Киев: Осада Десятинной церкви нашего времени

[Filin]

Десятинная церковь - первый каменный храм Киевской Руси, возведённый в конце 10 века. Во время знаменитой осады Киева войсками Батыя в 1240-м году после падения городских укреплений именно в Десятинной церкви был последний оплот киевлян. По сути, это одно из самых ранних описаний того, что горожане использовали храмы города в качестве мини-цитаделей, а эта деталь имеет особое значение для любителей фортификации. Церковь не устояла и была разрушена, позднее её восстановили, правда, не в прежних формах. За века храм, история которого насчитывает более 1000 лет, много раз перестраивали. В 1928 году, при "советах", Десятинку снесли вплоть до фундаментов, которые и можно увидеть в наши дни.

Церковь на диораме-реконструкции:

Источник

По уму и по европейским меркам на базе сохранившихся фундаментов стоило бы создать музей, но церковники Московского патриархата против. Для них Десятинка - это "свято место", которое пустовать не должно. Понятное дело, что музей или нечто подобное в лице церкви - это пустота, а вот храм - другое дело. В общем, хотят церковники отгрохать над фундаментами новый огроменный храм, не смотря на то, что нет понимания того, как изначально выглядела Десятинная церковь и что сама идея возведения модного новодела над такими ценными фундаментами - это нонсенс.

Вокруг фундаментов Десятинки идёт настоящая война. С одной стороны чиновники и церковники, с другой - археологи, музейные работники, искусствоведы, киевляне, любящие свой город и другие думающие люди.

После множества "битв", "сражений" и отдельных "стычек" мне показалось, что здравый смысл восторжествовал, война утихла, а чиновники вроде бы даже признали, что идея Московского Патриархата - это немножко маразм, но оказалось, что это было затишье перед очередной бурей. Церковь снова пошла в наступление, в очередной раз демонстрируя, что её представители к сохранению историко-культурного наследия Украины не имеют никакого особого отношения.

В общем, буду в эту тему бросать "вести с фронта", поскольку этот беспредел нужно освещать.

[Filin]

26 Лис 2012

Музей Десятинної церкви московського патріархату. Справа Сім’ї?

Таємнича і впливова спільнота, котра планомірно здійснює захоплення решток фундаменту Десятинної церкви, з великою користю для себе використала час передвиборчої метушні. Прихованому від широкої публіки указу про створення музею історії Десятинної церкви на початку осені дали повний хід.

Красномовна тиша

Сама по собі поява такого музею мала б бути сенсацією, позитивною з точки зору політичного інтересу влади. Згадаймо хоча б, як вихвалявся начальник Києва Попов навколо “недомузею” історії Києва.

Створення такого закладу, як музей Десятинки – це подія національного значення, привід гордості чиновництва.

Але все відбувалося у напрочуд непублічний спосіб. 9 квітня 2012 року було видано наказ Мінкульту №320, підписаний міністром Михайлом Кулиняком особисто, про створення Музею історії Десятинної церкви.

Далі були чотири місяці тиші. Нарешті у вересні почали набирати колектив музею.

Батюшка-директор

Перший скандальний факт полягає у тому, що без усякого належного конкурсу директором музею було призначено Дорошенка Павла Вікторовича, відомого як ієродиякон Ярослав.

Це людина не просто без відповідної музейної освіти і адекватного досвіду, а один з найактивніших членів рейдерського загону УПЦ МП, що захопив Десятинку, справжня загроза для національної спадщини.

Дорошенко – один з очільників нелегального “монастиря”, котрий представники УПЦ МП третього липня 2007 року, вночі, без жодних дозвільних документів, шляхом самозахоплення встановили на території пам’ятки національного значення, впритул до фундаменту Десятинної церкви.

Ієродиякон Ярослав цим будівельним свавіллям займався особисто, як це видно на фото.

Хто “дахує”?

Скоєне захоплення унікальне, бо має риси національного приниження українців. Територія, на якій знаходиться нелегальна “капличка”, знаходиться у користуванні національного музею історії України.

На додачу – на чолі громади агресорів стоїть архімандрит Гедеон (Харон), досвідчений кадр УПЦ МП, котрий не є українським громадянином.

Щоб хоч якось прикрити нелегальне будівництво “монастиря”, свого часу Дорошенка пролобіювали на посаду заступника директора цього музею “з питань музеєфікації Десятинної церкви”.

Влада вже шостий рік жодним чином не перешкоджає хуліганській забудові.

Хтось фінансує озброєну охорону “храму”, а також багате оздоблення споруди. Хтось забезпечує невтручання з боку Державної архітектурної інспекції, пожежної служби, міліції, прокуратури, керівництва КМДА. Хтось раніше годував братію, поки не придумали, як це робити за рахунок держбюджету. Хто ці багатії?

Голову Нацбанку Арбузова і представника Януковича у парламенті Мірошниченка бачать серед прихожан нелегальної каплички. Вони приязно і по-діловому спілкуються з настоятелем Гедеоном та іншими очільниками братії.

У квітні цього року (коли видали указ про створення музею) місцеві жителі Десятинного провулку бачили, як у “монастир” заїжджав Янукович з великою кількістю охорони. Свідки кажуть, що наступного дня настоятель Гедеон ходив окрилений – вочевидь, якимись обіцянками чи новинами від августійшої особи.

Це мало схоже на співпадіння, адже саме в квітні було видано указ про створення музею. Джерела у Мінкульті підтвердили, що Дорошенка на його нинішню посаду сватала сама Адміністрація президента.

Музейники проти “музейчиків”

Отже, Мінкульт призначив директором музею рейдера у рясі. А хто працівники музею?

