Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Таблица лидеров

  1. Filin

    Filin

    Модераторы


    • Баллы

      128

    • Публикаций

      4,764


  2. Askold

    Askold

    Пользователи


    • Баллы

      31

    • Публикаций

      206


  3. Ігор Западенко

    Ігор Западенко

    Пользователи


    • Баллы

      26

    • Публикаций

      55


  4. Arsen Замки -Тернопільщини

    • Баллы

      23

    • Публикаций

      166


Популярные публикации

Отображаются публикации с наибольшей репутацией начиная с 04/19/2020 во всех областях

  1. Доброго дня всім, хто цікавиться Амадокою. В даному відео наведені результати наших досліджень по цій темі. Якщо цікаво - перегляньте.
    4 балла
  2. Замок (Замочок) Вищезгадано що замок розташовувався десь на ділянці фабрики але через її обширну територію постає логічне питання: де саме розташовувався замок на території фабрики? Червоним підкреслено будівлі які не показані на кадастрі. Зеленим показані будівлі які показані на кадастрі Мапа:GesherGalicia.org Отже, можна досить легко «почистити» цю ділянку від будівель які збудували вже після 1847-го року (час розробки карти). В південній частині, ми бачимо що будівля з Г-подібною формою, була раніше П-подібної форми (як показано на кадастровій карті). Ця П-подібна будівля була приблизно 50 метрів в ширину і 80 метрів в довжину (або 70, якщо довіряти Second military survey). Сучасна будівля (Г-подібна) має розміри 55x55, але якщо додати західне крило на 15 метрів в ширину (така ширина з західної сторони), то ми отримаємо П-подібну будівлю з розмірами 55x70. Тому, я вважаю що на кадастровій карті 1847-го року зображена саме ця будівля. Але постає питання чи саме вона зображена на карті Фон Міга? Давайте розглянемо ділянку фабрики на оригіналі карти Фон Міга (дякую @Filin) В західній частині ділянки зображена квадратна будівля (сумніваюся що це була цілісна структура, скоріше чотири відокремлених крила) з явно домінуючою будівлею з заходу цього двору. Цей двір, скоріше за все й був збудований прямо на місці замку. А домінуюча будівля була палациком. Як бачимо, ця будівля значно менша від тієї про яку мова йшла раніше. Тим паче, що цей двір знаходився західніше по відношенню до парку, а ще в східній частині мала поміститися Т-подібна будівля. Одним словом, Г-подібна будівля не могла бути зображена на карті Фон Міга через свої надто великі розміри та надто центральне розміщення. Значить замок мав бути менших розмірів і знаходитися західніше. Мені здалися досить цікавими якраз ці три маленькі будівлі, а особливо центральна (підкреслена червоним): Червона будівля цікава через схожість до тієї будівлі що показана домінуючої на карті Фон Міга Синя - тому що на карті Міга можемо побачити будівлю вище замкового двору Зелена - тому що мені зразу спало на думку що це могла бути башта, але жодних доказів для цього немає. Очевидно, що та головна (середня) будівля була збудована вже тоді коли замок втратив свою оборонну функцію і був перебудований на палац (той виступ міг бути наприклад ґанком). Але, на жаль, в нас немає іншого представлення про конфігурацію замку, окрім його стану на кінець 18 ст. Тому будемо відпиратися від карти Фон Міга. Якщо трішки пофантазувати то можна уявити собі що показаний на карті Міга замковий двір міг виглядати якось-то так: Зображена будівля мала 20 метрів в довжину тому внутрішній двір замку міг бути приблизно 30x30 метрів (якщо враховувати що вона показана домінантною). Якщо додати вал і рів, то получиться може 40x40 метрів. При таких розмірах буде коректніше говорити про замочок, а не замок. Міські укріплення Завдяки карті Фон Міга міський вал досить чітко локалізуються вздовж вул Павла Тичини. Навіть на час складання карти (1781-1783 рр) єдиним способом потрапити до центру Монастириськ було через сучасну вулицю Тараса Шевченка. Це дозволяє нам досить легко встановити розташування єдиних міських воріт на цій вулиці, біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Тлумачення: Зелений квадрат - в`їздна башта Синій відрізок - вал Червоний - храми *Потрібно не забувати й про те що перед валом мав бути рів (там де розташовані зараз будинки вздовж вул. Павла Тичини) і що на валі мав бути частокіл. ** Це дуже спростована схема, тому зовсім не точна Попри те що північний відрізок валу не дожив до кінця 18 ст. мені видається очевидним що вал сполучався з ділянкою храму на місці якого тепер стоїть церква Успіння Пресвятої Богородиці (збудована у 1751 р., колишній костел). Попри те що мені не вдалося знайти згадок оборонного чи бодай кам яного храму перед побудовою цього костелу, я вважаю що цей храмовий комплекс відігравав значну роль в обороні містечка (подібно до Гусятина чи Зборова). По-суті ділянку храму було достатньо сильно укріпити лише зі східної сторони бо з півночної був різкий схил і ставок. Важлива роль церков в міських укріпленнях була зумовлена передусім, тим що замок був відокремлений від міста і тому він не міг слугувати за цитадель для міського населення. Тому, міщанам приходилося б згруповуватися в храмі/ах в разі нападу. Підкріпленням міського валу могла й слугувати південніша церква (розташована в південно-східному куті торговельної площі). Але тут ситуація дуже туманна, тому що ця церква зникла в кінці 18 - поч 19 ст (на кадастрі 1847 р її вже більше немає). Мені не вдалося знайти жодної інформації про цей храм (навіть імені). Все що ми знаємо це те що станом на кінець 18 ст. вона була кам`яною і знаходилася зразу за укріпленнями (в схожий спосіб до церков в Козлові). Тому, оборонне минуле цього храму (та його комплексу) може бути суто гіпотетичним, через те що в нас немає навіть доказів його існування до кінця 18 ст. Отже міські укріплення складалися з валу, міських воріт та двох храмів. Жаль що північний відрізок не зберігся до створення карти Фон Міга, тому що сполучення вал+в'їзні ворота+храм мало виглядати досить цікаво. Тепер можна лише гадати як це було. Монастир На оригіналі карті Фон Міга можна помітити якесь укріплення в урочищі (південніше від міста): Воно розташовувалося десь в цьому районі: Важко зробити пряму прив'язку цього об'єкту але я думаю що це могли бути залишки укріплень легендарного монастиру від якого й походить назва Монастириська. По легенді, засновник міста впав у розпач через втрату своєї жінки і перебудував свій замок на монастир. Отже останній мав по легенді бути укріпленим. Правда, перебудови могло не статися, або ж в випадку цього укріплення, воно могло бути збудоване пізніше ніж монастир. Варіантів повно. Для того, щоб розв'язати це питання потрібно встановити точне місцезнаходження монастиря, тоді стане ясно що це було за укріплення. Отже, для захисту Монастириськ було споруджено замочок, вал та можливо дві церкви (для оборони зі сходу) та укріплений монастир (колишній замок) (для захисту з півдня). З півночі Монастириська були захищені ставком а з заходу річкою. P.S. Залишається багато питань щодо історії, архітектури та функціонування цих укріплень (наприклад чи приймали церкви участь в обороні), але це вже питання для інших тем:)
    4 балла
  3. Очень долго я тянул с этой публикацией - всё думал, что успею узнать больше деталей, больше подробностей об исследованиях и много другой информации, и вот теперь понимаю, что опоздал, поскольку Ольги Анатольевны с нами уже больше нет и продолжение начатого ей рассказа я уже больше не услышу. К счастью, от автора я всё же успел получить некоторые материалы по проекту, которыми и хотел бы с вами поделиться. Исследованием Сутковецкого замка О. Пламеницкая занималась в 1979-1981 гг. Это был её дипломный проект в Художественном институте. В основном об этих исследованиях мы знаем благодаря статье "Сутковецкий замок", которая была опубликована в сборнике "Архитектурное наследство", №39, 1992 г. Там, помимо авторского взгляда на история развития укреплений замка, а также их датировку, представлены несколько иллюстраций из дипломной работы, однако всё же эта публикация не показывает, насколько детальными и сложными были проведённые исследования, и каким эпическим иллюстративным материалом тогда обзавёлся призабытый замок, от которого сохранилась лишь одна из башен. Защита диплома, состоявшаяся в 1980 г. (автору тогда было 24 года), выглядела эпично: Комиссия и слушатели: В рамках проекта, помимо массы различных изображений, также было создано ряд макетов (где всё это сейчас?). В рамках проекта предлагалось в долине между двумя мысами разместить село-музей народной архитектуры: Исследованиями знаменитой Сутковецкой церкви на тот момент О. Пламеницкая не занималась и потому на проекте памятник показан в том виде, в котором её облик представлял архитектор П. Юрченко, т.е. с двумя щипцами, без явно выраженного боевого яруса и т.д. В дальнейшем О. Пламеницкая, базируясь на собственных исследованиях храма, сформировала иной образ церкви. Но об этом как-нибудь в другой раз и в другой теме. А в таких условиях проходили исследования. Это О. Пламеницкая в Сутковцах в 1979 г.: То, что было показано на стенде во время защиты диплома, в целом выглядело вот так: План застройки в центральной части села: Общий вид на замок, занятую сельской застройкой долину и церковь на соседней возвышенности: Общий вид на северный и восточный фасады замка (крайняя башня слева - это та, которая дожила до наших дней): Разрез с видом со стороны внутреннего двора на восточную линию укреплений замка, надвратную башню и две угловые башни (западную и северную): Надвратная башня в разрезе: План 1 яруса: План 2 яруса: План 3 яруса: Единственная уцелевшая (восточная) башня замка в разрезе. Здесь показаны некоторые интересные архитектурные особенности постройки (планировка бойниц, каналы для отвода порохового дыма и др.): Если представить, что вот это всё лишь адаптированная для демонстрации информация, собранная о замке, то можете себе представить, сколько всего осталось за кадром - схем, чертежей, фото, рисунков, эскизов и других материалов, не говоря уж об множестве авторских наблюдений, небольших открытий и не высказанных гипотез. Собственно, весь тот массив информации, который грозно на меня посматривал из-за фасадной части этого дипломного проекта, как раз и объяснят то, почему я так и не смог полностью погрузиться в эту тему - там можно было легко утонуть в материалах, ведь то что показал выше - это лишь вершина айсберга, правда, очень красивая. Печально осознавать, что тогда, чуть более 40 лет назад, замок, кажется, был ближе к возрождению, чем наши дни, и в куда большей степени, чем сейчас, привлекал внимание исследователей. С тех пор никаких радикальных подвижек в его исследованиях и никаких попыток вывести его из состоянии комы не было. Замок в наши дни на фото Макса Ритуса:
    3 балла
  4. С версией карты фон Мига, опубликованной на сайте mapire.eu, может ознакомиться любой желающий: Однако там опубликован не оригинал, а копия карты (две версии карты в деталях немного отличаются друг от друга), и там нет военных описаний, которые дополняли графическую часть источника. Благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем восполнить пробел. Карта в оригинале: Город чуть крупнее: Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390). Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387). Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915). Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863). Mp288L: Regna Galiciae et Lodomeria e[...], nec non Bukovina geometrie dimensa Das Königreich Galizien und Lodomerien herausgeben in Jahre 1790 von J. Liesganig, 1:288 000, Lwów 1790, Wiedeń 1824. Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000). Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939).
