Туринка: укрепленный (?) участок церкви Св. Параскевы

[Filin]

Обсуждается этот объект: церковный участок в селе Туринка
 

с. Туринка находится в 30 км к северу от Львова, в 8 км к северо-востоку от райцентра Жолквы:

Источник

Владимир Пшик в своём каталоге-информаторе Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. (2008) сообщил (с. 226), что в Туринке существовал замочек (оборонный двор) Жолкевских:

Цитата

Туринка

Розташоване на р. Свині, притоці Рати, за 11 км на пн. сх. від районного центру. Перша згадка про село відноситься до 1478 р. Поселення було королівською власністю. У др. пол. XVI - на поч. XVII ст. знаходилося в урядовому посіданні Жолкевських. Тут народився Станіслав Жолкевський, пізніше — коронний гетьман та фундатор міста Жовкви. Згодом село перебувало у підпорядкуванні польського короля Яна III Собєського. У "Географічному словнику" згадано про старі "окопи", які колись оточували давній дерев’яний двір Жолкевських. Тепер на цьому місці знаходиться церква. Невідомі інвентарні описи та іконографія.

Література:

• Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa, 1892. — XII. — S. 660-661
• Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa, 1902. — XV/2. — S. 667-668
• Історія міст і сіл УРСР. Львівська область. — Київ, 1968. — С. 539
• История городов и сел Украинской ССР. Львовская область. — Киев, 1978. С — 426

Судя по информации В. Пшика, в наши дни на замчище находится церковь, а если точнее, то речь идёт о церкви Св. Парасеквы, памятнике архитектуры местного значения. На подписи к современному фото церковного участка, прилагавшейся к статье, значится, что перед нами "Вид на вали та церкву на давньому замчищі...".

Вот этот участок на спутниковом снимке Yandex (церковь отмечена стрелкой):

Викимапия

А вот и церковь:

Источник

Фото тех самых валов, о которых упоминал В. Пшик, и которые показаны на фото в его каталоге-информаторе:

Источник

Кстати, автор этих фото сообщает о том, что церковь находится на замчище (в списке источников указана книжка В. Пшика, потому информация, вероятно, взята оттуда):

Цитата

Особливістю цієї церкви є те, що вона розташована на місці давнього замчища. Колись на її місці стояв давній дерев'яний двір Жолкевських (у др. пол. 16 - на поч. 17 ст. Туринка знаходилася в урядовому посіданні цього роду). Про оборонні функції цього місця тепер засвідчують лише вали

Церковный участок на карте Фридриха фон Мига:

Живая карта

Как по мне, то место действительно выглядит примечательно - небольшая терраса, расположенная у озера, и приподнятая над его гладью. С одной стороны озеро, с другой яр с речушкой, отрезающий террасу от "материка". Всё это, в комплексе с расположением на участке такого ценного объекта, как храм, позволяет выдвинуть мысль, что здесь действительно функционировало какое-то укрепление, но пока у меня нет уверенности, что этим укреплением был двор Жолкевского, ниже я опишу, почему возникли сомнения.

К середине 19 века от озера остались одни воспоминания, о чём свидетельствует карта 1861-1864 гг. (церковный участок отмечен стрелкой):

Живая карта

"Słownik geograficzny...", том 12, стр. 660-661 (один из источников, на основе которых В. Пшик составлял свою справку) сообщает следующие сведения о храме и истории села (переводом поделилась Википедия):

Цитата

... Біля дороги на узгір'ї стоїть мурована церква з куполом, поміж старими липами і соснами. Дата заснування парафії не відома. Відомо, що Василь Коцур, священик з Купичволі, отримав в 1730 році від королевича Костянтина Собєського призначення на туринецького пароха. Після нього був Ян П'ясецький, а потім син останнього Олексій, згідно з документом від 20 січня 1753 року, підписаним кн. Михайлом Казимиром Радзівіллом, засновником василіанської архимандрії в Жовкві.

