Битви української середньовічної і ранньомодерної історії. Довідник

[Filin]

Год издания: 2011

Автор: Виктор Мандзяк (Віктор Мандзяк)

Издательство: Літопис (Львів)

Язык: украинский

Формат: 60х90 1/16

Переплёт: твёрдый

Бумага: офсетная

Количество страниц: 430

Иллюстрации: нет

Тираж: не указан

ISBN: 978-966-8853-08-1

Купить книгу в издательстве

От издательства:

Цитата

Довідник, який уклав історик В. Мандзяк, узагальнює та систематизує інформацію про воєнні події (битви, сутички, облоги), що відбувалися на території української держави та за участі українського етносу в добу Середньовіччя та Нового часу. Територіальні рамки воєнних конфліктів, згаданих у довіднику, поширюються на місця розселення антів, русів, українських козаків тощо.

Видання містить 833 гасла, подані за українською абеткою. Довідник укладено за територіальним принципом (головною в гаслі є назва населеного пункту чи місцевості, де відбувався воєнний конфлікт).

Для учнів, студентів, викладачів, науковців, військовослужбовців, а також усіх, хто цікавиться воєнною історією України.

Скачать пример (PDF)

Рекомендовано Вченою радою Навчально-наукового інституту підприємництва та перспективних технологій Національного університету «Львівська політехніка». (Протокол № 2 від 24 листопада 2010 р.)

Рецензенти:

• Л. В. Войтович, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри середніх віків та візантиністики Львівського національного університету ім. І.Франка
• І. Г. Патер, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу новітньої історії України Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України
• М. В. Сеньків, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової і новітньої історії України Дрогобицького педагогічного університету ім. І.Франка
• В. С. Виздрик, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії, теорії та практики культури Національного університету «Львівська політехніка»

Предисловие автора:

Цитата

Назва «Україна» пішла від слова «вкраїна», яке означає окрему землю, область, територію в посіданні народу, що украяв її собі та обороняє її для себе збройною стою свого меча. Сергій Шелухин, «Україна - назва нашої землі з найдавніших часів».

Війни - героїчні та трагічні, жертовні та жорстокі сторінки в історії людства - завжди притягували і продовжують притягувати увагу до себе динамізмом розвитку подій, драматизмом життєвих доль і романтично-міфологічною аурою своїх головних героїв.

Війни займали в українській історії важливе місце, адже часто доля наших земель вирішувалась в результаті низки збройних протистоянь, в які були втягнуті як автохтони, так і сусідні племена, етноси та нації. Крім того, українці (руси, русини) брали участь у війнах в якості вояків чужих армій, держави яких володіли частинами українських земель, а також ставали найманцями в рядах іноземних армій, що брали участь в європейських та світових військових конфліктах.

Українська історична наука на даний час є багатою на наукові та науково-популярні публікації, що розкривають різноманітні аспекти вітчизняної військової історії, однак ще не отримала розвиненої системи відповідних довідників історико-інформаційного характеру.

Головною метою видання "Битви української середньовічної та ранньомодерної історії: Довідник" є узагальнення і систематизація військових подій, що велись в рамках військових конфліктів, які мали місце в історії України та українського етносу протягом доби середньовіччя та раннього нового часу, а саме до Хмельниччини. Точніші хронологічні межі Довідника охоплюють період від 527 р. (битва антів з візантійцями на Нижньому Дунаї) до 1646 р. (учасі українських козаків у Тридцятилітній війні на боці Франції).

У Довіднику розглядаються події військової історії (битви, сутички, облоги), які відбувались впродовж даного часу в межах сучасних державних кордонів України, етнографічного розселення українського етносу у вищевказаній історичній епосі, а також за кордоном, в яких організовано брали участь анти, руси, русини та українські козаки.

Довідник містить 833 статті, розміщені за українською абеткою. На його сторінках згадуються 1737 постатей, як відомих, так і невідомих широкому загалові. Назви статей подаються з прив'язкою до населеного пункту (в дужках є позначено їх теперішній адміністративний статус) чи місцевості, де відбувались відповідні військові події. Якщо останніх у певній місцевості було декілька, то назва статті нумерується римськими цифрами відповідно до хронологічної послідовності (наприклад, "Лубни І", "Лубни П", "Лубни Ш"). В назвах окремих статей подаються назви міст в їх тогочасному звучанні, наприклад: Тана і Азак на означення сучасного Азова, Ачі-Кале замість Очакова тощо.

Під назвою статей курсивом позначаються назви військових конфліктів, в рамках яких відбувались зазначені битви, облоги чи сутички (наприклад, "Хотинська війна", "Руські князівські міжусобиці XII ст."). Для зручності користування Довідником вкінці тексту більшості статей подані вказівки на інші військові події, що допоможе читачам скласти уявлення про кампанію в цілому, наприклад: "Див. Цецора П" у статті "Хотин VII".

Наприкінці статті подається список джерел та літератури, де містяться відомості про відповідну військову подію.

Покажчики імен та кампаній, безумовно, полегшать пошук потрібних відомостей і дозволять користуватись Довідником найбільш широкому колові читачів.

Для заощадження місця в тексті застосовується система умовних скорочень та позначень як загальноприйнятих, так і встановлених саме для цього видання. Дати в Довіднику подаються за новим стилем.

Під час укладання Довідника було використано понад 300 позицій джерел (українські, білоруські, польські, візантійські, арабські) та наукової літератури (статті, довідники, енциклопедії, словники, колективні праці та монографії). Особливе місце зайняв аналіз праць українських та закордонних вчених, насамперед польських і російських.

Довідник не претендує на роль всеохоплюючого дослідження, його основними завданнями є: допомога учням, студентам, викладачам, науковцям, військовослужбовцям у вивченні української історії та краєзнавства; стати інформаційно-довідковим джерелом з військової історії в добу середньовіччя та раннього нового часу в Україні, так і за її межами; стимулювати дослідження з військової історії України вищевказаної епохи; показати, що українська історія є частиною загальноєвропейського історичного процесу.

В роботі над довідником, що тривала від 1995 по 2011 рр., мені надавав підтримку цілий ряд інституцій та осіб, яким я хотів би висловити свою вдячність.

Передусім хочу подякувати наступним інституціям, що безпосередньо приклались до видання цієї книги:

• Благодійному фонду "Добре серце" (президент - Олег Канівець);

• Благодійному фонду "Україна-Русь" (президент - Ростислав Новоженець, www.duhvoli.com.ua);

• Всеукраїнській громадській організації "Центр прав людини «Громадська ініціатива»" (голова Правління - Петро Маковсь-кий, www.cpl.gromadacenter.org.ua).

Щиро вдячний людям, без зауважень і порад, заохочень та підтримки яких я би не зміг написати і видати цю книжку: Андрію Бу-цяку, Олексі Гайворонському, Людмилі Горішній, Лідії Ковальській, Петру Маковському, Миколі Мельнику, Віталію Михалю, Андрєю Морозову, Ігореві Підкові.

Особлива подяка належить кафедрі гуманітарної підготовки Навчально-наукового інституту підприємництва та перспективних технологій Національного університету "Львівська політехніка" (завідувач - Леонід Цубов), творча і товариська атмосфера якої надихала мене завершити роботу над цим довідником.

[Filin]

Видео с презентации книги:

[Filin]

Считаем, сколько было битв…

Выше приведено немало информации, дающей представление о структуре книги, потому на этом пункте особо заострять внимание не буду. Вместо этого сосредоточу внимание на отдельных, особо заинтересовавших меня моментах.

Честно говоря, когда впервые увидел в продаже эту книгу, то подумал, что речь идёт о каком-то малоинформативном издании в духе «100 великих битв всех времён и народов», думал, что это будет подборка описаний нескольких десятков известных битв/сражений, в общем, ничего особенно примечательного. Однако, к счастью, я ошибся. Уже при первом знакомстве стало понятно, что это не лёгкая жвачка для широких масс народа, а вполне солидный и сухой справочник. Читать такие издания одним махом вряд ли кто-то будет, а вот время от времени интересоваться, что же там написано по теме того или иного события – вот для этой цели книжка подходит.