    3 балла
  5. Есть ряд планов, выполненных в рамках обмеров замка где-то в 1925-1926 гг. Сходу может показаться, что оба приведённых ниже источника приводят один и тот же документ, однако если присмотреться, то можно обнаружить массу расхождений в деталях. В статье Ольги Пламеницкой Деякі аспекти хронології та типології Бережанського замку в контексті формування урбаністичної системи міста (2011) на с. 260 были опубликовано несколько планов замка. В подписи значилось: "Бережани. Замок. Плани І та II ярусів. Обміри Політехніки Варшавської. 1925. Архів Інституту мистецтв польської Академії наук, № 170278". 1 ярус: 2 ярус: В той же статье приведено сечение южной линии замковых укреплений на линии полукруглой башни. Не исключено, что существуют чертежи сечений и других участков комплекса. Рафал Несторов (Rafał Nestorow) в своей монографии Pro domo et nomine suo. Fundacje i inicjatywy artystyczne Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich (2016) на с. 210 опубликовал три листа обмеров замка. Из сопроводительной информации есть такой вот текст с упоминанием даты, автора и места хранения оригинала: Brzeżany, zamek, rys. Z. Kędzierski, 1926. Oryg. Zakład Atchitektury Polskiej Politechniki Warszawskiej. Fot. ze zbiorów IS PAN w Warszawie. Поскольку в книжке приведены фотокопии не лучшего качества, да ещё и листы в публикации имеют скромные размеры где-то 7,5х6,5 см, так что по итогам сканирования имеем не самые чёткие и детальные изображения, однако за неимением лучшего пока и это подойдёт, тем более что здесь всё равно довольно хорошо читаются все крупные детали и даже множество мелких. 1 ярус: 2 ярус: 3 ярус:
    3 балла
  6. Це окремо стояча башта можливо у свій час мала призначення як башта огляду і обстрілу навколішнього простору і як якийсь додатковий захист перед вїздом у замок. Можливо то було запланавоно щось більш масштабне в плані захисту замку, але на якйись момент часу стала зрозуміла недоцільність побудови укріплень або нестача фінаснсових чи інших ресурсів, тому була реалізована лише та одна башта. Більш детально башту і замок можна роздивитись на кадастрі 1845р. Башта зовсім не виглядає п'ятикутною швидше 8ми кутною, так принаймі вигдядає з кадастру.
    3 балла
  7. До нас дошли и другие фото ворот. Вот некоторые из них: Источник Несколько фото ворот, какими я их увидел в 2007-м г. Вид с напольной стороны: И со стороны замкового двора: Как-то раз по воротам ударили странной "реставрацией", после которых они стали выглядеть так: Источник Несколько фото от Макса Ритуса. Взгляд с высоты на линию укреплений, в которую интегрированы ворота: Источник С напольной стороны арка обзавелась чем-то средним между воротами и решёткой герсы: Источник Вид на арку проезда в двух направлениях: Источник Что касается внешнего вида ворот, то этого вопроса касалась Елена Годованюк в своей статье "Оборонні споруди Поділля за інвентарем 1615 р.". Приведу данные, касающиеся ворот замка в Староконстантинове:
    3 балла
  8. Дуже приємно, що піднята тема напрацювань ДП "Інститут "Укрзахідпроектреставрація" науково-проектної документації стосовно замків на теренах Західної України. Це не тільки замки. Ці напрацювання сягають початку 70-х р. XX ст. Архів Інституту нараховує біля 45 тисяч одиниць зберігання. У 2016 р. на між Управлінням культури Закарпатської ОДА та ДП «Інститут»Укрзахідпроектреставрація» було укладено Договір № 12 на виготовлення проєктно-кошторисної документації на першочергові ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи з ліквідації аварійного стану пам’ятки архітектури XIV ст. замку-фортеці в с. Невицьке Закарпатської області (охор. № 194). (перша черга проєктних робіт). Науково-проєктна документація виконана в обсязі передбаченому даним Договором та згідно погодженого замовником Реставраційного завдання. У 2019-2020 роках розпочато ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи з ліквідації аварійного стану пам’ятки, проте Інститут не залучено до здійснення авторського нагляду. Такі "деребани" (це ще можна назвати злодійством) відбуваються і на інших об'єктах опрацьованих Інститутом. Низькокваліфіковані фахівці, з купленими сертифікатами, використовують авторський потенціал наукової установи. У приватних підприємців і фірм не може бути у назві наукова установа, бо для цього є певні вимоги. Це також і замок в Жовкві, в Підгірцях, на черзі замок в Середньому на якому вже вправляються інші новоспечені "реставратори". Тендери, які проводяться на пам'ятках грубо порушують статтю 29 ЗУ «Про авторські та суміжні права» та ч.3 ст.176 КК України. Втрачається реставраційна школа створювана десятками років. Вихід один повернутися до реставрації лицем і зрозуміти, що це така сама наука, як і інші. Сертифікування фахівців, на опрацювання науково-проектної документації на об'єктах культурної спадщини, відокремити від сертифікату, що називається створення об'єктів архітектури.
    3 балла
  9. Випадково натрапив на рисунок замку:
    3 балла
  10. В недрах института Укрзахідпроектреставрація была сделана масса любопытных проектов реставрация замков Западной Украины, которые есть за что похвалить (к примеру, за эффектную визуализацию), а после того, как пройдёт первый вау-эффект, то найдётся и за что поругать. Большинство из этих проектов широкому кругу поклонников фортификации Украины не известна вообще, другая часть известна только фрагментарно, поскольку отдельные детали этих работ в разное время выбирались для украшения научных статей или информационных стендов. Тем приятней, когда появляется возможность увидеть проект практически целиком. К нашему счастью много лет назад Александр Волков сделал фото нескольких литов проекта по Невицкому замку и любезно согласился поделиться этими ценными материалами с нами. Об обстоятельствах создания проекта практически никакой информации нет, так что буду признателен за любый дополнительные сведения. Время создания: 1990-е гг. (более точных сведений нет) Авторы: Николай Гайда, Лидия Горницкая. Исполнитель: Я. Мартынюк. Место разработки: институт Укрзахідпроектреставрація, АРМ-3, Львов (?). Техника: бумага, тушь, перо. Лист 1. Общий вид замка, каким он должен был стать по итогам реставрации: Лист 2. Разрезы с видами на корпуса верхнего двора, несколько планов, фото с раскопок наиболее интересных участков: Разрез с видом на западное и северное крылья замкового корпуса: Разрез с видом на южное крыло корпуса: Разрез с видом на восточное крыло корпуса: План внутреннего двора верхнего замка, срез на высоте 1 м: План внутреннего двора верхнего замка, срез на высоте 4,5 м: Общий план-схема: Кстати, обратите внимание на терминологию - есть вежи, есть бастеи, но вообще нет башен. Или вот ещё момент - на фото №7 треугольный выступ внешней линии укрепления подписан как "бастион", а на плане это уже "вежа-бастея". Фото с раскопок (они, кстати, сами по себе ценны, поскольку также не относятся к категории известных): Вид на археологический раскоп, заложенный во внутреннем дворе замка, взгляд со 2-го яруса южного корпуса. Руины колодца и примкнувший к нему фрагмент фундамента круглой вежи. Фундамент квадратной вежи, найденной на территории внутреннего двора замка. Лист 3. Александру Волкову этот лист на глаза не попадался, и пока толком непонятно, был ли он вообще. На его существование намекает нумерация фото - на одном листе показаны кадры №1, 2 и 3, на другом №6, 7, 8, 9. Логично предположить, что был ещё один лист, на котором присутствовали фото №4 и 5, а также, вероятно, какие-то другие схемы/чертежи. Лист 4. Несколько фото современного (на тот момент) состояния замка, северный и южный замковые корпуса в сечении, а также план: Северный (разрез 1-1) и южный (разрез 2-2) замковые корпуса в сечении: План (срез на отметке 9,5 м) чуть крупнее:
    3 балла
  11. Насамперед - щодо матеріалу стін замку. Він не весь з каменю - він дуже різний: від каменю до цегли (від пальчатки до клейменої цегли заводу Меджибізького військового поселення). Застосування цегли у палаці - найбільше. Зубці аттиків такого типу скрізь викладалися саме з цегли і тинькувалися. Бачимо це за своїми зразками (а маємо фрагмент зубця навіть з тих, які стояли на верху стін ДО тих, котрі довелося демонтувати) - це все цегла і тинькована поверхня. Звучали поради залишити їх так, "бо красиво" - але ренесансові зразки кажуть, що поверхня має бути затинькованою. По тиньку ще міг би бути розпис або сграфіто, і це відповідає ідеології ренесансу, але ми не маємо свідчення, що так було у Меджибожі. Тому суто тиньк. Якщо колись знайдуться надійні джерела, що там був ще розпис або кольорові рішення - наступні реставратори зможуть це без шкоди доповнити. Або принаймні показати на моделях, бо загальний вигляд відтворюється на межу 19-20 століть, з розкриттям важливих елементів попередніх періодів.
    3 балла
  12. Запитання мають конкретні відповіді. Але виникли вони, очевидно, від певного нерозуміння, що ж відбувається і чому. Отже, потрібні пояснення. 1. "Ренесансної" фортеці? А хто сказав, що вона ренесансна? Не читайте Вікіпєдію. Меджибізький замок це химерне поєднання пізньої готики, елементів східноєвропейського ренесансу без жодних ознак Італії, псевдоготики 19 століття. До ренесансних фортифікацій вона має вкрай мало стосунку. Контрфорси до ренесансного замку мають ще менше стосунку. Хочете ренесансного шарму? Тоді їх треба зовсім ліквідувати, розібрати до нуля. У період ренесансу їх тут не було. Докази: вони повністю перекривають фланкуючий вогонь вздовж Південного муру, який ведеться з "бастіону", котрий саме у ренесансний період з'явився. Контрфорси - продукт 18 або 19 століть. Доказ? В їхньому тілі є ренесансний будматеріал, який використали вторинно, після знесення окремих ренесансних елементів. От тільки розібрати їх - означає наразити на небезпеку руйнування весь Південний мур разом з палацом. Тому так, як у 16 столітті, вже не є і не буде. Буде так, як у 19. Тому, що це реставрація, а не фантазія (Лопушинська, наприклад, у своєму проекті фантазувала - таким, як вона малювала, палац і замок не були). 2. "Залишки ренасансових колон" - це дійсно залишки, але автентичний вигляд палацової галереї за ними реконструюється лише схематично. Більша частина ренесансу безповоротно зруйнована десь у 18 столітті. Тому відновлення можливе тільки на макеті, а не на натурі. Бо це буде на 90% фантазія, а не реставрація. І навіть найменший наступний результат натурних досліджень перекреслить усе, що набудували. А наступні результати будуть, там вже з-під грунту "пре" таке, що не піддається жодній реставрації. Не "ренесансний" замок це точно, про художні реконструкції Лопушинської і Логвина варто забути. Тому на разі тільки консервація (за часів Лопушинської, найвірогідніше, просто б знесли все, що не вписується у проект). 3. "Мерлони" (точніше, не мерлони, а гребінь аттика) відбудовані будуть, тому що вони точно зафіксовані на іконографії - а відбувається саме реставрація зафіксованого вигляду.
    3 балла
