Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Civitas Camenecensis. Місто Кам'янець. Цивільна архітектура Кам’янця-Подільського в урбаністичному контексті. Теорія і практика дослідження і збереження (2024) Автор: Ольга Пламеницька


Рекомендованные сообщения

00.jpg

Рік видання: 2024

Автор: Ольга Пламеницька

Видавництво: Абетка, Кам’янець-Подільський

Мова: українська

Формат: 25,3 х 20,8 х 2,2 см (84х108/16)

Обкладинка: тверда

Папір: крейдований

Кількість сторінок: 432

Ілюстрації: велика кількість кольорових та чорно-білих планів, карт, схем, фотографій та ін.

Наклад: ?

ISBN: 978-966-682-427-4


Купити книгу на сайті видавництва


Аннотація:

Цитата

У праці вперше у вітчизняному архітектурознавстві розглянуто місто-фортецю Кам’янець-Подільський як цілісне урбаністичне утворення, сформоване на унікальному природному терені та перетворене силою людського інтелекту й підсвідомим почуттям гармонії на унікальну пам’ятку архітектури й містобудування.

Об’єктом даної монографічної праці є маловивчена цивільна архітектура Кам’янця-Подільського в хронологічних межах ХІ–ХVІІІ ст. Предмет дослідження становить еволюція цивільної архітектури міста в урбаністичному контексті.

Наукове видання, розраховане на істориків архітектури і урбаністики, археологів та істориків, мистецтвознавців і краєзнавців, буде також цікавим для шанувальників архітектурної спадщини України.


Зміст:

05-01.jpg 05-02.jpg


Приклади сторінок:

03-01.jpg 03-02.jpg 03-03.jpg

03-04.jpg 03-05.jpg 03-06.jpg

03-07.jpg 03-08.jpg 03-09.jpg

04-01.jpg 04-02.jpg 04-03.jpg

04-04.jpg 04-05.jpg 04-06.jpg

04-07.jpg 04-08.jpg 04-09.jpg


Передмова:

Цитата

Про Кам'янець-Подільський здебільшого прийнято говорити як про місто-фортецю - дивовижний приклад спільного творіння Природи й Людини, що не має аналогів. Розташоване на високому скелястому острові в обрамленні глибокого річкового каньйону північного допливу Дністра річки Смотрич, воно нагадує дивовижну скульптуру, вирізьблену з каменю і поставлену на мальовничий природний постамент. Тисячі людей, що споконвіку мешкали на острові Старого міста, створили дивовижний архітектурно-містобудівний ансамбль, в якому тісно сплелися вальори природного оточення і результат копіткої творчої людської праці. Неповторний краєвид Кам'янця - один з впізнаваних з першого погляду.

Етапи розвитку унікального українського міста-фортеці тісно пов'язані з історією Галицько-Волинської держави, Київської Русі, Золотої Орди, Великого князівства Литовського, Королівства Польського і Речі Посполитої, Османської, Російської та радянської імперій. Місто пережило кілька історичних катастроф: монгольську навалу середини XIII століття, турецьку окупацію кінця ХVII століття, світову війну середини ХХ століття. Ці катастрофи супроводжувалися тотальними руйнаціями й занепадом міста. Після них наставали часи відродження, і щоразу Кам'янець ставав іншим. Зміни його вигляду можна простежити за історичними джерелами. Наприкінці XVII століття неповторний краєвид міста-фортеці закарбував у відомому на всю Європу мідьориті війт польської громади, землемір і топограф Ципріан Томашевич. Мідьорит Томашевича став настільки популярним, що мав численні версії й став своєрідною візитівкою середньовічного Кам'янця Castrum Camenecensis - так у ті часи називали місто-фортецю, підмурок християнства на межі з мусульманським світом.

Місто було відоме також завдяки своєму особливому поліетнічному складу: тут, на невеличкому острові, тісно сплелися, як сплітаються коріння дерев, історичні долі трьох націй - українців-русинів, вірмен та поляків, що впродовж понад пів тисячоліття співіснували на маленькому острові Старого міста, боронячи квітучий сад християнської культури. Силами талановитих будівничих місто перетворилося на цілісний архітектурний ансамбль. На острові Старого міста в різні часи існувало близько 60 храмів - православних, католицьких, вірменських. Факт, гідний захоплення й подиву: вони не конкурували в міському краєвиді, органічно доповнюючи виразну панораму столиці Поділля.

