захотіла присягнути цариці Катерині, через те маєтки її було конфісковано і надано Станіславові Комару (Комарову).
- Від Комарових Озаринці дістались Чацьким, пізніше Рафаловичам. На кінець XIX століття Озаринці переходять у власність графині Марії Оеод Франжинане.
QuoteІсторично-територіальний поділ села:
- Місто
-
Волоський куток
- Панасівка
- Танасова гора (Замчисько) - Шляхетчина
- Ріплянка
- Кругляк
Чисельність населення у різні роки зі статті:
Доповню ці дані джерелами 19-20 ст.
"Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (1880) - 2060 мешканців, але про замок нічого не сказано, містечко названо Ozarzynce:
Крылов А. "Населенные места Подольской губернии" (1905) - 3550 жителів.
В селі збереглись 2 православні церкви, синагога (18 ст.), костел (1741), старі руський та єврейський цвинтарі. Багато інформації про містечко подано тут.
ЗамокОтож, окресливши загальні дані про поселення, можна перейти до замку.
Точкою відліку, як ми вже вияснили є 1657 рік, тобто рік будівництва замку. У 1690 його було пошкоджено і в 1699 відбудовано.
На картах Боплана 1650 і 1670 рр. Озаринці зображено як Ozarince, але без укріплень. І це логічно, адже карти відносяться до п.п. 17 ст., коли містечко ще не було укріпленим:
Така ж ситуація з картою Річчі Занноні (1767) – укріплень нема, можливо вона зроблена на основі карти Боплана? Хоча містечко називається вже Ozarynce:
Продовжуючи тему карт, так як руїни замку дійшли до нашого часу, то цілком логічно можна було б очікувати його позначення на картах Російської імперії, хоч в якомусь вигляді.
Але на 3 верстовій карті Шуберта (1863-1877) приблизно на місці замку позначена якась рослинність (?):
А на двохверстовій карті (1909) важко щось розгледіти, але здається теж нічого не позначено:
Щодо письмових джерел, то розпочати можна з "Сведений 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році:Звідси довідуємось, що скоріше всього остання перебудова була здійснена поміщиком Комаром, який перебудував замок у хлібні амбари. Однак, в описі зазначається, що за переказами замок побудували поляки, а не козаки. Також цікавими є відомості про "бурти", які побудовані татарами зі "стратегічною метою" (вони предмет додаткового дослідження). В Археологічній карті Ю. Сіцінського (1901) подані ці ж відомості, проте в скороченому вигляді.
Історик Ю. Ролле, який збирав інформацію про подільський край, подає в своїй роботі "Opowiadania historyczne: serya VII" (1891) таку інформацію:
Отже, коли імператриця Катерина дізналася, що Катажина Косаковська не хоче їй присягнути, вона дала наказ конфіскувати і повернути спадкоємцям маєтки Косаковської. Станіслав Комар скористався цією ситуацією, представив свої претензії і вже в кінці 1795 отримав маєтності не лише Стрижаковських, але і Чурилів в т.ч. Озаринці. Цікаво, що це той же Станіслав Комар, який у 1805 здійснив перебудову ще одного замку – у Мурованих Курилівцях. Муровані Курилівці, які, так само як і Озаринці, належали Чурилам, стали резиденцією Комара. Про рід Комарів і про маєток в Курилівцях можна докладно прочитати тут
В 1830-1831 родина Комарів виїхала в Європу "шукати спокою" і в 1832 Станіслав Комар помирає. Вдова разом з дочкою Дельфіною осідають в Парижі і деколи Дельфіна ще приїжджає на Поділля. Можна допустити, що перебудова замку в Озаринцях була здійснена до 1830 року.
Загалом, це джерело ще потребує докладного вивчення.