  13. Разведка на местности Читая впечатления Олега о том, какими окольными путями он прорывался на участок, я уж было приготовился к приключениям, но подъехав к нужному месту увидел со стороны дороги сразу два открытых пути (один для пешеходов, другой для въезда машин), воспользовался одним из них и вышел к замку: Рядом с домиком лесничества встретился какой-то дядька, я его спросил, не будет ли он против того, чтобы я сфотографировал замок, он сказал, что нет и тут же потерял ко мне интерес, а я остался один на один с укреплением. Как уже было сказано выше, замчище сильно заросло. Наверное где-то не меньше 70% земляных укреплений (бастионов, валов, рвов) скрыто под плотным ковром растительности. Фактически только южная линия укреплений, выходящая на участок лесничества и главную дорогу, свободна от зелени настолько, что там можно увидеть контуры двух бастионов и связывающих их куртины. С запада, севера и востока всё плотно заросло, и даже с юго-запада более-менее свободный от зарослей бастион выглядит не очень: Контуры укрепления начинают просматриваться только при взгляде на замчище с юга. Здесь уже виден фас юго-западного бастиона и линия рва: Юго-западный бастион сохранился неплохо - склоны не сильно оплыли, довольно чётко видны внешний угол, образованный фасами (лицевыми сторонами) бастиона, а также угол между фасом и фланком (боковой стороной): Вид с юга на юго-западный бастион и южную куртину: Общий вид на юго-восточный бастион, также довольно хорошо очерченный: У стыка куртины с юго-восточным бастионом воткнули туалет: Панорамный вид на южную линию укреплений замка, в кадре оба бастиона и связывающая их куртина: Общий вид на замок и юго-восточный бастион: На этом заканчивается список укреплений, доступный для лёгкого знакомства - дальше начинаются плотные заросли. Так выглядит восточный фас бастиона и примыкающая к нему секция рва: Вид с площадки юго-восточного бастиона: Вид с площадки юго-восточного бастиона на его фас и южную куртину: Участок по периметру ограждён, вероятно до того, как он был заброшен, замчище мог занимать какое-то частное хозяйство. В Романове тот редкий случай, когда бастионное укрепление больше впечатления производит при взгляде с земли, чем с высоты, поскольку если с земли можно хотя бы одну из линий осмотреть и на этой основе составить общее впечатление об объекте, а с высоты даже не сразу можно понять, что перед тобой бастионный замок. Но если присмотритесь, то, думаю, обнаружите более-менее различимые юго-восточный и юго-западный бастионы, фото которых показаны выше, а там уже сориентируетесь, где прячется всё остальное: Пояснение: Общий вид на замчище (левый нижний сектор кадра) и расположенное на заднем плане с. Романов: P.S. Совсем неподалёку от Романова, в каких-то 6,7 км к северо-западу, находится бастионный замок в Звенигороде. Оба укрепления отличаются размерами и, вероятно, временем создания, но при этом есть у них и общие черты (форма плана, формат укреплений в виде террасы, бастионы простой классической формы), так что взглянув на Звенигородский замок, свободный от растительности, можно в общих чертах представить, как мог бы выглядеть замок в Романове, если бы его высвободили из под душащих его зарослей. Замки в Звенигороде и Романове в сравнении: Замок в Звенигороде с высоты:
    3 балла
  14. Опис зарваницького замку, що вдалось віднайти. Судячи з усього він був доволі просторим, якщо всередині розмістилась ще й і церква. І швидше за все церкву в Зарваниці будували із залишків церкви Аріан (це лише моє припущення)
    3 балла
  15. Возможный ответ есть в книге Адама Милобендзкого "Zarys dziejów architektury w Polsce" (Warszawa, 1978). Описывая ситуацию с архитектурой контрреформации (XVII век, время нашего путешественника), Милобендзкий говорит, что в это время лишь отдельные образованные архитекторы строят гармонические дворцы, следуя профессиональным тенденциям. Бóльшую часть сооружений продолжают мастырить цеховые ремесленники из мещанской среды, которые к этой среде привыкли, и лучше сооружали мещанские дома, чем дворцы и костелы. Либо цеховые каменщики воплощали идеи заказчика как умели (если еще он соображал в архитектуре) - либо редкий профессиональный архитект с итальянским образованием (точнее, образованный на итальянских трактатах Серлио и Палладио) строил гармоничное сооружение, которое резко отличалось от общей массы. Вот как раз их нечастую работу Милобендзкий называет "итальянской модой". Похоже на записи в дневнике фон Вердума, да? И время совпадает, и контекст.
    3 балла
  16. Коли археологія підтверджує попередні дослідження та здогадки - це такий захват! До того ж у тому місці, де й має бути)) А ще й прояснює те, що поки залишалося відкритим питанням. Отже, ця база колони, яка спочиває на своєму місці, свідчить, що: 1. Палац Сенявських у знайомих нам формах східноєвропейського ренесансу був побудований у середині або другій половині XVI ст. 2. Він був побудований з усім, що належить палацові за модою того часу. Головна відмінність від звичного нам уявлення - він мав біля фасаду двоповерхову аркадну галерею, яка потім зникла. Власне, фундамент цієї галереї перед нашими очима. А на фасаді є залишки арок її другого поверху. 3. Що це фундамент зниклої аркадної галереї - свідчить база однієї з колон, яку вчора розкопали на своєму ріднесенькому місці. 4. Отримали відповідь, був перший поверх галереї теж аркадним (на колонах), чи суцільно мурованим. Відповідь: аркадним, на колонах. Тепер відкритим є питання: коли й за яких обставин цю ренесансну красу з арками, корлонами і кам'яним різьбленням розібрали? Є припущення, що на початку XIX ст., але також є свідчення, що її могли розібрати вже на початку XVIII ст. Статті за темою - від першої гіпотези до впевненості у існуванні ренесансної аркадної галереї палацу Сенявських: 2016 рік: Палац Сенявських-Чарторийських у Меджибожі і замок Петера Фейгеля у Бетлановце (Словаччина): спільна типологія та історичні паралелі https://www.academia.edu/29543942/ 2018 рік: До історії ренесансу на Поділлі. Словацькі витоки стилю в архітектурі палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці https://www.academia.edu/36782271 2018 рік: До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея https://www.academia.edu/38053049/ 2018 рік: Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу https://www.academia.edu/38389586/ 2019 рік: До реконструкції палацу Сенявських у Меджибожі станом на XVI століття https://www.academia.edu/41384478/
    3 балла
  17. Башня, о которой речь пойдёт ниже, обладает массой интересных особенностей, и потому её архитектуре стоило бы посвятить отдельную тему, однако некоторые моменты сами по себе достаточно интересны и спорны, и потому их также стоило бы отделить от основного русла общего обсуждения постройки. Один из таких моментов - вопрос датировки башни, момента/периода её постройки. На этот счёт есть два, как по мне, диаметрально противоположных взгляда - одни считают, что эта башня была построена на этапе, который предшествовал появлению бастионов (в 15 в. / во 2-й половине 15 в. или на рубеже 15-16 вв.), и эта версия пользуется самой большой популярностью, но есть и другая, у которой намного меньше сторонников, и в рамках этой версии башня была построена не ранее 1540-х гг. Я от себя ещё добавлю, что вторая версия, к сторонникам которых себя отношу и я, сдвигает появление башни уже к бастионному периоду и в рамках этой версии башня по сути являет собой вариацию бастиона, впрочем, даже поклонники версии о появлении башни в середине 16 в. всё равно считают её башней, тогда как по мне, есть повод подумать, не была ли эта постройка по своей сути ранним бастионом? Предлагаю вам чуть детальней ознакомиться с доводами в пользу обоих версий, а также буду рад, если поступят дополнения со стороны читателей. Башня на плане замка: Источник: Polak T. Zamki na Kresach. 1997. S. 184. "Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР", Том 4 (1986 г.), с 221: Как видим, время появления башни отнесено к 15 в. (или рубежу 15-16 вв.). Кстати, появление круглой башни, расположенной рядом с пятиугольной, в той же справке отнесли к 15 в. Так что в рамках этой версии допускалось, что не только пятиугольная башня, но и связанная с ней северо-западная линия укреплений с округлой башней могли быть построены ещё в 15 в. С 1967 и до начала 1990-х гг. в замке проводились исследования под руководством Евгении Лопушинской. Судя по всему, именно по результатам этих работ приобрела популярность версия, согласно которой пятиугольную башню могли возвести ещё в 15 в. или не позднее 15-16 вв. Информацию об этом можно встретить в ряде итоговых публикаций. Лопушинська Є. Меджибізька фортеця // Пам'ятки України: Історія та культура. 1996. №3-4, с 43-44 (выделение моё - Filin): Цяук В. Комплекс фортеці у Меджибожі Хмельницької області // З історії української реставрації. Київ, 1996, с. 136 (выделение моё - Filin): Эта датировка не вызывала особых нареканий у других исследователей, которые отдельно касались темы эволюции пятиугольных башен в целом и пятиугольника Меджибожа в частности. Так, Катерина Липа в своей статье Малі міста-фортеці Поділля XVI–XVII ст.: стилістичне пограниччя і розвиток фортифікацій указала (с. 16) на 2-ю половину 15 века, как на период постройки башни: Без критических замечаний датировку башни рубежом 15-16 вв. приводила и Ольга Пламеницкая в Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець (2012), с. 331 (выделение моё - Filin): И вот уже в последние годы башню снова начали детально исследовать. Я ждал, что прозвучат какие-то новые мысли о датировке, но в статье "Результати попередніх архітектурно-археологічних досліджень П’ятикутної вежі Меджибізької фортеці" // Археологія і фортифікація України, 2021, с. 204-208 тема датировки осталась почти что в стороне, однако в видео-версии доклада (смотреть с 45:55) один из авторов статьи, Татьяна Ветрова, сообщила: На этом фоне белой вороной выглядит мнение Януша Богдановского, высказанного им в книге "Architektura obronna w krajobrazie Polski. Od Biskupina do Westerplatte" (1996), где на с. 109 он сообщает, что пятиугольная башня в Меджибоже построена "ок. середины 16 в.". Польская башня 15 - начала 16 веков? К сожалению, приведённые выше цитаты не дают чёткого понимания, на чём именно базируется датировка башни 15 - началом 16 вв. Да, вроде бы В. Цуяк (и, кстати, только он) уточнил, что оценка строилась на анализе кладки, состава растворов, типа бойниц и особенностей архитектуры башни, однако ни один из этих пунктов не расшифровывается, и потому непонятно, действительно ли имевшаяся в распоряжении исследователей информация однозначно указывала на определённый период? Рискну предположить, что одна из вероятных логических цепочек имела приблизительно такой вид: пятиугольник в Меджибоже - это явно не классический бастион, а башня, однако башня имеет пятиугольную форму и приспособлена для размещения артиллерии, и, следовательно, на эволюционной лестнице она находится выше средневековых башен, но ниже бастионов раннего нового времени или даже так - ниже начала бастионной эпохи. К этому нужно добавить, что в 1990-х постепенно начинает приобретать популярность версия, согласно которой бастионы развились из пятиугольных башен "пунтоне" 15 в., что также несколько исказило восприятие ряда укреплений Западной Украины. Сложности у этой версии начинаются на этапе знакомства с пятиугольными башнями Польши, а также с пятиугольными башнями Западной Украины, о чём речь шла в этой теме. По итогам сбора информации у меня создалось впечатление, что, во-первых, в Польше башни пятиугольной формы, построенные до рубежа 15-16 вв., крайне редки (а в нужный период со 2-й половины 15 и до начала 16 в. в Польше они вообще не строились), и даже в 16-17 вв. они там не пользовались популярностью, а, во-вторых, в Западной Украине нет пятиугольных башен, постройку которых можно было бы надёжно датировать периодом ранее рубежа 1530-х - 1540-х гг., при этом после