delimiter
-
Публикаций
47 -
Зарегистрирован
-
Посещение
-
Дней в лидерах
25
Тип публикации
Профили
Форум
Календарь
Сообщения, опубликованные пользователем delimiter
-
-
"Regni Poloniae, magnique ducatus Lituaniae omniumque regionum juri polonico subjectorum novissima descriptio" (1659):
-
1
-
-
"Regni Poloniae, magnique ducatus Lituaniae omniumque regionum juri polonico subjectorum novissima descriptio" (1659):
-
4
-
-
В 29.11.2018 в 16:48, posterrr сказал:
Поперечні лінії на карті це просто позначення вулиць. Інша справа, що вулиці часто йшли вздовж валу.
В загальному випадку так. У цьому конкретному — можливо, що ні. По-перше, на карті вздовж ліній відсутня забудова. По-друге, на сучасній сітці вулиць ці лінії не проглядаються. І по-третє, на вже згаданій міжвоєнній топографічній карті трохи південніше (Сіцінський казав про вал по обидва боки дороги) теж видно якусь лінію і на ній теж відсутня забудова. Хоча з іншого боку, якби це був вал, то на топографічній карті він би був відповідно позначений, а не просто як лінія.
-
На двохверстовій карті 1907-1909 видно цікаву поперечну лінію в районі пошуку, а також іншу поперечну лінію на захід від містечка (той самий вал, про який згадував Сіцінський?)
Якщо це той самий вал, то може якісь ділянки все ще збереглись? Побачив таких претендентів:
-
1
-
-
"Statystyczne topograficzne i historyczne opisanie Gubernii Podolskiey z rycinami i mappami" T.1 (1823), с. 289:
"Jeografia wschodniéy części Europy czyli opis krajów: przez wielorakie narody sławiańskie zamieszkanych: obeymujący Prussy, Xięztwo Poznańskie, Szląsk Pruski, Gallicyą, Rzeczpospolitę Krakowską, Krolestwo Polskie, i Litwę" (1825), с. 235:
"Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana" T.2 (1845), c. 1005:
Також Плоскирів на карті Заноні 1772 року:
-
2
-
1
-
-
"Труды 11 археологического съезда в Киеве" (1899):
-
2
-
-
"Труды 11 археологического съезда в Киеве" (1899):
-
3
-
-
В 08.07.2018 в 22:27, delimiter сказал:
Зліва замкова гора (зображено церкву до перебудови?)
Знайшов першоджерело цієї літографії.
"Przyjaciel Ludu; czyli tygodnik potrzebnych i pożytecznych wiadomości" 1844.11.29 R.11 T.1 Nr22
Там є короткий опис Стіни, в якому церква датується ~1570 роком:
Також там подано дві літографії: одна уже згадана, але більша за розміром, та ще одна, малоінформативна.
На більшому зображенні літографії можна побачити якісь будівлі баштоподібного типу прямо в підніжжі замкової гори:
-
2
-
-
Зліва замкова гора (зображено церкву до перебудови?)
-
2
-
-
то мабуть костел:
-
1
-
-
У "Списку руських міст далеких і близьких" кін. XIV ст. фігурує поселення "Новыи городок" і відноситься там до "подільських міст"(в оригіналі здається мова йде про польові міста).
Сергій Царенко пов'язує цей Новий городок саме з Верхівкою:
Також цікаві відомості знайшов у вже згаданій роботі А.Урбанського "Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi" (1928) у тексті про Чорномин:
.thumb.jpg.b5c062010a4149d21a584909b79befd6.jpg)
.thumb.jpg.206af0b68a940436156f37cfb6116601.jpg)
.thumb.jpg.4cb22fb9280e875676cc551af63710c8.jpg)
В ньому йдеться про те, що Чорномин і околиці в певний час належали в т.ч. Конецпольським.
Верхівка-Новоград в тексті не згадується, проте варто відзначити що Чорномин знаходиться на відстані всього 26 км від Верхівки:
Ймовірно, це не остання згадка Конецпольских в роботах Урбанського.
-
1
-
-
Знайшов першоджерело інформації, яку подавали Сіцінський і Гульдман.
"Сведения 1873 г. о городищах и курганах" вміщені у "Записках Императорского Русского Археологического Общества" (1896):
Бачимо, що авторство побудови приписують туркам (чому ця інформація більше ніде не фігурує?)
