Поморяни (Поморяны): замок в письмових джерелах - Опис нападу татар 1684 р.

[Oleh Stasiuk]

Даний опис замку можна віднайти в Хроніці Поморянській Б.Заморського на ст. 102-104

Цитата

Król przybył do Żółkwi w lipcu a w maju 1684 niespodziewanym napadem Tatarów uległy Pomorzany prawie zupełnemu zniszczeniu. Tą razą widać oblęgano miasto i zamek ze wszech stron, niedoświadczony w boju Wardeński ograniczony na własny przemysł, widać nie mógł dać rady z braku odpowiedniej siły i niespodziewanego napadu. Nie masz opisanego toku boju, są za to straszne tegoż skutki dostaczenie opowiedziane: tak miasto całe eległo zupełnemu zniszczeniu, cudem ledwie ocalał kościoł na nowem miejscu  postawiony; za to całe miasto ze szczętem zniszczone i zrabowane, co nie dostało się w niewolę wolało przy zamku, w samym zamku i w kościele się zatarasować. Tu obroną kierował przy Wardeńskim Jan Hrehory Gawański, Iwaś Jurkiewicz, Stefan Wirczak, Hrehory Jarowicz, młody Stanisław Wardeński i stary pisarz Iwanicki. Straszna to i rozpaczliwa była obrona poznać po zniszczeniu dalszem i po krwawych stratach poniesionych.

Tak widziny Andrzeja Michała Wardeńskiego w skutek oparzenia mocno rannego, Jan Hrehory Gawański ostatni z znakomitych Gawańskich reszta zaszła do rzędu zwykłych i zepsutych ludzi - ginie przy kościele i tam pochowany, na baszcie u bramy zamkowej giną w obronie mostu Iwaś Jurkiewicz, i Hrehory Jarowicz - ze wszystkich ocalał dzielny Wirczek, który po Gawańskich najdłużej miastu wójtował. Z wielką starannością i nieustraszoną odwagą ksiądz Krzysztof Klocowicz, sam tylko w czasie boju opatrywał w sakramenta umierających, bo nieznanego nazwiska księdza ruskiego powiesili Tatarzy na palącej się cerkwi. W czasie boju przypatrzmy się zamkowi. Most zwodzony do bramy zamkowej od północy wiodący runął w skutek ognia, sama baszta nad bramą wysoko wymurowana wprawdzie od dachu niezapalona, ale za to schody do niej i cały spód w ogniu - w baszcie tej giną wyż wyrażeni mieszczanie z wielu ludżmi nieznanego imenia. Strzelnice i mury po nad fosą idące po lewej stronie od bramy głównej rozbite, strzelnice obalone, co przy nich z drzewa gore; przy tych murzch baszta narożna jedna do połowy prawie rozbita w skutek silnego działowego ognia w gruzy; cała strona od południa zamku stoi w ogniu, przy tej wszystkie strażnice i bzszty, sklepienia walą się aż do spodu prawie. Od prawej strony bramy baszta druga kwadratowa w ogniu - mur między tą basztą nastepną rozbity czy może wysadzony - następna narożna baszta znów cała w ogniu, proch w niej się zapalił, ztąd wysadzona i rozbita prawie za szczętem. Od pólnocy zresztą mur wszędzie mocno uszkodzony od armaty nieprzyjacielskiej. Tak tedy widzimy prawie cały zamek w ogniu, zaledwie jeden róg od wschodu jeszcze sterczy cały, chłopi ogień przytłumili. Już Tatar cisnął się do wnętrza dziedzińca zamkowego doznając słabego oporu od drugiego wału, gdy oto Bóg ulitował się niedoli; niespodziewana nadbiega pomoc.

Переклад Теодора Ґудзяка. Тут є деякі відступи в важливих деталях, але поки так. Колись, якщо візьмемося за детальний фразовий розбір, то підкоректуємо.

Цитата

Король прибув до Жовкви в липні, а ще в травні 1684 Поморяни потерпіли від несподіваного нападу татар і знову були знищені. Правдоподібно, що цього разу ворог оточив місто і замок з усіх сторін. Недосвідчений у військових справах, молодший Варденський, маючи обмежені військові сили, і через несподіваний напад не зміг дати собі ради. Не маємо опису перебігу бою, зате докладно описані його страшні наслідки. Місто знову було дощенту знищене, лише чудом вцілів костел, який, ще зовсім недавно, був побудований на новому місці. Зате ціле місто було спалене, зруйноване і пограбоване. В неволю не потрапили лише ті, хто встиг сховатися біля замку, в замку чи в костелі. Оборону очолював Варденський, а при ньому Іван Григорій Ґаванський, Івась Юркевич, Стефан Вірчак, Григорій Ярович, молодий Станіслав Варденський і старий писар Іваніцький. Яка то була розпачлива і смертельна оборона, можна пізнати по масштабних знищеннях і понесених кривавих втратах.

Андрій Михайло Варденський отримав важкі поранення. Іван Григорій Ґаванський, останній із знаменитих Ґаванських, а також люди, які звикли урядувати, і були досить зіпсуті владою, загинули біля костелу, і там були поховані. На вежі, біля замкової брами, обороняючи міст, гинуть Івась Юркевич і Григорій Ярович. Вцілів лише проворний Вірчак, який, після Ґаванського, був найдовше війтом в Поморянах. Ксьондз Кшиштоф Клосович, сумлінно і безстрашно опікувався вмираючими, в святилищі костелу. Невідомого, по імені, руського священника, татари повісили на палаючій церкві. Намагаємося уявити собі, що в цей час творилося біля замку. Розвідний міст, біля північної замкової брами, згорів. Високо вимурована вежа над брамою, до верху не згоріла, але сходи і нижня частина, охоплені вогнем. У вежі гинуть містяни і багато чужих, невідомих людей. Стрільниці і мури над ровом, з лівого боку, від головної брами, розбиті, все, що при них дерев’яне, горить. При мурах, наріжна вежа до половини розбита, в результаті сильних гарматних обстрілів. Вся південна частина замку палає, а при ній інші, дотичні приміщення і вежі. Склепіння розсипаються аж до долу. Від правої сторони брами, друга квадратна вежа теж у вогні. Тут загорівся порох, і вона розлетілася на дрібні кусочки. Від півночі, мур теж сильно пошкоджений ворожими гарматами. Зрештою, практично весь замок у вогні. Лише один його кут зі сходу вцілів. Там селяни успішно приглушили вогонь. Татари вже втискають ся до середини дитинця, долаючи слабий опір від другого валу. Проте Господь Бог врешті змилувався над нещасними захисниками замку. Несподівано, надійшла допомога.