Таблица лидеров

В люстрації королівський маєтків 1665 року є опис замку в Червоногороді, на щастя поляки відсканували всю Коронну метрику, де ця люстрація зберігалася, точніше її пізніша копія. Опис цієї люстрації наступний: AGAD. – Metryka Koronna, Lustracje. – Dzial. XVIII. – Sygnatura 74. - s.259-265 Посилання на скани Власне уривок про замки:

Я не могу похвастаться хорошим знанием Летичева, но наивно полагал, что основной набор его укреплений мне известен - был замок, превращённый в монастырь, были городские укрепления, а также Михайловская церковь, вероятно, первоначально была приспособлена к обороне. На этом вроде как всё. И вот внезапно в издании Fortyfikacje miast na wschodnich kresach dawnej Rzeczypospolitej - przed 1772 r: materiały kartograficzne (2001) нахожу неизвестный мне "План поветового города Летичева ... выполненный в 1798 г.", а на этом плане, помимо всего прочего, чётко показан вал, очерчивавший круглую в плане площадку: Из сопроводительной информации узнаём, что оригинал плана хранится в РГВИА, ф. 846, оп. 16, д. 21528.5, л. 83. Насколько я понял, в издании приведён фрагмент плана, поскольку часть надписей отрезана, отсутствует и экспликация, хотя упомянутое польское издание её приводит, правда, в переводе на польский язык. Так вот, заинтриговавший меня объект подписан в экспликации снабжён такой подписью: Конечно странно переводить на русский текст, который ранее был переведён с русского на польский, и потому при двойном переводе первоначальный текст, конечно, должен исказиться, но не имея оригинала, пока будем довольствоваться тем, что есть. Итак, при переводе получаем нечто подобное: Получается, что внутри старых валов находился некий административный центр, что уже само по себе интересно, поскольку подобный учреждения часто размещались на участках замков. Упомянутый в экспликации граф Марков - это Аркадий Морков, которому после Первого раздела Речи Посполитой и перехода части Подолья под власть Российской империи, Екатерина II передала Летичев. Всё в том же издании сообщается: Т.е. автор(ы), анализировавший карту, пришёл к выводу, что это круглое укрепление является "замком, окружённым валами". Классическая версия истории Летичевского замка сообщается, что в последней четверти 16 века вместо старого замка был построен новый (тот самый, башня и часть стен которого уцелела до наших дней), но ранее мне не попадалась информация, что старый замок мог находиться на другом участке, и тем более не встречал я сведений о том, что вал старого укрепления ещё можно было увидеть на рубеже 18-19 веков. Старый Летичевский замок был не самым старым? Источник Старое укрепление, показанное на плане, выглядит довольно архаично, потому возникает вопрос - может первоначально это было какое-то городище 12-13 вв., укрепления которого позднее могли реанимировать литовцы или же поляки? Судя по плану 1798 г., админ. центр внутри валов очень удобно расположен относительно рыночной площади - разрыв в валу, где, очевидно, ранее находились ворота, ориентирован на специально не застроенный угол площади, в двух других углах рынка расположены другие ключевые постройки - уже упомянутая Михайловская церковь и старая деревянная Успенская церковь (она сгорела 9 апреля 1854 г.). Сразу несколько важных путей Летичева проходили по касательной к старому укреплению, потому оно явно находилось в центре городской жизни. Пройдя через разрыв в валу, можно было попасть на внутренний двор, окружённый по периметру довольно симметрично расположенными зданиями: Тут стоит сделать отступление, чтобы объяснить, почему раньше этот объект не попал в поле зрения. Дело в том, что вменяемые старые карты Летичева мне ранее на глаза не попадалось, а та же карта Шуберта (1867-1868) мало того, что выполнена на 70 лет позже карты из РГВИА, так ещё и нормальной детализацией похвастаться не может: Источник Знакомые мне письменные источники также не особо афишировали присутствие в городе каких-то валов, а если какие-то упоминания старого замка и попадались, то связывал их с участком каменного замка/монастыря, а не с каким-то другим. Чтобы было понятно, где ориентировочно стоит искать место старого укрепления, набросал такую вот схемку: Как видим, к сожалению, в нужном месте всё застроено, потому, вероятно, и следы укрепления могли полностью стереться, но может какой-то намёк на их существование всё же получится отыскать? Также было бы интересно узнать, как именно застраивался этот участок, чтобы выяснить, когда/ради чего валы срыли. Поскольку валы существовали как минимум до конца 18 века, есть надежда, что их упоминание попадётся в каких-то источниках, которые также смогут внести ясность в историю с этим загадочным укреплением. Продолжение следует...

Доброго дня всім, хто цікавиться Амадокою. В даному відео наведені результати наших досліджень по цій темі. Якщо цікаво - перегляньте.

