Турійськ (Турийск): городище і замок

[Nimrod]

Обговорюється об'єкт: Городище і замок у Турійську

Волинській городець Турійськ відомий за згадками в середньовічних літописах з 1097 року і відповідно, сповна розділяв на протязі століть, непросту долю Волинської землі та її населення.

На сайті Руїна.Ру городище, залишене дитинцем Турійська, описане, вірогідно за матеріалами А.Кузи:

Цитата

Турийск, село в Волынской области.

Близ села, на сильно заболоченном лев. бер. р. Турии, городище — остатки древнерусского Турийска, упомянутого в летописи под 1097 г. Площадка поселения правильной округлой (диаметром 100 м) формы была обведена по периметру рвом. Следов вала не заметно.

Культурный слой содержит отложения конца Х-XV вв.

Ймовірно, укріплення Турійська було оборонним двором впливового боярина-феодала. Так зокрема, вважає авторитетний волинський археолог М. Кучинко:

Цитата

В літописі згадуються волинські бояри - власники таких садиб. У цьому плані викликає інтерес боярин Туряк, причетний до осліплення Василька Теребовельського в 1097р. Не виключно, що саме йому належав згаданий в цей час Турійськ, городище якого у вигляді круглого майданчика площею 1,0 га, оточеного ровом, знаходиться на лівому березі р. Турії в однойменному селищі Волинської області. Розвідки на ньому проводили О.Цинкаловський, П. Раппопорт і М. Кучинко. Тут у різний час траплялись керамічні матеріали, вироби із заліза і скла, бронзові і срібні прикраси 11-14 ст. В селищі знайдено скарб срібних гривень, руків'я меча із срібною інкрустацією, бронзову іконку та хрест -енколпіон. Археологічні знахідки свідчать, що Турійськ міг бути ремісничим та аграрним осередком, власником якого був великий феодал.

*Кучинко М.М. «Археологія Волині», - Луцьк - "Видавництво обласної друкарні" -2005, 203с., нак. 2000 прим., с.154.

В своїй статті "Стіжкові городища Волині" Турійське городище - залишки дитинця літописного Турійська, описує Сергій Панишко:

Цитата

Турійське городище

Нині зруйновану пам’ятку обстежував П. Раппопорт, досліджував В. Гаврилюк [Раппопорт, 1967, (Военное зодчество западнорусских земель X–XIV вв. // МИА. – № 140. – 241 с.) с. 45–46; Гаврилюк, 1997 (Звіт про археологічні дослідження давньоруського Турійська в 1996 р. – Луцьк. – 4 с.) ]. Городище є дитинцем літописного Турійська, що вперше згаданий 1097 р. Майданчик городища правильної округлої форми мав діаметр понад 100,0 м і підвищувався над низиною на 2,5 м. Вали на городищі не прослідковувалися, а рів оточував весь насип.

Оскільки насип стіжкового городища повністю знищений, питання про його конструкцію і час спорудження залишається відкритим, однак встановлено час функціонування городища – X–XIV ст. Дослідження В. Гаврилюка на місці зруйнованої пам’ятки виявили тільки одну господарську яму XII–XIII ст. Аналіз отриманого цим дослідником масового керамічного матеріалу з культурного шару дозволяє встановити загальну динаміку розвитку пам’ятки. Поселення на місці городища виникло у X ст., при чому зафіксовані тільки поодинокі фрагменти кераміки цього часу. Масовий керамічний матеріал (фрагменти валикоподібних вінчиків) відноситься до XII–XIII ст. Очевидно, він відображає етап у зростанні цього невеликого міського центру. Поруч із керамікою XII–XIII ст. виявлено і фрагменти вінчиків XIV–XV ст., що вказує на продовження заселення городища і в пізньосередньовічний період.

Пізніше на місці старого дитинця Турійска кількома будівельними періодами відбудовувався замок, який проіснував у придатному до використання стані щонайменше до 19 ст. В 16-18 ст.ст. замок та містечко належали дому Сангушків, потім дому Заславських, пізніше дому Любомирських, а ще пізніше дому Оссолінських.

