Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Берегово: костёл ждёт помощи


Рекомендованные сообщения

Цитирую оригинал:

Найстаріший храм Берегівщини чекає на допомогу небайдужих

Католицький храм в центрі Берегова, костел Воздвиження Святого Хреста, вважається однією з найстаріших кам’яних будівель Закарпаття.

Часом його першого зведення вважають 1100 рік – цю дату висічено на одному з віконних прорізів. Збудований в романському стилі, храм був знищений татарами в 1241 році, і заново зведений в 1418-му. В 1519 р. костел отримав статус собору, а через півтора століття, в 1657 р., був практично зруйнований… польськими військами. Тепер це звучить дивно – до чого тут поляки?

9236_600.jpg

Але в історії Європи часто виникали дивні союзи і гротескні конфлікти. Однією з таких трагічних подій була війна трансильванського князя Дьордя Ракоці ІІ за польський престол. Ця боротьба за владу відбувалась в розпал європейських релігійних війн 17-го століття. В 1657 році спільно із запорізькими козаками та шведськими військами Дьордь Ракоці оголосив війну Польщі і на короткий час навіть завоював Варшаву та Краків. Але на боці поляків виступила Туреччина – і трансільванського князя було швидко розбито. А тоді почалася помста, в ході якої польські війська князя Любомирського вторглися на землі сучасного Закарпаття, аби нанести максимальної шкоди маєткам Ракоці. Від цих змагань за владу страждали прості люди, яких можновладці прирівнювали до майна, і нищили їх без жодного християнського співчуття. Князівські лицари (рейтари) палили села, маєтки, нищили церкви. По сьогоднішній день на Берегівщині зберігається пам’ятка тієї доби – руїни костелу Іонна Хрестителя на околиці Мужієва, знищеного в 1657 році. В Берегсасі ж того року сталася страшна подія – 17 липня війська Любомирського зайшли в беззахисне місто, населення якого сховалося в соборі. Вояки обклали церкву хмизом та підпалили її. Практично всі люди загинули. На чорній від диму стіні храму жорстокий князь наказав написати латиною “Vicem pro vice reddo tibi, bone vicine!” (“Око за око, я віддав свій борг, добрий сусіде!”). Через короткий проміжок часу відремонтований храм постраждав вдруге. В 1686 р. він став ареною боїв між австрійськими військами та повстанцями, очолюваними знаменитою Ілоною Зріні. Її повстанці (куруци), зробивши вилазку з осадженого Мукачівського замку до Берегсасу, оточили габсбурзьких військових, які намагалися захистися за стінами храму. І тоді він знову зазнав підпалу – багаттям з розібраних навколо дерев’яних хат. Загинули не лише солдати, пожежею було охоплено все місто, а в церкви провалився дах та потріскалися стіни.

9552_600.jpg

Після тих страшних років костел стояв у руїнах понад півтора століття. Його кілька разів намагалися відновити, та бракувало грошей і згоди на те, яким саме бути відродженому храму. Відродження почалось в 1839 році, 7 років тривали будівельні роботи, оплачені коштами графа Шонборна (в свою чергу, отриманими з тяжких податків місцевого населення). 1 листопада 1846 р. собор освятили на честь Воздвиження Чесного Хреста. Архітектор Альбін Тишлер, який особисто керував роботами, надав храму готичних форм, як того бажали й мешканці, і яким він був після першого відродження в 15-му столітті. Втім, фахівці відмічають і наявність елементів романського стилю в деяких деталях храму. Із зруйнованого любомирськими рейтарами храму в Мужієві до берегівського був перенесений портал (вхід), що знаходиться між ризницею та святилищем. Головний алтар був зроблений в стилі барочної готики. Цікавим елементом храму став сонячний годинник, в вигляді дуги із римськими числами. Він показує середньоєвропейський час. В 1899 році храм збагатився органом, створеним будапештською фірмою братів Рігерів.

9752_600.jpg

Здавалося б, відтоді в храму настали принаймні спокійні часи. Його не зачепили ані Перша, ані Друга світова війна. Навіть радянська влада не завдала йому шкоди, хіба що позбавила низки будівель, що належали церковній громаді. Однак, на жаль, нині у костелу накопилося чимало проблем. Про них журналістам розповідає новий настоятель храму, вікарій Антал Міхаелс. Людина ця непересічна і цікава навіть людям, далеким від католицизму. Народився пан Антал в Будапешті, і до прийняття св’ященницького сану працював поваром в найкращих готелях угорської столиці. Йому довелося готувати страви навіть таким персонам, як Янош Кадар, Маргарет Тетчер та шведський прем’єр Улаф Пальме. В 1990-х Міхаел вчився в семінарії міста Естергом, а тоді почав роботу священика. Два роки ніс службу в Мукачеві, і ось вже рік як очолює католицьку громаду в Берегові. Отець Антал відрізняється від багатьох священників відкритістю до журналістів і взагалі демократичністю. Так, чимало людей знають його як… гравця в футбол, аматора, який не соромиться підтримувати форму серед звичайних берегівчан.

Очоливши католицьку громаду, новий настоятель звернув увагу на проблеми храму. Насамперед, давно назріла необхідність приведення в порядок навколишньої території. Раніше вона належала автошколі, потім тривалий час занепадала, і перетворилася на непривабливий пустир. Приміщення автошколи, яке колись належало церкві, було повернуто в аварійному стані, і наразі там триває ремонт, затягнутий на роки недобросовісним підрядником. Лише нещодавно вдалося вирішити цей неприємний конфлікт.

11751_600.jpg

В планах отця Антала – спорудження з будівлі автошколи будинку для служниць та для виконання благочинних акцій. А з пустиря він та ініші небайдужі вірники хочуть створити сквер, облаштувавши його в католицькому дусі, із Хресною дорогою. Поруч із великим собором в часи, коли він стояв напівзруйнованим, діяла невеличка каплиця. В наш час на її місті проводилися розкопки, і їхні сліди варто було б законсервувати і зробити доступними для огляду, як це робиться при цивілізованому підході до реставраційних робіт. Майбутній сквер разом із церквою мав би отримати назву площі пастора Ференца, репресованого в 1949 році настоятеля собору. Зусиллями церкви дані про нього знайдені в архівах російського Іркутську. Справа майбутнього – пошуки решток мученика та їх перепоховання в рідному місті. Старовинний костел отець Антал волів би зробити більш відкритим для людей – не лише католиків, а й всіх небайдужих, зокрема, до популярної серед туристів готики. Церква має в своєму розпорядженні експонати, які б могли стати основою невеличкого музею, а той, в сукупності із старовинним костелом та охайним сквером навкруги має всі підстави стати популярним місцем для відвідувачів Берегова та Закарпаття.

Однак це в планах, а сьогодні храм викликає тривогу – нещодавно по його стінах пішли тріщини. Причин їх виникнення може бути кілька, це й рух тяжкого автотранспорту по дорозі поруч з церквою, і можливі зсувні процесі. Потрібне втручання спеціалістів.

12477_1000.jpg

Як потрібно воно й для нового оформлення самого храму. Малювання 1990-х років було не надто професійним, і не в повній мірі відповідає готичному духу храму. Біда з годинниковою вежею – вона в аварійному стані, і подивитись на Берегово з висоти його найстарішої будівлі наразі неможливо. Мовчить і годинник, який мав би відбивати час бронзовим передзвоном.

Для рішення цих проблем потрібні гроші, а часом і просто праця небайдужих співгромадян. І не обов’язково католиків, адже готичний храм із майже тисячолітньою історією є багатством всього Берегова та його жителів.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы можете опубликовать сообщение сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас есть аккаунт, войдите в него для написания от своего имени.
Примечание: вашему сообщению потребуется утверждение модератора, прежде чем оно станет доступным.

Гость
Ответить в тему...

×   Вставлено в виде отформатированного текста.   Вставить в виде обычного текста

  Разрешено не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отобразить как ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

Загрузка...
×
×
  • Создать...