Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Бережаны (Бережани): описания города из дневника Ульриха фон Вердума, 29-30 ноября 1671 г.


Filin

Рекомендованные сообщения

В конце ноября 1671 г. Ульрих фон Вердум (1632-1681) двигался с востока на запад по территории Хмельницкой, а затем Тернопольской областей. 27 ноября он прибыл в Тернополь, оставив в дневнике своего путешествия описание города, которое разбирали в отдельной теме. 28 ноября двинулся дальше на запад, и, миновав Почапинцы, Великий Ходчаков, Козову и ряд других поселений, прибыл в Бережаны 29 ноября. Судя по тому, что следующая запись дневника относится уже к 1 декабря и описывает путь от Бережан в стороне Нараева, можно предположить, что Вердум не просто проехал мимо Бережан, а провёл здесь какое-то время, что дало ему возможность осмотреться, получить по некоторым объектам уточняющую информацию и снабдить описание интересными деталями. Владельцем Бережан тогда был Николай Иероним Сенявский (1645-1683 гг.), которого Вердум несколько раз упоминает в тексте. 

Как и в случае со многими другими населёнными пунктами, описанными Вердумом, исследователи в Украине вынуждены пользоваться не оригиналами текста дневника, а их переводом с немецкого на польский, опубликованном ещё в 1876 г. Ксаверием Лиске в книге Cudzoziemcy w Polsce (описание Бережан там на с. 161-162). В некоторых случаях К. Лиске перевод выполнил довольно грамотно, в других - допустил ошибки, причём в некоторых случаях довольно значительные, к примеру, когда менял изначальную терминологию Вердума или же удалял из перевода слова или выражения, значение которых ему было непонятно. 

Сейчас помимо перевода К. Лиске есть также ещё одна польская версия перевода, опубликованная в книге Dziennik podróży 1670-1672. Dziennik wyprawy polowej 1671 (2012). Две польских версии более-менее похожи, но поскольку версия 1876 г. имеется в Сети, а версия 2012 г. - отсутствует, то ниже приведу версию 2012 г. Но, конечно, куда интересней посмотреть, как именно выглядит оригинальный немецкий текст, что также можно сделать благодаря немецкому изданию дневников Das Reisejournal des Ulrich von Werdum (1670-1677), увидевшему свет в 1990 г. Взяв оригинал, а также два варианта польских переводов, можно получить довольно полное и точное представление об исходном описании.

Итак, оригинал текста (в издании 1990 г. он на с. 216-218) выглядит так:

Цитата

Den 29. Novembr [1671]... Von dar immer durch gleichmässigen boden nach Brzezani. ein halbe meil: 1/2.

Diese Stadt gehört auch dem Reichsfenrich, Czynawskj, undt ist seine ordinaire Residence. Sie liegt zwischen verschiedene buschichte hügel. an einem grossen See, darüber eine lange brücke zur Stadt gehet, welche theilß im gründe, theilß auf denen daran liegenden höhen gebauet.undt mit Erdwällen undt graben umbgeben ist: gedachter See ist durchflossen von einer riviere die Solota Lippa. oder gülden lippa genandt. zum Unterscheid deß flusseß der durch Przemislan lauft, undt auch Lippa heist. Die güldne Lippa hat ihren anfang bey Golleguri, einer Stadt undt Schloß vier meilen von Brzesani. dem Herrn Czinawskj auch zuständig, undt vier meilen unterhalb Brzesani lauft Sie bey dem dorff Sawallow in die Niester.

In der Stadt Brzesani sindt drey päbstische kirchen. die pfarre, welche groß undt wohlgebauet, St .Nicolai kirche. auf der erhobensten höhe in der Stadt, undt die Schloßkirche, welche alle drey von steinen. Die Reussen oder Griechen haben vier kirchen, zwo von steinen, undt zwo von holtz. Am marckt ist ein schöneß Hospital, darinn daß recht gesessen wirdt. weil sonst kein Rahthauß in der Stadt ist. Der Marckt ist groß inß viereckte, darauf alle montag wochenmarckt gehalten wirdt.

Die übrige gebäue undt häuser der Stadt, etliche sehr wenig außgenommen, sindt alle von holtz. Eß mögen etwan fünfhundert familien darinn wohnen, darunter wohl hundert Juden; dieser ort ist nicht, wie alle umbliegende, von den Tatern undt Kosacken verheeret worden, sondern durch seine faste Situation, undt der einwohner tapferkeit, auch selbst zur zeit der belagerung von Podhaitz, vertheidigt,undt die Tatern geschlagen so oft Sie darvor gekommen. Die Kosacken aber haben einmahl, durch Verständnuß mit einem der haußgenossen, daß Schloß überrumpelt, undt nachdem Sie viel köstliche meublen drauß geplündert, eß stracks wieder verlassen, doch Die Stadt nie eingekriegt.

