Львів (Львов): три лінії укріплень 19-20 ст. (форти, шанці, редути)

[Filin]

Нижче стаття Ігоря та Ольги Окончено, яку вперше було опубліковано 20 травня 2025 р. ось тут.
 

Цитадель і три лінії укріплень: як Львів уфортифіковували в XIX–XX ст.

У середині XIX століття Львів та прилеглі території продовжували уфортифіковувати. Комплекс фортифікацій міста станом на початок ХХ століття утворювали три лінії укріплень: перша – у радіусі 1,3 кілометри від Цитаделі; друга – у радіусі чотири кілометри, третя – вісім кілометрів. Науковці Ігор та Ольга Оконченко розповідають про їхні особливості.

Фото: bigmarkin

Комплекс львівських укріплень середини XIX – початку XX століття складався з ядра, яким була територія Цитаделі та автономних польових укріплень. Цитадель як оборонний об'єкт була й укріпленою військовою базою та пунктом дислокації військ.

На деякій відстані від Цитаделі послідовно в часі були влаштовані три лінії фортів (шанців).

Рис. 1. Схема етапів розвитку львівських укріплень середини ХІХ – першої половини ХХ століття. Штриховою лінією окреслена територія Львова. Червоним кольором показане ядро комплексу укріплень Цитаделі

Перша лінія укріплень Львова, реалізована в середині ХІХ століття

Шанці, розміщені на відстані не більш ніж 1,3 кілометра від ядра Цитаделі та 1 кілометра від її південних позицій, подвоювали дальність вогню Цитаделі та захищали її територію з півдня. Це була перша лінія реалізованих укріплень разом зі спорудами ядра Цитаделі, виконана згідно з новою концепцією зведення фортифікацій і ведення війни в ХІХ столітті.

Про комплекс тогочасних укріплень Львова Я. Богдановський, зокрема, пише: «Львів отримав шанцевий плацдарм височинного типу, який опирався зсередини на сукупність старих максиміліанських веж...» (про типологію укріплень окресленого періоду та, зокрема, про масиміліанські вежі (як тип укріплень) розповімо в одній із наступних публікацій. – Авт.).

Докладну достовірну інформацію про вигляд та розташування укріплень ядра (Цитаделі) та першої лінії укріплень, реалізованих у ХІХ столітті, отримуємо з плану 1853 року «Оточення Львівської Цитаделі і район заборони будівництва». На цьому плані першу лінію укріплень творять три шанці: гранчасті, підковоподібні у плані з валами по периметру.

Рис. 2. Львівська Цитадель та розташовані на південь від неї шанці системи Ф. Шолля. Фрагмент карти 1853 року «Оточення Львівської Цитаделі і район заборони будівництва (Umgebung der Lemberger Citadelle und BauVerboths-Rayon)».

Друга лінія укріплень Львова, реалізована наприкінці ХІХ століття

У 1888 році для контролю над основними дорогами були збудовані дев’ять шанців (фортів, або редутів  – як називають їх тогочасні автори в окремих працях). Згадані шанці розташовувалися в радіусі 4 кілометрів від ядра Цитаделі. Це була друга лінія укріплень, реалізованих у ХІХ столітті.

Докладну інформацію про планувальні та об’ємно-просторові характеристики реалізованих укріплень другої лінії, їхнє розташування в системі укріплень Львова, кількість та озброєння станом на 1891 рік містять матеріали російських розвідданих 1891 року. Наведемо декілька важливих цитат: «…10 окремих укріплень польового профілю, споруджених у 1888 – 1890 рр., розміщені за містом і діляться на дві великі групи: північно-західна група складається з чотирьох укріплень: №№1, 2, 3 і 10, розрахованих на 16 польових гармат і 200 рушниць, та північно-східна група, яка складається з чотирьох укріплень для інфантерії: №№5, 6, 7 і 8, розрахованих на 700 рушниць. Окрім того, на схід від міста розміщений редут №4 на 120 гвинтівок, а на захід від міста – редут №9 на 240 гвинтівок. Із півдня від села Голоско-Велике зведені два навчальні укріплення – редути на 200 і 100 чоловік». 

Інформацію про вигляд другої лінії укріплень отримуємо і з плану Lemberg, 1855, віднайденого та дослідженого У. Іваночко та С. Ліндою. На цьому плані нанесені проєктовані фортифікації навколо Львова. Окрім наявних на той час укріплень Цитаделі, на плані зображені проєктовані бастіонні укріплення, які оточують місто замкненим кільцем, і дві лінії самостійних опорних пунктів: перша лінія укріплень – уже реалізована, друга  лінія – проєктована. На даний момент немає даних про реалізацію бастіонних укріплень австрійського періоду. На згаданому плані другу лінію укріплень утворюють 11 великих фортів, два з яких із суміжними батареями і 7 менших окремих вогневих точок. Окрім того, поблизу Малехова позначений великий форт.