Всього штат музею складає 120 чоловік. Формально його ще не заповнено, працює близько 85 осіб. З яких не менше 50-ти це… монахи самозваного “монастиря”! Без відповідної освіти, без належного досвіду роботи.

Зусиллями директора ледь не всю “братву”, котра силоміць захопила територію української пам’ятки, тепер утримують своїм коштом українські платники податків.

Час би прокуратурі та Контрольно-ревізійному управлінню розібратися з цим…

І лише близько 30-ти осіб – реально потрібні музею працівники, мистецтвознавці та археологи тощо.

Між московськими “музейниками” і справжніми музейниками з самого початку триває конфлікт. Перші бачать своєю метою побудову на фундаменті Десятинки храму УПЦ МП і монастиря, а другі – збереження національної спадщини, автентичних залишків фундаментів давньоруського храму та створення експозиції скарбів Десятинної церкви.

У силу того, що музеєм керує представник УПЦ МП, то його діяльність фактично зводиться до підготовки будівництва на Десятинці комплексу монастир + церква, з декількома приміщеннями для музею. Дорошенко – не чужа будівельному бізнесу людина, свого часу очолював будівельні фірми.

Ідеологічне будівництво

На словах церковники московського патріархату ставлять собі за мету “відновлення” Десятинного храму. Утім, реальне відновлення неможливе, оскільки первісний вигляд церкви невідомий.

Так зване “відтворення” Десятинної церкви є прямим порушенням норм світового пам’яткоохоронного законодавства: Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам’ятко та визначних місць (Венеція, 1964 р.), Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990 р.), Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини (Валетта, 1992 р.), Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Справжня мета виглядає скоріше сакрально-ідеологічною: “застовпити” знакове для українців, білорусів та росіян місце, поставити його під контроль церковної ієрархії, яка є фактично частиною російської держави.

Фактично, це зовсім не музей і не монастир, а законспірована будівельна контора. Вона створена, щоб за державний кошт звести черговий бастіон московського патріархату. Музей і музейники – лише прикриття спецоперації.

Методи роботи скоріше нагадують стиль спецслужб чи криміналу. Тим, хто протестує проти їх дій, лякають відлученням від церкви і “проблемами зі здоров’ям”.

Дорошенко та інші лідери монастирської братії інколи заявляють, що рештки храму є приватною власністю УПЦ МП, і що українські закони тут не діють.

Але поки що є певні закони, котрі Гедеон та його спільники обійти не можуть. Це – закони фізики.

Збудувати архітектурне чудо “три-в-одному”, сумістити псевдо-відновлений храм, монастир та музей з доступом до решток фундаменту Десятинної – архітектурне завдання на межі можливого.

Амбіціям церковних начальників заважає київська земля. Спочатку планувалося забудувати “монастирем-музеєм” схил зі сторони Андріївської церкви. Але зроблена геологія показала неможливість такого задуму.

Побічним ефектом було те, що за результатами геологічних досліджень Мінкульт зробив заяву про небезпечний стан Старокиївської гори. Нібито пильні чиновники помітили, що ґрунти сунуться.

Тоді мало хто здивувався, що міністерство ні сіло ні впало зацікавилося станом території коло Історичного музею…

Тим не менш, серед працівників музею ходять чутки, що архітектурний проект уже готовий, і що з дня на день має початися будівництво. Приміром, на пропозицію облаштувати на паркані якусь виставку фотографій, присвячену артефактам Десятинної церкви та її історії, Дорошенко відповів відмовою – мовляв, скоро тут будуть їздити самоскиди.

Тим часом ідеологічний фундамент уже будують

Уже зараз у музеї запроваджено релігійну цензуру. У проектах текстів для екскурсоводів заборонено вживати терміни “релігія”, “культ”, розповідати про дохристиянський період, запроваджено вимогу в обов’язковому порядку заводити екскурсійні групи до самовільно збудованої каплички.

Доходить до того, що збори співробітників музею намагаються перетворити у колективне читання молитов.

Усе це змусило світську частину музейників звернутися з відкритим листом до міністра Кулиняка, де стисло змальовано частину діянь церковного керівництва музею і викладено вимогу зміни директора і його команди.

Є підстави сумніватися у дієвості подібних звернень до перших осіб країни. Янукович легко піддається навіюванню – приміром, що побудова на Десятинці храму допоможе спокутувати його гріхи, минулі чи майбутні.

Ігор Луценко, ГІ "Збережи старий Київ"

Джерело

[Filin]

26 Листопада 2012

Відкритий лист співробітників музею історії Десятинної церкви

Міністру культури України Кулиняку Михайлу Андрійовичу

наукових співробітників Музею історії Десятинної церкви

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Шановний Михайле Андрійовичу!

Провідні музейні заклади м. Києва все частіше опиняються в епіцентрі суспільно резонансних обговорень та скандалів, конфліктів трудових колективів, що є наслідком призначення на керівні посади осіб без відповідної фахової освіти та досвіду роботи у музейних установах. Однак, нещодавні проблеми, що виникли у зв’язку з некомпетентністю керівництва у Національному заповіднику “Софія Київська” та Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, відверто бліднуть на фоні діяльності новоутвореного Музею історії Десятинної церкви, саме існування якого активно приховується від громадськості.