У роботі "Приходы и церкви подольской епархии" авторства Сіцінського (1901) бачимо такий опис Озаринців:
QuoteОЗАРИНЦЫ м. — по обоимъ берегамъ рѣчки Неміи, въ 10 вер. къ с. отъ уѣзднаго города и въ 6 вер. отъ ж.-д. ст. "Израиловка". Мѣстность холмистая, съ песчано-кремнистою почвою, а въ долинахъ — черноземъ. Мѣстечко расположено частью въ оврагѣ, а частью на горѣ, на которой съ давнихъ временъ была крѣпость, остатки которой существуютъ понынѣ. Эта крѣпость въ 1690 г. была разрушена турками, а по изгнаніи ихъ изъ Подоліи опять возстановлена, но отъ времени уничтожилась. Остатки ея слывутъ въ народѣ подъ названіемъ "Замчиско". О. раздѣляются на нѣсколько частей, имѣющихъ свои особыя названія: Юридика-Озаринецкая, Панасивка, Риплянка, Волошскій-Кутокъ и Шляхетчина. Здѣсь есть еврейская синагога, три мельницы; бываютъ ярмарки черезъ каждыя двѣ недѣли. О. принадлежатъ къ очень давнимъ поселеніямъ Подоліи. Въ 1431 г. король Ягайло на этомъ "селѣ" записалъ 50 гривенъ Свентославу de Zadowyа ("Барское стар.", 38). Въ 1493 г. они были въ заставной державѣ, а во время люстраціи 1616 г. на нихъ предъявлены были права Никодимомъ Сильницкимъ отъ имени княгини Радзивиллъ изъ Остророга. Въ концѣ ХVIII в. О. принадлежали графамъ Дзѣдушицкимъ, потомъ Коссаковскимъ, у которыхъ имѣніе было конфисковано и пожаловано Императрицею Екатериною II Комарамъ; отъ послѣднихъ О. преемственно доставались Чацкимъ, Рафаловичамъ и въ настоящее время графинѣ Марьѣ Ɵеод. Франжипане. На мѣстѣ стариннаго замка въ О. есть пещеры, въ которыхъ находили древнія монеты временъ римскаго императора Траяна, старинное оружіе и разныя мелкія вещи. — Рим.-католическій каменный костелъ въ честь Посѣщенія Пресв. Богородицы построенъ въ 1741 г. графомъ Дзѣдушицкимъ, хорунжимъ трембовельскимъ; прихожанъ къ нему 1133 д. об. п. Въ церковномъ отношеніи О. раздѣляются на два прихода: Рождество-Богородичный и Св.-Успенскій.
Також в цій же роботі зазначено, що один з існуючих храмів був збудований за кошти поміщика Чацького:
QuoteНынѣ существующій каменный пятикупольный храмъ въ честь Рождества Пресв. Богородицы, совмѣстно съ колокольнею, заложенъ въ 1865 г. на средства помѣщика графа Чацкаго, а освященъ въ 1868 г.;
Отже, Сіцінський дав змогу зрозуміти коли саме Комар міг перебудувати замок у хлібні амбари. Це було не пізніше 1865 (варто уточнити коли саме Озаринці перейшли Чацьким). Не зрозуміло чи печери, про які говрить Сіцінський, є замковими погребами чи чимось іншим.
Основна доля описів замку приходить на післяреволюційний час.
У 1926 році в Озаринцях був відомий мистецтвознавець Данило Щербаківський, який крім єврейських пам'яток описував і замок. Ось фрагменти з його щоденника:
Quote31 липня. Продовжував фотографувати містечкові будівлі, синагогу, ратушу. Апарат зіпсувався, щілевий шторний затвор погано працює й спиняється на половині. Довелось купити в Могилеві платівок 9 х 12 й попросити місцевого вчителя Івана Федоровича Цуцмана зробити знімки кріпости…
1 серпня. Залишив Гвоздецького продовжувати обміри Озаринецької кріпості, а сам поїхав по селам, взявши з собою молодого Вайнштока для того, щоб краще мати доступ до єврейської старовини…
Отже Щербаківський не лише фотографував Озаринецький замок, а й здійснював обміри, проте невідомо чи ці матеріали залишились. Деякі фотографії і матеріали з цієї експедиції опубліковані, тому є надія, що решта теж збереглась. Також, це лише фрагменти зі щоденника Щербаківського і в повному варіанті інформації може бути більше (здається він є опублікований десь в глибинці Інтернету).