Замок (Замочок) Вищезгадано що замок розташовувався десь на ділянці фабрики але через її обширну територію постає логічне питання: де саме розташовувався замок на території фабрики? Червоним підкреслено будівлі які не показані на кадастрі. Зеленим показані будівлі які показані на кадастрі Мапа:GesherGalicia.org Отже, можна досить легко «почистити» цю ділянку від будівель які збудували вже після 1847-го року (час розробки карти). В південній частині, ми бачимо що будівля з Г-подібною формою, була раніше П-подібної форми (як показано на кадастровій карті). Ця П-подібна будівля була приблизно 50 метрів в ширину і 80 метрів в довжину (або 70, якщо довіряти Second military survey). Сучасна будівля (Г-подібна) має розміри 55x55, але якщо додати західне крило на 15 метрів в ширину (така ширина з західної сторони), то ми отримаємо П-подібну будівлю з розмірами 55x70. Тому, я вважаю що на кадастровій карті 1847-го року зображена саме ця будівля. Але постає питання чи саме вона зображена на карті Фон Міга? Давайте розглянемо ділянку фабрики на оригіналі карти Фон Міга (дякую @Filin) В західній частині ділянки зображена квадратна будівля (сумніваюся що це була цілісна структура, скоріше чотири відокремлених крила) з явно домінуючою будівлею з заходу цього двору. Цей двір, скоріше за все й був збудований прямо на місці замку. А домінуюча будівля була палациком. Як бачимо, ця будівля значно менша від тієї про яку мова йшла раніше. Тим паче, що цей двір знаходився західніше по відношенню до парку, а ще в східній частині мала поміститися Т-подібна будівля. Одним словом, Г-подібна будівля не могла бути зображена на карті Фон Міга через свої надто великі розміри та надто центральне розміщення. Значить замок мав бути менших розмірів і знаходитися західніше. Мені здалися досить цікавими якраз ці три маленькі будівлі, а особливо центральна (підкреслена червоним): Червона будівля цікава через схожість до тієї будівлі що показана домінуючої на карті Фон Міга Синя - тому що на карті Міга можемо побачити будівлю вище замкового двору Зелена - тому що мені зразу спало на думку що це могла бути башта, але жодних доказів для цього немає. Очевидно, що та головна (середня) будівля була збудована вже тоді коли замок втратив свою оборонну функцію і був перебудований на палац (той виступ міг бути наприклад ґанком). Але, на жаль, в нас немає іншого представлення про конфігурацію замку, окрім його стану на кінець 18 ст. Тому будемо відпиратися від карти Фон Міга. Якщо трішки пофантазувати то можна уявити собі що показаний на карті Міга замковий двір міг виглядати якось-то так: Зображена будівля мала 20 метрів в довжину тому внутрішній двір замку міг бути приблизно 30x30 метрів (якщо враховувати що вона показана домінантною). Якщо додати вал і рів, то получиться може 40x40 метрів. При таких розмірах буде коректніше говорити про замочок, а не замок. Міські укріплення Завдяки карті Фон Міга міський вал досить чітко локалізуються вздовж вул Павла Тичини. Навіть на час складання карти (1781-1783 рр) єдиним способом потрапити до центру Монастириськ було через сучасну вулицю Тараса Шевченка. Це дозволяє нам досить легко встановити розташування єдиних міських воріт на цій вулиці, біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Тлумачення: Зелений квадрат - в`їздна башта Синій відрізок - вал Червоний - храми *Потрібно не забувати й про те що перед валом мав бути рів (там де розташовані зараз будинки вздовж вул. Павла Тичини) і що на валі мав бути частокіл. ** Це дуже спростована схема, тому зовсім не точна Попри те що північний відрізок валу не дожив до кінця 18 ст. мені видається очевидним що вал сполучався з ділянкою храму на місці якого тепер стоїть церква Успіння Пресвятої Богородиці (збудована у 1751 р., колишній костел). Попри те що мені не вдалося знайти згадок оборонного чи бодай кам яного храму перед побудовою цього костелу, я вважаю що цей храмовий комплекс відігравав значну роль в обороні містечка (подібно до Гусятина чи Зборова). По-суті ділянку храму було достатньо сильно укріпити лише зі східної сторони бо з півночної був різкий схил і ставок. Важлива роль церков в міських укріпленнях була зумовлена передусім, тим що замок був відокремлений від міста і тому він не міг слугувати за цитадель для міського населення. Тому, міщанам приходилося б згруповуватися в храмі/ах в разі нападу. Підкріпленням міського валу могла й слугувати південніша церква (розташована в південно-східному куті торговельної площі). Але тут ситуація дуже туманна, тому що ця церква зникла в кінці 18 - поч 19 ст (на кадастрі 1847 р її вже більше немає). Мені не вдалося знайти жодної інформації про цей храм (навіть імені). Все що ми знаємо це те що станом на кінець 18 ст. вона була кам`яною і знаходилася зразу за укріпленнями (в схожий спосіб до церков в Козлові). Тому, оборонне минуле цього храму (та його комплексу) може бути суто гіпотетичним, через те що в нас немає навіть доказів його існування до кінця 18 ст. Отже міські укріплення складалися з валу, міських воріт та двох храмів. Жаль що північний відрізок не зберігся до створення карти Фон Міга, тому що сполучення вал+в'їзні ворота+храм мало виглядати досить цікаво. Тепер можна лише гадати як це було. Монастир На оригіналі карті Фон Міга можна помітити якесь укріплення в урочищі (південніше від міста): Воно розташовувалося десь в цьому районі: Важко зробити пряму прив'язку цього об'єкту але я думаю що це могли бути залишки укріплень легендарного монастиру від якого й походить назва Монастириська. По легенді, засновник міста впав у розпач через втрату своєї жінки і перебудував свій замок на монастир. Отже останній мав по легенді бути укріпленим. Правда, перебудови могло не статися, або ж в випадку цього укріплення, воно могло бути збудоване пізніше ніж монастир. Варіантів повно. Для того, щоб розв'язати це питання потрібно встановити точне місцезнаходження монастиря, тоді стане ясно що це було за укріплення. Отже, для захисту Монастириськ було споруджено замочок, вал та можливо дві церкви (для оборони зі сходу) та укріплений монастир (колишній замок) (для захисту з півдня). З півночі Монастириська були захищені ставком а з заходу річкою. P.S. Залишається багато питань щодо історії, архітектури та функціонування цих укріплень (наприклад чи приймали церкви участь в обороні), але це вже питання для інших тем:)

Ось такий план фортеці потрапив на очі в "Mapy i opisy dróg w Galicji 1807-1827"

"Regni Poloniae, magnique ducatus Lituaniae omniumque regionum juri polonico subjectorum novissima descriptio" (1659): Джерело

Палац XVI ст., або "палац Сенявських - Чарторийських" (таке визначення закріпилося на загал) - це частина комплексу Меджибізької фортеці, до якого входить кілька елементів. Традиційно та досить умовно за його складовими частинами закрипилися назви "Головний корпус", "Флігель", "Кругла вежа", "Бастіон" (однозначне визначення назв об'єктів це окрема тема). Зараз - мова саме про "головний корпус" - саме той, що реставрується. Періодизація окремих складових частин палацу становить проблему внаслідок численних перебудов, останньою з яких була перебудова 1818-19 рр., ініційована Адамом Єжи Чарторийським. Для ознайомлення з історіографією питання та сучасним (на 2018 рік) станом поглядів на еволюцію палацу адресуємо до збірника статей Палац Сенявських - Чарторийських в Меджибожі. Історико-архітектурні дослідження та реставрація. 2018 рік . Це видання не дає остаточних поглядів, а пропонує матеріал для ознайомлення та дискусії. В процесі підготовки перебуває продовження видання, з матеріалами досліджень станом на початок 2019 року. Один з аспектів, який не ввійшов у збірник 2018 року про палац Сенявських - Чарторийських - це гіпотеза про наявність станом на XVI або XVII століття двоповерхової аркадної галереї вздовж фасаду палацу. Кілька об'єктних підтверджень цієї гіпотези подано в статті До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея . Місця, де розташовано залишки зрізаних вапнякових опор для склепінь галереї Вірогідний аналог вигляду палацового корпусу - Стара ратуша в Простейові, Чехія У наявних матеріалах досліджень Є. Лопушинської (велися на кінець 1980-х - початок 1990-х рр.) про галерею нема жодного натяку. Вона досить суттєво змінює вигляд палацового корпусу станом на відповідний період. Коли ця галерея зникає - запитання залишається відкритим. В чому, однак, нема сумніву ні в кого - це що палац в його наявному вигляді сформовано шляхом добудови та перебудови більш ранніх споруд, можливо, ще литовського періоду. Лише не раніше другої половини XVI ст. він набуває більш-менш знайомого нам вигляду. Не дуже певними виглядають гіпотези про те, що палац набуває сучасного вигляду саме в часи Миколая Сенявського, як і те, що саме в той час до сучасного вигляду розбудовується весь замок, хоча саме так подається еволюція палацу і замку починаючи з Вікіпедії )). Не відповідає дійсності й "вікіпедійний факт", що Меджибіж із замком потрапляє у приватну власність з 1540 р., починаючи з того самого Миколая Сенявського, і саме відтоді розбудовується. Адже Миколай Сенявський став повним власником Меджибожа десь в період 1540-1546 рр., частинами викупивши його у братів Зборовських. Зборовські володіли Меджибожем з 1535 р., отримавши його від Яна Сененського, кам'янецького каштеляна, який володів ним з 1522 р. Сененським Меджибіж, очевидно, належить з більш ранніх часів. Так, Анна з Сененських близько 1495 року, виходячи заміж, принесла у посаг чоловікові Фридерику Гербурту Меджибіж та Олесько, і Гербурт володів ними до загибелі у 1519 році. Ескіз цієї історії див тут. Ці періоди потребують уточнення, але імовірно, що ще до Сенявських, зокрема за володіння Фридериком Гербуртом, Меджибіж, його замок та палац мали період сприятливий для облаштування. Відтак, треба над цим добре подумати... )

