Nimrod

Обговорюється цей об'єкт: городище поблизу села Грубське Багатошарове городище великого розміру, підпрямокутне за конфігурацією, має круглу за конфігурацією цитадель, збудовану вірогідно, пізніше, ніж основні укріплення. Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - сс.117-118. Обговорюване велике укріплення типологічно близьке гігантським укріпленням ранньозалізної доби, розташованим південніше, в лісостеповій та степовій зоні України. Вдруге почало активне існування очевидно, за часів "славінії" древлян, яке проте не було припинено і в наступні часи Старої Русі. При цьому очевидно було заново збудоване кругле за конфігурацією укріплення, яке грало роль дитинця - цитаделі поселення, посад якого теж був до певної міри захищений збереженими на той час укріпленнями античного часу. Пам'ятка надзвичайно цікава і потребує ретельного вивчення. На сайті Руїна.Ру городище згадане вірогідно за матеріалами А.Кузи, але з прикріпленням до с.Биково: Тут, як бачимо, не згадується, що за археологічними матеріалами, не лише новостворене Мале городище, а й принаймні частина Великого городища була також заселена у Середні Віки, причому не з 12 ст., а раніше - з 8 ст. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

Обговорюються ці об'єкти: городище (I) та городище (II) в селі Городське. Два городища мисового типу та велике селище між ними та навколо них залишені укріпленими частинами та посадом літописного граду Русі. Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.117. Слід зауважити, що зафіксований розгром града Городеськ очевидно стався внаслідок нашестя моголів, але силами не їх військ, а навпаки військ Данила Мстиславова "Галицького", які здійснили ряд каральних походів проти волостей, що підтримували моголів. Проте град після розгрому зміг відновитися на деякий час. Цікаве планування пізнього руського граду, подібне якому ми спостерігаємо також у випадку Возвягля. Зникає концентрична конфігурація дитинець- окольний град- укріплені (острог) або неукріплені посади. Натомість має місце дві укріплені зовсім не з'єднані між собою частини та великий посад навколо них. Припускаю, що укріплені частини могли мати різних власників, наприклад одна належати князю, а інша місцевому феодалу, якомусь тисячнику або посаднику, - або взагалі церкві. На сайті Руїна.Ру обговорюваний археологічний комплекс описаний очевидно за матеріалами А.Кузи: Цікаво, що в цьому описі згадується ще один виявлений археологами укріплений пункт біля Городеська - урочище Красна (або Червона?) гора, про який Б.Звіздецький чомусь не згадує. Можливо тому, що це укріплення відноситься вже до другого періоду існування Городеська (кінець 13 - 14 ст.)?? Ця ж інформація повторена на сайті в іншому місці. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

Городище дійсно дуже цікаве, багатошарове, вочевидь набагато старше Звягелю та Корця, - причому укріплення ранньозалізної доби, які у нас зазвичай називають "скіфськими", так далеко на північ і захід від степової зони рідкість самі по собі. *Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.116.Укріплення має цікаву конфігурацію (дещо нагадує гігантські укріплення ранньозалізної доби, розташовані південніше, в лісостеповій зоні України) - та не менш цікаву історичну долю. Вдруге воно припинило своє активне існування очевидно, завдяки військам Русі, що воювали "славінію" древлян. Багато нової археологічної інформації можуть принести розкопки цього укріплення. Щодо подій Великої Північної війни, то хоча війска Петра Першого та Карла Дванадцятого вели кампанії на території РечіПосполитої, перебування цих монархів саме поблизу Звягеля видається сумнівним.

Прекрасно! Даже в наши дни городище выглядит очень эффектно, а в период жизни укрепления с палисадом по современному внешнему кольцевому валу и городнями по современному внутреннему кольцевому валу смотрелось вообще замечательно. Настоящая классика руських круглых укреплений-застав, некогда называемых историками "болотными городищами". Кстати, размеры примерно соответствуют таковым у сенченского городища "Сампсониев остров", только то в плане не абсолютно круглое, а скорее напоминает (сейчас) сильно скругленный квадрат.

Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Башмачка Городище з прилеглими до нього поселенням та могильником відноситься до черняхівської археологічної культури, яка склалася на основі германських, слов'янських та іранських племен (3 ст. - сер. 5 ст.), та як вважається, утворила ряд примітивних державних утворень з провідною роллю в них германців (остготи, везеготи). *З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - с.323. Обговорюване городище очевидно являло собою цитадель та адміністративний центр великого поселення представників черняхівської археологічної культури, яке інколи ототожнюється з легендарним готським містом Данпарстад (Данарштадт). Одне з трьох відомих археологам укріплених центрів черняхівської культури (два інших - городища Олександрівка та Городок). Культурне та технічне піднесення населення черняхівської археологічної культури під впливом сусідніх римських провінцій далося взнаки зокрема і при побудові ними укріплень з кам'яною огорожею. Є книга по темі: ISBN: 5-12-002689-3 Смиленко А.Т. "Городище Башмачка ІІІ-IV в. н. э." К. "Наукова думка", 1992, 133 с. яку можна знайти в Мережі. Тут і тут можна побачити городище очима сучасних мандрівників. Бібліографія, об'єкт у реєстрах памяток тут. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Городище Городище круглої конфігурації, залишилось від укріплення Старої Русі. *Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.116. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Городище Городище напівкругле за конфігурацією, примикає до високого берега річки, залишене укріпленим поселенням Старої Русі. *Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - сс.115-116. В даному городищі відсутність у місці його розташування мису, утвореного одним або двома водними потоками, змусила збільшити довжину оборонних ліній з одночасним посиленням оборони до двох рядів огорожі та двох ровів. Можливо саме це городище коротко згадане на сайті Руїна.Ру, вірогідно за матеріалами А.Кузи: Втім, у Житомирській області є ще два городища поряд з однойменними селами: городище у Черняхівському та городище у Новоград-Волинському районах. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

Так, не факт, що навіть опитування місцевих жителів поможе в розшуку. Щодо розміру, то типове кругле городище Посульської лінії біля с. Сенча, залишене фортецею-заставою Русі, яка проіснувала до могольського нашестя (і якому Ю.Моргунов за результатами досліджень присвятив окрему книгу), мало застінний (внутрішній) розмір 40 на 45 м. Невеличкий посад - хутор був поряд, а в самій заставі було головним чином військове майно. Тобто це був своєрідний середньовічний аналог невеликих шанців. Втім, в обговорюваному випадку, можливо, це було спеціалізоване деревлянське городище-святилище?.. Тобто своєрідний поганський аналог оборонних з огорожею християнських храмів. Святилищам не потрібна велика площа, а кругле планування їм досить-таки властиве.

Дякую за обговорення і доповнення! Планчик у книжці є. Городище знаходиться там, де річка робить "пташку", або "галочку", тобто поворот під гострим кутом, а саме зліва від "галочки". Таких місць у селі бачу два. Одне з них прямо навпроти відмітки з іншого боку переправи, але схоже це лівий берег Ужа) Щодо підйомного матеріалу - основи для датування, схоже що і Кучера і Звіздецький вважали датування Русанової помилковим або випадковим. У книзі окремо обговорюються ті з укріплених поселень, які продовжили функціонувати після 10 ст., тобто у часи Русі і обоговорюване городище серед них не згадане. Датування городища 10-11 ст. в історії села очевидно все ж має означати саме 10те. Щодо використання укріплення у ранньомодерний час, то Бараші не згадуються активно серед населених пунктів, охоплених конфліктами 17 ст. Тобто існування в той час лише села без оновлених укріплень, все ж видається більш вірогідним, ніж містечка або замочку. Конфігурація городища, судячи з планчику, все ж видається хоча й наближеною до прямокутної, але нерегулярною і скоріше обумовленою самою формою узвишшя-останця. Втім, щось прояснити й перевернути наші уявлення звичайно могли би розкопки об'єкту. Якщо вони ще можливі й доцільні серед суцільної забудови центру села.

Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Городець Городище складного мисового типу за конфігурацією, залишене ймовірно, військовим союзом - "славінією" древлян на останньому етапі його існування, та відновлене повністю або частково у період існування Старої Русі. Не виключено також, що укріплення було утворено Руссю невдовзі після завоювання нею землі древлян. *Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.115. Розпливчата інформація про обговорюване городище на сайті Руїна.Ру очевидно наводиться за матеріалами А.Кузи. Насправді форму як трьох останців, зайнятих городищем, разом, так і кожного з них окремо, дуже важко назвати наближеною до чотирикутної. В данному випадку перед нами досить великий, з цікавою, проте далеко не унікальною складномисовою конфігурацією, середньовічний укріплений пункт, який займав територіально важливе положення на території розробки декоративного каменю "шиферу", але залишився в тіні літописного града Овруча. Його розкопки можуть дати багато цікавого матеріалу з життя населення середньовічного Полісся. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

