HOUSE MD
-
Публикаций
302 -
Зарегистрирован
-
Посещение
-
Дней в лидерах
60
Тип публикации
Профили
Форум
Календарь
Сообщения, опубликованные пользователем HOUSE MD
-
-
Ще в 70-х роках ХХ століття під плесом Тенопільського ставу був острівець. Про нього я писав у пості за 2011 рік. Деколи рибалки "виходили" з човна на нього і так ловили рибу ("понтували"). Пізніше його повністю "зніс" земснаряд при очищенні ставу. І ось, на аерофотознімках 1944 року його чудово видно (став був спущений). Як виявилося, в нього була округла форма. Якщо припустити існування давнішнього укріплення в районі Тернополя, то цей "острівець" підходить під вірогідне (фактів у мене на даний час немає) городище волинського типу (розташування в заболоченій низині).
За наданий матеріал дякую Markus Bauer
-
Додам скан 134 сторінки 15 тому Herbarz polski; wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, Boniecki, Adam (1842-1909)
-
rbrechko в темі про Лабентвелу виклав цікавий матеріал:
ЦитатаLambant (Labantowie, Łabęccy), Jasiek, Cewlejko i Jakusz, herbu Awdaniec w 1375 r. (16 VIII) otrzymali od księcia Duszanów, Buszcze i Żuków. Z tytułu nadania zobowiązani byli do wystawienia trzech kopii i trzech strzelców na każdą wyprawę generalną na obszarze Rusi. Wspomniani wywodzili się z Łabęd koło Gliwic na Górnym Śląsku, gdzie ich przodkowie żyli już w końcu XIII w. Do niedawna – właściwie bez żadnych podstaw źródłowych uważano, że Łabęccy, którzy otrzymali dobra od Władysława Opolczyka, pieczętowali się herbem Łabędź; łączono bowiem nazwę herbu (rodu) z nazwą miejscowości. Przynależność herbową (rodową) Łabęckich określają natomiast pieczęcie Mikołaja Łabęckiego z Żukowa – wnuka któregoś z wymienionych braci z 1375 r. – pieczętującego się herbem Awdaniec. Łabęccy bardzo szybko zadomowili się na Rusi, a Michał Łabęcki (1382–1397) – najpewniej syn jednego z obdarowanych przez Władysława Opolczyka – zaliczał się już bez wątpienia do elity. W 1392 r. kupił wieś Malechową (dystrykt lwowski) od Piotra Bloroka, mieszczanina lwowskiego, za 34 kopy groszy ruskich. Synami Michała Łabęckiego byli Jan (1397–1451) i Mikołaj (1400–1436). W 1427 r. Mikołaj z Żukowa znalazł się w gronie szlachty ruskiej składającej homagium Władysławowi Jagielle i przystawił pieczęć z herbem Awdaniec do wystawionego wtedy dokumentu (jego pieczęć znana jest także z 1436 r.). Jan z Żukowa, pojawił się natomiast w źródłach – jeszcze u boku ojca – w 1397 r. W 1420 r. otrzymał od Władysława Jagiełły prawo średzkie dla swoich dóbr Żuków i Dryszczów, był także dziedzicem Międzygórza w ziemi halickiej. Dwukrotnie żonaty (druga żona Elżbieta), pozostawił po sobie liczne potomstwo, w tym dwie córki, Elżbietę i Barbarę oraz czterech synów: Pakosława, Nawoja, Teodoryka i Jerzego. Łabęccy, zwani na Rusi Labantami, występowali tam aż do XVII w.
але оригінальне посилання не завжди працює, тому викладу додатковий лінк та скани 2-х сторінок праці Jerzy Sperka "Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej" (в них є "джерельна база") тут:
-
В 07.06.2013 в 03:34, rbrechko сказав:
Lambant (Labantowie, Łabęccy), Jasiek, Cewlejko i Jakusz, herbu Awdaniec w 1375 r. (16 VIII) otrzymali od księcia Duszanów, Buszcze i Żuków.
...
W 1420 r. otrzymał od Władysława Jagiełły prawo średzkie dla swoich dóbr Żuków i Dryszczów, był także dziedzicem Międzygórza w ziemi halickiej. Dwukrotnie żonaty (druga żona Elżbieta), pozostawił po sobie liczne potomstwo, w tym dwie córki, Elżbietę i Barbarę oraz czterech synów: Pakosława, Nawoja, Teodoryka i Jerzego.
...Як бачимо, Лабанти володіли не тільки Жуковим, Дрищевом і Сільцем, а і Межигір'ям. І ось, як свідчить Поморянська хроніка:
у 1497 Лабанти "втрачають" Жуків,
а найбільш вірогідно, і Дрищів та Сьолко. Детальніше про маєтки Лабантів описано в 15 томі Herbarz polski Адама Боніцького.Але вони ще володіли селом Межигір'я, в якому вони продовжили проживати, що і пояснює наявність в цьому регіоні (Підлісне, Горожанка) в наш час досить поширеного прізвища Лабант.
PS. Лабанти володіли Межигір'ям в замлі Галицькій, до якої "землі" належало село Межигір'я Монастириського району на даний час не досліджував. Є ще село Межигірці біля Галича.
PPS. Ложка догтю. Топонім "Сільце" прив'язаний до міста (Солко біля Бережан, Сільце біля Підгаєць, Козова місто / Козова село (на старих картах)). Але Бережани отримали Магдебурське право у 1530 році, тому знайдене село Сьолко біля Бережан навряд чи є тим що ми шукали.
-
У ХVIII томі ZRODLA DZIEJOWE на 63 сторінці знаходимо підтвердження припущення Філіпа, що назва Лабентвела могла означати Лабент вілла - є назва Bielka villa:
Там же, на сторінці 76, знаходимо запис про володіння в 1578 році Яном Сенявським в районі сіл Жукова та Дрищева селом Сьолко, яке ми так довго шукали:
Розгадка, думаю, наближається. В "Поморянській хроніці" є часткова відповідь, куди поділись Лабанти...
-
1
-
-
Місцеві називають Краснопількою село Теофіпілка.
Тобто, скоріш за все, Краснополіс був на місці Теофіпілки. Після його зруйнування заснована слобода, яка стала називатись Золотою Слободою.
PS. Аналогія: біля Козлова - Слобідка. -
Думаю, в пошуках залишків замку можна поставити крапку. Люди говорили, що на місці замку зараз розташована будівля поліції. Але на місцевості нічого не "читалося". Як виявилося, замчище ще зберігалось у 40-х роках 20 століття. Його добре видно на аерознімках за 1944 рік:
За наданий матеріал дякую Markus Bauer
-
1
-
-
-
Те що місто засноване не на "порожньому місці" сумнівів не викликає, адже є багато документальних підтверджень. Розглянемо, як Сенявські стали власниками Бережан.
ЦитатаІсторик Фердинанд Стеттнер у своїй книзі "Як Сенявські стали власниками Бурштина ?" (Бережани, 1938) доводить, що родовою осадою Сенявських було село Сенява у Бобрецькому повіті, яке в 2-й половині XV ст. перейменували в Соколівку, і що витоки цієї династії губляться в 40-х роках XV ст. на іменах галицького і львівського земських суддів Миколи і Гюнтера (Nicolaus Syenyawski a fratre suo Gvnczerz de Ghodorkowicze ) від родової осади яких - села Сеняви - вони отримали своє прізвище. Підтвердженням цього є посвідчений 1415 року в Львові акт продажу Сеняви і Ходорківців Міхніком (Michnik), брат Бенки (Bienki) („ne-pos domini Byenkow") Дмитрові Волчковічові (Dymitrowi Wołczkowiczowi)… Наступного дня Волчкович відпродав села деякому Свахові (Swach, Swiach, Swiaszko, Swiętosław) з Ходорковець. В 1440 році Свах судився з Богданом Скарбком (Bohdanem Skarbkiem) з Козови, а від березня 1441 року процес провадив вже Микола з Ходорковець (Niclaum de Chdorowicze). В 1441 році Свянтослав з Ходорковець (Swanthoslai de Chodorcowicze) судився з Франеком з Дзвенятника (Franczek de Dzewyatniky), котрий був братом Миколая, котрий в 1445 році іменується як Миколай з Сеняви (Nicolaura de Szenyawa). В 1448 році зустрічаєм вже Nicolaus Syenyawski.
За Ф. Стеттнером, львівський суддя Гюнтер (Sieniawski Gunter) був батьком Рафаїла (Rafał Sieniawski h. Leliwa), який одружившись з Агнешкою Цебровською (Agnieszka Cebrowska h. Holobok) отримав як віно с. Бережани. Тобто, на кінець 15 століття село Бережани належало родині Цебровських. У мене немає дати їх одруження (старший син Миколай Сенявский (Sieniawski Mikołaj) народився у1489); Рафаїл помер у 1516 (?) році, з 1517 по 1529 рік тривав поділі його маєтків і Бережани з навколишніми селами отримав його син Микола (Mikolaj).
Як бачимо з даного "родоводу", навряд чи на середину 15 століття у Бережанах було "родове" гніздо; можна вважати що воно сформувалось після одруження Рафаїла Сенявського та Анни (Агнешки) Цебровської десь у 80-х роках 15 століття.
P.S. Що до пошуків укріплень більш раннього періоду варто звернути увагу на домінуючу над Бережанами гору Сторожисько (!), хоча про наявність на ній ознак давнього городища мені не відомо.
-
2
-
-
Не обов'язково бійниця - може бути банальна вентиляція підвалу.
-
В 06.06.2020 в 00:32, Arsen Замки -Тернопільщини сказав:
...Але залишається відкритим питанням, звідки пішли назви поселень з римськими іменами?
А яка дата заснування цих поселень ? Наприклад, в Тернопільській області є село Августівка, і названо не в честь імператора, а сина Потоцького Августа.
-
Можливо, відповідь простіша: Рим платив данину Гунам; ось звідси і гроші.
-
Думаю, замок був розташований десь так (варто обстежити північну частину на предмет "залишків"):
Кадастрові плани дуже точні. Співставив сучасну супутникову світлину і кадастровий план і ось що вийшло:
PS. Якщо мати фундаційний акт римо-католицького костелу, то можна точно дізнатись про розташування периметру римо-католицького костелу і, відповідно, південно-західну частину лінії укріплень.
PPS. Вїздна брама могла бути подібною на Луцькі ворота у Дубно.
-
2
-
-
"Дьявол в мелочах" (с)
1. На карті Ф. фон Міга (1779-1782 рр.) зображено замок Потоцького.
2. Теофілія Потоцька, дочка воєводи познанського Станіслава Потоцького одружилась з Августом Фредириком Мошинським (August Fryderyk Moszyński) 19.01.1755 року. В 1764 році вони розлучились. Тобто,спорудження палацу /замочка Мошинського повинно було відбуватись між 1755 та 1764 роками.
Отже, на карті 1779-1782 рр. потрібно шукати обидві споруди.
-
1
-
-
Палац на карті 1937року:
"Проект" на кадастровому плані:
І його вигляд:
-
1
-
-
В 18.12.2014 в 20:10, Filin сказал:
А как на счёт места, где находился бастион - есть фото? Или там всё срыто?
Бастіон читається, хоча і частково розпланований:
PS. А куртину я не сфотографував, так як неправильно визначив її локацію; хоча вона теж читається на місцевості.-
2
-
-
21 година тому, Spalax сказав:
На основі мапи Grodzieckiego складено "Descriptio Veteris Et Novae Poloniae...". Там є згадка про місто Labetauola:
Дивіться мій пост від 21 травня, 2011 .
-
1
-
-
А не думали, що на карті водні басейни зображені помилково ? Козова на Коропці; на карті Коропець впадає в Стрипу (підписана), а насправді він впадає в Дністер.
-
15 часов назад, Arsen Замки -Тернопільщини сказал:
Получається, що:
-
Місто №1 потрібно шукати на р.Серет (мій кандитат Буцнів).
Тобто, Тернопіль та Буцнів розташовані на різних річках та між ними протікає дві річки?
-
Місто №1 потрібно шукати на р.Серет (мій кандитат Буцнів).
-
Варто, по можливості, писати ще на інших мовах.