Про цю експедицію також трохи написано тут
Про замок у статті там немає інформації, нам більше цікава особа автора – Бориса Хандроса (1923-2006), уродженця Озаринців, автора книги про Озаринці "Местечко которого нету" (2001). Можливо в книзі міститься якась додаткова інформація і про замок? На жаль, книги немає у вільному доступі, але вона є у бібліотеках Києва, Одеси, можливо інших міст.
Ось цікаві цитати зі статті:
QuoteСреди тех, кто сопровождал во время хождений по местечку киевского гостя, были мой отец, его ученики и Г.
Приезд выдающегося украинского этнографа, работа его экспедиции оставили глубокий след в жизни нашего села-местечка, всей Могилевщины. По инициативе педагога А.Кривицкого этнографические кружки, общества были созданы во многих школах округа. Один из таких кружков возглавил мой отец.
Де знайти матеріали цього кружка? Може там щось є про замок?
QuoteВ октябре 1992 года снимаем фильмы в Озаринцах - «История одного млына».
Борис Хандрос також був сценаристом фільму "Мельница" (2002), який знімівася у 90-х роках в Озаринцях. Можливо замок потрапив у кадр?
QuoteВ «Пам'ятках мистецтва на Правобережжі» Д. Щербаковского нахожу разгадку одной тайны. В воспоминаниях моих земляков, оказавшихся в синагоге в «первую кровавую субботу», повторяется одна и та же деталь. Разбросанные на полу мешки из-под зерна (с 1931 года синагога стала колхозным складом), паутина. Лучи солнца, проникающие сквозь бойницы, и... росписи на стенах, потолках синагоги.
Тут же сказано про бійниці всередині синагоги. Можливо вона була частиною укріплень містечка?
Наступним етапом дослідження замку в Озаринцях була робота Ю. Сіцінського "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст." 1928 року:
У своїй роботі Сіцінський не лише повторює відомості з 1901, але й доповнює їх обмірами. Замок був приблизно квадратовим в плані зі стороною у 55 м. Сіцінський застав фундаменти північно-західної башти яка була восьмигранною зовні і круглою всередині. Також він фіксує склепіння у північно-східній стороні, і що в'їзд у замок здійснювався з півдня. Станом на 1928 рік, від будинків які були збудовані всередині замку зі східної і північної сторони де-не-де залишилися мури. На західній стороні збереглись амбразури, тобто мур ще стояв, а зі сходу стіну підпирали контрфорси. Цікаво, що поряд з замком був ще один двір, огороджений невисоким муром. Фотографія і план опубліковані у роботі допомагають цю інформацію осягнути. В якості джерел Сіцінський пропонує крім робіт, які частково розглянуті, також книгу "Powiat Mohylowski w gubernii Podolskiej". На жаль, даної книги у вільному доступі немає і залишається лише здогадуватись які відомості там наведені.
Наступним іде П. Жолтовський який у 1930 відфотографував багато населених пунтків Поділля в т.ч. Озаринці. Дані фотографії знаходяться у фонді Таранушенка і опубліковані в альбомі "Пам'ятки архітектури Подільської губернії":
Фотографії дають широке уявлення про те, як виглядало укріплення. Наприклад видно добре збережені амбразури і контрфорси. Не зовсім зрозуміло розташування Богунової башти і взагалі звідки Жолтовський взяв цю назву? Про північно-східну вежу Сіцінський говорив як про залишки "склепінь", а про північно-східну як про "фундаменти вежі"
Замок в Озаринцях фігурує в реєстрах пам'яток. У виданні Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (1983-1986) знаходимо крім уже відомої інформації Сіцінського також таке
Тобто в 80-х роках ХХ ст. частково ще стояла східна сторона і каземат.
І ще ось така фотографія знайдена на просторах Однокласників, на ній скоріше вського ображений північно-східний кут замку:
Наш час
Зважаючи на те, що руїни замку збереглись, його дуже легко можна локалізувати, його видно при в'їзді у село.