Організацію та керівництво музею без оголошення конкурсу на заміщення посади було доручено Дорошенку П. В., або ієродиякону Ярославу – служителю незаконно діючого на території Національного історичного музею України “Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці” УПЦ МП. Не маючи фахової освіти та досвіду роботи у музейних і наукових установах, дана особа була нав’язана директору Національного історичного музею України у якості “заступника з питань музеєфікації Десятинної церкви” з єдиною мотивацією наявності у Дорошенка П. В. світського досвіду роботи у приватних будівельних фірмах. Однак, оскільки за час його перебування на посаді продовжувалися археологічні розкопки на території церкви, і жодних кроків щодо музеєфікації Десятинної церкви Урядом України не було вчинено, реальний досвід діяльності Дорошенка П. В. на посаді заступника директора Національного історичного музею України обмежився лише систематичним отриманням заробітної плати.

З утворенням Музею історії Десятинної церкви Дорошенко П. В. (ієродиякон Ярослав) був переведений на посаду директора даного музею, і без створення фахової комісії зайнявся набором співробітників шляхом особистого відбору. Внаслідок цього за короткий термін ним було прийнято на роботу в музей на постійній основі понад 50 співробітників без належної освіти та досвіду роботи, єдиним “фаховим” критерієм для яких стала приналежність до монахів “Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці” УПЦ МП або його церковної общини, Київської духовної академії УПЦ МП та синодальних відділів УПЦ МП.

Науковим обґрунтуванням концепції Музею історії Десятинної церкви, створенням колективу науковців – дослідників проблем історії Десятинної церкви, опікувалася Ганзенко Л. Г., кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАНУ, яка виконувала обов’язки заступника директора музею з наукової роботи. Її зусиллями до роботи по створенню Музею історії Десятинної церкви було залучено ряд наукових співробітників інститутів Національної академії наук України та музеїв, що реально займаються історичними, археологічними, мистецтвознавчими та архітектурними дослідженнями Десятинної церкви та мають відповідні наукові доробки.

У процесі взаємодії двох зазначених груп співробітників музею всього за два місяці проявилися не лише протиріччя, а й критичні розбіжності у розумінні самої мети та завдання створення музею. У баченні представників церковної общини “Десятинного монастиря” на чолі з директором музею, його завдання зводиться до відтворення “історичної традиції богослужіння” на території церкви шляхом спорудження нового собору та пропаганді релігійної свідомості. Тоді як на думку наукового колективу музею, першочерговим завданням музею є збереження для нащадків автентичних залишків фундаментів давньоруського храму, створення експозиції археологічних знахідок, здобутих багаторічними дослідженнями Десятинної церкви, та культурно-просвітницька місія.

Після декількох невдалих спроб узгодити дискусійні позиції щодо принципів музеєфікації пам’ятки, “світський” науковий колектив музею був повністю усунутий керівництвом від розробки концепції музею, а усі деталі розробки архітектурного проекту тримаються Дорошенком П. В. у таємниці від науковців, хоча з ним виказує ознайомлення навіть інструктор з пожежної безпеки Мамітов О. І.

Враховуючи критичність ситуації, Ганзенко Л. Г. було висловлено директору музею Дорошенку П. В. ряд протестів на дії наступних співробітників музею:

завідувача науково-дослідного відділу Кризини Я. В. (архімандрита Гавриїла -заступника Уповноваженого УПЦ МП з питань вищої освіти і науки, доктора богослов’я і магістра за світською освітою) – щодо запровадження релігійної цензури на розробки текстів екскурсій з забороною вживання ряду наукових термінів (напр. “релігія”, “культ” тощо), заборони екскурсоводам розповідати про дохристиянський період історії Києва, пропаганди антинаукових концепцій і вимогу в обов’язковому порядку заводити екскурсійні групи до церкви незаконно діючого на території Національного історичного музею України “Десятинного монастиря”, а також щодо неодноразових публічних висловів, що мають антисемітське забарвлення (“іудеїв – в Палестину”);

провідного інструктора з пожежної безпеки Мамітова О. І., який, діючи з перевищенням службових повноважень, займається розробкою проекту створення Інституту ландшафту, що передбачає пониження у пам’яткоохоронному статусі схилів Старокиївської гори з метою їх забудови під корпуси “Десятинного монастиря”;

співробітника музею Коваля А. (протодиякона Антонія, служителя “Десятинного монастиря”, випускника семінарії) – щодо антинаукових поглядів та екстремістських і дискримінаційних висловів по відношенню до інших християнських общин України, а також зневажливих висловів щодо законів України, українського та міжнародного пам’яткоохоронного законодавства;

самого директора музею Дорошенка П. В. (ієродиякона Ярослава, служителя “Десятинного монастиря”) – щодо спроб перетворення зборів колективу музею на релігійні зібрання шляхом публічного групового читання молитов.

У відповідь Дорошенко П. В. викликав Ганзенко Л. Г. на аудієнцію до свого прямого керівника – архімандрита Гедеона (Харона) – настоятеля “Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці”, який у різкій формі заявив, що рештки Десятинної церкви є не історико-культурною пам’яткою, а приватною власністю УПЦ МП, і ні вона, ні археологи, не завадять йому збудувати на фундаментах такий храм, як він забажає.

Переконавшись, що “профілактична бесіда” не подіяла, Дорошенко П.В. через тиждень оголосив Ганзенко Л. Г., що Музей історії Десятинної церкви є не державним, а власністю общини “Десятинного монастиря” УПЦ МП, оскільки нібито саме вони добилися від держави його фінансування, а відповідно, він може діяти на свій розсуд, без огляду на будь-які державні закони і правила.

