Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Таблица лидеров

  1. Filin

    Filin

    Модераторы


    • Баллы

      297

    • Публикаций

      4,764


  2. Arsen Замки -Тернопільщини

    • Баллы

      85

    • Публикаций

      166


  3. Ігор Западенко

    Ігор Западенко

    Пользователи


    • Баллы

      56

    • Публикаций

      55


  4. Askold

    Askold

    Пользователи


    • Баллы

      37

    • Публикаций

      206


Популярные публикации

Отображаются публикации с наибольшей репутацией начиная с 01/09/2019 во всех областях

  1. Доброго дня всім, хто цікавиться Амадокою. В даному відео наведені результати наших досліджень по цій темі. Якщо цікаво - перегляньте.
    4 балла
  2. Замок (Замочок) Вищезгадано що замок розташовувався десь на ділянці фабрики але через її обширну територію постає логічне питання: де саме розташовувався замок на території фабрики? Червоним підкреслено будівлі які не показані на кадастрі. Зеленим показані будівлі які показані на кадастрі Мапа:GesherGalicia.org Отже, можна досить легко «почистити» цю ділянку від будівель які збудували вже після 1847-го року (час розробки карти). В південній частині, ми бачимо що будівля з Г-подібною формою, була раніше П-подібної форми (як показано на кадастровій карті). Ця П-подібна будівля була приблизно 50 метрів в ширину і 80 метрів в довжину (або 70, якщо довіряти Second military survey). Сучасна будівля (Г-подібна) має розміри 55x55, але якщо додати західне крило на 15 метрів в ширину (така ширина з західної сторони), то ми отримаємо П-подібну будівлю з розмірами 55x70. Тому, я вважаю що на кадастровій карті 1847-го року зображена саме ця будівля. Але постає питання чи саме вона зображена на карті Фон Міга? Давайте розглянемо ділянку фабрики на оригіналі карти Фон Міга (дякую @Filin) В західній частині ділянки зображена квадратна будівля (сумніваюся що це була цілісна структура, скоріше чотири відокремлених крила) з явно домінуючою будівлею з заходу цього двору. Цей двір, скоріше за все й був збудований прямо на місці замку. А домінуюча будівля була палациком. Як бачимо, ця будівля значно менша від тієї про яку мова йшла раніше. Тим паче, що цей двір знаходився західніше по відношенню до парку, а ще в східній частині мала поміститися Т-подібна будівля. Одним словом, Г-подібна будівля не могла бути зображена на карті Фон Міга через свої надто великі розміри та надто центральне розміщення. Значить замок мав бути менших розмірів і знаходитися західніше. Мені здалися досить цікавими якраз ці три маленькі будівлі, а особливо центральна (підкреслена червоним): Червона будівля цікава через схожість до тієї будівлі що показана домінуючої на карті Фон Міга Синя - тому що на карті Міга можемо побачити будівлю вище замкового двору Зелена - тому що мені зразу спало на думку що це могла бути башта, але жодних доказів для цього немає. Очевидно, що та головна (середня) будівля була збудована вже тоді коли замок втратив свою оборонну функцію і був перебудований на палац (той виступ міг бути наприклад ґанком). Але, на жаль, в нас немає іншого представлення про конфігурацію замку, окрім його стану на кінець 18 ст. Тому будемо відпиратися від карти Фон Міга. Якщо трішки пофантазувати то можна уявити собі що показаний на карті Міга замковий двір міг виглядати якось-то так: Зображена будівля мала 20 метрів в довжину тому внутрішній двір замку міг бути приблизно 30x30 метрів (якщо враховувати що вона показана домінантною). Якщо додати вал і рів, то получиться може 40x40 метрів. При таких розмірах буде коректніше говорити про замочок, а не замок. Міські укріплення Завдяки карті Фон Міга міський вал досить чітко локалізуються вздовж вул Павла Тичини. Навіть на час складання карти (1781-1783 рр) єдиним способом потрапити до центру Монастириськ було через сучасну вулицю Тараса Шевченка. Це дозволяє нам досить легко встановити розташування єдиних міських воріт на цій вулиці, біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Тлумачення: Зелений квадрат - в`їздна башта Синій відрізок - вал Червоний - храми *Потрібно не забувати й про те що перед валом мав бути рів (там де розташовані зараз будинки вздовж вул. Павла Тичини) і що на валі мав бути частокіл. ** Це дуже спростована схема, тому зовсім не точна Попри те що північний відрізок валу не дожив до кінця 18 ст. мені видається очевидним що вал сполучався з ділянкою храму на місці якого тепер стоїть церква Успіння Пресвятої Богородиці (збудована у 1751 р., колишній костел). Попри те що мені не вдалося знайти згадок оборонного чи бодай кам яного храму перед побудовою цього костелу, я вважаю що цей храмовий комплекс відігравав значну роль в обороні містечка (подібно до Гусятина чи Зборова). По-суті ділянку храму було достатньо сильно укріпити лише зі східної сторони бо з півночної був різкий схил і ставок. Важлива роль церков в міських укріпленнях була зумовлена передусім, тим що замок був відокремлений від міста і тому він не міг слугувати за цитадель для міського населення. Тому, міщанам приходилося б згруповуватися в храмі/ах в разі нападу. Підкріпленням міського валу могла й слугувати південніша церква (розташована в південно-східному куті торговельної площі). Але тут ситуація дуже туманна, тому що ця церква зникла в кінці 18 - поч 19 ст (на кадастрі 1847 р її вже більше немає). Мені не вдалося знайти жодної інформації про цей храм (навіть імені). Все що ми знаємо це те що станом на кінець 18 ст. вона була кам`яною і знаходилася зразу за укріпленнями (в схожий спосіб до церков в Козлові). Тому, оборонне минуле цього храму (та його комплексу) може бути суто гіпотетичним, через те що в нас немає навіть доказів його існування до кінця 18 ст. Отже міські укріплення складалися з валу, міських воріт та двох храмів. Жаль що північний відрізок не зберігся до створення карти Фон Міга, тому що сполучення вал+в'їзні ворота+храм мало виглядати досить цікаво. Тепер можна лише гадати як це було. Монастир На оригіналі карті Фон Міга можна помітити якесь укріплення в урочищі (південніше від міста): Воно розташовувалося десь в цьому районі: Важко зробити пряму прив'язку цього об'єкту але я думаю що це могли бути залишки укріплень легендарного монастиру від якого й походить назва Монастириська. По легенді, засновник міста впав у розпач через втрату своєї жінки і перебудував свій замок на монастир. Отже останній мав по легенді бути укріпленим. Правда, перебудови могло не статися, або ж в випадку цього укріплення, воно могло бути збудоване пізніше ніж монастир. Варіантів повно. Для того, щоб розв'язати це питання потрібно встановити точне місцезнаходження монастиря, тоді стане ясно що це було за укріплення. Отже, для захисту Монастириськ було споруджено замочок, вал та можливо дві церкви (для оборони зі сходу) та укріплений монастир (колишній замок) (для захисту з півдня). З півночі Монастириська були захищені ставком а з заходу річкою. P.S. Залишається багато питань щодо історії, архітектури та функціонування цих укріплень (наприклад чи приймали церкви участь в обороні), але це вже питання для інших тем:)