Замок знаходиться на правому березі річки Немії, яка утворює тут глибокий каньйон. Південніше є також джерело, яке впадає у Немію і утворює невеликий каньйон:
На лівому березі, в свою чергу, знаходиться містечко, вид з замкової гори:
Ось так це виглядає з супутника:
Замок з однієї сторони захищений каньйоном річки Немія. Фото для оцінки рельєфу:
Частина мурів збереглась, хоча виглядає трохи по-любительськи, на мою думку, виникає питання чи оригінальний це мур?
Фото надбрамної вежі, можна порівняти з фотографіями Жолтовського 1930 року:
Північно-східна вежа, Сіцінський писав про неї, як про "залишки склепінь":
Погляд на надбрамну вежу з двору замку:
Вид з прибрамної вежі на південно-західний кут:
Фотографії з неба авторства @MadMax. Більше тут
Також план невідомого автора звідти^
До речі у статті на castles.com.ua зазначено, що місцеві замок називають крепостю і я це лише можу підтвердити (у 2017 стикнувся з такою ж проблемою):QuoteГоловне, що треба пам'ятати в Озаринцях: в них є КРЕПОСТЬ. Цим жахливим словом-перевертнем з російської місцеві називають розвалини фортеці на одному з пагорбів над Немією. На синоніми на кшталт "Башта", "розвалини", "замок", "фортеця" і словосполучення "розвалини башти" вони не реагують. До КРЕПОСТІ ми потрапили після опитування ВОСЬМИ місцевих жителів. Учасник опитування №2, бабця, що сапала город і довго нас про щось розпитувала, завіряла, що нема в селі ніяких башт, фортець і розвалин - і ніколи не було. Коли через годину ми поверталися повз неї назад, вона спинила нас криком: "А може, то ви КРЕПОСТЬ шукали? КРЕПОСТЬ в нас є. А то ви "башта", а башти нема! КРЕПОСТЬ є".
На сайті ozaryntsi.com сказано, що замок також називають Турецькою Крепостю:
QuoteСаме тут, на крутім правім березі р. Немійки, в 1657 році була збудованна кам'янна Озаринецька фортеця (в селi - Турецька крепость, в рiзних iнформацiйних джерелах - Замок).
Там же сказано, що до побудови фортеці міг бути причетний Іван Богун:
QuoteЗа свідченням того ж таки Антоновича, фортеця була побудована козаками під керівництвом Могилівського полковника Остапа Гоголя, предка відомого письменника М. В. Гоголя. По другим свідченням - під керівництвом Івана Богуна.
На просторах інтернету навіть є відео де з вуст молодих людей окремо звучать два поняття "козацька фортеця" і "крепость". І з цього можна було б посміятись, якби було б зрозуміло з якого дива людям називати замок інородним словом "крепость"? Адже навіть місцина в якій знаходиться замок називається Танасова гора/Замчисько. Я б допустив, що була якась авторитетна людина, яка вперше назвала замок крепостю і від нього уже підхватили і так воно дійшло до цих пір? Тоді питання, а в якому контексті замок був названий крепостю? Може це було якесь дослідження? Може це був Щербаківський, який в свому щоденнику називав Озаринецький замок "кріпостю"? Питання відкрите
От і все, що я знайшов по даному об'єкту. Буду радий, якщо додасте нової інформації.
-
6
-
Перша письмова згадка про Озаринці відноситься до 1431 року. «Король Ягайло на цьому селі записав (продав) 50 гривень Sventoslao de Zadowya» (М. Грушевський «Барське староство»).
Джурин / Чурилів (Чурилов): замок
в Винницкая область
Опубликовано:
Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym. T.2 cz.2 (1845):
Джерело
Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (1881):
Джерело
Трьохверстова карта Шуберта (1868):
Джерело
Двохверстова карта (1910-1912):
Джерело
Можна побачити зміну конфігурації водойми (на першій карті позначено великий став)