Все почалося з публікації витягу з "Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej", Частина 1 За Grzegorz Rakowski, 2005:

І хоча dykepole не згоден з даною інформацією, але існує аналогічна на 253 сторінці 63 числа незалежного культорологічного часопису «Ї»: "На західному передмісті Тернополя, що зветься Загребелля, до Другої світової війни був маєток Кросновських, який належав їм від XV до другої половини XIX ст. Поблизу переправи через Серет стояв дерев’яний замочок, який на початку XVIII ст. замінили на мурований. У першій половині ХІХ ст. Марцін Вінцент Кросновський збудував у Загребеллі красивий класицистичний палац в оточенні розлогого парку." (Можливо, це просто переклад з польського джерела.) У цьому ж виданні знаходимо інформацію, що у 1925 році с.Загребелля [Zagrobella] було приєднане до Тернополя [Tarnopol].

Єдиним доступним на даний час документом із локацією замку є карта із видання«Карта Ф. фон Міга» (1779-1782 рр.) як джерело до містознавства Галичини:

При співставленні кадастрових планів та карт 18-20 століть було встановлено орієнтовну локалізацію замку:

1. Палац

2. Костелик

3. Замок

Але при розвідці на місцевості,

у вказаному місці не виявлено ніяких ознак замку (0189):

Хоча на фото 0190 видніється підвищення з заокругленням

Пройшовши трішки далі натрапляю на підмурований схил,

котрий видно на фото 0191

Хоча, вірогідніше за все, ця підмурівка зроблена після ІІ СВ, виникло бажання подивитися "що там вгорі". Знову піднявшись на гору, на невеликій відстані від локації замку [1] на краю урвища [0191] натрапляю на цікаве "підвищення" [2] котре видно на світлинах 0192 (на задньому плані)

та 0193

Хоча, важко сказати чи це залишки замчиська чи особливості рельєфу...

Та самая страничка (159) с описанием Тернополя:



Текст:

Цитата

Potem przez uprawne i żyzne grunta ciągle pod górę aż na pagórek, dalej na dół do Tarnopola, jedna mila. Jest to miasto na Wołyniu, należące dziedzicznie do pana Koniecpolskiego, starosty dolińskiego. Leży u stoku wspomnianego spadzistego pagórka. Z trzech stron otacza je wielkie jezioro i szerokie moczary. Czwarta strona jest bowiem obwarowana od wspomnianego pola, ma dość szeroką fosę z wykładanym wałem i dwiema grubemi wieżami na rogach, jako i jedną w środku, która jest zarazem bramą. Zamek wznosi się na północnym zachodzie od miasta, w samym środku jeziora, ma wielkie ciężkie zabudowanie z kamienia włoskim sposobem, którego mury i wieże na zachodzie i południu bronią także zamku tam, gdzie się jezioro ciągnie naokoło. Ku miastu znajduje się wązka sucha fosa z wałem z ziemi i palisadami. Papiści mają tu wielki kamienny kościół w mieście, Rusini trzy, a Żydzi, których tu tak dużo, że zajmują osobną i to najlepszą dzielnicę miasta, mieli tu tak piękną z kamienia zbudowaną bożnicę, że takiej nigdzieindziej w Polsce nie widziałem. Na wschodzie miasta po prawej ręce od wchodu leży także duże przedmieście, w którem znajduje się kościół papiezki. O małą milę powyżej miasta wypływa rzeka Seret przy wsi, która się tak samo nazywa. Płynie ona pod Tarnopolem ku Kamieńcowi do Dniestru. W miejscu tem, jak na całem Podolu, Wołyniu i Rusi, dokuczały bardzo i zimą muchy.

Dnia 28 listopada, z Tarnopola po długiej grobli, która się przez jezioro i moczary pewnie na ośm lub dziewięćset kroków ku zachodowi zaczyna, aż do równiny pięknych gruntów, poprzedzielanych tu i owdzie niektóremi kałużami, a dalej zakończonych doliną, przez którą płynie wielki strumień, nad którym leży wieś Poczapińce (Szapynce), jedna mila...

Мой перевод (для удобства разбил текст на блоки):

Цитата

Потом через обрабатываемые и плодородные земли, тянущиеся под горой аж на взгорье, а далее в долину до Тернополя, одна миля [пути от предыдущей точки маршрута].

Это город на Волыни, принадлежащий к наследственному владению пана Конецпольского, старосты долинского. [Город] лежит у склона упомянутого ниспадающего взгорья. С трёх сторон окружает его большой пруд и широкие болота. Четвёртая сторона укреплена [со стороны] от упомянутого поля, имеет достаточно широкий ров с обложенным валом и двумя массивными башнями на углах, а также одной [башней] посредине [вала], которая одновременно является воротами.

Замок поднимается на северо-западе от города, в самой середине пруда, имеет большую и мощную застройку из камня итальянским способом, стены и башни на западе и юге защищают замок также там, где вокруг тянется пруд. Со стороны города находится узкий сухой ров с валом из земли и частоколами. 

Паписты имеют тут, в городе, большой каменный костёл, Русины три [церкви], а Жиды, которых тут так много, что занимают [они] отдельную и к тому же наилучшую часть города, имеют тут такую красивую построенную из камня божницу, что такой нигде больше в Польше не видел.

На востоке города, по правую руку с востока, лежит также большое предместье, в котором находится папский костёл. [На расстоянии] малой мили повыше города вытекает река Серет у села, которое также [как и река] называется. Течёт она под Тернополем в сторону Каменца до Днестра.
 
В городе том, как и в целом на Подолье, Волыни и Руси, сильно докучали зимние мухи.

Дня 28 ноября, из Тернополя по длинной плотине, которая через пруд и болота наверное в восьми или девяти сотнях шагах на западе начинается, аж до равнины прекрасных земель, разделённой тут и там некоторыми лужами, а далее оканчивающейся долиной, через которую течёт большой поток, над которым лежит село Почапинцы (Шапинцы), одна миля...

В качестве источников информации взял 3 книги, информацию о каждой из них можно получить, пройдя по ссылкам, которые уютно устроились в тексте чуть ниже.

Итак, начнём с классического труда Любомиры Бойцун «Тернопіль у плині літ». На 10-й страничке автор пишет (здесь и далее привожу переводы текста):

Любомира Бойцун писал:

Исторические источники свидетельствуют, что современному городу предшествовало древнерусское поселение Сопильче, или Топильче. Название его связывается с окружающей болотистой местностью (древнерусское «топи» - болота).

Ордынцы, не раз опустошавшие подольские земли, полностью разрушили и упомянутое Топильче. Руины смешались с землёй и поросли тёрном – так толкует легенда происхождение названия города…

Молодой город, предшественником которого было легендарное Топильче, быстро развивался. Ведь основан он был на выгодном торговом пути, на землях, издавна заселённых. Вполне возможно, что Тарновский лишь расширил и застроил ранее разрушенное поселение.

Как видно, автор чётко не придерживается ни одной из версий и вполне допускает, что поселение и до 1540 могло быть. При этом непонятно, о каких «исторических источниках» идёт речь. Немаловажно упоминание важного торгового пути, на линии которого и был построен город, а ещё интересно упоминание «издавна заселённых земель». Так же стоит отметить, что поляки нередко основывали свои поселения на месте ранее разрушенных или опустевших древнерусских городищ. Особенно это касалось больших городов (Львов, Теребовля и т.п.), которые и до прихода поляков были значительными центрами древнерусских земель.