Обговорюється цей об'єкт: городище Пилипенкова гора Городище відноситься до зарубинецької археологічної культури періоду кельтського впливу у сучасній Східній Європі (3 ст. до н.е.-1 ст. н.е.), яка (культура), як вважається, утворилася внаслідок взаємовпливів мігруючих кельтизованих германських племен та місцевого населення, та стала прототипом мовно-етнічної спільноти слов'ян. Розташоване городище безпосередньо біля Канева з півдня. *З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - с.301. Інформація про розвідки на об'єкті НДІ пам`яткоохоронних досліджень Міністерства культури України. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

m_potupchik, по моему скромному мнению формат форума как раз и предполагает обсуждение в том числе всех возможных версий и мифов связанных с определённым объектом, не исключая даже абсурдные и не стесняясь оспаривать авторитеты. По крайней мере таким образом происходит некое просеивание и отбор информации. Может быть через 50 лет городище станут называть уже не "троном", а "позолоченным унитазом") Меня заинтересовало честно говоря сочетание круглой конфигурации небольшого городища с датировкой 10-11 вв. Получается укрепление могли создать уличи, что наряду с существованием круглых городищ у древлян окончательно подрывает версию М.Кучинко об этом типе городищ в до-руський период, как некой локальной волынской особенности.

Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Бельковці (Бельківці) Городище, що залишилося від укріпленного поселення Старої Русі, звичайного мисового типу. Можливо тимчасово використовувалось у ранньомодерний період. *Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - сс.114-115. Розмір городища не уточнюється. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Бежів Городище залишене, ймовірно, військовим союзом - "славінією" древлян, кругле за конфігурацією. *Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.114. В данному випадку найбільш цікавим видається кругла форма малого городища, властива військовим фортецям - заставам на рубежах земель Старої Русі. На думку М.Кучинка така форма укріплень спочатку була властива лише волинянам (можливо запозичена ними із заходу) і лише потім розповсюдилася на схід. Проте на прикладі обговорюваного городища бачимо, що такий тип укріплень використовували і древляни. Залишається лише жалкувати, що таке цікаве городище у 20 ст. фактично було знищене.

Определение возраста культовых сооружений по возрасту общины, а не самого здания, распространенная и часто сознательная ошибка, но я в общем исходил из самой поздней даты среди называемых. Существующая подгаецкая синагога построена в 1627 году, на 100 лет позже сатановской "сестры" и пока нет оснований думать, что их изяславскую "сестру" строили не в тот же период. Кирпич оставшийся от обстроек и декоративных элементов - это одно, а белый кирпич которым заделывали бреши в несущих стенах - это очевидно наследство котельной. От изначального сооружения вероятно осталось не так много, не говоря уже об отделке и декоративном оформлении, но очевидно также и то, что всё же осталось. Беда в том что этот памятник архитектуры нужно изучать, тем более учитывая его бедственное состояние, но это никто не делает. Что касается толщины стен, то мне кажется что толщина стен за рамами большая и это видно на фото. Старые фото могут быть чересчур ретушированы, чтобы составить нам достоверное впечатление о чем-то, кроме общего внешнего вида объекта. Кстати мысль: может окон на боковых фасадах первоначально также было по 4 (площадь стены позволяет) и лишь впоследствии часть из них замуровали. Ну котельная требует все же какого-то зала. То есть разделение зала на два этажа, с разделением каждого окна по высоте попарно, как у синагоги в Остроге, мне представляется всё же сомнительным. Размеры окон определялись очевидно высотой обстройки основного обьема. Так как окна должны были оставаться выше обстройки. У подгаецкой синагоги обстройка пониже, потому и окна более вытянутые, у изяславской синагоги обстройка повыше. Судя по современным фото бокового фасада котельной, цоколь обсуждаемого объекта попросту засыпан землёй. Отсюда складывается впечатление низкой высоты фасада. А на старых фото высота сооружения даже без фронтонов или предполагаемого аттика внушительная. В том то и дело, что девятнадцатого. Когда укреплений как таковых уже не было, только остатки. Так что опять нам остаются гипотетические построения. Части города, разделённые рекой - это уже отдельные автономные укрепления, которые могут лишь взаимодействовать, но также могуть быть использованы друг против друга.

Деревянные элементы конструкции - это, говорят, остатки ещё чешской межвоенной реконструкции замка) Эх, год назад мы ухитрились пройти мимо замка не разглядев его и углубились далеко вдоль горы по старой мощёной военной дороге) Было дело)

Обговорюється цей об'єкт: городище у селі Бараші Невелике городище, що залишилося від укріпленого поселення, вірогідно, військового союзу - "славінії" древлян, на узвишші над річкою Уж, конфігурація якого обумовлена місцем розташування. Ймовірно якийсь час використовувалось у ранньомодерний період. *Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.114. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

Помещая Большую изяславскую синагогу в оборонные, я руководствовался не только её возрастом (который иногда определяют даже 16 веком), но и максимальным её типологическим сходством с Большой сатановской и Большой подгаецкой "сестрами". Ряд больших стрельчатых готических окон на боковых фасадах (четыре, три и в данном случае два), по два таких же окна на фасаде со стороны входа и круглое окно-люкарно над ними, предполагаемый стрелковый парапет в декоративном аттике. Кажется даже, что их проектировал один архитектор. Хотя вероятнее конечно следование одному удачному образцу, например в Сатанове. Думаю что малая толщина стен иллюзорна. На фото, где видно полузаколоченное заложенное стрельчатое боковое окно, можно разглядеть, что внутренний обьем ниши за рамой весьма велик, но рамы при переделке должно быть вынесены вперёд для увеличения внутреннего обьема. На первом из старых фото внизу большого фронтона видны какие-то отверстия, возможно оставшиеся в наследство от старого аттика. Хотя конечно нужно рассматривать не фрагментарные фото, а сам объект, тут я не спорю. За плотиной мог быть важный оборонительный узел, сейчас не имея хотя бы старых планов Изяслава, о замыслах градостроителей трудно судить. Кроме того в 16-17 веках разрешение на строительство каменнокирпичной синагоги иудеям само по себе давалось достаточно редко - большинство были деревянные. Пренебрежение при этом нуждами обороны поселения достаточно маловероятно. Обстрел водной преграды и противоположного берега с крыши синагоги мог считаться достаточно удачным решением в обороне города, уменьшавшем потребность в специализированных орудийных площадках с той стороны. Я тоже представил себе что-то вроде храма Богоявления Острожского замка с его специфическим огневым фасадом. Это сделало бы изяславскую синагогу практически уникальной. Но возможно дело в косноязычии повествователей и синагога просто находилась поблизости от ограды, но обособленно, как и все прочие. Вопросов много и это не так уж плохо на самом деле)

Точно такие же "кастели" строили в 16 веке и в Великой Британии. Вот "кастель" Климартин в Шотландии. К слову, он тоже явно ассимметричный. Так что наши земли шли в ногу со временем) А что касается отсчета истории замка Св.Николая с 14-15 века - вообще не факт что в то время там было что-то столь капитальное. И.Бартош приглашал венгерских специалистов, интересно что они выявили на месте по строительной истории сооружения.

Первая акварель показывает местность, действительно похожую на Сквирские Буки. Вторая акварель возможно показывает место на речке, где сейчас расположен парк - примерно справа от сельского клуба. Во всяком случае место, где расположена водяная мельница в Маньковских Буках, мне хорошо известна, сразу за ней начинается каньйон, а ничего похожего на отвесные стены нет на акварели. На сайте Руина.Ру городище в Буках описано видимо словами А.Кузы: Вот селище - остатки посада и есть видимо тем городом, о котором идёт речь в старых справочниках. Нужно также заметить, что в 17 веке Буки, относясь к Сквирской сотне Паволоцкого полка Войска Запорожского, было селом, а не мястечком и не имело собственных укреплений (о таковых ничего не известно).

Добре вивчене багатошарове городище Монастирок поблизу Трахтемирова та Канева залишене укріпленим поселенням "мисового" типу, розташованим на узвишші над зручним бродом через Дніпро, яке занепадало та відроджувалося декілька разів, зокрема в часи існування спільнот зарубинецької археологічної культури, райковецької археологічної культури та Старої Русі. Городище входить до Трахтемирівського археологічного комплексу. Перший період розквіту обговорюваного укріпленого поселення відноситься до зарубинецької археологічної культури періоду кельтського впливу у сучасній Східній Європі (3 ст. до н.е.-1 ст. н.е.). Як вважається, дана культура, утворилася внаслідок взаємовпливів мігруючих кельтизованих германських племен та місцевого населення, та стала прототипом мовно-етнічної спільноти слов'ян. *З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - с.300.Ще один період розквіту вказаного укріпленого поселення відноситься до райковецької археологічної культури періоду існування великих слов'янських військових союзів - "славіній" (8-9 ст.). Носіями райковецької археологічної культури являлися жителі більшості "славіній" на захід від Дніпра - полян, древлян, волинян, уличів, тиверців, білих хорватів, тому в деякій мірі данна культура є прототипом народної культури сучасних українців. В цей час за результатами археологічних досліджень, поселення мало вже дві лінії оборони напільної сторони з дерев'яними стінами та воротами в вежах. *З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - сс.350-351.Поселення продовжувало існувати як укріплення Старої Русі, яке блокувало переправу через Дніпро і яке в данний час ототожнюється з літописним городцем Заруб. *Зі статті: Козюба В.К. "До питання про нову каталогізацію словяно-руських городищ 8-13с., розташованих на теренах України, в збірнику "Археологія і давня історія України. Вип.1, - Проблеми давньоруської та середньовічної археології", К. Інститут археології НАН України, 2012, 586с., нак. 300 прим., - с.294.Втім, городець займав лише частину попереднього поселення. На сайті Руїна.Ру його описано наступним чином: Ця інформація з локалізацією монастиря без точного визначення місця знаходження городця Заруб очевидно застаріла. На цьому ж сайті в іншому місці городище, залишене літописним Зарубом, вже ототожнються з городищем Монастирок: В подальшому територія городища увійшла до володінь Трактемирівського Військового монастиря Війська Запорізького. Досить цікавою є стаття щодо об'єкту та його оточення із газети 2000 за 2013 рік.

Большая синагога в Изяславе была построена в 17 веке и по некоторым сведениям входила в систему городских фортификаций, непосредственно в составе главной ограды. Неоднократно горела и ремонтировалась. К постройке или скорее реконструкции мог иметь отношение придворный архитектор дома Сангушков, Пауло Антони Фонтана. Имела, традиционно для раннемодерных восточноевропейских синагог, основной центральный обьём и типичную обстройку вспомогательными объемами помещений. Вероятно в 18(?) веке получила барочные фронтоны и скатные крыши. В период УССР была приспособлена под фабричную котельную с серьезными повреждениями прежних облика и конструктивных элементов. В данное время заброшена и разрушается. Расположена по ул. Советской (Радянськой) или Шолома-Алейхема(?). Синагоге посвящены скромные странички в украиноязычной и в русскоязычной "Википедии". Фотоотчеты путешественников об Изяславе с фотографиями обсуждаемой синагоги здесь, здесь и здесь. У И.Пустынниковой информация про объект минимальна (фото). Ещё ряд фото. Прошу дополнить тему имеющейся информацией.

Да, только подробные исследования сооружения и раскопки вокруг него могут прояснить что-то больше. Потому что судя по имеющимся публикациям, таким как ссылки в библиографии приведенной статьи, в иудейских архивах подробной информации о бродских синагогах нет.

В принципе, первая половина 18 века в Речи Посполитой не была достаточно спокойной, чтобы исключить строительство оборонных синагог. Третья Северная война, война за польское наследство, рокоши... А Колиивщине ещё только предстояло произойти и уманьские иудеи наверное пожалели, что у них не было рядом оборонной синагоги. Аттик же могли восстанавливать позднее с утратой его оборонных свойств или на оригинальном заделать и замазать бойницы. Ведь известно что обсуждаемая синагога неоднократно серьезно ремонтировалась. Вот свежая статья об этой синагоге на сайте религиозного туризма. В общем, думаю что синагогу преждевременно исключать из перечня оборонных. Её расположение внутри сильной городской ограды достаточно типично для городских оборонных культовых сооружений, в том числе синагог - они составляли вторую линию обороны города в важных секторах, например за воротами и калитками, на осевых улицах или площадях, простреливая предполагаемые направления движения прорвавшихся штурмовиков и служа кроме того редюитами (последними прибежищами для защитников). И подобная синагога в Сокале тоже возможно является оборонной...

Так как книгу я держал в руках, подтверждаю, что в ней есть ещё и вторая фотография макета, доказывающая, что он отображает кроме замка и город, по крайней мере его центральную укреплённую часть с рыночной площадью и ратушей, а может и оба предместья (тоже укреплённые). К сожалению, где находится данный макет, под фото подписано не было. Градостроительную структуру Олыки и её укреплений неплохо помогает понять статья Петра Рычкова.