Очень долго я тянул с этой публикацией - всё думал, что успею узнать больше деталей, больше подробностей об исследованиях и много другой информации, и вот теперь понимаю, что опоздал, поскольку Ольги Анатольевны с нами уже больше нет и продолжение начатого ей рассказа я уже больше не услышу. К счастью, от автора я всё же успел получить некоторые материалы по проекту, которыми и хотел бы с вами поделиться. Исследованием Сутковецкого замка О. Пламеницкая занималась в 1979-1981 гг. Это был её дипломный проект в Художественном институте. В основном об этих исследованиях мы знаем благодаря статье "Сутковецкий замок", которая была опубликована в сборнике "Архитектурное наследство", №39, 1992 г. Там, помимо авторского взгляда на история развития укреплений замка, а также их датировку, представлены несколько иллюстраций из дипломной работы, однако всё же эта публикация не показывает, насколько детальными и сложными были проведённые исследования, и каким эпическим иллюстративным материалом тогда обзавёлся призабытый замок, от которого сохранилась лишь одна из башен. Защита диплома, состоявшаяся в 1980 г. (автору тогда было 24 года), выглядела эпично: Комиссия и слушатели: В рамках проекта, помимо массы различных изображений, также было создано ряд макетов (где всё это сейчас?). В рамках проекта предлагалось в долине между двумя мысами разместить село-музей народной архитектуры: Исследованиями знаменитой Сутковецкой церкви на тот момент О. Пламеницкая не занималась и потому на проекте памятник показан в том виде, в котором её облик представлял архитектор П. Юрченко, т.е. с двумя щипцами, без явно выраженного боевого яруса и т.д. В дальнейшем О. Пламеницкая, базируясь на собственных исследованиях храма, сформировала иной образ церкви. Но об этом как-нибудь в другой раз и в другой теме. А в таких условиях проходили исследования. Это О. Пламеницкая в Сутковцах в 1979 г.: То, что было показано на стенде во время защиты диплома, в целом выглядело вот так: План застройки в центральной части села: Общий вид на замок, занятую сельской застройкой долину и церковь на соседней возвышенности: Общий вид на северный и восточный фасады замка (крайняя башня слева - это та, которая дожила до наших дней): Разрез с видом со стороны внутреннего двора на восточную линию укреплений замка, надвратную башню и две угловые башни (западную и северную): Надвратная башня в разрезе: План 1 яруса: План 2 яруса: План 3 яруса: Единственная уцелевшая (восточная) башня замка в разрезе. Здесь показаны некоторые интересные архитектурные особенности постройки (планировка бойниц, каналы для отвода порохового дыма и др.): Если представить, что вот это всё лишь адаптированная для демонстрации информация, собранная о замке, то можете себе представить, сколько всего осталось за кадром - схем, чертежей, фото, рисунков, эскизов и других материалов, не говоря уж об множестве авторских наблюдений, небольших открытий и не высказанных гипотез. Собственно, весь тот массив информации, который грозно на меня посматривал из-за фасадной части этого дипломного проекта, как раз и объяснят то, почему я так и не смог полностью погрузиться в эту тему - там можно было легко утонуть в материалах, ведь то что показал выше - это лишь вершина айсберга, правда, очень красивая. Печально осознавать, что тогда, чуть более 40 лет назад, замок, кажется, был ближе к возрождению, чем наши дни, и в куда большей степени, чем сейчас, привлекал внимание исследователей. С тех пор никаких радикальных подвижек в его исследованиях и никаких попыток вывести его из состоянии комы не было. Замок в наши дни на фото Макса Ритуса:

С версией карты фон Мига, опубликованной на сайте mapire.eu, может ознакомиться любой желающий: Однако там опубликован не оригинал, а копия карты (две версии карты в деталях немного отличаются друг от друга), и там нет военных описаний, которые дополняли графическую часть источника. Благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем восполнить пробел. Карта в оригинале: Город чуть крупнее: Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390). Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387). Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915). Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863). Mp288L: Regna Galiciae et Lodomeria e[...], nec non Bukovina geometrie dimensa Das Königreich Galizien und Lodomerien herausgeben in Jahre 1790 von J. Liesganig, 1:288 000, Lwów 1790, Wiedeń 1824. Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000). Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939).

Есть ряд планов, выполненных в рамках обмеров замка где-то в 1925-1926 гг. Сходу может показаться, что оба приведённых ниже источника приводят один и тот же документ, однако если присмотреться, то можно обнаружить массу расхождений в деталях. В статье Ольги Пламеницкой Деякі аспекти хронології та типології Бережанського замку в контексті формування урбаністичної системи міста (2011) на с. 260 были опубликовано несколько планов замка. В подписи значилось: "Бережани. Замок. Плани І та II ярусів. Обміри Політехніки Варшавської. 1925. Архів Інституту мистецтв польської Академії наук, № 170278". 1 ярус: 2 ярус: В той же статье приведено сечение южной линии замковых укреплений на линии полукруглой башни. Не исключено, что существуют чертежи сечений и других участков комплекса. Рафал Несторов (Rafał Nestorow) в своей монографии Pro domo et nomine suo. Fundacje i inicjatywy artystyczne Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich (2016) на с. 210 опубликовал три листа обмеров замка. Из сопроводительной информации есть такой вот текст с упоминанием даты, автора и места хранения оригинала: Brzeżany, zamek, rys. Z. Kędzierski, 1926. Oryg. Zakład Atchitektury Polskiej Politechniki Warszawskiej. Fot. ze zbiorów IS PAN w Warszawie. Поскольку в книжке приведены фотокопии не лучшего качества, да ещё и листы в публикации имеют скромные размеры где-то 7,5х6,5 см, так что по итогам сканирования имеем не самые чёткие и детальные изображения, однако за неимением лучшего пока и это подойдёт, тем более что здесь всё равно довольно хорошо читаются все крупные детали и даже множество мелких. 1 ярус: 2 ярус: 3 ярус:

Це окремо стояча башта можливо у свій час мала призначення як башта огляду і обстрілу навколішнього простору і як якийсь додатковий захист перед вїздом у замок. Можливо то було запланавоно щось більш масштабне в плані захисту замку, але на якйись момент часу стала зрозуміла недоцільність побудови укріплень або нестача фінаснсових чи інших ресурсів, тому була реалізована лише та одна башта. Більш детально башту і замок можна роздивитись на кадастрі 1845р. Башта зовсім не виглядає п'ятикутною швидше 8ми кутною, так принаймі вигдядає з кадастру.