Сказане було негайно втілене в життя шляхом організації показового звільнення Ганзенко Л. Г. з мотивацію “за прогули”, що стало втіленням відвертого цинізму, оскільки Ганзенко Л. Г. на ентузіазмі переймалася проблемами організації музею з квітня місяця на безоплатній основі, а з відкриттям фінансування обіймала посаду провідного наукового співробітника за сумісництвом на 0,5 ставки, виконуючи при цьому обсяг роботи, що багатократно перевищував навантаження усіх без винятку наукових співробітників музею, в т. ч. і занятих на повний робочий день.

Особливо цинічним таке формулювання є й з огляду на те, що існуючий лише на папері музей наразі займає непристосоване підвальне приміщення за адресою вул. Володимирська, 6, і всупереч Закону України “Про охорону праці”, має обладнані робочі місця лише для директора, бухгалтерії та відділу кадрів, але не для решти 80-ти співробітників музею. Вимога до перебування у такому приміщенні порушує всі існуючі санітарно-гігієнічні норми щодо робочих приміщень, а елементарна відсутність площі, столів і стільців, будь-якого робочого обладнання, фондів, архіву, бібліотеки, унеможливлює всі можливі види наукової діяльності.

Демонстративне звільнення Ганзенко Л. Г. і призначення виконуючим обов’язки заступника директора з наукової роботи Хроненка І. В. (докторанта богослов’я, члена Вченої ради Київської духовної академії УПЦ МП) супроводжувалося початком тиску на співробітників-археологів шляхом влаштування Дорошенком П. В. показового збирання на садибі Десятинної церкви нібито “покинутих археологами решток церкви”. Як “доказ” останнього колективу музею на зібранні були пред’явлені іржавий цвях кінця ХХ ст. і уламок сучасних будівельних носилок, виданих за “рештки церкви Х ст.”, при цьому Дорошенко П. В. з системною некомпетентністю ні словом не обмовився, як саме він має намір вирішувати проблему зберігання реальних решток Десятинної церкви у вигляді значної кількості фрагментів давньоруської плінфи та цем’янки, фундаментних каменів, що справді наразі залишаються складеними у відкритому вигляді на садибі церкви.

Де факто релігійною общиною “Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці” УПЦ МП, що узурпувала всі керівні посади у новоствореному Музеї історії Десятинної церкви, оголошено війну “світській” частині співробітників музею. І немає сумніву, що найближчим часом накази про звільнення шаблонного змісту вийдуть й щодо решти співробітників, не згодних з антинауковою та протизаконною діяльністю керівництва музею. Через неможливість працювати в таких умовах заяву на звільнення вже подала провідний науковий співробітник музею С.Репа.

Настільки глибокий конфлікт інтересів керівництва музею з головними принципами та самим духом музейної інституції наразі безпрецедентний в історії музейної справи України. У нинішньому складі і за існуючого керівництва Музей історії Десятинної церкви обслуговує вузькі інтереси релігійної громади і є відвертою філією “Десятинного монастиря” УПЦ МП, що фінансується за державний кошт, не здатен виконувати жодне з покладених на нього державою завдань, порушує наукові принципи музеєфікації пам’ятки і має на меті прямо протилежні цілі:

1) знищення аутентичних решток Десятинної церкви – пам’ятки історії і культури національного та світового значення, шляхом будівництва сучасної діючої культової споруди УПЦ МП;

2) незаконну забудову Старокиївської гори як частини заповідника “Стародавній Київ” і знищення його історичних ландшафтів для задоволення потреб релігійної общини УПЦ МП;

3) спотворення історії, пропаганду релігійної нетерпимості та релігійного фанатизму, розпалювання міжконфесійних конфліктів.

Стаття 5 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” визначає:

Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.

Держава не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.

Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.

Релігійні організації не виконують державних функцій.

Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань.

Релігійна організація зобов’язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

Відповідно до статті 31 цього ж закону:

Службові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про свободу совісті та релігійні організації, несуть відповідальність, встановлену законодавством України.

Діяльність керівництва Музею історії Десятинної церкви порушує статті 8, 9, 11, 15, 19, 21-24, 35, 54, 66, 67 Конституції України, статті 3, 4, 5 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, а також цілу низку статей інших законів України та міжнародного законодавства. Однак, прикриваючись церковними санами та інтересами релігійної громади, керівництво музею та “Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці” УПЦ МП, тим не менше, юридично діє від імені державної установи, що є структурною частиною Міністерства культури України. Це створює вкрай небезпечний прецедент, що загрожує конституційному ладу та цілісності державних інститутів України.

Враховуючи викладене, просимо Вас:

негайно звільнити з посад директора Музею історії Десятинної церкви Дорошенка П. В. і його заступників та оголосити відкритий конкурс на заміщення посад;

створити незалежну фахову комісію та по завершенні тримісячного випробувального терміну провести перевірку усіх співробітників музею на предмет відповідності посадам, що обіймаються;

зобов’язати нове керівництво музею у найкоротші терміни розробити та винести на суспільне обговорення концепцію та проект споруди музею, створені з врахування національного та міжнародного законодавства у сфері охорони пам’яток історії та культури, природної та архітектурної цілісності заповідника “Стародавній Київ”.

У випадку відсутності реакції з боку Міністерства культури України на ситуацію, що склалася, подальшу співпрацю з Музеєм історії Десятинної церкви вважаємо недоцільною і залишаємо за собою право проінформувати про стан речей відповідні міжнародні органи охорони історико-культурної спадщини.

Провідний науковий співробітник, к.і.н. Комар О. В.

Провідний науковий співробітник, к.і.н. Чміль Л. В.

Провідний науковий співробітник Козюба В. К.

Провідний науковий співробітник Манігда О. В.

Провідний науковий співробітник Починок Е. Ю.

Провідний науковий співробітник Хамайко Н. В.

Старший науковий співробітник Борисов Д. В.