Іконографічні джерела, а це безліч гравюр, рисунків, високохудожніх топографічних планів, креслеників та фотографій, несуть інформацію не лише про потужні фортифікаційні та монументальні сакральні споруди, але й про рядові житлові будинки та громадські цивільні будівлі. Саме вони формували основну забудову міських кварталів, яку фахівці образно називають «тканиною міста». Без цієї тканини, яка наповнювала вулиці й площі, не було б виразного й неповторного архітектурного середовища Кам'янця. Історія цих будівель, які являють інше, не менш своєрідне, а втім, майже невідоме обличчя міста, є не менш цікавою й захопливою. І саме ця частина архітектурно-містобудівної спадщини, яку фахівці зараховують до категорії цивільної архітектури, являє нам інший Кам'янець - Civtas Camenecensis.

Цивільна забудова Кам'янця і, зокрема, міське житло, порівняно з монументальними оборонними спорудами та храмовими будівлями, як об'єкт дослідження зазвичай не привертали уваги ані істориків, ані архітектурознавців. Адже переважно саме ця частина міської забудови найчастіше піддавалася пожежам і руйнаціям, і саме її найчастіше спотворювали неоковирними перебудовами, за якими подекуди було неможливо розгледіти історичні архетипи. А втім, передусім на архітектуру житлових будинків, а також будівель, які утворювали середовище побуту цивільного населення, найбільше проеціювався життєвий уклад мешкан - ців міста. Відтак, без дослідження цієї складової урбаністичного простору Кам'янця не можна до
кінця зрозуміти його ані як фортеці, ані як міста - центру торгівлі, ремесел і міського самоврядування.

В такому ракурсі бачення авторка вперше у вітчизняному архітектурознавстві розглядає місто у представленій монографії, презентуючи результати дослідження Кам'янця-Подільського - міста-фортеці - як цілісного урбаністичного утворення, сформованого на унікальному природному терені та перетвореного силою людського інтелекту й підсвідомим почуттям гармонії на унікальну пам'ятку архітектури й містобудування.

Відтак об'єктом монографічної праці є маловивчена цивільна архітектура Кам'янця-Подільського в хронологічних межах ХІ-ХVIII ст. Предмет дослідження становить еволюція цивільної архітектури міста в урбаністичному контексті.

Дослідження цивільної архітектури, розпочате авторкою ще 1980 року у форматі дисертації й початково обумовлене темою архітектурно-містобудівного розвитку Старого міста періоду Середньовіччя й ранньомодерного часу, в перебігу роботи звузилося до грунтовного вивчення середньовічної житлової забудови. Водночас рамки практичної апробації результатів цього дослідження з часом розширилися до науково-проєктної концепції регенерації Старого міста, опрацьованої авторкою на початку 1990-х років для Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець». Цій концепції не судилося бути втіленою: на межі ХХ-ХХІ століть зміна відношення до Старого міста як до території для будівельних бізнес-проєктів перешкодила її реалізації. Аналогічний «будівельний бум» відбувався на рубежі ХІХ-ХХ століть, коли з'явилося поняття прибуткового житла, і міста почали інтенсивно перетворюватися. Але, на відміну від капіталізму 1900-х років, який був культурнішим за сучасний і залишив прекрасні взірці архітектурного історизму і модерну, «капіталізм 2000-х» виявився нещадним до спадщини. Наприкінці ХХ століття, на тлі прогресу світової пам'яткоохоронної науки та практики, в Кам'янці, під гаслом «відтворення втраченої історичної забудови» відбулося масове знищення пам'яток культурної спадщини. Місто зазнало невиправних втрат: було довільно змінено не лише його зовнішній вигляд, але вирвано історичне коріння - невідтворювані архітектурно-археологічні залишки унікальних середньовічних будівель і археологічні культурні шари.