Daß schloß ist weitläuftig inß viereckte von quadersteinen drey boden hoch aufgeführet, undt hat auf jeder estage viel undt schöne Logementer, an der dritten aber, innerhalb deß platzeß herumb. eine durchgebrochene Galerie, mit artigen columnen, von grauem stein sehr wohl gearbeitet, undt ließ der Herr Reichsfenrich noch täglich mehr undt mehr an diesem schlosse zieren undt außbessern. In der einen ecke deß platzeß ist die Schloßcapelle, sehr wohl zu sehen, darinn sehr prächtige tomben von marmor. mit Statuen in Lebenß grosse, darunter sechs oder Sieben von seinen Vorfahren begraben liegen, welche biß auf seinen Vatter alle Evangelisch gewesen, undt derhalben, nachdem die capeile zum päbstischen Gotteßdienst geweyhet, daselbst nicht hatten beliegen bleiben mögen, wenn nicht der Pabst special indult dazu verliehen hette. Daß gantze gebäwde, fürnehmlich aber die äußwendige mauren deß schlosseß sindt sehr fäste undt dicke, doch mit vielen undt grossen fenstern. Eß ist zusamt einer weitläuftigen Vorburg, in einen breiten graben, undt Erdtwalle begriffen, von langlechter viereckter form, undt etlicher nassen nach der heutigen manier fortificieret, daran noch täglich gearbeitet wurde. 

Den l Decembr: Von dar, längs den hügel hinauf Brzesani liegt, undt folgendts durch zwey thale. nach Narajow; ein grosse meil ...

 

Польский перевод (по изданию 2012 г.) + примечания:

Цитата

Dnia 29 listopada ... Potem ciągle przez takie same ziemie do Brzeżan [581], pół mili.

Miasto to także należy do chorążego koronnego Sieniawskiego. Jest to jego zwykła rezydencja. Położone jest pomiędzy różnymi krzaczastymi pagórkami nad wielkim jeziorem, przez które prowadzi długi most do miasta, zbudowanego częścią w jarze, częścią na pobliskich pagórkach. Miasto otaczają ziemne wały i fosa. Przez wspomniane jezioro płynie rzeka Złota Lipa. Nazwano ją tak dla odróżnienia od rzeki Lipy, płynącej przez Przemyślany. Złota Lipa ma swój początek pod Gołogórami, miastem i zamkiem o cztery mile od Brzeżan, należącym także do pana Sieniawskiego. Cztery mile poniżej Brzeżan wpada ona do Dniestru pod wsią Zawałowem [582].

W Brzeżanach są trzy papistowskie kościoły: wielka i dobrze zbudowana fara [583], kościół Świętego Mikołaja [584] na najwyższym wzgórzu w mieście i kościół zamkowy. Wszystkie trzy są z kamienia. Rusini, czyli Grecy, mają cztery kościoły: dwa z kamienia i dwa z drzewa. Na rynku jest piękny szpital, w którym odbywają się sądy, bo zresztą nie ma w mieście ratusza. Rynek jest wielki, w czworobok. Co poniedziałek odbywa się na nim targ. Inne zabudowania i domy miasta, z wyjątkiem kilku, wszystkie są z drzewa. Mieszka tu około pięciuset rodzin, pomiędzy nimi pewno sto żydowskich. Tatarzy i Kozacy nie spustoszyli tego miejsca, jak wszystkie naokół. Warowne położenie i waleczność mieszkańców broniły miasta nawet za czasów oblężenia Podhajec. Tatarów pobito, ile razy się tu pokazali. Pewnego razu jednak, porozumiawszy się z jednym z domowników, Kozacy opanowali znienacka zamek. Mimo to jednak nie mogli wziąć miasta. Zrabowawszy z zamku mnóstwo kosztownych mebli, znów go niebawem opuścili.

Zamek jest obszernie zbudowany w czworobok z płyt kamiennych na trzy piętra. Na każdym piętrze ma mnóstwo pięknych pokojów, na trzecim zaś wokół dziedzińca ażurową galerię ze zgrabnymi kolumnami z szarych kamieni, bardzo dobrze wykonaną. Pan chorąży koronny [Mikołaj Sieniawski] kazał tu jeszcze codziennie coraz więcej w tym zamku zdobić i naprawiać. Kaplica zamkowa przedstawia piękny widok w jednym z rogów placu zamkowego. Znajdują się w niej wspaniałe grobowce z marmuru ze statuami naturalnej wielkości. Leży w nich pochowanych sześciu lub siedmiu przodków chorążego koronnego, którzy aż do jego ojca wszyscy byli ewangelikami. I dlatego właściwie, kiedy kaplicę poświęcono dla papieskiego nabożeństwa, nie powinni byli tu zostać, gdyby papież nie udzielił osobnego indultu [585] w tym celu. Cała ta budowla, zwłaszcza zaś zewnętrzne mury zamku, jest bardzo mocna i gruba, ale ma liczne wielkie okna. Zamek wraz z obszernym przedsionkiem jest otoczony przez fosę i wały ziemne w kształcie podłużnego czworoboku, założone według dzisiejszej mody. Codziennie jeszcze pracowano nad nimi [586].

Dnia 1 grudnia wzdłuż pagórka, na którym wznoszą się Brzeżany, i przez dwie doliny do Narajowa [587], jedna wielka mila.

------

581. Obecnie Бережани, ok. 6 km na zachód od Szybalina.

582. Obecnie Завалів, ok. 25 km na południowy wschód od Brzeżan. Werdum pomylił się jednak, gdyż Złota Lipa płynie dalej, a przy jej ujściu do Dniestru leży wieś Złota Lipa (obecnie Золота Липа).

583. Kościół Narodzenia NMP, ukończony w latach 20. XVII w. Obecnie nosi wezwanie św. św. Piotra i Pawła.

584. Kościół Bernardynów Świętego Mikołaja, budowany od lat 30. do lat 80. XVII w.

585. Indult (z łac. indulgere) - zgoda.

586. Zamek Sieniawskich w Brzeżanach wzniesiono w połowie XVI w. i w następnych stuleciach rozbudowywano; obecnie w stanie ruiny. Kos'ciół zamkowy z kaplicą Sieniawskich pochodzi z XVII w.

587. Obecnie Нараїв, ok. 17 km na północny zachód od Brzeżan.

 

Попробовал и я сделать перевод, опираясь то на немецкий текст, то на его польский вариант. Не всё прошло гладко, так что вполне мог где-то и ошибиться. Однако всё же в немецком тексте выявились некоторые детали, которые были утрачены в польской версии. В квадратных скобках расставил номера примечаний, сами примечания/комментарии увидите под переводом.

Цитата

День 29 ноября ... Затем [проехали] далее по таким же землям [как описаны ранее] до Бережан, пол мили: 1/2. 

Этот город также принадлежит Сенявскому, коронному хорунжему [1], и является его обычной/привычной резиденцией. Он расположен между разными холмами, поросшими кустарником, у большого озера, через которое в город ведет длинный мост, построенный частично из земли, а частично лежащий на высоте [2]. Он [город] окружён земляными валами и рвами. Упомянутое озеро пересекает река, которую называют Золотой Липой или Gülden Lippa, чтобы не путать её с рекой, которая протекает через Перемышляны, и также называемой Липпой. Золотая Липа берёт начало у Гологор, города и замка в четырёх милях от Бережан, за который Сенявский также ответственен [3], и в четырёх милях ниже Бережан, у села Завалов, впадает в Днестр [4].

В Бережанах три папистских [римско-католических] кирхи [5]: фара [парафиальный костёл], большая и хорошо построенная/сложенная кирха Св. Николая, [расположенная] в самом высоком месте города, и замковая кирха, все три [построены] из камня.
 
Руссины или Греки имеют четыре кирхи, две из камня и две из дерева. На рынке [площади] есть красивый госпиталь, в котором проходят суды, поскольку в городе нет ратуши. Рынок большой, квадратный, здесь [торги] проводятся каждый понедельник недели. Остальные постройки и дома в городе, за исключением некоторых, построены из дерева. Там проживает пятьсот семей, в том числе сто еврейских. Это место не было опустошено татарами и казаками, как всё вокруг, благодаря своему расположению и храбрости жителей, [которые] даже во время осады Подгайцев [6] оборонились, и татары были побеждены каждый раз, как с ними сталкивались. Но однажды казаки, найдя взаимопонимание с одним из жителей, застали замок врасплох [захватив его], и после того, как украли много восхитительной мебели, сразу же ушли, но так и не добрались до города [7]. 

Замок представляет собой обширный четырёхугольник [8], [построенный] из кубических камней [9], высотой в три этажа, и на каждом этаже много красивых покоев, а на третьем этаже [расположена] открытая галерея вокруг [двора] [10], с ладными/красивыми/хорошо сработанными колоннами из серого камня, и господин королевский хорунжий с каждым днём всё больше украшает и ремонтирует [11] этот замок. В одном из углов двора хорошо видна замковая часовня с великолепными мраморными гробницами и статуями в натуральную величину, под ними похоронены шесть или семь его [Сенявского] предков, которые были евангеликами до отца [коронного хоружего], и по этой причине после того, как часовня была освещена для папского богослужения, ему бы не разрешили их там оставить, если бы Папа специальными индиктом не оказал такое одолжение [12]. Вся эта постройка, особенно внешние стены замка, очень прочные и толстые, но с многочисленными и большими окнами [13]. Всё это вместе окружает просторный форбург [14] с широким рвом и земляными валам в форме вытянутого квадрата/четырёхугольника, и довольно много мокрых/влажных укреплений согласно нынешней фортификационной манере [15], над ними всё ещё каждый день работают [16]. 

День 1 декабря: Вдоль холма, на котором расположены Бережаны, а затем через две долины к Нараеву; большая миля ...