Старший науковий співробітник Васильев О. К.

Старший науковий співробітник Вікторова П. Є.

Старший науковий співробітник Дзнеладзе О. С.

Старший науковий співробітник Писаренко Н. Ф.

Археолог Бітковський В. О.

21 листопада 2012 р.

Джерело

[Filin]

27 ноября 2012

Минкульт тайно сдал Старокиевскую гору УПЦ МП

Такой вариант музеефикации руин Десятинки устраивает специалистов, но не церковь.

Судьбу Десятинной церкви решают священники, работающие в музее-призраке

В «деле Десятинной церкви», которая по настоянию историков должна стать музеем, а по мнению священнослужителей – храмом, произошел новый виток. Министерство культуры придумало, как решить проблему одним махом, и в апреле создало музей истории Десятинной церкви, пригласив работать в него священнослужителей. Выбор пал, разумеется, на представителей УПЦ МП, которые возвели на Святокиевской горе храм и даже основали Десятинный монастырь Рождества Пресвятой Богородицы.

Интрига в том, что о создании и деятельности музея не было ничего известно до 26 ноября, когда в прессе появилось открытое письмо на имя Министра культуры Михаила Кулиняка от имени научных сотрудников музея. В документе, который получили «Комментарии», четко указано требование избавить учреждение от засилья церковников и православной цензуры. Сотрудники утверждают, что руководство музея без объявления конкурса было поручено иеродиакону Десятинного монастыря УПЦ МП Ярославу (Дорошенко), который лично занимался набором сотрудников. Так в штат было принято более 50 представителей братии и общины упомянутого монастыря, а также Киевской духовной академии и синодальных отделов УПЦ МП. Как отмечают авторы письма, говорить о каком-либо профильном образовании новых работников музея не приходится.

В то же время, заместителем директора по научной работе Минкульт назначил старшего научного сотрудника Института искусствоведения, фольклористики и этнологии им. Рыльского Ларису Ганзенко, которая привлекла к сотрудничеству ряд квалифицированнх музейщиков. В результате между «церковной» и «светской» частью коллектива возник конфликт интересов. Так, по мнению авторов письма, «в видении представителей церковной общины Десятинного монастыря во главе с директором музея, его задача сводится к воспроизведению «исторической традиции богослужения» на территории церкви путем сооружения нового собора и пропаганды религиозного сознания.

Руководство музея даже пыталось ввести цензуру при подготовке экскурсий – запрещалось употребление ряда научных терминов («религия», «культ» и т.п.), рассказы о дохристианском периоде истории Киева, зато приветствовались антинаучные концепции и церковная пропаганда. Конфликт зашел настолько далеко, что замдиректора по научной работе Лариса Ганзенко была уволена – якобы за прогулы. При этом сами служители церкви неоднократно заявляли ученым, что руины Десятинной церкви принадлежат общине Десятинного монастыря и никто не помешает возвести на них храм УПЦ МП.

По словам авторов письма, на данный момент музей обслуживает узкие интересы религиозной общины и является откровенной филиалом Десятинного монастыря, финансируемым за государственный счет.

Директор Музея истории Десятинной церкви Павел Дорошенко (он же – иеродиакон Ярослав) в беседе с «Комментариями» озвученные в письме претензии отверг. По его словам, ему неизвестны случаи отсутствия взаимопонимания в коллективе, как и случаи цензуры. Кроме того, отверг он и разработку проектов, которые могли бы снизить охранный статус Старокиевской горы и позволить там какое-либо строительство. «Никаких ландшафтных институтов не предусматривается и не рассматривается, поскольку у нас в Уставе значатся музеефикация и консервация остатков Десятинной церкви. Мы являемся государственным предприятием и других полномочий нам дано не было», – подчеркнул Дорошенко. Что касается Ларисы Ганзенко, то она, по словам директора музея, была уволена по собственному желанию, о чем имеются соответствующие приказы и записи.

Однако настораживает не только факт назначения священнослужителя директором, но и сама история создания Музея истории Десятинной церкви. Создан он был 9 апреля 2012 года приказом Министерства культуры. Причем на сайте ведомства какую-либо информацию о новом учреждении найти невозможно. Есть лишь занимательный факт: музей входит в 15 учреждений страны, которые напрямую подчиняются Минкульту. При этом собственного здания у него нет, а зарегистрирован он по тому же адресу, что и Национальный музей истории Украины – ул. Владимирская, 2. Интересно и то, что объявления о наборе сотрудников почему-то появлялись на православных сайтах. Как объяснил «Комментариям» директор учреждения, причина в скудном финансировании проекта, из-за чего музей вынужден использовать в качестве доски объявлений любые бесплатные площадки.

Интересно и то, что музей, по сути, не имеет не только стен, но и экспонатов. А появился он так тихо и незаметно, что о нем не слышали даже профильные специалисты. Так, архитектор Лариса Скорик, бывшая членом жюри в конкурсе на лучшую концепцию по музеефикации останков Десятинки, узнала о новом учреждении от журналистов. «Впервые слышу о таком музее. Кто его создал - не имею понятия, – отметила Скорик в беседе с «Комментариями». – Не понимаю, какой может быть музей Десятинной церкви, если у него нет никаких артефактов? Все артефакты – на хранении в Музее истории Киева».