    4 балла
  3. Ось такий план фортеці потрапив на очі в "Mapy i opisy dróg w Galicji 1807-1827"
    4 балла
  4. "Regni Poloniae, magnique ducatus Lituaniae omniumque regionum juri polonico subjectorum novissima descriptio" (1659): Джерело
    4 балла
  5. Очень долго я тянул с этой публикацией - всё думал, что успею узнать больше деталей, больше подробностей об исследованиях и много другой информации, и вот теперь понимаю, что опоздал, поскольку Ольги Анатольевны с нами уже больше нет и продолжение начатого ей рассказа я уже больше не услышу. К счастью, от автора я всё же успел получить некоторые материалы по проекту, которыми и хотел бы с вами поделиться. Исследованием Сутковецкого замка О. Пламеницкая занималась в 1979-1981 гг. Это был её дипломный проект в Художественном институте. В основном об этих исследованиях мы знаем благодаря статье "Сутковецкий замок", которая была опубликована в сборнике "Архитектурное наследство", №39, 1992 г. Там, помимо авторского взгляда на история развития укреплений замка, а также их датировку, представлены несколько иллюстраций из дипломной работы, однако всё же эта публикация не показывает, насколько детальными и сложными были проведённые исследования, и каким эпическим иллюстративным материалом тогда обзавёлся призабытый замок, от которого сохранилась лишь одна из башен. Защита диплома, состоявшаяся в 1980 г. (автору тогда было 24 года), выглядела эпично: Комиссия и слушатели: В рамках проекта, помимо массы различных изображений, также было создано ряд макетов (где всё это сейчас?). В рамках проекта предлагалось в долине между двумя мысами разместить село-музей народной архитектуры: Исследованиями знаменитой Сутковецкой церкви на тот момент О. Пламеницкая не занималась и потому на проекте памятник показан в том виде, в котором её облик представлял архитектор П. Юрченко, т.е. с двумя щипцами, без явно выраженного боевого яруса и т.д. В дальнейшем О. Пламеницкая, базируясь на собственных исследованиях храма, сформировала иной образ церкви. Но об этом как-нибудь в другой раз и в другой теме. А в таких условиях проходили исследования. Это О. Пламеницкая в Сутковцах в 1979 г.: То, что было показано на стенде во время защиты диплома, в целом выглядело вот так: План застройки в центральной части села: Общий вид на замок, занятую сельской застройкой долину и церковь на соседней возвышенности: Общий вид на северный и восточный фасады замка (крайняя башня слева - это та, которая дожила до наших дней): Разрез с видом со стороны внутреннего двора на восточную линию укреплений замка, надвратную башню и две угловые башни (западную и северную): Надвратная башня в разрезе: План 1 яруса: План 2 яруса: План 3 яруса: Единственная уцелевшая (восточная) башня замка в разрезе. Здесь показаны некоторые интересные архитектурные особенности постройки (планировка бойниц, каналы для отвода порохового дыма и др.): Если представить, что вот это всё лишь адаптированная для демонстрации информация, собранная о замке, то можете себе представить, сколько всего осталось за кадром - схем, чертежей, фото, рисунков, эскизов и других материалов, не говоря уж об множестве авторских наблюдений, небольших открытий и не высказанных гипотез. Собственно, весь тот массив информации, который грозно на меня посматривал из-за фасадной части этого дипломного проекта, как раз и объяснят то, почему я так и не смог полностью погрузиться в эту тему - там можно было легко утонуть в материалах, ведь то что показал выше - это лишь вершина айсберга, правда, очень красивая. Печально осознавать, что тогда, чуть более 40 лет назад, замок, кажется, был ближе к возрождению, чем наши дни, и в куда большей степени, чем сейчас, привлекал внимание исследователей. С тех пор никаких радикальных подвижек в его исследованиях и никаких попыток вывести его из состоянии комы не было. Замок в наши дни на фото Макса Ритуса:
    3 балла
  6. С версией карты фон Мига, опубликованной на сайте mapire.eu, может ознакомиться любой желающий: Однако там опубликован не оригинал, а копия карты (две версии карты в деталях немного отличаются друг от друга), и там нет военных описаний, которые дополняли графическую часть источника. Благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем восполнить пробел. Карта в оригинале: Город чуть крупнее: Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390). Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387). Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915). Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863). Mp288L: Regna Galiciae et Lodomeria e[...], nec non Bukovina geometrie dimensa Das Königreich Galizien und Lodomerien herausgeben in Jahre 1790 von J. Liesganig, 1:288 000, Lwów 1790, Wiedeń 1824. Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000). Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939).
    3 балла
  7. Есть ряд планов, выполненных в рамках обмеров замка где-то в 1925-1926 гг. Сходу может показаться, что оба приведённых ниже источника приводят один и тот же документ, однако если присмотреться, то можно обнаружить массу расхождений в деталях. В статье Ольги Пламеницкой Деякі аспекти хронології та типології Бережанського замку в контексті формування урбаністичної системи міста (2011) на с. 260 были опубликовано несколько планов замка. В подписи значилось: "Бережани. Замок. Плани І та II ярусів. Обміри Політехніки Варшавської. 1925. Архів Інституту мистецтв польської Академії наук, № 170278". 1 ярус: 2 ярус: В той же статье приведено сечение южной линии замковых укреплений на линии полукруглой башни. Не исключено, что существуют чертежи сечений и других участков комплекса. Рафал Несторов (Rafał Nestorow) в своей монографии Pro domo et nomine suo. Fundacje i inicjatywy artystyczne Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich (2016) на с. 210 опубликовал три листа обмеров замка. Из сопроводительной информации есть такой вот текст с упоминанием даты, автора и места хранения оригинала: Brzeżany, zamek, rys. Z. Kędzierski, 1926. Oryg. Zakład Atchitektury Polskiej Politechniki Warszawskiej. Fot. ze zbiorów IS PAN w Warszawie. Поскольку в книжке приведены фотокопии не лучшего качества, да ещё и листы в публикации имеют скромные размеры где-то 7,5х6,5 см, так что по итогам сканирования имеем не самые чёткие и детальные изображения, однако за неимением лучшего пока и это подойдёт, тем более что здесь всё равно довольно хорошо читаются все крупные детали и даже множество мелких. 1 ярус: 2 ярус: 3 ярус:
    3 балла
  8. Це окремо стояча башта можливо у свій час мала призначення як башта огляду і обстрілу навколішнього простору і як якийсь додатковий захист перед вїздом у замок. Можливо то було запланавоно щось більш масштабне в плані захисту замку, але на якйись момент часу стала зрозуміла недоцільність побудови укріплень або нестача фінаснсових чи інших ресурсів, тому була реалізована лише та одна башта. Більш детально башту і замок можна роздивитись на кадастрі 1845р. Башта зовсім не виглядає п'ятикутною швидше 8ми кутною, так принаймі вигдядає з кадастру.
    3 балла
  9. До нас дошли и другие фото ворот. Вот некоторые из них: Источник Несколько фото ворот, какими я их увидел в 2007-м г. Вид с напольной стороны: И со стороны замкового двора: Как-то раз по воротам ударили странной "реставрацией", после которых они стали выглядеть так: Источник Несколько фото от Макса Ритуса. Взгляд с высоты на линию укреплений, в которую интегрированы ворота: Источник С напольной стороны арка обзавелась чем-то средним между воротами и решёткой герсы: Источник Вид на арку проезда в двух направлениях: Источник Что касается внешнего вида ворот, то этого вопроса касалась Елена Годованюк в своей статье "Оборонні споруди Поділля за інвентарем 1615 р.". Приведу данные, касающиеся ворот замка в Староконстантинове:
    3 балла
  10. Дуже приємно, що піднята тема напрацювань ДП "Інститут "Укрзахідпроектреставрація" науково-проектної документації стосовно замків на теренах Західної України. Це не тільки замки. Ці напрацювання сягають початку 70-х р. XX ст. Архів Інституту нараховує біля 45 тисяч одиниць зберігання. У 2016 р. на між Управлінням культури Закарпатської ОДА та ДП «Інститут»Укрзахідпроектреставрація» було укладено Договір № 12 на виготовлення проєктно-кошторисної документації на першочергові ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи з ліквідації аварійного стану пам’ятки архітектури XIV ст. замку-фортеці в с. Невицьке Закарпатської області (охор. № 194). (перша черга проєктних робіт). Науково-проєктна документація виконана в обсязі передбаченому даним Договором та згідно погодженого замовником Реставраційного завдання. У 2019-2020 роках розпочато ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи з ліквідації аварійного стану пам’ятки, проте Інститут не залучено до здійснення авторського нагляду. Такі "деребани" (це ще можна назвати злодійством) відбуваються і на інших об'єктах опрацьованих Інститутом. Низькокваліфіковані фахівці, з купленими сертифікатами, використовують авторський потенціал наукової установи. У приватних підприємців і фірм не може бути у назві наукова установа, бо для цього є певні вимоги. Це також і замок в Жовкві, в Підгірцях, на черзі замок в Середньому на якому вже вправляються інші новоспечені "реставратори". Тендери, які проводяться на пам'ятках грубо порушують статтю 29 ЗУ «Про авторські та суміжні права» та ч.3 ст.176 КК України. Втрачається реставраційна школа створювана десятками років. Вихід один повернутися до реставрації лицем і зрозуміти, що це така сама наука, як і інші. Сертифікування фахівців, на опрацювання науково-проектної документації на об'єктах культурної спадщини, відокремити від сертифікату, що називається створення об'єктів архітектури.
    3 балла
  11. Випадково натрапив на рисунок замку:
    3 балла
  12. В недрах института Укрзахідпроектреставрація была сделана масса любопытных проектов реставрация замков Западной Украины, которые есть за что похвалить (к примеру, за эффектную визуализацию), а после того, как пройдёт первый вау-эффект, то найдётся и за что поругать. Большинство из этих проектов широкому кругу поклонников фортификации Украины не известна вообще, другая часть известна только фрагментарно, поскольку отдельные детали этих работ в разное время выбирались для украшения научных статей или информационных стендов. Тем приятней, когда появляется возможность увидеть проект практически целиком. К нашему счастью много лет назад Александр Волков сделал фото нескольких литов проекта по Невицкому замку и любезно согласился поделиться этими ценными материалами с нами. Об обстоятельствах создания проекта практически никакой информации нет, так что буду признателен за любый дополнительные сведения. Время создания: 1990-е гг. (более точных сведений нет) Авторы: Николай Гайда, Лидия Горницкая. Исполнитель: Я. Мартынюк. Место разработки: институт Укрзахідпроектреставрація, АРМ-3, Львов (?). Техника: бумага, тушь, перо. Лист 1. Общий вид замка, каким он должен был стать по итогам реставрации: Лист 2. Разрезы с видами на корпуса верхнего двора, несколько планов, фото с раскопок наиболее интересных участков: Разрез с видом на западное и северное крылья замкового корпуса: Разрез с видом на южное крыло корпуса: Разрез с видом на восточное крыло корпуса: План внутреннего двора верхнего замка, срез на высоте 1 м: План внутреннего двора верхнего замка, срез на высоте 4,5 м: Общий план-схема: Кстати, обратите внимание на терминологию - есть вежи, есть бастеи, но вообще нет башен. Или вот ещё момент - на фото №7 треугольный выступ внешней линии укрепления подписан как "бастион", а на плане это уже "вежа-бастея". Фото с раскопок (они, кстати, сами по себе ценны, поскольку также не относятся к категории известных): Вид на археологический раскоп, заложенный во внутреннем дворе замка, взгляд со 2-го яруса южного корпуса. Руины колодца и примкнувший к нему фрагмент фундамента круглой вежи. Фундамент квадратной вежи, найденной на территории внутреннего двора замка. Лист 3. Александру Волкову этот лист на глаза не попадался, и пока толком непонятно, был ли он вообще. На его существование намекает нумерация фото - на одном листе показаны кадры №1, 2 и 3, на другом №6, 7, 8, 9. Логично предположить, что был ещё один лист, на котором присутствовали фото №4 и 5, а также, вероятно, какие-то другие схемы/чертежи. Лист 4. Несколько фото современного (на тот момент) состояния замка, северный и южный замковые корпуса в сечении, а также план: Северный (разрез 1-1) и южный (разрез 2-2) замковые корпуса в сечении: План (срез на отметке 9,5 м) чуть крупнее:
    3 балла
  13. Насамперед - щодо матеріалу стін замку. Він не весь з каменю - він дуже різний: від каменю до цегли (від пальчатки до клейменої цегли заводу Меджибізького військового поселення). Застосування цегли у палаці - найбільше. Зубці аттиків такого типу скрізь викладалися саме з цегли і тинькувалися. Бачимо це за своїми зразками (а маємо фрагмент зубця навіть з тих, які стояли на верху стін ДО тих, котрі довелося демонтувати) - це все цегла і тинькована поверхня. Звучали поради залишити їх так, "бо красиво" - але ренесансові зразки кажуть, що поверхня має бути затинькованою. По тиньку ще міг би бути розпис або сграфіто, і це відповідає ідеології ренесансу, але ми не маємо свідчення, що так було у Меджибожі. Тому суто тиньк. Якщо колись знайдуться надійні джерела, що там був ще розпис або кольорові рішення - наступні реставратори зможуть це без шкоди доповнити. Або принаймні показати на моделях, бо загальний вигляд відтворюється на межу 19-20 століть, з розкриттям важливих елементів попередніх періодів.
    3 балла
  14. Запитання мають конкретні відповіді. Але виникли вони, очевидно, від певного нерозуміння, що ж відбувається і чому. Отже, потрібні пояснення. 1. "Ренесансної" фортеці? А хто сказав, що вона ренесансна? Не читайте Вікіпєдію. Меджибізький замок це химерне поєднання пізньої готики, елементів східноєвропейського ренесансу без жодних ознак Італії, псевдоготики 19 століття. До ренесансних фортифікацій вона має вкрай мало стосунку. Контрфорси до ренесансного замку мають ще менше стосунку. Хочете ренесансного шарму? Тоді їх треба зовсім ліквідувати, розібрати до нуля. У період ренесансу їх тут не було. Докази: вони повністю перекривають фланкуючий вогонь вздовж Південного муру, який ведеться з "бастіону", котрий саме у ренесансний період з'явився. Контрфорси - продукт 18 або 19 століть. Доказ? В їхньому тілі є ренесансний будматеріал, який використали вторинно, після знесення окремих ренесансних елементів. От тільки розібрати їх - означає наразити на небезпеку руйнування весь Південний мур разом з палацом. Тому так, як у 16 столітті, вже не є і не буде. Буде так, як у 19. Тому, що це реставрація, а не фантазія (Лопушинська, наприклад, у своєму проекті фантазувала - таким, як вона малювала, палац і замок не були). 2. "Залишки ренасансових колон" - це дійсно залишки, але автентичний вигляд палацової галереї за ними реконструюється лише схематично. Більша частина ренесансу безповоротно зруйнована десь у 18 столітті. Тому відновлення можливе тільки на макеті, а не на натурі. Бо це буде на 90% фантазія, а не реставрація. І навіть найменший наступний результат натурних досліджень перекреслить усе, що набудували. А наступні результати будуть, там вже з-під грунту "пре" таке, що не піддається жодній реставрації. Не "ренесансний" замок це точно, про художні реконструкції Лопушинської і Логвина варто забути. Тому на разі тільки консервація (за часів Лопушинської, найвірогідніше, просто б знесли все, що не вписується у проект). 3. "Мерлони" (точніше, не мерлони, а гребінь аттика) відбудовані будуть, тому що вони точно зафіксовані на іконографії - а відбувається саме реставрація зафіксованого вигляду.
    3 балла
  15. Разведка на местности Читая впечатления Олега о том, какими окольными путями он прорывался на участок, я уж было приготовился к приключениям, но подъехав к нужному месту увидел со стороны дороги сразу два открытых пути (один для пешеходов, другой для въезда машин), воспользовался одним из них и вышел к замку: Рядом с домиком лесничества встретился какой-то дядька, я его спросил, не будет ли он против того, чтобы я сфотографировал замок, он сказал, что нет и тут же потерял ко мне интерес, а я остался один на один с укреплением. Как уже было сказано выше, замчище сильно заросло. Наверное где-то не меньше 70% земляных укреплений (бастионов, валов, рвов) скрыто под плотным ковром растительности. Фактически только южная линия укреплений, выходящая на участок лесничества и главную дорогу, свободна от зелени настолько, что там можно увидеть контуры двух бастионов и связывающих их куртины. С запада, севера и востока всё плотно заросло, и даже с юго-запада более-менее свободный от зарослей бастион выглядит не очень: Контуры укрепления начинают просматриваться только при взгляде на замчище с юга. Здесь уже виден фас юго-западного бастиона и линия рва: Юго-западный бастион сохранился неплохо - склоны не сильно оплыли, довольно чётко видны внешний угол, образованный фасами (лицевыми сторонами) бастиона, а также угол между фасом и фланком (боковой стороной): Вид с юга на юго-западный бастион и южную куртину: Общий вид на юго-восточный бастион, также довольно хорошо очерченный: У стыка куртины с юго-восточным бастионом воткнули туалет: Панорамный вид на южную линию укреплений замка, в кадре оба бастиона и связывающая их куртина: Общий вид на замок и юго-восточный бастион: На этом заканчивается список укреплений, доступный для лёгкого знакомства - дальше начинаются плотные заросли. Так выглядит восточный фас бастиона и примыкающая к нему секция рва: Вид с площадки юго-восточного бастиона: Вид с площадки юго-восточного бастиона на его фас и южную куртину: Участок по периметру ограждён, вероятно до того, как он был заброшен, замчище мог занимать какое-то частное хозяйство. В Романове тот редкий случай, когда бастионное укрепление больше впечатления производит при взгляде с земли, чем с высоты, поскольку если с земли можно хотя бы одну из линий осмотреть и на этой основе составить общее впечатление об объекте, а с высоты даже не сразу можно понять, что перед тобой бастионный замок. Но если присмотритесь, то, думаю, обнаружите более-менее различимые юго-восточный и юго-западный бастионы, фото которых показаны выше, а там уже сориентируетесь, где прячется всё остальное: Пояснение: Общий вид на замчище (левый нижний сектор кадра) и расположенное на заднем плане с. Романов: P.S. Совсем неподалёку от Романова, в каких-то 6,7 км к северо-западу, находится бастионный замок в Звенигороде. Оба укрепления отличаются размерами и, вероятно, временем создания, но при этом есть у них и общие черты (форма плана, формат укреплений в виде террасы, бастионы простой классической формы), так что взглянув на Звенигородский замок, свободный от растительности, можно в общих чертах представить, как мог бы выглядеть замок в Романове, если бы его высвободили из под душащих его зарослей. Замки в Звенигороде и Романове в сравнении: Замок в Звенигороде с высоты:
    3 балла
  16. Опис зарваницького замку, що вдалось віднайти. Судячи з усього він був доволі просторим, якщо всередині розмістилась ще й і церква. І швидше за все церкву в Зарваниці будували із залишків церкви Аріан (це лише моє припущення)
    3 балла
  17. Возможный ответ есть в книге Адама Милобендзкого "Zarys dziejów architektury w Polsce" (Warszawa, 1978). Описывая ситуацию с архитектурой контрреформации (XVII век, время нашего путешественника), Милобендзкий говорит, что в это время лишь отдельные образованные архитекторы строят гармонические дворцы, следуя профессиональным тенденциям. Бóльшую часть сооружений продолжают мастырить цеховые ремесленники из мещанской среды, которые к этой среде привыкли, и лучше сооружали мещанские дома, чем дворцы и костелы. Либо цеховые каменщики воплощали идеи заказчика как умели (если еще он соображал в архитектуре) - либо редкий профессиональный архитект с итальянским образованием (точнее, образованный на итальянских трактатах Серлио и Палладио) строил гармоничное сооружение, которое резко отличалось от общей массы. Вот как раз их нечастую работу Милобендзкий называет "итальянской модой". Похоже на записи в дневнике фон Вердума, да? И время совпадает, и контекст.
    3 балла
  18. Коли археологія підтверджує попередні дослідження та здогадки - це такий захват! До того ж у тому місці, де й має бути)) А ще й прояснює те, що поки залишалося відкритим питанням. Отже, ця база колони, яка спочиває на своєму місці, свідчить, що: 1. Палац Сенявських у знайомих нам формах східноєвропейського ренесансу був побудований у середині або другій половині XVI ст. 2. Він був побудований з усім, що належить палацові за модою того часу. Головна відмінність від звичного нам уявлення - він мав біля фасаду двоповерхову аркадну галерею, яка потім зникла. Власне, фундамент цієї галереї перед нашими очима. А на фасаді є залишки арок її другого поверху. 3. Що це фундамент зниклої аркадної галереї - свідчить база однієї з колон, яку вчора розкопали на своєму ріднесенькому місці. 4. Отримали відповідь, був перший поверх галереї теж аркадним (на колонах), чи суцільно мурованим. Відповідь: аркадним, на колонах. Тепер відкритим є питання: коли й за яких обставин цю ренесансну красу з арками, корлонами і кам'яним різьбленням розібрали? Є припущення, що на початку XIX ст., але також є свідчення, що її могли розібрати вже на початку XVIII ст. Статті за темою - від першої гіпотези до впевненості у існуванні ренесансної аркадної галереї палацу Сенявських: 2016 рік: Палац Сенявських-Чарторийських у Меджибожі і замок Петера Фейгеля у Бетлановце (Словаччина): спільна типологія та історичні паралелі https://www.academia.edu/29543942/ 2018 рік: До історії ренесансу на Поділлі. Словацькі витоки стилю в архітектурі палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці https://www.academia.edu/36782271 2018 рік: До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея https://www.academia.edu/38053049/ 2018 рік: Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу https://www.academia.edu/38389586/ 2019 рік: До реконструкції палацу Сенявських у Меджибожі станом на XVI століття https://www.academia.edu/41384478/
    3 балла
  19. Захотілось додати, що на карті Боплана (1630-тих років) немає села Маначин. Ось вищезгаданий регіон на карті Боплана (північ і південь перевернуті): freemap.com.ua На цій карті відмічено поселення з карти Боплана, як ми бачимо між Ожигівцями-Волочиськом та Чорним-Островом - Базалією, формується район де в першій половині 17 ст. не було поселень(Боплан відмічав навіть хутори): Для того, щоб побачити 30-ти кілометровий пустир я відмітив найближче позначені поселення з сходу: freemap.com.ua Як бачимо цей пустир пояснюється тим, що там проходив Чорний Шлях, але все ж таки це могла бути не єдина причина чому там не поселялися люди. P.S. я погоджуюсь з думками пана Білича, а цей пост є лише констатацією факту відсутності поселень в потрібному регіоні + допусканням того що це могло б бути якось-то пов'язано з озерними/болотними формуваннями в районі.
    3 балла
  20. Копия карты Ф. фон Мига, опубликованная на mapire.eu, уже получила довольно неплохую известность. Теперь вот благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем ознакомиться ещё и с оригиналом карты (он в мелких деталях немного отличается от опубликованной на mapire.eu копии), а также с сопроводительными описаниями, оставленными австрийскими военными. Как мы знаем, карта Ф. фон Мига состоит из многочисленных листов, и Тернополью "повезло" попасть на стык двух листов (№380 и №381), из-за чего он оказался разрезанным на две части (стык в месте склейки виден и на копии с mapire.eu), каждая из которых был снабжена своим описанием. Ещё одна "удача" - стык двух карт пришёлся ещё и на участок Тернопольского замка, и, вероятно, по этой причине замок в сопроводительных описаниях упомянут дважды. Начнём с карты. Северная часть города попала на лист №380: Южная часть оказалась на листе №381: Описание северной секции Тернополя (№380) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939) Mp100RU: Topograficeskie karty Ukrainy (Топографические карты Украины, wersje rosyjskie i ukraińskie, 1:100 000; Kijów 2000, 2006) Описание южной секции Тернополя (№381) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: P.S. На карте также видим два села - Кутковцы и Загребелля - которые в наши дни входят в состав Тернополя. Поскольку в с. Загребелля был замочек, то ему отвели отдельную тему на форуме, и там же можно прочитать описание села 1789-1783 гг. В случае с Кутковцами также есть намёки на существование там укреплений, но поскольку это село на форуме пока темой не обзавелось, то обсудим его как-нибудь в другой раз (сразу могу уточнить, что в описании села, сопровождающем карту Ф. фон Мига, упоминания каких-либо строений отсутствуют).