Идём дальше. Посмотрим, что по этой теме пишет Игорь Дуда в своей книге «Тернопіль. 1540–1944. Історико-краєзнавча хроніка. Частина І». По традиции описание истории города не обходится без упоминания легендарного поселения (стр. 12 и 14). Бегло пройдясь по следам существования людей в районе Тернополя в палеолите, мезолите и в эпоху бронзы, автор пишет следующее:

Игорь Дуда писал:

О торговых связях жителей древнего славянского городища свидетельствуют, в частности, найденные в 1926 году на Оболони горшок с монетами, среди которых была золотая византийская монета с изображением императрицы Ирины (753-803). С 981 г., при князе Владимире Святославиче, поселение вошло в состав Киевской Руси. В конце 11 века принадлежало к удельному Теребовлянскому княжеству, а с 1199 года – к объединённому Галицко-Волынскому княжеству. Древнерусское поселение над заболоченной долиной Серета известно как Топильче. Топонимика этого названия больше отвечает характеру местности, чем его возможный вариант – Сопильче. Оно было разрушено во время зимнего (1240-1241) похода Батыя к Карпатам. Через некоторое время поселение возродилось…

… Впервые Тернополь (как Тарнополье) упоминается в апреле 1540 года в грамоте короля польского и великого князя литовского Сигизмунда I, в которой каштеляну Краковскому, великому коронному гетману Яну Тарновскому давалось право на владение территорией современного города и его околицами, а так же право на сооружение замка над Серетом в урочище Сопильче (Топильче) Теребовлянского повета…

Как можно видеть, Игорь Дуда рассказал о Топильче (Сопильче) куда больше Любомиры Бойцун, но при этом не упомянул ни одного источника предоставленной информации. А ведь деталей-то сколько! Батыя к этой истории могли приплести по традиции (он привел к гибели великое множество городищ и поселений), но удивляет то, что Игорь Дуда пишет о возрождении поселения. Правда дальше он почему-то забывает продолжить хронику Топильче и потому остаётся непонятным, когда же поселение/городище исчезло, ведь Тернополь уже основывали на пустом месте. Создаётся впечатление, что автор просто дал волю фантазии.

Переходим к 3-му источнику, который по теме даёт немало информации. В небольшой книге «Тернопіль: сторінками минулого і сьогодення» теме Топильче (Сопильче) уделено неожиданно много места, что не может не радовать. На стр. 7 и 8 авторы книги пишут следующее:

Олег Гаврилюк, Игорь Крочак, Александр Петровский писал:

Анализ актовых документов середины и второй половины 16 века даёт основания для выяснения первоначального названия, которое имело средневековое поселение, которое находилось в границах исторической части будущего города. Подавляющее большинство польских историков первой половины 19 века дают однозначный ответ – Сопильче (Sopilcze). Немного позже, уже во второй половине 19 века, известный западноукраинский исследователь прошлого профессор Изидор Шараневич, которого нельзя обвинить в необъективно, утверждал, что: «Там, де ныне место Тернополь, були ще пусти поля Сопильче». Занимался вопросами истории основания города и профессор 1-ой тернопольской цесарско-королевской высшей гимназии доктор Ян Ленек, который разделял мнение своих предшественников. Подобные высказывания встречаем и у других исследователей конца 19 века. И только в 1892 году Людвик Дзедзицкий впервые вводит в научный оборот название «Топильче» (Topilcze).

В последней четверти прошлого и в начале 21 века отдельные украинские авторы, опираясь в своих выводах на сообщения одного из Дополнений к Львовской газете второй половины 19 века, и признав за аксиому безосновательные утверждения Людвика Дзедзицкого, которые были опубликованы в одном из томов «Słownik geograficzny», используют название «Топильче», хотя некоторые из них не отбрасывают и предыдущее «Сопильче», иногда путаясь в этих названиях. Так, детализируя обстоятельства появления города, М.М. Стришенец сделал предположение, что: «На реке Серет ещё в начале 13 века на месте современного Тернополя появился оборонный пункт Топильче». Другой автор – И.Я. Букавин – утверждает, что: «Во времена Галицко-Волынской державы здесь существовало русское городище Топильче». Но на картосхеме оно у него фигурирует уже как поселение. Возникает вопрос: это всё же было городище или поселение? На основании каких источников базируются эти утверждения? И напрашивается ответ: никаких.

Этот текст, во-первых, сообщает, что всё же Сопильче, а не Топильче, а, во-вторых, даёт нам понять, что авторы книги сами не знают, откуда растут ноги легенды о поселении Сопильче, хотя по этой теме они копнули достаточно глубоко. В голове начинает говорить голос скептика, мол, поселение - это выдумки, но чуть дальше (стр. 24 и 25) встречается вот какая интересная информация:

Олег Гаврилюк, Игорь Крочак, Александр Петровский писал:

Поселения культуры Луки-Райковецкой 9 – начала 10 века обнаружены неподалёку от Тернополя, в частности на околицах сёл Курники и Мышковичи. В 1926 году в городе, на Оболони, был найден горшок с монетами, которые моментально разошлись по рукам, но только благодаря местному ювелиру удалось выкупить золотой солид византийской императрицы Ирины (800-802). Этот клад свидетельствует о развитых торговых отношениях между местным словянским населением и Византией и пока является единственным кладом на территории Украины того времени.

В древнерусское время на северо-восточной околице современного Тернополя находилась феодальная усадьба («садиба») 12-13 века. На её поверхности работникам Тернопольского краеведческого музея была выявлена керамика, бронзовые и бурштыновые (?) крестики, бронзовые височные украшения и книжная застёжка, обломки стеклянных браслетов, железные топоры и тесло. Усадьба была сожжена во время монгольского нашествия зимой 1240 или 1241 года.

Благодаря археологическим исследованиям памятники периода древнерусской и Галицко-волынского государств зафиксированы в ближайших от Тернополя населённых пунктах. Так в сёлах Дичков, Застенка, Лозовая, Чернелев-Русский зафиксированы памятники 12-13 веков – поселения, некрополи. Большое кладбище периода средневековья находится в селе Остров. В с. Пронятин выявлены следы поселения периода Галицко-волынского государства. Считается, что в местности Сопильче могло существовать поселение периода древнерусского государства. К сожалению, планомерные археологические раскопки исторической части города не проводились, потому точные данные по этому поводу отсутствуют.

Вот такой неожиданный ход. Как по мне, то появилось больше оснований для подозрений о существовании древнерусского поселения на территории Тернополя. Во-первых, поражает тот факт, что в городе раскопки вообще не проводились. Это меня удивляло ещё раньше, когда я узнал, что раскопки на территории Тернопольского замка впервые провели в 2007 году! Во-вторых, удивляет кучность древнерусских памятников в округе Тернополя:

В-третьих, на голову не налезает упоминание феодальной усадьбы 12-13 века на околице Тернополя. Ранее упоминаний о ней не встречал, да и из текста всё же непонятно, проводились там нормальные раскопки или просто поверхностно обследовали подъёмный материал? А если к этому приплюсовать находку клада на территории микрорайона Оболоня и обнаруженное поселение в селе Пронятин (северо-западная околица Тернополя), то мысль о существовании поселения Сопильче кажется вполне логичной.

Сторонники версии, что Сопильче не более чем выдумка, отмечают, что в привилегии указывалось – город должен быть основан на пустом месте. Тут, кстати, возникает вопрос – а откуда у пустого на тот момент места уже было название, существовавшее до 1540 года? И вот ещё цитата (стр. 26) с любопытной трактовкой той самой спорной части документа:

Олег Гаврилюк, Игорь Крочак, Александр Петровский писал:

История самого города Тернополя началась 15 апреля 1540 года, когда королевская канцелярия в Кракове предоставила локационную привилегию (Locacio oppidi Tarnopolie) великому коронному гетману Польского королевства Яну из Тарнова на основание городка-крепости Тарнополье на заброшенном (опустошённом) месте, называемом Сопильче.