Издание во многом оригинальное, хотя у меня лично нет сомнений в том, что оно нуждается в корректировке, доработке и банальном пополнении, ведь книга нужная, но при этом не претендующая на полное освещение затронутого вопроса. Проще говоря – хоть в книге упомянуты сотни сражений, это, к сожалению, далеко не полный перечень военных конфликтов, которые происходили на землях нынешней Украины. Причём я говорю о событиях, которые описываются в доступных и не самых редких источниках. Взять, к примеру, Тернополь. В книге упомянуто всего одно татарское нападение на город, то, которое было в 1544 году, хотя до 1646 года (верхняя планка книги) таких нападений зафиксировано намного больше. Такая же ситуация наблюдается и с историей других замков и крепостей, каждый из которых мог переживать целый ряд нападений, но в книге они описываются точечно, а иногда вообще не упоминаются. С другой стороны, понятно, что если бы автор взялся описать вообще всё-всё, то издание, наверное, пришлось бы делать многотомным.

Структура издания, в общем-то, удобная. Искать нужные объекты легко. Пока столкнулся только с одной проблемой – автор в приоритет ставит старые названия населённых пунктов. И если вы решите, например, поискать, что же там было такого интересного в истории Овруча, то в разделе с буквой «О» такого поселения не найдёте, а всё потому, что ранее он назывался «Вручий» и искать его нужно на букве «В». И Феодосию нужно искать как «Кафу», Белгород-Днестровский как «Ак-Керман», Ужгород – «Унгвар» и т.д. Понятно, что такой ход затруднит поиск нужных объектов, ведь не каждый догадается поискать нужные объекты/места в книге под другими названиями, особенно если читатель не знает, какими они были.

Очень порадовало, что список источников приводится не общий для всей книги, а по каждому объекту отдельно. Польза от такого хода большая. Во-первых, я благодаря этому узнал о ранее неизвестных мне источниках, которые касались истории нужных мне объектов и сообщали ранее не известные мне факты. Во-вторых, перечень источников позволяет критично подходить к анализу того или иного описания из книги. Например, если автор упоминает сражение, а в источниках значится одна книга, ценность которой, по вашему мнению, низкая, то и к этой информации можно отнестись с подозрением, и наоборот – если источников много и они все авторитетные, то текст можно глотать, особо не пережёвывая.

Поначалу казалось, что в справочнике описываются либо военные конфликты, которые разворачивались на наших землях с участием украинцев и их предков, либо сражения, протекавшие за пределами Украины, но с участием украинских вояк. Т.е. подумал, что связующая нить между всеми этими событиями – это участие украинцев и их предков в упомянутых войнах. Однако, в этот список, насколько я понял, были включены и битвы, которые проходили на территории нынешней Украины, но при этом сами украинцы, если ничего не путаю, там особо не светились. Например, осады замков Закарпатья – это в основном события с участием венгров, вояк из Трансильвании и Австрии… То же самое можно сказать и по теме ряда конфликтов на территории Крыма, или нынешней Одесской области. Тут или я чего-то недопонимаю, или выражение «За 1119 років українці пережили 833 битви» не совсем корректно.

Жаль, что книга не затрагивает 2-ую половину 17 века, потому все события, связанные с восстанием Хмельницкого или польско-турецкими войнами 1672-1676 годов не упомянуты вообще. Наверное, о битвах и осадах этого периода можно было бы написать точно такую же по объёму книгу, ибо там много чего происходило. Не совсем понятно, почему верхний порог упёрся именно в 1646 год, когда казаки сражались на стороне Франции в 30-летней войне. Это было последний военный конфликт перед восстанием Хмельницкого или порог установлен по какому-то другому принципу?

В целом, идея с выпуском такого вот издания мне лично кажется очень удачной. Правда, хочется «как мёд, так и ложкой», т.е. всё же надеюсь, что поднятую тему продолжат расширять и дополнять, дабы в итоге книга смогла более полноценно охватить поднятую тему.

Оценка: 8/10