    3 балла
  21. Дворец ("Двор"), построенный в районе участка замочка, на австрийской карте 1869-1887 гг. Источник
    3 балла
  22. Завдяки сім'ї Крісів, яка поділилася фотографією з сімейного архіву, в нас тепер є зображення буцнівського замку! На цій фотографії 30-тих років (до початку другої світової війни), на задньому плані видно квадратну башту досить масивних розмірів (не меньше десяти метрів в довжину), з двома вікнами, вони, напевно, були перебудовані з бійниць. Сім'я Кріси були дуже люб'язними і вказали місце з якого було взято фото: Тобто башта мала орієнтовно розташовуватись десь тут: Як можна було дізнатися з мого минуло річного посту, саме на цій ділянці при побудові лазні знайшли багато каміння. Тому ця ділянка це є найбільш точним розташування башти. І тепер, нарешті зрозуміло, що саме було зображено на карті Second Military Survey, це була башта і тепер очевидно, що її не розклали Серватовські в 1850-тих для побудови свого палацу. Ось ця сама башта зображена на карті: Mapire.eu Отже, маємо доказ, що частина замку (точніша ця перебудована башта) існувала ще в першій пол. XX ст. Виникає питання чи пережила башта другу світову? Можливо, саме в цей період вона була зруйнована Тепер, завдяки цій знахідці, можна буде точніше уявити зовнішній вигляд буцнівського замку, замість простих фантазій
    3 балла
  23. Тиждень тому, вид на це городище з півдня з гори "Горбовище" в кілометрі від нього. Власне городище над цифрами 2019, водянки.
    3 балла
  24. Рік видання: 2018 Автор: Євген Осадчий, Олексій Коротя Видавництво: Майдан, Харків Мова: українська Формат: 70х100/16 (15,6 х 22 х 1,3 см) Обкладинка: м'яка Папір: офсетний Кількість сторінок: 248 Ілюстрації: чорно-білі плани, фото, схеми Наклад: 300 прим. ISBN: 978-966-372-734-9 Аннотація: Автори: Приклади сторінок: Передмова: Вступ: Сторінки: Розташування майданів на території Сумської області: Зміст:
    3 балла
  25. Нове друковане надходження: вийшла друком стаття "Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу" - у збірнику матеріалів минулорічної конференції у Львівській Політехніці. Звантажуймо.
    3 балла
  26. Станишівка тогоріч (2018 р.) святкувала 400 р. Назва села походить від торговців, які тут ставали "станом" перед переходом Тетерева на Сквирський шлях.Втім, край Станишівки на величезних терасах Тетерева існує пам'ятка археології - городище Київської Русі 9-14 ст., та 14-18ст., занесена в 2009 р., в Держ. реєстр пам'яток археології, що ніяк не заважає її розбудовувати та переплановувати, вести господарську діяльність верхи плато городища. Два городища на одному місці це поширене явище, коли внаслідок руйнації верхи погарища через певний час засновують нове укріплене поселення. Цікаво, що от за Рибаковим, давні язичнецькі вірування не дозволяли нашим предкам на погарищах продовжувати чи поновлювати діяльність. Фото цього городища я завантажував в Вікіпедію років три тому. Але зимою воно звісно особливо виразне і "читабельне". Фото 1. Мисове городище в західній частині с. Станишівка, видно захисні вали та дитинець верхи. Городище ж ближче до лісу, праворуч панорами:
    3 балла
  27. Обсуждается этот объект: укрепление в с. Бережница. Село Бережница (wiki) находится в 20 км к западу от Ивано-Франковска, в 4 км от райцентра Калуша: Визиком О существовании в этом селе укрепления узнал совсем недавно, когда Зеновий Федункив (широко известный в узких кругах исследователь фортификации Прикарпатья) рассказал о нём на своей facebook-страничке: Укрепление совсем небольшое - в личной беседе Зеновий сообщил, что "Розміри прясел по гребеню валу: 49 х 50 х 48 х 30 м.". Ниже приведу графические материалы, которыми поделился Зеновий. На карте Фридриха фон Мига (1779-1783) в нужном квадрате нет явно выраженных признаков существования укреплений, но в нужной зоне показано какое-то строение, выполненное (судя по красному контуру) из камня или кирпича. По мнению Зеновия, эта постройка тогда могла стоять на участке укрепления: : Mapire.eu Расположение участка укрепления: Карта Google С примечаниями и пометками Зеновия: Более точная привязка: Ориентировочный план укрепления: От себя добавлю снимок участка с Google Earth (26 октября 2006): Панорамный вид на участок со стороны долины реки - укрепление находится на возвышенности: С расшифровками Зеновия: Участок укрепления, вид с юга. Зеновий уточнил, что "Висота валу в різних місцях коливається від 4 до 1,5 м. Глибина рову - 2-1 м": Одна из уцелевших секций валов:
    2 балла
  28. Всім вже відомий малюнок Підгорецького замку станом на XVII ст. висвітлює південну сторону замку: Але я постійно хотів бачити "як же виглядав двоповерховий палац" з північної сторони, пройшов час, ніхто цим не зайнявся тому я взяв і намалював своє бачення первісного вигляду Підгорецького замку: Хтось запитається чому не весь корпус двоповерховий? Так от, обидва передпокої (західній та східній) мали сходи для того, щоб можна було потрапити на третій поверх "башт", якщо забрати третій поверх передпокоїв, то третій поверх башт буде недоступним. План 3-го поверху підкреслено червоним: Малюнок основував на цьому зображені: Всі фотографії взяв звідси.
    2 балла
  29. Книжечка была оцифрована, за что благодарим Игоря Лозинского, а авторы согласились на публикацию цифровой копии в открытом доступе. Так что качаем.
    2 балла
  30. 2 балла
  31. История городов и сел УССР. Луганская область
    2 балла
  32. Обговорюється реконструкція однієї з будівель замку в Меджібожі Плани реконструкції будинка, який згадується в описах замку в 1717 та 1754 років:
    2 балла
  33. Пропоную опис службового будинку (офіцини) з інвентаря 1754 року. Цікавлять варіанти його графічних інтерпретацій за цим описом (Примітка: не відмінностей від ескізного проекту, тому що він розробляється з урахуванням ДБНів, удоступнення для відвідувачів, норм безпеки та іншої сучасної реалії, тому відмінності неминучі). Цікаво саме уявити його у давніх версіях. Отже, опис 1754 року:
    2 балла