Вот так может быть. Возможно действительно место вовсе и не пустое было, а просто к тому времени заброшенное и опустошённое? Тем более если речь идёт о древнерусском поселении, то к середине 16 века от него только Топоним мог и остаться.

Такая вот интригующая загадка из Тернополя

Теперь вот благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем ознакомиться ещё и с оригиналом карты (он в мелких деталях немного отличается от опубликованной на mapire.eu копии), а также с сопроводительными описаниями, оставленными австрийскими военными. 

Как мы знаем, карта Ф. фон Мига состоит из многочисленных листов, и Тернополью "повезло" попасть на стык двух листов (№380 и №381), из-за чего он оказался разрезанным на две части (стык в месте склейки виден и на копии с mapire.eu), каждая из которых был снабжена своим описанием. Ещё одна "удача" - стык двух карт пришёлся ещё и на участок Тернопольского замка, и, вероятно, по этой причине замок в сопроводительных описаниях упомянут дважды. 

Начнём с карты. Северная часть города попала на лист №380:

Южная часть оказалась на листе №381:

Описание северной секции Тернополя (№380)

Украинский перевод описания:

Цитата

Місто ТЕРНОПІЛЬ 

Відстані: Від Кутківців 1/4, Біла 1/2.

Солідні будівлі: У частині міста, яка ще належить до цієї секції, немає нічого, крім старого замку з тесаного каменю, збудованого на два поверхи заввишки; він чудово послужить складом.

Води: Одразу біля міста Серет утворює великий став шириною 1300 кроків, довжиною у 1/2 години [маршу]. Його глибина всередині - півтори людини. Вода витікає з нього швидко та придатна для пиття людям і тваринам.

Дороги: Гостинці й дороги мають тверду основу, і їх легко подолати, за винятком поганої погоди; [тільки] в самому місті потребують ремонту в декількох місцях.

Гори: Місто лежить на схилах вкритих полями пагорбів, які над ним домінують.

Примітки: Більше про це місто дивись у секції 381.

Описание в оригинале (на немецком):

Цитата

Stadt TARNOPOL

Entfernung: Von Kutkowce 1/4, Byla 1/2.

Solide Gebäude: Von jenem Theil der Stadt, so noch in diese Section falt, nichts als das alte Schloß von Quatersteine, 2 Stock hoch ausgeführt, und zu einem Magazin hinlänglich tauglich.

Wässer: Hart an der Stadt bildet der Seret Bach einen grosen Teich von 1300 Schritt Breit und 1/2 Stund Lange; seine Tiefe in der Mite von anderthalb Manneshöhe; das Waser flieset schnell ab und ist für Menschen und Vieh genußbahr.

Wege: Die Strasen und Weege sind harten Grundes und auser schlechter Witterung gutt zu practicable um; in der Stadt selbst, wo einiger Reparatur bedarf.

Berge: Die Stadt liegt am Abfall befeldeter Anhohen, von denen sie auch dominirt wird.

Anmerkung: Daß Mehrere ist von dieser Stadt in der 381. Section zu ersehen.

Польский перевод описания + примечания:

Цитата

Miasto TARNOPOL [1025]

Odległości: Od Kutkowiec 1/4, Biała 1/2.

Solidne budowle: W części miasta, która wchodzi jeszcze do tej sekcji, nie ma nic jak tylko stary zamek [1026] z kamienia ciosowego, wzniesiony wysoko na dwa piętra; nada się doskonale na magazyn.

Wody: Tuż obok miasta Seret [1027] tworzy wielki staw [1028] szerokości 1300 kroków, długi na 1/2 godziny [marszu]; jego głębokość w środku na półtora chłopa; woda odpływa z niego szybko i jest zdatna do picia dla ludzi i dla zwierząt.

Drogi: Trakty i drogi mają twarde podłoże i są łatwe do pokonania, prócz złej pogody; w samym mieście wymagają kilku napraw.

Góry: Miasto leży na zboczach pokrytych polami wzgórz [1029], przez które jest zdominowane.

Uwagi: Więcej o tym mieście jest do zobaczenia w sekcji 381.

------------

1025. Określany regularnie jako m. Tarnopol, wówczas stolica cyrkułu (1772-1810, 1815-1867), w okresie międzywojennym - m. pow. i woj. (Uhorczak 1939), po II wojnie światowej m. obwodowe Tarnopil' (OT); nazwa zmodyfikowana 9 VIII 1944 jako Ternopil'. Lokowany w 1540 przez hetmana wielkiego koronnego Jana A. Tarnowskiego (zm. 1561), w pn.-zach. cz. Podola, na l. brzegu rz. Seret; wkrótce otrzymał prawo magdeburskie oraz solidny zamek i umocnienia m., które jednak nie uchroniły mieszkańców przed napadami tatarskimi (1575, 1589, 1618, 1694) i najazdami tureckimi (największy w 1675); od 1737 wł. Potockich: Józefa (zm. 1751), Stanisława (zm. 1790) i Józefa (zm. 1802); w 1810-1815 wcielony do Rosji jako centrum administracyjne Kraju Tarnopolskiego (Materiały 16 s. 199-214), co ma o tyle znaczenie że edytowana oryginalna mapa Miega posłużyła do dokładnego wykreślenia jego granic. Tu opisana tylko pn. cz. m., pozostała cz. w sekcji 381, nr 1 (zob. przyp. 1068-1074).

1026. O zamku obszerniej przy powtórnym opisie m., zob. przyp. 1074.

1027. Seret, l. dopływ Dniestru, określany wyżej jako pot. (Bach) a niżej rz. (Fluss); wypływa ze zboczy pasma Woroniaków, w cz. środkowej toczy wody po Wyżynie Tarnopolskiej, a w dolnej zmierza jarem do kanionu dniestrzańskiego (https://uk.wikipedia.org/wiki/Серет_(притока_Дністра); HEU; RU).

1028. Staw Tarnopolski (na Mp25WIG - Jezioro; dziś Ternopil's'kyj stav lub Ternopil's’ke ozero, RU), spiętrzony groblą przy ujściu strum. Bezednia od zach., sięgający powyżej wsi Proniatyn i Biała na pn. (Mp28M); kurczący się stopniowo w kolejnych dwóch stuleciach z 4 do 3 km długości (na Mp25WIG z 1933 - ok. 1 km) i proporcjonalnie szerokości (wskazuje na to lokalizacja zamku, położonego na Mp28M tuż przy brzegu stawu, a później rejestrowanego w sporym oddaleniu od niego (por. Mp115K; Mp75Sk; Mp25Tk; Mp75Sk 1914; Mp100WIG; na planie Haliczera rozdzielony od d. brzegu szerokimi Szuwarami; Mp100RU); zachował do dziś cechy najważniejszego akwenu wodnego m.

1029. Wzgórza: 366 na pn. wsch., 374 od wsch., ponad zamkiem 348 na pd. zach. i 356 na zach., przy poziomie stawu 303 m (Mp75Sk, 1880).