Примечания и комментарии:

  1. В оригинале звание Н. И. Сенявского указано как "Reichsfenrich", но с толкованием значения этого слова у Google возникли проблема. Может это немецкая альтернатива "коронного хорунжего", а может поляки просто заменили этот термин польским званием Сенявского, который был великим коронным хорунжим с 1668 по 1674 гг. 
     
  2. Эту часть поляки переводят так: "через которое [озеро] ведёт длинный мост к городу, построенный частично в яре, частично на ближайших холмах". Этот текст сам по себе выглядит не очень логично - что это за мост, который тянется не только по озеру, но и в каком-то яре, а в добавок ко всему ещё и по холмам? Подумалось, а не может ли фраза "welche theilß im gründe, theilß auf denen daran liegenden höhen gebauet" иметь другое значение? Там упоминается, что часть моста "theilß im gründe" ("частично в/из земле/и"?), а часть "theilß auf denen daran liegenden höhen" ("на связанной с ним/прилегающих высотах"? ). Подумалось, не могло ли это быть описание комбинированного моста/плотины, частично насыпанной из земли, а частично представляющей собой секции классических деревянных мостов, связанных с земляной частью. В этом случае хоть появилась бы логика в сообщении. 
     
  3. В польском переводе эта часть звучит как сообщение о том, что Гологоры принадлежали Сенявскому, однако в оригинале всё более интересно - Вердум использует выражение "auch zuständig", т.е. "отвечает" или "несёт ответственность". Таким образом, там где в польской версии подчёркивается наличие владельческих прав, у Вердума подчёркивается обязанность, которая связана с этим владением, а именно - опека/ответственность за свои поселения, т.е. как бы не право, а обязанность.
     
  4. Ещё К. Лиске в издании 1876 г. указывал на то, что здесь Вердум приводит ошибочные сведения, поскольку Золотая Липа имеет куда более значительную протяжённость, и в Днестр впадает не за Заваловом, а в 25 км к югу от него, у села, которое также носит название Золотая Липа. 
     
  5. Все храмы Вердум именует кирхами, правда, в одном случае он замковую часовню в Бережанах причисляет к кирхам, в другом называет её "замковой часовней" ("Schloßcapelle").
     
  6. Вероятно тут речь о битве под Подгацами 1667 г.
     
  7. Эта история выглядит очень странно, поскольку непонятно, как казаки могли захватить замок, расположенный в наиболее труднодоступном месте, затем  разграбить его (причём унести не какие-то драгоценности, а ещё и мебель), да ещё и и так, чтобы при этом не зацепить город. В наши дни отдельные исследователи сомневаются, что описанное событие действительно имело место быть, но вряд ли бы Вердум стал бы такое выдумывать, особенно после того, как описал, насколько хорошо Бережаны справлялись с обороной. Однако когда/в каком году всё это могло произойти и как именно протекала эта авантюра - в нашем распоряжении сведений нет. 
     
  8. Вердум с формой плана ошибся - замок не четырёхугольный, а пятиугольный. 
     
  9. Вот тут очень интересный момент. Польский перевод сообщает, что замок построен из "płyt kamiennych", т.е. из "каменных плит" или, с натяжкой, из "каменных блоков", но в оригинале всё тоньше - Вердум пишет, что в качестве стройматериала использовался quadersteinen, т.е. точно описал тип классической и довольно дорогой каменной кладки из хорошо обработанных каменей, которые использовались при строительстве замка. Интересно также, видел ли он эту кладку, поскольку стены замка не штукатурили и потому фактура была хорошо видна, или же указал на тип кладки, к примеру, увидев её на каком-нибудь участке, потерявшем штукатурку, или же из какого-то другого источника?
     
  10. С галереями ситуация не совсем ясна. Во-первых, непонятно, правильно ли вообще сделан перевод. Во-вторых, странно, что галерея упомянута только на верхнем ярусе, т.к. на графических реконструкциях обычно принято показывать несколько ярусов галерей. В-третьих, интересно, действительно ли весь замок по кругу на уровне одного ярусов обегала галерея или же она была только у части корпусов? 
     
  11. Вердум использует слово "außbessern", значение которого "чинить" или "поправлять". Поляки его также перевели как "naprawiać", т.е. "ремонтировать". Это может быть отсылкой к тому, что владелец замка не только проводил какие-то улучшения, но и ликвидировал последствия каких-то ранее полученных разрушений. Хотя, конечно, может речь шла о ремонте, вызванном, к примеру, ветхостью или каким-то другими бытовыми, а не боевыми причинами.
     
  12. Очень интересная и необычная история - представители нескольких поколений роды были евангеликами, т.е. протестантами, и их хоронили в замковой часовне. Затем религиозный вектор сменился и очередной представитель рода пожелал вернуться в лоно классического католицизма, после чего часовню пришлось переосвятить. И хотя протестантские захоронения в католической часовне были чем-то из ряда вон, однако с папой удалось договориться. 
     
  13. Здесь с одной стороны интересно то, что Вердум отмечает внушительные стены замка, толщина которых действительно местами достигала 5-6 м. (!), но при этом сообщает об уязвимости - в стенах окон много, и они (то ли часть, то ли все) большие. Это, вероятно, является свидетельством того, что уже к 1671 г. старое укрепление уже было перестроено в рамках трансформации боевого замка в дворцовый комплекс. К тому времени стены и даже башни были надстроены новыми многочисленными помещениями, часть которых уже не имела боевого предназначения.
     
  14. Для описания внешней линии укреплений Вердум использует немецких термин Vorburg или Форбург
     
  15. Тут не совсем понятно, что именно имеет ввиду Вердум, говоря о нынешней фортификационной манере - то ли все укрепления в целом (земляные валы + рвы) или же исключительно упор на обили "мокрых укреплений"
     
  16. Это сообщение Вердума о том, что во время его посещения Бережан над внешней линией укреплений замка всё ещё работали, привела многих исследователей [от Александра Чоловского до Ольги Пламеницкой] к выводу, что речь шла о первом этапе строительства бастионных укреплений. Однако есть и другие варианты толкования этого сообщения - так, к примеру, увиденные Вердумом работы могли быть простым плановым ремонтом (земляные укрепления время от времени нужно было подновлять) или же это могла быть модернизация (к примеру, тогда могли менять планировку укреплений, или менять профили/конфигурации линий, расширять рвы и т.д.). 
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ещё один интересный материал по теме, найденный здесь. Тут приведена украинская версия перевода текста дневника (на основе перевода К. Лиске, как я понимаю), а также имеется много интересных уточняющих примечаний.

Цитата

Бережани й Бережанщина 1670-х рр. в описах мандрівника, дипломата, шпигуна

Такою особою був Ульріх фон Вердум. Він народився першого січня 1632 р. у Східній Фрісландії (суч. Західна Німеччина) на узбережжі Північного моря. Учився у Френекенському університеті – на той час найвідомішому в Голландії; пізніше продовжив навчання в знаменитому Гейдельберзі. Потім, перебуваючи на службі в складі посольства французького дипломата Жана де Куртона (абата де Польм’є), подорожував по Польщі. Власне ця місія представників французького уряду була таємною та політично значимою для Франції. Вона мала на меті створити умови, щоб руками польських магнатів скинути нещодавно обраного короля М. Вишневецького, а на його місце посадити уже визначеного французького претендента. Лише випадок перешкодив її успішному здійсненню: 12 червня 1672 р., під час переходу французьких військ через Рейн (період другої війни «за іспанську спадщину»), загинув принц де Лангедок – передбачуваний претендент на польський престол. Смисл подальшого перебування у Польщі французьких представників було втрачено. Тому 23 липня абат де Пальм’є та Ульріх фон Вердум таємно вирвалися з Варшави і направилися до Парижа.

З кін. 1670 і до червня 1672 рр., в контексті виконання своїх вищеозначених політичних функцій, Ульріх фон Вердум здійснив мандрівку через усе українське Правобережжя. Часто вона нагадувала сюжети пригодницького роману (вже згадувані таємні схованки, нічні втечі, змінювання імен). Але для нас цікавими є його замітки про Бережанський край, який він відвідав в процесі своєї загальної мандрівки. Це була нетривала в часі подорож по місцевості, але вона дозволяє нам, через призму пізнання сучасника епохи, «відчути» регіон, специфіку його природних умов, красу й гармонійність архітектурної спадщини.

Ульріх фон Вердум виїхав з Козови (нині – сусідній з Бережанським районний центр Тернопілля) до Бережан 29 листопада 1671 року. Він проїжджав майже по лінії сучасного сполучення повз с. Дибще, визначивши, що відстань від містечка до села складала половину милі (автор користується розповсюдженою на той час європейською метричною системою, одна миля якої ототожнюються з 11-12 м.) [1]. За описом фон Вердума, Дибще – «…село по обох боках глибокої долини збудоване і до коронного хорунжого Сенявського належало». Тут мова іде про передостаннього власника навколишніх земель (зокрема і Бережан) Миколу Гієроніма Сенявського.

Далі маршрут бельгійця пролягав «через яри та пагорбки» до Шибалина – «малого села того самого пана, через яке пливе дуже чистий і швидкий потік». Його відстань від Дибща мандрівник також визначає у половину милі.

Проїхавши цей населений пункт Ульріх фон Вердум, спостерігаючи навколо такий самий горбисто-видолинковий рельєф, направився до Бережан, знову визначивши, що місто знаходиться на відстані в пів милі від попереднього поселення.

Форма топографічного опису місцевості, яка відкривається під час мандрівки, з фіксацією відстаней між населеними пунктами – підтверджує спеціалізований (стратегічно-політичний, в деякій мірі навіть шпигунський) зміст мандрівки французького емісара. Цей чинник чітко проявляється і при описі власне Бережан – наступної довготривалої зупинки його маршруту.

Описуючи місто, в якому Ульріх фон Вердум пробув понад дві доби, мандрівник також дотримується власної (стратегічної) схеми характеристики міста. Починає він опис з визначення його юридичного статусу: «Місто також належить до коронного хорунжого Сенявського. Є то його резиденція». Потім здійснюється коротка топографічна характеристика місцерозташування населеного пункту. Бережани знаходяться «поміж горбами над великим озером, через який довгий міст провадить до міста, збудованого частково в яру, частково на бокових пагорбках». Фіксується наявність загальноміських укріплень: «Вали із землі і фоса оточує його». А «через згадане озеро пливе річка, Золотою Липою названа». Тут мандрівник не обмежується лише гідронімічною згадкою, але й пробує визначити протяжність річки, вказуючи, що її витоки починаються поблизу Гологір – «міста і замку в чотири милі від Бережан, що належать також пану Сенявському». Ця інформація була достовірною, але подальші повідомлення про протяжності Золотої Липи помилковий – Ульріх фон Вердум вважав, що вона впадає у Дністер в чотирьох милях на південь від Бережан, поблизу с. Завалів.

Далі мандрівник, притримуючись своєї чітко тематичної методики опису побаченого, переходить до характеристики сакральної архітектури міста: «У Бережанах є три римо-католицьких костьоли: Парафіяльний, великий і добре збудований, костьол св. Миколая на найвищому узгір’ї в місті та костьол замковий». Окремо виділяє, що «всі три споруди є кам’яними». У цьому уривку значимим є повідомлення про вже збудований костьол св. Миколая – духовної основи майбутнього монастиря оо. Бернардинів, що уточнює хронологію спорудження цілісного архітектурно-монастирського комплексу.

Українська ж громада («русини» в авторському представленні) мала чотири церкви, з них дві кам’яні, а дві – дерев’яні. З посиланням на інформацію Ульріха фон Вердума, наприкінці ХІХ ст. уявно локалізував на місцевості ці сакральні архітектурні об’єкти місцевий краєзнавець та гімназійний професор А. Штайнер (Glos Brzezanski. – 1933. – Nr. 11-12. – S. 3). Серед згаданих пам’яток мурованої храмової архітектури він називає церкву св. Трійці на Ринковому майдані (яка, правда, в часи перебування французького мандрівника була на іншому місці) і так звану «Новоринську» церкву, яка знаходилася поблизу сучасного Раївського потоку (відома в міських актах за 1626 та 1711 рр.). Дерев’яні церкви – це розібрана ще наприкінці XVIII ст. церква св. Юри та існуюча в наші дні Миколаївська церква на Адамівці.

Звернемося знову до слів Ульріха фон Вердума: «На Ринку є красивий шпиталь, в якому відбуваються судові засідання, бо немає в місті Ратуші. Ринок є у вигляді великого чотирикутника. Щопонеділка тут відбуваються торги. Інші забудови і будівлі міста, за винятком декількох, всі є з дерева. Мешкає тут близько 500 родин і поміж ними певно 100 єврейських. Місцевість не спустошена, незважаючи на перебування навколо татар і козаків. Навколишні природні та фортифікаційні умови, а також войовничість мешканців боронили місто навіть за часів облоги Підгаєць. Козаки захопили замок, але місто не знищили. У замку було понищено інтер’єр, пограбовано багато коштовних меблів». Ця цитата потребує деяких уточнень, які в автора викладені невірно [2]. Перш за все про перебування козаків, які нібито захопили замок. Бої під Підгайцями, про які згадує мандрівник – це, швидше за все, події 1667 року, коли польське військо під командуванням майбутнього польського короля Яна ІІІ Собеського було взято в облогу козацько-татарськими силами гетьмана Правобережної України П. Дорошенка. Тоді лише чудо врятувало поляків від розгрому. Але Бережанський замок і місто козаки тоді не облягали і не захоплювали. Це відбулося значно раніше – в 1648 р. – коли замковий комплекс було здано козацькому полку Максима Кривоноса. Інша ж інформація цікава, так як дозволяє уявно реконструювати собі розпланування та забудову центральної частини міста [3], його економічну значимість, а також демографічний стан на конкретно визначений період.

Далі Ульріх фон Вердум переходить до опису та стратегічної характеристики Бережанського замкового комплексу: «Замок обширний, збудований в чотирикутник з кам’яних блоків на три поверхи. На кожному поверсі багато красивих покоїв, а навколо третього поверху з боку дитинця – ажурова галерея із зграбними, добре виконаними з каменю, колонами. Пан хорунжий наказував замок щоденно оздоблювати та прикрашати [4]. В одному з кутів замкового плацу формує красивий вигляд замкова каплиця. Тут розміщено прекрасні гробівці з мармуру із скульптурними статуями в натуральну величину. У них знаходяться шість чи сім його предків, які аж до батька його були євангеліками і після того, як каплиця була висвячена для католицького віросповідання, вони не повинні були тут зберігатися, коли б не окремо видана індукта Папи Римського. Ціла та споруда, що приєднана з внутрішнього боку до мурів, є дуже міцна та товстостінна, але з великими вікнами [5]. Замок разом з обширним передзамчем оточує широка фоса і земляні вали за сучасною методикою створені. Над їх впорядкуванням і укріпленням щоденно проводиться робота». Цю цитату ми не коментуватимемо, хоч окремі висловлені тут факти в подальшому потребують належної перевірки. А загалом інформація (зокрема та, що базована на власному візуальному спостереженні автора) цікава й пізнавальна для уявної реконструкції Бережанського замку 1670-х років.

Лише першого грудня Ульріх фон Вердум виїжджає з Бережан і направляється на північ, до містечка Нараїв. Він знову дотримується чіткості та докладності у визначені відстані між двома населеними пунктами («одна велика миля»), а в топохарактеристиці місцевості навіть визначає, що з Бережани до Нараєва можна проїхати через «дві долини» серед горбистої території.

Описуючи це поселення, Ульріх фон Вердум акцентує увагу на його переважно стратегічних можливостях: «Є то мале місто, оточене муром з землі, поміж пагорбками розташоване. Місто має декілька передмість, а неподалік від нього знаходиться озеро». Названо й власника містечка: «Місцевість ця також належить до коронного хорунжого Сенявського, який серед старих родів є одним з найбагатших панів Польщі».

За Нараєвом таємний представник французького уряду направляється до Поморян, виїжджаючи, таким чином, поза територіальні межі сучасних адміністративних кордонів Бережанщини.

Вважаємо, що опис Бережанського краю, представлений мандрівних записках Ульріха фон Вердума, дозволяє доволі раціонально і реалістично відтворити стан нашого міста і навколишньої місцевості на дуже конкретно визначеному етапі їх історичної еволюції.

Володимир Парацій,
старший науковий співробітник
Бережансього краєзнавчого музею


Комментарии:

  1. В издании дневников 2012 г. сообщается (с. 19), что в основном Вердум для указания расстояния использовал польскую милю, равную 7 км.
     
  2. В тексте Вердума, как по мне, нет прямых указаний на то, что замок был захвачен казаками в 1667 г. Он, возможно, просто вспомнил, что был такой эпизод в истории Бережан, однако он мог быть случиться задолго до 1667 г. В. Параций приводит в пример эпизод 1648 г., когда казаки действительно заняли замок и наверняка потрепали его интерьеры, однако одно дело сдача замка по договору без боевых действий, а другое дело - "застать замок врасплох", как писал Вердум. Так что пока непонятно, шла ли у Вердума речь о событиях 1648 г. или о каком-то другом неизвестном нам эпизоде.
     
  3. Жаль, что ни в примечаниях к польским переводам, ни в примечаниях В. Парация нет сведений о том "красивом госпитале", который, как сообщал Вердум, находился где-то в центральной части города, и был настолько функционален, что даже мог служит залом для судебных заседаний. 
     
  4. В примечании №10 к своему переводу текста Вердума писал, что там скорее речь идёт о ремонте, а не об украшении.
     
  5. Здесь ошибка - и в оригинале текста и в польском переводе довольно чётко сказано, что речь идёт о стенах замка ("äußwendige mauren deß schlosseß" на немецком, "zewnętrzne mury zamku" - на польском), а не стен/окон часовни. 
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 месяц спустя...

В статье Богдана Тихого З нових досліджень етапів розбудови Бережанського замку та його мистецького оформлення (2016) на с. 233 есть такая информация (выделение жирным моё):

Цитата

У листопаді-грудні 1671 року замок відвідав Ульріх фон Вердум, який залишив відомості про те, що роботи над бастіонними фортифікаціями тривали в 1672 році, а на бастіонах були дерев'яні вежі [13, з. 161-162].

-----

13. Liske X. Cudzoziemcy w Polsce. - Łwow, 1862.

Поскольку Ульрих фон Вердум не упоминает башен/веж ни в описании укреплений замка, ни в описании укреплений города, то непонятно, почему Б. Тихий со ссылкой именно на Вердума сообщил о такой детали. Кроме того, если Вердум сообщает о существовании современных бастионных укреплений, то версия Б. Тихого рисует несколько иную картину - бастионы, на которых якобы в конце 17 в. находились деревянные вежи, т.е. образ уже не столь современный и вообще при наличии на бастионах веж сама система укреплений уже приобретала несколько иной формат, чем в случае с чистым бастионным объектом.

Кроме того, Вердум прибыл в Бережаны 29 ноября, а уехал 1 декабря 1671 г., при этом из текста Б. Тихого следует, что Вердум сообщал о продолжении работ над бастионными укреплениями замка и в 1672 г., хотя опять же непонятно, откуда эта информация. Я бы мог предположить, что Б. Тихий сам визит привязывал не к 1671, а к 1672 г., но нет - в его тексте чётко сказано, что Вердум прибыл в Бережаны в 1671 г., но почему-то сообщил о том, что работы над укреплениями велись уже в следующем 1672 г. Можно также предположить, что работы, которые велись в ноябре-декабре 1671 г. продолжались и в 1672 г., но это лишь предположение, однако у Вердума сведений на этот счёт нет и потому непонятно, почему он подаётся как источник этой информации. Есть также вариант, что здесь имеем дело с простой опечаткой, когда вместо "1671" был поставлен "1672", но подразумевался всё же "1671" год.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Об упомянутых Вердумом православных храмах

Ульрих сообщил, что в Бережанах:

Цитата

Руссины или Греки имеют четыре кирхи, две из камня и две из дерева.


В. Параций, комментируя это сообщения (его статью привёл чуть выше) пишет следующее:

Цитата

Українська ж громада («русини» в авторському представленні) мала чотири церкви, з них дві кам’яні, а дві – дерев’яні. З посиланням на інформацію Ульріха фон Вердума, наприкінці ХІХ ст. уявно локалізував на місцевості ці сакральні архітектурні об’єкти місцевий краєзнавець та гімназійний професор А. Штайнер (Glos Brzezanski. – 1933. – Nr. 11-12. – S. 3). Серед згаданих пам’яток мурованої храмової архітектури він називає церкву св. Трійці на Ринковому майдані (яка, правда, в часи перебування французького мандрівника була на іншому місці) і так звану «Новоринську» церкву, яка знаходилася поблизу сучасного Раївського потоку (відома в міських актах за 1626 та 1711 рр.). Дерев’яні церкви – це розібрана ще наприкінці XVIII ст. церква св. Юри та існуюча в наші дні Миколаївська церква на Адамівці.


Из книги Мауриция Мацишевского Brzeżany w czasach Rzeczypospolitej Polskiej (1910), где о церквях Бережан речь идёт на с. 115-118, почерпнул следующие сведения:

  1. Троицкая церковь. Единственная из четвёрки церквей, расположенная в пределах первой линии городских укреплений, построенных после 1530 г. О времени возведения храма данных нет. Вероятно, до 1626 г. церковь была деревянной, после чего возвели новую каменную версию. Этот храм, не очень удобно расположенный в низине, простоял до 1748 г., когда завалился. Вместо него и уже на другим месте возвели ныне существующую Троицкую церковь, строительство которой закончили в 1768 г. 
     
  2. Церковь св. Юрия, она же "Новорынская". Касательно этого храма есть противоречия в разных источниках. Из справки В. Парация следует, что Новорынская церковь и церковь св. Юрия - это два разных храма, причём возведённых из разных материалов, тогда как М. Мацишевский прямо пишет, что именно церковь св. Юрия называлась Новорынской. М. Мацишевский её называл "самой старой", хотя сведений о времени её постройки не сохранилось и сложно поверить, что храм на предместье мог быть старее храма, расположенного внутри городских укреплений. Название получила из-за расположения у Нового рынка, обустроенного в центре северного предместья. Храм был построен во влажной низине, что не лучшим образом сказывалось на состоянии постройки, и потому, когда она в очередной раз пришла в упадок, то в 1784 г. её разобрали и упразднили, а весь доход передали Троицкой церкви. Чётких сведений о строительном материале пока не встретил, так что непонятно, могла ли эта постройка быть вторым каменным храмом, упомянутым Вердумом.
     
  3. Церковь св. Николая. Этот храм сохранился, причём иначе как чудом это назвать нельзя, поскольку деревянную церковь построили где-то после 1584 г. ("Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР" пишу, что в 1691 г.) на территории предместья Адамовки, причём на той его части, которая не была защищена укреплениями, а если учесть то, что в 17 в. всякие разные враги не раз подступали к городу, то удивительно, как под их горячие руки не попал эта хрупкая постройка.
     
  4. Церковь св. Спаса. Храм не сохранился. О времени постройки сведений нет, да и вообще сведений о нём крайне мало. По состоянию на 1880 г. представляла собой "убогую церковь, сколоченную из досок"


Итак, получается, что церкви св. Николая и св. Спаса могли быть двумя деревянными храмами, которые видел Вердум. Церковь св. Троицы, очевидно, была одним из двух каменных храмов, но вот была ли церковь св. Юрия каменной? Если да, то она является вторым каменным храмом Вердума, а если нет, то картина несколько меняется, и над ней нужно уже отдельно размышлять.


Обозначил упомянутые храмы на плане города ок. 1720 г.:
1.jpg

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы можете опубликовать сообщение сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас есть аккаунт, войдите в него для написания от своего имени.
Примечание: вашему сообщению потребуется утверждение модератора, прежде чем оно станет доступным.

Гость
Ответить в тему...

×   Вставлено в виде отформатированного текста.   Вставить в виде обычного текста

  Разрешено не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отобразить как ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

Загрузка...
×
×
  • Создать...