-
2
-
-
21 година тому, Filin сказав:
Также смущает то, что Сецинский описывает укрепление в тростянецкой Верховке как четырёхугольное, хотя мы видим, что оно явно пятиугольное, а вот касательно барской Верховки Е. Сецинский пишет, что близ местечка есть укрепление, "представляющее собою площадь в форме пятиугольника". И тут закрадывается сомнение - а не были ли перепутаны у Е. Сецинского описания укреплений двух Верховок?
Продублюю сюди опис городища у Верхівці Могилівського повіту (тобто Верхівки Барського району) з книги Гульдман В.К. "Памятники старины в Подолии" (1901):
ЦитатаГ. при м. Верховке, Могилевскаго уезда. В 11-ти саженях от местечка находится "городисько", представляющее собою площадь, в форме пятиугольника, длиною в 137, а шириною в 132 саж., окруженную со всех пяти сторон рвом шириною в 4 сажени; глубина этого рва не превышает ныне 2-х аршин. Самая площадь снабжена еще земляною насыпью, имеющею вид вала, в 2+1/2 саж. высоты; длина этого вала простирается до 5+1/2 саж. Въезд в "городысько" находится с южной стороны. Никаких преданий о городище этом не существует; обращенное ныне в пахотное поле, оно находится в общем пользовании местных крестьян и владельца. Заметим здесь, что нынешнее м. Верховка— поселение относительно недавнее и правами местечка пользуется с 1814 года.
Скоріше всього Сіцінський звідси брав інформацію для Арх.карти або вони обидвоє брали її з іншого джерела. Тут може бути цікавим відстань від "городиська" до містечка – 11 сажнів (~25 метрів?).
Цікаво, що в цьому ж виданні про Верхівку Брацлавського повіту (тобто Новоград) вказано лише вже згадувану інформацію про укріплення Хмельницького 1654 року:
ЦитатаВ том-же уезде, в окрестностях м. Верховки сохранились остатки земляных укреплений, сооруженных Богданом Хмельницким в 1654 году.
Також у Арх.карті Сіцінського про Верхівку-Новоград зустрічається інформація про курган у поміщицькому полі. У Гульдмана цей курган також відноситься до Верхівки Брацлавського повіту:
Також Сіцінський вказує, що в Верхівці-Новограді укріплення знаходиться коло кладовища, що підтверджується крім карти Шуберта також двохверстовою картою 1912-1913 року (в темі раніше не публікувалась):
Також карта 1840-х не дуже хорошої якості, що опублікована у виданні "100 еврейских местечек Украины. Вып. 2. Подолия 2" (2000):
Тому це все менше схоже на плутанину з назвами. Можливо частина валів на поч.ХХ ст. уже була зруйнована і це вплинуло на опис?
21 година тому, Filin сказав:Если бы выяснилось, что Конецпольский владел не только барской Верховкой, но и тростянецкой, то с большой долей вероятностью именно его можно было бы считать инициатором строительства здешнего пятиугольника.
Хіба що ініціатором, адже на Вікіпедії датою смерті вказано 11 березня 1646 року, а Боплан будував фортецю уже в червні цього ж року.
Хоча цікаві відомості подає А.Урбанський у виданні "Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi" (1928):
Крім уже відомої (і, як виявилось, неточної) інформації про дату побудови укріплення він згадав також, що цю місцевість охороняли 3 замки – Ладижинський, Бершадський і Кінецьпільський (чому саме ці три?). Тут цікаво що Кінецьпіль (нині село Миколаївської області) було засноване якраз таки Станіславом Конецпольським і в тексті згадуються залишки валів, які донедавна там існували. І навіть більше, Урбанський вказує, що фортецю в Кінецьполі збудував Боплан у 1634. Я знайшов цю інформацію у "Описі України":
ЦитатаУсть-Саврань [Oucze Sauram], або Новий Конєцполь [Konespol Nowe] —останнє поселення поляків з боку Очакова, яке я заклав 1634 р., а 1635 р. збудував тут королівську фортецю; гадаю, що в цьому місці можна було б звести добрий арсенал проти турка.
Про Верхівку ще може зацікавити подана інформація про власників – князі Короткі, Збаразькі, Вишневецькі, Потоцькі і зрештою Собанські.
-
1
-
1
-
-
Гульдман В.К. "Памятники старины в Подолии" (1901):
ЦитатаГ. при м. Верховке, Могилевскаго уезда. В 11-ти саженях от местечка находится "городисько", представляющее собою площадь, в форме пятиугольника, длиною в 137, а шириною в 132 саж., окруженную со всех пяти сторон рвом шириною в 4 сажени; глубина этого рва не превышает ныне 2-х аршин. Самая площадь снабжена еще земляною насыпью, имеющею вид вала, в 2+1/2 саж. высоты; длина этого вала простирается до 5+1/2 саж. Въезд в "городысько" находится с южной стороны. Никаких преданий о городище этом не существует; обращенное ныне в пахотное поле, оно находится в общем пользовании местных крестьян и владельца. Заметим здесь, что нынешнее м. Верховка— поселение относительно недавнее и правами местечка пользуется с 1814 года.
Трохи ширший і точніший опис (правопис адаптовано), ймовірно саме звідси Сіцінський брав довідку для Арх.карти.
-
1
-
-
Мальченко О. "Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств (XV- середина XVII ст.)" (2001):
В якості джерел, крім Сіцінського, Мальченко використав карту і опис Боплана.
"Опис України..." Г.Боплана:
ЦитатаМенш як за годину-дві, сарана пожирає усе до грунту, потім знімається і її несе туди, куди дме вітер. Коли вона летить, то у найясніший день сонце видно не краще, ніж якби небо було б затягнуте величезними хмарами. 1646 р. у місяці червні, перебуваючи протягом двох тижнів у новому місті, /78/ званому Новгород [Novogrod], де я будував фортецю [325], я був здивований, побачивши її там у такій великій кількості.
Також примітка (325) звідти:
Цитата...у новому місті, званому Новгород, де я будував фортецю... — Спробу 3. Вуйціка ототожнити згадувану фортецю з містечком Новгородом або Верховом «поблизу Бару на Поділлі» (Eryka Lassoty i Wilhelma Beauplana Opisy Ukrainy. — S. 193) слід визнати не зовсім вдалою. Очевидно, йдеться про зафіксоване на картах Боплана м-ко Новгород Брацлавського воєводства, розташоване поблизу Бершаді, в районі сучасного с. Верхівки Тростянецького р-ну Вінницької обл. (див. карти: Кордт. Материалы. — Вып. 2. — № 5, 9). Г. Б.
-
1
-
-
У присязі 1569 року Пиків фігурує вже як місто з замком (до цього ми вважали, що перший етап будівництва замку припав на 1569-1570):
-
2
-
-
Китайгород на карті CHARTE von den PREUSSISCHEN RUSSISCHEN und OESTERREICHISCHEN BESITZUNGEN im ehemaligen Polen nebst angraenzenden Ländern, Teil III (1803):
-
2
-
-
Локалізація замчища.
Сіцінський в ПЦ пише, що замчище знаходиться на підвищеному острові (насипі) між двома греблями. А сайт Пикова каже про підземні ходи від костелу до замку. Також на місці колишнього замку було побудовано БК.
Найкраще супутникове зображення міститься на картах Яндекс:
Цифрами 1, 2, 3 позначені перспективні "острови".
Старий Пиків в іншому масштабі:
Найкраще під потенційне замчище, на мою думку, підходить острів 1. Ділянка справді схожа на острів і на ній видно якусь будівлю, можливо БК.
Проте варто поглянути на двохверстову карту (1908-1909), можна побачити, що ділянка трохи змінила свій вигляд:
-
3
-
-
Підземелля старої школи у Пикові (навіщо школі такі великі підвали? можливо має відношення до замку?):
-
3
-
-
Обговорюється цей об'єкт: замок в селі Пиків
Село Пиків (Калинівського району) знаходиться 10 км від Іванова, 25 км від Хмільника, 15 км від Уланова, 40 км від Вінниці. Населення – 1954 (2001)
На сайті села подано широку історичну довідку, цитую лише найцікавіші уривки:ЦитатаЗа архівними даними Кміти (Кмітичі-Александровичі) отримали привілеї та подарунки за часів Свидригайла. В 1431 р. Кміта згадується в акті с. Почапинці як брацлавський зем’янин-свідок. З листа великого князя Свидригайла від 21 травня 1431 р. до зем’янина Микулинського видно, що "панові Кміті" належить с. Літин. За люстраціями 1545 і 1552 рр. Літин та двір у Вінниці перебували в руках його онука Семена Кміти-Подолянина, який за вислуги тримає Пултівці та Салаші, а пожиттєвим наданням-господарське с. Вонячин. У 1564 р. взамін Літина отримує резиденцію Чорнобиль його син, уславлений командувач русько-литовських загонів у Лівонській війні, вінницький зем’янин Філона Семенович Кміта. В 1569-1570 рр. він будує невеликий замок у м. Пиків. Саме там у 1581 р. пройшов новий головний гостинець України, внаслідок чого Пиків стає відомим містечком. В 1578 р. Кміта отримує привілей на смоленське воєводство, оршанське староство. У вересні того ж року право на фундацію м. Літина надається Станіславу Лащу. В 1585 р. Кміта-Чорнобильський призначає опікунами своїх дітей князя Юрія Друцького-Горського, канцлера Леона та Лукаша Сапігів. Маєтки на р. Снивода опікуни продали у 1603 р. князям Острозьким.
Острозькі – найвідоміший князівський рід на Волині, нащадки князів Гедиминовичів-Наримунтовичів. Вони тривалий час обіймали посаду вінницького і брацлавського намісника – від Костянтина Івановича до Іллі Костянтиновича (1530-1539). Племінник Іллі, князь Януш Васильович, на землях Вінницького повіту володів після Кошок Зозовом і Плисковом, в 1602 р. від Жабокрицьких він отримує половину їх власності – Торків і Юрківку, а в 1603 р. від Друцьких-Горських, спадкоємців Філона Кміти-Чорнобильського, – Пиківську волость із Глинськом.
Цікавим є документ датований 1602 р., де сповіщається, що князь Друцький-Горський позиває Хоткевич-Корецьку за те, що вона привласнила його людину з Пикова.
Майже 10-літня війна між глинським князем Друцьким-Горським і старостою вінницьким закінчилася продажем м. Пикова і його грунтів князеві Янушу Острозькому.
Купивши сниводські грунти Пиків, Глинськ та села, що до них належать в 1603 році, Януш Острозький, каштелян краківський, в 1618 році вирішив розділити свою власність між спадкоємцями: старшому в роду він відписував знамениту "дідизну" Острог, куди входили Пиків і Глинськ, але так як прямих спадкоємців по чоловічій лінії у князя не було, спадщина переходить до князів Заславських через Євфросинію Острозьку.
Про те, що Пиків входив до Брацлавського воєводства і знаходився на його західному кордоні свідчить польське географічно-статистичне видання "Польща в XVI ст.". "Західні кордони Брацлавського воєводства в 1570 році починалися біля могили Гончарихи, далі до Уланова Хмельницької волості, до Пикова і Уладівки".
Весною 1594 року через наш край проїжджала дуже поважна дипломатична персона, посол німецького імператора Рудольфа II, Еріх Лясота. Він направлявся на Запорізьку Січ з метою найняти козаків на імператорську службу. Шлях на Січ був тривалим, і посол, проїжджаючи нашим краєм, вів щоденник. Заглянемо в нього: ” 24 квітня я виїхав з Хмільника і продовжив шлях через дубовий ліс аж до Пикова, досить укріпленого міста з замком, що належав одному литовському вельможі”. Влітку після виконання імператорського доручення він повертається з Січі додому "19 липня. До села Голяки, три милі звідси, через річку Соснову до Пикова, міста з замком, що належав Сапезі з Литви, 1 миля".
В 1569 році згідно з Люблінською унією східна частина Поділля - Брацлавщина відійшла до Польщі. Старий польський довідник "Польща в XVI ст." сповіщає, як зростає Пиків: "в 1525 році – це пусті городища, в 1570 р. – це замочок, в 1594 році виросло досить велике містечко із замком".
Пиків мав зручне географічне розташування, стояв на торговому шляху, річкою Сниводою, а потім Бугом можна було попасти на Дніпро, у Чорне море. Село з усіх боків оточувалося топкими болотами, річкою, озерами, непрохідними лісами і було неприступне для ворогів.
Тут часто селилися перехожі. Перше поселення було в тому місці де зараз розташований базарний майдан.
В результаті міжусобних воєн та боротьби між українською та польською шляхтою багато селищ було зруйновано, і вони назавжди зникли. Проведена ревізія показала, що біля Пикова і Янева із 15 сіл залишилося лише 5.
Часто Пиків переходив від одного власника до іншого. У свій час ним володіли: князь Збаразький і литовський вельможа Сапега, Жабокрицькі і князі Друзькі-Горські, Януш Острозький і Сангушко, Любомирські і граф Потоцький. А останній власник поміщик, полковник у відставці Олександр Сафонов виграв його у карти.
Пиків був приватним містом, а тому польська шляхта не поспішала надавати йому магдебурзьке право і нещадно експлуатувала місцевих жителів. В географічно-статистичному довіднику "Польща в XVI ст." констатується, що багато сіл в Брацлавському воєводстві, такі як Мізяків і інші, що понад Бугом (всього 18) мали "блага". Але в цьому списку Пиків і Глинськ не згадуються.ЦитатаАвтор навчального посібника "Історія України XVI-XVIII ст." П. Сас пише: "У 1590 році польський король доручив К. Косинському збирати козаків у військо для оборони Поділля від татар, обіцяючи їм за це платню. Але свого слова не дотримав. Обуренням козаків скористався К. Косинський, який у серпні 1591 року підняв їх на повстання і був обраний гетьманом. Спочатку козаки захопили містечко Пиків на Брацлавщині. В місті і замку вони забрали всю зброю і маєтності. За кілька місяців вогонь повстання поширився на всю Брацлавщину і Південну Київщину. На визволеній території було запроваджено козацькі порядки".
Архівні дані свідчать про те, що і легендарний Богдан Хмельницький, гетьман України, який очолив Визвольну боротьбу українського народу проти панської Польщі зі своїми військами теж побував у Пикові. Так, у серпні 1648 року він на чолі повсталого козацького війська для рішучого бою з польсько-шляхетською армією збирає свої загони під Уладівкою та Куманівцями (нині Літинського та Хмільницького районів). Звідси рушив до Пилявців, де блискуче розбив ворога. А у червні 1649 року, готуючись до облоги Збаража, Богдан Хмельницький вів свої війська через Старий Животів (нині село Якимівка Оратівського району), Старий Пиків (нині Пиків, Калинівського району), Хмільник.
На початку XVIII ст. ординар Острозький, який передав містечко маршалу Янушу Сангушку, а той в свою чергу дарує Пиків разом з 33 селами каштеляну краківському Антоніну Любомирському. В 1790 році в містечку було 95 будинків, які лежали над Сниводою і були обнесені валами з метою захисту від ворогів. На валу стояла варта. Через Пиків проходив торговельний шлях, який приносив містечку велику користь.ЦитатаПиків входить до Подільської губернії. Цікаву інформацію про Пиків 17-18 століття дає Є. Сецинський: "В Старому Пикові, між двома гатками знаходиться великий насип, який утворює ніби підвищений острів. В цьому місці в давні часи були споруджені замок, єврейське поселення, церква і винокурня".
Згодом замок втратив своє безпосереднє призначення і був зруйнований. Інші будівлі перенесли на нове місце, які стали називатися Новим Пиковом.
В архіві збереглася "Жалоба Брестського воєводина Фрідріха Тишкевича на краківського каштеляна князя Януша Острозького", яка дає нам відповідь на запитання, коли виникло село Новий Пиків. В скарзі йде мова про те, що Острозький послав озброєний загін на землі Тишкевича і заснував на них слободу Новий Пиків.
У складі цього загону були: "старосты из мест украинских с многими людьми: татаров, чемерисов, и посполитого человека". Ця подія відбулася в жовтні 1611 року.Як було вже сказано вище, в 1774 році на Старому Пикові було збудовано римсько-католицький костьол на честь Пресвятої Трійці. Підземні ходи з’єднували костьол з замчищем: проходили під Сниводою і виходили в Новопиківському лісі. Коли розчищали площу для будівництва Будинку культури, а це була територія замчища, автор цих рядків був свідком, як в один з підземних ходів провалився гусеничний трактор, а прохід дальше був перекритий міцними дубовими дверима. Звичайно ж, і костьол, і замчище, і підземні ходи та інші споруди доводилося робити кріпакам у важкій, виснажливій праці. Однак дивуєшся тій величі споруд, майстерності і таланту наших предків.
На картах Боплана 1670 і 1650 років Пиків позначено як неукріплене поселення Bikow:
На карті Річчі Заноні 1767 року показано окремо містечко Pikow і село Pikowka (дякую @Arsen Замки -Тернопільщини), ймовірно це Новий і Старий Пиків.:
"Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie gubernii podolskiey z rycinami i mappami". T. 3 / przez Wawrzynca Marczyńskiego (1823), згадується "старий замок":"Jeografia wschodniéy części Europy czyli opis krajów: przez wielorakie narody sławiańskie zamieszkanych: obeymujący Prussy, Xięztwo Poznańskie, Szląsk Pruski, Gallicyą, Rzeczpospolitę Krakowską, Krolestwo Polskie, i Litwę" (1825), згадуються руїни замку:
"Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana" T.2 (1845), замок згадується в минулому часі, також зазначається інформація про вали, які оточують містечко:
"Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" T.8 (1887) нової інформації не дає:
Приходы и церкви Подольской епархии (1901):
ЦитатаПиковъ м. съ почтовымъ отдѣленіемъ находится въ 10 в. на с.-в. отъ ст. "Уладовка" узкокол. жел. д. Троицкій приходъ П. составляется изъ двухъ главныхъ частей: собственно Пикова-Стараго и деревни Боржимовки. Эти по Винницкій у. 3 окр.селенія находятся въ мѣстности степной, ровной, низменной, при р. Сниводѣ, образующей въ мѣстечкѣ большой прудъ и затѣмъ малый, изъ коихъ первый занимаетъ пространство въ 600 десятинъ, не заросъ камышомъ и славится большимъ количествомъ рыбы и раковъ. Вслѣдствіе обилія воды, образующей многочисленные заливы и рукава, Троицкій приходъ раздѣляется еще на болѣе мелкія части: центральная часть вокругъ церкви, или собственно Пиковъ; "Каминя" — поселеніе за рукавомъ, идущимъ отъ большаго пруда къ малому, съ плотиной и мельницей; "Хутори" — за большимъ и широкимъ заливомъ большаго пруда, и д. Боржимовка, приписная къ приходу, находящаяся за рѣкой, идущей отъ малаго пруда. На поляхъ Пиковскихъ и Боржимовскихъ протекаетъ множество ручейковъ, часто образующихъ рудныя топи и болота, а въ давнее время дававшихъ воду многимъ прудамъ съ мельницами, остатки коихъ вмѣстѣ съ плотинами видны и доселѣ. Лѣсовъ мало. Почва — черноземная, во многихъ мѣстахъ съ торфомъ. Гигіеническія условія мѣстности можно признать удовлетворительными. Въ Ст.-П. между двухъ плотинъ находится большая насыпь, образующая какъ бы возвышенный островъ. Въ этомъ мѣстѣ въ давнее время находился владѣльческій замокъ, еврейскія поселенія, церковь и винокурня. Замокъ отъ времени погибъ, вѣроятно разоренный во время войнъ; дома частью перенесены въ новое мѣстечко, частью за ветхостью разобраны, частью снесены наводненіемъ, и нынѣ лишь нѣсколько хатъ осталось здѣсь. Боржимовка раньше носила названіе "Ксендзовки", потому что принадлежала ксендзамъ Пиковскаго костела. До 50-хъ годовъ нынѣшняго столѣтія къ Пиковскому приходу относилась также деревня Антонополь (въ 8 вер.), послѣотчисленная къ приходу с. Рогинецъ, съ церковной землею въ 50 дес., которою нынѣ пользуется причтъ Новаго-Пикова. Въ 1783 г. въ Ст.-П. (не считая Боржимовки) насчитывалось 790 прихожанъ въ 80 дворахъ; въ 1790 г. ихъ было меньше — 344 д. об. пола въ 58 дворахъ; теперь, въ 1898 г., прихожанъ въ Пиковѣ 1402 д.и въ Боржимовкѣ 291 д. Всѣ эти прихожане — крестьяне-малороссы, занимающіеся по преимуществу хлѣбопашествомъ; лишь немногіе занимаются ткачествомъ. Кромѣ нихъ, въ приходѣ живутъ католики и евреи въ значительномъ количествѣ. Приходская Свято-Троицкая церковь есть одна изъ древнѣйшихъ деревянныхъ церквей въ Подоліи; постройка ея относится къ 1699 году; одновременно съ этимъ она была обезпечена "фундушемъ" (землею) отъ княгини Ɵеофилы-Людвики Любомирской, которая выдала презенту и эрекцію православному священнику Петру Андріевичу. Въ 1749 г. эта церковь, по благословенію уніатскаго митр. Флоріана Гребницкаго, перенесена на то мѣсто, гдѣ и теперь находится; она о трехъ куполахъ, иконостасъ ея древній, но хорошей рѣзьбы и иконописи, многоярусный. Церк.земли: ус., подъ погост. и др. 3 д. 2314 с., пах. 27 д. 606 с., подъ хут. 16 д. 1117 с. и сѣн. пах. 10 д. 1414 с., а всего 58 д. 651 с. Причт. помѣщенія строятся. Народное училище М. Н. П. съ 1873 г.; школа грамоты для дѣвочекъ съ 1897 г. — Рим.-кат. костелъ каменный, во имя Пресв. Троицы, съ 1774 г.; прихожанъ 3412 д.
Пиковъ-Новый м. — расположено въ близкомъ сосѣдствѣ съ Старымъ-П. и потому среди тѣхъ же условій мѣстности. Это — уже мѣстечко въ собственномъ смыслѣ или центръ еврейскихъ поселеній. Торговое мѣстечко было перенесено сюда изъ Ст.-П., надо полагать, въ концѣ XVII или въ началѣ XVIII ст. Теперь мѣстечко это захудало, и еврейскаго населенія здѣсь около 1000 д. обоего пола; остальное населеніе мѣстечка, за исключеніемъ еще около 60 д. католиковъ, со Винницкій у. 3 окр.ставляютъ православные крестьяне-малороссы, поселеніе коихъ отдѣльно отъ евреевъ. Въ 1897 г. ихъ насчитывалось 597 д. м. и 608 ж.; занимаются они преимущественно хлѣбопашествомъ. Посреди еврейскихъ жилищъ, на открытой площади, за каменной оградой, высится приходскій храмъ въ честь Покрова Богородицы. Храмъ — каменный, крестовидный по плану, объ одномъ куполѣ, построенъ въ 1810 г. стараніемъ священника Іоанна Литвиновскаго на средства прихожанъ и помѣщика Яна Борейки. Иконостасъ въ немъ старый, но прочный, искусной рѣзьбы и хорошей живописи. Въ 1869 г. къ нему съ западной стороны пристроена была на средства прихожанъ каменная колокольня. Церк. земли въ приходѣ: ус.3 д. 836 с., пах. 33 д. 1451 с., сѣн. съ лѣсомъ 53 д. 45 с., подъ церк. погостомъ и кладбищемъ 1 д. 73 с. и неуд. среди полей и подъ дорогами 2 д. 61 с., а всего 93 д. 66 с. Вся эта земля предоставлена церкви княземъ Янушемъ Сангушко въ 1769 г. и внесена въ митрополитанскіе акты въ г. Радомыслѣ въ томъ же году, какъ это видно изъ двухъ генеральныхъ визитъ 1783 и 1790 гг., хранящихся въ архивѣ церкви. Причт. помѣщенія есть. Съ 1897 г. въ приходѣ существуетъ школа грамоты для дѣвочекъ, помѣщающаяся въ домѣ псаломщика; мальчики же посѣщаютъ народную школу въ Старомъ-Пиковѣ.
Археологическая карта Подольской Губернии (1901):ЦитатаПиковъ м. на рч. Сниводе. Видны следы валовъ, окружавшихъ городъ. Городище, где былъ замокъ, предоставляетъ какъ бы островъ, насыпанный у пруда. Въ 1856 г. изъ пруда неводомъ вытащенъ кувшинъ съ 358 серебрян. монетами польскими, немецкими и голландскими 1500-1625 гг.
