[Маленовка - Магдин: городище]

Звіздецький Б.А. Археологічні дослідження в північно-східних районах Житомирського Полісся (матеріали та дослідження до археологічної карти області): Коростенський, Овруцький та Народницький райони. — Коростень, 2008

Цитата

Городище милоградської к-ри приблизно за 4,5-5 км на південний захід від села Магдин в урочищі Городище, посеред дрімучого лісу. За даними працівників Магдинського лісництва, ще 15-20 років тому на території лісництва ріс старий сосновий ліс, а його територія використовувалася під вигін колгоспної худоби Зараз територія городища настільки заросла чагарником і молодими деревами, що практично недоступна для візуального огляду і важкопрохідна. по периметру городище оточене чотирма концентричними валами і ровами. їх розміри: 1-й вал (зовнішній) - вершина сплощена, висота 0,5 м.иіирина 10 м, 2-й вал — висота 2 м, ширина — 15 м; 3-й вал — висота 0,6—0,8 м, ширина 12 м; 4-й вал — висота до 1,5 м, ширина до 20 м Перед кожним із валів простежується неглибокий коритоподібний рів шириною 8-10 м і глибиною 0,5-0,8 м. Всі вали складаються із коротких 15-20 м відрізків, з характерними підпрямокутними зламами. Оборонну смугу прослідковано у північній частині городища на відтинку приблизно 600 м. За повідомленнями лісника Магдинського лісництва загальна площа городища сягає приблизно 1,5х2,5 км і воно дійсно з усіх боків оточене ідентичними валами. У південній частині городища протікає невеликий, сильно заболочений струмок

И на карте РККА оно прекрасно обозначено между сс. Магдин и Маленовка (кстати, есть и на Генштабе 1980-х)

Источник

[Горбово: городище]

Каравайко Д.В. Памятники юхновской культуры Новгород-Северского Полесья. – К., 2012. – 276 с

Городище 2 расположено на мысу высокой правобережной террасы р. Десны в урочище Селище или Игорево Сельцо у первых домов по дороге из Горбово в Горки в урочище «Селище» (ЮВ окраина села). Координаты городища — N 51° 56' 17,0" Е 0,33° 12' 31,3". Высота над уровнем поймы — 26 м. Площадка вытянутой формы (200 × 100 м), ориентирована с ЮЗ на СВ. С С, В и Ю ограничена крутыми склонами террасы. С СВ к городищу примыкает неукрепленное поселение размерами 150 × 100 м, отделенное от городища практически полностью заплывшими и распаханными валом и рвом. Рядом расположено неукрепленное селище. отложения юхновской и роменской культур, а также древнерусского (ХI-ХIII вв.) времени. На сегодняшний день площадка городища сильно попорчена антропогенным фактором

[Іванків: городище]

Статья: Чміль Л.В., Чекановський А.А. Розвідки в смт Іванків і його околицях // Археологічні дослідження в Україні 2013 – С.157-158

В центрі міста на території міського парку розташовано залишки давньоруського городища. Воно займало високий берег Тетерева. Вперше його обстежив Третьяков в 1940 р. Він бачив землянки в обриві над річкою і зібрав давньоруську кераміку ХІ—ХІІІ ст. на площі городища. На місці городища у литовсько-польську добу був замок. Можливо, побудований з використанням давньоруських валів. Маємо опис цього замку, опублікований в 1848 р. І. Фундуклеєм. В 1970 р. тут проводив розвідки М. Кучера, який виконав схематичний план городища. Його площу він визначив у 0,75 га (довжина приблизно 120 м, ширина 60—70 м). В обриві над річкою М. Кучера зібрав кілька уламків вінець посудин ХІ—ХІІІ ст. і грубих стінок горщиків з широким заглибленим лінійним орнаментом, які відносяться до часу не пізніше рубежу Х—ХІ ст.

За планом М. Кучери можна на місцевості визначити залишки ровів: один — це глибокий яр, що розрізає високий берег р. Тетерів, з півночі від городища, інший — майже засипаний ярок перед краєзнавчим музеєм у південній частині міського парку. Поперечна частина рову, яка з’єднувала ці два яри, позначена на плані як пониження поверхні, яка тепер вже на місцевості не помітна. Зараз поблизу цього місця є сходинка-ескарп, яка проходить майже рівною лінією з півночі на південь. Висота цього ескарпу становить близько 1,5—2 м. На захід від нього поверхня похила в напрямі до річки, в той час як на схід, навпаки, майже рівна горизонтальна. Заглибини на місці залишків ярів заходять північніше ескарпу. Тож логічно припустити, що межа городища-замчища не співпадала з ним і знаходилася приблизно на 40 м північніше. Можливо ескарп знаходиться на місці внутрішнього краю залишків валу. На нашу думку зовнішній розмір городища-замчища складав 121 × 118 м., площа, яка збереглась — до 11083,4 м2. Характерно, що продовження цього ескарпу є і за межами ярів з північного і південного боку від них. Можливо, що це сліди планування території навколо панського будинку. Тобто, поверхню було вирівняно і знівельовано двома широкими терасами. Це пояснює відсутність археологічних знахідок на північних і центральних частинах терасованих ділянок. Шар ґрунту тут було переміщено. Так, значні роботи були проведені ще управителем князя Любомирського в 1834 р., коли було знесено вали і, очевидно, цією землею засипано рови. Роботи по благоустрою парку проводились і за радянських часів, зокрема, в 1950-х рр. В результаті всіх цих перепланувань первісний вигляд городища дуже змінився. Так, у нього вже немає валів, а із ровів залишились лише частини ярів біля річки і невеликі заглибини, які продовжують їх у глиб плато. Культурний шар давньоруського городища теж дуже поруйнований, але місцями він все ж таки зберігся. Обстеження 2013 р. показали, що на території, обмеженій ярами (можливими залишками ровів), знахідки підйомного матеріалу майже не трапляються. Але за межами цієї території культурний шар зберігся краще. Найбільше кераміки давньоруського часу зібрано на території біля місцевого музею, на південь від городища. Це фрагменти давньоруського гончарного посуду Х—ХІІ ст.

Так что и искать особо не надо. Оно получается как раз на север от музея