До нас дошли и другие фото ворот. Вот некоторые из них: Источник Несколько фото ворот, какими я их увидел в 2007-м г. Вид с напольной стороны: И со стороны замкового двора: Как-то раз по воротам ударили странной "реставрацией", после которых они стали выглядеть так: Источник Несколько фото от Макса Ритуса. Взгляд с высоты на линию укреплений, в которую интегрированы ворота: Источник С напольной стороны арка обзавелась чем-то средним между воротами и решёткой герсы: Источник Вид на арку проезда в двух направлениях: Источник Что касается внешнего вида ворот, то этого вопроса касалась Елена Годованюк в своей статье "Оборонні споруди Поділля за інвентарем 1615 р.". Приведу данные, касающиеся ворот замка в Староконстантинове:

Дуже приємно, що піднята тема напрацювань ДП "Інститут "Укрзахідпроектреставрація" науково-проектної документації стосовно замків на теренах Західної України. Це не тільки замки. Ці напрацювання сягають початку 70-х р. XX ст. Архів Інституту нараховує біля 45 тисяч одиниць зберігання. У 2016 р. на між Управлінням культури Закарпатської ОДА та ДП «Інститут»Укрзахідпроектреставрація» було укладено Договір № 12 на виготовлення проєктно-кошторисної документації на першочергові ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи з ліквідації аварійного стану пам’ятки архітектури XIV ст. замку-фортеці в с. Невицьке Закарпатської області (охор. № 194). (перша черга проєктних робіт). Науково-проєктна документація виконана в обсязі передбаченому даним Договором та згідно погодженого замовником Реставраційного завдання. У 2019-2020 роках розпочато ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи з ліквідації аварійного стану пам’ятки, проте Інститут не залучено до здійснення авторського нагляду. Такі "деребани" (це ще можна назвати злодійством) відбуваються і на інших об'єктах опрацьованих Інститутом. Низькокваліфіковані фахівці, з купленими сертифікатами, використовують авторський потенціал наукової установи. У приватних підприємців і фірм не може бути у назві наукова установа, бо для цього є певні вимоги. Це також і замок в Жовкві, в Підгірцях, на черзі замок в Середньому на якому вже вправляються інші новоспечені "реставратори". Тендери, які проводяться на пам'ятках грубо порушують статтю 29 ЗУ «Про авторські та суміжні права» та ч.3 ст.176 КК України. Втрачається реставраційна школа створювана десятками років. Вихід один повернутися до реставрації лицем і зрозуміти, що це така сама наука, як і інші. Сертифікування фахівців, на опрацювання науково-проектної документації на об'єктах культурної спадщини, відокремити від сертифікату, що називається створення об'єктів архітектури.

Випадково натрапив на рисунок замку:

В недрах института Укрзахідпроектреставрація была сделана масса любопытных проектов реставрация замков Западной Украины, которые есть за что похвалить (к примеру, за эффектную визуализацию), а после того, как пройдёт первый вау-эффект, то найдётся и за что поругать. Большинство из этих проектов широкому кругу поклонников фортификации Украины не известна вообще, другая часть известна только фрагментарно, поскольку отдельные детали этих работ в разное время выбирались для украшения научных статей или информационных стендов. Тем приятней, когда появляется возможность увидеть проект практически целиком. К нашему счастью много лет назад Александр Волков сделал фото нескольких литов проекта по Невицкому замку и любезно согласился поделиться этими ценными материалами с нами. Об обстоятельствах создания проекта практически никакой информации нет, так что буду признателен за любый дополнительные сведения. Время создания: 1990-е гг. (более точных сведений нет) Авторы: Николай Гайда, Лидия Горницкая. Исполнитель: Я. Мартынюк. Место разработки: институт Укрзахідпроектреставрація, АРМ-3, Львов (?). Техника: бумага, тушь, перо. Лист 1. Общий вид замка, каким он должен был стать по итогам реставрации: Лист 2. Разрезы с видами на корпуса верхнего двора, несколько планов, фото с раскопок наиболее интересных участков: Разрез с видом на западное и северное крылья замкового корпуса: Разрез с видом на южное крыло корпуса: Разрез с видом на восточное крыло корпуса: План внутреннего двора верхнего замка, срез на высоте 1 м: План внутреннего двора верхнего замка, срез на высоте 4,5 м: Общий план-схема: Кстати, обратите внимание на терминологию - есть вежи, есть бастеи, но вообще нет башен. Или вот ещё момент - на фото №7 треугольный выступ внешней линии укрепления подписан как "бастион", а на плане это уже "вежа-бастея". Фото с раскопок (они, кстати, сами по себе ценны, поскольку также не относятся к категории известных): Вид на археологический раскоп, заложенный во внутреннем дворе замка, взгляд со 2-го яруса южного корпуса. Руины колодца и примкнувший к нему фрагмент фундамента круглой вежи. Фундамент квадратной вежи, найденной на территории внутреннего двора замка. Лист 3. Александру Волкову этот лист на глаза не попадался, и пока толком непонятно, был ли он вообще. На его существование намекает нумерация фото - на одном листе показаны кадры №1, 2 и 3, на другом №6, 7, 8, 9. Логично предположить, что был ещё один лист, на котором присутствовали фото №4 и 5, а также, вероятно, какие-то другие схемы/чертежи. Лист 4. Несколько фото современного (на тот момент) состояния замка, северный и южный замковые корпуса в сечении, а также план: Северный (разрез 1-1) и южный (разрез 2-2) замковые корпуса в сечении: План (срез на отметке 9,5 м) чуть крупнее:

Башта на мал. 1870-х років

Насамперед - щодо матеріалу стін замку. Він не весь з каменю - він дуже різний: від каменю до цегли (від пальчатки до клейменої цегли заводу Меджибізького військового поселення). Застосування цегли у палаці - найбільше. Зубці аттиків такого типу скрізь викладалися саме з цегли і тинькувалися. Бачимо це за своїми зразками (а маємо фрагмент зубця навіть з тих, які стояли на верху стін ДО тих, котрі довелося демонтувати) - це все цегла і тинькована поверхня. Звучали поради залишити їх так, "бо красиво" - але ренесансові зразки кажуть, що поверхня має бути затинькованою. По тиньку ще міг би бути розпис або сграфіто, і це відповідає ідеології ренесансу, але ми не маємо свідчення, що так було у Меджибожі. Тому суто тиньк. Якщо колись знайдуться надійні джерела, що там був ще розпис або кольорові рішення - наступні реставратори зможуть це без шкоди доповнити. Або принаймні показати на моделях, бо загальний вигляд відтворюється на межу 19-20 століть, з розкриттям важливих елементів попередніх періодів.

Запитання мають конкретні відповіді. Але виникли вони, очевидно, від певного нерозуміння, що ж відбувається і чому. Отже, потрібні пояснення. 1. "Ренесансної" фортеці? А хто сказав, що вона ренесансна? Не читайте Вікіпєдію. Меджибізький замок це химерне поєднання пізньої готики, елементів східноєвропейського ренесансу без жодних ознак Італії, псевдоготики 19 століття. До ренесансних фортифікацій вона має вкрай мало стосунку. Контрфорси до ренесансного замку мають ще менше стосунку. Хочете ренесансного шарму? Тоді їх треба зовсім ліквідувати, розібрати до нуля. У період ренесансу їх тут не було. Докази: вони повністю перекривають фланкуючий вогонь вздовж Південного муру, який ведеться з "бастіону", котрий саме у ренесансний період з'явився. Контрфорси - продукт 18 або 19 століть. Доказ? В їхньому тілі є ренесансний будматеріал, який використали вторинно, після знесення окремих ренесансних елементів. От тільки розібрати їх - означає наразити на небезпеку руйнування весь Південний мур разом з палацом. Тому так, як у 16 столітті, вже не є і не буде. Буде так, як у 19. Тому, що це реставрація, а не фантазія (Лопушинська, наприклад, у своєму проекті фантазувала - таким, як вона малювала, палац і замок не були). 2. "Залишки ренасансових колон" - це дійсно залишки, але автентичний вигляд палацової галереї за ними реконструюється лише схематично. Більша частина ренесансу безповоротно зруйнована десь у 18 столітті. Тому відновлення можливе тільки на макеті, а не на натурі. Бо це буде на 90% фантазія, а не реставрація. І навіть найменший наступний результат натурних досліджень перекреслить усе, що набудували. А наступні результати будуть, там вже з-під грунту "пре" таке, що не піддається жодній реставрації. Не "ренесансний" замок це точно, про художні реконструкції Лопушинської і Логвина варто забути. Тому на разі тільки консервація (за часів Лопушинської, найвірогідніше, просто б знесли все, що не вписується у проект). 3. "Мерлони" (точніше, не мерлони, а гребінь аттика) відбудовані будуть, тому що вони точно зафіксовані на іконографії - а відбувається саме реставрація зафіксованого вигляду.