Викладу основного матеріалу досліджень передує перший розділ монографії «Доля Старого міста». В ньому йде мова про специфіку об'єкта дослідження - тривалу історію руйнації унікальної середньовічної забудови Кам'янця-Подільського, більша частина якої належить до категорії цивільної архітектури. Її втрати за останню чверть століття можна порівняти з руйнаціями під час 27-річної турецької окупації кінця ХVII століття. Різниця лише в тому, що турки були начужій землі й не збиралися лишатися на ній надовго. Руйнації ж сьогодення відбуваються на заповідній території, створеній для збереження спадщини. Без розуміння драматичного шляху Старого міста до культурного занепаду монографія сприйматиметься як чергове академічне архітектурознавче дослідження. Насправді це дослідження-реквієм.

Трагізм ситуації полягає в тому, що вивчаючи історію середньовічної забудови Кам'янця, ми одночасно є свідками її невпинного знищення - саме сьогодні, а не в далекому сімнадцятому столітті. Величезний запас «історичної міцності» Старого міста упродовж останніх п'ятдесяти років майже вичерпано виключно зусиллями архітекторів-«реформаторів», які сповідують «гармонійний розвиток історичних міст» і застерігають від їхньої «муміфікації». Цей «гармонійний розвиток» забезпечують дві складові, які працюють поодинці, або «в парі» - професійне невігластво і будівельний бізнес.

Кам'янець-Подільський пройшов свій особливий шлях розвитку, передречений історичними обставинами, рівнем професійної майстерності середньовічних будівничих і тих, хто в недалекому минулому був покликаний відродити спадщину, але знехтував цією почесною місією.

Другий розділ присвячений аналізу джерельної бази. Специфіка вкрай поганої збереженості об'єктів цивільної забудови зумовила дещо нетипову методику дослідження, коли натурні дослідження через втрату об'єктів були неможливими. Через це збільшилася роль непрямих джерел, а також аналіз сукупності корпусу історичних планів, гравюр, креслеників, фотографій, описів і ревізій забудови. Натурні дослідження було проведено на збережених залишках середньовічного житла та цивільних будівель, сукупно з вивченням їх конструктивних, архітектурних, функціональних та технологічних особливостей.

Характер архітектури значною мірою визначається природно-топографічними, соціально-історичними, національно-релігійними та урбаністичними чинниками, що сприяли виникненню й розвитку цивільного будівництва міста-фортеці. Їх розгляду та аналізу присвячено третій розділ монографії, в якому представлено результати досліджень автора, які багато в чому спростовують усталені стереотипи й дозволяють по-новому оцінити роль цивільної архітектури у міському просторі. Четвертий розділ висвітлює результати досліджень житлової архітектури міста, яка розглядається з різних позицій - почи- наючи від архітектурної типології до особливостей метрологічних та термінологічних характеристик, технології будівництва, функціональних програм, ролі декору тощо. П'ятий розділ присвячений монументальній цивільній забудові, шостий підсумовує теоретичну частину дослідження, представляючи його предмет в еволюційному процесі. У сьомому розділі представлено авторську концепцію регенерації Старого міста, основну частину забудови якого становлять об'єкти цивільної архітектури й передусім житлова забудова. У восьмому розділі аналізується хибна практика відбудови Старого міста, яка наблизила його до точки неповернення.

Маємо надію, що публікація цієї праці дозволить здійснити верифікацію проведених «відбудовчих» робіт відповідно до міжнародних та вітчизняних пам'яткоохоронних норм і приверне увагу наукової спільноти до долі Старого міста. У монографії введено в науковий обіг сотні виявлених авторкою, зокрема, за кордоном, архівних документів та іконографічних матеріалів, більшість яких публікується вперше. Особливий акцент зроблено на іконографії Старого міста - гравюрах, планах, креслениках, рисунках і фотографіях будівель, які в такому обсязі раніше ніколи не презентувалися. Вперше представлено матеріали авторського дослідження підземної урбаністики міста, а також матеріали про цивільні будівлі Кам'янця, які ніколи не були предметом уваги дослідників. Працю супроводжують численні авторські реконструкції та проєктні матеріали, які публікуються вперше. Новацією є також публікація концепції регенерації Старого міста та методики її реалізації, опрацьованих авторкою у 1990-х роках.

