Таблица лидеров

В люстрації королівський маєтків 1665 року є опис замку в Червоногороді, на щастя поляки відсканували всю Коронну метрику, де ця люстрація зберігалася, точніше її пізніша копія. Опис цієї люстрації наступний: AGAD. – Metryka Koronna, Lustracje. – Dzial. XVIII. – Sygnatura 74. - s.259-265 Посилання на скани Власне уривок про замки:

Так что же показано на плане? Тем, кто был в Збараже и скорей всего видел только Збаражский замок (и полагал, что именно вокруг этого замка и вертелись все события осады, как это показано в "Огнём и мечом" Ежи Гофмана), план может показаться сосредоточением хаоса, тогда как сотрудникам заповедника "Замки Тернопілля" план наоборот, вероятно, покажется очень даже понятным, поскольку у них есть понимание, где находится замок, где был город, и где происходили основные события 1649 г. Таким образом, у большинства, вероятно, всё же возникнет вопрос, а что именно мы видим на "Берлинском плане", и на этот вопрос начнём отвечать в картинках, используя все доступные на данный момент копии плана. На плане видим систему укреплений Збаража, расположенную на двух берегах реки Гнезна (№1). Между участком города и участком замка показа искусственная дамба (№2), благодаря которой создавался так называемое Базаринецкое озеро (укр. Базаринецький став) №3. Дамба также служила главной коммуникационной артерией, связывающей две части одного оборонного комплекса: Систему долговременных укреплений Збаража образца конца 1640-х гг. условно можно разделить на три участка: город (№1), предградье (этакая буферная зона между городом и замком) №2 и замок (№3), который был мог служить одновременно и в качестве резиденции, и в качестве городской цитадели: Внутри городских стен показали только одно сооружение - Бернардинский монастырь, который, кстати, был приспособлен к обороне, и, возможно, именно потому его и отметили на плане, как один из опорных пунктов: На участке Предградья то ли в процессе осады, то ли ещё раньше была построена батарея (№1), которая (судя по направлению большинства амбразур и толщине брустверной стенки) обстреливала в основном тех, кто осаждал город: Теперь перенесёмся на другой берег реки, где и протекали главные события битвы. Здесь поляки соорудили огромный по площади укреплённый лагерь, примыкавший к участку укреплений замка. Основные действия осаждающих сводились к многочисленным атакам на этот лагерь, и под напором осаждающих территория лагеря несколько раз сокращалась, а осаждённые, отступая к замку, строили на пути неприятеля новые линии укреплений, в результате чего к концу осады первоначальный участок лагеря оказался как бы поделён на четыре сектора. Вот на этой схеме, составленной на основе гравюры Вильгельма Гондиуса, показана общая картина отступления поляков к участку замка: Источник: "Паўстаньне Хмяльніцкага: ваенныя дзеяньні ў Літве ў 1648—1649 гг." (2008), стр. 136 Ориентировочная линия самого раннего и самого обширного контура укреплений лагеря, усиленного каким-то самостоятельным вспомогательным укреплением №1 (возможно, одним из командных пунктов), который по размерам даже несколько превосходил Збаражский замок: Когда одна из внешних линий укреплений была потеряна, территория лагеря сократилась: Новые атаки привели к очередному сокращению участка лагеря: И уже на последней стадии осады участок лагеря располагался непосредственно под стенами замка и предградья, однако основные бои всё ещё происходили в вдоль линии укреплений лагеря: В описаниях осады неоднократно сообщалось о том, что казаки напротив укреплений польского лагеря насыпали огромные валы, часть которых по высоте превосходила укреплений осаждённых. Важно то, что эти уникальные валы также отражены на плане. Вот они вокруг 3-й линии укреплений лагеря: Такие же валы были были насыпаны вокруг укреплений города: И, наконец, после прорыва третей линии обороны, валы появились напротив последней линии укреплений лагеря: Збараж так и не пал - узнав о подходе войск Яна II Казимира, Хмельницкий меньшую часть войска оставил создавать видимость продолжающейся осады, а большую часть направил навстречу войску Яна II Казимира, что в конечном итоге вылилось в Зборовской сражение, которое в свою очередь увенчалось Зборовским мирным договором. Так закончилась одна из самых знаменитых осад в истории Украины 17 века. Наличие на плане многочисленных примечаний, отмеченных буквами и другими символами, подразумевает наличие некой экспликации, которая должна была сопровождать источник, но о её в нашем распоряжении нет, известно лишь, а обе польские публикации плана обходились без расшифровки различных символов/пометок, размещённых на карте. В лучшем случае уточняли, что А - это город, а B - участок замка. Что касается других буквенных обозначений (C, D, E, H и др.), расположенных вдоль линий укреплений польского лагеря, то рискну предположить, что с их помощью обозначали различные воинские подразделения, которые обороняли эти позиции. Помимо этих общих обозначений, план содержит массу других сведений о внешнем виде и планировке Збаражских укреплений, как долговременных, так и укреплений лагеря. Так, к примеру, видим, что в середине 17 века корпуса замкового дворца окружали небольшой открытый дворик (в наши дни корпус замкового дворца внутреннего дворика не имеет): В правом нижнем углу плана видим татарский лагерь: В верхней части виден лагерь казаков: Кстати, обратите внимание на интересную особенность плана - он рассчитан на восприятие не с одной стороны, а как минимум с двух, потому различные рисунки и надписи в нижней части плана сделаны для тех, кто захочет оценить ситуация со стороны татарского лагеря, а если захочется оценить ситуацию с противоположной стороны, то план можно перевернуть (или обойти его если, к примеру, представить, что он лежит на столе) и убедиться, что рисунки с надписями в этой части плана показана так, что с этой стороны также удобно воспринимать картину. О том, что план считался точным фиксационным документом свидетельствует наличие масштабной шкалы: Так что, источник весьма интересный, как с точки зрения визуализации общей системы укреплений Збаража, так и с точки зрения многочисленных деталей, анализом и толкованием которых теперь могут заняться все желающие.

Я не могу похвастаться хорошим знанием Летичева, но наивно полагал, что основной набор его укреплений мне известен - был замок, превращённый в монастырь, были городские укрепления, а также Михайловская церковь, вероятно, первоначально была приспособлена к обороне. На этом вроде как всё. И вот внезапно в издании Fortyfikacje miast na wschodnich kresach dawnej Rzeczypospolitej - przed 1772 r: materiały kartograficzne (2001) нахожу неизвестный мне "План поветового города Летичева ... выполненный в 1798 г.", а на этом плане, помимо всего прочего, чётко показан вал, очерчивавший круглую в плане площадку: Из сопроводительной информации узнаём, что оригинал плана хранится в РГВИА, ф. 846, оп. 16, д. 21528.5, л. 83. Насколько я понял, в издании приведён фрагмент плана, поскольку часть надписей отрезана, отсутствует и экспликация, хотя упомянутое польское издание её приводит, правда, в переводе на польский язык. Так вот, заинтриговавший меня объект подписан в экспликации снабжён такой подписью: Конечно странно переводить на русский текст, который ранее был переведён с русского на польский, и потому при двойном переводе первоначальный текст, конечно, должен исказиться, но не имея оригинала, пока будем довольствоваться тем, что есть. Итак, при переводе получаем нечто подобное: Получается, что внутри старых валов находился некий административный центр, что уже само по себе интересно, поскольку подобный учреждения часто размещались на участках замков. Упомянутый в экспликации граф Марков - это Аркадий Морков, которому после Первого раздела Речи Посполитой и перехода части Подолья под власть Российской империи, Екатерина II передала Летичев. Всё в том же издании сообщается: Т.