  34. Це один із ескізних варіантів. Адже належить реконструювати будинок за специфічним описом - інвентарем. Автентичною частиною будинку є склепінчастий підвал, який зберігся (P. S.: до речі, підвал не XVIII сторіччя, а більш ранній, на XVI щонайменше виглядає, тобто будинок/-ки за описами XVIII сторіччя теж не найперший варіант). Далі доводиться керуватися словесним описом з інвентарів, зразками тогочасного будівництва і вимогами до музеєфікації. Реконструкція службового будинку має дати уявлення про замковий побут, а можливість спуститися до підвалу дасть спілкування з автентичною давниною.
    2 балла
  35. В издании Атлас українських історичних міст. Том 2: Галич (2018) была опубликована схема, подписанная как "Локализация оборонных укреплений Галича (1630-е - середина XVIII в.)". Авторы: Лариса Полищук, Мария Бегун.
    2 балла
  36. Рік видання: 2018 Науковий редактор: Мирон Капраль Автори: Марія Бігун, Мирон капраль, Володимир Козелківський, Ігор Креховецький, Юрій Лукомський, Василь Петрик, Лариса Поліщук, Андрій Стасюк, Тарас Ткачук, Зеновій Федунків, Андрій Фелонюк, Андрій Фіголь, Андрій Чемеринський, Степан Ямелинець Картографічне опрацювання: Юрій Гонек, Ігор Дикий, Степан Ямелинець Видавництво: Колвес, Львів Мова: українська, англійська Формат: папка - 30,5х42,5х1,6 см, листи з малюнками та картами - від 29х42 см до 58х84 см Обкладинка (папка): тонкий картон Папір: крейдований Кількість сторінок: 54 сторінки текстової частини + 11 листів з планами та картами, 7 - з картами-реконструкціями, 8 - з видами міста. Наклад: ? ISBN: 978-966-0286-67-2 Передмова: I. Текстова частина Мирон Капраль. Вступ - 1 Юрій Лукомський, Василь Петрик. Княжий Галич (археологія, дослідження, структура міста) - 2 Андрій Стасюк. Галич періоду магдебурзького права (ХІV-ХVІІІ ст.) - 9 Зеновій Федунків. Галицький старостинський замок: реконструкція будівельних періодів - 19 Мирон Капраль, Андрій Чемеринський. Галич у XIX — початку XXI ст.: історико-урбаністичний розвиток - 27 Опис репродукцій (Мирон Капраль, Андрій Фелонюк) - 46 Пояснення до карт - 49 Вибрана бібліографія (Андрій Фелонюк) - 53 II. Картографічна частина 1. Плани і карти: 1.1. Галич з околицями, з Йосифінської топографічної карти Галичини, 1779-1782 рр. 1.2. План Галича Маговича, 1795 р. 1.3. План перебудови францисканського монастиря на магістрат у Галичі авторства Бенео фон Лоссенау, 1802 р. 1.4. Кадастр Галича (центр міста), 1847 р. 1.5. Ситуативний план Галича з проектом моста Домініка Опатовича, 1858 р. 1.6. План-схема «Великого Галича» Ізидора Шараневича, 1882 р. 1.7. Топографічна мана Галича та околиць, 1927 р. 1.8. План Галича, 1936 р. 1.9. Топографічна карта Галича, 1978 р. 1.10. Генплан Національною заповідника «Давній Галич», 2004-2005 рр. 1.11. Сучасний план Галича, 2018 р. 2. Види та панорами: 2.1. Галич, гравюра невідомого автора, 1794 р. 2.2. Замок у Галичі на Дністрі, гравюра Огюста Франсуа Алєса, 1836 р. 2.3. Галич з півночі, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1847 р. 2.4. Рештки замку в Галичі з півдня і заходу, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1847 р. 2.5. Ринок у Галичі з вікна замку, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1848 р. 2.6. Галич. Костел Вознесіння Діви Марії і руїни замку, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р. 2.7. Галич, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р. (ілюстрація на обкладинці) 2.8. Галич біля впадіння річки Лукви в Дністер, гравюра Наполеона Орди, бл. 1879 р. (ілюстрація на обкладинці текстової частини) 3. Карти-реконструкції: 3.1. Просторовий розвиток Галича від XII до початку XXI ст. (Мирон Капраль, Степан Ямелинець) 3.2. Археологія Галича та околиць: докняжин період (Тарас Ткачук, Ігор Креховецький, Андрій Фіголь) 3.3. Княжий Галич: реконструкція планувальної структури XIII ст (Юрій Лукомський, Василь Петрик) 3.4. Галицький замок: планувальна реконструкція укріплень ХVІ-ХVІІІ ст. (Юрій Лукомський, Степан Ямелинець) 3.5. Локалізація оборонних укріплень Галича (1630-і - середина XVIII ст.). Схема (Лариса Поліщук, Марія Бігун) 3.6. Кадастр Галича (центр міста), 1847 р. Реконструкція (Мирон Капраль, Степан Ямелинець) 3.7. Релігійні споруди Галича та околиць (XII - початок XXI ст.) (Володимир Козелківський)
    2 балла
  37. Обсуждается этот объект: монастырь в Подкамене Михаил Хохонь, автор кандидатской диссертации Формування оборонних споруд монастирів Західної України у XVІІ- XVІІІ століттях, в рамках своих исследований разработал вариант возрождения укреплений монастыря в Подкамене. Проект в значительной степени опирается на мнение автора о том, что вариант реконструкции укреплений 1746 г. Кристиана Дальке в основных чертах был реализован. По этой причине проект предполагает полную реконструкцию тенальных укреплений со стороны въезда на территорию монастыря, а что касается линий укреплений, которые оказались на территории монастырского парка, то их проект предполагает обозначить, но не воссоздавать в полном объёме. Как по мне, то основной проблемой этого предложения является очень шаткая основа, ведь толком непонятно, какая часть проекта 1746 г. в действительности была реализована и в каком объёме. Также нет понимания, насколько сильно менялся проект уже по ходу стройки. Также мы знаем, что стройка так и не была доведена до логического конца, и хотя у нас нет понимания, на каком именно этапе она застопорилась (что успели построить полностью, а что не успели даже начать), но, тем не менее, уже один факт заморозки работ даёт нам понимание, что в завершённом виде эти укрепления никогда не существовали. В целом же визулизация этого предложения в 3D выглядит очень интересно, и как минимум стимулирует нас заняться размышлениями о плане К. Дальке и связанной с ним модернизации. И, конечно же, можем оценить эпичность вида монастырского комплекса, в случае если бы план К. Дальке воплотили бы в жизнь в полном объёме. Проект К. Дальке, 1746 г.: Источник Вот, что получилось у Михаила (все иллюстрации, показанные ниже, взяты из упомянутой выше кандидатской): Монастырь образца середины 18 века с укреплениями из проекта К. Дальке: Общий вид комплекса, предложение по реконструкции: Въезд на участок равелина. Автор сообщает, что внешний вид моста создан на основе облика моста города-крепости Замостье (Польша): Вид со стороны равелина: Реконструированный и реставрированный вариант внутренней линии укреплений, вид с площадки одного из полубастионов:
    2 балла
  38. Сьогодні проїхався півднем Житомира. Маємо фото і короткий опис по місцю двох городищ -в Станишівці (сусідня тема) і Зарічанах. З опису: "Поселення ранньозалізного віку та городище давньоруського часу – в урочищі Замчисько, займає мис правого берега ріки Тетерів, розміри – 100 на 60 метрів, за 200 метрів на північ від північно-західної околиці. З півночі обмежене крутим схилом річки, а з південного заходу – глибокою балкою. З напільного боку – залишки сильно розореного валу".Навіть не уявляю скільки житомирян скількись разів були на цьому мисові (звідки відкриваються доооовгі краєвиди на Тетерів) і не здогадувались що тут стояв укріплений град часів Київської Русі. Хоча дяки відмежованості від села та міста його стратифікація дуже добре проглядається з усіх боків! Так, зберігся центральний захищений в'їзд до дитинця, захищений ровом та валом, що і нині мають до 2 метрів висоти (глибини), з боку Тетерева зберіглись частково рів та природні елементи тераси ріки, що слугували захистом. Гарно зберігся і дитинець у вигляді рівного плато, що нині під городиною.Тут як правило засівають пшениці, скільки я тут бував. Місцевість вражає своїми виразними елементами давноього града на фоні сучасного Житомира за рікою.Городище імовірно слугувало спостережним форпостом в часи Київської Русі, а нині геть забуто, геть всіма (крім чорнокопачів, фото)....Що його говорити про відновлення Замчисько у вигляді якогось тур.об'єкта, якщо обіцяний тов.Сухомлином бути накритим мелесенький вхід в підземелля Житомира і досі завалено дошками, і це центр міста... ФОТО: Городище зі сходу. Ліворуч глибокі яри, в центрі панорами видно плато дитинця і в'їзд через систему захисних валів-ровів, праворуч, де велосипед -видно зовнішній захисний вал (та мще рів є) і в'їзд через нього, можливо сучасний. Такий захисний вал з ровом опоясує Замчмисьуко зі сходу та частково з боку р.Тетерів. Городище Замчисько троха з півдня. Краще видно в'їзд в град (по центру панорами) та захисні вал-ров: Хрест край городища: Частково збережені з боку ріки захисні вали і рів із боковим в'їздом:
    2 балла
  39. Рік видання: 2012 Автори: Олександр Бабич (Вікіпедія), Олексій Шекера Видавництво: Пшонківський О. В., Біла Церква Мова: українська Формат: 60х84/16 (фактичний розмір - ?) Обкладинка: м'яка (?) Папір: офсетний Кількість сторінок: 128 Ілюстрації: вклейка на 32 сторінки (плани, схеми, фото) Наклад: ? ISBN: 978-617-604-014-9 Скачати книгу (оцифрував @balik2) Також дивіться тут онлайн-версію (+ там також книгу можна скачати) Аннотація: Зміст: Приклади сторінок:
    2 балла
  40. ось, накидав. Пізніше додам фото
    2 балла
  41. В этом ролике можем увидеть с высоты том самый дом Собеского. В общем-то, только его автор видео и снимал, тогда как замчище в целом в кадр не попало, нет и видов на участок замчища с разных стороны. Потому, можно сказать, что видео не о замке в целом, а о его самом известном объекте, но нас и такой вариант устроит ) Скриншоты:
    2 балла
  42. Цього разу трошки неархітектурної тематики. Спроба дати відповідь на питання: хто і чим боронив Чернелицький замок ? Квятковський Л. Залога та озброєння Чернелицького замку
    2 балла
  43. Не думаю, що це чимось-то допоможе так як спір йде про спадкові маєтки Давідовських, а не Лабантів. Тому по описаній території все сходиться, а те що її чоловік походить з поселення не в районі опису - ні на що не впливає. Ви мали рацію. Село Жуків Бережанського району належало Лабатам як мінімум від 1420 р. а згадка датується 1466р., тобто вповні можливо що Юрша Лабата народився в цих володіннях. Вибачте, за таку довгу зміну думки @HOUSE MD
    2 балла
  44. Ось перший "блок" перекладу (їх буде 4, для того, щоб переклад по-швидше поступав на форум). Том II — 188-189; Латина не є проста мова і я, як аматор, зіткнувся з тим, що не можу добре перекласти на українську. Хоча, цей уривок немає відношення до нашої теми, так як тут йде мова про Юршу гербу Лабедз з села Жукова розташованому в Сандомирському воєводстві (тобто це не може бути теперішнім с.Жуків тернопілської області). Том X — 16 [243];
    2 балла
  45. В монографии Pro domo et nomine suo. Fundacje i inicjatywy artystyczne Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich (2016) был опубликован интересный фрагмент плана Яворова с видом на бастионный замок и окружающую его садово-парковые участки: В указанном издании также имеется текст по теме этой локации, но об этом как-нибудь в другой раз.
    2 балла
  46. Село находится в 10 км к югу от Житомира: Укрепление не сложно найти, т.к. село небольшое, а городище относительно хорошо сохранилось и находится в центре села: Здесь, вероятно, ошибка, т.к. судя по спутниковым снимкам повреждена северная (северо-восточная) секция оборонного периметра, а юго-восточная наоборот вполне неплохо выглядит. Возможно, вот это и есть перемычка между валами? Или же она была где-то ниже по склону? А может их было несколько? В этом случае получаем интересный вариант прикрытого хода, ведущего со стороны долины реки к городищу. Да, это цитата текста от Андрея Кузы: Но информация, которую он приводит, скорее путает, чем помогает. Во-первых, в качестве единственного источника он приводит какой-то "короткий список", во-вторых, у него не было хоть сколь-нибудь детальной информации об объекте, т.к. он не знал, каким периодом его датировать + с картой что-то накрутил. Городище (№946) он поместил в бассейн реки Тетерев (как в тексте, так и на прилагающейся карте): Но проблема в том, что в указанном месте (выше Радомышля и Кочерова, к юго-востоку от Малина) никакого села с таким названием нет. И вообще сёл с таким названием нет ни в Радомышльском, ни в Малинском районе: Как вариант - речь могла идти о городище Черняховского района. Река Свинолужка, на которой находится городище, впадает в Мику, а та в свою очередь впадает в Тетерев. Так что можно считать городище Черняховского района походящим под описания объекта, который А. Куза разместил в бассейне Тетерева. В этом случае, конечно, придётся признать, что автор ошибся в размещении объекта на карте, но такие ошибки у него случаются не так уж и редко. К примеру, село Браженка на карте он поместил где-то между Малином и Радомышлем, хотя в реальности это село находится в 35 км западу от Радомышля.
    2 балла
×
×
  • Создать...