Виконуючи приємну місію, хочемо подякувати всім, хто прямо чи опосередковано був причетний до появи цієї праці - допомагаючи під час досліджень на об'єктах, в архівних пошуках і на наукових радах, обстоюючи принципи збереження Старого міста. Серед тих, кого мені завжди буде бракувати - моя мама, архітектор-реставратор Євгенія Пламеницька, яка стояла біля витоків української реставраційної школи й впродовж понад 30 років досліджувала і відновлювала архітектурну спадщину Кам'янця-Подільського. Саме вона на початку 1980-х рр. спрямувала мою увагу на абсолютно невивчене середньовічне житло, запропонувавши його як об'єкт дисертаційного дослідження. Здійснення у 1980-х рр. обмірів і фотофіксації невідомих середньовічних об'єктів житла Кам'янця-Подільського у складних умовах підземних розвідок стало можливим завдяки допомозі небайдужих колег і друзів - світлої пам'яті архітектора-реставратора Леоніда Хілая, а також київського спелеолога Геннадія Новікова.

У радянські часи, коли боротьба за культурну спадщину становила чинник «неблагонадійності», скромні зусилля авторки побільшив світлої пам'яті видатний український історик-дисидент Михайло Брайчевський. У 1980-і роки на захист спадщини Старого міста стали відомі діячі Українського товариства охорони пам'яток історії та культури - його голова академік Петро Тронько, а також доктори історичних наук Федір Шевченко та Катерина Стецюк, заслужений архітектор УРСР Євгенія Маринченко, відомі пам'яткоохоронці Олесь Силин і Марина Виноградова, письменник Володимир Яворівський, тележурналіст Володимир Бобошко, а також кам'янець-подільські подвижники охорони культурної спадщини - директор державного історичного музею-заповідника Григорій Хотюн та краєзнавці Віктор Пасічник і Анатолій Васильєв.

В період роботи в київському інституті теорії та історії архітектури й містобудування завжди відчутною була підтримка колег - почесного доктора НДІТІАМ Євгена Тимановича, доктора архітектури Абрама Мардера, кандидатів архітектури Георгія Лебедєва, Тетяни Трегубової, архітекторів Григорія Щербини та Петра Макушенка. Останній привернув нашу увагу до унікальної збірки рисунків забудови Кам'янця інженера Миколи Топоркова, зроблених у 1919 р., що зберігалася у методичному фонді інституту. Надзвичайно цінним матеріалам передвоєнної інвентаризації зруйнованої після радянсько-німецької війни забудови міста, які послужили основою проєктних розробок, ми завдячуємо Анатолію Тюпичу, який врятував від утилізації кілька сотень креслеників зруйнованих історичних будинків міста, що зберігалися в бюро технічної інвентаризації Кам'янця-Подільського і передав їх до архіву інституту.

Роботи з регенерації історичного центру Кам'янця-Подільського завжди мали пріоритетне значення для директора інституту, доктора архітектури, професора Микола Дьоміна, який 1990 року організував для їх проведення відділ реставрації та адаптації пам'яток архітектури, очолюваний авторкою цих рядків упродовж 16 років. Виконання цих робіт було б неможливим без ентузіазму співробітників відділу - мистецтвознавця Марини Виноградової, архітекторів Алли Кургаєвої, Анатолія Тюпича, Лесі Лебідь, Ганни Носенко, Олени Сидорової, Олени Фуксової, кандидата архітектури Наталії Кондель-Пермінової, лінгвіста-медієвіста кандидата філології Надії Пашкової, фотографа Олександра Ранчукова, роботу з якими я завжди згадую з приємністю.

Публікації результатів досліджень середньовічної забудови у єдиному в СРСР за радянських часів історико-архітектурному щорічнику «Архитектурное наследство», ми завдячуємо світлої пам'яті доктору архітектури Оганесу Халпахч'яну (Москва), небайдужому до долі Кам'янця. Джерелознавчим пошукам в архівах Польщі сприяв незмінний патрон наших наукових студій професор Інституту мистецтв Польської академії наук Єжи Ковальчик (Варшава). 