указанного периода в Западной Украине пятиугольные башни внезапно приобрели большую популярность, что связано, как по мне, с проникновением в эти земли новых конструктивных схем, принесённых иностранными архитекторами, преимущественно итальянцами. Размер имеет значение. Странным мне также кажется то, что поклонники датировки в районе 15 - начала 16 вв. никак не объясняют впечатляющие размеры Меджибожской башни, а также внушительную 4-х метровую толщину её стен, и даже никак особо не акцентируют внимания на её монументальных формах. Далеко не все ранние бастионные укрепления Италии, построенные на рубеже 15-16 вв., обладали такими размерами и мощью, а уж о башнях 15 в. и говорить не приходится. Я уже ознакомился с коллекциями пятиугольных башен ряда европейских стран, и ни в одной из них не встретил пятиугольников, построенных ранее 16 в., которые могли бы сравниться с башнями в Меджибоже или, к примеру, в Бережанах. В этом плане особенно показательно сравнение башни в Меджибоже с пятиугольными башнями Италии, ведь именно оттуда к нам пришёл термин "пунтоне", именно там находим одну из самых внушительных коллекций пятиугольных башен, именно там на смену башням пришли бастионы и потому крайне интересно оценить, как пятиугольник Меджибожа впишется в картину пятиугольных башен Италии. Быстро получить ответ на вопрос о размерах пятиугольной башни в Меджибоже не так уж и просто, поскольку эти размеры в виде чистых цифр нигде мне лично не попадались. Пришлось высчитывать их, опираясь на опубликованные планы. Самый свежий и актуальный из них приведён в упоминавшейся выше статье "Результати попередніх архітектурно-археологічних досліджень П’ятикутної вежі Меджибізької фортеці" (2021). Воспользовавшись размерной линейкой, получаем такую картину: длина горжи - ок. 15 в., длина фланков левого / правого - ок. 8,5 / 13,5 м., длина фасов левого / правого - ок. 12,5 /13,5 м.: Если воспользоваться планом (+ размерной линейкой), опубликованном О. Пламеницкой, то каждая из сторон будет ещё на 2 м. длиннее. Но будем ориентироваться на более свежие данные. Итак, при указанных размерах получаем периметр длиной ок. 60 м. При такой длине периметра и имеющихся пропорциях площадь башни на уровне нижнего яруса достигает 240 м2. Более-менее на эту же цифру можно выйти, если пытаться определить размеры башни по спутниковым снимкам Google Earth, правда, снимки в данной ситуации будут более солидарны с данными, которые привела О. Пламеницкая, т.е. на них башня выглядит немного более крупной, чем на самом деле (если исходить из размеров, приведённых в статье 2021 г.). Но в рамках данной темы эти колебания особого значения не имеют, т.к. в обоих случаях башня всё же остаётся очень большой. Воспользуюсь схемой, которую уже публиковал в теме о пятиугольных башнях Италии, но на этот раз покажу, как относительно этих итальянских построек расположена пятиугольная башня в Меджибоже (горизонтальная шкала - века, вертикальная - площадь в м2): Как видим, башня замка в Меджибоже по своим размерам значительно превосходит итальянские аналоги 14-15 вв., включая пятиугольные шедевры, построенные в Италии в конце 15 в. Франческо ди Джорджо Мартини, который известен как изобретатель и один из основных популяризаторов бастионов. Также отсылаю вас к таблице размеров итальянских пятиугольных башен, данные которой также свидетельствуют о том, что горжи длиной в 15 м. и фасы длиной в 12-14 м. даже для Италии были чем-то нереальным до конца 15 в., а уже в начале и 1-й половине 16 в. нужные размеры можно отыскать, однако не у башен, а у бастионов. К слову, толщина стен в 4 м. уже сама по себе свидетельствует о периоде постройки башен, поскольку даже в конце 15 в. в той же Италии пятиугольные башни в основном строились со стенами толщиной ок. 2 м. Башня или всё же бастион? Засилье теории о том, что "пунтоне" - это башни, которые строили до появления бастионов, а также нехватка данных об эволюции пятиугольных форм в Западной Европе породили образ, в рамках которого пятиугольная постройка в Меджибоже классифицировалась как башня, чему также способствовала реставрация, по результатам которой башня обзавелась высокой шатровой кровлей, которая, вероятно, исказила первоначальный облик постройки. Мне известен целый ряд построек как рубежа 15-16 вв., так и 16 в., которые на первом строительном этапе либо вовсе не имели кровель над своими артиллерийскими башнями, либо имели, но не особо выдающиеся, приземистые. И этот момент заставляет задать вопрос - действительно ли на первом строительном этапе у меджибожского пятиугольника была высокая шатровая кровля или же он был скорее похож на бастион? Причём такой "бастионный" вид был у башни даже в 1-й половине 20 в., однако в ходе реставрации его посчитали не соответствующим духу постройки. Но именно в таком виде башня более всего походила на бастион: Источник: Фото П. Жолтовского, 1930 г. Из альбома Пам'ятки архітектури Подільської губернії (2013) Источник: Меджибізька фортеця // Пам'ятки України: Історія та культура. 1996. №3-4, с 47: Также увидеть в этой башне ранний бастион мешает ещё один стереотип, в рамках которого бастионы - это всегда парные сущности. Однако если хотя бы бегло изучить историю появления бастионов во 2-й половине 15 в. и их развитие в 1-й половине 16 в., то можно без труда обнаружить многочисленные примеры использования одиночных бастионов. По моему предположению, такому точечному использованию укреплений могла способствовать одна из моделей византийских планировок, в рамках которой оборону доверяли одному мощному узлу, расположенному по центру напольной линии обороны. Дьявол в деталях: Помимо размеров, внимание привлекают и ряд других особенностей. К примеру, амбразуры, снабжённые каналами для отведения пороховых газов. Для этих земель и для периода рубежа 15-16 вв. деталь очень странная, а вот для постройки, которая могла быть построена каким-то итальянским архитектором в районе середины 16 в. - очень даже обыденная. Или взять столб, который находится посредине башни и служит опорой для перекрытий башни. Известный исследователь фортификации Богдан Геркен в своей статье - Zamki na planie trójkąta z XVI w. // Biuletyn Historii Sztuki i Kultury. Warszawa, 1938, s. 305-306 - отмечал, что "башни со столбом" явно напоминают "иальянские белюарды 16 в."., т.е. он связывал постройки такого типа с ранними итальянскими бастионными укреплениями. Итого: Как на счёт версии, что "пунтоне" Меджибожа 2-й половины 15 или рубежа 15-16 вв. на самом деле построено не ранее 1540-х, и что это никакая не башня-предшественница-бастионов, а как раз наоборот - ранняя версия бастиона.
    2 балла
  18. Вітаю! Щиро вдячний за те, що звернули увагу до Меджибізької фортеці! Ддя продовження теми надсилаю обміри Лицарської вежі з Технічного паспорта
    2 балла
  19. Лидский замок — замок в Беларуси, в городе Лида, построенный в 1323 году по поручению князя Гедимина. Входил в линию защиты против крестоносцев Новогрудок — Крево — Медники — Троки. Замок был сооружён из бутового камня и кирпича, имел в плане форму неправильного четырёхугольника с двумя угловыми башнями и был поставлен на насыпном песчаном холме, окруженном болотистыми берегами рек Лидея и Каменка, с севера — рвом шириной около 20 м, который соединял эти реки и отделял замок от города. Позже (вероятно, в XVI—XVII вв.) в систему предзамковых укреплений с востока было включено искусственное озеро. На замковом дворе размещались православная церковь,(в 1533 перенесена в город) жилые и хозяйственные постройки, с 1568 — суд, архив, острог. Жилые помещения размещались на верхних этажах башен. В 1891 году Лида сгорела, причём огонь уничтожил весь центр, включая здание ратуши XVIII в. Городские власти начали разбор и распродажу замковых строений, используя их для восстановления города. С откосов замкового холма стали брать песок. Тогда были почти целиком уничтожены остатки юго-западной башни и разобрана часть западной стены. В 1920-х годах замковые строения были чуть подновлены польскими реставраторами. На месте повреждённого северо-западного угла появились деревянные ворота, через которые можно было попасть на замковое подворье. Летом здесь часто останавливался странствующий цирк или зверинец, а зимой посреди двора ставили ёлку и заливали каток. Летом 1929 года замок изучал известный художник Язэп Дроздович и посвятил ему альбом зарисовок. В 1953 году Лидский замок вошёл в список памятников архитектуры, взятых под государственную охрану, хотя это и не остановило его разрушения. В следующие десятилетия на территории замка существовал небольшой стадион, часто останавливался передвижной зверинец. В 1983 году осуществлена полная консервация Лидского замка. Два последние десятилетия ведутся (с перерывами) реставрационные работы; вновь отстроенные части крепостных стен выделяются кирпичным цветом. Реконструированы обе башни. Археологические исследования здесь проводили Михаил Ткачев, Олег Трусов, Александр Кравцевич. Сейчас замок стал центром проведения рыцарских фестивалей. В настоящее время в 2-х башнях располагается экспозиция. Больше информации про Лидский замок в Беларуси можно найти в статье https://turby.by/restaurant/lidskij-zamok-v-belarusi
    2 балла
  20. Как все-таки сильно мы порой зависим от достоверности источников) а стоило бы взять другой экземпляр Специальной карты Боплана и о чудо - замок есть)
    2 балла
  21. Небольшую секцию парапета в виде закрытой галерее показали в районе треугольного в плане выступа внешней линии обороны. Таким образом предлагали реконструировать стену только на одном участке, а на других оставить её в виде законсервированных руин. Т.е. авторы проекта, конечно же, не считали, что внешняя стена представляла собой обычный забор, просто они предлагали реконструировать только небольшую часть этой малоизученной линии обороны. Глядя на проект не забывайте, что это не графическая реконструкция того, как выглядел замок много веков назад, а предложение, как можно в наши дни преобразить имеющиеся руины. Потому с одной стороны могут предлагаться варианты частичной реконструкции тех секций, с первоначальным видом которых не всё ясно, а с другой стороны могут предлагать современные дополнения по типу двух рядов мансардных окон, которые можно видеть в кровле замковых корпусов - их, конечно же, у старого замка не было, но "Укрзахідпроектрестація", как и другие реставрационные учреждения советского периода, не редко не только реставрировала объекты, но и приспосабливала памятники под насущный нужды, для чего в проект могли вносить новые детали, осуществлять перепланировки и другие работы, отдаляясь от того облика, который был у замка на момент его функционирования.
    2 балла
  22. Галерея в центральной части донжона на проекте от института "Укрзахідпроектреставрація". Проект в более-менее полном виде опубликован в отдельной теме.
    2 балла