Цитата

З історичних джерел відомо, що на старому замковищі серед багон над річкою Турія ще у XI-XV століттях був замок з цілою мережею підземних ходів. Спочатку дерев’яний, а потім – мурований. У литовсько-руську добу князь Роман Сангушко, володар Турійська, відбудував замок і зробив його неприступним для нападників. Він же облаштував шпиталь-богадільню при церкві Святого Спаса. Турійськ був тоді одним з найбільших центрів ремісництва і торгівлі на Волині.

Джерело - офіційний сайт турійської РДА.

Стаття про Турійськ у "Словнику географічному Королівства Польського": SG. - т.12. - Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, Druk "Wieku", 1892.- ss. 669-670: Krz. J. "Turzysk".

Фото кафе "Замок" на сучасній території замчища:

*) Райцентр у фото. Турійськ

За даними сторінки Турійська україномовної версії "Вікіпедії", "В 1759 р. містечко отримало магдебурзьке право від короля Августа III на прохання власника." Зважаючи на дату отримання "магдебургії", можна припустити що інших укріплень крім існуючого на той час замку, у містечку вже не зводили.

За даними тієї ж сторінки:

Цитата

На початку серпня 1659 року зі сторони Володимира — Волинського до Турійська увійшла лейб — рота коронного гетьмана польського під командуванням Патріка Леопольда Гордона, майбутнього військового наставника Петра І та засновника Преображенського полку. У ті часи, за словами відважного шотландця, Турійськ «являв собою містечко з садибою і фортом посеред боліт» і належав князю Домініку Заславському. За примхою долі майбутній організатор російської регулярної армії відвідав турійську землю під час підготовки до походу проти москвинів польського коронного війська спільно з козаками гетьмана Виговського та татарським військом під командуванням Нурадин-султана.

(...)

Влітку 1812 року на турійську землю вкотре прийшла війна. Цього разу між Російською імперією та наполеонівською Францією з союзниками. У липні через Турійськ в напрямку Ковеля йшли війська російської 3-ї Західної арміїї, які готувались до бою з австрійсько — французькими військами (наступали з Бреста на Кобрин). У середині вересня (11-12 числа) турійчани знову побачили російські війська, але вже добряче потріпані саксонцями генерала Реньє — засновника княжої династії сучасного Монако. Через Турійськ у напрямку на Туропин, Киселин, Торчин, Луцьк відступали частини під командуванням графа Ламберта, французького емігранта, який втік від революції до Росії і вступив на військову службу. Учня Суворова, героя битви під Чарново (Східна Прусія) генерала Ламберта сучасники називали найкращим кавалерійським воєначальником епохи наполеонівських війн. В середині серпня між Турійськом і Володимиром — Волинським були зосереджені корпуси Реньє (французи і саксонці), Шварценберга (австрійці) та до 10 тисяч польських конфедератів під командуванням генерала дивізії Антонія Косинського. В ході вересневого контрнаступу російської армії 12 вересня 1812 року французькі війська були вибиті з Турійська військами корпусу, яким командував генерал-майор Ламберт. В ході бою за Турійськ і форсуванні Турії відзначився підполковник князь Валеріан Григорович Мадатов. Молодого командира Олександрійського гусарського полку називали російським Мюратом (головнокомандувач французької кавалерії при Наполеоні). Командуючи авангардом корпусу генерал — ад΄ютанта Ламберта князь Мадатов не тільки вибив французів з Турійська, але й гнав їх без зупинки до самого Бреста. До військової історії Валеріан Мадатов увійшов як герой Російсько — Турецької (з двома сотянми стрільців під Батинськом розгоромив 4-х тисячну колону турків) та Російсько — Французької воєн, сподвижник генерала Єрмолова періоду російських завоювань на Кавказі, завойовник і намісник Шехінського, Ширванського і Карабахського ханств, генерала, який з двома стрілецькими батальйонами розбив ущент десятитисячну перську армію під Шамхором.

(...)

На початку XX століття Турійськ за словником Брокгауза і Ефрона являв собою «…бедное, захудалое местечко с 2872 жит.; 2 православных церкви, церковно-приходская школа, 2 водяных мельницы, 4 ярмарки. Посреди местечка развалины большого каменного замка. В 1890 г. здесь найден монетный клад. Из церквей одна (Преображенская) построена в XVI ст…». Але саме того часу до Турійська дійшла цивілізація. Влітку 1900 року вже повним ходом функціонувала новозбудована залізнична станція. Перша письмова згадка про неї пов'язана з відбудовою Мстиславого храму Успіння Божої Матері у місті Володимирі — Волинському і пов΄язана з отриманням 18 вересня (1 жовтня) 1900 року саме на станції Турійськ Великим князем Костянтином Костянтиновичем Романовим вітальної телеграми від російського царя Миколи ІІ.

Саме згадані вище події 1812 року привернули мою увагу до існування замку у Турійську.

У № 1/ 2012 (7) львівського мілітарного альманаху "Цитаделя" опубликовано частину праці австрійця В.Е. фон Геблєра "Австрійський Допоміжний корпус в русскому поході 1812 року", що стосується Волині, де зокрема, описуються бойові дії у Турійську, причому безпосередньо пов'язані із Турійським замком:

Цитата

26 вересня Допоміжний корпус, за винятком дивізії Зігенталя, яка залишилась у Ковелі, вирушив на Торговище. Саксонський корпус, який 24-го покинув Кисилін, 25-го прибув у Турійськ, звідки, залишивши там бригаду Зара для охорони важливого тамтешнього переходу і замку, 26-го вирушив на Дольськ. Бригада Гессен-Гомбурга з дивізії Б'янкі, до якої був прикріплений полк драгунів Ріша під командуванням полковника Шайтера, ще вночі вирушила до Турійська, щоб замінити бригаду Зара. Цього ж дня надійшли відомості, що з метою відрізати союзників од Бугу в Устилуг прибув генерал Ланжерон. Ця вість була правдивою, хіба що з тим уточненням, що місто захопив Булатов, а не Ланжерон, привела всіх в стан напруги, адже цілком було незрозуміло, яку мету мали ці ворожі маневри.

(...)

В передобідній час, 26 вересня, перед Турійськом з'явилися ворожі (россійські- N.) кавалерійські частини дивізії Ламберта, які наближалися до Турії з різних пунктів, аби дослідити її болотисті береги. Мости, що вели через цю ріку, були завчасно спалені саксонцями. Коли ж супротивник переконався в цьому, то з лісу вийшли значні маси російської кавалерії, які рушили широким фронтом, шукаючи місце переходу через річку. Саксонська бригада Зара, яка стояла за Турійськом, утримувала замок двома гренадерськими ротами, але її артилерія вже рушила вслід за корпусом до Любомля. Ворог вивів проти замку дві гаубиці і почав інтенсивно обстрілювати його гранатами аж до настання темряви. 27-го вранці, близько девятої години, у Турійськ прибула бригада Гессен- Гомбурга, після чого частини бригади Зара відійшли на Любомль. Відразу ж після прибуття австрійців ворог поновив артилерійський вогонь, якій із невеличкими перервами тривав аж до вечора, завдавши, щоправда, незначної шкоди. Втрати бригади Гессен-Гомбурга становили 2 загиблих, 3 поранених і 3 застрілених артилерійських коней. Командир дивізії фельдмаршал-лейтенант барон Б'янкі особисто поспішив до Турійська і, згідно з планом князя (фельдмаршала Шварценберга- N.), віддав наказ залишити місто з настанням ночі.

Таким чином замок, історія якого, певною мірою, почалася ще у часи перемог нормандців над саксами і хрестових походів, несподівано був використаний у бою саксонцями на початку 19 століття)