Анонсовано, що повний електронний варіант збірника буде розміщено на сайті Вищої технічної школи у Хелмі, яка є партнером Львівської Політехніки у проведенні конференції.

Також готується до видання друга частина цьогорічного збірника - доповідей буде ще більше.

Год издания: 2001.

Автор: Михал Прокса (Michał Proksa).

Издательство: Archiwum Państwowe w Przemyślu, Перемышь (Польша).

Язык: польский.

Формат: 16,9х24х2,5 см.

Переплёт: мягкий.

Бумага: офсетная.

Количество страниц: 468.

Иллюстрации: черно-белые планы, рисунки, схемы, карты, фотографии и др.

Тираж: 600 экз.

ISBN: 83-88172-34-4.

Купить в магазине


Предисловие (в переводе):

Цитата

Тезис о том, что только археологическо-архитектурные полевые исследования могут дать большую часть информации, относящейся к изучению замков и дворов, является принципиально правильным и не требует обоснования. Однако мы также понимаем, что не обойтись без этапа предварительного изучения объектов, поэтому в анализе мы подошли к источникам, которые являются инструментами для исследований в различных областях исторической науки, в основном историками, историками искусства и историками архитектуры. Эффективность этих инструментов (инвентарей) различна и зависит как от их доступности, так и от информации, содержащихся в них. Идеальный результат был бы обеспечен анализом письменных источников, подтверждённых результатами археологических исследований. К сожалению, чаще всего в нашем распоряжении есть только один из этих источников, часто это всего лишь клочок информации, предоставленной исследователями и авторами XIX века, черпавших знания из актов, ныне не существующих или труднодоступных.

Цель этой работы – презентация строительства жилья и оборонных резиденций  в обширнейшей из земель Русского воеводства, в Перемышльской земле, в позднем средневековье и в новом времени. Рассмотрим здесь замки, усадьбы, жильё администраторов и арендаторов имений в период с середины XIV до конца XVII и XVIII веков. Мы надеемся, что анализ этих предположений позволит показать образ архитектуры в указанном периоде и отследить ритм строительных перемен в русских землях Короны (на примере одной из земель), но также важной целью является сбор информации, которая сможет стать основой для будущих полевых исследований. Эта информация будет касаться объектов, воздвигнутых королем, духовенством и частными инвесторами, которые служили в качестве жилья, и многие из них также имели оборонные функции. Они были возведены в указанной местности и на определенном уровне развития феодального общества, и, обсуждая их, мы будем использовать все доступные источники. Основой станут письменные источники, в том числе неопубликованные описания, люстрации, ревизии, инвентари епископских и костёльных владений, собрания магнатских и дворовых актов, в основном в XVI-XVIII веков, а также результаты археологическо-архитектурных исследований.

Понятно, что подавляющее большинство этих описаний происходит из XVIII века и относится к постройкам, возникшим в то время, но мы также находим там информацию о более старых резиденциях. Мы отдаём себе отчёт, что такое состояние приводит к искажению пропорциональности и, возможно, размытию образа строительства, но это неизбежно при такой исходной основе. Ситуации не способствует и тот факт, что анализируемые категории источников представляют интерес для многих дисциплин исторической науки; по этой причине содержащаяся в нем информация не всегда будет полностью использована. Следует также помнить, что, несмотря на 20-летний период интереса автора к строительству оборонных резиденций в западных землях Русского воеводства, эти наработки является лишь первым этапом исследований, хотя название [книги] может предполагать монографическое отношение к этой теме. Образ архитектурных перемен будет неполным и по другим причинам. А именно, в анализе мы использовали только акты, хранящиеся в польских архивах и научных учреждениях, не доходя до украинских учреждений, главным образом львовских и киевских. Это создает ситуацию, когда представленный здесь образ будет неустойчивым, и информация будет постоянно дополняться. Новые источники, найденные в архивах, будут расширять наши знания о строительстве в районе Перемышльской земли в позднем средневековье и в преддверии нового времени и проверять высказанные здесь тезисы. Смена этого образа также может быть достигнута путем интенсификации полевых исследований и более широкого распространения их результатов.

Полностью осознавая недостаток этой работы, вызванный также вышеупомянутыми причинами, мы надеемся, что она ответит на ряд вопросов, но, что более важно, поставит новые вопросы и постулаты для будущих анализов. Говоря о трудностях, связанных с использованием источников, нельзя не упомянуть о возможности неправильного толкования описаний, отсюда следует ранее высказанный тезис о необходимости подытожить результаты анализов письменных источников результатами полевых работ. Также трудно требовать, чтобы первое такое обширное исследование должно было исчерпать проблему. Мы оставляем здесь ворота для будущих исследовательских и поисковых работ.

Примеры страничек:

        

Пример листов сводной таблицы упомянутых в книге объектов:
 

Примеры страничек каталога:
  

Карты с объектами, упомянутыми в книге:
       


Оглавление:

На польском:
 

Перевод оглавления:

Цитата

Предисловие - 5
Вводные вопросы - 7
- Хронологические и территориальные границы - 7
- Структура земельной собственности - 11
- Состояние и история исследований - 16
- Оборонные усадьбы в свете современной литературы - 19
Королевский фундации - замки - 24
- Средневековые каменные замки - 24
- Каменные замки Нового времени - 34
- Деревянные замки - 44
Королевские фундации - дворы - 50
Фундации духовенства - 63
Частные фундации - замки - 69
- Замки в средневековом генезисе - 70
- Замки Нового времени - 73
   А. Башенно-бастеевые замки, построенны на "сыром корне" [т.е. "с нуля", на пустом месте - Filin] - 78
   B. Башенно-бастеевые замки, развившиеся на основе старых каменных укреплений - 85
   С. Бастионные замки - 120
Частные фундации - дворы - 131
Резюме - 146
Список литературы - 153
Список сокращений - 182
Список жилых и оборонных резиденций Перемышльской земли - 185
Каталог - 207
Карты - 423
Список рисунков - 431
Географический указатель - 436
Именной указатель - 448

Год издания: 2012.

Автор: Damian Płowy (Дамьян Пловы).

Издательство: InfortEditions, Забже (Польша). 

Язык: польский.

Формат: 14,8х20,6х1,7 см.

Переплёт: мягкий.

Бумага: офсетная.

Количество страниц: 224.

Иллюстрации: чёрно-белые фото, карты, планы.

Тираж: ?

ISBN: 978-83-64023-03-3.

Аннотация (в переводе):

Цитата

Об истории восстания Хмельницкого написаны сотни страниц, и хотя бы по этой причине стоит задать себе вопрос, правильно ли издавать ещё одну книжку о событиях, которые, казалось бы, хорошо известны. В этом нет ничего плохого. Автор сосредоточил своё внимание на относительно коротком периоде времени: июне - сентябре 1648 года, очень тщательно углубился в события, которые стали ключевыми для дальнейшей судьбы восстания. После битвы под Корсунем и Жёлтыми Водами Речь Посполитая лишилась государственной армии, которая могла бы за короткое время взять под контроль ситуацию в украинских землях. Благодаря детальному анализу источников, автор показывает нам механизмы восстановления коронной армии, её концентрацию и военные действия. Довольно много внимания посвящено военным действиям, а также анализу событий, которые привели к катастрофе под Пилявцами. Также очень интересно выглядит попытка по-новому взглянуть на личность воеводы русского Иеремии Вишневецкого. Методологический подход и знание реалий Речи Посполитой XVII века в сочетании с широкой базой источников, в том числе барочной событийной поэзии, позволили выделить образ воеводы русского, который далёк от описанного [Генриком] Сенкевичем. Данная книга - это попытка нового взгляда на события периода июня - сентября 1648 года, опирающаяся на широкую базу источников и углублённый анализ. Широкий спектр затронутых вопросов, начиная с военных аспектов, продолжая внутренней политикой Речи Посполитой, и заканчивая анализом ментальности знати XVII века, позволяет читателю в цельном виде рассмотреть события первого периода восстания Хмельницкого.

Об авторе (в переводе):

Цитата

Дамьян Пловы родился в 1987 году в Гостыне [Польша]. Абсольвент Института истории Университета им. Адама Мицкевича в Познани. С 2012 года докторант Института истории Университета им. Адама Мицкевича в Отделе военной истории. Занимается военной историей периода раннего нового времени, преимущественно военными силами Речи Посполитой XVI-XVIII вв. В круг его интересов также входит история Швеции с большим акцентом на шведские военный силы XVIII в. В настоящее время работает над монографией о битве под Поницем 1704 г.* Автор нескольких научно-популярных статей по истории гостыньской земле. Активно сотрудничает с музеем в Гостыне, редактирует "Грабоногские региональные записки" совместно с SIMP замка в Рыдзине.
--------
* В 2013 г. у него вышла монография Poniec 7 XI 1704 ("Пониц 7 ноября 1704"), а в 2015 г. ещё одна - Od Ponieca do Bełcza Wielkiego. Działania pościgowe Karola XII jesienią 1704 ("От Поница до Белча Великого. События погони Карла II осенью 1704"). 

Оглавление:

На польском:

В переводе:

Цитата

Вступление - 6

I. Военные действия от переправы через Десну (4 июня) до падения Бара (4 августа) - 15
II. Конвокационный сейм (16 июля - 1 августа) - 77
III. Восстановление коронной армии от битвы под Корсунем до концентрации под Чолганским Камнем (май - сентябрь) - 101
IV. От концентрации войска под Глинянами до битвы под Пилявцами (14 августа - 23 сентября) - 155 
V. Образ князя Иеремии Вишневецкого в XVII веке - 187

Окончание - 208

Библиография - 213
Список карт и схем - 223

Примеры страниц:
         

Карта отступления с Заднепровья (по В. Томкевичу):

Район боёв под [Старо]Константиновом:

Битва под [Старо]Константиновом (первый день) 26 июля 1648 - фаза I:

Битва под Пилявцами (первый день) 21 сентября 1648 - фаза I. Атака воеводы Тышкевича:

Год издания: 2016.

Автор: Рафал Несторов (Rafał Nestorow).

Издательство: Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk (Институт искусств Польской Академии Наук), Варшава.

Язык: польский, резюме на английском и украинском.

Формат: 17,2х23,7х2,5 см.

Переплёт: мягкий.

Бумага: мелованная.

Количество страниц: 542.

Иллюстрации: черно-белые и цветный фотографии, рисунки, планы, схемы, карты и т.д.

Тираж: ?

ISBN: 978-83-65630-35-3

Книга на сайте издательства


Резюме:

Цитата

Мета даного дослідження полягала в тому, щоб представити резиденцію Адама Міколая і Ельжбети Сіеніавських. Зроблені спроби простежити і обговорити можливо всі будинки резиденцій котрі були в їх розпорядженні. Тому розглядаються не тільки будівлі побудовані з нуля, але і багато перебудованих та модернізованих старих об’єктів, часто середньовічного походження, які були власністю гетьманів.

«Мапа» гетьманських осередків представлена на можливо широкому тлі з метою показання складностей їх функціонування, їх взаємозалежності, ролі та значення в ієрархії маєтку цього сімейства. Для того, щоб отримати повну картину цих маєтків необхідно було описати збільшення історичної ролі сімей Сіеніавських та Любомирських, що дозволило повнзії представити сильветку засновників.

Проблематика будівництва маєтків нерозривно пов'язана з площею земельних ділянок. У відповідності до сучасної інформації окреслено латифундіум Адама Сіеніавського та придане Ельжбети. Особливе місце займає тут питання послідовного скупу колишніх королівських маєтків, кульмінацією чого було придбання Віланова. Обговорення в наступному підрозділі економічно-майнових аспектів функціонування латифундії дозволило в повній мірі оцінити фінансові можливості гетьманства в контексті їх фундаторської діяльності. Були зроблені зусилля виділити ті сектори економіки які мають пряме відношення до будівельної галузі, зокрема мануфактур: художньої кераміки в Сіеніаві, а перш за все, фабрики кришталю розташованої в Любачівському районі. Крім того зазначається важливе місце торгівлі, в тому числі купівлі предметів розкоші для використання в резиденції. Уже на цьому етапі праці було зроблено необхідний поділ окремо обговорюючи діяльність Адама Міколая і Ельжбети з Любомирських через те, що пара вела окремі господарства, утримуючи при цьому окремий адміністративний апарат, що привело до створення окремих фондів і залучення підрядників. Такий поділ зберігається в наступних розділах, що дозволило нам виділити відмінності в підході обох подружжя до мистецтва.

Ці відмінності наочно ілюструє проблематика широкого кола виконавців котрі працювали для гетьманьства Сіеніавських. Ельжбета утримувала в палаці в Любніцах спеціалізований мистецький цех котрому, в залежності від потреб, надавали допомогу найняті для конкретного проекту художники. Адам Міколай співпрацював з плеядою військових архітекторів та інженерів, а також набирав помічників зі своїх земель, а при необхідності звертався до підрядників, що працювали у дружини або найнятих до конкретних проектів. Художня майстерня, залишаючись на службі Ельжбети Сіеніавської, була добре організована і її окремі представники успішно виконувати роботу по ряду проектів.

Майстерня розвинулася з невеликої довільно обраної групи художників під керівництвом невідомого архітектора і штукатура Філіпа Енриксона до команди висококваліфікованих фахівців запрошених з країн габзбурзької монархії (F. Fumo, P.I. Comparetti, J.E. Hoffman, H. Hoffman, K. Kotschenräutter, F.A. Mayer. G. Mayer) котрі працювали під керівництвом архітектора Джованні Спаціо. Більш глибоке вивчення списків надвірних службовців і посадових осіб показало, що представники художньої професії сюди не зараховувались, тому було вирішено замість терміну «придворний цех» використовувати термін «художня майстерня». Художники і ремісники зайняті в Любніцах не утворювали внутрішньої структури в межах двору магната, але ієрархічну групу експертів підзвітних архітектору Джованні Спаціо, котрий був не тільки головним проектантом, а й наглядачем всіх мистецьких проектів. Ця майстерня, як зазначають джерела, не була надто численна. Її істотне ядро складалося з ряду спеціалізованих виконавців, тому Сіеніавська була змушена укладати договори з підрядниками. Провідна роль належала до варшавського середовища, звідки беруть початок, зокрема, представники родини Цероні, муляр Рокко Соларі, будівельники Джузеппе Фонтана і Джузеппе Сімоне Белотті, скульптор Йоганн Георг Плерш, та художник Джузеппе Россі, серед найбільш відомих. На початку діяльності любніцької майстерні важливу роль мали майстри з кар’єрів в районі Черна біля Кракова.

На основі аналізу джерел вдалося досить точно проілюструвати роботу постійної групи виконавців та короткотермінових підрядників, а також організації фабрики палацу. їх безперебійне функціонування залежало не тільки від майстрів, а й від взаємодії з земельними упорядниками котрі співпрацювали з місцевою адміністрацією. Наголошується особливе значення бургграфа, чия участь у процесі будівництва досі була на узбіччі. Ще менше було відомо про працюючих для фабрики представників адміністрації (секретарів, розпорядників, губернаторів, і т.д.).

Не менш цікаво було вивчити методи фінансування робіт по модернізації резиденцій, а також оплати художників. Виявилося, що надзвичайно важливу роль відігравав місцевий орендар котрий мав готівку і виплачував її згідно з відповідними письмовими "асигнаціями". Порівняння винагороди окремих авторів підтвердило, що найбільш високооплачуваною особою був архітектор Джованні Спаціо, далі, що цікаво, був садівник Джон Баптиста Кендель, наступні, живописець Сантіні та скульптори і штукатури. Дивно, але набагато меншими були заробітки архітектора Франца Антона Майєра, що, ймовірно, було пов’язано з характером його роботи в якості будівельника-асистента Спаціо.

Численні помешкання Адама Міколая та Ельжбети Сіеніавских були різноманітними у багатьох відношеннях, як щодо матеріалу, форми і художньої цінності так і їх функції. Не рідко дерев’яний палац був в ієрархії вище від кам’яного замку середньовічного походження. Перевага дерев’яних будівель (53% всіх житлових будинків) над цегляними демонструє, з одного боку, певну традиційність, з іншого боку, може бути елементом самотворення підкреслюючим шляхецький статус. Домінували реконструкція і модернізація існуючих будівель, як дерев’яних так і цегляних, що становило 63% всіх видів робіт, котрі проводились в цих резиденціях. Найчастіше їм надавались «архітектурні костюми» з багатоплановими ідейними темами. Фабрики найважливіших палаців, котрі працювали роками, не були завершені при житті Сіеніавських. Тому часто використовувались комфортабельні дерев’яні палаци. В цих резиденціях, з одного боку, видно яскраво виражений традиціоналізм, що поєднує їх з попередньою епохою, з іншого боку, піонерський вплив мистецтва з країн габсбурзької монархії. Інноваційними були все більш і більш модні форми розваг, такі як бали або свята, які проводились у Віланові. Це особливе протистояння між традицією та інноваційними рішеннями, як видається, є характерною рисою обговорюваної проблематики.

Панорама резиденцій Сіеніавських разом з раніше представленими портретами їх засновників, стали основою для обговорення питання про їх художнє кредо і ставлення до мистецтва. У цьому випадку пара мала різний підхід до творчості. Адам Міколай, незважаючи на вищу освіту і кілька років подорожування по Європі, не виявляв особливого інтересу до мистецтва. Він не увійшов в історію як видатний меценат, виявляючи інтерес до більш поточних інвестицій з чисто утилітарних міркувань котрий дрібязково контролював витрати. Більше уваги він присвячував садівництву на котре не щадив коштів, завозив екзотичні рослини та щедро нагороджував численних садівників. Дипломатичні контакти з турецькою державою в значній мірі можна пояснити схильністю до багато оздобленої зброї і східних тканин. Замість розкішних декорацій будинків котрі він фінансував перевага надавалась їх військовій вартості, звідси й численні реконструкції та модернізації старих систем бастіонів. Адама Міколая можна назвати «магнатом з периферії» котрий зміцнював традицію, неохоче сприймав новинки, любив перебувати в родових маєтках, культивував благородний міф про ідилічне сільське життя.

На тлі її чоловіка зовсім інакше виглядає особа Ельжбети з Любомирських. Одною з її багатьох пристрастей стала активна фундаторська діяльність. Захоплення мистецтвом вона мала з дитинства котре провела при дворі двох видатних меценатів старопольської епохи: батька - Станіслава Гераклія Любомирського та Яна III Собєського, де в якості довіреної служниці Марії Казимири отримала освіту. Від батька вона успадкувала пристрасть до книг, а від дідуся Лукаша Опалінського велику бібліотеку, котру систематично поповнювала. Можливо впливом свого батька можна пояснити втручання майбутньої гетьманівни до творчого процесу, що часто закінчувалось затримкою чи зупиненням праці або зміною концепції. Спілкування з численними митцями при дворі свого батька привело до того, що вона наймала кілька десятків художників. Її відносини з придворним архітектором Джованні Спаціо не мали характеру дружніх відносин, так як Станіслава Гераклія з Тильманем з Гамерен, залишаючись на рівні чисто професійному. Проте, дякуючи впливу Спаціо, в значній мірі пояснюється її «про-габсбурзька» художня орієнтація. Нові, як і модернізовані та перебудовувані резиденції, були зроблені з відповідною помпою та викликали захоплення сучасників і відвідувались, зокрема, Францішкем Бєлінським, Юзефом Вандаліном Мнішехем, Янем Тарлем, особистостями які сформували мистецтво живопису другої половини вісімнадцятого століття в Речіпосполитій.

Широко насвітлена проблематика пов’язана з розбудовою мережі резиденцій для гетьманства стала відправним пунктом для обговорення програмної ідеології фонду яка розглядається під кутом створення іміджу за допомогою мистецтва. Цей розділ також охоплює міркування про релігійні фонди з метою отримання повної картини піднятих питань. Більш конкретно представлені костюми сенсу тріох палаців Ельжбети Сіеніавської: в Любніцах, Віланові і Пшибиславіцах. Резиденції у Віланові та Любніцах були реконструкцією та розширенням попередніх будинків, що призвело до впровадження нового "костюму" у формі та значенні. В значній мірі ідейні програми фасадів житлових будинків були виражені в скульптурах, а інтер’єрів - в алебастрах поєднаних з настінним живописом. Якщо в Любніцах був створений абсолютно новий художньо-ідеологічний костюм, то у Біланові нові власники були майстерно включені до широкої програми уславлення монарха і його спадкоємців. У артистичній політиці Сіеніавських, зокрема Ельжбети з Любомирських, привертає увагу, перш за все, посилання на "міф" Яна III і прояв близькості до сім’ї Собєських, що виявлялося у поступовому скуповуванні королівських маєтків, увінчаному придбанням Віланова. Цікаво, що мотиви заслуженого монарха також мали місце в релігійних будівлях (церква капуцинів у Львові), або портретному живописі, котрий представляв переможця битви під Віднем. Ці резиденції часто відвідувались знаними особами, починаючи від Аугуста II і закінчуючи представниками дрібної знаті, тому вони прекрасно виконували свою медіальну функцію.

Серед численних ініціатив Адама Міколая чоловою є реконструкція родового помістя в Бережанах, де на додаток до відновлення парадних інтер’єрів, що включало стилізацію "Віденьських кімнат", була проведена розбудова каплиці замку (родинного мавзолею) до розмірів величного костелу, а також було модернізовано бастіони замку. Останні були прерогативою гетьмана Сіеніавського і стали помітним знаком "панування над територією".

Доповненням до стоворення Сіеніавськими образу першої пари в Речі-посполитій котра не приховувала свїх мало реальних амбіцій досягнення королівської корони, була діяльність в сакральних фондах. Найбільш важливі з них підкреслювали основні моменти в рамках послідовної митецької політики, що зміцнювало їх високе соціальне становище. Характер фонду часто мав кокретну пропагандову мету і не був пов’язаний з колаторськими обов’язками (ремонт костелів в Чернякові і Коньсковолі, образи в костелі єзуїтів в Ярославлі), або бажанням утримувати фонди у великих містах Речіпосполитої (Краків, Львів, Варшава). Дуже важливою була тема родини в котрій підкреслювалась діяльність предків (костел піаристів в Кракові), або пам’ять про батьків (костел в Чернякові і Коньсковолі), чи родові зв’язки: з Гонзагами (костел Візиток (Св.Юзефа) у Варшаві), Ходкевичами (костел єзуїтів в Ярославлі) і Собеськими (костел капуцинів у Львові). До цієї діяльності додалось фундування надгробків: саркофагів у Вісьнічу - родовому гнізді Любомирських, епітафії Станіслава Лукаша Опалінського в Ритвіанах, що підтверджувало право на успадкований маєток, і, нарешті, фундування мавзолею і надгробку Адама Міколая, останнього з Сіеніавських, у родовому помісті в Бережанах.

Фундаторська діяльність Сіеніавських, особливо Ельжбети з Любомирських, характеризується рядом формальних особливостей, а також масштабом і розмахом проектів в так трудному та мало дослідженому періоді як бурливий початок вісімнадцятого століття, який не сприяв діяльності в галузі мистецтва. Ця робота, я сподіваюся, принаймні мінімально, заповнила пробіл в дослідженях, а також приблизила та дозволила пізнати складну і невичерпну проблематику пов язану з фундаційною діяльністю Адама Міколая та Ельжбети Сіеніавських. Напевне, необхідні подальші дослідження фондів Сіеніавських і, перш за все, представників інших аристократичних родин, що дозволить повніше показати образотворче мистецтво цього ще мало вивченого періоду.

Переклад з польської мови, Анатолій Шекель

Примеры страничек:

 

                         

Карта-схема резиденция Адама Николая и Эльжбеты Сенявских:
 


Оглавление (на польском):

  

Оглавление (перевод):

Цитата

Введение - 13

I. В кругу дел родов и имений - 23
1. Роды Сенявских и Любомирских - 24
2. Адам Николай и Эльжбета Сенявские - 29
3. Владения Сенявских на ребеже XVII и XVIII вв. - 46
3.1. Родовые владения Адама Николая Сенявского - 46
3.2. Королевщина и староства - 49
3.3. Родовые владения Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 50
3.4. Наследники владений Сенявских - 52
4. Экономические основы строительства, модернизации и функционирования резиденций - 56

II. Художники и ремесленники на службе у Сенявских. Механизмы функционирования придворной художественной мастерской - 65
1. Двор Адама Николая и Эльжбеты Сенявских - 66
2. Художники на службе Адама Николая Сенявского - 68
2.1. Архитекторы и военные инженеры на службе Адама Николая Сенявского - 70
2.2. Другие художники и ремесленники на службе Адама Николая Сенявского - 85
3. Художники и ремесленники на службе Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 93
3.1. Двор или художественная мастерская? Формирование придворной художественной мастерской в Лубницах в 1704-1714 гг. - 95
3.2. Развитие и деятельность придворной художественной мастерской в Лубницах в 1714-1729 гг. - 102
3.3. Контакты Эльжбеты из Любомирских Сенявской с представителями варшавской и краковской художественной среды - 116
3.4. Контакты Эльжбеты из Любомирских Сенявской с варшавскими художниками и из других центров - 1714-1729 гг. - 119
3.5. Придворная художественная мастерская в Лубницах. Структура, организация, механизмы функционирования - 130
3.6. Эпилог. Художественная мастерская в Лубницах после смерти Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 140
3.7. Финансирование дворцовой фабрики. Вознаграждения художников на службе у Сенявских - 142

III. Резиденции Сенявских. Замки - Дворы - Дворцы. Функции и Значение - 147
1. Резиденции Адама Николая и Эльжбеты Сенявских - замки, дворы и дворцы. Социальные и формальные критерии - 148
2. Панорама художественно-архитектурных предприятий в резиденциях Адама Николая и Эльжбеты Сенявских - 159
3. "Карта" резиденций Адама Николая и Эльжбеты Сенявских - 165
3.1. Резиденции Адама Николая Сенявского - 166
3.2. Резиденции Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 183
3.3. Резиденции в титульных владениях - 196
4. Магнатские путешествия и "карта" резиденций Адама Николая и Эльжбеты Сенявской - 205
5. Придворные церемониал и торжества в резиденциях Сенявских - 209
6. Резиденции как места придворных забав и развлечений - 223
7. Не использующиеся и "умирающие" резиденции - 233
8. Постройки, ошибочно принимаемые за резиденции - 243
9. Резиденции, ошибочно связываемые с Сенявскими - 247

IV. Художественные предпочтения и отношение к искусству Адама Николая и Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 251
1. Художественные предпочтения и отношение к искусству Адама Николая Сенявского - 252
2. Художественные предпочтения и отношение к искусству Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 258
2.1. Участие и роль Эльжбеты из Любомирских Сенявской в процессе создания произведений искусства - 260
2.2. Образцы подражания и источники вдохновения в художественных проектах Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 274
2.3. Закупка предметов роскоши и искусства для обустройства и нужд резиденций - 283
2.4. Резиденции Эльжбеты из Любомирских Сенявской в свете отношений того времени - 287

V. Художественная политика Эльжбеты из Любомирских и Адама Николя Сенявского. Создание авторских художественных изображений. Идейные программы художественных фундаций - 299
1. Королева без короны. Художественные фундации Эльжбеты из Любомирских Сенявской как выражение сознательного авторского творения - 300
1.1. Дворец в Виланове - 307
1.2. Дворец в Лубницах - 331
1.3. Дворец в Пшибиславицах - 344
1.4. Сакральные фундации - 345
2. Польский Марс. Художественный фундации Адама Николая Сенявского как выражение сознательного авторского творения - 380
2.1. Замок в Бережанах - 384
2.2. Сакральные фундации - 393
3. Портреты Адама Николая и Эльжбеты Сенявских в иконографии Яна III - 396
4. Механизмы создания образа Сенявских - 400

Окончание - 404
Библиография - 409
Список таблиц и иллюстраций - 471
Список имён - 484
Список топографично-имущественный - 513
Summary (резюме на английском) - 533
Резюме (на украинском) - 537

Тип: магистерская диссертация

Автор: Роберт Т. Вигус (Robert T. Vigus)

Язык: английский

Количество страниц: 76

Иллюстрации: 35 чёрно-белых изображения (планы, схемы, фото).

Скачать PDF

Аннотация:

Цитата

Тезис военной революции, выдвинутый Майклом Робертсом и расширенный Джеффри Паркером, рассматривает стиль trace italienne [бастионные укрепления] фортификации раннего Нового времени как новое творение, родившееся в умах гениев эпохи Ренессанса. Однако исследования показывают, что ключевой компонент trace italienne, многоугольный/клиновидный бастион, уходит своими корнями в греческие и римские письменные источники, а также в сохранившиеся конструкции римских и византийских инженеров. Многоугольный бастион trace italienne был еще одним аспектом возрождения греческой и римской культуры, характерной для эпохи Ренессанса, наряду с традициями медицины, математики и науки. Сочинения древних подкреплялись физическими примерами, расположенными на важных торговых и паломнических путях. Кроме того, геометрическая планировка trace italienne восходит к османским укреплениям, которые предшествовали ему по крайней мере за двести лет. Гении эпохи Ренессанса объединили древние конструкции бастионов с восточной геометрией, чтобы противостоять растущей угрозе увеличивающейся мощи осадных орудий.

Оглавление:

Цитата

• Благодатности - III
• Глава I: Военный Ренессанс - 1
• Глава II: Многоугольный бастион военной революции Паркера - 6
• Глава III: Литературные и Археологические доказательства - 21
• Глава IV: Примеры: Равенна, Сергиополис, Анкара, Диррахиум, Фессалоники - 36
• Глава V: Османская фортификация - 57
• Глава VI: Заключение - 61
• Приложение: Словарь - 65
• Библиография - 67

Примеры страниц:

Год издания: 2013

Авторы: Алекей Кравченко, Евгений Осадчий

Издательство: ?

Язык: украинский

Формат: ?

Переплёт: мягкий

Бумага: офсетная

Количество страниц: ?

Иллюстрации: ?

Тираж: ?

ISBN: ?

Ориентировочная цена: ? Вероятно, весь тираж распродан.

О книге:

Автори книги – сумські археологи О.М. Кравченко та Є.М. Осадчий.

У даній праці йдеться про проблеми дослідження і збереження монастирів Північно-Західної Слобожанщини другої половини XVII–XVIII ст. Вона охоплює події, пов’язані із заснуванням монастирів, висвітлює особливості їх планування, економічного розвитку.

Комплексне дослідження монастирів Північно-Західної Слобожанщини в контексті пам’яткознавства дозволило авторам монографії вперше у вітчизняній історіографії не тільки проаналізувати історичні події, пов’язані з даними комплексами, охарактеризувати їх типологію та особливості, а й запропонувати рекомендації стосовно їх подальшого збереження і використання, які можуть бути розповсюдженої на інші види і типи об’єктів нерухомої спадщини України.

Книга видана за сприяння Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі.

Год издания: 2007 

Автор: Дэвид Николь (David Nicolle)

Иллюстратор: Адам Хук (Adam Hook)

Издательство: Osprey Publishing, Оксфорд (Англия)

Язык: английский

Формат: 248 x 184 mm

Переплёт: твёрдый

Бумага: офсетная

Количество страниц: 64

Иллюстрации: множество цветных и чёрно-белых иллюстраций

Тираж: ?

ISBN: 978-1-84176-976-9

Книга на сайте издательства

Аннотация:

Цитата

Замки, построенные крестоносцами, госпитальерами, венецианцами и генуэзцами на Кипре, в Греции, на побережье Эгейского и Черного морей, служили для защиты от множества постоянно меняющихся угроз: мамлюков, каталонских наемников, турок-османов, византийцев, независимых исламских государств, войск Тамерлана и широко распространенного пиратства, и это лишь часть из них. Получившиеся в итоге укрепления — некоторые из них достались в наследство от завоеванных территорий бывшей Византийской империи, некоторые — построены с нуля — сильно отличались от тех, которые находились на Ближнем Востоке. Эта великолепно иллюстрированная книга подробно исследует их дизайн, развитие и судьбу, документируя богатое архитектурное наследие этого региона и его сложную историю.

Об авторах:

Цитата

Дэвид Николь родился в 1944 году в семье иллюстратора Пэт Николь. Несколько лет работал в арабской службе BBC, прежде чем получил степень магистра в Школе восточных и африканских исследований в Лондоне и докторскую степень в Эдинбургском университете. Позже он преподавал мировое и исламское искусство и историю архитектуры в Университете Ярмук в Иордании. Он написал множество книг и статей о средневековом и исламском военном деле, а также много лет является плодовитым автором публикаций издательства "Osprey".

Адам Хук изучал графический дизайн и начал свою работу в качестве иллюстратора в 1983 году. Он специализируется на детальных исторических реконструкциях и иллюстрировал издания "Osprey" об ацтеках, греках, нескольких американских сюжетах XIX века и ряда книг из серии "Крепость". Его работы представлены на выставках и в публикациях по всему миру.

Оглавление:

Цитата

Введение - 4

Хронология - 7

Дизайн и развитие - 9

Принципы обороны - 17

Тур по замкам - 22

• Кипр
• Материковая Греция
• Эгейское море
• Чёрное море

Жилые объекты - 34

Замки в войне - 42

• Базы для наступательных операций
• Коммерческие аванпосты
• Базы для оборонительных операций
• Фортификации под ударом

Последствия - 55

Посещение фортификаций в наши дни - 58

• Кипр
• Греция
• Турция
• Украина

Дальнейшее чтение - 61

Словарь - 63

Индекс - 64 

Год издания: 2010

Автор: Дэвид Николь (David Nicolle)

Иллюстратор: Адам Хук (Adam Hook)

Издательство: Osprey Publishing, Оксфорд (Англия) 

Язык: английский

Формат: ?

Переплёт: твёрдый

Бумага: офсетная

Количество страниц: 64

Иллюстрации: множество цветных и чёрно-белых иллюстраций 

Тираж: ?

ISBN: 978-1-84603-503-6 (физическая книга), 978-1-84908-280-8 (эл. книга)

Книга на сайте издательства
 

Аннотация:

Цитата

Османская империя была наследницей архитектурных традиций не только Византийской империи, но и средневекового исламского Ближнего Востока. Обучившись у них, османы создали сплав военных архитектурных стилей, к которым они добавили то, что они узнали от своих более поздних европейских противников в периоды средневековья и раннего нового времени. В этой книге исследуются исторический фон, социально-политические обстоятельства и цели османской военной архитектуры, а также раскрывается включение многих различных традиций, которые привели к специфическим изменениям в форме, функциях и декоре этих замечательных сооружений. Среди рассматриваемых областей - городские фортификации и роль городов, пограничных крепостей, а также роль янычар, гарнизонных цитаделей как мест силы, а также роль небольших фортов в защите основных коммуникаций, торговых и паломнических путей. Построенные турецкие укрепления могли быть очень сложными, но при этом строго функциональными, поскольку Османская империя очень редко использовала крепости в качестве символа могущества и престижа. Турки часто использовали в крепостях большие и очень разрушительные орудия, которые османы использовали для доминирования над стратегическим Босфорским проливом. Этот том исследует стратегическую значимость и физические конструкции османских фортификаций, которые так часто упускались из виду западными историками.

Об авторах:

Цитата

Дэвид Николь родился в 1944 году. Несколько лет работал в арабской службе BBC, прежде чем получил степень магистра в Школе восточных и африканских исследований в Лондоне и докторскую степень в Эдинбургском университете. Он написал множество книг и статей о средневековом и исламском военном деле, а также много лет является плодовитым автором публикаций издательства "Osprey".

Адам Хук изучал графический дизайн и начал свою работу в качестве иллюстратора в 1983 году. Он специализируется на детальных исторических реконструкциях и иллюстрировал издания "Osprey" об ацтеках, греках, нескольких американских сюжетах XIX века и ряда книг из серии "Крепость". Его работы представлены на выставках и в публикациях по всему миру.

Оглавление:

Цитата

Введение - 4

Дизайн и развитие - 7

Жилые объекты - 32

Объекты в войне - 40

Последствия - 52

Объекты в наши дни - 57

Библиография - 60 

Словарь - 62

Индекс - 64 

Год издания: 2013

Издательство: Харківський приватний музей міської садиби

Язык: украинский

Формат: 90х70/16

Переплёт: мягкий

Бумага: офсетная

Количество страниц: 436

Иллюстрации: более 400

Тираж: 200 экземпляров

ISBN: 976-966-2556-33-9

Ориентировочная цена: около 130-140 грн.

От издателя:

Цитата

У альбомі наводяться фотографічні зображення пам’яток архітектури колишньої Подільської губернії. Здебільшого ці фотографії було виконано на початку XX ст. Юхимом Йосиповичем Сицинським, П. Жолтовським та С. Таранушенко під час екскурсій по Поділлю у 1924 і 1930 рр. Більшість фотографій публікується вперше. Для всіх, хто цікавиться історією та архітектурою України.

Другие альбомы серии:

• Костьоли України. Стефан Таранушенко (2011)
• Місто Сатанів Подільскої губернії. Стефан Таранушенко (2012)

Год переиздания: 2012

Автор: Раймундо Монтекукколи (1608 - 1680)

Переводчик: Ян Семченков

Издательство: Accent Graphics Communication (г. Монреаль, Канада)

Язык: русский

Формат: ?

Переплёт: твёрдый

Бумага: ?

Количество страниц: 256 (?)

Иллюстрации: 200 (?)

Тираж: ?

ISBN: 978-0-9879674-7-3

Вес: ?

Ориентировочная цена: 250-300 грн. (?)

От переводчика:

Цитата

Раймундо Монтекукколи (1608-1680) принадлежит к блестящей плеяде европейских военачальников Нового времени (страничка на Википедии) – его имя по праву можно поставить в один ряд с именами Валленштейна, Тюренна, Конде, Евгения Савойского. Итальянский аристократ из древнего рода, потомственный военный, он вступил на путь армейской карьеры обыкновенным солдатом под началом своего двоюродного брата генерала Эрнесто Монтекукколи, а завершил в звании генералиссимуса, председателя придворного военного совета, удостоенный множества наград и высоких титулов. Сражаясь то в пехоте, то в кавалерии, он участвовал в нескольких кампаниях Тридцатилетней войны, воевал в Силезии, Нидерландах, Баварии, Эльзасе, оборонял Польшу и Померанию от шведского вторжения, впоследствии руководил императорскими войсками в европейских конфликтах, сопровождавших раздел сфер влияния между Австрией и Францией. Во главе объединенного воинского контингента христианских государств Монтекукколи успешно противостоял в Венгрии нашествию турок и в августе 1664 г. одержал над ними победу при местечке Сент-Готтхард неподалеку от австрийской границы – победу, в результате которой турецкая экспансия в Европе была задержана на целых двадцать лет, а сам он удостоился почетного прозвания Спасителя христианства.

В отличие от Тюренна, Конде и Валленштейна, которые, командуя армиями, не смогли остаться в стороне и от политических баталий своего времени, Монтекукколи в политику не вмешивался и, даже обосновавшись при императорском дворе, где бурлило соперничество разных партий и течений, предпочитал общение с людьми науки и искусства. Он содействовал учреждению Германской академии наук под патронатом императора Леопольда (так называемой Леопольдины), сам увлекался древней историей и, как истый итальянец, проявил большой талант в занятиях музыкой и литературой. Его перу принадлежат стихи, ряд статей военной тематики, любопытные «Афоризмы о военной науке», обширная переписка, а также предлагаемые здесь вашему вниманию трехчастные «Записки…», которые объединены под названием «Общие правила военного искусства». Написанные автором по-итальянски и впервые вышедшие в Венеции в начале XVIII в., они уже в течение ближайших десятилетий выдержали ряд изданий на нескольких европейских языках и служили многим военачальникам наставлением в стратегии, тактике и технологии военного дела. Так сложилось, что наибольшую известность, даже по сравнению с оригиналом, приобрел французский перевод «Записок…» – их первое критическое издание, где были исправлены основные ошибки и неточности итальянского текста и даны краткие примечания и комментарии на полях. Французская версия, которую переводчик посвятил своему прославленному соотечественнику, выдающемуся военному деятелю принцу Конти, получила к середине XVIII в. наибольшее распространение – по-французски «Записки…» печатались в Париже(1712 г.), Страсбурге (1740 г.), Амстердаме (1746 и 1756 гг.). В1769 г. известный военный теоретик Ланселот Тюрпен де Криссе (1716-1793), выпустил трехтомные «Комментарии…» к этому сочинению, попытавшись критически осмыслить опыт Монтекукколи в связи с практикой военного дела во Франции, и доказав тем самым, что даже спустя столетие наставления прославленного австрийского полководца не утратили своей ценности.

Однако бег времени неумолим, и трудам Монтекукколи из практического руководства по военному делу суждено было превратиться в литературный памятник. Снабженные предисловиями известных ученых, основательными комментариями и ссылками, они продолжали издаваться во Франции, Италии, Германии, Великобритании. В конце 90-х годов XIX в. собрание сочинений Монтекукколи в четырех томах, включавшее труды по военной теории, истории, а также его переписку, хранившуюся в австрийском Императорском и королевском военном архиве, было выпущено в Вене.

В 2000 г. в одном из издательств Милана вышло последнее к настоящему времени многотомное итальянское издание произведений Монтекукколи.

Отечественным любителям военной литературы повезло гораздо меньше: русский перевод «Записок…», сделанный с одного из французских изданий (вероятно, страсбургского) переводчиком Петербургской Академии наук С. С. Волчковым (1707-1773), был напечатан небольшим тиражом в типографии Московского университета еще в царствование Елизаветы Петровны, в 1760 г., до настоящего времени не переиздавался и относится к категории книжных редкостей, которыми может похвастаться далеко не каждая научная библиотека. Впрочем, с точки зрения целесообразности отказ от стереотипного переиздания вполне объясним: перевод Волчкова небрежен, коряв и тяжел даже для своего времени, изобилует, стилистическими и смысловыми ошибками и малопонятными кальками вместо тех терминов, которым не удалось подобрать русские аналоги, в нем отсутствуют примечания и комментарии. Но и воздерживаясь от оценки профессионализма Волчкова как переводчика – а его работы вызывали резкие нарекания таких корифеев русской словесности как М. В. Ломоносов и В. К. Тредиаковский, – нельзя не обратить внимание, что, берясь за перевод столь специфического текста, он не обладал и начатками безусловно необходимых в этом случае знаний в области военного дела и зачастую, переводя, даже не понимал написанного, так что иные фрагменты, вышедшие из-под его пера, кажутся нелепым набором слов. Очевидно, что для наших современников – любителей военной истории, которые вынуждены судить об одном из выдающихся произведений военной мысли лишь по отрывочным архаическим цитатам, был необходим новый перевод – общедоступный, ясный и, главное, отвечающий исторической и культурной значимости труда автора. Именно такой перевод и предлагается вниманию читателей. Чтобы сохранить преемственность отечественной традиции, я взял за основу для него французский текст 1712 г. (с примечаниями на полях и пояснительными схемами), который в процессе работы сверял с критическим итальянскими зданием (Opere di Raimondo Montecuccoli, Torino, 1852).

Кроме того, в новом переводе:

• военные термины унифицированы и приведены в соответствие с современным их содержанием в русской и советской специализированной литературе;
• географические названия и имена также унифицированы, введено их написание согласно русской литературной традиции;
• упорядочены наименования мер и весов, встречающиеся в тексте;
• текст снабжен примечаниями, касающимися исторических лиц, событий, терминологии и, в ряде случаев, особенностей перевода, написания имен, названий и т. д.

Я. С. Семченков, февраль 2012 г.

О содержании и формате подачи материала лучше всего расскажут эти примеры страниц:

Год издания: 1982.

Автор: Эльжбета Будзинская (Elżbieta Budzińska).

Издательство: Издательство Варшавского Университета, Варшава (Польша).

Язык: польский + текста дневника на французском (в оригинале).

Формат: 16,7х24х1,5 см.

Переплёт: мягкий.

Бумага: офсетная.

Количество страниц: 356.

Иллюстрации: 138 чёрно-белых репродукций рисунков.

Тираж: 500 экз.

ISBN: 0509-7185.


О книге:

Дневник художника, архитектора и военного инженера Яна Анри Мюнца (1727-1798), который в 1781-1783 гг. совершил путешествие по территории Украины, на тот момент принадлежавшей Польше. Путешественник вёл дневник и сделал множество рисунков пейзажей, сёл, городов и других всевозможных локаций. На рубеже конца 1970-х - начала 1980-х Эльжбета Будзинская подготовила издание его дневника, снабдив его переводом, понятной структурой, примечаниями, дополнениями и комментариями.

Оглавление:

На польском:

В переводе:

Цитата

• Предисловие - 5
• Жизнь и деятельность Яна Генриха Мюнца - 11
• История наследия - 22
• Путешествия Мюнца по Польше и Украине - 28
• Язык заметок Мюнца (Г. Ющаковская) - 41
• Резюме - 44
• Дневники путешествия - 49
• Каталог рисунков - 243
• Приложение: Les voyages pictoresąues de Jean-Henri Milntz en Pologne et en Ukrainę - 273
• Сокращения и список использованной литературы - 340
• Список географических названий - 345
• Список имён - 353
   

Примеры страниц:

Дневник путешествия:
         

Каталог рисунков:


Приложение с текстом дневника в оригинале (на французском):

Список географических названий (названия зачастую фигурируют в текстах дневника, и намного реже в подписях рисунков):
       

Список имён:
 

Рік видання: 2019

Автори: Борис Возницький (текст), Лариса Возницька-Разінкова (упорядкування, примітки)

Видавництво: Коло, Дрогобич

Мова: українська

Формат: 17,4 х 24,2 х 2,3 см (70 х 100/16)

Обкладинка: тверда

Папір: ламінований

Кількість сторінок: 280

Ілюстрації: велика кількість чорно-білих і кольорових фото

Наклад: 1000 прим.

ISBN: 978-617-642-452-9

Аннотація:

Цитата

Спогади Героя України Бориса Возницького - це і довірлива сповідь, і заповіт нащадкам перед лицем вічності. Результатом подвижницької праці мистецтвознавця та створеного ним колективу стала Львівська національна галерея мистецтв — найбільший музейний заклад України європейського значення, що носить його ім'я.

Спогади писалися спонтанно, у рідкісні вільні хвилини, оскільки Возницький постійно був у русі, працював, зокрема, тяжко фізично, аж до виснаження, мотався між філіями галереї, їздив у зарубіжні відрядження як головний музейник України.

І кількісно, і якісно зроблене Возницьким, як і його тактика й стратегія розвитку українського музейництва та культури, —досі повною мірою не висвітлено, не осмислено. Це видання - лише частка життєпису Возницького. Та навіть окремі його фрагменти - надзвичайно яскраві і захопливі. У спогадах - природна вдача Возницького. Жодного зовнішнього пафосу, жодного самозвеличення, жодних амбіцій. Усе ніби проти буденного, як і має бути.

Тріумфальною аркою Возницькому і його колективу є розгорнута в часі і просторі Національна галерея (замки, палаци, вежі, шедеври старожитності, дух історії і велич культури). У символічному плані — це Собор Бориса Возницького.

 Приклади сторінок:

Зміст:

Цитата

Вступне слово. Лариса Возницька-Разінкова - 9

Останній маршрут. Любов Пшенична - 10

«У всякого своя доля і свій шлях широкий» - 23

Дитячі роки - 27

Мати - 35

Моя академія - 41

Мої вишколи - 63

Буща - 69

Моя дорога в музей - 87

У Львівській картинній галереї - 97

Роздуми про замки - 169

Українські музеї напередодні третього тисячоліття, 1994 рік - 183

Виписки зі щоденників - 195

Слово на прощання. Роман Лубківський - 211

Борис Возницький та Сергій Параджанов. Лариса Возницька-Разінкова - 219

Кілька слів у вінок па’мяті Бориса Возницького. Любомир Медвідь - 223

Геній музейництва. Павло Романюк - 227

Музеї, створені та відкриті Б. Возницьким як цілісний комплекс ЛНГМ - 267

Нагороди і відзнаки - 269

Примітки - 273

Год издания: 2018

Авторы: Филипп Брагар (Philippe Bragard), Николя Фошер (Nicolas Faucherre), Франсис Пьер (Francis Pierre), Эммануэль де Круи-Шанель (Emmanuel de Crouy-Chanel), Мишель Депретер (Michael Depreter), Вианни Мюллер (Vianney Muller), Рене Эльтер (René Elter), Милен Дидио (Mylène Didiot), Жюльен Трапп (Julien Trapp), Рене Эльтер (René Elter), Давид Ковелли (David Covelli), Ричард Маэ (Richard Mahée), Джеки Прованс (Jacky Provence), Реза Дехган Камараги (Reza Dehghan Kamaragi), Брис Колле (Brice Collet), Лоран Виссьер (Laurent Vissière), Адриен Вюйлемен (Adrien Vuillemin), Андреас Купка (Andreas Kupka), Жан-Жак Швин (Jean-Jacques Schwien), Максим Месснер (Maxime Messner), Жоффруа Руссе (Geoffrey Rousset), Ален Саламань (Alain Salamagne), Жан-Бернар де Ваивр (Jean-Bernard de Vaivre), Анастасия Кумусси (Anastasia Koumoussi), Винсент Ори (Vincent Ory), Жоанна Баретто (Joana Barreto), Фернандо Кобос (Fernando Cobos), Кристиан Норман (Christian Normand), Луи де Буффьер (Louis de Buffières), Бенуа Дювивье (Benoît Duvivier), Пейо Хосеба Монтеано Сорбет (Peio Joseba Monteano Sorbet), Жиль Парен (Gilles Parent), Айтор Пескадор Медрано (Aitor Pescador Medrano), Кристиан Корвизье (Christian Corvisier), Мишель Кост (Michel Coste), Мишель Коларделль (Michel Colardelle)

Издательство: Presses universitaires de Nancy - Éditions universitaires de Lorraine, Нанси (Франция)

Язык: французский + вступительное слово и заключение на английском

Формат: 21,1х29,7х2,5 см.

Переплёт: мягкий

Бумага: мелованная

Количество страниц: 518

Иллюстрации: множество фотографий, планов, схем, карт, рисунков, гравюр и т.п.

Тираж: ?

ISBN: 978-2-8143-0514-4


Аннотация:

Цитата

Материалы международной конференции, организованной 11 и 12 декабря 2015 г. в Эпинале и Шатель-сюр-Мозель во Франции.

Между балансом и переломом, 1500-е годы отмечены "большими открытиями", в особенности художественными, интеллектуальными и технологическим подъёмом, который подтолкнул Европу к новому времени. В этом контексте брутальная способность металлических ядер пробивать бреши в стенах вначале разобщила, а затем унифицировала архитектурные защитные решения. Эти зачастую старомодные, иногда эффективные ответы на прогресс пороховой артиллерии - звенья неизбежного эволюционного пути с присущими ему административными, финансовыми, стратегическими и тактическими переломами - демонстрируют большой баланс в формах созданной военной архитектуры. 

Область исследования этого коллоквиума касается именно экспериментов, проведённых около 1500 года в ответ на современные атаки. Различные доклады, представленные в этом издании, показывают, что это движение модернизации является общим для всех государств Европы, даже в османском мире, и даже до внедрения бастионной системы около 1530 года, снизившей затраты, фортификация стандартизировала свои методы для интеграции артиллерии. 

Примеры страниц:

Содержание:

В оригинале:

В переводе:

Цитата

 

• Благодарности - 8
   
• Введение: 1500-е гг., время баланса или перелома? - 11
  Филипп Брагар и Николя Фошер
   
• Введение (на английском языке) - 13
  Филипп Брагар и Николя Фошер
   
• Чёрный порох: медленное и сложное освоение гремучей смеси - 15
  Франсис Пьер
   
• Новая артиллерия, трансформация осадной войны и вызовы для фортификации (1475-1500) - 29
  Эммануэль де Круи-Шанель
   
• Замковая артиллерия и зарождение арсенала в Бургундских Нидерландах: конец средневекового замка? - 39
  Мишель Депретер
   
• Адаптация к артиллерии в пределах замкового наследия Невшатель-Бургонь - 49
  Вианни Мюллер
   
• Крепость Шатель-сюр-Мозель: программа бургундского авангарда на земле Лотарингии - 71
  Рене Эльтер
   
• Адаптация городской стены Меца под артиллерию: изучение отчетов "Gouverneurs des Murs" (1463-1542) - 97 
  Милен Дидио
   
• Оборона Меца около 1500 года при помощи артиллерийского снаряжения - 111
  Жюльен Трапп
   
• Укрепление и артиллерия в Нанси в конце 15 - середине 16 века: в направлении европейской столицы - 131
  Рене Эльтер
   
• Модернизация королевской крепости на рубеже 16 века на примере Лангра (1470-1540) - 155
  Давид Ковелли
   
• Башня-бульвар в Мусси-сюр-Сен (конец 15 - начало 16 века) - 175
  Ричард Маэ, Джеки Прованс, Реза Дехган Камараги
   
• Городские стены в Шампани перед лицом артиллерии: пример Труа, Шалон-ан-Шампань и Реймса (конец 14 - начало 16 века) - 195
  Брис Колле
   
• Модернизация стен: Дижон в начале 16 века - 231
  Лоран Виссьер
   
• Первая попытка приспособления стен малых и средних городов Эльзаса под огнестрельное оружие (15-16 века) - 239
  Адриен Вюйлемен
   
• Больверк, пастей и бастион: эволюция военной архитектуры в Германии с 15 по 16 век - 255
  Андреас Купка
   
• Замки и огнестрельное оружие во Франш-Конте. Мнимые преобразования? - 271
  Жан-Жак Швин, Максим Месснер
   
• Средневековые укрепления и огнестрельное оружие: бюджетное приспособление или строительство пушечных башен или бульвара, как в Презийи? - 305
  Жоффруа Руссе
   
• Аррас 1500 года: укрепление города на заре раннего нового времени - 321
  Ален Саламань
   
• Пороховая артиллерия госпитальеров на Родосе и Додеканесе: адаптация фортификаций некоторых локаций - 337
  Жан-Бернар де Ваивр 
   
• Форт Рио (Греция), форт 1500-х годов в Османском море - 353
  Анастасия Кумусси, Винсент Ори
   
• Неаполитанская артиллерия накануне итальянских войн: малоизвестный инвентарь второй половины 15 века - 367 
  Жоанна Баретто
   
• Испанские укрепления и артиллерия между 1495 и 1503 годами: борьба за технологическое превосходство в итальянских войнах
  Фернандо Кобос
   
• Шато Пиньон: испанская крепость в Наварре (1513-1527) - 405
  Кристиан Норман, Луи де Буффьер, Бенуа Дювивье, Пейо Хосеба Монтеано Сорбет, Жиль Парен, Айтор Пескадор Медрано
   
• Родемак: частная крепость в герцогстве Люксембург, перестроенная после 1492 года для маркграфов Баденских - 425
  Кристиан Корвизье
   
• Княжество Седан при Роберте де ла Марке - 447
  Филипп Брагар
   
• Формулы артиллерийского усиления фортификаций в старых Нидерландах, 1480-1530 гг. - 465
  Филипп Брагар
   
• Интерпретация замка Бонагиль - 481
  Николя Фошер, Мишель Кост
   
• Заключение - 499
  Мишель Коларделль
   
• Заключение (на английском) - 505
  Мишель Коларделль

 

Год издания: 2015 (на основе материалов 1900 и 1905 гг.)

Издательство: Герда, Днепр

Язык: русский

Формат: 16х24х3 см

Переплёт: мягкий

Бумага: офсетная

Количество страниц: 504

Иллюстрации: отсутствуют (если не считать 1 портрета и нескольких копий документов)

Тираж: 500 экз.

ISBN: 978-617-7097-00-5

Книга на сайте издательства

Аннотация:

Цитата

Репринтное воспроизведение 2-го выпуска «Летописи Екатеринославской учёной архивной комиссии» (1905 г.) продолжает серию «Editio Princeps», в которой представлены публикации источников и материалов по истории и культуре Приднепровья, являющиеся исключительной библиографической редкостью. Данный выпуск ЛЕУАК дополнен монографией М.К. Дубецкого «Кодак. Пограничная крепость и её окрестности», которая в переводе на русский язык издается впервые.

Предлагается вниманию специалистов-историков, студентов высших учебных заведений гуманитарного профиля, краеведов и всех, кто интересуется историей Южной Украины ХVII-ХIХ вв.

От редакции:

Из истории второго выпуска ЛЕУАК:

Оглавление Части I:

Цитата

К истории управления Новороссии князем Г.А. Потёмкиным.

• Ордера 1790 и 1791 г. А. Богумил - 1
• Ордера 1790 г. - 5
• Ордера 1791 г. - 93

К истории управления Новороссии князем Г.А. Потёмкиным.

• Ордера 1775 и 1776 года. А. Богумил - 1
• Ордера 1775 года - 3
• Ордера 1776 года - 34
• Ведомость состоящих по левую сторону реки Днепра в крае бывшего Запорожья селениях и зимовниках и в оных о числе душ обоего пола в части Азовской губернии. Приложение. - 117

К истории гор. Григориополя. А. Богумил - 1

  I. И реестр, во сколько суммою обойдится может Григориопольское строение, без возврату казне, полагая примерно - 1
  II. Прошение армян переселенных в Григориополь на имя императрицы Екатерины II - 2
  III. Список - 10

Из Екатеринославской старины [из архива Екатеринославского Нижнего Земского суда до 1808 г.] В. Пичета - 13

Из Екатеринославской старины. Архив Екатеринославского Нижнего Земского суда [дела 1820—1825 гг.] В. Пичета - 22

Новомосковский уезд в 1860 г. (По архивным данным). А. Богумил - 30

• Дела Новомосковского Нижнего Земского Суда за 1860 (сохранившиеся) - 41
• Дела Новомосковского земского исправника на 1860 год - 43

Политико-экономические взгляды Юрия Крижанича в связи со состоянием Московского государства во второй половине XVII века. В. Пичета - 47

Дело о попе Фёдоре Чепельовском (Из связки секретных дел, хранящихся в архиве Екатеринославского Губернского Правления). В. Пичета - 69

Приложения к Части I.

Приложение 1 (к ордеру п. н. 537).
Ордер князя Г. Потёмкина Азовскому губернатору В. Черткову № 651 от 16 (27) марта 1776    года - I

Приложение 2 (к ордеру п. н. 548).
Ордер князя Г. Потёмкина Азовскому губернатору В. Черткову № 590 от 22 марта (2 апреля) 1776 года - III

Приложение 3 (к ордеру п. н. 596).
Ордер князя Г. Потёмкина Азовскому губернатору В. Черткову № 1721 от 25 июня (6 июля) 1776 года - V

Приложение 4 (к ордеру п. н. 636).
Ведомость о привезенных сюда с архипелага разных наций людей - VII

Ордер князя Г. Потёмкина Азовскому губернатору В. Черткову № 2287 от 13 (24) августа 1776 года - VIII

Примеры страниц:

Одно из приложений:

Оглавление Части II:

Цитата

Мариан Кароль Дубецкий (1838—1926). М. Нагельский - 355

Кодак. Пограничная крепость и её окрестности. М. Дубецкий - 361

Комментарии - 461

О Мариане Кароле Дубецком:

Примеры страничек:

Год издания: 2004

Автор: Ян Лешек Адамчик (Jan Leszek Adamczyk)

Издательство: Свентокшиская Политехника, Кельце (Польша)

Серия: Монографии, исследования, диссертации №48 (Monografie, Studia, Rozprawy 48)

Язык: польский

Формат: 21х29,5х1,3 см.

Переплёт: мягкий

Бумага: офсетная

Количество страниц: 250

Иллюстрации: множество чёрно-белых планов, фрагментов карт, рисунков

Тираж: ?

PL ISSN: 0239-4952
 

Резюме (в переводе):

Цитата

В ранее новое время Польшу называли Предмурьем христианской Европы. Гранича на юго-востоке с вассалами Турецкой империи, в т.ч. с Крымским ханством, на протяжении более двух веков она останавливала вторжение мусульманских захватчиков. Постоянные татарские наезды и большие турецкие походы достигали юго-восточных воеводств тогдашней Речи Посполитой (в большинстве своём это были земли нынешней Украины), где их встречало вооружённое сопротивление. 

Темой работы являются долговременные фортификации на территории исторических воеводств (названные в данной работе предмурьем), которые формировали юго-восточную границу Речи Посполитой с середины XV до конца XVII веков. Оборонительные сооружения, подавляющее большинство которых не сохранилось до нашего времени, были идентифицированы на основе данных источников и литературы, затрагивавшей эти вопросы. Работа включает в себя не только замки/крепости, но и те оборонительные сооружения, которые служили для защиты поселений.

Книга разделена на две части. Первая содержит историко-географическое описание предмурья, а также военных операций, проходивших на его территории (Раздел I); обсуждение государственной организации обороны юго-восточных кресов Речи Посполитой, описание и систематика государственных и частных крепостных сооружений, возведённых с конца средневековья до конца XVII века и игравших не локальную роль (Раздел II); характеристику специфических для этой территории долговременных фортификаций, защищавших территории поселений (Раздел III). Вторая часть книжки представляет собой научно подготовленный каталог с 730 локациями, в которых были постоянные фортификации. 

В описанный период существовало множество укреплённых поселений, что контрастировало с нехваткой сильных крепостей, имевших значительный вес в региональной или государственной системе обороны. Этот образ ничем не напоминает пейзаж Западной Европы, включая западный "габсбургский" отрезок европейского предмурья, где многочисленные крепости блокировали все значимые коммуникационные узлы. В Речи Посполитой не дошло, в основном по системным причинам, до строительства системы сильных государственных крепостей, хотя подобные попытки предпринимались. Со второй половины XVI в.  на этих территориях росли огромные состояния и это магнаты, а не государство, строили наиболее крупные крепости, которых, однако, было слишком мало, и потому они "растворялись" в тех огромных пространствах. Однако в течение двух столетий польское предмурье успешно сопротивлялось непрестанным вторжениям, не теряя никаких своих территорий. Прежде всего это была заслуга польского войска, состоявшего в основном из конницы, готовой сражаться с таким подвижными противником, каким были татары. В этой специфической подвижной войне большую поддержку войску оказывала существующая фортификация.

Мурованые, а намного чаще дерево-земляные защитные сооружения предмурья возводились на основе разных традиций, как западных, так и восточных, русских. Заслуживает внимания живучесть вышедшей из Италии бастейной системы, очень популярной здесь в XVII веке. Чаще всего это был регулярный в плане замок с бастеями на углах. Другой формой были большие не регулярные в плане крепости с толстыми стенами и мощными бастеями, расположенные на скалистых возвышенностях. На Подолье сформировалась характерная для земель предмурья форма бастеевого замка с так называемыми "заломами", описанная Богданом Геркеном. 

Начиная с последней четверти 16-го века на предмурье всё чаще и чаще возводились бастионные фортификации, изначально итальянского типа. Бастионные очертания получили также магнатские города-крепости: Замосць, Броды, Станиславов. В XVII веке большой популярностью пользовались земляные бастионные фортификации голландского типа. В восточной части предмурья, присоединённой к Польскому Королевству после 1569 г., функционировали деревянные замки, построенные по традиции, восходящей к Киевской Руси. Они отличались деревянными стенами, состоящими из прясел, называемых городнями. Как и в средневековье, в раннее новое время на предмурье были укреплены все поселения, феодальные города и усадьбы, и даже сёла. Также была популярна известная со средневековья форма "refugium" - защитного сооружения, которое могло служить убежищем для окрестного населения. Преимущественно это были дерево-земляные постройки, часто архаические, попросту средневековые по форме. Чаще всего, используя развитие искусства фортификации раннего нового времени, снабжали их более-менее регулярными очертаниями и насыпанными из земли бастеями или бастионами.

Резюме в на польском и английском:
 

Об авторе:

Ян Лешек Адамчик (1951-2010), историк искусств, профессор Свентокшишской Политиехники.

В 1969 г. начал изучать историю искусства на историко-философском факультете Ягеллонского университета. В 1975 г. написал магистерскую работу "Две формы интерьера костёла бенедиктинок в Станётках". В 1989 г. в Институт археологии и этнологии ПАН в Варшаве защитил докторскую диссертацию по теме пространственных и функциональных изменений Замковой горы в Кельце в 1637-1789 гг. (опубликована в 1991 г.). Степень хабилиторованного доктора получил на архитектурном факультете Вроцлавской Политехники на основе работы "Долговременные фортификации на польском предмурье с середины XV до середины XVII веков". Автор множества статей по теме истории искусств и архитектуры.

Примеры страниц:

Вступление:
    

Каталог:
    

Карта охвата:



Оглавление (переводе):

Цитата

Вступление:

• Предмет и цель исследования - 5
• Территориальные и временные рамки - 5
• Использованные источники - 6
• Состояний исследований - 7
• Структура работы - 9

Первый раздел. Предмурье:

• Историко-географическое описание земель предмурья - 11
• Урбанистические процессы на предмурье - 16
• Театр военных действий на предмурье со 2 половины XV до конца XVII веков - 17
  - Наезды татар - 17
  - Первые вооружённые конфликты с Турцией и походы на Молдавию - 18
  - Тягостное соседство Крымского Ханства - 19
  - Казаччина - 21
  - Война с Турцией 1617-1621 гг. - 23
  - Казацкие восстания - 26
  - Вступление в войну России и раздел Украины - 30
  - Войны с Турцией 1672-1699 - 32
• Примечания на полях раздела - 36

Второй раздел. Фортификации предмурья в региональной и государственной системах обороны:

• Организация обороны юго-восточных кресов Речи Посполитой в системе обороны государства - 38
• Оборона предмурья в военной литературе - 42
• Долговременные фортификации на предмурье в системе обороны государства - 45
• Вежевые и башенные системы - 49
• Бастеевая система - 50
• Бастионная система - 55
• Деревянные "муры" замков, перешедшие к Короне от Литвы после 1569 г. - 60

Третий раздел. Долговременная фортификация, служащая для защиты поселений:

• Refugium [Убежища] - 65
• Замочки и оборонные дворы - 68
• Использование водных преград - 69
• Использование земляных укреплений средневековых городищ - 70
• Материалы, использованные для строительства укреплений - 71
• Земляные сооружения - 72
• Деревянные конструкции - 73
• Окончание - 75

Долговременные фортификации на предмурье. Каталог:

• Воеводства: Русское, Белзское, Подольское, Брацлавское и Киевское - 77

Литература по теме - 241
Резюме:
- на польском - 247
- на английском - 249
Карта локаций, упомянутых в каталоге оборонных объектов - 251
 

Оглавление на польском:

Год издания: 2000

Координатор: Карлос Хосе Эрнандо Санчес (Carlos José Hernando Sánchez)

Авторы: Бруно Адорни (Bruno Adorni), Мигель Алонсо Бакер (Miguel Alonso Baquer), Антонио Альварес-Оссорио Альварино (Antonio Alvarez-Ossorio Alvariño), Джузеппе Бертини (Giuseppe Bertini), Фернандо Буза Альварес (Fernando Bouza Alvarez), Алисия Камара Муньос (Alicia Cámara Muñoz), Хосе Хавьер де Кастро Фернандес (José Javier de Castro Fernández), Фернандо Кобос Гуэрра (Fernando Cobos Guerra), Алессандра Коппа (Alessandra Coppa), Лилиан Дюфур (Liliane Dufour), Джованни Мария Фара (Giovanni María Fara), Франсиско Форналс (Francisco Fornals), Барт де Груф (Bart de Groof), Карлос Хосе Эрнандо Санчес (Carlos José Hernando Sánchez), Мария Долорес Эрреро Фернандес-Кесада (María Dolores Herrero Fernández-Quesada), Шарль ван ден Хювел (Charles van den Heuvel), Педро Мора Пирис (Pedro Mora Piris), Хуан Антонио Родригес-Вильясанте Прието (Juan Antonio Rodríguez-Villasante Prieto), Бернард Роосенс (Bernard Roosens), Антонио Санчес-Хихон (Antonio Sánchez-Gijón), Никола Солдини (Nicola Soldini), Марино Вигано (Marino Viganó), Леонардо Виллена (Leonardo Villena), Луиджи Зангери (Luigi Zangheri)

Издательство: Испанская ассоциация друзей замков / Asociación Española de Amigos de los Castillos, Мадрид (Испания)

Язык: испанский

Формат: 23,8х31х5 см.

Переплёт: твёрдый + суперобложка, но есть вариант и с мягкой обложкой

Бумага: мелованая

Количество страниц: 672

Иллюстрации: ок. 350 цветных и чёрно-белых изображений (графюры, картины, планы, чертежи, карты, фото и др.)

Тираж: ?

ISBN: 84-95457-09-1

Книга на сайте издательства

Аннотация:

В конце 1990-х гг. было принято решение к 500-летнему юбилею со дня рождения Карла V Габсбурга (1500-1558) подготовить амбициозное издание, которое бы рассматривало различные аспекты развития фортификации при этом правителе. Ряд авторов, специализирующихся на военной истории и укреплениях, в рамках концепции единого издания написали статьи, которые в итоге и сформировали эту книгу.

Карл V правил обширными землями, граничащими с враждебными и могущественными государствами, и потому вопрос защиты владений для императора имел большое значение. Для реализации многочисленных строительных программ у Карла V были все необходимые компоненты: передовые знания и наработки, собранные с разных уголков его владений, деньги (его казну пополняли в т.ч. и золотые потоки из Нового Света), а также талантливые военные инженеры, находящиеся на службе Габсбургов. Карл V не только повлиял на развитие так называемой итальянской фортификационной школы, но также поспособствовал значительному усилению интереса к бастионной фортификации в разных уголках Европы, в т.ч. и в Нидерландах, где императором были заложены основы для формирования нидерландской/голландской фортификационной школы.
 