Разведка на местности Читая впечатления Олега о том, какими окольными путями он прорывался на участок, я уж было приготовился к приключениям, но подъехав к нужному месту увидел со стороны дороги сразу два открытых пути (один для пешеходов, другой для въезда машин), воспользовался одним из них и вышел к замку: Рядом с домиком лесничества встретился какой-то дядька, я его спросил, не будет ли он против того, чтобы я сфотографировал замок, он сказал, что нет и тут же потерял ко мне интерес, а я остался один на один с укреплением. Как уже было сказано выше, замчище сильно заросло. Наверное где-то не меньше 70% земляных укреплений (бастионов, валов, рвов) скрыто под плотным ковром растительности. Фактически только южная линия укреплений, выходящая на участок лесничества и главную дорогу, свободна от зелени настолько, что там можно увидеть контуры двух бастионов и связывающих их куртины. С запада, севера и востока всё плотно заросло, и даже с юго-запада более-менее свободный от зарослей бастион выглядит не очень: Контуры укрепления начинают просматриваться только при взгляде на замчище с юга. Здесь уже виден фас юго-западного бастиона и линия рва: Юго-западный бастион сохранился неплохо - склоны не сильно оплыли, довольно чётко видны внешний угол, образованный фасами (лицевыми сторонами) бастиона, а также угол между фасом и фланком (боковой стороной): Вид с юга на юго-западный бастион и южную куртину: Общий вид на юго-восточный бастион, также довольно хорошо очерченный: У стыка куртины с юго-восточным бастионом воткнули туалет: Панорамный вид на южную линию укреплений замка, в кадре оба бастиона и связывающая их куртина: Общий вид на замок и юго-восточный бастион: На этом заканчивается список укреплений, доступный для лёгкого знакомства - дальше начинаются плотные заросли. Так выглядит восточный фас бастиона и примыкающая к нему секция рва: Вид с площадки юго-восточного бастиона: Вид с площадки юго-восточного бастиона на его фас и южную куртину: Участок по периметру ограждён, вероятно до того, как он был заброшен, замчище мог занимать какое-то частное хозяйство. В Романове тот редкий случай, когда бастионное укрепление больше впечатления производит при взгляде с земли, чем с высоты, поскольку если с земли можно хотя бы одну из линий осмотреть и на этой основе составить общее впечатление об объекте, а с высоты даже не сразу можно понять, что перед тобой бастионный замок. Но если присмотритесь, то, думаю, обнаружите более-менее различимые юго-восточный и юго-западный бастионы, фото которых показаны выше, а там уже сориентируетесь, где прячется всё остальное: Пояснение: Общий вид на замчище (левый нижний сектор кадра) и расположенное на заднем плане с. Романов: P.S. Совсем неподалёку от Романова, в каких-то 6,7 км к северо-западу, находится бастионный замок в Звенигороде. Оба укрепления отличаются размерами и, вероятно, временем создания, но при этом есть у них и общие черты (форма плана, формат укреплений в виде террасы, бастионы простой классической формы), так что взглянув на Звенигородский замок, свободный от растительности, можно в общих чертах представить, как мог бы выглядеть замок в Романове, если бы его высвободили из под душащих его зарослей. Замки в Звенигороде и Романове в сравнении: Замок в Звенигороде с высоты:

Опис зарваницького замку, що вдалось віднайти. Судячи з усього він був доволі просторим, якщо всередині розмістилась ще й і церква. І швидше за все церкву в Зарваниці будували із залишків церкви Аріан (це лише моє припущення)

Возможный ответ есть в книге Адама Милобендзкого "Zarys dziejów architektury w Polsce" (Warszawa, 1978). Описывая ситуацию с архитектурой контрреформации (XVII век, время нашего путешественника), Милобендзкий говорит, что в это время лишь отдельные образованные архитекторы строят гармонические дворцы, следуя профессиональным тенденциям. Бóльшую часть сооружений продолжают мастырить цеховые ремесленники из мещанской среды, которые к этой среде привыкли, и лучше сооружали мещанские дома, чем дворцы и костелы. Либо цеховые каменщики воплощали идеи заказчика как умели (если еще он соображал в архитектуре) - либо редкий профессиональный архитект с итальянским образованием (точнее, образованный на итальянских трактатах Серлио и Палладио) строил гармоничное сооружение, которое резко отличалось от общей массы. Вот как раз их нечастую работу Милобендзкий называет "итальянской модой". Похоже на записи в дневнике фон Вердума, да? И время совпадает, и контекст.

Коли археологія підтверджує попередні дослідження та здогадки - це такий захват! До того ж у тому місці, де й має бути)) А ще й прояснює те, що поки залишалося відкритим питанням. Отже, ця база колони, яка спочиває на своєму місці, свідчить, що: 1. Палац Сенявських у знайомих нам формах східноєвропейського ренесансу був побудований у середині або другій половині XVI ст. 2. Він був побудований з усім, що належить палацові за модою того часу. Головна відмінність від звичного нам уявлення - він мав біля фасаду двоповерхову аркадну галерею, яка потім зникла. Власне, фундамент цієї галереї перед нашими очима. А на фасаді є залишки арок її другого поверху. 3. Що це фундамент зниклої аркадної галереї - свідчить база однієї з колон, яку вчора розкопали на своєму ріднесенькому місці. 4. Отримали відповідь, був перший поверх галереї теж аркадним (на колонах), чи суцільно мурованим. Відповідь: аркадним, на колонах. Тепер відкритим є питання: коли й за яких обставин цю ренесансну красу з арками, корлонами і кам'яним різьбленням розібрали? Є припущення, що на початку XIX ст., але також є свідчення, що її могли розібрати вже на початку XVIII ст. Статті за темою - від першої гіпотези до впевненості у існуванні ренесансної аркадної галереї палацу Сенявських: 2016 рік: Палац Сенявських-Чарторийських у Меджибожі і замок Петера Фейгеля у Бетлановце (Словаччина): спільна типологія та історичні паралелі https://www.academia.edu/29543942/ 2018 рік: До історії ренесансу на Поділлі. Словацькі витоки стилю в архітектурі палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці https://www.academia.edu/36782271 2018 рік: До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея https://www.academia.edu/38053049/ 2018 рік: Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу https://www.academia.edu/38389586/ 2019 рік: До реконструкції палацу Сенявських у Меджибожі станом на XVI століття https://www.academia.edu/41384478/

Захотілось додати, що на карті Боплана (1630-тих років) немає села Маначин. Ось вищезгаданий регіон на карті Боплана (північ і південь перевернуті): freemap.com.ua На цій карті відмічено поселення з карти Боплана, як ми бачимо між Ожигівцями-Волочиськом та Чорним-Островом - Базалією, формується район де в першій половині 17 ст. не було поселень(Боплан відмічав навіть хутори): Для того, щоб побачити 30-ти кілометровий пустир я відмітив найближче позначені поселення з сходу: freemap.com.ua Як бачимо цей пустир пояснюється тим, що там проходив Чорний Шлях, але все ж таки це могла бути не єдина причина чому там не поселялися люди. P.S. я погоджуюсь з думками пана Білича, а цей пост є лише констатацією факту відсутності поселень в потрібному регіоні + допусканням того що це могло б бути якось-то пов'язано з озерними/болотними формуваннями в районі.

