Магдебургське право на території Черкаської області

[Nimrod]

В книзі О. Гаврилюка «Таємниці минулого козацької Лисянки» (К.- ПП Сергійчук М.І., - 2012, 307 с., нак. 1500 прим.) подана історія відомого містечка - козацького центру на території сучасної Черкащини. Про Лисянку безпосередньо, в контексті опису укріплених пунктів України, треба говорити окремо, а поки що звернув на себе увагу перелік населених пунктів Черкащини, які за часів Речі Посполитої встигли отримати Магдебургське самоврядне право.

Крім того цікава точка зору О.М. Гаврилюка, який сам є висококваліфікованим правником, суддею господарської системи судочинства, на місце магдебургій в тогочасній правовій системі й укріпленні поселень, що їх отримали.

Отже, с. 26 згаданої книги:

Магдебургське право, також його ще називають у довідниках Німецьким правом – це скодифіковані в 1188 році норми звичаєвого права і судових правил німецького міста Магдебурга. За цим правом місто звільнялось від управління і суду феодала (власника), отримувало самоврядування і власне судочинство. Магдебургське право визначало порядок виборів і функції бургомістра , магістрату, судді й судових радників, регулювало діяльність купецьких гільдій і ремісничих цехів, торгівлю, опікунство, успадкування та інші міські справи. Міста- магдебургії забезпечували й захист від ворогів: городяни повинні були будувати укріплення, споруджувати замки й фортеці, виставляти вартових.

Протягом 17-18 століть Магдебургське право поширювалося на всю Західну Європу, Чехію, Угорщину, а також Польщу й Литву, звідки й потрапило на територію України. Першим його дістали вже у 14 ст. міста Галичини, Поділля, Волині, пізніше – Київщини, Сіверщини, Слобожанщини та Півдня. На сучасній Черкащині першим Магдебургське право отримав Корсунь (1585), потім – Чигирин (1592), Мошни (1592), Канів (1600), Крилов (1616), Медведівка (1616), Лисянка (1622), Умань (1632), Сміла (1773), Черкаси (1791), Білозір’я (1791), Звенигородка (1792), Квітки (1792), Сахнівка (1792), Кальниболото (Катеринопіль) (1792).

Без сумніву, цей перелік треба враховувати при описі укріплених поселень, які знаходились на території сучасної Черкаської області.

Щодо можливого питання про укріплення поселень, які отримали магдебургію в другій половині 18 ст., то гадаю, що вже до отримання це були значні та важливі поселення, які могли мати власні укріплення раніше. Яскравий приклад в цьому відношенні становлять Черкаси. І хоча на той час загроза нападів татар суттєво зменшилась, залишалася загроза конфліктів між РіччюПосполитою та Россійською Імперією, а також внутрішніх заворушень на зразок Коліївщини. Це залишало потребу в існуванні фортифікацій у згаданих поселеннях.

[Гость 111]

В 16.03.2014 в 15:50, Nimrod сказал:

В книзі О. Гаврилюка «Таємниці минулого козацької Лисянки» (К.- ПП Сергійчук М.І., - 2012, 307 с., нак. 1500 прим.)...

О. Гаврилюк - автор зазначеної вище книги, не досліджує історію, а переписує її з інших видань. Він навіть посилання авторів привласнює, у тому числі й на документи архівів України та Російської Федерації. Детальніше читайте в рецензії на плагіат О. Гаврилюка "За волю України..." доктора історичних наук, професора В. Щербатюка, що її надрукували ряд наукових журналів України. Див.: Щербатюк В.М. Рецензія на книгу: Гаврилюк О. За волю України! Лисянщина під час національно-визвольних змагань в 1917–1920‑х роках у контексті загальноукраїнських подій. – Вишгород: ПП Сергійчук М.І., 2015. – 440 с. / В.М. Щербатюк // Вісник Черкаського університету. Серія Історичні науки. – Черкаси, 2015. – Вип. 22 (355). – С. 128–132. Також дивись у журналі: Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. – К., 2015. – Вип. 100. – С. 309–312.

Про плагіат О. Гаврилюка читайте також на сайті Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців за цією адресою