-
В 02.04.2018 в 21:19, Arsen Замки -Тернопільщини сказал:
... тут йде мова про Юршу гербу Лабедз з села Жукова розташованому в Сандомирському воєводстві (тобто це не може бути теперішнім с.Жуків тернопілської області).
Том X — 16 [243];
Не завжди потрібно вірити написаному. Поляки часто приписували собі те, чого не було. Необхідно подивитись за яку територію відповідає даний том, які ще населені пункти прив'язані до цього імені в цей час.
-
1
-
-
8 часов назад, Arsen Замки -Тернопільщини сказал:
...
6. Так чому ви не сказали раніше, що Лабентвела чітко прив'язана до с. Сьолка, яке тим більше знаходилося в потрібному нам районі. Як брат вашої бабці міг це знати? Невже руїни чи щось подібне було видно на початку 20 ст.?...
P.S. Ви фактично відповіли на моє питання
ці два міста спів-існували неподалік.
- В пості за 10.07.13 я писав: "...Так в AGZ, т 12, ст.410-411 (запис за 23 травня 1474 року) згадується Iohannes de Syelka alias Labatha (Ян (Іван) з Сьолка по іншому Лабата), тобто ототожнюється дві назви населоного пункту - Сьолка і Лабата." (Можливо, прочитання може бути трішкі іншим: Ян з Сьолка (на прізвище/по іншому) Лабата.
Народна пам'ять не має меж. Наприклад, мені чітко відомо де знаходилось с. Козівка, котре було знищено татарами - розповіли люди, котрі проживають у теперішній Козівці. Так і тут: мені відомо наближені орієнтири, але я не знаю де був той хутір (орієнтир) і втратив зв'язок з іншою людиною - вихідцем з цього хутора.
P.S. На досить значній відстані.
-
1. Ви переплутали сторони: шлях ішов ДО Козови, тому "по правій руці" буде означати ПІВНІЧНІШЕ.
2. Шлях Вердума ішов через Ходачків, далі не існуючою тепер дорогою на Купчинці, далі через греблю на "район" З. Слободи і на Козову.
3. Жителі с. Теофіпілка (ймовірно, назва походить від Теофілії Потоцької називають село Краснопількою.
4. При знищенні села / міста власники організовувавали звільнене від податків поселення з назвою "Слобода" (Свобода, польське "Л" читається як щось середнє між "Л" і "В"). Таким чином, с Золота Слобода, найімовірніше, виникло в результаті зруйнування міста Краснополіс як вільне поселення; що-до похибки у відстані, то відновлене село рідко розташовували на місці зруйнованого, найчастіше - поряд (приклад с. Козівка), тому зруйноване місто могло знаходитись трішки північніше від теперішнього села Теофіпілка.
5. На час зруйнування Лабентвели З. Слободи ще не існувало; в "Актах міських і земських" є чітка прив'язка роду Лабантів та поселення "Сьолка".
P.S. Село Новосілка Підгаєцького району розташована на теперішньому місці. Назва на картах Ново - Сьолка, що означає нове село Сьолка. Точне місце розташування первинного села мані не відоме - брат моєї бабці, котрий знав місце, помер. Орієнтовне місце розташування "попадає" у полосу, котру зазначив Філ.P.P.S. Тому не "плюсанув". До речі, похибку, напевно, краще відобразити у відсотках до реальних відстаней - буде більш наглядніше (приблизно однаковий відсоток при різних відстанях дасть дасить значну різницю в абсолютних величинах). А так "ПЛЮС" за Бережани.
-
1
-
-
В 24.12.2017 в 05:11, Arsen Замки -Тернопільщини сказал:
На мою думку Кодеско це - теперішнє село Городище, Козівського району. Так як на карті Боплана, Кодеско позначений північніше Купчинців і шлях з Зборова проходить в декількох кілометрах від самого поселення. C.Городище ідеально підходить ...
А Вас не бентежить те, що с. Городище розташоване на правому березі Стрипи, а Кодеско на лівому ?
Тернополь (город): существовало ли поселение до 1540 года?
в Тернополь
Опубликовано:
Процитував себе. У більш якісному скані Locacio oppidi Tarnopolie чітко видно букву "С" (Сандомирський, Сопільче, Серет):
Так що таки Сопільче.