Макс Білич поделился своими наблюдениями и мыслями по теме Амадоки:

Копия карты Ф. фон Мига, опубликованная на mapire.eu, уже получила довольно неплохую известность. Теперь вот благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем ознакомиться ещё и с оригиналом карты (он в мелких деталях немного отличается от опубликованной на mapire.eu копии), а также с сопроводительными описаниями, оставленными австрийскими военными. Как мы знаем, карта Ф. фон Мига состоит из многочисленных листов, и Тернополью "повезло" попасть на стык двух листов (№380 и №381), из-за чего он оказался разрезанным на две части (стык в месте склейки виден и на копии с mapire.eu), каждая из которых был снабжена своим описанием. Ещё одна "удача" - стык двух карт пришёлся ещё и на участок Тернопольского замка, и, вероятно, по этой причине замок в сопроводительных описаниях упомянут дважды. Начнём с карты. Северная часть города попала на лист №380: Южная часть оказалась на листе №381: Описание северной секции Тернополя (№380) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939) Mp100RU: Topograficeskie karty Ukrainy (Топографические карты Украины, wersje rosyjskie i ukraińskie, 1:100 000; Kijów 2000, 2006) Описание южной секции Тернополя (№381) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: P.S. На карте также видим два села - Кутковцы и Загребелля - которые в наши дни входят в состав Тернополя. Поскольку в с. Загребелля был замочек, то ему отвели отдельную тему на форуме, и там же можно прочитать описание села 1789-1783 гг. В случае с Кутковцами также есть намёки на существование там укреплений, но поскольку это село на форуме пока темой не обзавелось, то обсудим его как-нибудь в другой раз (сразу могу уточнить, что в описании села, сопровождающем карту Ф. фон Мига, упоминания каких-либо строений отсутствуют).

Дворец ("Двор"), построенный в районе участка замочка, на австрийской карте 1869-1887 гг. Источник

Завдяки сім'ї Крісів, яка поділилася фотографією з сімейного архіву, в нас тепер є зображення буцнівського замку! На цій фотографії 30-тих років (до початку другої світової війни), на задньому плані видно квадратну башту досить масивних розмірів (не меньше десяти метрів в довжину), з двома вікнами, вони, напевно, були перебудовані з бійниць. Сім'я Кріси були дуже люб'язними і вказали місце з якого було взято фото: Тобто башта мала орієнтовно розташовуватись десь тут: Як можна було дізнатися з мого минуло річного посту, саме на цій ділянці при побудові лазні знайшли багато каміння. Тому ця ділянка це є найбільш точним розташування башти. І тепер, нарешті зрозуміло, що саме було зображено на карті Second Military Survey, це була башта і тепер очевидно, що її не розклали Серватовські в 1850-тих для побудови свого палацу. Ось ця сама башта зображена на карті: Mapire.eu Отже, маємо доказ, що частина замку (точніша ця перебудована башта) існувала ще в першій пол. XX ст. Виникає питання чи пережила башта другу світову? Можливо, саме в цей період вона була зруйнована Тепер, завдяки цій знахідці, можна буде точніше уявити зовнішній вигляд буцнівського замку, замість простих фантазій

Тиждень тому, вид на це городище з півдня з гори "Горбовище" в кілометрі від нього. Власне городище над цифрами 2019, водянки.

Рік видання: 2018 Автор: Євген Осадчий, Олексій Коротя Видавництво: Майдан, Харків Мова: українська Формат: 70х100/16 (15,6 х 22 х 1,3 см) Обкладинка: м'яка Папір: офсетний Кількість сторінок: 248 Ілюстрації: чорно-білі плани, фото, схеми Наклад: 300 прим. ISBN: 978-966-372-734-9 Аннотація: Автори: Приклади сторінок: Передмова: Вступ: Сторінки: Розташування майданів на території Сумської області: Зміст:

Нове друковане надходження: вийшла друком стаття "Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу" - у збірнику матеріалів минулорічної конференції у Львівській Політехніці. Звантажуймо.

Станишівка тогоріч (2018 р.) святкувала 400 р. Назва села походить від торговців, які тут ставали "станом" перед переходом Тетерева на Сквирський шлях.Втім, край Станишівки на величезних терасах Тетерева існує пам'ятка археології - городище Київської Русі 9-14 ст., та 14-18ст., занесена в 2009 р., в Держ. реєстр пам'яток археології, що ніяк не заважає її розбудовувати та переплановувати, вести господарську діяльність верхи плато городища. Два городища на одному місці це поширене явище, коли внаслідок руйнації верхи погарища через певний час засновують нове укріплене поселення. Цікаво, що от за Рибаковим, давні язичнецькі вірування не дозволяли нашим предкам на погарищах продовжувати чи поновлювати діяльність. Фото цього городища я завантажував в Вікіпедію років три тому. Але зимою воно звісно особливо виразне і "читабельне". Фото 1. Мисове городище в західній частині с. Станишівка, видно захисні вали та дитинець верхи. Городище ж ближче до лісу, праворуч панорами:

Вітаю колєг ,що цікавляться старовинОю Таки так, саме там де ви передбачаєте зберіглись укріплення городища. А також рештки Змієвих Валів, зображених тут ще на карті Антоновича. Фото можна побачити на Туристичному Атласі Житомирщини, який ми з колєгами-туристами укладаємо. Клікайте на маркер на карті - випливе моє фото городища

Про королівський привілей графу Яну з Тарнова. Регеста цього документа була опублікована Вєжбовським, директором Варшавського архіву давніх актів у кількатомному виданні регестів Коронної метрики (Matricularum Regni Poloniae summaria. - Pars.IV), номер регести 20286: "Король надає право Яну, графу з Тарнова, каштеляну краківському, заснувати містечко Тарнополе в запустілій місцевості Сопільче на річці Серет в Тереболянському повіті, та надати звільнення від поборів та відробітків на 15 років, війтівство надати в цьому місті Якобу Бодзановському, галицькому войському, та зробити запис у 200 флоринів." Дата документу 15 квітня 1540 року. Ось посилання власне на самий документ вписаний до Коронної метрики (AGAD. - MK. - Sygn.61. - f.290v - 291v). Щодо магдебургського права для Тернополя, то текст грамоти також існував, в тій же Коронній метриці, книзі 74а, котра, на жаль згоріла в часі Другої світової війни. Тому маємо лише регест цієї грамоти, опублікований тим же Вєжвобським в тій же Matricularum...: "Oppidum Tarnopolie Ioannis comitis in Tarnow, castellani Cracoviensis, iure theutonico fundatur triaque fora annualia pro festis Viti (15 iun.), Exaltationis Crucis (14 sep.) et Purificationiis V.N. (2 feb.) et septimanalia feriis sеcundis ibidem instituuntur". Дата 20 січня 1548 року. Бачимо нічого особливого, а) власне переведення на німецьке право, та б) встановлення трьох щорічних ярмарків та тижневих торгів по понеділках. Ніяких згадок про замок в цих документах немає. А от в привілеї Тернополю 1551 року є згадка про замок "...arcis seu fortalicii in oppido suo hereditario Tarnopol...". Регеста того документа: "Concessio itineris et diverticuli publici ex oppidis Halicz, Colomia et Kropecz in Camyeniecz et inde in alia Wolhyniae loca cum quibuscumque mercibus et praesertim cum sale per oppidum Tarnopolie Joanni comiti in Tharnow ac exercituum Regni supremo praefecto ratione aedificationis per eum arcis seu fortalicii in oppido suo hereditario Tarnopol datur. In isto diverticulo in oppido Zlothniky camera thelonearia instituitur". Опублікована тим же Вєжбовським в тому ж виданні Matricularum... Pars.V. - №5109, а також текст того привілею в Коронній метриці (AGAD. - Mk. - Sygn.79. - f.335v-336).