Завершення праці «Еволюція середньовічного житла Кам'янця-Подільського в урбаністичному контексті» у дисертаційному форматі відбулось завдяки наполегливій ініціативі завідувача кафедри Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури професора Леоніда Прибеги.

Шлях від початків дослідження до його кінцевої стадії авторці не вдалося б подолати без практичної допомоги в роботі та надійного тилу, створеного чоловіком Ярославом-Олегом Мокану і сином Адріаном, які довгий час були обділені увагою і чимало витерпіли заради того, щоб ця праця була завершена і побачила світ.

З ініціативи директора видавництва «Абетка» Ярослава Сисина видання продовжує серію фундаментальних наукових монографій авторки про Кам'янець на Поділлі, започаткованих видавництвом.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Мне было известно о том, что О. Пламеницкая в последние годы жизни занималась адаптацией и доработкой своей кандидатской диссертации, но я также знал, что на момент смерти автора эта работа не была закончена, и потому был приятно удивлён, узнав, что монография всё же увидела свет. К сожалению, чуда не произошло - работа всё же в полном виде не была завершена, и всё же было найдено отличное, как на мой взгляд, решение - то, что автор успела подготовить к публикации, было опубликовано в печатном виде, но к этому прилагается бонус в виде несистематизированных "сырых" материалов, которые в скором времени (скорей всего в октябре) появятся на сайте издательства. Таким образом, в нашем распоряжении будут более-менее все основные материалы, которые должны были стать частью книги.

Именно диссертация, касающаяся гражданской архитектуры Каменца, была первой комплексной работой О. Пламеницкой об одном из сегментов архитектуры Каменца, и так сложилось, что эта же работа была опубликована последней. Новая монография выполнена в стиле, в котором была сделана предыдущая работа автора, посвящённая фортификации Каменца - Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець (2012). У О. Пламеницкой были планы по переизданию в таком же обновлённом формате Сакральної архітектура Кам’янця на Поділлі (2005), а также она хотела выпустить отдельную монографию о комплексе Замкового моста, но до этого, к сожалению, очередь так и не дошла. 

Увесистый 670-страничный "Castrum Camenecensis" вместе с 430-страничным "Civitas Camenecensis":
01.jpg 02.jpg


Монографию ещё не читал, так что с более подробными впечатлениями ещё, надеюсь, ещё вернусь в эту тему. Будет интересно сравнить текст диссертации с текстом монографии, чтобы понять, где взгляды исследователя трансформировались, где дополнились, а где остались неизменными. 

Впрочем, уже при беглом просмотре становится заметно, что это не просто издание старой диссертации, нет, материал был значительно переработан, адаптирован, оброс новыми данными (в том числе и на основе материалов раскопок, проводившихся уже в 2000-х гг.), новыми версиями/гипотезами, иллюстрациями. И, конечно же, добавился вектор размышлений, связанный с уничтожением памятников архитектуры и археологии на участке Старого города. С этой точки зрения диссертация и монография имеют диаметрально разное эмоциональное наполнение - диссертация открывала впечатляющие перспективы исследования и регенерации старинной застройки города, а монография фактически констатирует крах этих надежд, и потому автор её характеризует как "исследование-реквием". Впрочем, и после смерти О. Пламеницкая всё также продолжает вести войну с теми, кто бездумно ведёт застройку Старого города, и эта книга, призванная побудить интерес к утраченному архитектурному наследию (особенно к такому малоизвестному, как гражданская застройка), конечно же, параллельно также будет стимулировать появление вопросов и претензий к участникам деструктивных процессов.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы оставляете комментарий в качестве гостя. Если у вас есть аккаунт, войдите в него для написания от своего имени.
Примечание: вашему сообщению потребуется утверждение модератора, прежде чем оно станет доступным.

Гость
Ответить в тему...

×   Вставлено в виде отформатированного текста.   Вставить в виде обычного текста

  Разрешено не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отобразить как ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

Загрузка...
×
×
  • Создать...