  23. Доброго здоров'ячка зичу всім дискутантам навколо теми замку в Ходорові. Звертається до вас Любомир Калинець - автор історико-краєзнавчого нарису "Місто над ставом" (1997 р.), розвідки "Слідами Івана Франка на Ходорівщині" (2009), рукопису "Божий дар: нариси та мініатюри з Ходорівської натури" (2019) Любомир Калинець. Моє ім'я трапляється серед ваших дописів, тому особливих рекомендацій не потребую. Передусім зауважу, що менше, ніж ви, можу щось судити в ділянці оборонних споруд. Натомість найбільше хвилює і цікавить фактаж, його достовірність як з історії Ходорова в цілому, так і замку, костелу, ратуші та митниці (про які ви не згадуєте, а вони також фігурують у ряду найдавніших споруд). Саме в цьому контексті дозвольте поділитися тими знаннями, які мені вдалося накопичити за довгі роки пошуків відповідного документального матеріалу. Найперше про замок. Побутує поширена думка, що його звели в XV ст. Відомий вам історик і уродженець Ходорова Володимир Пшик називає ймовірною датою заснування другу половину XIV ст. У книжці "Місто над ставом" можете прочитати таке: "У 15 ст. на острові (спочатку містечко розташовувалося на острові, утвореному ставом і одним з рукавів річки Лугу; саме наявність ставу та ріки зумовили дуже зручне розташування поселення, адже за таких умов було легше боронитися від ворогів) збудовали замок з укріпленнями, відділений від міста глибоким ровом зі звідним мостом. Звідси до центру, що мав вигляд квадратної площі з ратушею посередині вела вулиця (тепер Замкова). Наприкінці її власник Ходорова Юрша (Георгій, Єжи) Ходоровський збудував у 1460 р. костел". Звідки цю інформацію вдалося почерпнути? Можливо, дехто знає, що в 1960-их роках було видано багатотомну "Історію міст і сіл України". У 1968-му вийшов том про Львівську область, автором нарису про Ходорів у якому був викладач історичного факультету Львівського університету Дмитро Низовий. Не все, те що він дослідив, увійшло до кінцевої публікації (тодішня влада не була зацікавлена у видрукуванні таких матеріалів). А те, що не ввійшло, мені пощастило розшукати в Центральному державному історичному архіві України у Львові (ЦДІА) і зробити відповідні виписки. Власне, це те, що ви прочитали вище. Ще такий факт. Маурицій Горн (Хорн - польський історик єврейського походження, який скрупульозно досліджував набіги татар на Червону Русь, знайшов серед документів згадку про дерев'яний замок (arx lidnea) у Ходорові, про який ішлося в реляції арцибіскупа (архиєпископа) Львівського в 1623 р. (про цей рік піде мова далі). На жаль, чогось більше з цього документу не вдалося довідатися. Але, тим не менше, стало відомо, що замок спочатку таки був дерев'яний. Хто його побудував? Можливо, хтось із власників Ходорова: наприклад той же Юрша Ходоровський, згаданий вище. Або ж його батько Дмитро. І могло це бути в другій половині 14 ст. Як пригадуємо, перша письмова згадка про містечко відноситься до 5 листопада 1394 р., але засноване воно могло бути значно раніше. Чому в той час постала необхідність побудови фортифікаційних споруд? Треба заглянути в історію. По-перше, час був неспокійний. Галичині (Червоній Русі) загрожували і поляки, і мадяри, і литовці, і татари. Конкретніше. 1349 року польський король Казимир ІІІ (разом з уграми) вдруге захопив Галичину, і вона ввійшла до Польщі на правах автономії. У 1352 р. об'єднане польсько-угорське військо зазнало нищівної поразки під Белзом, що неподалік від Ходорова. Цілком можливо, що загони мадярів (у лавах котрих перебували і нащадки половців, що свого часу перебралися на Мадярщину, втікаючи від монголо-татарів) могли перетинати наші території, прямуючи до Белза і назад. Зрештою, замки, оборонні городища, монастирі були необхідною ознакою тих часів (напр. Львів, Перемишль, Белз, Звенигород, Галич, Теребовля, Жидачів і т.п.). Про замок розповідається і в легендах. Деякі з них записав наприкінці 19-го ст., а згодом видав у рукописній книжечці "Було та мохом поросло" поет, письменник, драматург Сильвестр Калинець, який у 1930-х роках емігрував у Бразилію. У легенді "Заклятий льох" читаємо: "Дуже давно в нашому містечку Ходорові, там де нині місцевість, що називається Замком, стояв величавий замок якогось лицаря..." У легенді про козацькі могили: "Давно колись у Ходорові стояв замок польського князя. У часи Богдана Хмельницького від нього залишилися руїни. Лише збоку стояла вежа..." Звісно, легенди - це не документи, та все ж... Слідів замку нині не збереглося. Про нього нагадує лише вул. Замкова, а також спогади ходорів'ян, які мені вдалося записати у свій час (1990 рр.). Дехто з них пам'ятав, що в 1930-х роках на тому місці валялися уламки мурів. І знаходилися вони на узвишші. Але під час повені в роки 2-ї світової війни, коли виникла загроза затоплення водою зі ставу, землю з горба німці заставили перевозити вагонетками, спорудивши вузькоколійку і насипавши греблю. Між іншим, архівні документи свідчать, що греблю насипали також ще в 1770-1771 роках. Крім цього, тепер на тому місці виріс новий житловий масив. Тамтешні мешканці пригадали такий випадок, що трапився при копанні криниці. Через півтора-два метри від поверхні різко обвалилася земля, утворивши порожнину. Ймовірно, таким чином, про себе нагадав замок, який міг мати підвальні приміщення і підземні ходи. Проте крім замку старе місто оточували ще й оборонні вали з баштами. Вхід був через брами: одна, що в східній частині, виходила на греблю. Друга, рештки якої зберігалися до кінця 19 ст., була на заході, над рукавом річки Луг. Він пролягав поруч з храмом св.Косми і Дам'яна. Саме цьому місцю ви відводите в своїй дискусії чимало місця. Про міську браму згадує також історик Антін Петрушевич у своєму "Зведеному Галицько-Руському літописі з 1600 по 1700 рр." Він пише, що Ходорів колись був укріплений земляними валами і водою, а в 1870 р. залишилась ще одна мурована брама з давніх міських стін. Думаю, що ідеться про браму біля церкви. Справа ще й у тому, що старожили згадували, що коли міщани почали селитися за цією брамою, то цю територію так і називали: За брамою, а мешканців - забрамниками. А ось де розміщалася східна башта, можна тільки здогадуватися. Припускаю, що це було місце біля млина, ближче до кафе "Лагуна" (саме звідти починається невеличкий підйом до ринкової площі). Нарешті про костел Усіх Святих, зведений у 1460 році. Він був дерев'яний і в 1621 році його спалили татари (про це пише редакторка часопису "Ходорівщина" Ольга Карачевська, швидше за все з подачі теперішнього пароха костелу о.Андрія Мігулки). Про набіг татар у 1623 р. пише В.Пшик. До цього ж року стосується реляція архиєпископа, про яку вже згадувалося. Можливо, в ній якраз ішлося про постраждалий від підпалу замок. Але це - всього лишень мої здогади... Висновок. Потрібно знайти в архівах цю реляцію, щоб довідатися щось більше (якщо там є більше інформації). Крім цього варто поритися в архівах, щоб спробувати розшукати описи старого замку в Ходорові. Вони, згідно з міркуваннями Володимира Пшика, можуть бути. Де? Передуісім, у Жидачівських гродських актах. Хто має це зробити? Сам Пшик уже тривалий час не може в силу різних обставин. Не можу поки що зробити цього і я, бо ось уже понад 20 років перебуваю на заробітках, а в Україну приїжджаю щороку на кілька тижнів. Тому доводиться звертатися до вас, дописувачів цієї сторінки. Можливо, у когось дійдуть до цього руки, чи у ваших добрих знайомих. Будь ласочка! Ходорів вас не забуде! За Ходорів, зрештою, не гарантую, а за себе ручаюся. Більше того, опублікую вами знайдену інформацію і обов'язково згадаю, хто саме це зробив. Також сподіваюся, що все написане мною може бути якось використане вами у наступному аналізі чи пошуках.
    2 балла
  24. Замок станом на 20 Грудня. Видно що на першому поверсі в вікна дали ґрати і це приємно. Двері виглядають тимчасовими - думаю їх все таки замінять на якісь більш автентичні. Також бу хотілося побачити деревяні сходи і двері до другого поверху (на стіні донжону видно сліди від тих сходів). З незрозумілого - в гурдиції бік абсолютно відкритий. Маю надію що його все таки залатають. Фото від Андрій Головач
    2 балла
  25. Мы наблюдаем пример полного непонимания современными "реставраторами" технологии строительства сооружений замков Другетов в северо-восточной Венгрии. Когда отверстия, которые остались от балок-консолей строительных лесов принимают за опорные консоли деревянных галерей. В другетовском замке Бреков эту технологию устройства лесов,. современные словацкие реставраторы используют и в наше время, что достойно уважения и восхищения. Но даже, если и закрыть глаза на существование мифических конструкции галерей, то какого чорта ими закрывать оконные проемы башни? К сожалению, проект текущей "реставрации" был не доступен к анализу, но уже и так понятно какая деградация присуща современной украинской сфере реставрации фортификационных сооружений. Создается впечатление, что авторы проекта, не то что не понимают сути реставрации, а банально ненавидят замки, и пытаются уничтожить их первоначальный архитектурный облик.
    2 балла
  26. Досить дивна конструкція, хотілося би взагалі побачити сам проєкт реставраціі. Додаю інші фото, щоб процес реставрації замку був задокументований. Всі фото від: Вайнагій Богдан
    2 балла
  27. Недавно в Каменце прошла конференция "Археологія & Фортифікація України" (2020) которая впервые прошла в онлайн-формате и, что особенно важно, запись выступлений была залита на YouTube, благодаря чему с докладами может ознакомиться любой желающий. Итак, идём сюда и начинаем слушать Валентина Пагора (идёт с 01:48:06 до 02:03:00), научного сотрудника Заповедника "Каменец". Дело в том, что В. Пагор выступил с докладом, тема которого была обозначена как "Якими були редути Жана де Маріона в Кам'янеці-Подільському". Как выяснилось по ходу дела, "редуты" - это те самые внешние изолированные очаги обороны (тенальные форты), которые в битве 1633 г. были вынесены за пределы лагеря С. Конецпольского. Меня удивило уже одно то, что заповедник обратил внимание на эту битву и связанную с ней укреплениями спустя 7 лет, как мы тут с вами продуктивно пообщались на эту тему. Я думал, что когда мощной каменецко-заповедницкое "Око Саурона" вдруг посмотрит в сторону полевых укреплений лагеря, да ещё и проанализирует события 1633 г. с опорой на массу наработок, которые хранятся в недрах архива заповедника, то на нас выльется тонна новых сведений, выводов, аналогий. Но ничего подобного. На старте Валентин сообщил, что "Тема вивчення цих редутів в Кам'янеці-Подільському не знайшла відображення в історіографії і є достить таки перспективною темою для дослідження". Тут у меня немного округлились глаза - да, с одной стороны ранее опубликованные источники о полевой фортификации этой битвы не сильно размышляли, но с другой стороны есть вот эта самая страничка, где приведено множество самых разных сведений, трактовок и версий, связанных с полевой фортификацией, участвовавшей в битве 1633 г. По сути, именно эта тема впервые целенаправленно привлекла внимание к теме поиска и локализации укреплений лагеря под Каменцем, но Валентин об этом не упоминает. Чуток позже Валентин сообщает, что, как оказывается "Якій був … шанець Станіслава Конецпольського? Ніхто не вивчав цей фортифікаційний объект". Тут глаза ещё чуть больше округлились, поскольку одно дело, когда всякие разные публикации об этих укреплениях ничего не стремятся сообщить, а другое дело, когда, как оказалось, "это объект вообще никто не изучал", т.е. с этой точки зрения данной темы для Валентина не существует или же сведения, которые тут приведены, по его мнению не имеют отношения к полевой фортификации 1633 г. Ну, думаю, ладно, Валентин, главное, чтобы ты выдал нагора что-то действительно стоящее, пусть даже и под соусом первого в истории города исследование лагеря 1633 г. Ведь в этой теме речь шла преимущественно об основной линии обороны, тогда как доклад Валентина касался редутов, здесь упоминавшихся лишь бегло. Тут действительно есть где развернуться. Далее Валентин сообщает, что он готов выдать много новых сведений об укреплениях на основе... изучения корреспонденции С. Конецпольского. Т.