"Реставрувати в стилі" неможливо в принципі ніщо. Бо "в стилі" то буде просто новороб, фантазія сучасного архітектора, а реставрація має на увазі саме точне відтворення того, що було. Ані іконографії, ані інших матеріалів XVI ст. на разі немає, лише археологія та історико-архітектурні дослідження дають деяку інформацію, якої недостатньо для достовірного відтворення вигляду палацу на той період. Але ні в кого нема впевненості, що раптом якісь джерела того часу буде віднайдено - через 10, 20, 50, ... років. Зараз же найбільш ранній інвентар (текстовий опис з точки зору завгоспа) замку маємо 1717 року, найбільш раннє зображення - 1843 року. Тому концепцією реставрації прийнято відтворення вигляду на XIX століття - із збереженням та розкриттям більш ранніх елементів. Робити інакше - означало б ліквідувати частину пізніх елементів, що б позбавило палац частини його еволюції - а вона є цікавою як для фахівців, так і для відвідувачів. Періодизація та еволюція палацу, як і всього замку, насправді більш складна і багатоетапна, аніж це вважають на загал.

"Statystyczne topograficzne i historyczne opisanie Gubernii Podolskiey z rycinami i mappami" T.1 (1823), с. 289: Джерело "Jeografia wschodniéy części Europy czyli opis krajów: przez wielorakie narody sławiańskie zamieszkanych: obeymujący Prussy, Xięztwo Poznańskie, Szląsk Pruski, Gallicyą, Rzeczpospolitę Krakowską, Krolestwo Polskie, i Litwę" (1825), с. 235: Джерело "Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana" T.2 (1845), c. 1005: Джерело Також Плоскирів на карті Заноні 1772 року:

Щодо конфігурації укріплень з напільної сторони, то кожен відмічає їх в різних місцях. Так, Руслан Підставка та Петро Дем'янчук вважають що ареалом замку є ця територія: А пан @Filin відмітив в вищезгаданому звіті livejournal, орієнтовну локацію напівбастіонів зеленим: Як бачимо в пана Філіпа вона є приземлініша та, на мою думку, все одно не вірна. Тому що як ми можемо бачити на карті Фон Міга, укріплення не було прямокутної форми: Доречі, на цій мапі видно що з напільної сторони замок був дуже схожим на Горнверк. Так от після багатьох роздумів та порівнянь я дійшов до висновку що замкові укріплення розташовувалися орієнтовно так: Цікаво й те що та велика споруда на замковому подвір'ї з карти Фон Міга виявилася тією будівлею яку називають "Домом Б. Хмельницького": Як я це дізнався? Дуже просто, я скористався функцією на Mapire "виміряти відстань". Погрішність невелика і ближчих будівель немає тому й висновок ще це є одна і та сама споруда. Але на цьому всі цікавинки не закінчуються. Нам відомо що в'їзд був на замкове подвір'я був з півдня, але на карті модна помітити що з заходу через рів перекинутий міст (?) тобто з тієї сторони також був в'їзд, але він не підходить до концепції сучасного замку тому я вважаю що це збереглось ще від первісного дерев'яно-земляного замку а на місці будівлі поблизу могла бути в'їзна брама. З чим згідні? А з чим ні?

Взято звідси:

Запропоную частину експлікації до мапи Кам'янця Подільського 1633р, котра представлена на самому початку теми. Експлікація написана латиною. Отже: A. Civitas Kamieniec Podolia in rupibus, situ fortissima. B. Arx C. Nova munitio. D. Castra Nostrorum. E. Munimentum, circa quov in templo, reservati pulveres. F.G. Munimenta nostra. H. Quartum. M. aciem tegens formatam, defendensque nostram. I. Quintum et ultimum, ex emenentia montis, hostium campo undique damnum inferens.. K. Agmen militum Principis Wiszniowiecki. L. Campi Ducis.

Немножко от себя В конце 1990-х команде польских исследователей, получивших грант на сбор картографической информации об укреплениях на землях Украины, Беларуси и Литвы (т.е. на землях, ранее входивших в состав Речи Посполитой), удалось собрать внушительную коллекцию из как минимум 276 планов 116 городов (80% из них находятся на территории Украины). В 2001 г., как итог этой работы, был издан каталог, который состоит из 2-х основных разделов - общего списка 276 планов и более размашистого раздела, в котором были опубликованы 58 планов с некоторыми пояснениями. Тут стоит отметить, что кураторами как исследования, так и выпуска каталога были Тадеуш Поляк и Ян Лешек Адамчик - известные польские исследователи, часть своей карьеры посвятившие изучению укреплений Речи Посполитой в том числе и на территории Украины. Интересно, что через несколько лет после выхода каталога Ян ЛешекАдамчик, опираясь на полученные в конце 1990-х обширные данные, выпустил свою довольно известную монографию Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku (2004), плотно касающуюся темы укреплений Украины. К сожалению, обоих авторов уже нет в живых, потому не приходится рассчитывать на то, что они продолжат заниматься темой укреплений Украины, и тем ценнее те работы, которые они успели издать. Парадоксальным кажется то, что столь ценный каталог был издан мизерным тиражом в 150 экз., а если учесть, что дело было аж в 2001 г., то будет проще понять, почему каталог не только быстро получил статус редкого издания, но при этом даже не успел приобрести хоть какую-то известность, так что его часто вообще не ищут, поскольку даже не знают, что он существует. Я, кстати, также не знал о его существовании, пока мне о существовании каталога не поведал Илья Литвинчук (за что ему, к слову, большое спасибо), а узнав, потратил ещё несколько месяцев, пока выловил экземплярчик на аукционе. Так что если таким образом авторы хотели популяризировать результаты проведённой работы, то формат для популяризации явно был выбран не самый удачный, а больше это похоже на какую-то публикацию, выпущенную чуть ли не для отчётности, для галочки. Несомненно, большой ценностью обладает уже один только список обнаруженных планов, поскольку он укомплектован наводками на места хранения планов/карт, а с наводками можно уже и цифровые копии получить или даже ознакомиться с источниками непосредственно в тех учреждениях, где они хранятся. Список в полном виде привёл выше, так что милости просим пользоваться. Что касается раздела, где были опубликованы 58 планов, то он мне показался очень странным и даже несколько неряшливым. Вот что мне не понравилось: Приведены чёрно-белые копии планов. Многие из планов приведены фрагментарно, кусками. В подборке есть не только планы, но также гравюры/литографии с видами городов, а это, как по мне, вообще отдельная тема. "Калибр" укреплений скачет - на одних планах приведены города в полном виде, на других - отдельные укрепления (к примеру, замки или монастыри). Экспликации практически во всех случаях отрезаны, и хотя их приводят в сопроводительном тексте, но только в переводе на польском языке. Анализ планов сводится к одной-двум строчкам авторских примечаний. Конечно, можно и самому сделать анализ, но проблема в том, что авторы в своём распоряжении имели полноценные цифровые копии планов, тогда как в издании они приведены в обрезанном и уменьшенном виде, в чёрно-белом цветовом оформлении, с ухудшенными визуальными характеристиками и т.д. Таким образом, информации для анализа у читателей каталога, конечно же, меньше, чем у авторов издания. Планы не сопровождаются информацией, в какой стране в наши дни находятся укрепления, показанные на планах, не говоря уж о том, чтобы уточнить название населённого пункта. И т.д. Подготовка плана к публикации выглядит крайне просто - режем кусок, приводим название плана, место хранение, переводим экспликацию и даём одну-две строки авторских примечаний. При такой несложной процедуре можно было и все 276 изображений в таком формате выпустить, поскольку для подготовки планов к публикации на таком уровне можно было даже студентов привлечь, и они бы вряд ли сделали хуже. В общем, видно, что была проделана большая работа по сбору самих планов, но совсем не видно, чтобы большая работа была проведена по подготовке каталога. Впрочем, суммарная ценность информации, предоставленной авторами, всё же с лихвой перекрывает недостатки выпущенного каталога, потому и издание в целом всё же можно считать ценным источником.

