Бережаны (Бережани): картина Антония Ланге, 1810-1823 гг.

[Filin]

Где-то между 1810 и 1823 гг. Антоний Ланге посетил Бережаны и на созданной в ходе этого визита картине показал, как выглядел город, если смотреть на него с востока. На основе картины была сделана гравюра, которая в 1923 г. была издана в альбоме Zbiór naypięknieyszych i nayinteresownieyszych okolic w Galicyi: 

В справке, процитированной ниже, описана краткая история Бережанского пруда, а также там имеются сведения по теме картины А. Ланге:

Цитата

Бережанський став 

Важлива особливість р. Золота Липа проявлялася в її ставках, яких ще в середині XIX ст. нараховувалося 39 одиниць. Лише в безпосередніх околицях Бережан було їх два. А до наших днів збереглося тільки одне (друге, на так званих Адамівських луках, осушено в сер. XIX ст.).
  
Збережений великий та живописний став омиває північну околицю Бережан. Його походження губиться в геологічному минулому Землі. Вперше історичні джерела згадують про нього в договорі від 23 грудня 1487 р., коли власниця навколишніх земель Анна Хухновська продала його міщанинові Петрові Тучці за 150 гривень. Її наступник, Рафаїл Синявський, 11 червня 1515 р. знову продає став Яремі та Катерині Юхнам, отримавши за це 180 гривень і три флорина. Впродовж XVI-XVIII ст. він органічно вписується в природно-оборонну систему Бережанського замкового комплексу, залишаючись при цьому яскравим шедевром природи. Як згадує відомий французький мандрівник Ульріх фон Вердум, який у 1671 р. перебував у нашому місті, Бережани знаходяться «поміж горбами над великим озером, через який довгий міст провадить до міста, збудованого частково в яру, частково на бокових пагорбках».

У 1805 р. на східній греблі ставу засновано папірню, яка проіснувала до 1870 року. Її власників можна легко прослідкувати за водяними знаками, які відтворюють ініціали чи герби. До 1816р. на папері переважали літери IXL – Ізабелла, княжна Любомирська, володарка Бережан, а потім – герб Потоцьких та літери SHP – Станіслав граф Потоцький, які успадкували володіння бережанських маєтностей.

Папірня, як на той час, була досить велика. За кількістю робітників займала друге місце серед галицьких папірень, поступаючись лише Піллерівській в с. Шкло Львівської обл. На ній працювало 12 робітників, які переробляли 3-4 тис.ц. ганчір’я на бібулу для тютюнових фабрик у Монастириськах, Винниках та Ягольниці (Львівська і Тернопільська обл.).

У Львівському державному історичному архіві зберігається акварельна робота худ. Кромбаха «Бережанська папірня» – копія гравюри А. Лянге.

Ще в першій третині ХХ ст. став займав площу 25 квадратних кілометрів і його використовували для потреб активного відпочинку, зокрема як місце різноманітних літніх й зимових видів спорту. Південний берег обмежувався якісною греблею, яка зміцнювалася шляхом насаджень тополь і лип. Останній фактор також утворював вигідну візуально-естетичну значимість ставу, що ефективно підтверджують майстерні фотографії греблі, зроблені співробітниками місцевої філії Подільського воєводського туристично-краєзнавчого товариства у середині 1930-х років. Північний берег, більш плоский стратиграфічно, знаходився у природному зв’язку з річковою долиною. Ця частина ставу і виділялася значною флористичною насиченістю. Їх різноманіття притягувало великі популяції птахів (особливо диких качок) і це сприятливо відбивалося на можливостях орнітологічних спостережень. Найбільша глибина ставу становила близько 8 м.; протягом століть він виділявся серед оточення багатим планктоном і річковою фауною.

У наші дні став продовжує залишатися цінним природним шедевром краю, придатним для активного відпочинку. На його території розташовано орнітологічний заказник «Кашталівка», де перебуває велика популяція птахів, зокрема диких качок.

Володимир Парацій,
завідувач науково-дослідного відділу ДІАЗ у м. Бережани

Несколько комментариев:

• Из подписи к рисунку узнаём, что оригинал изображения находится здесь: Archiwum Państwowym w Krakowie, Oddział na Wawelu, T’eka Schneidra, 210. Если я правильно понял, речь идёт о той картине, которая послужила основой для гравюры? Собственно, на оригинал также интересно было бы посмотреть.
   
• Место, откуда А. Лянге смотрел на город, как минимум с 18 в. использовалось для обустройства мельниц в точке, где через отверстие в земляной плотине выходила вода из пруда. Из справки В. Парация узнаём, что в 1-й четверти 19 в. там уже обосновалась бумажная фабрика, производственные помещения которой, вероятно, мы и видим на первом плане изображения.
   
• Интересно, что все три упомянутые табачные фабрики в Ягельнице, Монастырисках и Винниках были построены на базе старых замков.
   
• В тексте упомянуто, что некий художник КроМбах сделал с копию с гравюры А. Лянге. Здесь речь идёт об Эмануэле КроНбахе (1778-1861), а сделанную им копию можно увидеть в экспозиции Львовского исторического музея. Картина Кромбаха является несколько упрощённой и слегка переработанной в деталях вариацией вида от А. Ланге, но зато она выполнена в цвете:
  
  
  
  Также встретилась такая вариация уже знакомого вида. Эта гравюра была издана между 1834 и 1849 гг.:
  

 

Касательно ракурса, то А. Ланге рисовал приблизительно вот отсюда (карта 1861-1864 гг.):

Mapire.eu

На гравюре из ключевых объектов слева видим замок. Хотя изображение мелкое и сходу может показаться, что оно не особо ценное, но на самом деле это далеко не так. Во-первых, это самый ранний из известных рисунков с видом на замок, во-вторых, здесь видны ныне уже не существующие детали - четырёхэтажный восточный дворец (сейчас от него осталось только два этажа) и верхняя часть пятиугольной башни, которая, согласно данным Мауриция Мацишевского, была понижена аж на два яруса в 1829 г. 

Приблизительно вот с такого ракурса мы видим замок:

Источник

В наши дни с того направления, с которого смотрел на город А. Ланге, замок практически не виден (да что там - его и за 100 м. не просто рассмотреть), поскольку, как уже написал выше, часть построек вполовину сократила свою высоту, а то что осталось скрывается за плотными зарослями парка:

Оборонный Петропавловский костёл с отдельно стоящей колокольней:

В наши дни:

Оборонный Бернардинский монастырь, возведённый в углу городских укреплений:

В наши дни:

Общий вид на Бережаны с северо-востока. Ракурс не совсем тот, что у А. Ланге (место, где он стоял, на фото представлено заросшим деревьями участком, виднеющимся сразу за стоянкой машин), однако отсюда открывается более менее тот же вид на город: