Andron

Відкритим є питання, як замок розвивався за свою багатосотрічну історію, звідки він почався, як еволюціонував і виглядав у різні епохи. На жаль, інформації у відкритому доступі ніби й немало, але в ній завжди мало конкретики. Набагато більше можна було б дізнатися із документації великих реставраційних робіт, які проводилися в замку із кінця 60х до середини 80х років. Але ті дані не є у відпритому доступі і дістатися до них не так просто, тому робота проводиться із тим, шо є, а саме неймовірно детальні плани, секції і елевейшени замку А. Крея, які він виготовив у 1765 році. В пошуку найстарішої частини замкового палацу спочатку ми виділимо його основні складові, на зображеннях 1 та 2 (відповідно перший та другий поверхи): 4 корпуси та 4 кутові бастіони (п'ятий, сьогодні неіснуючий "південний" бастіон ми на даному етапі не беремо до уваги). Одразу кидається в очі тот факт, шо корпуси замку є майже перпендикулярними друг до друга за вийнятком західного (червоного), який порушує цю сітку. Беручи також до уваги нерегулярні геометрії кімнат на стику червоного та синього корпусів, можна як мінімум припустити різні періоди їх побудови. Схожа ситуація на стику червоного та жовтого корпусів, хоч і менш виразна. Планування червного корпусу ми обговоримо більш детально, але на даному етапі можна також стверджувати, що ця частина замку має одні із найбільших за своєю площею приміщень в замку, будучи також "найтовстішим" його корпусом. Третє зображення ілюструє розріз CD, який можна бачити на четвертому зображенні. Тут ми можемо зрівняти зелене крило замку із червоним. Про зелений корпус ми маємо певну інформацію, оскільки саме в ньому знаходиться в'їздний ренесансовий портал, датований 1598 роком. Крім раніше згаданої "товщини" різних корпусів замку, ми одразу бачимо відсутність мурованих перекриттів у червоному крилі (за вийнятком льоху) та приміщень під номером 20 та 13. Чи може говорити відсутність склепінь у червоному крилі про його старіше походження? І так, і ні. Також помітним є факт, що другий поверх червоного корпусу є вищим за перший. Ситуація інша в зеленому крилі (висота першого і другого поверхів майже однакові). Далі окремі елементи я буду позначати як 2 числа. Перше означає приналежність до рисунку, і друге закріплене за окремим елементом і залишається незмінним. Наприклад 5.1 означає п'ятий рисунок - елемент перший. Той самий елемент на шостому рисунку буде позначений як 6.1, на сьомому - 7.1 і т.д.. Переходячи до аналізу саме червоного крила (рисунок 5) ми бачимо декілька дуже цікавих особливостей. Автор нас порадував наздвичайними деталями. В першу чергу, ми бачимо різницю в обрамленні порталів 5.1, 5.3 та 5.4. Особливостей порталу 5.1 є декілька. Перше - його обрамлення виглядає як пізньоготичне або ренесансове, схоже до тих, які можна бачити на внутрішньому фасаді цього корпусу (рис. 7). Друга його особливість - він не на рівні підлоги, а трохи вище. Портал 5.4 є замурованим станом на 1765 рік. З'єдання між корпусами виконується через портал 5.3. Говорячи про про 5.2 видно дуже цікаву річ - це не віконний проєм, а дверний. Двері без балкону є самими по собі грунтовним фактом для припущення наявності в раніші часи дерев'яної галереї на висоті другого поверху (не можна виключати також факт, що це вихід на стріху, яка закриває вхід в льох, хоча якоїсь вагомої логіки для цього я не бачу). Переходячи до зображення 6, я виділив наступні цікаві елементи: портали під номерами 6.1, 6.2, 6.3 та 6.4 ми тільки що аналізували. Говорячи про перший поверх, звернімо увагу на зовнішню стіну 6.5, яка є найтовстішою у всіх 4х корпусах за виключенням кутових башт і я зберігає свою товщину також повертаючи вниз (на 1765 рік 6.5 була повністю внутрішньою стіною). Також цікаво те, що на горизонтальній секції стіни у відповідності до кімнат 27, 29, 30 є тільки одне вікно. Елементи 6.6 виступають як одне вікно та один портал. Форма порталів накидує на думку, шо це могли бути вікна. Дуже незвичним є вікно під номером 6.7. Хоча зараз воно є звичайним вікном (рис. 7, 7.7) тут воно зображене як трифора, тобто вікно із трьома відкриттями. Такі вікна часто можна зустріти в романській або готичній архітектурах. Його присутність не дає змогу стверджувати щось, але його унікальність в межах замку не має бути ігнорована. Секція стіни під номером 6.8 відповідає на рисунку 7 дверям, які ведуть на такий собі балкончик. Ми не знаємо, чи це наново відкриті двері, які були знайдені під час якихось із минулих реставраційних робіт, чи були зроблені спеціально під час реставрацій. Я не пам'ятаю звідки, але в голові я пам'ятаю, шо дані дверіі балкончик (7.8 ) були зроблені в радянські часи як "демо-версія" дерев'яної галереї, існування якої я припустив раніше. Говорячи про зображення 7, ми бачимо раніше згадані елементи, як вони виглядають сьогодні. Червоним пунктиром позначена лінія секції CD. Поговоримо про 7.9 (голубий колір), себто про маленькі муровані стінки, які нагадують якісь фундаменти, але чия присутність не зображена на плані (див. 6.9). Ми бачимо тут замурований вхід у льох, але наявність стінок пояснити не можемо. Цегляний фриз під номером 7.10 ми бачимо також на зеленому корпусі замку, але скоріш за все він походить, як і віконця 7.11 із пізніших часів. Говорячи про зображення 8, ми переходимо до короткого аналізу жовтого корпусу. Цілий корпус являє собою одні великі монументальні сходи (Scalone d'onore), які були збудовані в 1709-1710 роках архітектором Стубіхом. Тим не менш, наявність слідів раніших порталу та вікна під номером 8.12 дає змогу припускати існування якихось раніших приміщень на цій ділянці жовтого крила. Існування раніших структур в цьому місці також підтверджує рисунок 10, де із базового аналізу кладки та матеріалів видно, що перші 2 поверхи муровані із каменю. Барокові втручання Стубіха видно на центральній частині стіни, де була розібрана кам'яна кладка і замінена цегляною, на якій були барокові вікна та пілястри, сліди яких видно і досі і які є аналогічні до тих, які ми бачимо на рисунку 8 на внутрішньому фасаді корпусу. Також скоріш за все Стубіхом був надбудований третій поверх. Враховуючи цю інфу, ми можемо сміло сказати, що Стубіх не будував жовтий корпус на пустому місці, але до якої епохи відходить нижня кам'яна частина стіни, я не можу. Як бонус на останньому рисунку автор планів позначив 2 цікаві речі: секретні сходи всередині стіни, які вели із першого на другий поверх (вихід на другий поверх був замурований станом на 1765 рік). Також під номером 23 автор позначив як недобудоване приміщення висотою лише в 1 поверх, вхід до якого якраз і був через ці секретні сходи. Це приміщення, якшо вірити перекладу Gemini, вело до кімнат Другета. Дуже загальна інформація, але тим не менш, залишає місце для наступних досліджень та здогадок. Робити смілі висновки на базі такої малої кількості джерел є неможливим, але я б хотів висунути свою гіпотезу. Таким чином, я б сказав, що червоне крило є найстарішим із нині існуючих корпусів замку. Воно складалося із палацової частини (на рисунку 6 це прямокутник, який складає основну частину корпусу) та донжону, який був прямо прилеглий до палацової частини і був квадратним у своєму плані. Муровані склепіння палацової частини були тільки підвальні, в той час як донжон мав склепіння на всіх двох поверхах та льосі. Все це є так само, як і станом на 1765 рік. Джерела зображень: hungaricana.hu, wikipedia, фото автора

По темі, але не зовсім: В архіві Баден-Вюртемберґа, на мапі звільнення Буди від турків, яку було створено в 1686-1687 рр., в нижній її частині, серед панорам міст Угорського королівства є і Унґвар. Зображення є досить символічним і дуже не точним, але це не робить його менш цікавим. Посилання на мапу знайшов у "Buda Expugnata 1686, II, Europa et Hungária 1683-1718, A török kiűzésének európai levéltári forrásai", Будапешт, 1986 (джерело), де вказане архівне посилання на Держархів Баден-Вюртемберґа, де зберігається оригінал. Ми бачимо замок на горі, де всередині бастіонних споруд видно і церкву св. Юрія, і сам замковий палац. Видно ще одну вежу, яка мені нагадує ніби мінарет (півмісяць зверху) або дзвінницю із когутом і також інші споруди в самому замку (на вигляд ніби окремий район міста за бастіонами). Під горою видно трохи сам Ужгород. На даний момент це найстаріше відносно детальне зображення міста, яке я баичв на свої очі. Гіперлінк архівний документ

15: Жупанат (Комітатський дім); 16: Школа (Єзуїтська школа, яка стояла перед Кафедральним собором); 17: Цегольнянська церква; 18: Каплиця на Кальварії; 19: Римокатолицький костел (Міська парафіяльна церква); 20: Курія (напевно аналог міської ради).

Із фотографії Грецької церкви до побудови Василіанського монастиря можна зрозуміти, шо церква стоїть на досить різкому підвищенні і напевно (погано видно) по правій стороні має якусь підпірну стінку, яка обросла зеленню. Оскільки цю церкву збудували в 1785-87 роках, а мапа вище походить із 1763 року, можна припустити шо могли бути використані ті ж самі стінки, але в якості підпірних. Думаю, шо при побудові монастиря точно відбувалися якісь маніпуляції із тією стіною (зараз вона однозначно виглядає вищою, ніж на цій старій фотогрфії), але не виключено, що сьогоднішня конструкція має за базу старішу. Частина муру, що знаходиться на північній частині замкової гори, стоїть і досі. Також є враження, що основне її завдання - підтримувати грунт.

Досліджуючи карту Ужгорода 1763 року авторства А. Крея (A. Krey), наштовхнувся на дві цікаві стінки на межі міста, позначені номером 39. Із допомогою німецькомовного друга змогли перекласти цей пункт на англійську мову, а вже з неї на українську: "Це всі зруйновані [незрозуміло від якихось бойових дій чи від недогляду] мури міста, які в старі часи були з'єднані з фортецею.". На мапі під номером 39 позначені 2 відрізки стіни, на фото 1 виділені чорним. Є ще 3 сегменти, які ніяк не позначені, але виглядають так, ніби вони також є залишками мурів (синім). На панорамі міста зі південної сторони також видно цей мур (фото 2). Тема, як на мене, дуже цікава. Хотілося б детальніше дослідити це питання. На жаль, поки що це єдине джерело, де я зустрічав подібну інформацію.

На мапі 1765 року замок підписаний як "rudera arcis". Як ви правильно відмітили, "arcis"це родовий відмінок від слова "arx". "Rudera" - називний відмінок множини від слова "Rudus, ruderis", що значить уламки каменів, кам'яні руїни. Тобто повний переклад звучатиме як "кам'яні руїни замку".