Мена: шанець

[Nimrod]

В книзі Павленко С.О. "Загибель Батурина. 2 листопада 1708р." (2 вид.: К. - ВД "Києво-Могилянська академія", 2009, 700 прим., 268 с.) в контексті кампанії 1708 р. на території України (Війська Запорозького) побіжно згадується цікаве сторожове укріплення біля м. Мена:

Менська сотня, яку очолював Гнат Сахновський, очевидно, розгромила до того ж під Меною розвідувальний загін шведів, який був висланий для перевірки місця переправи.

З розвідки краєзнавця Д.Калібаби ("Менська батарея" // "Колгоспна правда", 17 березня 1981р.) дізнаємося, що за кілометр від Мени у бік Макошиного до кінця 1970-х років стояв курган - місце редуту менської сотні. Біля нього у 1980 році знайдено до десятка чавунних ядер. Це явна ознака того, що тут відбувся бій.

Історична книга - дослідження І.Корбача "Шляхами століть" (Київ, 1992), яка також підтверджує це припущення, вміщує і цікавий переказ про шведськи могили поблизу Березни (с. 68). Очевидно, Карл ХІІ сюди теж спрямував своїх розвідників. Але вони були знищені березнянською сотнею під керівництвом сотника Василя Башаркевича.

Козаки обох сотень не були поінформовані про задуми найвищого керівництва, тому діяли проти шведів, як проти ворогів.

*)Примітка на с. 47 згаданої книги.

Таким чином є інформація краєзнавців про деякий давній земляний насип військового призначення - "батарею" біля Мени, який пов'язується з подіями 1708 р. та ймовірно використовувався в якості сторожового укріплення. Мабуть цілком справедливо цей об'єкт можна назвати шанцем.

Щодо можливості того, що цей шанець може бути розритим курганом (майданом), який був пізніше обладнаний під укріплення, подібно до майданів - шанців біля с. Вербового Царичанського району Дніпропетровської області та біля с. Семидуби Дубенського району Рівненської області, то для таких висновків інформації поки що замало.

На с.с.72-73 вже згаданої книги Сергія Павленко з посиланням на ту ж статтю Д.Калібаби "Менська батарея" висловлюється припущення, що такого роду шанців (редутів) було кілька і вони розташовувались від Мени до Макошиного, утруднюючи можливість переправи через Десну, причому в них була розміщена артилерія, укомплектована артилеристами з Київської фортеці.