Факты говорят сами за себя: иначе как «планомерной» сдачей фундаментов Десятинной церкви представителям Московского патриархата объяснить создание музея сложно. Процесс этот длится с 2007 года и в последние несколько лет лишь ускорился. Так, в мае прошлого года был проведен конкурс на лучший проект реконструкции территории Древнего Детинца с руинами Десятинки включительно. Тогда чиновники от Минкульта откровенно продвигали интересы церкви, а когда достигнуть желаемого не удалось, проект «заглох» – собственно, ничего о нем ничего не известно до сих пор. В то же время, предстоятель так называемого «Десятинного монастыря» архимандрит Гедеон в интервью с «Комментариями» не скрывал, что легендарные руины готовятся к застройке очередным храмом УПЦ МП, а законодательство в случае надобности можно и переписать.

В итоге уже раскопанные фундаменты законсервировали, однако летом этого года церковь снова заставила вспомнить о конфликте: вопреки предписанию Государственной архитектурно-строительной инспекции о демонтаже своих строений, служители культа наоборот их укрепили и сделали более капитальными.

Так что церковь, шаг за шагом, лишает киевлян и всех украинцев одного из самых интересных археологических памятников времен Киевской Руси, причем делается это непосредственно под прикрытием органов власти с Министерством культуры включительно.

Источник

[Filin]

Цитата

27 ноября 2011

Столичные власти окончательно «похоронят» Десятинную церковь

Застройщик пытается убедить киевлян, что бетонная плита на 18-метровых сваях - это лишь накрытия над фундаментом Десятинной церкви.

Об этом заявил глава Комиссии Киеврады по вопросам культуры и туризма Александр Бригинец.

«Несмотря на проект, я не верю в то, что десять рядов 18-метровых свай забивают между фундаментом Десятинной церкви лишь для того, чтобы свести покрытия для музеефикации остатков храма. Не верю в то, что 30-см бетонная плита на этих сваях является лишь навесом остатков. Зачем ее украшать Мраморная и гранитная плитами, если можно было бы накрыть фундамент, например, стеклянным куполом? То, что фактически является полом или даже фундаментом, застройщик называет «навесом». Весь этот проект похож больше на подготовку фундамента для возведения нового храма», - отметил А. Бригинец.

В то же время, как сообщалось ранее, заказчиком проекта возведения этой плиты-монолита является КП «Дирекция реставрационно-восстановительных работ», проект выполнен Творческой архитектурной мастерской «Ю. Лосицкий» и согласован Союзом архитекторов Украины (что видно из документов).

Есть подозрения, что 18-метровые сваи и монолитная бетонная плита над фундаментом исторического храма - это лишь первый этап проекта, а другой, пока, от общественности скрывают.

«Если же запланировано действительно построить только покрытия для фундаментов, то оно должно быть щадящим по отношению достопримечательности, легким, прозрачным и на опорах, которые могут «претендовать» на роль фундамента нового храма. Многие архитекторы единодушно заявляют, что, безусловно, речь идет о подготовительные работы для строительства большого сооружения», - отметил А. Бригинец.

Источник

[Filin]

Ещё парочка новостей:

• Момент истины
  
• На підмурках Десятинної церкви таки збираються будувати храм

[Filin]

Працівники музею воюють зі священиком (ВІДЕО)

[Filin]

30 ноября 2012

Попов пообещал не допустить застройки фундамента Десятинной церкви

Позиция киевской власти относительно строительства храма на остатках фундамента Десятинной церкви остается непоколебимой – любые работы на этой территории должны быть направлены исключительно на музеефикацию и консервацию археологических артефактов.

Об этом заявил председатель Киевской городской государственной администрации Александр Попов, сообщает пресс-служба КГГА.

«Остатки фундамента Десятинной церкви – это памятник археологии национального значения и мирового масштаба, знаковое место для киевлян и привлекательный туристический объект. Несмотря на это, мы просто обязаны сохранить фундамент первой каменной церкви Киевской Руси в том виде, который имеем сегодня. Любые работы на территории Десятинной церкви могут осуществляться лишь с целью музеефикации и консервации археологических находок. Мы не согласуем ни одного документа, который бы разрешил строительство на фундаменте Десятинной церкви», – заверил Попов.

Он также напомнил, что практически год назад на упомянутой территории была осуществлена временная консервация остатков фундамента церкви, чтобы уберечь их от неблагоприятных погодных условий.

Попов также отметил, что те архитектурные решения, которые предлагаются сейчас, в частности, восстановления Десятинной церкви, не могут быть реализованы по объективным причинам. Более того, они не учитывают результаты конкурса на определение лучшей концепции ревалоризации памятники с консервацией и современной музеефикацией остатков церкви Богородицы (Десятинной), который был проведен в конце 2011 года.

Напомним, ранее в СМИ появилась информация, что фундамент Десятинной церкви тайно готовят к реконструкции. Здесь, вопреки международным нормам, может появиться церковь.

Источник

[Filin]

30 Листопада 2012

Олександр Попов: «Ми не погодимо жодного документу, який би дозволив будівництво на фундаменті Десятинної церкви»

Позиція міської влади щодо будівництва храму на рештках фундаменту Десятинної церкви залишається непохитною – будь-які роботи на цій території мають бути спрямовані виключно на музеєфікацію та консервацію археологічних артефактів. Таку думку вкотре вислови голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов.

«Рештки фундаменту Десятинної церкви – це пам’ятка археології національного значення і світового масштабу, знакове місце для киян та привабливий туристичний об’єкт. Зважаючи на це, ми просто зобов’язані зберегти фундамент першої кам’яної церкви Київської Русі у тому вигляді, який маємо сьогодні. Будь-які роботи на території Десятинної церкви можуть здійснюватися лише з метою музеєфікації та консервації археологічних знахідок. Ми не погодимо жодного документу, який би дозволив будівництво на фундаменті Десятинної церкви», – підкреслив Олександр Попов та нагадав, що практично рік тому на згаданій території було здійснено тимчасову консервацію залишків фундаменту церкви, аби уберегти їх від несприятливих погодних умов.