е., вероятно, того самого письма, которое в полном объёме в этой теме было опубликовано в сентябре 2018 г. Именно там были упомянуты те самые внешние укрепления и именно там они были связаны с Жаном де Марионом. Я вначале подумал, что автор видео просто просмотрел данную тему форума и на её основе составил презентацию, но тут вдруг Валентин на 1:52:24 выбивает меня из седла, сообщив, что "Всі вони [редути] розташовані на території Нового Плану", т.е., таким образом, утверждалось, что укрепления были расположены не к северу от города, а к востоку, как об этом сообщает план битвы, если его трактовать буквально. И вот, казалось бы, доклад подходит к моменту описания битвы, но, к сожалению, тут всё быстро и окончательно сдувается. Автор доклада на основании перевода письма С. Конецпольского кратко сообщает о развитии боевых действий, но не сообщает ничего нового об укреплениях. Вот и весь доклад. На самом деле ноль новых сведений о "редутах Мариона" (кстати, в письме основное укрепление С. Конецпольский назвал не редутом, а фортом), ноль новых сведений о лагере Конецпольского, если не считать мысли, что его нужно искать где-то к востоку от Старого города, на территории Нового плана. Ладно, оставим в стороне основную линию укреплений лагеря, но ведь в докладе вообще ничего не было сказано об основной заявленной теме, те об укреплениях редутов/фортов: ни об их планировке, ни о возможном составе "гарнизона", ни об аналогах, возможных размерах, вообще ни о чём. Есть, конечно, надежда, что на конференции автор озвучил лишь общие тезисы, тогда как куда более подробную информацию можно будет найти в статье сборника. Будем его ждать, чтобы проверить, так ли это. Всё было бы совсем скучно и невыразительное, но тут на 2:01:23 один из слушателей задаёт вопрос о локализации укреплений/редутов, мол, есть ли у автора привязки, где всё это могло находиться. На этот вопрос В. Пагор отвечает, что ответа на вопрос у него нет, поскольку "інформація нова", да и план битвы лишком условный. И тут расширенный ответ даёт Пётр Болтанюк, и вот что сообщает: Как видим из ответа, Пётр также убеждён в том, что лагерь находился к востоку от Старого города (т.е. то, что я принял за лагерь им на самом деле не является), на территории Нового плана, его основная линия обороны тянулась где-то в районе проспекта Грушевского, а редуты, соответственно, находились где-то ещё дальше. Набросал схемку, чтобы было лучше понятно, где именно в районе Каменца находятся упомянутые Петром привязки: И всё бы хорошо, если бы существовал хоть один план, на котором была показана линия укреплений, тянущихся вдоль проспекта (эта территория очень долго не застраивалась), но среди известных мне планов источника с такой информацией нет. Однако особый интерес вызвал упомянутый Петром план 1821 г. До недавнего времени я не знал о его существовании, но как раз на днях смог с ним ознакомиться, поскольку он был опубликован в коллекции планов заповедника, составленной всё тем же В. Пагором. И вот там нужный план как раз приведён. Он меня порадовал как минимум тем, что там видим уже знакомый по другим планам "ретраншемент" к северу от города, и, таким образом, это один из самых поздних планов, где эти укрепления обозначены. Но и в юго-восточном сектора, к которому предлагал присмотреться Пётр, действительно видна какая-то линия, также схожая на земляной вал (отметил её стрелочками, как и северное укрепление). С одной стороны эта юго-восточная линия меня озадачила, поскольку на других планах она мне не попадалась, с другой стороны она всё же тянется не вдоль проспекта Грушевского, а скорее перпендикулярно ему. Если северная линия имела замкнутый контур и походила на периметр укреплённого лагеря, то в юго-восточно линии усмотреть контур лагеря уже не так просто, хотя, конечно, не исключено, что и эта линия имела отношение всё к той же битве 1633 г. В общем, интригующая деталь. При этом странно, что Пётр обратил наше внимание на юго-восточный сектор, но при этом не упомянул об укреплениях, которые на том же плане показаны к северу от города. Между прочим, в подборке планов от В. Пагора находим и план 1793 г., где также показан "Старой ретраншемент" со стороны Польских фольварков: Итого, из речей двух каменецких исследователей я понял, что они придерживаются мысли о том, что укрепления лагеря всё же нужно искать к востоку от Старого города. При этом мне так и осталось непонятно, что делать с "ретраншементом", показанном на десятке планов конца 18 - 1-ой половины 19 в.? То ли В. Пагор и П. Болтанюк не знают о существовании этой темы форума, то ли знают, но вовсе не считают, что северный "ретраншемент" имеет отношение к битве 1633 г. В любом случае, доклад по "редутам" получился крайне слабым, и остаётся надеться, что статья окажется сильнее. Ждём её с нетерпением.
    2 балла
  28. На конференции "Археологія & Фортифікація України" (2020) Павел Нечитайло рассказал о раскопках, которые проводили близ башни в 2018 г. Видео с его докладом здесь (смотреть с 1:31:34 до 1:40:17). Работы, как по мне, прежде всего интересны тем, что тогда были расчищены занятные внутристенные ходы, один из которых имеет довольно сложное устройство. Но, к сожалению, доклад был не об архитектура, а об археологии, и потому бОльшая его часть касалась того, что было обнаружено в завалах строительного и прочего мусора у стены башни, а поскольку завалы эти образовались довольно поздно, то обнаруженные там предметы к периоду функционирования башни в качестве укрепления особо не относятся. Из доклада узнаём, что завал, имеющий высоту несколько метров, начал формироваться в конце 18 - 1-й четверти 19 в. Надёргал картинок из презентации. План второго яруса башни с отмеченными участками шурфоф (показаны серой заливкой), один из которых был заложен снаружи, а два - внутри: Работы, проходившие весной 2018. Видно, как раскрывали проём одного из ходов: В интерьере. Слева - ниша камина, справа - внутристенный проход и он же на втором кадре:
    2 балла
  29. Обширный фотоотчёт Макса Ритуса, запечатлевший ход работ. Часть 1 Часть 2
    2 балла
  30. Скульптур "у східному смаку" після турецької окупації в Меджибізькому замку не було, Сіцинський хибно вважав ними наріжні вази палацу. 4 різні наріжні вази та особливого типу аттик з'явилися на палаці після того, як Миколай Сенявський перейшов на кальвінізм. Цей архітектурний образ з'явився у Східній Європі там, де активною була Реформація, Меджибіж є географічно віддаленим зразком цієї архітектурної мови - про що вона каже? Аттики є й у інших споруд Меджибізького замку, але вони інші, з інших часів і теж цікаві. ... Це дуже короткі тези статті: Западенко І. Символіка аттика палацу Сенявських у контексті ренесансу і реформації та питання датування окремих об'єктів Меджибізького замку / Ігор Западенко. // Current issues in research, conservation and restoration of historic fortifications. – 2020. – №12. – С. 110–138. Щойно отримав віддрукований збірник (12-й номер) матеріалів щорічної конференції з дослідження історичних фортифікацій Центрально-Східної Європи, де опубліковано цю статтю. Пізніше буде опубліковано весь збірник у цифровому доступі, посилання буде поширене.
    2 балла
  31. Ось ще один фрагмент кадастрової мапи виданої у 1860 році
    2 балла
  32. За цим лінком публікація присвячена містобудівному розвитку Червоногороду в XIV-XX ст. Тут викладена тільки одна з теорій, тож залишається місце для інших версій. Запрошую до читання!
    2 балла
  33. Давно не ділився цікавинками палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці. Тому ось фото фрагменту фундаменту аркадної галереї (саме тієї, існування якої навіть не припускали попередні дослідники)... А ось ще один сюрприз: Біля муру литовського замку XIV ст. виявлено серйозне прямокутне мурування, яке до цього муру прилягає. Розвідку тільки розпочато - але це, знову ж таки, нововиявлена споруда, про яку раніше не було відомо.
    2 балла
  34. Последнее время, Интернет пестрит многочисленными заметками о начавшейся реставрации Невицкого замка. Необходимо сразу определится: несмотря на определения в ДБН относительно реставрации памятников архитектуры (любые строительные работы на памятнике являются реставрацией), работы на Невицком нельзя назвать классической реставрацией. Согласно проекта произойдет банальное возобновление чехо-словацкого новодела столетней давности. То есть, полностью проведут имитацию навершия донжона и крыши одной из бастей внешнего кольца укреплений. Остальные работы коснутся консервации отдельных участков «короны» стен и укрепления некоторых проемов. С натяжкой можно было бы говорить о реставрации верхнего яруса донжона, поскольку авторы проекта предусмотрели домуровку стен. Но при этом не позаботились о наличии на этом ярусе хотя бы одного оконного проема, что абсолютно не логично. Возможно, отсутствие глубоких исследований архитектуры замка в целом, продиктовали такое упрощение. Плюс, необходимо было обустроить надежную основу для верхних деревянных конструкций. Хотя, по сути, поднятие высоты донжона на один ярус было необходимым и правильным решением. Если проанализировать примыкание к донжону верхнего уровня стены подковообразного сооружения справа, то мы четко увидим, что эта стена, в случае возобновления, перекрывала бы конструкции деревянного навершия донжона, чего не могло быть в принципе. Отсюда напрашивается вывод, что высоту донжона необходимо увеличить еще на один ярус. Теперь о навершии донжона. Трудно сегодня понять, чем руководствовались чехо-словацкие реставраторы, когда создавали конструкцию смотровой площадки и крыши. До наших дней пока не обнаружено ни одного изображения Невицкого замка до его разрушения в 1644 году. Сохранились только старинные фото замка, где донжон изображен безо всякого накрытия. Необходимо заметить, что в те же 30 е годы 20 века, проводились масштабные работы на словацком замке Тренчин. Там тоже стояла проблема о накрытии старого донжона. Не смотря на существующие точные изображения Тренчина в 17 и18 веках, реставраторы не стали заморачиваться историческими исследованиями, а придумали кардинально новое накрытие для башни. Такое же решение, скорее всего, перекочевало и на донжон Невицкого замка. Главным мотиватором для проектантов стало новое функциональное назначение конструкции - удобная смотровая площадка под накрытием, а не историческая достоверность Скорее всего, исторический донжон Невицкого замка имел простую шатровую крышу, как и большинство подобных укреплений Венгерского королевства. Мы не видим ни следов машикулей, ни отверстий под деревянные консоли. Более того, в средние и новомодерные века ни один фортификатор не строил бы такую ненадежную деревянную конструкцию на башне, тем самым подвергая опасности пожара и разрушений нижестоящие ярусы. Даже при устройстве круговых боевых деревянных галерей верхнего яруса, всегда был внутренний каменный остов, который нес основные нагрузки от конструкций крыши(пример на рис.). Кстати, на Тренчинском донжоне, в этом смысле, конструкции накрытия выглядят более аутентично. Теперь о функционале верхнего яруса. Донжон Невицкого замка открыт к неприятелю только со стороны одного фасада. То есть, как боевая галерея для защиты пяты башни, деревянная конструкция навершия имела смысл только с одной стороны! Все другие стороны - это примыкающие крыши зданий Верхнего замка и очень узкий замковый внутренний двор. Возможно, там был круговой наблюдательный пункт? Но для наблюдения за округой достаточно ряда бойниц по периметру, и, по сути, быть защищенным от ветров. Единственное на что годна такая конструкция это наличие колоколов часовни или набата. Но о таком функционале донжона Невицкого замка нам ничего не известно. Что касается возобновленной крыши бастеи внешнего кольца обороны, то она выглядит вполне «аутентично» и симпатично. Хотя, очевидно, что высота башни должна быть поднята как минимум на один ярус, поскольку примыкающие стены, идущие вровень с высотой башни, явно не дотягивают до приемлемой обороноспособной высоты. Справедливости ради, следует отметить, что, не смотря на сомнительную достоверность, навершие донжона Невицкого замка, придуманного чехо-словацкими мастерами сто лет назад, довольно гармонично вписывается в общий архитектурный облик замка и уже давно придает выразительность и узнаваемость этому уникальному памятнику средневековой фортификации.