Можливо карта Боплана може трохи внести ясності? Так буде зрозуміліше

Городище распахали в 70 годах. Я провёл там детство и бабушка называла это место банячок, потому что выглядело как перевёрнутая емкость с четкими краями. Лет 5 назад ещё оставались очертания городища.

Подборка фото макета Общий вид: Замок: Центр города с ратушей и Троицким костёлом, а также замком на заднем плане: Центр города, Троицкий костёл, ратуша:

Overwinning van Wladislaus Wasa, Francesco Villamena, after Antonio Tempesta, 1621-1660

Не пройшло і сто років. Посилання на гугл-диск

Николай Петров, Тадеуш Новак и Александр Прусевич о плане 1633 г. Вот что писал о плане историк Николай Петров, много лет плотно занимавшийся темой Каменца. Как и многие другие исследователи, Н. Петров в первую очередь обращал внимание на изображение города, показанные на плане, тогда как укрепления лагеря и другие фоновые объекты им, похоже, не анализировались, да и с варшавской копией автор, похоже, не был знаком в оригинале, знакомился с ней только по тем изображениям, которые были приведены в публикациях других авторов. Текст экспликации ему также, вероятно, не был известен, поскольку М. Петров отметил, что с его чтением у него возникли сложности. 1. Малюнки і гравюри Кам'янця-Подільського XVII - XVIII ст. як джерело для вивчення історичної топографії міста // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 11. — С. 64-78. В статье был приведён рисунок фрагмента плана (рис. 1, упомянутый в тексте), опубликованный Александром Прусевичем: 2. В своей итоговой монографии "Місто Кам'янець-Подільський в 30-х роках XV—XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку. Міське і замкове управління" (2012) М. Петров привёл (стр. 64) данные, ранее опубликованные в статье 2009 г.: В тексте монографии этот план может упоминаться не раз, но сходу вспомнил пока только об этом упоминание во вступительной части книги. Следуя по наводкам М. Петрова, находим упоминание этого плана у Александра Прусевича в его книге Kamieniec Podolski : szkic historyczny (1915). В тексте, на стр. 12, автор всего в одном предложении упоминает нужный нам эпизод: Перевод: На стр. 8 опубликован фрагмент плана: Второй источник, упомянутый Н. Петровым, это статья военного историка Тадуша Новака "Fortyfikaciе i artylerij Kamieńca Podolskiego w XVIII w." (1973), посвящённая обзору укреплений и артиллерии Каменца. Там был опубликована варшавская копия плана целиком, а также приведён отдельный фрагмент, на котором можно рассмотреть город. Есть также исходные данные о местонахождении этого изображения: В тексте статьи о плане сообщается следующее: Перевод: Как видим, в отличие от всех выше приведённых источников, Т. Новак чётко сообщает, что Варшавский план - это копия 19 века, но при этом Парижский план он предварительно был склонен считать оригиналом 17 века. Сравнив фрагменты нескольких планов, можно удостоверится, что, во-первых, А. Прусевич явно делал свой рисунок с парижской копии, а не с варшавской, и, во-вторых, можно чётко увидеть, что в деталях варшавская копия не особо точно повторяла парижскую, потому она ещё и по этому критерию уступает оригиналу:

Если отзеркалить рисунок 1633 года, то лагерь тоже на севере. И повороты реки совпадают

Взгляд с земли и с высоты: Единственный более-менее удобный подход к городищу расположен с северной стороны, в районе места, где некогда находились ворота укрепления: Городище довольно крупное - диаметр его площадки ок. 95 метров, и это без учёта ширины рва. И, тем не менее, если не знать, что там есть городище, то легко можно проехать/пройти мимо, поскольку с земли участок выглядит не очень презентабельно. Холмик, поросший кустами и молодыми деревьями, это участок, где некогда была братская могила: По фото этого не видно, но на самом деле внешний склон террасы довольно крутой, эскарпированный. Высота вала колеблется от 2 до 3 м. Как мы знаем из отчёта М. Кучеры, некогда поверх площадки существовал ещё и вал, а у подножия был ров. Вал, при ширине в 15-18 м., должен был быть весьма массивным, а ров - глубоким, раз он смог вместить в себя объём этого вала, который был сброшен каким-нибудь бульдозером к подножию. По фото это не видно, но эскарпированный склон достаточно крутой, потому подняться на площадку и в наши дни не так уж и просто. Поскольку городище вплотную облеплено огородами, и не очень хотелось всполошить целый микро-район прогулками по кругу, взбираемся на площадку. Мозг пытается осознать парадокс - вроде это городище является национальным достоянием, вроде принадлежит всем, и мне в том числе, но при этом, что всё вокруг, что площадка уже разделено и поделено, и куда не ступи, ты уже на чужой территории, будто в чужой огород залез. Здесь кажется фантастикой такая обыденная для европейских стран практика не только охранять сам объект, но и создавать вокруг него буферную зону, способствующую как охране объекта, так и его осмотру гостями. Находим на островке, в зарослях, старую охранную табличку, установленную на уровне земли: Зная, что такие объекты лучше всего раскрываются с высоты, взмываем вверх, и получаем много сведений о расположении объекта на местности, о степени сохранности памятника на разных участках, видим, как пострадало городище с западной стороны, где частично терраса и вал были срезаны, частично наоборот - выворочены наружу, различаем еле заметные впадины на месте рва, видим, как плотно огороды взяли городище в осаду: Такой интересный и практически неизученный объект и такая бесславная участь - пребывать в забвении и умирать под ударами инструментов огородников.

На Google Earth есть спутниковый снимок от 9 апреля 2013, интересный тем, что там показана местность под снегом, подчёркивающим рельеф: