Також замок можна локалізувати на карті Ф. фон Міга (1779-1782 рр.):

Цікавим видається топонім "Підзамче", котрий знаходиться ближче до фільварку Шеліських. Але до нього він навряд чи має відношення: хоче Шеліські і мали палац, але Генрік Шеліський отримав графський титул під кінець 19 століття. Окрім цього, в Козові є ще два підзамча; одне з них розташоване у Старій Козові. Але, цей топонім "не засвітився" на жодній з відомих мені карт.

У 1755 році власниками Козови стають Мошинські, котрі відбудовують замок. Але, навряд чи Мошинські відбудували замок на попередньому місці, так як "Словник географічний Королівства Польського та інших країн слов'янських" (Варшава, 1883) на 573 сторінці пише : "Замочок, колись оборонний, давня садиба Мошинських ... зараз переробили на повітовий суд, судову в'язницю і квартиру судді." А Іван Хоптій у книжці "Бережанська земля" на 587 сторінці вказує на наявність залишок замку Потоцьких на початку 20 століття: "Про розмір і зовнішній його вигляд - нема жадних даних, однак збереглись останки величезних фундаментів і тунелі-льохи, що тягнуться на захід від замку, туди де тепер центр міста." Таким чином, замок Мошинських було локалізовано в іншому місці.

Але тривалий час привертає до себе увагу будівля з потужним контрфорсом:

стіни якої вимуровані з каменю на вапняному розчині:

Кладка виглядає досить давньою, але конструкція стелі, характерна для початку 20 століття,

пояснюється її заміною після руйнацій пешої СВ. Далі кладка зроблена з тесаного каменю, котру я вважав за більш нову.

Але, досліджуючи цей об'єкт, недавно замітив замурований в стіні отвір:

Яким було моє здивування, коли там виявилося вікно, але внутрішньою частиною обернуто до тієї частини будівлі, котру а вважав більш новою:

"Підвіконники" мають нахил до середини і зроблені із витесаного під кутом каменю:

Зауважте, камінь тесаний а не пиляний. Стіни муровані на глині (!):

але арка перекриття мурована на вапняному розчині:

Будівля була розділена на частини, про що свідчить різний напрям мурування арок стелі і замурований перехід:

Сама будівля, підвали якої обстежено, легко ототожнюється з фабрикою Шеліського (можливо, я помиляюсь і ці будівлі просто дуже схожі). Зверніть увагу на глибокий рів перед нею:

Тепер попробуєм прив'язати замок Потоцького до досліджуваного об'єкту:

Так як центр Козови докорінно перебудований у третій чверті 20 століття (зруйновано костел, перебудовано центр), для прив'язки використано топокарту 195х років. Якщо провести на карті Ф. фон Міга лінію паралельну до північно-східної сторони замку, то вона пройде на північ від ринкової площі і вийде на будівлю церкви. Провівши на топокарті 195х років паралельну до ринкової площі лінію від церкви на південний схід, бачимо що вона виходить на промислову зону і розташування досліджуваного об'єкту співпадає з однією з будівель замку Потоцького.

Щоб на загромаджувати малюнок, я не проводив інших ліній. Але не важко переконатись, що замкові будівлі знаходяться північніше від лінії, котра проходить через середину ринкової площі і територія замчиська співпадає із територією колишньої промислової зони; а територія школи (праворуч від костелу) - південніше.

*1667 року турки і татари (?) спалили містечко й зруйнували замок.

У 18 столітті Мошинські відбудували замок.

*Але що криється за терміном "відбудували" нам не відомо - чи відбудували зруйнований замок Потоцьких, чи збудували на новому місці (відбудували, відновили замок у місті).

Питання локації замку неодноразово піднімалось у Толіка. І якщо локація замку Потоцьких ще потребує додаткових досліджень, то локація замку Мошинських не викликає сумнівів.

На 573 сторінці "Географічного словника Королівства Польського та інших країн слов'янських" (Варшава, 1883):

читаємо: "Замочок, колись оборонний, давня садиба Мошинських ... зараз переробили на повітовий суд, судову в'язницю і квартиру судді." Як бачимо, чітко вказано, що замок Мошинських було перебудовано у повітовий суд:

Аналогічну інформацію подає книжка "Бережанська земля" на 587 - 588 сс.: "На тому місці, де колись стояв замок, побудовано за часів австрійської влади міський суд, а біля нього в 1930 р. також народню школу. ..."

*У цих двох джерелах зустрічаєм торохи відмінну інформацію: повітовий і міський суд. Козова була повітовим містом з 1857 по 1867 рік, після чого входила до Бережанського повіту ("Роки і люди. Козова 1944 - 2002.", Я. Федик-Балацька; Джура, 2004). На іншому фото бачимо ту ж будівлю (на задньому плані), але з підписом "міський суд":

І ця будівля зараз:

Як бачимо, будівля з початку ХХ століття не сильно змінилась до наших днів, лише замурували окремі двері, котрі вели до тюрми... Про тюремне минуле нагадує розміщення в цій будівлі у другій половині ХХ століття НКВС. Зараз тут розміщується редакція районної газети.

Фото цієї будівлі з теперішнього "тилу" відкриває зовсім іншу картину:

Скоріш за все, колись це був фасад. Чітко видно етапи перебудови: спочатку на основі з каменя видно цегляну добудову з арковим входом:

в подальшому замурованим. Будівля, найвірогідніше, була двохповерховою. Проце свідчить різна товщина стін. Якщо у підвалі вона становить 1м. 90см.:

на першому і другому поверсі по 1м. 35см.:

то на третьому біля 0,5 метра...

1443 - Ян Бучацький (Jan Buczacki (Litwinowski), терембовлянський староста; ? - 1448/1454 (?); син Михайла Бучацького (Michał Buczacki z Podhajec, herbu Abdank)). [1]

1454 - Ядвіга Бучацька (Jadwiga z Cebrowskich Buczacka) - вдова Яна Бучацького (Ядвіга з Бережан (Jadwiga z Brzeżan; 1433(?) - ?)). [2]

1473 - Ян Бучацький (Jan Buczacki; ? - >1475) - син Яна та Ядвіги. [3]

1478 - Анна Ухновська (Anna Uhnowska) - сестра Яна (дочка Яна Бучацького-Литвинівського та Ядвіги Бучацької з Цебровських), дружина каштеляна бельского (bełskiego) Дреслава Ухновського / Дреслав з Говнова (Dziersława Uhnowskiego / Dziersław z Uhnowa / Dersław z Hownowa). [4]

Додаткова інформація про дідичство Анни Ухновської в Козові є за 1485, 1487, 1492 роки. [5]

Після смерті Анни Ухновської (1505) Козову успадкували Сенявські.

1507 - 1510 Сенявські, процес успадкування

Через шлюб ( до 1493 року) галицького хорунжого Рафаля Сенявського (Rafal Sieniawski h. Leliwa; 1473- 1515/1518), з Агнешкою Цебровською (Agnieszka Cebrowska h. Holobok; 1462? - 1512?).

1517 - після смерті Рафаля Сенявського Козову успадковує найстарший син Микола Сенявський (Mikolaj Sieniawski; 1489-1569). [6]

1534 - 1548 - Миколай Вольський (Mikołaj Wolski z Podhajec herbu Półkozic; 1471(?) - 18.05.1548)(?)[15].

1548 - 1566 - Станіслав Вольський (Stanisław z Podhajec Wolski h. półkozic; 1523 - 25.09.1566)(?)

1567 - 1605 - Миколай Вольський (Mikołaj Wolski z Podhajec herbu Półkozic;1553 - 9.03.1630)[13].

1605 - 1612 - Станіслав Гольський (Stanisław Golski, (Gulski) herbu Rola; ? - 1612)[16].

?

1641(?) - 1667 Станіслав Ревера Потоцький (Stanisław Rewera Potocki herbu Pilawa;1579, Підгайці - 27.02.1667, Підгайці)[20]

1667 - 1692 - Андрій Потоцький (Andrzej Potocki herbu Pilawa; 1628? - 31.08/12.09. 1691). [7]

1692 - 1751 - Йосип Потоцький (Józef Potocki herbu Pilawa; 1673, Станіславів (І.Франківськ) - 05.1751)

1751(?)- 1755 - Станіслав Потоцький (Stanisław Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna); 1698, Збараж - 08.02.1760)

1755 - Август Олександр Мошинський (August Aleksandr Moszyński, August hr. Moszyński z Moszna h. Nałęcz; 25.01.1731, Дрезден - 11.11.1786, Венеція). [8]

Август Олександр Мошинський став власником Козови завдяки шлюбу з Теофілією Потоцькою (Teofila Potocka z Podhajec h. Pilawa (Srebrna),1740-1800 [18]*27.10.1799[21] - дочка (від 2 шлюбу, 1733) воєводи познанського Станіслава Потоцького [stanisław Potocki] (внука Андрія Потоцького) та Гелени Замойської (Helena Zamoyska z Zamościa herbu Jelita, 1717, Zamość - 27.12.1760, Броди))

* Більш вірогідним роком смерті Теофілії Мошинської є 1802, так як у цьому році її син (Ян Непомук Мошинський) фондував будівництво каплички у Козові (родинному маєтку).[17]

Але, Теофілія Потоцька, дочка воєводи познанського Станіслава Потоцького одружилась з Августом Фредириком Мошинським (August Fryderyk Moszyński) 19.01.1755 року в Бродах. В 1764 році вони розлучились.

Ось тут і неспівпадіння, адже чоловіком Теофілії Потоцької (Teofila Potocka z Podhajec herbu Pilawa (Srebrna) був Август Фредирик Мошинський (August Fryderyk Moszyński), а не Август Олександр Мошинський (August Aleksandr Moszyński). В генеалогії згадок про Августа Олександра я взагалі не знайшов.

178х - Теофілія Мошинська з Потоцьких(Teofila Moszyńska). [9]

Їх син Ян Непомук (Jan Nepomucen hr. Moszyński z Moszna herbu Nałęcz; 1761 - 13.01.18021809/1810/1812) одружився з Марією Садовською (Maria Sadowska; 1760 - 24.08.1840,Lewartow) біля 1780 року.

183х - Маріана Мошинська з Садовських. [10]

Біля 1820 року Маріана Мошинська з Садовських вдруге одружується з Владиславом Єльським (Władysław Michał Adam Jelski herbu Pielesz; 1795 - ?), але в них був син Юзеф Єльський (Józef Modest Jelski herbu Pielesz) 1810 року народження.

185х - Шеліскі (Szeliski herbu Szeliga). [11]

? - ? - Казимир Шеліський (Kazimerz z Szelig Szeliski (?.03.1807-19.05?.1885), син Wincentego i Elżbiety Kakowskiej. [12]

? - ? - Генрік Шеліський (Henryk Szeliski herbu Szeliga; 1850? - 1914/1918; графський титул отримав 10 травня 1894 року від папи Leona XIII[19])

? - ? - Марія Шеліська(дружина Генріка Шеліського (1867/1876), Maria Urbańska herbu Nieczuja ; 1850? - 1914?)

? - 1939? - Генрік Антоній Шеліський (Henryk Antoni Szeliski; 1900 - 20.05.1941, Освенцим; одружився в Познані в 1926 р. з Мартою Мадер [Martą Mader]). [14]

Шлюб Генрика Шеліського гербу Шеліга з Марією Шеліською з Урбанських був бездітним. Свої маєтки граф записав на однофамільця (можливо, далекого родича) Генріха Антонія Шеліського.