Також зазначимо, що ті архітектурні рішення, які пропонуються нині, зокрема, відновлення Десятинної церкви, не можуть бути реалізовані з об’єктивних причин. Більше того, вони зовсім не враховують результати конкурсу на визначення кращої концепції ревалоризації пам’ятки із консервацією та сучасною музеєфікацією залишків церкви Богородиці (Десятинної), що був проведений наприкінці 2011 року Київською міською державною адміністрацією спільно з Міністерством культури України.

Джерело

[Filin]

Толочко: Патріарх Кирило проти відбудови Десятинної церкви

Предстоятель Російської православної церкви Патріарх Кирило виступає проти відбудови Десятинної церкви.

Про це повідомив Директор Інституту архіології НАНУ Петро Толочко.

"Я мав розмову із Патріархом Кирилом й поставив йому запитання, як він ставиться до подібної відбудови. Тож патріарх відповів: "Якщо ми точно не знаємо, якою вона була, то відновлювати її не варто, бо це буде кітч, а не пам'ятка. Російська православна церква проти таких відновлень", - цитує Петро Толочко Патріарха Кирила.

Нагадаємо, що останнім часом питання відбудови Десятинної церкви набуло особливого розголосу й неодноразово журналісти наголошували на впливі московського патріархату.

Джерело

[Filin]

Ого, какой оборот приняли события! "Монастырь", который незаконно был сооружён рядом с фундаментами Десятинной церкви, пытались сжечь. Для тех, кто не в курсе - это строение по сути тот плацдарм, откуда Московский патриархат осуществляет своё наступление на Десятинку...

15 Декабря 2012

В Киеве совершен поджог церкви возле фундамента Десятинки

Неизвестный поджог в ночь на субботу деревянную церковь в честь Рождества Богородицы (Украинская православная церковь Московского патриархата) в одноименном Десятинном монастыре в Киеве, неподалеку от фундамента Десятинной церкви, сообщается на сайте "Православие в Украине".

По словам пресс-секретаря наместника монастыря архимандрита Гедеона (Харона) отца Антония, в 03.45 камеры наблюдения возле церкви зафиксировали человека, который разбил окно, налил горючую жидкость и поджог храм.

Пожар обнаружили в субботу в 6.30. В 7.00 вызвали наряд милиции.

По информации сайта "Православие в Украине", внутри церковь пострадала очень сильно, рухнула внутренняя обшивка. Иконы с частицами мощей целы.

Отец Антоний отмечает, что никого конкретно в поджоге не подозревают.

Деревянная церковь возле фундамента Десятинной церкви была построена в 2007 году. Ряд общественных организаций периодически протестуют против этой постройки, утверждая, что отсутствуют соответствующие разрешительные документы.

УПЦ (МП) добивается восстановления Десятинной церкви на остатках ее фундамента. Против этого выступают археологи и архитекторы.

В конце декабря 2011 года фундамент храма был временно законсервирован.

Глава Киевской горгосадминистрации Александр Попов заявлял, что любые работы на территории Десятинной церкви могут осуществляться только с целью музеефикации и консервации археологических находок, подчеркнув, что столичные власти не согласуют ни одного документа на разрешение строительства на фундаменте этой церкви.

Источник

[Filin]

09 сiчня 2013

У Януковича знову вирішили відбудувати Десятинку

Парламенту вкотре запропонували створити Національний православний комплекс за гроші простих українців

Святкування Нового року та православного Різдва, схоже, змусило українську владу пригадати про вічне. Щоправда, не про боротьбу з корупцією, політичну конкуренцію чи підвищення рівня життя громадян, як могло б здатися, а про бога. Точніше, про церкву і її апетити. Результатом цих роздумів став текст законопроекту № 1074 «Про відродження унікального символу Православ´я - церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві». Поданий до парламенту не будь-ким, а представником Президента у Верховній Раді Юрієм Мірошниченком.

Сам документ був зареєстрований ще 12 грудня 2012 року, проте текст його з´явився тільки зараз (або, якщо вірити сайту ВР, 28 грудня). І тут виникає питання: над чим увесь цей час корпіли законодавці, якщо нинішній законопроект практично слово в слово повторює свого тезку № 9196 від 21 вересня 2011 року? Різниця між документами, якщо не враховувати змін в оформленні та нумерації пунктів, тільки в одному: два роки тому Мірошниченко пропонував відбудувати «унікальний символ Православ´я» (зведений, до речі, ще до поділу християнства на дві гілки в 1054 році) до 1025-річчя хрещення Київської Русі - тобто до 2013 року. А до 2015-го - або 1000-річчя вшанування Успіння рівноапостольного князя Володимира - над скандальними фундаментами слід було звести ще й Національний православний комплекс. У нинішньому ж варіанті 2013-й рік благополучно відсіявся, а тому і сам комплекс, і Десятинну церкву в його з складі запропоновано відродити стаханівським темпами - за два роки.

У тексті документа прекрасно все: від стилю до змісту. «Починаючи з 996 року, церква Богородиці (Десятинна) відбудовувалася і руйнувалася багато разів. Глибоко символічно, що кожне відродження Храму історично пов´язано з вознесінням Держави, а кожна руїна - з її занепадом», - пишномовно відзначається в пояснювальній записці. «Багато разів» - це, судячи з усього, двічі. У 1240-му, під час навали хана Батия, коли «символ Православ´я» звалився чи то від маси народу, що забрався на склепіння, чи то через застосування стінобитних знарядь. І в 1928-му, коли радянськими богоборцями був знищений другий Десятинний храм, побудований сторіччям раніше - за часів Російської імперії, в складі якої українська держава, судячи з усього, пережила просто-таки неймовірний зліт.