    2 балла
  35. В Николаевской области, в месте впадения реки Синюхи в Южный Буг, было село Орлик, которое затем стало Орловским шанцем, Екатерининским шанцем, впоследствии Ольвиополем и далее городом Первомайском, Николаевской области. История основания: Источник: Історія Орликівського шанця та його роль в процесі заселення прикордонних земель Бугогардівської паланки Фрагмент карты Риччи Занони 1767 год: План шестибастионного Орловского шанца:
    2 балла
  36. Побывал на объекте. Толком полазить там не получилось из-за отсутствия времени и приближающегося дождя, но с высоты на укрепление взглянуть всё же удалось. Когда пять лет назад создавал эту тему, то тогда предполагал, что угловые выступы являлись площадками для башен, но теперь мне уже так не кажется, поскольку эти самые площадки выглядят слишком массивно, да и в целом объект вполне тянет на бастионное укрепление 17 в. Правда, угловые выступы так сильно заросли, что их форма за всей этой порослью угадать не очень просто - может там были классические пятиугольные бастионы, а может и какие-то округлые в плане выступы. Укрепления неплохо сохранились практически по всему периметру. Сильно не повезло только южной секции обороны - с этой стороны вал, судя по всему, разметали, засыпав им синхронный участок рва. Со всех остальных сторон валы и площадки бастиончиков (?) всё ещё поднимаются над окружающей местностью, а ров окружает всё это по периметру, причём на одну треть его заполняет вода. Жаль конечно, что практически по всему периметру всё это утопает в зарослях. С другой стороны не может не удивлять общая хорошая сохранность объекта, отсутствие застройки на замчище, а также вполне приличная буферная зона, благодаря которой можно в ближайшее время не переживать, что какая-то агрессивная деятельность уничтожит укрепление. Общий вид на участок замка, за которым видна застройка села. Тут, к слову, также обратите внимание на вереницу небольших водоёмов, наличие которых фиксировалось ещё на карте Ф. фон Мига. Сам замок, чуть крупнее:
    2 балла
  37. Когда несколько лет назад делал страничку Свиржского замка на сайте, то в украинских источниках часто натыкался на формулировку, мол, первоначально Свиржем владел род Романовских, а потом после них им владел род Свиржских, и вот, мол, одни считают, что замок существовал ещё при Романовских, другие уверены, что он появился уже при Свиржских. Для примера процитирую текст справки В. Пшика из книги Укріплені міста, замки, оборонні двори, та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. (2008): В общем, подобные формулировки, в которых один род противопоставляется другому, создают впечатление, что это два совершенно разных рода, а это уже влияет на раннюю историю замка, ведь если укрепление построили Свиржские, то это могло произойти не раньше, чем замок перешёл к представителю этого рода, а если замок построили Романовские, то это произошло ещё до того, как этой местностью завладели Свиржские. О том, что с этой историей что-то не так, я понял только совсем недавно. Сейчас уже средненький уровень знания польского дал мне возможность присмотреться к ряду источников, с которыми раньше я по ряду причин не смог поработать, и они мне открыли совсем другую и куда более интересную картину. Открыл 8-й том издания Herbarz polski Kaspra Niesieckiego (1841) на стр. 136, где есть справка по роду Романовских, и увидел, что один из представителей этого рода звался Марцин де Свирж: Далее открыл то же издание на стр. 584, чтобы почитать справку о Свиржских, и сходу наткнулся на новые интересные детали - оказалось, что к Свиржским применялась формулировка "из Романова", а также видим упоминание некого Глеба из Романова Свиржского: Кстати, странички Романовских и Свиржских на Википедии также содержат эти детали. Т.е. вырисовалась картина, что это не два отдельных самодостаточных рода, а нечто, имеющее один корень. Окончательно сомнения развеяла монография Анджея Жаки Świrz. Monografia historyczna kresowego miasteczka (2011), где уже довольно подробно рассказано, что на самом деле Свиржские - это те же Романовские, просто та их ветвь, которая осела в Свирже и решила там основать новый центр, и уже от этого центра взять себе название Свиржских. Но по сути не было никакой явно выраженной передачи Свиржа от одного рода к другому (как было позже, когда, к примеру, от Свиржских он перешёл к Цетнерам). А. Жаки не редко в тексте использует формулировку Свиржский-Романовский, что ещё больше подчёркивает связь этих двух ветвей. Так, на стр. 38 узнаём, что Свирж в 1420-х - 1450-х был селом, которое было частью волости с центром в Романове, расположенном в 8 км к северо-западу: Этот Романов и дал название роду Романовских. Там же узнаём, что Романовские пользовались гербом Шалава, и, как помним из текста "Herbarz polski ..." у Свиржских также был герб Шалава. На стр. 71 описано, как от семейного древа Романовских потянулась ветвь Свиржских: В переводе: Т.е. видим, как буквально в течение двух-трёх поколений у представителей рода Романовских вначале появилась приписка "из Свиржа", а потом и "Свиржские". На стр. 74-75 сообщается, что в 1454 г. между Романовскими происходит раздел имения, в ходе которого от первоначального большого владения отделилась малая часть, в которую входил и Свирж. Её владельцем стал Марцин, сын Петра из Романова. Он-то и решил сделать Свирж центром своих владений, основал здесь свою резиденцию и дав начало новому роду - сыновья Марцина уже начнут подписываться как "де Свирж" или "Свиржские". И вот тут подходим к тому, как факт родства Романовских и Свиржских может влиять на историю замка. Так вот если представлять, что это два разных рода, то приходится считать, что замок, впервые упомянутый в 1492 г. (т.е. уже при Свиржских) могли построить только Свиржские, а не Романовские, но когда понимаешь, что в 15 в. явного разделения ещё не было, что были скорее Свиржские-Романовские, чем просто Свиржские, то становится понятно, что замок, начатый Романовским и законченный Свиржским и тем и другим мог восприниматься как гнездо более-менее одного семейства. На стр. 74 А. Жаки пишет, что необходимость строительства в Свирже резиденции должна была возникнуть вскоре после того, как сюда в 1454 г. перенесли центр недавно созданной волости, т.е. какой-то замочек мог начать строить Марцин Романовский уже в конце 1450-х гг., а в документах это укрепление засветилось только 30+ лет спустя, в 1492 г., уже когда в им владели Свиржские. Так что первый замок мог быть не замком Романовских или замком Свиржских, а замком Свиржских-Романовских.
    2 балла
  38. Розкопки залишків ренесансної галереї, з допомогою волонтерів - студентів Київського національного університету ім. Т. Шевченка йдуть ще швидше. Поки рано вимальовувати готові візуалізації, просто спостерігаймо:
    2 балла
  39. Мова йде про цей об'єкт: Квасівський замок В рамках проєкту "Castrum via salis" розроблений благодійним фондом "Відродження. Замок Хуст" було відтворено повноцінний вигляд замку. Тим паче, замок наложили на сучасні фотографії місцевості, що демонструє якою чудовою архітектурною домінантою він міг би бути, якби повністю зберігся до наших днів. Для порівняння ми маємо фотографії сучасного вигляду місцевості (зліва) та фотографії з реконструйованим замком: Вигляд з південного сходу: Вигляд з півночі: Вигляд зі сходу: Дякую Богдану Шерегію за фотографії та цей проєкт
    2 балла
  40. Ці ж укріплення на карті 1800 р. Північ зверху
    2 балла
  41. Згоден з Вами, за малу площу. Є таке. Я думав Ви говорите за план "Вілли Фастова" а Ви за замок що зобразив Боплан. Можливо, я не знавець в оборонних укріпленнях. За малюнок - Н. Орда не картограф і не археолог, він художник. Від дізнався що тут був замок на цих кручах і так і підписав. А на рахунок церкви з малюнку - то то не церква а Костел. знаходився південніше нинішнього(майже на тому ж місці) а хрестиком позначають на цій карті кладовище. воно знаходилось частково на території костелу, а частково на крутому схилі над яром тут ви праві. І цілком можливо раніше замок був тут, а не аж так занадто південно на високому мисі біля струмка, з вашого попереднього повідомлення. Треба додаткові джерела. В мене є карта 1854 року, але вона кадастрова і поганої якості там майже нічого не видно. Є ще 1860 але там міська забудова і не позначено топографії.. На рисунку що я додаю сучасний стан знятий з квадрокоптера (завдячую Олексію Тараненко) жовтим позначив круті плато. Червоний кружечок - місце з якого по моєму ИМХО Н. Орда малював можливо +- 200 м. в діаметрі навколо. Червоний хрест - на мою думку тут десь знаходилося кладовище. Так я думаю Замок Палія знаходився десь в районі костелу і цих плато над урвищами а не там де 5-кутне городище. То просто укріплення міста. Рисунок, що показує нинішній стан навколо костелу. Друге зображення демонструє перепад висот обговорюваного місця А "замок" з "плану Вілли Фастова" позначений мною в жовтому колі десь тут закінувався..ИМХО. Бо це був кінець укріплень міста. Я думаю вигіно будувати захисну лінію вздовж урвища, а продовжувати її по плато...ну -не ефективно тому міське укріплення йшло вздовж ось цього великого яру (південна частина укріплення) ИМХО а замок (В) позначений на південно-східному куті я вважаю був на краю урвища, позначений в жовте коло, десь тут.
    2 балла