В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам:

• Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939)
• Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390)
• Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863)
• Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915)
• Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000)
• Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939)
• Mp100RU: Topograficeskie karty Ukrainy (Топографические карты Украины, wersje rosyjskie i ukraińskie, 1:100 000; Kijów 2000, 2006)

Описание южной секции Тернополя (№381)

Украинский перевод описания:

Цитата

Місто ТЕРНОПІЛЬ

Відстані: від Загребелля 1/8, Петриків 1/4, Іванівка 1/2 [і] 1/8, Драганівка 3/4.

Солідні будівлі: Монастир домініканців з костелом і муром навколо саду - з тесаного каменю; згодом фара і костел св. Анни з каменю - останній також оточений муром; наприкінці муровані руська парафіяльна церква і божниця. Високий старий замок, зі склепінчастими приміщеннями; їх можна використати під склад.

Води: Річка Серет утворює тут великий став шириною 600-1200 кроків і глибиною 6-7 стіп. Дно глинисте, а вода придатна для пиття людям і тваринам. 

Луки і болота: Через луки неможливо пройти без мостів з огляду на вже згадану річку Серет.

Дороги: Гостинець до Козлова через Іванівку має тверду основу. [Гостинець] до Микулинців через Луку, а також той, [що веде] до Волочиська до кордону, мають добру тверду основу; так само й інші дороги.

Гори: Більша частина міста лежить на краю вкритих полями пагорбів, і над ним можна домінувати з навколишніх пагорбів.

Примітки: Річка Серет, яка має вже тут значну ширину і тече широкою долиною, створює в цілій околиці добру можливість здійснювати затоплення.

Описание в оригинале (на немецком):

Цитата

Stadt TARNOPOL

Entfernung: Von Sagrable 1/8, Petrikow 1/4, Janowka 1/2 1/8, Drogonowka 3/4.

Solide Gebäude: Das Dominicaner Kloster samt Kirche und Garten Maur von Quatersteinen, dann Pfarrkirche und Anna Kirche von Stein, leztere ebenfals mit einer Mauer umgeben, und endlich die rusische Pfarr[kirche] samt Juden Tempel gemaurt. Das alte Schloß ho[c]haufgeführt, mit Gewölber versehen und zu einem Magazin brauchbahr.

Wässer: Der Seret Bach bildet hier einen grosen Teuch von 600 bis 1200 Fuß Breit und 6 bis 7 Fuß Tief; der Grund ist leimigt und das Waser für Menschen und Vieh genusbahr.

Wiesen und Sümpfe: Die Wiesen sind wegen des schon benanten Seret Baches ohne Brücken nicht zu pasiren.

Wege: Die Landstraße nach Kosowka über Janowka ist harten Bodens; jene nach Mikulince über Luka, und dann jene nach Woloscisneczur Gränze, sind harten und guten Bodens, so auch die übrigen Weege.

Berge: Der gröste Theil der Stadt liegt am Rande befeldeter Anhöhen, so zwar von seinen umliegenden Anhöhen auch dominiret werden kann.

Anmerkung: Der Seret Bach, so hier schon eine be-trächtige Breite hat, und seinen Lauf ein breites Thall hat, kann durch die ganze Gegend bequem zu einer Überschwemung Anlaß geben.

Польский перевод описания + примечания:

Цитата

Miasto TARNOPOL [1068]

Odległości: Od Zagrobeli 1/8, Petryków 1/4, Janówka 1/2 1/8, Draganówka 3/4.

Solidne budowle: Klasztor Dominikanów wraz z kościołem [1069] i murem wokół ogrodu z kamienia ciosowego; następnie kościół famy [1070] i kościół św. Anny [1071] z kamienia, ten ostatni również obwiedziony murem, a w końcu murowane ruska cerkiew parafialna [1072] i bożnica [1073]. Stary zamek [1074] wzniesiony wysoko, wyposażony w pomieszczenia sklepione i do wykorzystania na magazyn.

Wody: Seret tworzy tu wielki staw o szerokości od 600 do 1200 kroków i głębokości 6 do 7 stóp, dno jest gliniaste, a woda zdatna do picia dla ludzi i zwierząt.

Łąki i bagna: Łąki są nie do przejścia bez mostów z powodu wzmiankowanego już Seretu.

Drogi: Trakt krajowy do Kozłowa przez Janówkę ma twarde podłoże; ta [droga] do Mikuliniec przez Łukę, a także ta do Wołoczysk do granicy [1075], mają twarde i dobre podłoże, tak samo również pozostałe drogi.

Góry: Większa część miasta leży na skraju pokrytych polami wzgórz i może być także zdominowana przez leżące wokół wzgórza [1076].

Uwagi: Seret, który ma tu już znaczną szerokość i podąża szeroką doliną, stwarza w całej okolicy dogodną sposobność urządzenia zalewów.

------------

1068. Tekst stanowi kontynuację opisu pn. cz. Tarnopola, umieszczoną w sekcji poprzedniej (sekcja 380, nr 1). W cz. dotyczącej "solidnych budowli" przedstawia znaczniejsze obiekty o charakterze kultowym i obronnym, w tym stanowiące znaczną cz. miejskiej infrastruktury religijnej. Wg dotychczasowych ustaleń (Budzyński nr 1801), składały się na nią: łacińska fara i konwent dominikański, dwie cerkwie parochialne (p.w. Narodzenia Pańskiego i Podwyższenia Krzyża Świętego) oraz synagoga; w opisie zabrakło pierwszej cerkwi, ale wymieniono nieznany skądinąd kościół św. Anny. Z kolei na mapie znalazł się klasztor Dominikanów na pn. wsch. od rynku (zob. przyp. 1069), fara na pn. zach., bliżej stawu (zob. przyp. 1070), cerkiew p.w. Podwyższenia Krzyża Świętego przy grobli (zob. przyp. 1072), cerkiew p.w. Narodzenia Pańskiego przy wale, otaczającym m. od wsch. (wzniesiona z kamienia w 1602-1608, blisko Bramy Kamienieckiej, istnieje do dziś, Rąkowski 2 s. 139-140), wreszcie synagoga na pd. zach. od rynku (Марра Der Stadt Tarnopol im Jahre 1797, sytuuje ją blisko naroża rynkowego, między późniejszą ul. Szkolną i Czackiego, podobnie jak późniejsze ujęcia, natomiast Plan m. Tarnopola, 10K, ok. 1908, wyd. Bruggera - lokalizuje między ul. Czackiego i Podolską). Dodatkowo mapa Miega rejestruje drew. cerkiew monasterską (?), p.w. Wniebowzięcia NMP za m., na przedm. mikulinieckim (cerkiew zbudowana w 1636, mur. od 1837, zniszczona w 1962, odbudowana w 1992 (Rąkowski 2 s. 140; https://uk.wikipedia.org/wiki/Тернопіль; wg Materiałów 16 s. 205 - zlokalizowana przy ul. Równej na pn. wsch.).

1069. Klasztor fundowany w 1749 przez hetmana wielkiego koronnego Józefa Potockiego, zniesiony przez władze austriackie w 1820; kościół klasztorny p.w. św. iw. Dominika, Wincentego i Jacka, zbudowany w 1773-1778, przejął wkrótce funkcję świątyni par.; zamknięty w 1945, dziś greckokatolicki sobór katedralny (SG 12 s. 187; Czołowski, Janusz s. 146; Przewodnik s. 85; Rąkowski 2 s. 137—138; https://uk.wikipedia.org/wiki/Тернопіль).

1070. Drugi w kolejności kościół famy p.w. Zwiastowania NMP i św. Jana, powstał nad stawem za Konstantego Ostrogskiego (przed 1588), a budowę kontynuowali Zamoyscy od 1622; zrujnowany w 1675, odbudowywany do 1697; od 1740 w złym stanie technicznym, rozebrany z nakazu władz w 1784; potem parafia korzystała z kościoła dominikańskiego (Materiały 16 s. 223-227).

