Під захистом ікони та мушкета: оборонні монастирі Чернігівщини. Міста і фортеці Чернігово-Сіверщини №6 (2024). Автор: Олександр Бондар

[Filin]

Рік видання: 2024

Автор: Олександр Бондар

Видавництво: ?, Чернігів

Мова: українська

Формат: 14,7 х 20,4 х 0,5 см

Обкладинка: м'яка

Папір: офсетний

Кількість сторінок: 96

Ілюстрації: графічні реконструкції, плани, фото, гравюри.

Наклад: 100 прим.

ISBN: ?

Аннотація:

Цитата

Історико-архітектурний нарис «Під захистом ікони та мушкету: оборонні монастирі Чернігівщини» присвячений одній з найцікавіших тем пов'язаних з фортифікацією України, а саме пам'яткам архітектури, що свого часу поєднали в собі й сакральні, й оборонні функції. Вони виникали по усій території України, там де була потреба захисту від нападів на ряду зі стаціонарними фортецями та укріпленими містами. Утім вони відрізнялися від останніх цілою низкою особливостей. В першу чергу, оборонні монастирі завжди були монастирями, духовними фортецями, а лише потім, мирськими укріпленнями, коли в цьому виникала потреба. Однак, оскільки, ця потреба виникала часто, то монастирі уфортифіковували завчасно.

Нарис буде цікавий не лише профільним дослідникам, а й усім любителям кастелології та військової історії Чернігівщини й України загалом.

Зміст:

Цитата

Вступне слово - 4
Світові тенденції - 6
На теренах України - 12
Монастирськи твердинці Чернігово-Сіверщини - 24

• Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський монастир - 26
• Чернігівський Єлецький Успенський монастир - 39
• Чернігівський Троїцький монастир - 34
• Густинський Троїцький монастир - 55
• Осічський Крупицько-Батуринський Миколаївський монастир - 63
• Батуринський монастир Живоначальної Трійці - 69
• Максаківський Спасо-Преображенський монастир - 72
• Гамаліївський Харлампіївський монастир - 82

Післямова - 90
Літаратура та джерела - 93

Приклади сторінок:

    

Вступне слово:

Цитата

Як не дивно, але це вже шостий «метелик» із серії «Міста та фортеці Чернігово-Сіверщини», який побачив світ. Починаючи писати першого, що називався «Невідомі фортеці Чернігівщини», я навіть не був впевнений, що буде написаний третій «випуск». Утім, доля та обставини розпорядилися інакше.

Цей «метелик», чому саме така назва я пояснював у перщому випуску, насправді був написаний декілька років тому, але, як завжди, то часу, то натхнення не вистачало його закінчити. На жаль, чи, на щастя, обставини склалися так, що на початку 2023 року у мене з'явилося декілька вільних тижнів і на очі випадково потрапив недописаний текст і недомальовані ілюстрації.

В цій невеликий книзі, читач цього разу зможе ознайомитися з таким, на перший погляд, взагалі не типовим явищем, як «оборонні монастирі». По своїй суті, цей випуск є продовженням випуску №4 «Дерев'яні церковно-оборонні комплекси та дзвіниці Чернігівщини XVII-XVIII ст». Однак, за своїми масштабами, монастирські оборонні ансамблі стали набагато більшими і розкішнішими від звичайних укріплених церков. Цьому сприяло багато факторів. Ну, по-перше, середньовічний і ранньомодерний монастир - це повноправний суб'єкт феодального світу. Кожен тогочасний монастир був таким собі «колективним» феодалом, якому належали землі, виробництво, а головне люди. І чим більше було у монастиря володінь і залежних людей, тим вишуканіший архітектурний ансамбль він собі створював.

Певно, ще з часів раннього середньовіччя, деякі монастирі перетворювалися на фортеці. Чому так траплялося? Монастир накопичував у собі багатство у вигляді дорогоцінного начиння, готової продукції. Тощо, тому він завжди був бажаною здобиччю під час військових конфліктів як міжнародних, так і у середині держав. Щоб захистити все це добро, цей «колективний» феодал мав створити свій «замок», тобто уфортифікуватися. Існувало два типи монастиря за місцем розташування - міські й позаміські. Якщо перші могли себе більш-менш спокійно почувати за міськими укріпленнями, то ті, хто населяв другі, мали самостійно дбати про свою безпеку. Цікаво, що ні католицька, ні православна гілка християнства не
забороняла своїм ченцям брати в руки зброю, на відміну від священників. Згадаймо лише тих же монахів-хрестоносців, або грецьких ченців, що воювали проти турок-османів у ХVII-ХІХ ст. Також, монастирі, як і будь-який феодал середньовіччя, дозволяли собі вербувати найманих воїнів, котрі складали озброєні парамілітарні формування, що займалися охороною вищого духовенства, їхніх резиденцій та й монастирів, це були, так звані, «монастирські слуги».

Загалом, вивчення історії «оборонних монастирів», це дослідження на грані історії церкви, історії фортифікації, історії архітектури та політичної історії, що робить ці об'єкти дуже цікавими з усіх ракурсів, під якими їх можна вивчати, Тож що таке «оборонні монастирі» або «монастирі-фортеці»? За якими критеріями вони виділяються з поміж інших сотень монастирів? Коли вони з'явилися на території Чернігівщини? Як виглядали? Чому занепали? От і спробуємо дати відповіді на ці питання на сторінках цього, уже шостого, «метелика».

Інші книжечки серії:

1. Невідомі фортеці Чернігівщини (2019)
2. Батурин: фортифікації та міська структура (2019)
3. Чернігів: град-фортеця-місто (2020)
4. Білоус річка дев'яти фортець (2022)
5. Дерев'яні церковно-оборонні комплекси та дзвіниці чернігівщини ХVII-XVIII ст. (2021)