"Турецькі" (1672-1699 рр.) фортифікації Меджибожа - факт чи міф?

[Ігор Западенко]

Розпочати зазначену тему спонукала стаття, яку сьогодні випадково знайшов у відкритому доступі: Нагнибіда Р. В. Оборонні укріплення Подільського воєводства у часи польсько-турецької війни 1672–1699 років / Р. В. Нагнибіда // Праці Центру пам'яткознавства. - 2015. - Вип. 27. - С. 206-225. Як зазначено в анотації: 

Цитата

Дослідження присвячене виявленню за документальними джерелами фортифікаційних споруд на території Українського Поділля, під стінами котрих упродовж польсько-турецької війни 1672–1699 років велися безпосередні військові дії. Визначено ступінь руйнувань, заподіяних вказаними бойовими діями для кожної з таких пам’яток.

Зрозуміло, що насамперед прочитав частину, яку присвячено фортифікаціям Меджибожа - і вкотре пошкодував, що такі публікації автори роблять де завгодно, але не на конференціях у самому Меджибожі. Адже через це нема можливості поставити авторам запитання, висловити інші думки та аргументи, щось прийняти до обігу як доведений факт, а щось спростувати. А тема "турецьких" (1672-1699) фортифікацій Меджибожа з початку XIX так обросла міфами, що від них потрібно Меджибіж очищати до оголеного науково встановленого факту.

А для того, щоб встановити, чи був турецький внесок у фортифікацію Меджибожа, чи не був - потрібно документально і фактично встановити правдиве тло подій 1672-1699 в Меджибізькій волості. Саме у вказаній вище статті (але й у інших авторів також) є багато тверджень, які не витримують порівняння з джерелами, першоджерелами, результатами археологічних досліджень.

Оскільки статтю опубліковано у відкритому доступі - отже, можемо й дискутувати на відкритому майданчику.

Більше - у наступних дописах...

[Ігор Западенко]

Почнемо з іншого краю... Проблеми опису Меджибізького замку в період "османської окупації Поділля" у багатьох авторів [не йдеться про цю статтю, але мусимо це зазначити!] починаються з хибного, міфічного наративу, нібити османська окупація (термін теж спірний) усього Поділля тривала з 1762 по 1699 рік, тобто 27 років.

Байку про "27 років турецького ярма" повторюють досі багато авторів, які переписують її один у одного вже 200 років. Так само, як і байку про те, що "турецькі баші, які мешкали тут, значно розбудували замок і прикрасили його у східному смаку". Ця байка саме з такими словами повторюється з такою регулярністю, що зрозуміло: її банально переписують один у одного. Вона циркулювала у краєзнавчих нарисах в польських журналах XIX століття, жанр історичних оповідок про маєтки, палаци, замки а втрачених кресах був тоді дуже популярний. Знайшов цю фразу у приблизно десятку видань різних років. Найраніше - у 1816 році. Підстав для неї - жодних, але її досі копіюють у впевненості, що "старі люди щось таки знали". На ці граблі встали й такі авторитети подільського краєзнавства як Юхим Сіцінський та Віктор Гульдман. Власне, дописи Сіцінського про Меджибіж (не скажу за інші місцевості) є російськомовною компіляцією відомостей, які насмикано з польської популярної преси XIX ст. з легкою добавкою інших запозичень без вказівки джерел. Відтак - зустрічаються зовсім феєричні твердження. Проте, маємо віддати йому велику шану: це ми зараз з мережами та оцифрованими джерелами такі розумні. Але, якщо щось сказано у Сіцінського - це не істина в останній інстанції, а навпаки ахтунг: найпевніше, що реально все набагато інакше.

Серед тих авторитетів, що сприймали та поширювали очевидно хибну тезу про "27 років турецької окупації Меджибожа", були і Г. Логвин, і Є. Лопушинська. Відтак, це впливало й на уявлення про будівельну еволюцію Меджибізького замку. Насправді ж опубліковані та доступні ще у XIX ст. архівні документи свідчать, що в Меджибожі та Меджибізькій волості події тоді розгорталися абсолютно інакше, турецька влада тут була кількаразово (!) коротше, і міфічним "башам" було не до розбудови фортифікацій.

Реальну хронологію подій 1672-1699 р. в Меджибожі нам необхідно побудувати і для обговорення статті про фортифікації. Але не для заперечення, а для реальної дискусії. Цікаві гіпотези тут таки є.

