Сейчас в это сложно поверить, но некогда в центре г. Ровно находился замок, который мог быть построен ещё в конце 15 века, и существовал в течение 16-17 вв. В 1-ой половине 18 века на территории этого замка, который мы обсуждаем в отдельной теме, было построено здание новой резиденции, которую по старой памяти продолжали называть замком, хотя, по сути, это был дворец. Этот объект, к сожалению, разделил судьбу своего предшественника, и теперь в Ровно нет ни замка, ни дворца.

Поскольку дворец - объект самодостаточный, то обсуждать его будем в отдельной теме.

Пока же, для общего знакомства, дворец в 3D:

Фото макета дворца, который можно увидеть в Областном краеведческом музее:

Источник

Вот так основной корпус дворца выглядел в конце 19 - начале 20 века:

В начале 20 века уже наметился регресс...

Источник

... закончившийся полным уничтожением уникального здания.

Поиск в Сети информации по теме укреплений Ровно скорей всего приведёт вас к беглым упоминаниям некогда существовавших оборонных объектов города, при этом источники в большинстве случаев не вдаются в детали истории строительства фортификаций, конфигурации оборонных линий и т.д.

К примеру, в отличной книге "Стара Волинь і Волинське Полісся" Александра Цинкаловского читаем такое:

Цитата

... Перша писана згадка про Р. походить з часів Волинсько-Галицького Князівства з 13-14 ст., пізніше Р. перейшло до Дичків. Від волинських землян Дичків переходить на початку 15 ст. до роду кн. Несвицьких або Несвіжських, а в 1481 р. за дочкою кн. Несвіжського Анастасією переходить до маєтності князів Гольшанських і тоді ж король польський і великий князь литовський Казимир надає оселі Р. Магдебурзьке право (Н. Теодорович. Істор. Стол. Описаниє вол. епар., том II, стор. 438). В кінці 15 ст. Р. належало до кн. Семена Василевича Несвіжського, який по смерті жінки переселився до Рівного і побудував тут найстарший в цьому місті замок в підмоклій долині р. Устя. Обкопав він острівець глибокими ровами, затримав греблею воду в р. Усті, наповняючи глибокі і широкі рови водою.

В 16 ст. Р. перейшло до кн. Острозьких, а від них, на підставі т. зв. Кульбишівської угоди (в 1723 р.) стає власністю кн. Юрія Олександровича Любомирського, який перебудував старий рівенський замок, а ціле місто оточив ровами і валами. За кн. Станислава Любомирського невелике до того часу містечко розрослося у велике місто...

Источник

Как видим, единственное чёткое упоминание укреплений города привязаны аж 1-ой половине 18 века, тогда как Ровно в статусе города существовал в 16-17 веках, причём Магдебургским правом его наделили ещё в конце 15 века. Потому и логичной кажется мысль, что первые укрепления здесь могли появиться уже на рубеже 15-16 веков или в крайнем случае - в 17 веке.

Википедия сообщает, что в 1575 г. в Ровно насчитывалось 543 дома, в 1620 - 200 домов, в 1629 г. - 505 домов (а население города составляло 3000 жителей). Добавим к этому татарские набеги и наличие других воинских угроз, также факт существования в Ровно замка в 15-17 вв. (т.е. о защите тут всё же думали) и не забудем о влиятельных и обеспеченных владельцах данного населённого пункта. Всё это косвенно намекает на то, что Ровно скорей всего обладало укреплениями, которые появились задолго до наступления 18 века.

Что касается конфигурации, то интересную информацию на эту тему можно выудить, рассматривая план города, составленный в 1797 г. Жаном Якобом Бургиньоном. Этот план основное внимание сосредотачивает на дворцово-парковом комплексе Любомирских, изюминкой которого был дворец, возведённый на старом замчище. Но помимо самой резиденции на плане частично видна и городская застройка. Далее привожу скрины из этого видео.

На плане видим старый городской центр, ограниченный с нескольких сторон водой озера и изогнутого речного рукава:

При взгляде на макет, созданный на основе упомянутого плана, ещё более чётко заметна изолированность старого города, фактически превращённого в остров:

Ощущение, что граница острова - это и есть рубеж городской обороны, усиливает оформление въездов в город - как видим, два въезда, пересекающие речной рукав-ров, упираются в какие-то ворота. Даже если эти ворота на 100% декоративные, то такие символические постройки в подобных местах просто так не возникали. Быть может в основе этих сооружений, одно из которых показано на плане 1797 г., действительно находились старые городские ворота?