У першій же статті законопроекту пропонується «визнати право православної церкви на відновлення майнових прав, приведення їх у стан, що існував на момент протиправної експропріації церкви...». І хоча в законі не вказується, заради якої саме конфесії затіяний увесь цей сир-бор, сумніватися в «отримувачі» не доводиться: Мірошниченко пропонує відбудувати храм для УПЦ МП. Хоча на момент створення СРСР і УРСР в його складі такої церкви в Україні не існувало, а сучасна Російська православна церква (і УПЦ МП як її українська «дочка») з´явилася лише в 1943-му.

За задумом депутата, в «Національний архітектурно-історичний, духовно-символічний, православний комплекс» мають увійти власне будова церкви, Національний музей стародавнього храму і православної культури, а також духовно-просвітницький центр православної культури з навчальним закладом та бібліотекою. Обов´язково повинні бути передбачені можливості відправлення релігійних потреб, функціонування монастиря (якого там, до речі, ніколи не було) і, нарешті, проведення протокольних заходів та екскурсій. Про останні українці, загалом, уже почули - завдяки скандалу з тихо створеним музеєм Десятинної церкви, що не має навіть власної адреси, але підпорядковується безпосередньо Мінкульту.

Працювати запропоновано в авральному режимі: впродовж місяця Кабмін повинен створити оргкомітет, за два місяці - розробити план заходів та привести у відповідність існуючі закони. Столична влада, у свою чергу, повинна забезпечити завершення археологічних досліджень та музеєфікації фундаментів, а також всіляко сприяти цій ініціативі.

Здійснювати проект пропонується за рахунок платників податків, до якої конфесії вони не належали б: у законопроекті зазначено, що необхідні кошти мають бути враховані в держбюджети на 2014 та 2015 роки, а за можливості - й на нинішній 2013-й. За оцінками фахівців, мова може йти про суму в мільярд гривень. Це при тому, що на набагато важливіші як для науки, так і для культури країни археологічні дослідження руїн Десятинки грошей вічно не вистачало.

Варто відзначити, що саме за державні кошти наприкінці 1990-х був відбудований один із знакових для столиці соборів - Михайлівський Золотоверхий, згодом переданий Київському патріархатові. Щоправда, про те, який вигляд мав цей собор, вченим було відомо. А ось якою була Десятинка не знає ніхто. Навіть деталі об´ємно-просторового рішення церкви не можуть бути відновлені: чи то це був центричний храм на кшталт Софії Київської, чи то поздовжньо-осьовий зразок Спасо-Преображенського собору в Чернігові. Що, втім, не заважає зацікавленим особам наполегливо говорити не про будівництво, а про «відродження» храму.

У 2011-му законопроект про Десятинну церкву, «підкріплений» розгромною рецензією Головного науково-експертного управління ВР, благополучно «прокотили», не внісши навіть у порядок денний Верховної Ради. Але в 2013 році клерикальне лобі в особі представника глави держави пішло на друге коло. І ніякі протести громадськості з головним архітектором Києва Сергієм Целовальником ініціаторам будівництва, як видно, не указ. Не зупиняє забудовників у рясах і те, що в наявних нині проектах присутні серйозні прорахунки, які ставлять хрест на самій ідеї музеєфікації давніх фундаментів.

При цьому представники самого духовенства демонструють вражаюче байдуже ставлення до українського закону, яким приписується не тільки залишити фундаменти Десятинки в спокої, але і демонтувати незаконні споруди УПЦ МП біля них. Втім, для правоохоронних органів всі ці заборони, судячи з усього, теж дрібниці.

Те, що питання про будівництво Десятинки стало одним із перших законодавчих ініціатив у новому році, говорить багато про що. По-перше, цього разу шанси продавити цю ініціативу набагато вищі, ніж раніше: парламентські вибори позаду, в Раді є потрібна кількість слухняних депутатських багнетів, а мати хорошу міну при поганій грі вже й не дуже-то потрібно. По-друге, поява цього законопроекту красномовно свідчить про пріоритетність завдань для самої влади. Для якої всі економічні проблеми, дефіцит бюджету і тотальна корупція в країні - ніщо порівняно із вдоволенням апетитів однієї окремо взятої церкви. Представники якої, власне, і не приховують своїх намірів, відкрито розповідаючи, що і за які гроші побудують. І що будь-який незручний закон завжди може бути змінений Верховною Радою або Кабміном у «потрібний» бік. Що ж до історичної та культурної спадщини, то вона церкві, судячи з усього, просто ні до чого.

Джерело

[Filin]

Подборка свежих материалов по теме:

• Новий проект музеєфікації Десятинної – Благословенний (ВІДЕО)
  
• Наместник Десятинного монастыря Пресвятой Богородицы архимандрит Гедеон (Харон): "Я призываю к покаянию главного архитектора Киева Сергея Целовальника"
  
• На фундаменті Десятинної церкви неминуче щось побудують – архітектор
  
• Архітектор: Проект музею Десятинної церкви узгоджений з археологами та у Мінкульті
  
• Десятинная станет музеем
  
• Обсуждение следует. Продолжаются дискуссии о судьбе Десятинной церкви
  
• "Юрій Мірошниченко протягує будівництво на місці Десятинної"
  
• Союз архитекторов: проект воссоздания Десятинной церкви – это обман общественности и дискредитация НСАУ (ВІДЕО)