[Ігор Западенко]

Міфові про "турецькі фортифікації Меджибожа" і "Меджибіж 27 років у османському ярмі" присвячено статтю "До питання про «турецькі фортифікації» Меджибожа 1672- 1699 р. у світлі документальної хронології османських претензій на Поділля", яка днями вийшла друком в журналі Current issues in research, conservation and restoration of historic fortifications, №17. До повного тексту статті адресую за цим лінком, а тут наведу її висновки:

Цитата

Реальною хронологією польської та турецької присутності у Меджибожі спростовується поширене твердження, нібито турки «значно розбудували та оздобили» Меджибізький замок. Від жовтня 1673 р. до вересня 1678 р. їх в Меджибожі просто не було, а від 1678 р. до поразки армії султана під Віднем у 1683 р. вони не мали для того ані достатньо часу, ані людських ресурсів. Раніше ж, після укладання Бучацького договору та кількамісячної присутності в Меджибожі у 1673 р., максимальних зусиль турки докладали, аби закріпитися та створити центр військової присутності у Кам'янціПодільському. У Меджибожі ж заходів укріплення, всупереч поширеному переконанню, не здійснювали, до утримання не готувалися, що й призвело до його здачі після менш ніж доби бою за місто і замок з польськими військами 17-18 жовтня 1673 р. Нездатність турецької влади не те що до розбудови, а до повноцінного військового забезпечення Меджибізького замку призвела до спроби його знищення шляхом підриву навесні 1686 р. при відході гарнізону. На тому нетривалий час османської присутності в Меджибізькій волості завершується, не залишаючи по собі сліду у фортифікації і архітектурі, крім часткового руйнування. Поширені ж твердження про «турецький замок», «турецький міст», «турецькі колони» в Меджибожі ґрунтуються на місцевій міфотворчості, яка впродовж двох століть циркулює в літературі, але не узгоджується з документами і фактами. Що досі в Меджибожі не знайдено археологічного матеріалу, який би атрибутувався як османський відповідного періоду – проблеми не становить. Це пояснюється як коротким терміном перебування турецького гарнізону та його невеликою чисельністю (до 100 чоловік), так і тим, що археологічні розвідки в Меджибізькому замку ведуться активно, однак є не всеосяжними. Тому нові знахідки є питанням майбутнього, так само як з’ясування проблеми відсутньої південно-західної башти і низки інших. Вони не завжди узгоджуються з усталеними уявленнями, але завжди врешті-решт отримують причинно-наслідкові пояснення.

А також - список використаних під час її написання джерел та літератури:

Цитата

Акмен, I. та інші, 2020. Млин на річці Південний Буг у місті Меджибіж. Current issues in research, conservation and restoration of historical fortifications, 13. Chełm, Lviv: Rastr-7, S.9–26. DOI:10.23939/fortifications2020.13.009
Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. Т. 11: 1672-1674. Прибавления 1657, 1879. Санкт-Петербург: типография М. Эттингера.
Вєтрова, Т., Снітко, І. та Вєтров, В., 2021. Результати попередніх архітектурно-археологічних досліджень п’ятикутної вежі Меджибізької фортеці. Археологія & Фортифікація України. Збірник матеріалів Х Всеукраїнської з міжнародною участю науково-практичної конференції. Кам’янецьПодільський: ФОП Буйницький О. А.
Гульдман, В., 1901. Памятники старины в Подолии: (Материалы для составления археологической карты Подольской губернии). Каменец-Подольский: Типография Подольского губернского правления.
Западенко, І., 2020. Символіка аттика палацу Сенявських у контексті ренесансу і реформації та питання датування окремих об'єктів Меджибізького замку. Current issues in research, conservation and restoration of historic fortifications, 12. Chełm, Lviv: Rastr-7, С.110-138.
Крикун, М., 1998. Dariusz Kołodziejczyk. Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672-1699. Warszawa: Oficyna wydawnicza POLCZEK Polskiego Czerwonego Krzyża, 1994. [рецензія]. Вісник Львівського університету. Серія історична, 33.
Крикун, М., 2009. Інвентар Меджибізької волості 1717 року. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка.
Крикун, Н., 1968. К вопросу заселенности Подольского воеводства в конце XVII в. Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska. Sectio H, Oeconomia, 2, s.119-144.
Логвин, Г., 1959. Замок в Меджибожі: (пам’ятник архітектури XVI ст.). Київ: Державне видавництво літератури з будівництва і архітектури.
Лопушинська, Є., 1996. Меджибізька фортеця. Пам'ятки України, 3–4, С.42–47.
Матвіїшин, Я., 2004. Живописні плани трьох українських замків-фортець з 17 ст. (Бара, Меджибожа, Чигирина) у Дипломатичному архіві Міністерства закордонних справ у Франції. В: Історичне картознавство України: Зб. наук. праць. Львів, Київ, Нью-Йорк: Вид. М.П. Коць, С.195-200.
Нагнибіда, Р., 2015. Оборонні укріплення Подільського воєводства у часи польсько-турецької війни 1672–1699 років. Праці Центру пам'яткознавства, 27, С.206-225.
Сецинский, Е., 1901. Приходы и церкви Подольской епархии. Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. 9.
Сіцінський, Є., 1928. Оборонні замки Західнього Поділля XIV-XVII ст.: (Історично-археологічні нариси). Київ: Українська академія наук.
Століцький, Я., 1996. Значення Меджибожа у польсько-турецьких стосунках 1672–1699 років.
Меджибіж 850 років історії: Матеріали науково-практичної конференції 17 серпня 1996 р. Меджибіж, С.42-44.
Akta historyczne do objaśnienia rzeczy polskich służące. Tom II: Pisma do wieku i spraw Jana Sobieskiego: Tomu I część II : 1672 – 1674, 1881a. Kraków: drukarnia «Czasu».
Akta historyczne do objaśnienia rzeczy polskich służące. Tom V: Archiwum spraw zagranicznych francuskie do dziejów Jana Trzeciego: (Lata od 1677 do 1679), 1881b. Kraków: drukarnia «Czasu». Klucz międzyboski (Międzybóż), 1692. Inwentarz miasta [Międzyboża] Miendziboża [i włości międzyboskiey] spisany w zamku Miendziboskim roku 1692 dnia 2 Novembris. Biblioteka XX Czartoryskich w Krakowie, Rkps 8174 T. 1.
Kołodziejczyk D., 1994. Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672-1699. Warszawa: Oficyna wydawnicza POLCZEK Polskiego Czerwonego Krzyża.
List ze Lwowa, 24 IV 1673. Ojczyste spominki w pismach do dziejów dawnéj Polski, diaryusze, relacye, pamiętniki i.t.p. służyć mogące do objaśnienia dziejów krajowych tudzież listy historyczne do panowania królów Jana Kazimiérza i Michała Korybuta oraz listy Jana Sobieskiego marszałka i hetmana wielkiego koronnego., T.2. Kraków: Józef Cyper. S.207-208.
Pułaski, K., 1898. Szlachta podolska w czasie zaboru tureckiego (1672-1699). Szkice i poszukiwania historyczne Serya druga. Petersburg: Księgarnia K. Grendyszyńskiego, S.201-279.
Relatya praeclare gestorum woyska J. K. M. y Rzeczypospolitej w czteroletnich kampaniach począwszy ab anno 1685 aż do teraźniejszego seymu in anno 1688 (...), 1688. Biblioteka PAN Kraków, rkps 1081.
Świecki, T., 1816. Opis starożytney Polski. Warszawa: Druk Zawadzkiego i Węckiego.

 

[Ігор Западенко]

Після прискіпливого дослідження "так скільки ж часу турки реально володіли Меджибожем і чи щось будували" висновок просто заскочив: наші авторитетні автори тиражували грубу помилку про "27 років у турецькому ярмі". Купа реальних документів з різних джерел, які були у доступі ще з XIX століття і свідчили, що під турецькою владою та з турецьким гарнізоном Меджибіж був з початку 1673 по жовтень цього ж року, а потім з середини вересня 1678 по весну 1686 року - тобто, загалом близько 8 з половиною років.

Незаперечний авторитет подільського краєзнавства Юхим Сіцінський, користуючись не архівними матеріалами, а популярною польською пресою, подавав у своїх різних публікаціях про Меджибіж та його замок суперечливу і плутану картину. Не забував, втім, повторити міфічну тезу, що "турки розбудували замок і прикрасили його на східний смак", і навіть у 1901 році "знайшов" залишки цих оздоб. Те саме робив його сучасник Віктор Гульдман.

Дослідники з робочої групи Євгенії Лопушинської в історичній довідці до проекту реставрації Меджибізького замку також компілювали попередників, не сумніваючись у словах Сіцінського і Гульдмана, і також посилалися не на архівні джерела, а на популярні видання. Сама Є. Лопушинська теж спростила історію Меджибізького замку 1672-1699 рр. до "27 років турецького полону", та ще й вигадала його штурм турками з артилерією у 1672 році. Теж повторювалась мантра про турецький архітектурний внесок: "Существуют свидетельства, что в период владения турками Меджибожский замок был отделан в восточном вкусе" - на слові свидетельства йде посилання на... допис Сіцінського, але вже з заувагою: "впрочем следов восточной отделки замка не сохранилось". Тобто, за 70 років після Сіцінського вони повністю та безслідно зникли???

Тобто, обсяг тиражування міфу іменитими попередниками є такий, що наші сучасники мимоволі опиняються у заручниках пошани до авторитетів. Але, як бачимо, реальних дослідників це заводить у глухий кут.