В статье Петра Рычкова о плане 1797 г. сообщается, что на плане действительно видны одни из городских ворот - Острожские:

Цитата

... Відображення самої міської забудови було, очевидно, побічним завданням і здійснювалося лише в тій мірі, в якій воно узгоджувалося з головним. Хоча й до цієї справи автор віднісся досить старанно, намагаючись нанести на план і включити до переліку будівлі міщан торгові ряди на ринковій площі, східну (Острозьку) міську браму, сади та городи селян на передмістях і навіть назви окремих доріг, що вели до міста...

... Як бачимо, цей доволі об'ємний перелік поряд із суто рекреаційними об'єктами князівської резиденції містить і деякі позиції, що стосуються самого міста (ринок, міська брама, міський місток, заїжджий двір тощо)...

Вот ещё парочка общих фото, на которых полностью виден "остров" старого города:

Источник

Замок (на макете на его месте расположен дворец), как видим, также обосновался на острове, связанным с городом, что давало возможность использовать его в качестве городской цитадели. Этот объект можно обсудить в отдельной теме.

Тут может возникнуть вопрос - если на плане 1797 г. показана лишь часть старого города, а на макете мы его видим полностью, то на какой основе базируется фрагменты макета, которых мы не видим на плане 1797 г.? Так вот, помимо плана Бургиньона в разработке проекта макета была также задействован план Ровно 1765 г. Он не отличается особой деталировкой, но при этом показывает город полностью:

Источник

Так что же мы видим на планах и макете - линию городских укреплений, сформировавшуюся в 1-ой половине 18 века или же укрепления 18 века в свою очередь возникли на месте более старых оборонных сооружений, и тогда перед нами конфигурация укреплений городка образца 16-17 вв?

Также хочется понять, как именно сейчас "остров" старого города вписан в современную городскую застройку.

Цитата

Комплекс Любомирських у Рівному на акварелях Жана Якоба Бургіньйона

Незважаючи на поважний вік, Рівне в історико-архітектурному сенсі не може, на жаль, похвалитися багатим переліком пам'яток старовини. Найстаріша архітектурна пам'ятка національного значення дерев’яна Успенська церква - датована 1756 роком, колишній будинок гімназії (тепер краєзнавчий музей) - 1839 роком. Разом з тим добре відомо, що в минулому місто мало одну з найрозлогіших магнатських резиденцій Речі Посполитої. Йдеться про унікальний палацово-парковий комплекс Любомирських, котрий, пройшовши довгий шлях розвитку, остаточно сформувався під кінець XVIII ст.

Розпланувальна схема палацово-паркового комплексу Любомирських:

Головна його споруда - власне палац або, як його ще часто називали, „замок" - зафіксована на багатьох старих фотографіях, неодноразово опублікованих у працях дослідників. Споглядаючи монументальні руїни палацу Любомирських, давно вже не існуючі, ми ніби занурюємося в ту майже примарну атмосферу давнини і навіть не підозрюємо, що цей палац був лише однією частиною розлогого ансамблю, до складу якого входили ще десятки цікавих, своєрідних об'єктів. Протягом декількох десятиліть зусиллями архітекторів і садівників тут були створені всі умови для задоволення будь-яких забаганок господарів - для розваг і велелюдних банкетів з нічними феєрверками, для театральних дійств і верхової їзди на породистих конях, для розважливих прогулянок з гостями, для катання по ставку на дивних човнах, для усамітненого спілкування з олюдненою, добре доглянутою природою, зрештою навіть для звичайної риболовлі з вудками. Подібна багатофункціональність рівненської резиденції вимагала доволі розвинутої, продуманої та старанно реалізованої архітектурно-ландшафтної композиції з певною ієрархією архітектурних і ландшафтних форм, поєднаних в одну органічну цілісність. Непростим завданням було також пристосування до природних особливостей місцевості, прикметної своїм низинним розташуванням у заплаві річки Усті.

Загальний вигляд палацу Любомирських з півночі:

На жаль, ще на початку XIX ст. цей самобутній ансамбль з його різноманітними об'єктами архітектурного і ландшафтного мистецтва став на шлях поступового занепаду і на сьогодні повністю втрачений. При цьому майже всі його об'єкти зникли набагато раніше від будівлі самого палацу. Радикально змінилася і гідрографічна ситуація, тому колись величезний штучний став зіщулився до розмірів невеличкого озерця поблизу краєзнавчого музею. І нам залишалося лише б в уяві за спогадами та мемуарами сучасників судити про його вигляд, якби не одна архівна знахідка. Без неї ми ніколи не дізналися б не лише про характерні риси і конкретне наповнення цього ансамблю, не кажучи вже про те, як це наповнення виглядало в дійсності.

Загальний вигляд китайського храму. В глибині - мурований костел біля ринкової площі:

У свій час така нагода випала автору під час опрацювання фондів Російського державного історичного архіву (РДІА) в Санкт-Петербурзі. В одній зі справ був віднайдений унікальний для архітектурно-містобудівної історії Рівного французькомовний документ під назвою «Plan du Chateau, Jardins, Parc & d’une partie de la Ville de Rowno» («План замку, садів, парку та частини міста Ровно»). На аркуші доволі великого формату відтворено східну частину міста включно з фрагментом ринкової площі та практично увесь територіальний ареал палацово-паркового ансамблю з усіма його просторовими зонами і розташованими на них окремими об'єктами (будівлями, малими архітектурними формами, алеями, каналами, садами, мостами, павільйонами тощо). Справа внизу чітко прочитується авторський підпис з датою – “J.J.Bourguignon 1797 Mars 19”.

Ермітаж:

На відміну від цілої низки інших, добре відомих фіксаційних планів міста Рівного, укладених у кінці XVIII - на початку XIX ст. державними службовцями, цей оригінальний документ вирізняється незвичною побудовою композиції: північ спрямована донизу, відтворено лише східну частину міста, до того ж значний її фрагмент автор замаскував переліком об'єктів, наведених на картуші, намальованому у вигляді напіврозгорнутого паперового згортка. Головна увага була зосереджена на якнайповнішому відтворенні палацово-паркового комплексу. Очевидно, що перед автором стояло особливе завдання - детально відтворити на плані в першу чергу всі складові частини палацово-паркового комплексу Любомирських у тому вигляді, в якому вони перебували на той час. Відображення самої міської забудови було, очевидно, побічним завданням і здійснювалося лише в тій мірі, в якій воно узгоджувалося з головним. Хоча й до цієї справи автор віднісся досить старанно, намагаючись нанести на план і включити до переліку будівлі міщан торгові ряди на ринковій площі, східну (Острозьку) міську браму, сади та городи селян на передмістях і навіть назви окремих доріг, що вели до міста.

Готичний храм:

Як бачимо, цей доволі об'ємний перелік поряд із суто рекреаційними об'єктами князівської резиденції містить і деякі позиції, що стосуються самого міста (ринок, міська брама, міський місток, заїжджий двір тощо). Але переважна більшість позицій пов'язана саме з парком і його благоустроєм.

Втім, найцікавіша і вкрай нетипова як для картографічного фіксаційного плану особливість полягає в тому, що вздовж верхньої та правої сторін аркуша автор розмістив 19 (дев'ятнадцять!) акварельних мініатюр, на яких зафіксував найпривабливіші, як на його думку, пейзажні сцени. Основними сюжетами стали найбільш виразні фрагменти забудови та природно-ландшафтного благоустрою палацово-паркового комплексу. Показово також, що при цьому не подано практично жодного загальноміського сюжету, якщо не зважати на дуже узагальнений силует міського костелу на одному з малюнків.

Звідси напрошується припущення стосовно мети створення цього документа - це, очевидно, бажання замовника мати під рукою узагальнений і, головне, унаочнений малюнками фіксаційно-інвентаризаційний „паспорт" своєї рівненської резиденції, котрий міг би використовуватися задля різних репрезентативних чи то довідково-інформаційних потреб.

Довгий час цей документ перебував у сімейному архіві Любомирських. Згодом він набув статусу одного з вихідних документів при заснуванні в Рівному гімназії. Про це говорить пізніший напис у лівому верхньому куті: „Сей план, относящийся к сделке, заключенной от 1835 года ноября 25 дня правлением университета Св. Владимира с князем Фридриком Любомирским подписуем: ректор Максимович, декан С.Выжевский, декан Владимир Цых, управляющий Е.Зелинский, советник М.Козачинский, поверенный князя Фридрика Любомирского Даниил Иван сын Рильки". Окрім цього напису, на план також було нанесено контури майбутньої гімназіальної будівлі - там, де вона знаходиться і донині (тепер це краєзнавчий музей). Тобто все виглядає так, що цей документ, який довго зберігався в сімейному архіві Любомирських, за випадкової нагоди був долучений до угоди князя з Київським університетом під час її обговорення й остаточного затвердження. Можна думати, що іншого плану міста в розпорядженні договірних сторін просто не виявилося. Згодом він потрапив до київського губернаторства, а вже потім шляхом різних бюрократичних процедур по лінії освітянської адміністрації - до Санкт-Петербурга, оскільки саме тут мало остаточно вирішуватися питання фінансування нового будівництва в Рівному. Коли будівництво добігло свого кінця і гімназія почала діяти, цей документ разом із іншими паперами потрапив на архівну полицю. Тутешні архіваріуси, добре розуміючи історичну цінність цього унікального документа, виділили його згодом в окрему справу.

Звичайно, нас не може не зацікавити ця особа, яка залишила помітний слід в архітектурній історії Рівного. Хоча наявна інформація про життєвий і творчий шлях цього майстра ще дуже обмежена, деякі відомості, зібрані докупи, проливають трохи світла на цю безумовно неординарну особистість.

Чи не вперше лаконічні відомості про Бургіньйона подає Т.Стецький: «Сам парк (у Рівному - П.Р.) в англійському густі облаштував родовитий, запрошений з над Тамізи (Темзи - П.Р.) англік, будівничий Бургіньйон, котрий також побудував вишукану теплицю, заповнену рідкісними рослинами, требхаузи, ананасарню і заклав невеличкий тополевий лісок по другій стороні вулиці, котрий поєднав з парком містичним підземним тунелем. В тому тополевому ліску у вишуканій піраміді була влаштована кухонька, де їли підвечірки, відбувалися улюблені народні забави, відзначалися зажинки та обжинки».

Згодом цікаву, щоправда, теж дуже лаконічну інформацію про нього подали також Лукомські перед першою світовою війною в добре відомій праці про історію Вишневецького замку. Одному з них серед розпорошених документів родинного архіву Вишневецьких, що знаходився в замку, довелося на власні очі бачити перші розбивочні плани для облаштування частини тамтешнього парку, датовані 1789 роком і також підписані Бургіньйоном. Це повідомлення засвідчує, що перед тим, як перебратися до Рівного, молодий майстер якийсь час працював при дворі Вишневецьких, опікуючись ландшафтним благоустроєм і, цілком можливо, здійснюючи також якісь будівельні роботи. Можливо, що саме у Вишнівці розпочалася його творча кар'єра на Волині.

Рік народження архітектора вдалося встановити завдяки віднайденому О.Прищепою в архівних фондах ревізького списку від 11 березня 1816 року про місцеву шляхту. В цьому документі згадується дворянин „Ян Якоб Петров сын Бургініонъ" і зазначається, що на момент перепису йому виповнилося рівно 50 років. Разом з ним проживала дружина Єлизавета віком 24 роки та троє дітей: новонароджений син Генріх, однорічна дочка Емілія та п'ятирічна дочка Еліза. Під цією інформацією знаходиться власноручний підтверджуючий підпис архітектора «Jean Jacob Piotra sin Bourguignon».

З цього подання з'ясовується рік народження архітектора - 1765 або, що ймовірніше, 1766. Тобто на момент першої відомої згадки про його проектні роботи у Вишнівці йому мало виповнитися 23 роки. Це той вік, який може характеризувати Бургіньйона як архітектора-початківця, котрий, здається, за прикладом багатьох інших іноземних мандрівних майстрів з мистецьким вишколом покинув батьківщину в пошуках кращої долі на сході Європи в середовищі заможної польської аристократії. Оскільки згідно з поданням Т.Стецького Бургіньйон прибув на Волинь з берегів Темзи, існує велика ймовірність його англійського походження, хоча його прізвище натякає водночас на можливі генеалогічні зв'язки з Францією. Не випадково у згаданій публікації Г.Лукомського його охарактеризовано як учня знаменитого французького архітектора Ленотра, що слід розуміти лише в переносному значенні, зважаючи на роки життя знаменитого французького майстра (1613-1700).

Коли саме і за яких обставин Бургіньйон уперше з'явився в Рівному, теж залишається невідомим. Зважаючи на обставину, що в 1797 році йому виповнився 31 рік, гіпотетично можна вважати, що він прибув сюди приблизно в середині 1790-х років, можливо, не без рекомендації Вишневецьких.

При цьому не можна не зауважити непростих сімейних обставин, які склалися в родині Любомирських у 1790-х роках на час укладення цього цікавого картографічного та іконографічного документа, які, можливо, певним чином також слугували мотивацією для укладення Бургіньйоном фіксаційного плану. Річ у тім, що вже немолодий глава сімейства князь Юзеф Любомирський (1751-1817) в своєму безмежному захопленні будівельними прожектами і реформаторськими справами, що потребувало чималих видатків, несподівано стикнувся з фінансовими проблемами. Через борги він змушений був у 1791 році взяти велику позику в одному з голландських банків. Але оскільки вчасно обслуговувати фінансові зобов'язання не вдавалося, справа дійшла до примусового встановлення адміністративного контролю над всіма маєтностями князівської „Ровенщизни". Це вже означало реальну загрозу банкрутства.

Виправити критичну ситуацію до певної міри вдалося лише зусиллями його дружини Людвіки Любомирської (від народження Сосновської), на користь якої князь Юзеф 30 січня 1794 року переписав усе своє нерухоме майно. Відтак, перебравши на себе кредиторську відповідальність, княжна змогла отримати підтримку своїх кревних, що вкупі з її ентузіазмом та наполегливістю і врятувало рівненську резиденцію від найгіршого - можливості бути конфіскованою або проданою за борги.

Те, що цей фіксаційний документ з'являється в перші роки господарювання княжни Людвіки, наводить на думку, що саме вона була ініціаторкою його створення. Більш того, ризикнемо припустити, що сама поява Яна (Жана) Якуба Бургіньйона в Рівному теж була якимось чином пов'язана з будівельними та господарськими намірами княжни, з непростими для резиденції роками боротьби за виживання і з намірами Л.Любомирської навести нарешті лад у своєму господарстві. Звичайно, можна також думати, що, окрім чисто репрезентативних потреб, цей план мав і суто практичне значення, дозволяючи більш точно визначати конкретні заходи для підтримання всієї князівської садиби в належному стані. Саме в цьому контексті, очевидно, слід розглядати і мотивацію укладення Бургіньйоном фіксаційного плану, віднайденого серед архівних справ. Очевидно також, що це не був проектний документ. Його призначення полягало в іншому - якомога повніше і репрезентативніше відобразити і сам палацово-парковий комплекс, і доволі значну частину міста.

Подальші згадки про діяльність Бургіньйона в Рівному дуже лаконічні. Відомо, зокрема, що він від княжни Любомирської отримав доручення укласти план центральної частини міста, дуже постраждалого від великої пожежі 19 червня 1819 року. Архітектор уклав такий план, який теж зберігається у фондах РДІА. Однак до реалізації він не був затверджений через свою фрагментарність та невідповідність діючим на той час у Росії містобудівним правилам. Існують також непевні згадки про можливу участь Бургіньйона разом з Ф.Мєховичем у проектуванні рівненської гімназії в 1835 році, однак прямих підтверджень того не виявлено. Про останні роки життя Бургіньйона інформацію розшукати поки що не вдалося. Чи скінчився його життєвий шлях тут, у Рівному, чи, можливо, на схилі літ він повернувся до батьківщини, на береги далекої Темзи - про те нічого не відомо.

Незаперечним залишається однак висновок про те, що саме завдяки виконаному ним фіксаційному плану частини міста Рівне разом із низкою акварельних рисунків маємо дуже інформативні, до того ж найстаріші зображення тутешнього архітектурно-ландшафтного середовища кінця XVIII ст., котрі відтворюють одну з найяскравіших сторінок його історії.

П.А. РИЧКОВ

доктор архітектури, професор НУВГП, м. Рівне

Газета «Сім днів», квітень-травень 2008

Джерело

Пётр Рычков также поделился теми самыми 19-ю рисунками, которые обрамляли план:

Общий вид на дворец Любомирских и его боковые флигели с севера:

Озеро, окружавшее замковый остров, и мост с разводной секцией:

"Ванная" (или "Купальня") - внутренний водоём-бассейн на замковом острове:

Оранжерея, украшенная архитектурным ордером, предназначенная для выращивания экзотических заморских фруктов:

Китайский храм на холме (дань моде той эпохи, когда увлечение Востоком было очень популярно), на заднем плане городской костёл:

Китайский мостик - ещё один пример увлечения Востоком:

Подпись на рисунке сообщает, что перед нами "Пагода", но по своему силуэту постройка скорее похожа на мусульманский минарет (ещё один восточный мотив):

Каменный мост, переброшенный через один из искусственных каналов парковой зоны:

Готический храм - сооружение, демонстрирующее склонность хозяина имения к средневековым традициям, отображение моды на "неостиль" (неоготика?)

Временный (?) алтарь:

Фазанарня - постройка близ дворца, в которой держали фазанов:

Теплица практически круглый год снабжала княжеский стол свежими овощами и зеленью:

Семейный склеп (?) - загадочная постройка, находившаяся на территории нынешнего Грабника:

В конце канала видна символическая копия вулкана Везувий, такой себе кусочек Италии в Ровно:

Искусственный грот на берегу искусственного канала:

?

Эрмитаж - небольшая романтическая постройка, создающий атмосферу меланхолической пасторальности:

"Руины" - имитация разрушенного здания, придающего большей живописности парковой зоне:

Искусственные каналы, мостик и монумент вдали - пример использования техники английского ландшафтного дизайна:

Вот что о замке сообщает Александр Цинкаловский в книге "Стара Волинь і Волинське Полісся":

Цитата

Назва походить від слова рів [1], рови, якими був оточений рівенський замок, що знаходився в долині річки Устя. Як бачимо, в документах з 16 ст., оселя ця виступає під назвою Рівноє — Рівне, коли то волинський землянин Іван Дичко продав село своє в Луцькому повіті на ім'я Роноє князю Семену Василевичу Несвицькому. В 1707 р. Рівне згадується в "Днєвнику і путєвих замєтках кн. Б. Куракина" під назвою Ровное (по польськи РУВНЕ, по-українськи РІВНЕ). Вивчення старих укріплень старого рівенського замку стверджує припущення, що головними оборонними фортифікаціями були рови і вали, якими був оточений цей замок, положений в підмоклій долині р. Устя. Словник І.Сташевського з 1959 р. подає "Rowne" — назва ця не означує рівне поле, як випроваджує Брікнер, але утворено кінцівку "но" до назви Рів. Підтверджується це також вимовою цієї назви місцевими селянами — Рівне, до Рівного і т.д...

Перша писана згадка про Р. походить з часів Волинсько-Галицького Князівства з 13-14 ст., пізніше Р. перейшло до Дичків. Від волинських землян Дичків переходить на початку 15 ст. до роду кн. Несвицьких або Несвіжських, а в 1481 р. за дочкою кн. Несвіжського Анастасією переходить до маєтності князів Гольшанських і тоді ж король польський і великий князь литовський Казимир надає оселі Р. Магдебурзьке право (Н. Теодорович. Істор. Стол. Описаниє вол. епар., том II, стор. 438). В кінці 15 ст. Р. належало до кн. Семена Василевича Несвіжського, який по смерті жінки переселився до Рівного і побудував тут найстарший в цьому місті замок в підмоклій долині р. Устя. Обкопав він острівець глибокими ровами, затримав греблею воду в р. Усті, наповняючи глибокі і широкі рови водою.

В 16 ст. Р. перейшло до кн. Острозьких, а від них, на підставі т. зв. Кульбишівської угоди (в 1723 р.) стає власністю кн. Юрія Олександровича Любомирського, який перебудував старий рівенський замок, а ціле місто оточив ровами і валами. За кн. Станислава Любомирського невелике до того часу містечко розрослося у велике місто. Від старого рівенського замку до початку 20 ст. залишилися в долині р. Устя ледве помітні вали і рови, на його місці залишився однак палац, закінчений кн. Станиславом...

Зі старого рівенського замку з 15-18 ст. не залишилося майже ніяких слідів.

-----

Примітка www.rivne.org:

1. достеменно не відомо походження назви міста

Источник

Доктор архитектуры Пётр Рычков, который обнаружил план города 1797 г. и участвовал в создании макета Ровно, считает, что старый замок в Ровно выглядел как-то так (округлая форма, деревянные городни, одинокая надвратная башня...):

Источник

В 1720-х - 1730-х Любомирские возводят на замчище дворец (к сожалению, до наших дней не дожил). Это здание мы обсуждаем в отдельной теме.

Подробнее

Этот дворец по старой памяти продолжают называть "Замком" (такой подписью снабжены ряд фото и других изображений с видами на резиденцию):

Источник

Часто историю дворца и замка не разделяют. Так, к примеру, в подписи к этой открытке с рисунком Наполеона Орды, сказано, что перед нами "Замок 16 века, построенный при Конецпольских. Собственность князей Любомирских".

Источник

Замчище на фрагменте плана 1765 г.:

И на фрагменте плана 1797 г.:

Насколько я понял, к момент начала строительства старый замок уже не функционировал, т.к. находился в запустении со времён последнего погрома (т.е. с конца 17 века?). Иногда в источниках можно встретить мысль, мол, поскольку замок был к тому моменту опустошён, то Любомирским в процессе строительства дворца особо ничего сносить не пришлось. Я в этом сомневаюсь, думаю, что строителям дворца пришлось изрядно потрудиться, чтобы стереть земляные укрепления старого замка. Впрочем, в сравнении с общим масштабом работ по обустройству дворца и обширного ландшафтного парка, разровнять замчище было не так уж и сложно. Интересно, что при этом какие-то следы замковых укреплений всё же сохранились, и вот тут возникает вопрос - почему? То ли их решили как-то удачно включить в комплекс новой резиденции, то ли оставили то, что не особо мешало...

Вот, к слову, интересный рельеф перед дворцом:

Источник

Может это и есть остатки тех самых укреплений, о которых писал А. Цинкаловский?

Эту возвышенность в период функционирования резиденции использовали для размещения китайского храма, и если это действительно остатки старого замка, то площадка для храма - это возможная причина их сохранения?

Также меня интригует вот эта часть острова, которая очень похожа на классическую схему защиты с применением рва, через который некогда мог быть переброшен мост + опять же в тему та самая возвышенность с храмом, которую тянет связать с основанием угловой замковой башни:

Источник

Также интересно выглядит разделение острова на две части, связанные узкой перемычкой. Может эта структура также имеет отношение к планировке старого укрепления?

Где сейчас находится замчище? Ответить на этот вопрос поможет, например, план города 1938 города, на котором ещё виден "Замок", т.е. главный корпус дворца:

Источник

К замчищу в наши дни ведёт улица со звучным названием "Замковая", а нужный нам участок (каким-то чудом всё ещё не застроенный) расположен на территории Парка Молодёжи, где-то между стадионом и Лебединым озером:

Викимапия

Будем уточнять локализацию и искать дополнительные сведения о замке и том участке, на котором он расположен.

Цитата

Тоушер. Варшавський архітектор. У 1760 році модернізує палац Любомирських (дворец в Ровно, на месте которого ранее находился замок - Filin) у стилі рококо. 1765 року архiтектор Тоушер склав план мiста (т.з. "План Тоушера"). Місто складалось з чотирьох районів: Srodmiescia, Woli, przedmiesc Ostrogskich, przedmiesc Dubienskich. Всього в мiстi було 683 споруди, в т.ч. 313 в передмiстях, якi облаштовувалися за нацiональною та соцiальною ознакою (були нiмецька та єврейськi вулицi, квартали мiських урядникiв, духiвництва, ремiсникiв, тощо). Працювала невелика школа. Любомирські заклали розкошний парк і театр. У місті працювало кілька млинів та цегельні виробництва.

Источник

План Таушера:

Источник

План Тоушера, а также план 1797 г., послужили основой для создания макета города, значительную часть которого занимал дворцово-парковый комплекс Любомирских:

Источник

Больше сведений о макете вы найдёте в этой теме