Примеры страниц:

Содержание:

В оригинале:
 

В переводе (+ ссылки на некоторые статьи):

Цитата

ПРЕЗЕНТАЦИЯ:

• Федерико Трилло-Фигероа и Мартинес-Конде (Министерство обороны) - 8
• Антонио дель Росаль и Гранада (Маркий де Сальс, президент Испанской ассоциации друзей замков) - 10
• Хуан Карлос Элорза Гвинея (президент Государственного Общества памяти Филиппа II и Карла V) - 12

ПРОЛОГ:

• Карл V, военный герой - 15
  Фернандо Чека Кремадес

ВВЕДЕНИЕ:

• Знания и сила. Военная архитектура во владениях Кала V - 21
  Карлос Хосе Эрнандо Санчес

I. ОСНОВЫ:

• Культура знати и военное обучение - 95 
  Фернандо Буза Альварес
   
• Гнездо тирана или символ суверенитета: цитадели в управлении монархии - 117
  Антонио Альварес-Оссорио Альварино
   
• Искусство и техника в фортификации - 157
  Педро Мора Пирис
   
• Пушки и замки: артиллерия и реновация военной архитектуры - 171
  Мария Долорес Эрреро Фернандес-Кесада
   
• Корабли и фортификации. Подход Карла V к защите морских границ Империи - 195
  Хуан Антонио Родригес-Вильясанте Прието
   
• Проектирование и техническое развитие испанских переходных фортификаций - 219
  Фернандо Кобос Гуэрра, Хосе Хавьер де Кастро Фернандес
   
• Дебаты по [вопросам] фортификации в Империи и в Испанской монархии, 1535-1574 гг. - 245
  Хосе Хавьер де Кастро Фернандес, Фернандо Кобос Гуэрра

II. ЦИРКУЛЯЦИЯ ИДЕЙ И ОПЫТА:

• Книги по фортификации. Циркуляция технических знаний - 271
  Леонардо Виллена
   
• Циркуляция идей благодаря трактатам миланских военных инженеров, находящихся на службе Карла V и Филиппа II - 301
  Алессандра Коппа
   
• Педро Наварра, предтеча военных инженеров - 321
  Мигель Алонсо Бакер
   
• Альбрехт Дюрер и Фердинанд I Австрийский - 339
  Джованни Мария Фара
   
• Губернатор инженер: Ферранте Гонзага и стратегия домена в Италии - 355
  Никола Солдини
   
• Франческо де Марки и Испанская монархия - 389
  Барт де Груф, Джузеппе Бертини

III. РЕАЛИЗАЦИИ:

• Королевство Кастилия - 415
  Алисия Камара Муньос
   
• Королевство Арагон. Фортификации на границах в эпоху правления Карла V - 441
  Франсиско Форналс
   
• Королевство Сардиния. "La fortifficaçio dela present Çiutat y Castellij Caller". Военная архитектура Карла V и Филиппа II (1523-1572) - 469
  Марино Вигано
   
• Королевство Сицилия. Фортификации во времена Карла V - 493
  Лилиан Дюфур
   
• Неаполитанское королевство. Фортификации города и окрестностей при Карле V - 515
  Карлос Хосе Эрнандо Санчес
   
• Миланское герцогство. Фортификации при Карле V - 555
  Бруно Адорни
   
• Нидерланды. Фортификация и венец обороны Империи Карла V - 579
  Шарль ван ден Хювел, Бернард Роосенс
   
• Священная Империя - 607
  Луиджи Зангери
   
• Ля Голетта, Бона, Беджая и Африка. Военные базы Королевства Тунис в средиземноморской политике императора - 625
  Антонио Санчес-Хихон
   

Индексы [списки имён и географических названий] - 653

Год издания: 1990

Автор: Ульрих фон Вердум (Ulrich von Werdum)

Под редакцией: Силке Крамер (Silke Cramer)

Издательство: Peter Lang, Франкфурт-на-Майне (Германия)

Серия: Геликон - вклад в немецкую литературу (Helicon - Beiträge zur deutschen Literatur)

Язык: немецкий

Формат: 14,9х21х2,9 см.

Переплёт: мягкий

Бумага: офсетная

Количество страниц: 602

Иллюстрации: 1 гравюра + 1 фотокопия одного из листов дневника

Тираж: ?

ISBN: 3-631-42037-4

ISSN: 0721-2879

Книга на сайте издательства

Аннотация (в переводе):

Цитата

Эта работа является первым полным изданием ранее не публиковавшихся путевых журналов благородного восточно-фризского исследователя 17 века, Ульриха фон Вердума (1632-1681). С 1670 по 1677 годы он путешествовал по Польше, Франции, Англии, Дании, Швеции и Германии.

Вступительное слово от редактора:

Цитата

Эта книга содержит ранее не публиковавшийся дневник путешествий 17 века - путевой журнал Ульриха фон Вердума 1670-1677 гг., в котором описываются его поездки по различным европейским странам. Благодаря различным источникам я смогла найти рукопись дневника в библиотеке г. Йевер (Германия, Остфрисланд). Тексту дневника предшествует введение, в котором, с одной стороны, сообщаются сведения о личности автора, а также более подробная информация о его докладе, а с другой - о литературе о путешествиях.  Согласно концепции данной работы, сконцентрированной на самом дневнике, эту сложную тему можно было только затронуть, но не очень подробно. За дружескую поддержку и советы по созданию этой работы я хотел бы поблагодарить профессора доктора Вульфа Сегебрехта, который в 1986 г. принял её в качестве дипломной работы по германистике на факультете языка и литературы в Бамбергском университете. Я также хотела бы поблагодарить моих родителей, родственников и друзей за всевозможную помощь, без которой эта книга не появилась бы.

О редакторе (в переводе):

Цитата

Силке Крамер родилась в 1959 г. в г. Дельменхорст (Германия). С 1979 по 1986 год изучала немецкий и английский языки в университетах Мюнстера/Вестфалии и Бамберга. Окончил Бамбергский университет дипломированным специалистом по германистике. С 1987 г. работает в частной языковой школе.

Примеры страниц:

Содержание:

На немецком:
 

В переводе:

Цитата

Вступительное слово - 5

Биография Ульриха фон Вердума - 7

Сведения об Ульрихе фон Вердуме - 9

Сочинения Ульриха фон Вердума - 11 

Рукопись "Дневника путешествия" - 11

Копии, перепечатки и план издания - 13

Методология издания - 17

Особенности отчета о путешествии Ульриха фон Вердума - 18

Классификация "Дневника путешествия" - 21

Путешествия и литература о путешествиях - Обзор - 22

• Средневековье - 22
• Эпоха великих географических открытий - 23
• 17 век - 24
• 18 век - 26

Литературные термины для литературы о путешествиях - 27

Аподемика - 30
 

Текст "Дневника путешествия" - стр. с 1 по 543 
 

Список персон - 587

Приложение: Список сочинений Ульриха фон Вердума - 597

Библиография - 599

Список иллюстраций - 602

Год издания: 2012

Автор: Ульрих фон Вердум (Ulryk Werdum), автор вступления Дариуш Милевски (Dariusz Milewski)

Издательство: Muzeum Pałac w Wilanowie, Варшава (Польша)

Язык: польский

Формат: 17,5х23,8х2,2 см.

Переплёт: твёрдый

Бумага: офсетная

Количество страниц: 302

Иллюстрации: 52 черно-белые гравюры (виды городов, портеты, планы, карты и т.п.)

Тираж: ?

ISBN: 978-83-60959-75-6

Книга на сайте издательства

Аннотация в переводе:

Цитата

Автор этих записей, немец (или, точнее, фриз) Ульрих Вердум - фигура, в которой - как в человеческом зеркале - отражены мощные, контрастные краски второй половины 17 века - времени, когда Речь Посполитая переживала множество плохих и хороших приключений. Для того времени это была богатая и разносторонняя личность: в молодости студент знаменитого Гейдельбергского университета, похожий на учёного в тоге и берете, который - за хлебом - выбрал неопределенную судьбу "рыцаря удачи", евшего хлеб из множества печей и нюхавшего порох в местах сильно отдалённых от своего почтенного университета. Великий наблюдатель, не только умный, но и педантичный, который дня не прожил по синусоиде: если бы он мог, наверное, рассчитал бы расстояние от Львова до Теребовли в сантиметрах. На этих территориях (со значительной частью Диких Полей) разыгрываются самые интересные фрагменты заметок бывшего студента Гейдельберга. Судьба привела его на службу Яну III, чьими необычайными военными талантами он имел возможность восхищаться во многих ситуациях, особенно в знаменитом (и блестящем) походе против турок и татар в 1671 года. Вердум оставил нам прекрасный источник по истории короля Яна, особенно в качестве короля-предводителя, короля-победителя. Что ж, Яну III повезло с мемуаристом, а мы надеемся, что наша редакция Вердума докажет, что ему также повезло с издателями.

Ярослав Кравчик, главный редактор исторического журнала "Века говорят".

Аннотация на польском:

Цитата

Autor tych zapisków, Niemiec (a może lepiej powiedzieć – Fryz) Ulryk Werdum to postać, w której – jak w ludzkim zwierciadle – odbijają się mocne, skontrastowane barwy II poł. XVII w. – czasu, gdy Rzeczypospolitą spotkało tyle złych i dobrych przygód. I jak ów czas była to osobowość  wielce bogata i różnokształtna: za młodu student słynnego Uniwersytetu w Heidelbergu, zakrawający na uczonego w todze i birecie, który – za chlebem – wybrał niepewny los „rycerza fortuny”, co z niejednego pieca chleb jadł i wąchał proch w miejscach nader odległych od swej zacnej uczelni. Świetny przy tym obserwator, nie tylko bystry, ale i pedantyczny, który dnia nie przeżył sine linea: gdyby mógł to zapewne wyliczył by odległość od Lwowa do Trembowli w centymetrach. Na tych bowiem terytoriach (z niemałym przydatkiem Dzikich Pól) rozgrywają się najciekawsze fragmenty notatek ex-studenta Heidelbergu. Losy rzuciły go bowiem w służbę Jana III, którego niezwykłe talenty militarne miał okazję podziwiać w wielu potrzebach, zwłaszcza w sławnej (i genialnej) wyprawie przeciw Turkom i Tatarom z 1871. Werdum pozostawił nam świetne źródło do dziejów króla Jana, zwłaszcza króla-wodza, króla zwycięzcy. No cóż, Jan III miał szczęście do pamiętnikarzy: mamy nadzieję, że nasza edycja Werduma dowiedzie, że miał również szczęście do wydawców.

Jarosław Krawczyk, redaktor naczelny Magazynu Historycznego „Mówią wieki”

Оглавление в переводе:

Цитата

Вступление - 7

Дневник путешествий 1670-1672 - 23

Дневник полевого похода 1671 - 203

Список имён - 267

Список географических названий - 279

Вступление:

Примеры страничек:

Год издания: 2017

Авторы: Лешек Кайзер (Leszek Kajzer), Славомир Гавлас (Sławomir Gawlas), Станислав Колодзейский (Stanisław Kołodziejski), Пётр Ляшек (Piotr Lasek), Малгожата Хоровска (Małgorzata Chorowska), Войцех Волковский (Wojciech Wółkowski), Томаш Ратайчак (Tomasz Ratajczak), Агнешка Бохеньская (Agnieszka Bocheńska), Мацей Малахович (Maciej Małachowicz), Анджей Легендзевич (Andrzej Legendziewicz), Роберт Кункель (Robert Kunkel), Анна Марциняк-Кайзер (Anna Marciniak-Kajzer), Артур Гинтер (Artur Ginter), Славомир Юзвяк (Sławomir Jóźwiak), Януш Трупинда (Janusz Trupinda), Анджей Буко (Andrzej Buko), Тереза Родзиньская-Хоронжий (Teresa Rodzińska-Chorąży), Томаш Дзеньковский (Tomasz Dzieńkowski)

Издательство: Музей королевского замка в Варшаве (Польша)

Язык: польский + каждая статья снабжена аннотацией на английском языке

Формат: 19,3х24х2,2 см.

Переплёт: интегральный (тонкий картон)

Бумага: мелованая 

Количество страниц: 336

Иллюстрации: 91 изображение (чёрно-белые планы, схемы, фото, 3D-реконструкции)

Тираж: ?

ISBN: 978-83-7022-234-5

Аннотация (в переводе):

Цитата

Этот том является первой публикацией в новой издательской серии королевского замка в Варшаве, названной музеем "Colloquia castrensia" [в переводе с латыни "Замковый коллоквиум", т.е. нечто вроде "Научных бесед о замках"]. Задача серии - представить результаты исследований и создать дискуссионный форум по наиболее важным проблемам строительства резиденций и укреплений в Польше в средние века и в раннее новое время.

Том, открывающий серию - "Начала мурованых замков в Польше до середины XIV в." - это сборник статей, основанных на докладах, представленных во время одноимённой конференции [прошла 15-16 октября 2015 г.]. Конференция была междисциплинарной. Представители различных наук: историки, археологи, искусствоведы и историки архитектуры, позволили студентам ознакомиться с текущим состоянием исследований и указали области, требующие дальнейшего изучения, в том числе с привлечением других дисциплин и использованием современных методов точных наук.

Аннотация (на польском):

Цитата

Niniejszy tom to pierwsza publikacja w nowej serii wydawniczej Zamku Królewskiego w Warszawie - Muzeum zatytułowanej Colloquia castrensia. Zadaniem serii jest prezentacja wyników badań i stworzenie forum dyskusyjnego na temat najważniejszych problemów budownictwa rezydencjonalnego i obronnego na ziemiach polskich w średniowieczu i dobie nowożytnej.

Tom inaugurujący serią-Początki murowanych zamków w Polsce do połowy XIV w. - to zbiór artykułów powstałych na bazie referatów wygłoszonych podczas sesji pod tym samym tytułem. Konferencja miała charakter interdyscyplinarny. Przedstawiciele różnych nauk: historycy, archeolodzy, historycy sztuki i architektury, umożliwili słuchaczom zapoznanie się z aktualnym stanem badań i wskazali obszary wymagające dalszych studiów, także przy zaangażowaniu innych dyscyplin i zastosowaniu nowoczesnych metod nauk ścisłych.

Примеры страниц:

Оглавление:

В переводе:

Цитата

Пшемыслав Мрозовский
Вступительное слово - 7 

Лешек Кайзер
Вступительные примечания - 11

Славомир Гавлас 
Средневековый замок: генезис и общественно-политические функции - 17

Станислав Колодзейский
Начала замков в Краковской земле - 47

Пётр Ляшек
Начала замков в Мазовии в свете новых исследований - 69

Малгожата Хоровска
Начала замков в Нижней Силезии - Влень, Вроцлав, Легница - 93

Войцех Волковский
Начала варминских замков - проблема первоначальных функционально-пространственных схем замков варминской доминии до середины XIV в. - 114

Томаш Ратайчак
Пясты или Пржемысловичи? Начала мурованых королевских замков в Кракове и Познани - 127

Агнешка Бохеньская
Начала королевского замка в Варшаве - 147

Мацей Малахович
Комплекс резиденции панов из Стшельно в XIII в. на фоне дворянских резиденций в Силезии - 161

Анджей Легендзевич
Замок в Кожухуве до конца XIV в. - 179

Роберт Кункель
Сторожевая вежа в Казимеж-Дольном - результаты исследований, проведенных в ходе реставрационных работ замка в 2010 году - 195

Анна Марциняк-Кайзер, Артур Гинтер
Влияние результатов термолюминесцентных исследований на датировку самых ранних фаз замка в Севеже - 207

Славомир Юзвяк, Януш Трупинда
Пространственное и топографическое расположение тевтонских резиденций в Эльблонге и Мальборке в средние века в свете письменных источников - 225

Анджей Буко
Дворец или разноплановый жилой комплекс короля Данила? Из недавних исследований на Кафедральной горе в Хелме - 239

Тереза Родзиньская-Хоронжий, Томаш Дзеньковский
Княжеская резиденция XIII в. в Хелме. Археологические и архитектурные исследования самого древнего строительного этапа - 257

Библиография - 281
Именной показатель - 321
Список иллюстраций - 330

На польском:
 

Вступительное слово Пшемыслава Мрозовского, директора королевского замка в Варшаве:

Вступительные примечания Лешека Кайзера:

P.S. 12-13 октября 2017 г. всё в том же королевском замке в Варшаве прошла 2-ая конференция из того же цикла. Она носила название "Великое мурование. Замки в Польше при Каземире Великом" ("Wielkie murowanie. Zamki w Polsce za Kazimierza Wielkiego"). На основе докладов этой конференции также запланирован выпуск сборника материалов (2-й том серии). При Казимире наблюдался всплеск интереса к строительству укреплений из кирпича и камня, вклад этого монарха не остался незамеченными как летописцами, так и современными исследователями. И всё же, несмотря на обилие публикаций, тема всё ещё требует внимания и глубокого научного анализа. 

Год издания: 1975

Название сборника: Prace Naukowe Instytutu Historii Architektury, Sztuki i Techniki Politechniki Wrocławskiej, №9; Seria: Studia i Materiały, №3

Авторы: Тадеуш Броневский (Tadeusz Broniewski), Януш Богдановский (Janusz Bogdanowski), Юзеф Кемпа (Józef Cempa), Анна Доманская (Hanna Domańska), Юзеф Томас Францик (Józef Tomasz Frazik), Анджей Грушецкий (Andrzej Gruszecki), Эдмунд Малахович (Edmund Małachowicz), Станислав Медекша (Stanisław Medeksza), Ежи Розпедовский (Jerzy Rozpędowski), Ежи Станкевич (Jerzy Stankiewicz), Ярослав Видавский (Jarosław Widawski)

Издательство: Widawnictwo Politechniki Wrocławskiej, Вроцлав (Польша)

Язык: язык статей - польский, каждая статья снабжена резюме на англ. и русском языках

Формат: 20,8х29,4х0,8 см.

Переплёт: мягкий

Бумага: офсетная

Количество страниц: 172

Иллюстрации: множество чёрно-белых планов, схем, рисунков, гравюр, фото

Тираж: 1075 экз.

Оглавление:

Цитата

Wstęp  - 3

Tadeusz Broniewski
Albrecht Diirer, Niektóre pouczenia o umacnianiu miast, zamków i osiedli - 5
Некоторые наставления по укреплению городов, замков и селений

Janusz Bogdanowski
Basteje ziemne Małopolski w świetle traktatu Rei tormentańae ... (XV-XVI w) - 25
Земляные бастеи Малой Польши по трактату "Rei tormentańae ..." (XV-XVI вв.)

Józef Cempa
Bastejowe fortyfikacje Jawora - 35
Бастеевые фортификации Явора

Hanna Domańska
Piętnastowieczna modernizacja systemu obronnego zamku w Malborku - 49
Модернизация оборонной системы замка Мальборк в XV веке

Józef Tomasz Frazik
Niektóre umocnienia bastejowe w Polsce południowo-wschodniej - 65
Некоторые бастеевые укрепления юго-восточной Польши

Andrzej Gruszecki
Odkrycie w Ogrodzieńcu beluardu i systemów obronnych z wczesnego okresu wykształcania się fortyfikacji nowożytnej - 83
Открытие в Огродзенеце белюарда и оборонных систем раннего периода становления фортификации раннего нового времени

Andrzej Gruszecki
Uwagi na temat bastei tureckich (bizantyjska geneza bastejowych zamków na Podolu) - 93
Комментарии к турецким бастеям (византийский генезис бастеевых замков Подолья)

Edmund Małachowicz
Bastejowe fortyfikacje Wrocławia - 99
Бастеевые фортификации Вроцлава

Stanisław Medeksza
Bastejowe fortyfikacje zamku w Janowcu - 125
Бастеевые фортификации замка в Яновце

Jerzy Rozpędowski
Bastejowe fortyfikacje na Śląsku - 137
Бастеевые фортификации в Силезии

Jerzy Stankiewicz
Niektóre problemy bastejowych fortyfikacji Gdańska w pierwszej połowie XVI wieku - 147
Некоторые проблемы бастеевых фортификаций Гданська в первой половине XVI века

Jarosław Widawski
Modernizacja murów obronnych miast małopolskich spowodowana rozwojem broni palnej - 159
Модернизация оборонных стен малопольских городов, вызванная развитием огнестрельного оружия

Вступительное слово:

 


Примеры страниц:

Рік видання: 2018

Автор: Сергій Маярчак

Відповідальний редактор: к.і.н. Лариса Виногродська

Рецензенти: д.і.н. І.П. Возний, к.і.н. Б.А. Прищепа, к.і.н. В.А. Мельник

Видавництво: ФОП Сторожук О.В., Хмельницький

Мова: українська

Формат: 70х90/16 (15,7 х 22 х 2,2 см)

Обкладинка: м'яка

Папір: офсетний

Кількість сторінок: 488

Ілюстрації: чорно-білі карто-схеми, плани, малюнки

Наклад: 100 прим.

ISBN: 978-617-7143-11-5

Аннотація:

Цитата

У монографії досліджується історико-культурний розвиток Середньодністровського Лівобережжя у межах Хмельниччини (Центрального Поділля) протягом IX-XIII ст. Аналізуються й характеризуються: історія вивчення та джерела з історії регіону, природні умови регіону та історичні передумови його заселення, формування Пониззя (історичного ядра Поділля), населені пункти, господарська діяльність, торгівля, матеріальна культура і етнічний склад населення, поховальні пам’ятки.

Видання призначене для археологів, істориків, етнологів, краєзнавців, пам’яткоохоронців і всіх, хто цікавиться історією України.

Автор:

Цитата

Маярчак Сергій Петрович

Народився 1979 р. у смт Нова Ушиця на Хмельниччині. Закінчив 1996 р. Новоушицьку загальноосвітню школу №1. Випускник історичного факультету Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету (2001 р.) і магістерської програми «Археологія та давня історія України» Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2004 р.), кандидат історичних наук (2013 р.). Автор низки наукових досліджень, зокрема «Калюс: село на дні моря» (2004 р.) та «Археологічні пам’ятки ІХ-ХІІІ ст. Лівобережжя Середнього Подністров'я» (2006 р.). Основні наукові інтереси - середньовічні історія й археологія України, історія Поділля.

Приклади сторінок:

Досліджувана територія Середньодністровського Лівобережжя (позначена штрихом) на карті-схемі Південно-Західної Русі ХІІ-ХІІІ ст.:

Сторінки:
              

Зміст:

Цитата

Вступ - 5

Розділ 1. Історія вивчення та джерела з історії регіону ІХ-ХІІІ ст. - 8
1.1. Історія досліджень та систематизаціїї археологічних пам’яток - 8
1.2. Розвиток наукової думки про історію регіону у ІХ-ХІІІ ст. - 21
1.3. Джерела - 34

Розділ 2. Природні умови регіону та історичні передумови його заселення - 38
2.1. Загальна характеристика природних умов регіону - 38
2.2. Історичні передумови заселення регіону - 55

Розділ 3. Загальна характеристика й аналіз населених пунктів IX-XIII ст. - 63
3.1. Дані топоніміки - 63
3.2. Проблеми локалізації та датування населених пунктів - 64
3.3. Заселення регіону у ІХ-ХІІІ ст. - 68
3.4. Городища - 84
3.5. Проблематика городищ-святилищ - 97
3.6. Питання демографії - 98

Розділ 4. Літописні населені пункти. Формування Пониззя - 101
4.1. Про зв’язок літописних повідомлень про Каменець під 1228 та 1240 рр. із Кам’янцем на Поділлі - 101
4.2. Ушиця - 103
4.3. Бакота як столиця Пониззя - 111
4.4. «Григорий воздвиг место се»: Бакотський печерний монастир - 124
4.5. Археологічні дослідження давньоруських старожитностей у мікрорегіоні села Бакота - 131
4.6. Каліус - 136

Розділ 5. Господарська діяльність, матеріальна культура, торгівля - 151
5.1. Землеробство - 151
5.2. Зберігання запасів - 158
5.3. Тваринництво - 160
5.4. Мисливство - 166
5.5. Рибальство - 167
5.6. Житлободування - 171
5.7. Металообробка і металургія - 181
5.8. Керамічне виробництво - 222
5.9. Деревообробка - 242
5.10. Обробка каменю - 246
5.11. Обробка кістки і рогу - 250
5.12. Обробка шкіри - 250
5.13. Прядіння і ткацтво - 253
5.14. Торгівля - 254

Розділ 6. Поховальні пам’ятки та етнічний склад населення - 263
6.1. Загальна характеристика поховальних пам’яток - 263
6.2. Підкурганні поховання - 266
6.3. Підплитові поховання - 270
6.4. Інгумації без плитового перекриття - 280
6.5. Основні етапи розвитку поховального обряду - 282
6.6. Етнічний склад населення - 284

Висновки - 288
Заключение - 294
Podsumowanie - 300

Додаток: Каталог археологічних пам’яток - 306
I. Городища - 307
II. Селища - 349
III. Могильники - 392
IV. Культові пам’ятки - 408
V. Імовірні давньоруські пам’ятки - 414
VI. Окремі знахідки - 421

Список використаних джерел та літератури - 425

Список скорочень - 486

Рік видання: 2018

Автор: Євген Осадчий, Олексій Коротя

Видавництво: Майдан, Харків

Мова: українська

Формат: 70х100/16 (15,6 х 22 х 1,3 см)

Обкладинка: м'яка

Папір: офсетний

Кількість сторінок: 248

Ілюстрації: чорно-білі плани, фото, схеми

Наклад: 300 прим.

ISBN: 978-966-372-734-9

Аннотація:

Цитата

Монографія презентує об’єкти селітроварного виробництва Південної Сіверщини XVII ст. Висвітлює проблеми виявлення, вивчення пам’яток даного промислу. Вивчається вплив селітроварного виробництва на освоєнні території півдня Сіверщини у першій половині XVII ст. Для археологів, істориків, вчителів, студентів.

Автори:

Цитата

Осадчий Євген Миколайович (25.01.1975 р., м. Суми) — історик, пам’яткознавець, кандидат історичних наук (2011). Закінчив середню школу № 9 м. Суми (1992), історичний факультет Сумського педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка (1997). Працював вчителем історії у загальноосвітній школі № 21 м. Суми (1997-2000). Член секції археології УТОПІК (1998). Старший науковий редактор групи «Зводу пам’яток історії та культури України. Сумська область» при управлінні культури і туризму, національностей та релігій Сумської обласної державної адміністрації (2003). Науковий співробітник науково-дослідного сектору археології Сумського обласного краєзнавчого музею (2008-2009), провідний спеціаліст групи охорони історико-культурної спадщини при управлінні культури Сумської ОДА (з 2016 р.), автор понад 300 наукових статей до «Зводу пам’яток...» та близько 100 наукових праць з археології Сумщини, в тому числі 5 монографій (у співавторстві).

Коротя Олексій Володимирович (15.05.1984 р., м. Суми) - археолог, пам’яткоохоронець, картограф, магістр історії (2008). Закінчив Косівщинську загальноосвітню школу (2001), історичний факультет Сумського педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (2006). Член секції археології УТОПІК (2003), науковий редактор групи «Зводу пам’яток історії та культури України. Сумська область» (2007). Закінчив магістратуру (2008). Науковий співробітник Історико-культурного заповідника «Більськ» (2006-2011), провідний спеціаліст групи «Охорона культурної спадщини» при управлінні культури і туризму, національностей та релігій Сумської обласної державної адміністрації (з 2008 р.). Заступник директора з науково-екскурсійної діяльності Історико-культурного заповідника «Більськ» (з 2016 р.). Спеціаліст з ГІС-технологій, розробник науково-облікової документації на пам’ятки археології Сумської та Полтавської областей, автор понад 30 наукових праць, у тому числі монографії та каталогу пам’яток козацької доби Сумської області (у співавторстві).

Приклади сторінок:

Передмова:
 

Вступ:
  

Сторінки:
         

Розташування майданів на території Сумської області:

Зміст:

Цитата

Список скорочень - 4
Передмова - 5
Вступ - 7
Історія та методи дослідження - 10
    Історія дослідження - 10
    Методи вивчення пам’яток селітроваріння - 21
Селітряний промисел Речі Посполитої - 26
    Політична ситуація на території півдня Сіверщини у першій половині XVII ст. - 26
    Майданний промисел на території Південної Сіверщини у першій половині XVII ст. - 31
    Верхнє Посулля - 31
    Середня Ворскла - 38
    Регіон Середній Псел - 60
    Городищенський промисел - 68
Селітряний промисел на території Путивльського повіту в XVII ст. - 73
Типи майданів Південної Сіверщини - 86
Висновки - 89

Каталог пам’яток селітроварної справи Сумщини XVII ст. - 91
Додатки - 150
Література та джерела - 159
Резюме - 167
Summary - 168
Географічний покажчик - 169
Ілюстрації - 171
Про авторів - 245

Год издания: 2015

Авторы: Владимир Захарьев, Сергей Шпаковский

Издательство: ФОП Цюпак А.А., г. Хмельницкий

Язык: украинский

Формат: 60х84/16

Переплёт: мягкий

Бумага: офсетная

Количество страниц: 104

Иллюстрации: есть (фото, карты, планы, схемы, графические реконструкции, гравюры и прочее)

Тираж: 200 экз.

ISBN: 978-617-513-343-9

Скачать в PDF
 

Презентация книги в Хмельницком 13 октября

Цитата

В ході ... подякували авторам за актуальність теми, адже історія фортифікації і поповнилася ще 25 новими, практично маловідомими земляними спорудами, висловили сподівання про подальші наукові дослідження на царині фортифікації Поділля.

Презентация книги в Волочиске 21 октября

Цитата

У книзі йдеться про оборонні споруди XVI – XVII ст., замки яких збереглися вздовж західною відрізку Кучманського шляху – від «воріт у Східне Поділля» міста Бар до Південно – Волинської Базалії, біля якої Кучманський шлях вливається у Чорний.
Цікавими для присутніх були розповіді про замки та оборонні споруди, які знаходились вздовж Кучманському шляху на території Волочиського району, а саме в селах: Маначин, Купіль, Яхнівці, Ожигівці.

О книге:

Цитата

Кучманський шлях, як розгалуження легендарного Чорного шляху, був добре знаним у середньовіччі та незаслужено забутий у наш час. Колись важливо торгівельна артерія, яка йшла по вододілу басейнів Дністра та Південного Бугу, у XV-XVII ст. стала одним із головних шляхів, яким користувалися не лише купці та чумаки, а й татари-кримчаки для свого злочинного вторгнення на українські землі. Як правило, татарські чамбули, вишукуючи здобич, розходилися по обидва боки Кучманського шляху. Рабами з України були переповнені невільничі торги в Криму, Малій Азії, Італії, на островах Середземного моря.

Задля протидії бандам та захисту подолян місцевими феодалами створювалася система укріплень із мурованих стін, ровів, валів. Мешканці сіл оточували муровані церкви земляними валами з дерев’яним палісадом на них і ровом, що дозволяло рятуватися від невеликих татарських загонів. Від багатьох твердинь на Поділлі сьогодні залишилися лише поодинокі рештки, фундаменти мурів чи слід на рельєфі.

Автори книги проаналізували наявну інформацію про фортифікаційні споруди Поділля, зробили спробу перевірити повідомлення Гійома Боплана та Єфтимія Сіцінського з метою встановлення місцезнаходження замків, фортець, міських укріплень, а згодом здійснили археологічні розкопки на окремих з них. Результати їх досліджень, архівні документи, ілюстрації, частина яких створені у Пізньому Середньовіччі, карти лягли в основу видання. Книга в певній мірі, розширює джерельну базу про оборонні споруди XVI-XVII ст. на теренах Поділля.

Рецензия Сергея Маярчака:

Цитата

У наш нелегкий час, з огляду на політичні й економічні потрясіння в Україні, кожне продуктивне дослідження слід особливо гаряче вітати і підтримувати. Адже зосередитися на вивченні рідного краю у таких умовах вкрай нелегко, майже без перебільшення – подвиг. У жовтні 2015 р. невеликим тиражем (200 примірників), без усілякої державної підтримки, вийшла в світ книга працівників відділу охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області В.А. Захар’єва й С.М. Шпаковського «Замки і фортеці з-понад Кучманського шляху».

Автори обрали надзвичайно цікаву і перспективну для наукового вивчення і пам’яткоохоронної роботи тематику. Кучманський шлях – це степовий «коридор», що проходив у межиріччі Південного Бугу та Дністра. Отримав свою назву від кочівників періоду Київської Русі – половців (в західноєвропейських джерелах відомих під етнонімом «кумани»). Цим коридором кочівники в різні історичні часи нападали на території Поділля, Галиччини, Волині та, навіть, Польщі. Шлях проходив давніми долинами, які виявлені у багатьох місцях Подільського плато на межиріччях. Характеризуються вони, по-перше, тим, що усі простягаються з північного заходу на південний схід; по-друге, долини мають пологі схили й широкі днища з близьким заляганням грунтових вод (а отже – найпродуктивніші заплавні луки). Цей шлях ідеально підходив для нападів кочівників: давав їм можливість уникнути небажаних річкових переправ і просуватися швидко, непомітного вторгнення углиб території противника та, зрештою, – достатньо корму для їхніх коней. У межиріччі басейнів Дністра і Південного Бугу в межах Хмельниччини давньоруських населених пунктів майже не відомо: вони тяжіють або до південної частини області (Лівобережжя Середнього Дністра, території Пониззя), або до північної (Лівобережжя Південного Бугу, Болохівської землі). Очевидно, північні межі Пониззя і південні – Болохівської землі, крім природних кордонів, були зумовлені фактором загрози вторгнення кочівників по Кучманському шляху. Шлях використовувався для кочівницьких нападів на місцеве землеробське населення задовго до половців. Про це свідчить, зокрема, найдовший з Траянових валів Хмельниччини: він захищає (між Сатановом і Городком) межиріччя Збруча й Смотрича з півночі – з боку Кучманського шляху. Унаслідок розкопок цього валу біля с. Велика Яромирка з’ясовано, що його насипали ще у І тис. до н. е. У Пізньому Середньовіччі, коли Кучманський шлях використовували кримчаки, за ініціативи литовської і польської шляхти уздовж нього була побудована ціла мережа замків, які б захистили прилеглі населені пункти від кочівників і перетворили «шлях війни і страху» на «шлях торгівлі та процвітання».

Запропонований у книзі В. Захар’єва і С. Шпаковського аспект вивчення Кучманського шляху через дослідження пізньосередньовічних замків і фортець на ньому, є, без перебільшення, новаторським. Зазначу також, що до відносно недавнього часу загалом пізньосередньовічні фортифікації України, особливо їх земляні залишки, не привертали значної уваги археологів і пам’яткоохоронців. Через це, іноді розташовані у самісінькому центрі населеного пункту їх залишки невідомі навіть його мешканцям. Розвідкові дослідження авторів книги до певної міри ліквідовують цей недолік. Хтозна, чи збережуться ці залишки візуально навіть в найближчі десятиріччя.

Рецензовану книгу вже цікаво взяти до рук з огляду на численні, вдало підібрані ілюстрації. Серед них є фото дослідників укріплень Середньовіччя, авторські фото сучасних розвідкових досліджень, графічні реконструкції, фотокопії мап, планів, художніх історичних полотен, дереворитів і гравюр, супутникові знімки.

Додатками до книги слугують наукова розвідка «Барський замок» О. Пламеницької і пам’яткоохоронна документація відділу, де працюють автори, стосовно Сутковецького замку. Є також короткий словник фортифікаційних термінів, що зустрічаються у праці.

Серед використаних авторами джерел і літератури – опубліковані архівні матеріали, неопубліковані наукові звіти, матеріали власних розвідкових польових досліджень, інформація з мережі «Інтернет» і, звісно, наукова література, зокрема польськомовна. Дослідники провели значну роботу з аналізу наявного картографічного матеріалу, графічної історичної реконструкції укріплень.

Безумовно, праця внесе вагому лєпту в справу популяризації пізньосередньовічної історії нашого краю серед учнівської і студентської молоді, учительсько-викладацького складу. Обов’язково щось цікаве з книги довідаються і науковці, і працівники туристичної галузі (організація туру уздовж Шляху!?). Хочу побажати авторам цінного й потрібного нового дослідження його усіляко поглибити, доповнити, і, згодом перевидати значно більшим тиражем. В авторів є для цього всі передумови: зацікавлення тематикою, дослідницькі здібності, робота в пам’яткоохоронній сфері, а в читацького загалу – величезний запит на праці подібного характеру. Успіхів і натхнення у подальших звершеннях!

к.і.н. Сергій Маярчак

https://openlibrary.org/books/OL4587747M/Lustracja_wojewo%CC%81dztwa_ruskiego_1661-1665.

особливо цікавить 3 том

Рік видання: 2018.

Автор: Андрій Красножон.

Видавництво: Чорномор'я, Одеса.

Мова: українська.

Формат: 60х90/8 (21 х 29,7 х 2 см).

Обкладинка: тверда.

Папір: офсетний + 18 аркушів крейдованого паперу.

Кількість сторінок: 312.

Ілюстрації: багато переважно чорно-білих планів, схем, карт, малюнків та іншої графіки + 18 листів з кольоровими зображеннями.

Наклад: 300 прим.

ISBN: 978-966-555-313-7

Орієнтовна ціна: 520 грн.

Де купити:

• Замовити у автора (доставка Новою Поштою по всій Україні). Замовлення приймаються через особисті повідомлення на facebook або за допомогою e-mail: ahmar.and@gmail.com (тема листа: Замовлення книги).
• Для Білгорода-Дністровського: замовлення на facebook зможе прийняти Наталія Убейник.
• Одеса - продаж планується, чекаємо інформацію.
• Харків - продаж планується, чекаємо інформацію.
• Київ - продаж планується, чекаємо інформацію.

Аннотація:

Цитата

У монографії розглядається історія фортець Північно-Західного Причорномор’я у ХV-ХVІІІ ст. в контексті розвитку оборонних комплексів від кам’яної замкової архітектури до бастіонних фронтів. Піднімаються питання типології, походження, датування, локалізації, та функціональної спроможності об’єктів довгочасної фортифікації регіону на різних етапах їх існування. Особливу увагу приділено історичній топографії міст, а також середньовічній молдавській, грецькій, вірменській та османській епіграфіці у джерелознавчому аспекті. Розглянуто природні ресурси регіону, що сприяли його урбанізації на окремих етапах означеного періоду. До наукового обігу введено десятки історичних планів і зображень, матеріалів сучасних реконструкцій і авторських обмірних креслень пам’яток військової і цивільної архітектури ХV-ХVІІІ ст. Для істориків, археологів, мистецтвознавців, краєзнавців.

Дуже коротко про автора:

Цитата

Кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії України Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Дослідник середньовічної фортифікації Північно-Західного Причорномор’я. Автор монографій Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре. История строительства (2012) та Крепость Белгород (Аккерман) в исторических изображениях (2016).

Приклади сторінок:
                        

Вступ:
   

Зміст:

Цитата

Перелік умовних скорочень - 6
Вступ - 7

Розділ 1
Джерела та історіографія - 11

   1.1. Стан наукового дослідження - 11
   1.2. Джерельна база дослідження - 21
   1.2.1. Картографічні джерела - 21
   1.2.2. Писемні джерела - 24
   1.2.3. Архітектурні джерела - 26
   1.2.4. Епіграфічні джерела - 27
   1.2.5. Археологічні джерела - 28
   1.3. Природні ресурси регіону в джерелах ХV-ХVІІІ ст. - 28
   1.3.1. Ландшафтно-географічна характеристика - 28
   1.3.2. Природні ресурси в історичних джерелах - 30

Розділ 2
Замкова фортифікація Північно-Західного Причорномор'я на початку XV - наприкінці XVII ст. - 39

   2.1. Замкова фортифікація Молдавського воєводства (1410-ті рр. - 1484 р.) - 39
   2.1.1. Замок Білгород на карті з Codex Latinus Parisinus 7239 - 39
   2.1.2. Датування Білгородського замку - 51
   2.1.3. 1440-й рік у будівельній історії фортеці Білгорода - 53
   2.1.4. Гуситський слід в укріпленнях Білгорода (1452-1484 рр.) - 61
   2.1.5. Кілія як «фортеця-близнюк» Білгорода - 71
   2.2. Замок Качубейов і подільські фортифікаційні традиції (1420-1440 рр.) - 75
   2.2.1. Історія досліджень замку - 75
   2.2.2. Датування замку - 98
   2.3. Замкові укріплення османів (кін. XV - кін. XVII ст.) - 107
   2.3.1. Перебудова Аккермана та Кілії в епоху Баязида II (1484-1512 рр.) - 107
   2.3.2. Етапи будівництва Бендерських кам’яних укріплень в XVI ст. - 115
   2.3.3. Фортеця Очаків у ХVІ - першій третині XVII ст. - 118
   2.3.4. Спроба модернізації Хаджибея у XVI ст. - 120
   2.3.5. Замок Татарбунар - 122

Розділ 3
Бастіонна фортифікація Північно-Західного Причорномор'я у XVIII ст. - 124

   3.1. Бендери у 1710-1790-х рр.: підсумкова періодизація - 129
   3.2. Модернізація укріплень Очакова (1730-ті - 1780-ті рр.) - 143
   3.3. Етапи фортечного будівництва в Ізмаїлі (1770-ті - 1790-і рр.) - 148
   3.4. Кілія та Аккерман: модернізація 1793-1798 рр. - 157
   3.4.1. Створення бастіонної фортеці у Кілії (1794-1797 рр.) - 157
   3.4.2. Плани щодо модернізації Аккерману 1793-1798 рр. - 163
   3.5. Хаджибей у 1765-1789 рр. - 172
   3.5.1. Проекти посилення фортеці - 172
   3.5.2. Проблема локалізації фортеці - 177
   3.5.3. Хаджибей в картографічних джерелах 1780-х рр. - 179
   3.5.4. Босфорський «аналог» Хаджибейського замку: критика версії - 184
   3.6. Фортеця Паланка: будівельна періодизація - 189
   3.7. Фортеця Березань: етапи розбудови, ступінь збереженості - 192

Розділ 4
Історична топографія міст Північно-Західного Причорномор'я (ХV-ХVIII ст.) - 196

   4.1. Порти Північно-Західного Причорномор’я у ХV-ХVІІІ ст. - 196
   4.2. Білгород (Аккерман) - 200
   4.2.1. Місто: забудова, населення, етнічний склад - 200
   4.2.2. Забудова фортечної території - 203
   4.2.3. Ранній етап історії вірмен (за даними епіграфіки) - 209
   4.2.4. До питання стосовно кількості вірменських храмів - 211
   4.2.5. Грецька церква: обґрунтування дати будівництва (1480 р.) - 228
   4.3. Кілія - 233
   4.3.1. Вірменська церква (ХVІІ-ХVІІІ ст.) - 234
   4.3.2. Місто у другій половині XVIII ст. - 237
   4.4. Ізмаїл - 242
   4.4.1. До проблеми заснування міста - 242
   4.4.2. Місто: забудова, населення, етнічний склад - 243
   4.4.3. Вірменські квартали в контексті історії міста 1770-х рр. - 247
   4.5. Бендери - 248
   4.6. Очаків - 251
   4.7. Хаджибей - 252
   4.8. Міста і фортеці Очаківської області у 1790-ті рр. - 253

Висновки - 293
Використані джерела та література - 295
Abstract - 309