1071. Inne źródła nie wymieniają w m. kościoła pod tym wezwaniem; iw. Anna była jedynie patronem ołtarza w farze, zob. przyp. 1072.

1072. Najstarsza cerkiew, par. w Tarnopolu, p.w. Podwyższenia Krzyża Świętego, powstała w końcu XVI w.; powiększona o masywną wieżę w 1627, przetrwała do dziś (Rąkowski 2 s. 139).

1073. Bóżnicę ufundowali w połowie XVII w. Zamojscy; zniszczona podczas II wojny światowej (Czołowski, Janusz, s. 176; Przewodniks. 85; https://pl.wikipedia.org/wiki/Tarnopol).

1074. Zamek Tarnowskich otoczony fortyfikacjami na obwodzie czworoboku wzniesiono między m. a wsch. brzegiem Stawu Tarnopolskiego; po rozbiorach zlikwidowano fortyfikacje, a pozostały budynek mieszkalny przekształcony na rezydencję pałacową; odkupiony przez gminę m. w 1844, przekształcony na koszary, opuszczone w 1917 (Czołowski, Dawne s. 83-85; Aftanazy 7 s. 200; https://pl.wikipedia.org/wiki/Zamek_w_Tarnopolu).

1075. Kordon I rozbioru na Zbruczu, w miejscu gdzie na l. brzegu, tuż za granicą austriacką, istniało m. Wołoczyska.

1076. Zob. wyżej komentarz do poprzedniego opisu m. (przyp. 1025).

P.S. На карте также видим два села - Кутковцы и Загребелля - которые в наши дни входят в состав Тернополя. Поскольку в с. Загребелля был замочек, то ему отвели отдельную тему на форуме, и там же можно прочитать описание села 1789-1783 гг. В случае с Кутковцами также есть намёки на существование там укреплений, но поскольку это село на форуме пока темой не обзавелось, то обсудим его как-нибудь в другой раз (сразу могу уточнить, что в описании села, сопровождающем карту Ф. фон Мига, упоминания каких-либо строений отсутствуют).

В монографії "Miasto Tarnopol w roku 1672" видання 1892 року Лдвіг Фінкль [Ludwik Finkel] на 20 сторінці наводить опис східних укріплень міста:

Як бачимо, східний вал проходив від башти, котру називали мурованою, до Кам'янецької брами і до башти, котра стояла біля води. На 8 сторінці цієї праці

в коментарі Фінкль пише, що пам'яткою про вал є вулиця Валова і що гімназія збудована на рові. Отже, маємо деякі відправні точки для проведення локалізації. Хоча будівля гімназії до наших днів не збереглася, розташування її відоме:

На карті звертає увагу розміщення не під прямим кутом забудови східніше вулиці Валової до вулиці Кам'янецької / Руської. Таке розташування могло бути викликане лише значними рельєфними чинниками при будові нового міста (однією з ознак міста, на відміну від села, є відсутність прив'язки планування вулиць до рельєфу).

Як бачимо, вул. Валова є вже на карті Антоніо Пасареллі 1797 року:

а в той час східний вал і рів ще були.Підтвердження цьму бачимо і на карті фон Міга 1772 року, де чітко локалізується східний вал і вулиця Валова, котра, скоріш за все, відповідає Валянії з інвентаря 1672 року:

Отже, отримуємо відправні точки для пошуку залишків міських валів - двори вулиць Валової (від північно-східної вежі міських укріплень до Кам'янецької брами):

Зайшовши з Тарасом в двір, знаходимо перепад висот, котрий чітко асоціюється із залишками міського валу. На схемі синім прямокутником позначено не забудований перепад висот шириною біля 25! метрів

На фото, зробленому з точки (1) в західному напрямку, у вірогідному місці розташування східного міського валу:

на дальньому плані видно точку (3)

із західним скатом. Для орієнтації південного напрямку з точки (2) на підйомі валу паралельно його напрямку зроблено фото

на задньому плані якого видно будівлю (5).

та Зацерковної (від Кам'янецької брами до південно східної вежі):

На світлинах, зроблених з точки (1) у західному

та північно-західному напрямках

чітко видно значний перепад висот. Але сказати чи це залишки південної частини східного валу чи особливості рельєфу - важко.

Делимся фото и видео с видами на Тернопольский замок (замковый дворец, замчище) с высоты.

Фото советского периода - начала 1990-х:



Источник

Современные:



Источник

Источник

Источник

Церковь Рождества Христова в Тернополе по мнению авторитетного источника «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» принадлежит к «лучшим произведениям подольской архитектурной школы XVII в.». Иными словами, объект вне всякого сомнения достойный. А если учесть тот факт, что практически вся старинная городская застройка прекратила своё существование в период Первой и Второй мировых войн, то начинаешь этот памятник архитектуры ценить вдвойне, втройне и так далее, ведь он каким-то чудом уцелел! Это один из немногих островков прошлого в городе, обезображенном войнами и безликой застройкой советских времён.

Поскольку в истории храма немало белых пятен, то захотелось понять, как именно изменился облик церкви за века. К тому же, судя по всему, не все понимают, что нынешнее сооружение и церковь, построенная в начале 17 века, весьма существенно отличались друг от друга.

Итак, начинаем путешествие в прошлое…

2-ая половина 16 века – на месте каменного храма находится деревянная церковь. Как она выглядела нам неизвестно. Вероятно, это была вполне себе обычная церквушка. Однако Игорь Дуда считает, что уже этот храм (точнее – его колокольня) был приспособлен для «сторожевых» нужд. Что ж, вполне возможно, если учесть тот факт, что церковь была построена около городского вала. Именно как церковь у вала её и упомянули в документе 1566 года. К сожалению, нормально развиваться городу не давали периодически повторявшиеся татарские набеги. Вполне вероятно, что во время одного из таких набегов (в 1575-м или в 1589-м), деревянный храм прекратил своё существование. Можно допустить, что некоторое время на месте церкви было пепелище, но раз жизнь в городе продолжалась, то постепенно назрела необходимость восстановить храм…

Начало 17 века. Город находится под властью могущественного рода Острожских, представители которого, к тому же, были православными. Появился великолепный шанс возродить храм. Поскольку местоположение церкви не изменилось, то её чуть лучше приспособили для оборонных нужд, чем предыдущее сооружение, которое не прошло проверку временем. Новая церковь, построенная за 6 лет (1602-1608), была возведена из камня. Толстые стены, колокольня, выполнявшая функции оборонной башни и возможно какие-то другие, неизвестные в наши дни черты, намекали на то, что строение было приспособлено к уничтожению живой силы противника. Вероятно, территория вокруг церкви была обведена каменной стеной.

Рядом с церковью находились Каменецкие ворота, и храм со своей оборонной оградой вполне мог использоваться в качестве удобной площадки для обстрела противника, как с внешней стороны городского вала, так и убиения тех удальцов, которые прорвались за линию городских укреплений. В сущности, церковь со своим охраняемым периметром играла роль крепости в внутри крепости, этакий отдельный изолированный очаг сопротивления.

Об этом раннем периоде в истории храма «Памятники градостроительства…», да и все другие источники сообщают крайне скупо: «Первоначально было трехчастным, трехконховым с оборонной башней над притвором». Итак, имеем храм, состоящий из 3-х частей (притвор, неф, алтарь), 3 конхи и оборонную башню. Между прочим, описывая Воздвиженскую церковь, «Памятники…» акцентируют внимание, что церковь «отличается от культовых оборонных сооружений Подолья наличием полукруглой апсиды, восходит к древнерусским традициям». Однако если взглянуть на церковь Рождества Христова, то можно обнаружить, что у неё как бы тоже полукруглая апсида, да и конхи есть. Возникает вопрос, почему у церкви Рождества Христова не усмотрели признак «древнерусских традиций»? Ну да ладно, оставим эту загадку в стороне и вернёмся к оборонным элементам.

Итак, построили в начале 17 века храм. Нижерасположенная модель утрированная: верхние ярусы над нефом и конхами могли быть совсем другими, но суть не в том. Главное, что оборонная суть видна. Есть башня, как главный щит, есть цельный образ сбалансированного строения. Крепко сбитое строение с толстыми стенами, которые некогда, наверняка, пронизывали бойницы. Красный прямоугольник над дверным проёмом колокольни – это та самая фундационная плита (на ней было записано, при каких обстоятельствах и при чьём покровительстве была построена церковь), о которой часто упоминают в описаниях храма.

Ещё один ярус колокольни я показал, поскольку вполне вероятно, что он был. Деревянный или каменный – это уже другой вопрос.

Проходит некоторое время и храм перестают считать стопроцентно оборонным объектом, защиту Тернополя надёжно обеспечивают городские укрепления, потому начинается перестройка церкви. Как по мне, то в этот момент он начинает постепенно терять гармонию первоначального облика. А происходит следующее – к западному фасаду колокольни пристраивают массивную квадратную пристройку, новый притвор. Выполнял ли он оборонные функции или нет, мне не ведомо, но изуродовал он церковь весьма значительно. Мастер Леонтий, строивший храм в 17-м веке, наверное, был бы сильно удивлён:

К сожалению, не совсем понятно, когда у западного фасада церкви появился этот массивный нарост, но этом в отдельном посте написал ниже.

Далее (в 1709-м?) к притвору пристроили 2 башенки, которые Любомира Бойцун в книге «Тернопіль у плині літ» почему-то называет «бастионами». На самом деле, как я понимаю, это просто оформленные в виде башенок винтовые лестницы, связывающие этажи притвора. Никого оборонного значения они не имели. Церковь приобретает всё более экзотический вид:

Некоторое время обезображенный (как на мой взгляд) храм не трогали. Но поразительная тяга к обезображиванию и изменению облика станинных строений преподносит сюрприз в виде очередной перестройки. На этот раз к южной части храма (причём к самой его святой, алтарной, части) в 19-м веке примкнула 1-ярусная пристройка. Очередной нарост нанёс удар по гармонии сооружения строй церкви:

Как по мне, то церковь стала похожа на старинный якорь затонувшего корабля, якорь, обрастающий губками и кораллами, которые успешно скрывали своими бесформенными наростами первоначальную структуру строения:

Кстати, на этом история перестроек не заканчивается. Церковь продолжает видоизменять комплекс, например, в 2007-м нарастили высоту пристройки 19 века (новость по теме) и придали ей облик в традициях евро-ремонта:

Источник

Или когда в 2009-м (новость по теме) была частично разобрана стена притвора, демонтирована старинная боковая дверь, а всё для того, чтобы при помощи многотонного камня создать инсталляцию в память жертв голодомора. Нет, конечно, цель благая, но церковь-то уродовать зачем?

Источник

Цитата

Біля Тернопільського замку розпочнуть археологічні розкопки 

Довкола замку будуть відновлювати старовинні вали польських часів.

В тернопільській міській раді 13 квітня представили «Програму збереження культурної спадщини міста Тернополя на 2017-2020 роки». Краєзнавці, менеджери туристичної галузі, архітектори, історики зібрались для обговорення стану розвитку реставраційних робіт у місті. Кошти на реалізацію програми дадуть із міського бюджету. Серед головних пунктів програми є фундаментальне дослідження території замку та його підземель. Навпроти фасаду, бастіонів та сходів проведуть детальні розкопки мурів часів Яна Тарновського. Дослідять і підземні камери та мережу підземних ходів під замком. В замку також планують облаштувати музей.

А это уже новость от 23 июля 2017:

Цитата

"Уперше за роки незалежності в Тернополі відбудуться комплексні археологічні дослідження" - Леонід Бицюра

За словами заступника міського голови Тернополя Леоніда Бицюри, пов'язана така активність з підготовкою проекту з реконструкції призамкової території в рамках проекту ЄС. Розкопки – це один з етапів. Стартують вони 24 липня.  І не тільки на призамковій території, а й вул. Листопадовій, поруч Катедри, де, за попередніми даними, може розташовуватись підземна церква.

Розкопки здійснюватимуться під керівництвом архітектора, проектанта реконструкції тернопільського замку Юрія Вербовецького, керівника "Подільської археології" Богдана Строценя  та головного спеціаліста відділу культури, охорони культурної спадщини управління культури ОДА Ярослава Пелехатого.  

"Завершти археологічні роботи плануємо до Дня міста.  Сподіваємось на цікаві знахідки, підтвердження найнеймовірніших теорій щодо підземних ходів  та відкриття бастіонів замку"., - зазначає Леонід Олексійович. 

До здійснення розкопок будуть залучені студенти  історичного факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка та всі небайдужі до історії міста.

Юрий Вербовецкий мне лично знаком по ряду проектов, осуществлённых для заповедника "Замки Тернопілля". Так, к примеру, на форуме опубликована его концепция реставрации и приспособления Скалатского замка. А вот проект по Тернопольскому замку пока не публиковали.

Свежее видео от 24 июля, на котором засвидетельствовано начало работ:

Кое-какие мысли и уточнения:

• На раскопки возлагают надежды ещё и потому, что они могу подтвердить гипотезу о существовании Тернополя до момента его официального основания, т.е. до 1540 г. Кстати, эта гипотеза уже обсуждалась на форуме.
   
• Радует присутствие на площадке такого опытного археолога, как Богдан Строцень, для которого это далеко не первые раскопки на территории укреплений. В ролике отметилась Марина Ягодинская, также имеющая опыт раскопок на участках всевозможных укреплений, в том числе и замков. Кстати, оба упомянутых специалиста недавно совместно издали книжку-путеводитель "Замки Тернопільщини" (2017).
   
• И в видео-сюжетах и в текстовых сообщениях везде постоянно используется термин "бастион", хотя пока ещё не понятно, были ли у замка бастионы, ведь, к примеру, Ульрих Вердум в 1671 г. упоминает башни замка, а не бастионы, да и всякого рода реконструкции замка (рисунки, макет) вроде бы не изображали его с бастионами. То ли где-то в каких-то источниках есть намёк на наличие бастионов, то ли люди просто не разделяют такие понятия, как башня и бастион.
   
• Б. Строцень сообщает, что "зафіксовано на картинах, малюнках той бастіон в кінці 19 століття є навіть, і він був обмурований". предположу, что речь идёт о довольно известной акварели Наполеона Орды с видом на замок. Очевидно те стены, которые показал художник чуть левее дворца, у самого края рисунка, как раз и трактуют как бастион:
  
  
   
• Хорошо видно, где именно начали копать, почти тот же ракурс, что и у Н. Орды, только уже вместо "бастиона" холм земли:
  
  
  Вот эта же локация на зимнем снимке:
  
   
• Интересно, что подавляющее большинство реконструкций облика замка в месте раскопок не изображают ни башни, ни бастиона. Как-то так, в основном, привыкли представлять замок:
  
  
  
  Продолжение следует

Проект, помимо всего прочего, явно демонстрирует, что одной из главных проблем на пути будущего возрождения замка будет здание развлекательного комплекса "Максим", находящегося в буферной зоне памятника и сильно уродующего вид на замок со стороны набережной и озера. Как минимум (если всё сложится удачно), есть вероятность демонтажа террасы, закрывающей вид на нижнюю часть замкового дворца, но до полного демонтажа "Максима" чиновники, вероятно, пока ещё не созрели, но надо же с чего-то начинать.

Цитата

Działo się w zam ku Tarnopolskim dnia 20 w rześnia miesiąca roku 1690. 

...Zamek tarnopolski: z miasta do zamku wchodząc, most budowany na trzech filarach, zwód na wagach bez łańcucha.

Тарнопольський замок: входячи від міста до замку, міст, побудований на трьох стовпах, звод на вагах (підйомний механізм ?) без ланцюга.

Цитата

Brama murowana sklepiona długa; po prawej ręce bywała izdebka dla wolnego (człowieka zamkowego) teraz zrujnowana, po lewej furtka do tegoż mostu. Podle tej bramy po lewej stronie loch ziemny, murowany, z strzelnicami, przestronny, na którym basztę funditus) znieśli Turcy i skierpienie zawalili. Na bramie samej izb dwie, na których (dach)- słomą pokryto, ale do nich ciecze.

Брама мурована склепінчата довга; з правої руки була кімната для вільного (замкового чоловіка), яка тепер зруйнована, по лівій - фуртка до мосту. Біля цієї брами зліва, льох в землі мурований, з бійницями, просторий, на котрому башту знесли турки і склепіння завалили. На брамі дві кімнати, на яких (дах) - соломою покрито, але до них тече (протікає).

Цитата

Dalej w zamek idąc nad stawem kamienica wysoka, penitus zdezolowana przez Turków , sklepienia pozawalane w stajnię i oborę obrócona; dolne sklepy z strzelnicami nadwerężone.

Ідучи далі в замок, над ставом висока кам’яниця, пошкоджена турками, склепіння в стайні та оборі завалені; нижні склепи з бійницями nadwerężone (пошкоджені (дякую Filin), натягнуті, вузькі ???)

Цитата

Narożną po prawej ręce basztę, murowaną z ciosanego kamienia, w której kiedyś kuchnie, stajnie, piwnice i sklepy bywały z wierzchu, potentia turecka zrujnowała.

Зовнішня по правій руці башта, мурована з тесаного каменю, в якій колись була кухня, конюшні, підвали та склепи (склад ?), турецька сила зруйновала.

Цитата

Po lewej ręce similiter. A wały podmurowane porujnowane, palisadami od trzech stron otoczone.

По лівій руці те саме. . А вали підмуровані поруйновані, палісадами (частоколом) з трьох сторін оточені.

Цитата

Z czwartej strony, od stawu mur niedominowany tuetur.

З четвертої сторони, від ставу мур niedominowany (не домінуючий, не високий?) захищає.

P.S. "Старе" обговорення.

Цитата

Виявлення нових пам'яток фортифікаційної спадщини Тернополя, перспективи їх використання у туризмі та краєзнавстві.

Тернополяни звикли чути, що старе місто було захищене мочариськами, озером та високим земляним валом, а ще й дерев'яним частоколом. Від оборонної системи тих часів до сьогоднішнього дня не збереглось майже нічого. І якось скромно-бідно уявляється вигляд стародавнього Тернополя, який отримав Магдебурзьке право в 1548 році, що свідчило про сформованість та готовність його прийняти новітні європейські стандарти торгово-економічного розвитку.

Сьогодні ми вперше відкриваєм результати наших багаторічних досліджень, які беззаперечно свідчать, що середньовічний Тернопіль мав набагато досконалішу систему міських укріплень та укріплень замку, ніж про те сказано в історії. Більшість артефактів збереглися до наших днів, і знаходяться в товщі ґрунту, а отже вони є не тільки новими записами в історії, а матеріальною історичною цінністю, яку можна розкрити і заекспонувати, для огляду туристів, доповнити туристичною інфраструктурою. Думаю що перед Тернополянами відкриваються нові можливості, новий потенціал для розвитку міського туризму.

Карты Боплана и Риччи Заннони 17-18 вв, использованные в рамках исследований:




Условные обозначения, как гипотетический признак наличия бастионных укреплений:




Карта 18-20 вв., использованные в рамках исследований:




Реконструкция системы городских укреплений 16-17 вв. авторства одного из воспитанников "Львівської Політехники":


Чуть подробнее


Концепция развития системы городских укреплений от института Укрзахідпроектреставрація (2012), разработанная в рамках создания историко-архитектурного опорного плана Тернополя:




Реконструкции Марины Брыковской и Олега Рыбчинского:


А это уже свежий взгляд на систему городские укрепления авторства Юрия Вербовецкого и Сергея Серого. Как видим, авторы делят его на три этапа, показывают две основные линии городских укреплений, первая версия которых сформировалась в рамках башенно-стеновой концепции преимущественно в 16 веке, а вторая, уже скорее в духе бастионной концепции, защищала город с 1620 г. Тут же показаны и городские ворота, которые, по версии авторов гипотезы, после появления новой линии укреплений, были перестроены в церкви, а ворота были превращены в церковные колокольни:



Взгляд с юга:



Взгляд с юго-востока:



Взгляд с юго-запада:



Гипотеза о существовании внутри Рождественской церкви старых Каменецкий городских ворот, т.е., по мнению авторов, помещения храма были пристроены к старой надвратной башне:




А так, по мнению авторов гипотезы, Каменецкие ворота могли выглядеть до перестройки, к примеру, в 16 веке:



Всё те же Каменецкие ворота с разных ракурсов. Виден план церкви, которая, по версии авторов гипотезы, присоединила свои объёмы к старым городским воротам:





А это уже противоположная граница городской обороны, где находилась Воздвиженская церковь, которая, согласно гипотезе, также прикрепилась к ещё одним городским воротам, Львовским:



Так Львовские ворота могли выглядеть до перестройки. Виден контур плана церкви и линии гипотетической городской стены, которая к этой надвратной башне могла примыкать:



Львовская надвратная башня с разных ракурсов:





Такая вот гипотеза, предлагающая оригинальную версию формирования городских укрепления и уцелевших церквей Тернополя.

Якщо уважно придивитись до підземель катедри, то видно що вісь підземелля не співпадає із її віссю:

і вентиляційні "вікна" "виходять" в середину приміщення:

Тобто, існуюча будівля більша за "підвали" і іхні осі не співпадають. Якщо уважно прочитати фундаційний акт костелу, виданий Юзефом Потоцьким, то в ньому чітко сказано, що він збудований на "землях і місці" монастирської церкви Діви Марії:

Цитата

Plac w Rogu Wałów jednego od północy, drugiego od Wschodu Głońca [Słońca] będących między Basztą w Rogu tychże Wałów y Zamkiem leżący w tymże mieście Tarnopolu na erekcią Koscioła [Kościoła] Klasztoru y Officin Klasztornych naznaczyłem y na tymże miejscu y gruncie fundamenta Murów Klasztornych wyprowadziłem

Бачу що місто все таки реставрувало оба фасада замку (той що в сторону міста, довгий час був іншого кольору і запущений). Виглядає ОК, єдина заувага - могли на бляху не скупитися і покрити мідью.

do:

pislia:

Перше, що викликає здивування: занадто "низьке" розміщення південного валу - південну лінію укріплень, враховуючи рельєф, логічніше було розмістити більш північніше. Але зараз не про це. Прошу звернути увагу на об'єкт позначений мною цифрою "1" на плані М.Бриковської.

Згідно підпису до плану (е), там позначено стару божницю (синагогу). Але вона чомусь "відірвана" від вулиці Старошкільної (синагоги називались також школами). Також зверну увагу, що свій план п. М.Бриковська склала на топооснові 1902 року; на цій же топооснові було складено і план міста Тарнополя 1908 року. І що ми бачимо ? Під номером "63" на ньому позначено стару божницю у тому місці, що вказує п. Бриковська

Але на плані Антоніо Пасарелі (1797 рік) ми бачимо, що стара синагога (позначено літерою "с") розміщена значно північніше - там де на топооснові 1902 року я позначив об'єкт числом "2".

І якщо цей план можна вважати не точним, то на плані 1925 року ми чітко бачимо розташування старої синагоги на вулиці Старошкільній (позначено числом "23" на плані):

Таким чином, приходимо до висновку, що п. М.Бриковська допустилась помилки в локації старої сигагоги через використання помилкового плану. Одночасно стає зрозумілим локація старої синагоги деякими краєзнавцями на місці розташування музичного училища.

Але тема "Tarnopol AD 1608" а не "Помилка Бриковської"... У цей рік почалось будівництво кам'яної Серединної церкви поряд із старою дерев'яною, будівництво вулиці Руської. Як видно з плану, на час відвідин міста о. Єзуїтами у нього ще не було веж, лише брами; можливо у цей час і почалось їх будівництво... Ось і попробуєм розібратись, як змінювались фортифікації міста у цей період.

1.Sztuka ziem wschodnich Rzeczypospolitej XVI-XVIII, Jerzy Lileyko, Towarzystwo Naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 2000 ст.169-185 (M. Brykowska , Ze studiów nad architekturą z początku XVII wieku wokół Tarnopola).

2. Матеріали знаходяться у Національному архіві Франції у Парижі (якщо не помиляюсь, Історичний центр Національних архівів [Centre historique des Archives nationales], скорочено CHAN).

А всё потому, что даже до середины не досмотрел, ознакомился только с вступлением. Во вступлении речь шла о славной истории города, о том, как старый городок с ярков выраженным европейским лицом был уничтожен в годы Второй Мировой, и как потом в советский период его застроили по шаблону. Далее звучит мысль, что пора бы городу вернуть своё лицо, точнее – приобрести новое. Я уж было возрадовался, т.к. подумал, что речь идёт о восстановлении утраченного… наивный!

Как только вступление закончилось, сразу стало понятно, что перед нами заказуха, призванная промыть мозги зрителям своими воззваниями. А эти воззвания, между прочим, у меня лично не вызвали позитивного впечатления и даже вызвали отторжение.

Люди в ролике бросают пыль в глаза. Мол, мы реставрируем то, что осталось, но не это главное - и тут же показывают, как именно хотят изменить лицо город – заполнить Тернополь зданиями из стекла и бетона, которые соответствуют духу времени. Как сказал мэр города Сергей Надал: «Консервуючи лише минуле, а не створюючи нічого нового, ми, по суті, не будемо бачити майбутнього».

К своему удивлению из ролика узнал, например, что можно восстановить старые памятники, но делать этого не планируют, поскольку это «кич, архитектурная безвкусица» (Данила Чепиль впечатлил меня своими "мудрыми" взглядами), а с другой стороны новые модные здания прибавят свежего лоска. К слову, думаю, что если проверить, как в Тернополе проводят реставрацию, то окажется, что не всё так уж и хорошо. Например, про замок бегло упомянули, что его мол «укрепили и отреставрировали», а вот о здании кафе, которое прилепилось к замку и с советских времён разрослось во все стороны, не сказано ни слова. Никто не говорит о том, что этот нарост нужно удалять, что это как раз и есть пережиток советской эпохи, той самой, следы которой новая власть города стремится искоренить.

Далее нам показывают историко-архитектурный план города (свежий, одобрен 15 февраля 2013), на котором красной линией очерчена территория старой застройки (якобы усиленно охраняемой территории):

Мол, в этой зоне строить что попало нельзя, а вот за пределами – пожалуйста! Только вот, зона эта уже, чем та территория, которую города занимал в 17 веке! Даже Воздвиженская церковь, площадка со Львовскими воротами и замок оказались вне очерченной зоны!

То ли журналисты всё напутали, то ли действительно часть территории старого города признали не очень ценной.

Ну и главная мысль ролика наиболее цельно вырисовывается ближе к концу, когда начинают показывать примеры зданий, которые планируют построить в городе, когда мы видим те самые детали, которые по мнению властей будут создавать новое лицо города.

Вместо старой ратуши появится новая, стеклянная/прозрачная. Это чудо будет находиться в северной части старого города:

Спасибо, что не прямо в старом городе!

Но больше всего меня впечатлил проект новых Львовских ворот, которые планируют построить к западу от старого города, на линии Львовской дороги. Автор проекта в ролике сообщил: «Відновлювати історично загублений об'єкт на місці, де він існував колись, зараз, я думаю, воно є недоцільне, а створення якогось нового акценту Тернополя на перехресті доріг – чудова ідея». При этом чувствуется, что хотели сохранить некую преемственность, мол, когда-то главными на львовском направлении были старые ворота, а теперь здесь будут ворота нового образца. Молодой архитектор сообщает: «Зберігається форма брами, форма арки, склепінні, воно є звичайно модифікованим, стилізоване під теперішні мірки і теперішні вподобання людей».

Для начала хочется поблагодарить создателей этого проекта – и снова спасибо, что не в старом городе!

Напрягает то, что говоря о Львовских воротах, истории Тернополя и его старых символах, хотят продвинуть проект реконструкции целой площади и строительства внушительного здания, лишь отдалённо напоминающего ворота, тогда как реальные старинные Львовские ворота покоятся где-то там под толщей земли и асфальта, неисследованные и позабытые. Даже их точное месторасположение вызывает вопросы, но всё это власти не интересует, ведь старого города уже нет, а значит нужно идти дальше, глядя вперёд.

Я вовсе не против современной архитектуры, если она не теснит архитектуру старого города и не диссонирует с архаической застройкой. Конечно, чем дальше стекло и бетон от старого города – тем лучше. Но в современных проектах также есть идеи, которые нравятся, а есть другие, такие, как вот этот проект новых Львовских ворот. Мне лично эта постройка не кажется достойной того, чтобы представлять собой символический въезд в город. Два массивных столба с перекрытием… по уровню изящества и красоты черт новые Львовские ворота тянет сравнить с нефтяной платформой, например.

В общем, пока эти стеклянные монстры подступают к старому городу, но при нынешних приоритетах власти и уже одобренном план с очерченной границей более-менее защищённой территории, недалёк тот час, когда такие «красавцы» начнут уродовать старый Тернополь на участках, где проходили валы города, а затем они появятся и в центре.

Источник

Вывеска при входе:

Торжественное открытие. Ленточку перерезали (слева направо): владелец комплекса Тарас Демкура, глава облсовета Алексей Кайда, мэр Сергей Надал, руководитель кнайпы Руслан Миронов

Карта тернопольских подземелий в центральном зале

Ниша в центральном зале

Оригинальная барокковая скульптура 18 века украшает Пинзель-холл:

Небольшой зал, посвящений фототехнике и фотографии: