Роксолани: укріплення античного міста Ніконій

[Nimrod]

Обговорюється цей об'єкт: Античне місто Ніконій поблизу села Роксолани

 

Спочатку інформація про село:

Цитата

РОКСОЛАНИ – село, центр сільради. Розташоване у південно-західній частині Овідіопольского району на лівому березі Дністровського лиману. Відстань до райцентру 10 км. Площа 441,6 га. Населення 1625 осіб (2001). Площа земель сільради 2784 га (державний резерв 14,5 га, земля садових кооперативів 3,2 га). Територія ради межує на півночі з Овідіопольською селищною, на півдні – з Кароліно-Бугазькою, на сході – з Дальн. сільрадами, а з південного заходу обмежена Дністровським лиманом. На місці Роксолан з 1757 існувало турецько-татарське поселення Гірибурзина (Бузиновате). Ф.П. де Волан 1791 описав Бузинаводи, де мешкало 4 козацькі сім’ї. З 1793 входило до приватної дачі

А.М.Грибовського, а з 1803 – родини Мархоцьких. (...) Археологічні об’єкти (кургани і поселення) в околицях села описали П.В.Беккер (1840-ті), граф О.С.Уваров (1848), В.І. Гошкевич (1897), В.М. Ястребов (кінець ХІХ ст.). Після війни досліджувано городище і некрополь Ніконія (з 1957), відкрито поселення епохи бронзи (1957 – І.Т. Черняков), залишки стоянки пізнього палеоліту (за 1 км на північний захід від села, 1971 – І.В. Сапожников) та інші.

АРГАТЮК С.С.

*) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 317-318.

Інформація про попередника сучасного села - село Бузиновате:

Цитата

БУЗИНОВАТЕ (Гірибурзина, Бузинаводи) – село на місці сучасних Роксолан. Відоме з турецьких часів. У 1760-80-х звалося Гірибурзина, позначене на одній з карт Ріцці Заноні 1769 (видана 1774) та інших. (карти 4-4а, 6, 8-9б, 10, 13-13а та інші.). 1791 село Бузиноводи описав Ф.П. де Волан. Лежало за шість верст від Бугазу, «на схилі берега і частково на низинній ділянці землі завширшки 50 сажнів… Заселювали його прості молдавські і болгарські рибалки… Околиці і особливо схили берегів колись були засаджені виноградниками і фруктовими садами. Вода в криницях чудова». Бачив він тут п’ять родин чорноморських козаків, які «з великим успіхом трудилися риболовлею». З 1793 увійшло до дачі А.М. Грибовського, який продав її 1803 І. Мархоцькому. На 1811 вказано, що села Бузиновате й Андріанівка (разом 45 осіб) належали графині Мархоцькій (Єві Руффо, померла 1810). Дісталося у спадок Каролю Мархоцькому. На початку 1820-х серед жителів «урочища Бузиноватого» зазначені сім’ї одеських міщан, в тому числі Конона Ткаченко, Максима Поплавського, Микити Гарбара, а також шляхтичів Каленика Дилінського й Петра Андрієвського. Під час заслання Кароля тут на деякий час замешкали його родичі по лініі Малаховських. На початку 1850-х одеський історик П.Беккер назвав власником села І.Ф.Малаховського, який мав тут дім, «збудований із тесаного каменю, привезеного з мису Отарик». Нову назву село дістало на честь сарматського племені роксоланів. Вже у 1856 мало дві назви: «Бузиновата (Роксолани), хутір Мархоцького (25 дворів)». Метричні книги Овідіопольської соборної Святого Миколая церкви фіксують зміну назви поселення Бузиноватого на Роксолани з початку 1859. Роком раніше Бузиновате стало державним поселенням. Мало тоді 58 дворів і 476 мешканців (242 чол. і 234 жін.). У 2007 І.В. Сапожников виявив на нижній терасі берега лиману залишки двох напівземлянок – часів чорноморських козаків і першої половини ХІХ ст. Археологічні знахідки, а також колекція глиняних люльок і монет, що їх зібрав тут П.В. Апанасенко, дозволяють віднести час виникнення поселення Гірибурзина до сер. ХVІІ ст. Наявність специфічної сіроглиняної кераміки засвідчує присутність тут молдавського населення. 1790 молдавани переселилися до Калаглії, а на їх місце прийшли чорноморські козаки.

САПОЖНИКОВ І.В.

*) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 39-40.

Коротка інформація про античне місто (і сучасне городище):

Цитата

НІКОНІЙ – античне грецьке місто на лівому березі Дністровського лиману (поблизу сучасного села Роксолани). Вважають що його відкрив П.В. Беккер у середині 1840-х (...). Але задовго перед цим на «Подробной карте Российской империи» 1804 стояла позначка «Урочище старе Городище» (карта 18). Початок науковим дослідженням Ніконія поклала 1957 ініціатива професора Одеського університету М.С. Синицина. Відтоді тут побували спільні експедиції Одеського археологічного музею та Одеського державного університету ім.Мечникова, з середини 1970-х дослідження Ніконія взяв на себе Одеський археологічний музей (з 1997 – разом з університетом ім.Коперника, м. Торунь, Польща). До 2010 тут працювали М.С.Синицин, Н.М. і П.М. Секерські, А.Г.Загинайло, І.В.Бруяко, С.Б.Охотников, М.Мільчарек. Площа городища становить на сьогодні 5 га (разом з некрополем – майже 50 га), його низова частина зруйнована водами Дністровського лиману. Відкрито житлові й господарські будівлі, кам’яні підвальні приміщення V–ІV ст. до н. е., ділянки оборонних споруд, зібрано колекції виробів із кераміки, скла і металу, а також розкопано значну частину міського некрополя давньогрецького і римського часів. Виникло у др. пол. VІ ст. до. н.е.; економічно й політично залежало від Істрії (поблизу дельти Дунаю). Вважають, що свою назву (від імення богині Ніки) місто здобуло після перемоги скіфів над перським царем Дарієм І (бл. 512 р. до н.е.). Кам’яне будівництво у Ніконії почалося з V ст. до. н.е. В межах міста і на внутрішньому ринку основним засобом платежів були істрійські мідні монети, згодом поширились ольвійські і тирські. Найбільший розквіт міста припадає на IV ст. до. н.е., але його знищив полководець царя Олександра Македонського, намісник Фракії Зопіріон (331 р. до. н. е). На грані ІІІ–ІІ ст.до н.е. місто занепало, як вважають, через обміління лівого рукава Дністра, що ускладнило торговельні зв’язки місцевих купців. На початку І ст. н.е., під владою Римської імперії Ніконій знову пережив період певного відродження, а далі – протягом ІІІ–ІV ст. н.е. набув слави «варварського» міста із сарматсько-еллінським населенням (карти 1-2).

САПОЖНИКОВ І.В.

*) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 220-221

Довідкове видання "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник" доступне в електронній версії. Наводяться карти і плани.