Джерела (Дякую за надану інформацію A_Wolkoww):

1. AGZ, t. 14, 1889, s. 96; Stättner, Brzeżańszczyzna, cz. 5, s. 3.

2. Stättner 1938, s. 15. В джерелах Ядвіга [Jadwiga] також називалась: Ядвіга з Бережан, Бучацька, Литвинівська [Jadwiga z Brzeżan, Buczacka, Litwinowska]; див. Stättner, Brzeżańszczyzna, cz. 5, s. 3.

3. AGZ, t. 15, 1891, s. 156. Stättner, Brzeżańszczyzna, cz. 12, s. 4; Stättner 1938, s. 20.

4. Stättner, Brzeżańszczyzna, cz. 14, s. 3; Stättner 1938, s. 22. Dziersław Uhnowski означений у джерелах і опрацюваннях також як Dersław або Dzierżysław Hownowski.

5. AGZ, t. 15, 1891, s. 230; Stättner, Brzeżańszczyzna, cz. 16, s. 3; Stättner 1938, s. 23; записи стосуються штрафів, котрі Ухновська [uhnowska] заплатила за невиконання різних податкових обов'язків.

6. Stattner 1938, s. 27-30-31.

7. В 1669 році Андрій Потоцький фундував в Козові католицьку парафію. В 1671 році Козову, як його власність зазначив Ульріх фон Вердум, див. Liske 1876, s. 160.

8. PSB, t 23, 1977, s. 108; також Kuropatnicki 1786, s. 164.

9. AALw., AV-47, Consignatioproventum ecclesiaeparochialis kozoviensis, 16IV 1780, s. nlb.; Kuropatnicki 1786, s. 164.

10. Alphabetisches Verzeichniss 1832, k. 26v.; AALw., AP-153, Fundacje mszalne-Kozowa, s. nlb., akt II, fundacja mszalna w wysokości 40 dukatów rocznie za duszę Stanisława Kostki Sadowskiego przez Mariannę z Sadowskich, 17 XII 1838.

11. Skorowidz miejscowości 1855, s. 99; Słownik geograficzny, t. 4, 1883, s. 573; Bigo 1886, s. 93; Bigo 1897, s. 93; Skorowidz dóbr 1905, s. 68; Bigo 1918, s. 79; Epsztein, Górzyński 1991, s. 36; останнім власником був Генрік Шеліський [Henryk Szeliski].

12. Bork. Rocz. I 563, II 696-697; Bork. Gen. 753-754; Dw. Teki.

13. В 1569 році Козова отримала міські права, на той час її власниками були Wolscy; Grzegorz Rąkowski "Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej" Частина 1, ст. 287

14. Księga adresowa Polski (wraz z w. m. Gdańskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa; Annuaire de la Pologne (y Compris la V. L. de Dantzig) за 1930 рік подає Генріка Шеліського як власника цегольні в Козові

15. В 1534 році Якуб Бучацький продав Миколаю Вольському ключ підгаєцький, монастериський, литвинівський з замком в Підгайцях.(„Miesięcznik Heraldyczny” 1937, nr 10 s. 146)

16. Akt sprzedaży Podhajec przez Mikołaja Wolskiego Stanisławowi Golskiemu wojewodzie ruskiemu, 27 kwietnia 1605 r., Muzeum Narodowe w Krakowie, rkps 1820, s. 93–96

17. AAlw., AV-22(d. AV-7), akta wizytacji parafii w Kozowej? 1820, k.5r.

18. M.J. Minakowski, Genealogia potomków Sejmu Wielkiego

19.Roman Aftanazy, Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej, Том 8, ст.353

20.W. Łoziński, Prawem i lewem, ст. 91

21. Księgi metrykalne parafii wyznania rzymskokatolickiego z archidiecezji lwowskiej, 1604-1945 Inwentarz zespołu PL, 1 301 Opracowała Dorota Lewandowska, sygn. 705.

22.AGZ, T. 14, 1889, c. 15: XXIX ... 28 Października 1440 r.... 106 ...Terminus suspensus est inter nobiles Swyachnonem de Chodorkowicze velud actorem et Bogdanum Scarbkonem de Cozowa velud partem adversam ab hodierna die in duabus ebdomadis...