Для здійснення ідентифікації укріплень, зображених на плані Lemberg, 1855,  автори публікації зробили їх прив'язку до сучасної топографічної підоснови, що дозволило ідентифікувати залишки деяких фортів. Натурні дослідження цих фортифікацій, проведені, окрім авторів, О. Волковим, підтверджують присутність їхніх залишків у топографії місцевості.

Рис. 3. Фрагмент плану Lemberg, 1855 р.

Рис. 4. Шанець «С» із другої лінії укріплень Львова ХІХ століття, згідно з планом Lemberg, 1855 р., та прориси фортів третьої лінії укріплень Львова ХІХ – початку ХХ століття, згідно з картою Львова 1931 року: ІІ – Грибовичі ІІ, ІІІ – Дубляни, VІ – Сихів, VІІ – Зубра, VІІІ – Сокільники, ІХ – Скнилів, Х – Рясне, ХІ – З'явленська Гора.

Третя лінія укріплень Львова, реалізована на  початку ХХ століття

У 1912–1914 роках у радіусі 8 кілометрів від Цитаделі були розташовані 11 фортів: Грибовичі I та Грибовичі II, Дубляни, Лисиничі, Сихів, Зубра, Сокільники, Скнилів, Рясне, З’явленська Гора. Це була третя лінія укріплень, реалізованих на початку ХХ століття.

Третя лінія укріплень була описана й зображена в книзі Бонч-Бруєвича. Також про існування згаданих укріплень відомо з творів Н. Головіна. Окрім того, Е. Малашович вказує, що Військова енциклопедія 1936 року містить фахову інформацію про фортифікації третьої лінії укріплень Львова. Дослідження окремих її елементів подані в праці В. Слободянюка.

Сучасники писали про укріплення третьої лінії так: «З метою забезпечення Львова від можливого удару російської кавалерії в мирний час на найважливіших шляхах, що ведуть до Львова, були зведені автономні укріплення польового типу, проміжки між якими були недостатньо заповнені тільки після оголошення війни».

Ось як описані ці укріплення в офіційній австрійській історії війни «Oesterreich-Ungarus letzter Krieg 1914–1918», цитованій Н. Головіним: «…Укріплення Львова були зведені вперше у 1887 р. У критичний 1912-й вони були покращені й розширені. Місто було оперезане земляними укріпленнями з мурованими цегляними стінками. Загальний обвід сягав 48 кілометрів. На озброєнні було всього 28 гармат. Передбачалося, що за потреби польова армія власними зусиллями створить укріплений фронт відповідної потужності, спроможний до ефективної протидії противнику».

Рис. 5. Форт Дубляни (ІІІ), форт Сихів (VІ) третьої лінії укріплень Львова ХІХ – початку ХХ століття та профілі укріплень.

Особливості функціонування ліній укріплень Львова середини XIX – початку XX століття

У другій половині XIX століття в час створення першої та другої ліній укріплень на теренах Львова бойових дій не було. За короткий термін після реалізації згаданих укріплень (через різні причини) вони втратили свою оборонну актуальність і тому не були задіяні в бойових діях Першої світової війни. Відсутність пізнішої інформації про ці укріплення насамперед пов’язана із їхнім короткочасним періодом функціонування та непридатністю до перепристосування.

Укріплення третьої лінії теж не були задіяні в обороні міста. І хоча росіяни сподівалися потужного спротиву з цих фортифікацій, ще до підходу російських військ австрійські війська покинули укріплення. Про функціонування укріплень третьої лінії під час кампанії 1914 року дізнаємося з праці М. Головіна: «…у той час як російські війська вже розташувалися для ночівлі у недіючих фортах першої лінії оборони (форти першої лінії оборони – це третя лінія укріплень Львова. – Авт.), штаб 3-ї армії ще розсилав по своїх військах план і опис фортеці Львів (як інструкцію процесу штурму. – Авт.)».

Рис. 6. Концептуальний аналог шанця укріплень першої лінії. Креслення шанця австрійських укріплень середини ХІХ століття в Італії. Джерело

Книга російського полковника Бонч-Бруєвича з описом укріплень Львова та інструкціями для здійснення атаки на львівські укріплення містить детальні плани та відомості про укріплення Львова. В ній ­­­були ознаковані лінії фортів, штучні загородження, фугаси, міни тощо.

До моменту захоплення російськими військами Львів вважався потужною фортецею, непрямим підтвердженням чого є запрошення для керування інженерними роботами при штурмі фортеці Львів російського інженерного генерала, професора Інженерної військової академії, генерала К.І. Величка.

Згадки про укріплення та їхні залишки, які збереглися донині, а також наявність історичної проєктної документації вказують на те, що Львів середини XIX – початку XX століття був потужною фортецею, а різна оцінка ефективності мілітарного функціонування львівських укріплень згаданого періоду пояснюється не їхньою низькою обороноспроможністю, а певною тактичною необхідністю, що підтверджують дослідження М. Головіна про те, що Львів не був «захоплений» російськими військами внаслідок штурму, а просто «залишений» австрійськими військами задля маневру.

Публікація присвячена світлій пам'яті Наталії Вадимівни Космолінської.