Пиків на карті Шуберта (1868-1874):І на двохверстовій карті (1908-1909):
-
2
-
-
Здається, тут намішано 3 об'єкти (2 городища і замок в Межирові), але для довідки нехай буде. Гульдман В.К. Памятники старины в Подолии (1901):
А також фотографія позначених @Filin "інтригуючих ліній":
-
1
-
-
Гульдман В.К. Памятники старины в Подолии (1901):
-
1
-
-
Ого, а перша фотографія точно Жолтовського? Чому вона не опублікована в пам'ятках Подільської губернії?
-
"Чурилов замок" згадується у львівському літописі у 1524 році:
QuoteТатаре були на Подолю і Чурилова замку доставали
Хоча у книзі Родинна колиска – Джурин (2008) про цей фрагмент є такий коментар:
QuoteЩоправда, тут звертаю увагу всіх моїх земляків: зноска стосується 1511 року. По великому рахунку, саме її, а не 1524 рік, можна вважати за
першу письмову згадку про Джурин-Чурилов. Правда, особливого значення це не має, оскільки головне вже встановлено — без малого п’ять
віків тому на місці, де нині розміщається село Джурин, уже існували містечко і справжня фортеця.Приходы и церкви Подольской епархии (1901):
QuoteДЖУРИНЪ м. — расположено по теченію двухъ рѣчекъ — Волчицы и Джурки, притоковъ р. Мурафы. Усадьбы крестьянъ расположены въ низинѣ. Черезъ мѣстечко проходитъ почтовая дорога изъ Могилева въ Брацлавъ; ближайшая ж.д. ст. "Рахны" въ 18 вер. Почва частію черноземная, частію глинистая. По мѣстному преданію, Джуринъ образовался слѣдующимъ образомъ: тамъ, гдѣ теперь предмѣстье Джурина, находилось село Чуриловъ. Вблизи Чурилова былъ поселокъ, гдѣ жили евреи, и однажды пожаромъ истреблены были до тла еврейскіе дома. Погорѣльцы вошли въ условіе съ богатымъ Чуриловскимъ владѣльцемъ и поселились между Джуркой и Волчицей. По имени рѣчки и поселокъ назвался Джуриномъ. Названіе "Чуриловъ" получило поселеніе, вѣроятно, отъ извѣстнаго богатаго въ XV в. дворянскаго рода Чуриловъ, имѣвшихъ въ Подоліи большія имѣнія. Въ болѣе позднее время Джуриномъ владѣли Потоцкіе. Въ 1767 году владѣлецъ Теодоръ Потоцкій выхлопоталъ привиллегію мѣстечку на 12 ярмарокъ; въ 1775 г.собственно въ Д. считалось домовъ 114. Нынѣшніе коренные жители — крестьяне, земледѣльцы. Другимъ занятіемъ служитъ извозъ, работы на здѣшнемъ сахарномъ
заводѣ, мелкая торговля, выдѣлка посуды. Джуринъ представляетъ два прихода — Покровскій и Р.-Богородичный.Історія міст і сіл Української РСР (1967–1973):
QuoteЗа переказами, там, де тепер розкинулася західна околиця Джурина, в глибоку давнину містилося село Чурилове. Згодом це поселення дістало назву Джурин.
З 1672 по 1699 рік Джурин перебував під владою Туреччини. Про це свідчать залишки фортеці з підземними входами й виходами в центрі села, побудованої турками в другій половині XVII ст.
Поміщик П. Сабанський, визискуючи кріпаків, збудував у мальовничому місці Джурина, біля ставу, розкішний палац, обсаджений фруктовими та декоративними деревами, а поблизу — винокурний завод.
Карта із видання 100 еврейских местечек Украины. Вып. 2. Подолия 2 (2000):
-
1
-
.jpg.adb5c2a1dbe5ff8313363601e17a885c.jpg)
.jpg.27bc5c4b298b42a5bee2b41211a0192c.jpg)
.jpg.8338d5fd870597a5a4d43d575bb190cb.jpg)
Великая Косница (Велика Кісниця): укрепления города и замка
в Винницкая область
Опубликовано:
Якщо вірити Google Перекладачу, то munimentis = військове спорядження, fuis = властивості, tuetur = захисні заходи. Схоже на характеристику населеного пункту, як укріпленого.