"Паспорт" України

[HOUSE MD]

Рівно чотириста років тому назва «Україна» вперше з’явилась на географічній карті. На мапі Великого Князівства Литовського. В колах фахівців старовинних карт мапу, на якій вперше з’явилась назва тієї чи іншої країни, називають її паспортом. Отже, 2013-го паспортові України виповнилось рівно чотириста років!

«Паспортом» Украни є карта 1613 року з назвою «Magni Ducatus Lithuaniae Caeterarumque Regionum Illi Adjacentium Exacta Descriptio...» (Велике Князівство Литовське з багатьма краями, що до нього належать, останньо описане...) У Центральному Подніпров’ї між Ржищевом та Каневом – трохи нижче Києва - позначена латиною Volynia Vlteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur («Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом») – ось так в «паспорті» записано вперше Україну на європейській карті.

«Щодо терміну «Низ», то його адекватність не викликає сумнівів, якщо оцінювати всю охоплену картою територію з позиції Вільного [Vilna], теперішнього Вільнюсу, на той час – столиці князівства», - пише спеціалізований сайт Vkraina.com, пояснюючи, що Україна на карті і справді розташована внизу Литовського Князівства.

Другою версією – не географічною, яка позначала терени «вниз» - від тодішньої столиці, Вільнюса, - є версія, що «низом» називали всю нижню течію Дніпра, - власне, нинішні землі українського Подніпров’я.

Цікаво, що додатком до карти Великого Князівства Литовського також є мапа нижньої течії Дніпра – з довідковим матеріалом латинською мовою про українських козаків та дніпровські пороги, а також позначенням місця розташування Запорізької Січі – тоді це була Січ на Томаківці.

Автором Карти Великого Князівства Литовського є Томаш Маковський, мапа, за участі Мацея Струбіча, була створена в 1603 році. А видана – десятиліттям пізніше, дуже відомим в 17-му столітті видавцем атласів голландцем Йоаном Блау в Амстердамі, з яким пов’язують «золотий вік» голландської картографії епохи Великих географічних відкриттів. Карту видано під офіційним псевдо Блау – Віллем Янссон Блау. Гравером карти є Гессель Геррітц.

«Спонсором» карти виступив литовський князь Миколай Криштоф Радзивіл (1549-1616), якого називали Сиріткою. Він спорядив на географічну подорож і збір матеріалів для карти Томаша Маковського і Мацея Струбіча. Карта видавалась окремо починаючи з 1613 року, а вперше потрапила до атласів лише з 1630 року. Останній відомий примірник карти був виданий 1647 року.

«У 1586 році, щойно отримавши княжий стіл, Радзивіл відправив експедицію на чолі зі Струбічем дослідити землі князівства, яке на той час складалося з Польщі та більшої частини Правобережної України. Робота картографа була настільки скрупульозною та достовірною, а малюнки гравера – настільки витонченими, що карта Литви Радзивіла вважається одним із найяскравіших явищ у розвитку європейської картографії XVII ст. і залишалася основним джерелом географічних знань про регіон наступні щонайменше 150 років», - пише сайт Історична Волинь.

«Загалом, карта Радзивіла є основним добопланівським джерелом історії української картографії XVII ст. При цьому очевидно, що й Боплан використовував її у своїй роботі», - додає сайт, згадуючи автора «Опису України» Гійома ле Вассера де Боплана, який також створив прекрасні карти України, але пізніше – в середині 17-го століття.

400 років європейському «паспорту» України