Олексій П'ясецький збудував нову тимчасову церкву, плануючи збудувати муровану в подальшому. Привіз він до церкви чудотворний образ Христа, який знаходився раніше в Стрілиськах (Бібрський повіт), в василіанському монастирі. Коли монастир було зачинено, ігумен подарував ікону міщанинові в Стрілиськах. Відтоді на іконі, згідно з переказом, почало з'являтись світло. За порадою Бабчинського, священика в Стрілиськах, перенесено ікону до церкви. Світло і тут також з'являлось, його бачив також князь Яблоновський, воєвода брацлавський, який помістив на іконі срібне серце. Олексій П'ясецький будучи хворим, пообіцяв перенести ікону до своєї церкви. Після виздоровлення, виконав свою обіцянку і переніс ікону до Туринки 2 липня 1765 року з великими урочистостями. Коли ж і тут почало з'являтись світло на іконі, призначив Олексій П'ясецький відпуст для туринецької церкви (1765 р.) і заснував церковне брацтво, якого опікуном був князь Михайло Ридзівілл, віленський воєвода. Слава туринецької ікони притягувала побожних прочан. Священик О. П'ясецький заклав фундамент під муровану церкву. Зупинене через смерть П'ясецького (1799 року) будівництво закінчив др. Петро Крауснекер, лікар зі Львова, власник Туринки. Церкву освячено в 1837 році на честь Св. Параскевії. Чудотворна ікона Збавителя намальована на дереві, покрита срібною бляхою так, що тільки лице і руки є видимими. На іконі знаходяться численні дари (між ними від Льва Шептицького, архієпископа львівського; від міста Жовкви; від жовківських домініканів; від М. Тхужевської, хорунжої ленчицької і т.д.).

Церква колись була багатою. Під час Наполеонівських воєн пограбовано всі коштовності, навіть срібне покриття з ікони забрано до Жовкви, недивлячись на супротив селян. Тільки коли селяни зібрали 100 золотих дукатів, повернено було їм це покриття. До тепер збереглась лише тільки цінна літургічна чаша, покрита красивим орнаментом у вигляді рибячої луски, на постаменті з двома масивними фігурами крилатих лицарів, які несуть щит з літургічними написами (кирилицею). Чаша важить 40 фунтів, походить з кінця XVII ст. і є ймовірно королівським даром. ("Каталог археологічно-бібліографічний виставки Ставропігійського інституту у Львові", 1888, стр. 94). Тут також є портрети: єпископа Лева Шептицького; митрополита Антонія Ангеловича папи Клеменса XIV і Петра Крауснекера. На увагу заслуговує також книга, в якій записано близько 74 чудес, що стались біля ікони Збавителя. На даний момент відбувається покриття церкви бляхою і оздоблення величним куполом. Священик Клеменс Ходикевич видав у Львові в 1771 році: "Казань на урочистість перенесення Ісуса до туринецької церкви". Існує також опис вигляду ікони (Баронч: "Життя славних вірмен", Львів, 1856, стр. 113).

Про заснування села немає відомостей. Село належало до королівської власності. Перша згадка відноситься до 1 березня 1543 року, де в документі, виданому в Кракові, наказує король Зигмунт I, під погрозою кари, підданим королівського села Туринка, яке належало до Львівського староства, щоб виконували обов'язки, які на них накладені. (Arch. krajowe we Lwowie, C., t. 20, str. 455). Документом від 2 липня 1555 року, який видано в Замброві, повідомляє король Зигмунт Август хорунжого познанського Мацея Гурецького, що надав село Туринка Станіславові Жолкевському (там же, С., т. 32, стр. 12). В Варшаві 20 січня 1556 року забороняє король Зигмунт Август старості львівському Зигмунтові Лігезі турбувати Станіслава Жолкевського стосовно власності на село Туринка (там же, С., т. 33, стр. 308). В Туринці народився коронний гетьман Станіслав Жолкевський, переможець татар і турків, засновник Жовкви, який загинув під Цецорою в 1620 році. Пізніше належало село до маєтку Яна Собєського. Знаходяться тут ще окопи, які оточували старий дерев'яний палац Жолкевського.

В описі туринецької церкви використано в основному статтю: "Туринка і туринецька церква", написана Василем Черницьким, Діло, Львів, 1892.

Как видим, церкви уделили немало внимания, бегло упомянули и "окопы" (т.е. земляные укрепления), защищавшие резиденцию Жолкевского, однако, как по мне, в тексте нет указания на то, что церковь построена на замчище.

Во 2-й части 15 тома всё того же "Słownik geograficzny...", стр. 667-668, снова видим упоминание Туринки, но там уже речь о церкви не идёт, а вместо "окопов" упоминается "фольварок Жолкевского".

"Історія міст і сіл УРСР" (1968) ни о церкви, ни об укреплениях, ни о Жолкевском не упоминает, лишь сообщает, что первое письменное упоминание села относится к 1478 г., и связано оно с постройкой в Туринке мельницы.

"История городов и сел Украинской ССР" (1978) под рукой нет, но подозреваю, что и там по теме укреплений информации нет.

Так на какой же основе у В. Пшика вырисовалась связь между замочком Жолкевского и участком церкви? Напомню, что он написал следующее: "У "Географічному словнику" згадано про старі "окопи", які колись оточували давній дерев’яний двір Жолкевських", и понятно, откуда эти данные, а затем добавляет "Тепер на цьому місці знаходиться церква", а вот тут уже с основой-источником ситуация не ясна. Может В. Пшик или какой-то другой разведчик побывал в Туринке и обратил внимание на участок церкви, посчитав, что это наиболее вероятный вариант расположения двора Жолкевского?..

Вот ещё информация из книги Василия Слободяна "Жовківщина: історико-архітектурні нариси церков" (1998). Здесь есть интересные сведения, касающиеся истории и архитектуры храма, но нет упоминания оборонного прошлого участка, лишь отмечено, что церковь "розташована на пагорбі над потоком":

Цитата

Церква св. Параскеви.

Перша згадка про церкву датується 1497 р. У 1753 р. старанням пароха о. Олексія Пясецького на місці старої збудувано нову дерев’яну церкву. 22 липня 1766 р. з його ж ініціативи перевезено в село чудотворну ікону св. Спасителя з василиянського монастиря зі Стрілиськ Бібрецького округу. Він же виклопотав у Римі часточку святого дерева, на якому розп’ято Ісуса Христа, яку вправлено в срібний хрест і спроваджено до Туринки 13 жовтня 1774 р. О. П’ясецький розпочав будівництво нової мурованої церкви, яке припинено по його смерті у 1796 р. Щойно у 1837 р. коштом дідича Петра Кравснекера закінчено будівництво хрещатої одноверхої споруди з класицистичним оздобленням. У 1863 р. стараннями о. Лаврентія Дрималика проведено зовнішню і внутрішню реставрацію храму. У 1898 р. старанням о. Василя Кокотайла церква реставрована за проектом Василя Нагірного і помальована малярем Стефаном Томасевичем (підпис на іконі св. Миколи у вівтарі північного рамена). Зачинена у 1946-1989 pp.

Розташована на пагорбі над потоком, в східній околиці села. Мурована, хрещата споруда в плані рівнораменного грецького хреста. Всі рамена хреста прямокутні. При вівтарі розташовані невеликі прямокутні ризниці, а при бабинці – невеликі приміщення зі зрізаною кутовою гранню. Середхрестя вінчає шоломова баня зі сліпим ліхтарем і маківкою, посаджена на світловий восьмигранний барабан, зведена за проектом архітекта Василя Нагірного. Рамена церкви вкриті двосхилими дахами, що на торцях утворюють трикутні фронтони. В інтер’єрі ці приміщення цілком розкриті в наву і відділені від неї лише двома колонами, що створює враження тринавного храму. Стіни церкви тиньковані, завершені профільованим ґзимсом. Торцеві фасади членовані спарованими пілястрами, які несуть класицистичний антаблемент з метопами.

При вівтарі зі сходу розташована могила о. Олексія Пясецького (1724- 1799), фундатора храму і ініціатора перенесення чудотворної ікони. Всередині церкви на південній колоні поміщено пам’яткову таблицю на честь о. Лаврентія Дрималика, а на північній – о. Василя Кокотайла, які причинилися до розбудови і украшения церкви.

На захід від церкви розташована мурована стінна дзвіниця, збудована мешканцями села у 1990 р. замість старої дерев’яної.

За церковною огорожею на північний захід від церкви на невисокому насипі встановлений пам’ятник на згадку про перенесення чудотворної ікони св. Спасителя у 1766 р. Поруч із ним із півночі над схилом розташована криниця з цілющою водою, збудована заходами о. Л. Дрималика.

Источник

В Сети попадаются странички, тексты которых сообщают о валах вокруг церкви, но, сожалению, сложно понять, базировались ли эти упоминания на справке из книги В. Пшика или же на основе каких-то других источников.

Меня интересует несколько вопросов, связанных с участком храма. Хочется понять, что действительно ли это был укреплённый участок, и если да, то какое именно укрепление там находилось? Вы можете подумать, что на последний вопрос уже есть ответ, ведь В. Пшик пишет, что там был двор Жолкевских, однако на данный момент мне эта версия не кажется такой уж однозначной, поскольку есть другое место-кандидат, куда больше похожее на замчище, как мне кажется. Об этом занятном месте я написал в отдельной теме. Здесь же можно продолжить размышлять о церковном участке, благо он сам по себе интересен, даже если двор Жолкевского был в другой части Туринки.

[Filin]

Поделились здесь интересной информацией:

Цитата

Если же смотреть местную топонимику, то можно ещё обратить внимание, что один из "кутов" села носит название "Перегорода", расположен он напротив церкви за рекой чуть ниже. Что в этом месте могло быть перегорожено, достоверно не знаю.

Цитата

Вот, отметил на карте Перегороду и еще кое-что в округе.

Забыл еще отметить мост, он перед водопадом, т.е. водопад сразу за мостом, почти что под ним.

Это новый мост, его построили где-то в 60-е. И с этим м.б. связаны какие-то моменты. Т.к. когда его строили, там сильно что-то копали, даже как-то меняли русло Свини, так что участок старого русло стал небольшой затокой. Т.е надо разбираться, что там было и что стало.

Но где-то там наверное могла быть дамба ("гробля"), на которой возможно собирали то самое "гробельне мыто". Как я понимаю это ведь налог за переход через реку? Выше по течению, до слияния Свини и Туринки, смысла переправляться нет. Да и там вроде было озеро или запруда.

Кут села за мостом называется Скоропады. А Скоропад - "прiзвище" мельника, который согласно переписи конца 17-века был самым зажиточным человеком на селе (платил самый большой налог). Видимо где-то там могла быть и мельница, по логике она должна была стоять за дамбой или на ней.

Место где стоит церковь, называется Песок. Там рядом магазин, когда туда отправляли, так и говорили, сходи "на Пiсок" )

Там локальная возвышенность и затопляемая весной очень широкая пойма. Во время разливов там образуется немаленькое "озеро", видимо примерно в границах старого постоянного. Церковь на высоком берегу озера смотрится очень красиво. Возле церкви - сосны, возможно остатки сосновой рощицы.

Где-то там рядом, раз в год, раньше проходила ярмарка. Мне кажется там м.б. "исторический" центр села, но потом он сместился к Гостинцу (совр. дорога Львов-Сокаль, участок Жовква-Велики Мосты). Могу предположить, что дорогу когда-то спрямили, и она пошла мимо Туринецкой гробли, но это могло быть наверное и до Жолкевского, и при нем, и после него.

М.б. с этим связан был и его переезд на новое место и строительство Жовквы, ведь после того как "Гостинец" пошел мимо "гробли" доход с Туринки мог упасть. Впрочем это лишь мое предположение. Надо узнавать.

Подписал еще на карте "Ров", его так и называют "Рiв", и есть некая "народная версия", что его выкопали пленные турки при Потоцком, зачем выкопали не знаю. Впрочем часто народные версии относят любые неизвестные сооружения последнему более менее легендарному монарху. В России, например, Екатерине или Петру. М.б. Ров и старше. А может и просто мелиорационная канава )

Другой край села, центр, где сельрада, Гостинец и то что и за ним, я знаю плохо.

Цитата

Про Перегороду у меня есть мысль, что название могло как-то маркировать дамбу или "таможенный" пост перед ней. А Ров тогда мог выполнять роль "обводного канала", в то время когда дамба функционировала. Т.е. отводить излишки воды из озера и р. Туринки в р. Свиню, в обход главного шлюза дамбы.

Но это лишь предположение пока. Надо его как-то проверять. По картам, и спрашивая более местных...

"Песок" - название прозрачное и в топонимике частое. Почва там и правда песчаная. Вопрос конечно, только ли речь о почве, или м.б. песок там добывали, брали для строительства. Этого не знаю. Все м.б.

Тогда крутые берега озера у храма могли быть остатками карьера и само озеро м.б. частично искусственным. Но это мне только сейчас в голову пришло, и не знаю могла ли там быть добыча такого масштаба ) Вопрос, куда столько песка пошло )