  42. Не можу з вами не погодитися, тим паче, що в лівого берегу дугове укіплення, тобто архаїчніше укріплення міста. Доречі, тут цікаво розглянути питання, чи Фастів не почався звідси і поступово розширювався на схід? Сумно. Значить сприйняв бажане за дійсне. Доречі, знімок зроблено 3-го квітня 2018-го року. Чи ви маєте на увазі, що якби навіть в теорії там щось би й збереглось, то після такого "освоєння" території, там все знищили? Ні це з малюнку, я навіть не звертав увагу на Бопланівську карту. Площа зовсім не маленька, в Західній Україні дуже часто трапляються замки з розмірами куртини біля 70-80 метрів, як в цьому випадку. Правда, я не знаю, як часто замки таких розмірів трапляються в цьому регіоні. Так, це по моєму площа. Дякую, я просто не знаю колишньої топографії Фастова. Якщо чесно, то мені здається, що ворота (відповідно й торгівельна площа) мали б бути трохи північніше, на вулиці Осипенка. Але вже зробив як зробив. Звичайно ж, через це я й сказав, що не збираюся казати, що замок був кам'яним. Правда, бастеї не обов'язково були з каменю, наприклад є відомий "Угорський спосіб" побудови бастей та бастіонів з землі, дерева, та глини (почитайте, якщо вам цікаво). Тобто, факт того, що замок не був з каменю, не виключає те що він міг бути бастейного типу. Доречі, дивлючися на міські укріплення (півкола) то це також, скоріш-за-все, бастеї. Якщо це правда, то замок і міські укріплення побудували разом, або вони разом пройшли модернізацію своїх укріплень. Поки що, я буду триматися своєї версії розміщення замку, через згадку "трапецевидного укріплення" яке є очевидно цим замчищем, ну і по-друге через вашу згадку підземних ходів під гуртожитком. Також, не малу роль грає те, що замок знаходився зовсім близько до торгової площі. Якщо ви хочете перелокалізувати замок, то прийдеться перелокалізовувати все місто на південь. Для мене особисто, це звучить абсурдно, адже в нас є план 17 ст. і план 19 ст. який показує те саме місце центру міста. Я не розумію чому центр міста змінився в проміжку двох століть, для того щоб в кінцевому результаті повернутися на своє місце (?). Доречі, можливо "замок" та замок Палія знаходилися неподалік? Подивіться самі, в нас є малюнок Наполеона Орди 1868-1870 рр. та план Фастова 1872 року. Якщо за два роки не сталося ядерної війни , то ці джерела показують схожий стан Фастова. Отже, на малюнку ми бачимо церкву над яром, а по центру малюнку два будинки. Попри те, що на малюнку не вказано де є цей самий замок Палія, проте це не можуть бути всі ці кручі. Якби народна пам'ять хотіла б так назвати всі ці кручі то назвали б це приміром "вали Палія" але аж ніяк не одиночним словом "замок". Отже, я схилаюсь до думки, що художник намалював в центрі картини, те що й підписав замком Палія. Це місце досить цікаво виглядає на плані (квадрат перехрещений буквою x): На закінчення, хотілось би додати зображення Фастова з однієї з карт яку приписують Боплану (1635-го року). Попри те що, її авторство досить спекулятивне, зараз просто пропустимо це. Отже на малюнку ми бачимо дві церкви та торгівельну площу (всі будинки розвернуті фасадом до площі) Фастова, але перед цією площею видно якийсь квадрат, можливо це один із замків? Джерело
    2 балла
  43. Замок і містечко Прилука та село Черепашинці, з литовської гравюри 17 ст. Там багато інших містечок теж:
    2 балла
  44. Я не можу з Вами погодиться про західні укріплення. Про розширення на Схід, так вони добудовувались пізніше а от лівобережна західна частина укріплень - це також історичне "селище" Фастова. Про нього згадується в тарифі подимному за 1628 р та 1631 р. Де Бокша-Радошевський сплатив чималу суму за "хутори на Кадлубі на Мадзіновою та 9 коліс млинових" (рис.1). Річка Мадзінова чи Патьовка (назва 19 ст. рис. 2) чи Пашівка (рис.3) в сучасній назві на цьому Плані не показана!, а от на Картах Боплана вона є! І це ще одне підтвердження що план не Бопланівський, бо він би показав цей струмок чи річку (зараз пересихає) (див рис.4) Рис.1 Подимний податок, що заплатив Бокша-Радошевський зі своїх володінь у 1628 Рис.2 Річка Патьовка згадана в альбомі Де ля Флізе Рис.3 Пашівка сучасний стан (червоним позначено місце скріншота рис.4) Рис. 4 Вигляд струмка Пашівки Тому хочу сказати, що ця частина Фастова також первісна, замок був обороною від татар а позаду нього за Унавою жили люди які "годували" місто. Думаю ви мене зрозуміли. Первісно після зайняття Верещинським, Фастів не був козацьким містом! Це сталося пізніше ближче до часів Палія. Фастів був різноконфесійним з переважанням римо-католицизму де-юре і православним де-факто. В часи Визвольної Війни та після неї у Фастові з'явився перший кагал та синагога? (напевно). На фото з церквою, там не все так просто, Рел'єф дуже змінився раніше там було велике плато і горб. Я шукаю фото того місця. Можлтво замовлю аерофотознімки Люфтваффе, щоб краще зрозуміти як тоді все виглядало до реконструкції. А тих двох виступів що ви позначили, їх немає. Там штучно досипали, перекопували, брали глинумісцеві мешканці та чорні археологи. Там гаражів понаставляли, городи поробили. Уже все не так. Ви малюєте укріплення з Бопланівської карти? Це дуже мала площа. Проте думаю і така теорія можлива. Жовтий квадрат - це площа по Вашому? Насправді саме в цьому місці горб був У Фастові не було кам'яного замку ніколи як і будівель того часу. Все було дерев'яне. Із всіх відомих мені джерел. Оборонні укріплення - вали, ліси, і дерев'яні конструкції засипані землею. Фото показує тогочасну систему "каналізації" Вона йшла по центру вулиці. А показані мною просідання - первендикулярно їй. Починаються майже від яру і йдуть аж на іншу сторону. Я саме це і хотів донести. Що "старий замок" і укріплення на Плані вілли Фастова не являються "Палієвим замком" або точніше кажучи не являються тим же замком що його схематично зобразив Бопан на Спеціальній карті. А на малюнку Орди усі оці "кручі" та горби це і є залишки укріплень. Ось якраз в підписі "Інші укріплення" Ви в притул наблизились до моєї теорії, що замок був набагато Південніше і місто розтягувалося в ту сторону. Це видно на карті Занонні 1772 р. Рис. 5 Можливі оборонні укріплення Саме по жовтій лінії йде різкий перепад висот. Десь в одному з цих місць і був Палієвий Замок. Або замок показаний Бопланом, який Палй модернізував чи розширив в часи свого осідку в місці. До речі назва це лише людська Пам'ять. У Фастові кілька разів вирізали до тла все населення в період 1606-1712. Або знищували доволі сильно, виселяли і т.д. Церква Покровська також названа на честь Палія, однак доказів що була збудована чи фундована ним - немає. Все інше - балачки. А Шереметьев окоп це можливо ось ця структура:
    2 балла
  45. Мова йде про місто обласного значення Київської області, ось як він розташований відповідно Києва, Білої Церкви та Житомира: map.meta.ua Розглядається західна частина міста, що була історичним середмістям Фастова: Google Earth Першим ділом хотілось би добавити, що Фастів був не просто якимось-то містечком, але одним із ключових міст Київського воєводства, тому й міг собі дозволити відповідно потужні укріплення. Завдяки плану ми можемо побачити поетапне розростання Фастова: Тлумачення: Синій колір - вода Червоний колір - первісний вигляд Фастова Зелений колір - пізніші розширення міста - Середмістя з торговою площею, церквами, замком та резиденцією. - передмістя в долині. - нове передмістя але вже перед середмістям Фастова, воно захищало середмістя. - Судячи з дугового укріплення, це місце було засвоєне раніше передімсть 5 і 6 (бо в цих регулярні укріплення) - Це було скоріше не передмістя (судячи з невеликих розмірів), але укріплення зроблене для захисту північного шляху. - Найпізніша добудова (судячи зі схожості до равеліна) тут могло знаходитися найсхідніше передмістя Фастова. В такий спосіб, з поступовим розвитком Фастова, в нього з'явилося аж 7 ліній укріплень (!) (якщо рахувати з замком). Замок З вашого дозволу я добавлю місця та ракурси ваших фотографій, номер на який направляє стрілочка відповідає номеру фотографії. Я хотів би звернути вашу увагу на те виступ на фотографії номер 9: Він є круглоподібним, але як ви сказали через розширення дороги його було знищено, проте з іншої сторони збереглися схожі виступи: Google Earth *Зображення перевернуто для того, щоб було краще видно перепад рельєфу Отже, наявність таких перепадів рельєфу по периметру ділянки, а також знайдений в цьому місці підземний хід спонукають мене до думки, що саме тут (на місці гуртожитку) мав знаходитися замок. Виходячи з округлих виступів він міг бути бастейного типу, однак я не беруся стверджувати, що він був кам'яним (приклад замку бастейного типу: Гусятинський замок). Доречі, вищезгадане трапецевидне укріплення це очевидно замок, тому що воно знаходилося недалеко від центру міста ("волостного управления"), ну і його площа була біля 3.6 кв км (якщо 1 сажень=2,13 м). Якщо це сприйняти як площу квадрата, то довжина сторони буде 60 метрів, а на місці замку довжина кожної сторони біля 70 метрів. Трапецевидним воно могло здаватися через те, що північна куртина трохи довша ніж південна. Міські Укріплення Взагальному, я погоджуюся з вашою локалізацією воріт, доречі дуже цікаво як стикувалися міські укріплення з замком, тому що судячи з плану Київські ворота мали бути дуже близько до замку. Я зробив такий схематичний план укріплень середмістя, щоб підсумувати все що вище сказане (в деяких місцях я слідкував за лінією рельєфу, через що укріплення виглядають чудернацько): Отже, ми бачимо укріплення (позначено зеленим), брами (позначено червоними прямокутниками) та вулиці (позначені жовтим). Якщо нам вдасться добре локалізувати укріплення середмістя, то можна буде переходити і на укріплення передмість. Щодо обвалу на малюнку номер 5, то мене зацікавила одна фотографія, де видно вулицю соборну. Там чомусь посередині вулиці рів і багато переправ, можливо це якось-то зв'язано з місцем обвалів? Джерело Щодо плану Боплана, то непотрібно його сприймати надто буквально, тому що гравував план не сам Боплан. Є багато випадків де карта Боплана хибно показує орієнтацію укріплень (подивіться на той же Гусятин), але головне, це те що показано схематично, тобто те що замок і міські укріплення є однією системою укріплень. Щодо деталізації, тобто чому укріплення іншого берегу не ввійшли і т.д. то це справді дивно, тому що зазвичай на його карті показується, якщо місто було на двох берегах. Але, знову ж таки, є виключення і Фастів може бути одним із них. Ну і якщо не Боплан cтворив цей план, тоді хто? Замок Палія Я чомусь сумніваюся, що "старий замок" та замок Палія це один об'єкт. Тому що Палій став Фастівським воєводою аж в 1685 році, а за вашою версією замок збудований ще у 1595 році. Просто зазвичай замок могли б назвати в честь засновника, але можливо Палій відновив замок після якогось розрушення і через це замок назвали в його честь? В любому випадку, це потребує більшого розвитку. Доречі, ви не могли підказати де на малюнку Наполеона Орди знаходиться замок? Інші укріплення Вищезгадане городище на східній околиці, мало б мати окружність в 311 метрів і діаметр коло 100 метрів. Було б цікаво і його знайти На карті Шуберта 1872- року на півдні від Фастова видно цікаву ділянку. Вона вигідно розташована для оборони, тому що з однієї сторони яр, а з іншої став, тому я спочатку навіть сприйняв цю ділянку як замок Палія: Mapire.eu
    2 балла
  46. В цій темі мова піде про відому карту "Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina..." розроблену відомим картографом Гійомом Левасером де Бопланом і яка була граверована Вільгельмом Гондіусом у 1648-му році. Ця мапа відображає Україну станом на 1630-40-ві роки, тобто на час перебування Боплана у Речі Посполитій на службі короля. Вона повністю охоплює сучасну територію України та частично території Польщі, Румунії, Молдови, Білорусії та Росії. На цій мапі зображено 993 населених пункти, тільки проблема в тому, що вони не локалізовані, по крайній мірі така інформація не знаходиться в публічному доступі. Саме тому я вирішив створити інтерактивну карту, на якій будуть зображенні всі поселення, що знаходяться на карті. Моя мапа відповідає оригінальній вищезгаданій карті (яку ви можете переглянути за цим посиланням) але в основному, для зручності, я використовував детальнішу копію карти 1648- го року (копія за цим посиланням). На карті Боплана ви можете знайти таку експлікацію: freemap.com.ua Для складання мапи були використані наступні позначення: Civitas - Місто Urbs Munita - озброєне Місто Pagus - Село Sloboda (pol.) nova Colonia (lat.) - Слобода, новозасноване поселення Viae publicae proecipuae - Використовувані публічні шляхи Відповідно на карті: Велике червоне коло - Місто (237) Велике синє коло - озброєне місто (249) Маленьке зелене коло - Село Маленьке жовте коло - Слобода Чорна лінія - публічний шлях P.S. По-перше карта поки ще не закінчена на рівні сіл та слобод. По-друге деякі місця можуть бути невдало локалізовані, тому пишіть мені, якщо знайшли таку помилку і я неодмінно її виправлю.
    2 балла
×
×
  • Создать...