е. автор(ы), анализировавший карту, пришёл к выводу, что это круглое укрепление является "замком, окружённым валами". Классическая версия истории Летичевского замка сообщается, что в последней четверти 16 века вместо старого замка был построен новый (тот самый, башня и часть стен которого уцелела до наших дней), но ранее мне не попадалась информация, что старый замок мог находиться на другом участке, и тем более не встречал я сведений о том, что вал старого укрепления ещё можно было увидеть на рубеже 18-19 веков. Старый Летичевский замок был не самым старым? Источник Старое укрепление, показанное на плане, выглядит довольно архаично, потому возникает вопрос - может первоначально это было какое-то городище 12-13 вв., укрепления которого позднее могли реанимировать литовцы или же поляки? Судя по плану 1798 г., админ. центр внутри валов очень удобно расположен относительно рыночной площади - разрыв в валу, где, очевидно, ранее находились ворота, ориентирован на специально не застроенный угол площади, в двух других углах рынка расположены другие ключевые постройки - уже упомянутая Михайловская церковь и старая деревянная Успенская церковь (она сгорела 9 апреля 1854 г.). Сразу несколько важных путей Летичева проходили по касательной к старому укреплению, потому оно явно находилось в центре городской жизни. Пройдя через разрыв в валу, можно было попасть на внутренний двор, окружённый по периметру довольно симметрично расположенными зданиями: Тут стоит сделать отступление, чтобы объяснить, почему раньше этот объект не попал в поле зрения. Дело в том, что вменяемые старые карты Летичева мне ранее на глаза не попадалось, а та же карта Шуберта (1867-1868) мало того, что выполнена на 70 лет позже карты из РГВИА, так ещё и нормальной детализацией похвастаться не может: Источник Знакомые мне письменные источники также не особо афишировали присутствие в городе каких-то валов, а если какие-то упоминания старого замка и попадались, то связывал их с участком каменного замка/монастыря, а не с каким-то другим. Чтобы было понятно, где ориентировочно стоит искать место старого укрепления, набросал такую вот схемку: Как видим, к сожалению, в нужном месте всё застроено, потому, вероятно, и следы укрепления могли полностью стереться, но может какой-то намёк на их существование всё же получится отыскать? Также было бы интересно узнать, как именно застраивался этот участок, чтобы выяснить, когда/ради чего валы срыли. Поскольку валы существовали как минимум до конца 18 века, есть надежда, что их упоминание попадётся в каких-то источниках, которые также смогут внести ясность в историю с этим загадочным укреплением. Продолжение следует...

Доброго дня всім, хто цікавиться Амадокою. В даному відео наведені результати наших досліджень по цій темі. Якщо цікаво - перегляньте.

Замок (Замочок) Вищезгадано що замок розташовувався десь на ділянці фабрики але через її обширну територію постає логічне питання: де саме розташовувався замок на території фабрики? Червоним підкреслено будівлі які не показані на кадастрі. Зеленим показані будівлі які показані на кадастрі Мапа:GesherGalicia.org Отже, можна досить легко «почистити» цю ділянку від будівель які збудували вже після 1847-го року (час розробки карти). В південній частині, ми бачимо що будівля з Г-подібною формою, була раніше П-подібної форми (як показано на кадастровій карті). Ця П-подібна будівля була приблизно 50 метрів в ширину і 80 метрів в довжину (або 70, якщо довіряти Second military survey). Сучасна будівля (Г-подібна) має розміри 55x55, але якщо додати західне крило на 15 метрів в ширину (така ширина з західної сторони), то ми отримаємо П-подібну будівлю з розмірами 55x70. Тому, я вважаю що на кадастровій карті 1847-го року зображена саме ця будівля. Але постає питання чи саме вона зображена на карті Фон Міга? Давайте розглянемо ділянку фабрики на оригіналі карти Фон Міга (дякую @Filin) В західній частині ділянки зображена квадратна будівля (сумніваюся що це була цілісна структура, скоріше чотири відокремлених крила) з явно домінуючою будівлею з заходу цього двору. Цей двір, скоріше за все й був збудований прямо на місці замку. А домінуюча будівля була палациком. Як бачимо, ця будівля значно менша від тієї про яку мова йшла раніше. Тим паче, що цей двір знаходився західніше по відношенню до парку, а ще в східній частині мала поміститися Т-подібна будівля. Одним словом, Г-подібна будівля не могла бути зображена на карті Фон Міга через свої надто великі розміри та надто центральне розміщення. Значить замок мав бути менших розмірів і знаходитися західніше. Мені здалися досить цікавими якраз ці три маленькі будівлі, а особливо центральна (підкреслена червоним): Червона будівля цікава через схожість до тієї будівлі що показана домінуючої на карті Фон Міга Синя - тому що на карті Міга можемо побачити будівлю вище замкового двору Зелена - тому що мені зразу спало на думку що це могла бути башта, але жодних доказів для цього немає. Очевидно, що та головна (середня) будівля була збудована вже тоді коли замок втратив свою оборонну функцію і був перебудований на палац (той виступ міг бути наприклад ґанком). Але, на жаль, в нас немає іншого представлення про конфігурацію замку, окрім його стану на кінець 18 ст. Тому будемо відпиратися від карти Фон Міга. Якщо трішки пофантазувати то можна уявити собі що показаний на карті Міга замковий двір міг виглядати якось-то так: Зображена будівля мала 20 метрів в довжину тому внутрішній двір замку міг бути приблизно 30x30 метрів (якщо враховувати що вона показана домінантною). Якщо додати вал і рів, то получиться може 40x40 метрів. При таких розмірах буде коректніше говорити про замочок, а не замок. Міські укріплення Завдяки карті Фон Міга міський вал досить чітко локалізуються вздовж вул Павла Тичини. Навіть на час складання карти (1781-1783 рр) єдиним способом потрапити до центру Монастириськ було через сучасну вулицю Тараса Шевченка. Це дозволяє нам досить легко встановити розташування єдиних міських воріт на цій вулиці, біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Тлумачення: Зелений квадрат - в`їздна башта Синій відрізок - вал Червоний - храми *Потрібно не забувати й про те що перед валом мав бути рів (там де розташовані зараз будинки вздовж вул. Павла Тичини) і що на валі мав бути частокіл. ** Це дуже спростована схема, тому зовсім не точна Попри те що північний відрізок валу не дожив до кінця 18 ст. мені видається очевидним що вал сполучався з ділянкою храму на місці якого тепер стоїть церква Успіння Пресвятої Богородиці (збудована у 1751 р., колишній костел). Попри те що мені не вдалося знайти згадок оборонного чи бодай кам яного храму перед побудовою цього костелу, я вважаю що цей храмовий комплекс відігравав значну роль в обороні містечка (подібно до Гусятина чи Зборова). По-суті ділянку храму було достатньо сильно укріпити лише зі східної сторони бо з півночної був різкий схил і ставок. Важлива роль церков в міських укріпленнях була зумовлена передусім, тим що замок був відокремлений від міста і тому він не міг слугувати за цитадель для міського населення. Тому, міщанам приходилося б згруповуватися в храмі/ах в разі нападу. Підкріпленням міського валу могла й слугувати південніша церква (розташована в південно-східному куті торговельної площі). Але тут ситуація дуже туманна, тому що ця церква зникла в кінці 18 - поч 19 ст (на кадастрі 1847 р її вже більше немає). Мені не вдалося знайти жодної інформації про цей храм (навіть імені). Все що ми знаємо це те що станом на кінець 18 ст. вона була кам`яною і знаходилася зразу за укріпленнями (в схожий спосіб до церков в Козлові). Тому, оборонне минуле цього храму (та його комплексу) може бути суто гіпотетичним, через те що в нас немає навіть доказів його існування до кінця 18 ст. Отже міські укріплення складалися з валу, міських воріт та двох храмів. Жаль що північний відрізок не зберігся до створення карти Фон Міга, тому що сполучення вал+в'їзні ворота+храм мало виглядати досить цікаво. Тепер можна лише гадати як це було. Монастир На оригіналі карті Фон Міга можна помітити якесь укріплення в урочищі (південніше від міста): Воно розташовувалося десь в цьому районі: Важко зробити пряму прив'язку цього об'єкту але я думаю що це могли бути залишки укріплень легендарного монастиру від якого й походить назва Монастириська. По легенді, засновник міста впав у розпач через втрату своєї жінки і перебудував свій замок на монастир. Отже останній мав по легенді бути укріпленим. Правда, перебудови могло не статися, або ж в випадку цього укріплення, воно могло бути збудоване пізніше ніж монастир. Варіантів повно. Для того, щоб розв'язати це питання потрібно встановити точне місцезнаходження монастиря, тоді стане ясно що це було за укріплення. Отже, для захисту Монастириськ було споруджено замочок, вал та можливо дві церкви (для оборони зі сходу) та укріплений монастир (колишній замок) (для захисту з півдня). З півночі Монастириська були захищені ставком а з заходу річкою. P.S. Залишається багато питань щодо історії, архітектури та функціонування цих укріплень (наприклад чи приймали церкви участь в обороні), але це вже питання для інших тем:)

Ось такий план фортеці потрапив на очі в "Mapy i opisy dróg w Galicji 1807-1827"

"Regni Poloniae, magnique ducatus Lituaniae omniumque regionum juri polonico subjectorum novissima descriptio" (1659): Джерело

Палац XVI ст., або "палац Сенявських - Чарторийських" (таке визначення закріпилося на загал) - це частина комплексу Меджибізької фортеці, до якого входить кілька елементів. Традиційно та досить умовно за його складовими частинами закрипилися назви "Головний корпус", "Флігель", "Кругла вежа", "Бастіон" (однозначне визначення назв об'єктів це окрема тема). Зараз - мова саме про "головний корпус" - саме той, що реставрується. Періодизація окремих складових частин палацу становить проблему внаслідок численних перебудов, останньою з яких була перебудова 1818-19 рр., ініційована Адамом Єжи Чарторийським. Для ознайомлення з історіографією питання та сучасним (на 2018 рік) станом поглядів на еволюцію палацу адресуємо до збірника статей Палац Сенявських - Чарторийських в Меджибожі. Історико-архітектурні дослідження та реставрація. 2018 рік . Це видання не дає остаточних поглядів, а пропонує матеріал для ознайомлення та дискусії. В процесі підготовки перебуває продовження видання, з матеріалами досліджень станом на початок 2019 року. Один з аспектів, який не ввійшов у збірник 2018 року про палац Сенявських - Чарторийських - це гіпотеза про наявність станом на XVI або XVII століття двоповерхової аркадної галереї вздовж фасаду палацу. Кілька об'єктних підтверджень цієї гіпотези подано в статті До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея . Місця, де розташовано залишки зрізаних вапнякових опор для склепінь галереї Вірогідний аналог вигляду палацового корпусу - Стара ратуша в Простейові, Чехія У наявних матеріалах досліджень Є. Лопушинської (велися на кінець 1980-х - початок 1990-х рр.) про галерею нема жодного натяку. Вона досить суттєво змінює вигляд палацового корпусу станом на відповідний період. Коли ця галерея зникає - запитання залишається відкритим. В чому, однак, нема сумніву ні в кого - це що палац в його наявному вигляді сформовано шляхом добудови та перебудови більш ранніх споруд, можливо, ще литовського періоду. Лише не раніше другої половини XVI ст. він набуває більш-менш знайомого нам вигляду. Не дуже певними виглядають гіпотези про те, що палац набуває сучасного вигляду саме в часи Миколая Сенявського, як і те, що саме в той час до сучасного вигляду розбудовується весь замок, хоча саме так подається еволюція палацу і замку починаючи з Вікіпедії )). Не відповідає дійсності й "вікіпедійний факт", що Меджибіж із замком потрапляє у приватну власність з 1540 р., починаючи з того самого Миколая Сенявського, і саме відтоді розбудовується. Адже Миколай Сенявський став повним власником Меджибожа десь в період 1540-1546 рр., частинами викупивши його у братів Зборовських. Зборовські володіли Меджибожем з 1535 р., отримавши його від Яна Сененського, кам'янецького каштеляна, який володів ним з 1522 р. Сененським Меджибіж, очевидно, належить з більш ранніх часів. Так, Анна з Сененських близько 1495 року, виходячи заміж, принесла у посаг чоловікові Фридерику Гербурту Меджибіж та Олесько, і Гербурт володів ними до загибелі у 1519 році. Ескіз цієї історії див тут. Ці періоди потребують уточнення, але імовірно, що ще до Сенявських, зокрема за володіння Фридериком Гербуртом, Меджибіж, його замок та палац мали період сприятливий для облаштування. Відтак, треба над цим добре подумати... )

Очень долго я тянул с этой публикацией - всё думал, что успею узнать больше деталей, больше подробностей об исследованиях и много другой информации, и вот теперь понимаю, что опоздал, поскольку Ольги Анатольевны с нами уже больше нет и продолжение начатого ей рассказа я уже больше не услышу. К счастью, от автора я всё же успел получить некоторые материалы по проекту, которыми и хотел бы с вами поделиться. Исследованием Сутковецкого замка О. Пламеницкая занималась в 1979-1981 гг. Это был её дипломный проект в Художественном институте. В основном об этих исследованиях мы знаем благодаря статье "Сутковецкий замок", которая была опубликована в сборнике "Архитектурное наследство", №39, 1992 г. Там, помимо авторского взгляда на история развития укреплений замка, а также их датировку, представлены несколько иллюстраций из дипломной работы, однако всё же эта публикация не показывает, насколько детальными и сложными были проведённые исследования, и каким эпическим иллюстративным материалом тогда обзавёлся призабытый замок, от которого сохранилась лишь одна из башен. Защита диплома, состоявшаяся в 1980 г. (автору тогда было 24 года), выглядела эпично: Комиссия и слушатели: В рамках проекта, помимо массы различных изображений, также было создано ряд макетов (где всё это сейчас?). В рамках проекта предлагалось в долине между двумя мысами разместить село-музей народной архитектуры: Исследованиями знаменитой Сутковецкой церкви на тот момент О. Пламеницкая не занималась и потому на проекте памятник показан в том виде, в котором её облик представлял архитектор П. Юрченко, т.е. с двумя щипцами, без явно выраженного боевого яруса и т.д. В дальнейшем О. Пламеницкая, базируясь на собственных исследованиях храма, сформировала иной образ церкви. Но об этом как-нибудь в другой раз и в другой теме. А в таких условиях проходили исследования. Это О. Пламеницкая в Сутковцах в 1979 г.: То, что было показано на стенде во время защиты диплома, в целом выглядело вот так: План застройки в центральной части села: Общий вид на замок, занятую сельской застройкой долину и церковь на соседней возвышенности: Общий вид на северный и восточный фасады замка (крайняя башня слева - это та, которая дожила до наших дней): Разрез с видом со стороны внутреннего двора на восточную линию укреплений замка, надвратную башню и две угловые башни (западную и северную): Надвратная башня в разрезе: План 1 яруса: План 2 яруса: План 3 яруса: Единственная уцелевшая (восточная) башня замка в разрезе. Здесь показаны некоторые интересные архитектурные особенности постройки (планировка бойниц, каналы для отвода порохового дыма и др.): Если представить, что вот это всё лишь адаптированная для демонстрации информация, собранная о замке, то можете себе представить, сколько всего осталось за кадром - схем, чертежей, фото, рисунков, эскизов и других материалов, не говоря уж об множестве авторских наблюдений, небольших открытий и не высказанных гипотез. Собственно, весь тот массив информации, который грозно на меня посматривал из-за фасадной части этого дипломного проекта, как раз и объяснят то, почему я так и не смог полностью погрузиться в эту тему - там можно было легко утонуть в материалах, ведь то что показал выше - это лишь вершина айсберга, правда, очень красивая. Печально осознавать, что тогда, чуть более 40 лет назад, замок, кажется, был ближе к возрождению, чем наши дни, и в куда большей степени, чем сейчас, привлекал внимание исследователей. С тех пор никаких радикальных подвижек в его исследованиях и никаких попыток вывести его из состоянии комы не было. Замок в наши дни на фото Макса Ритуса:

С версией карты фон Мига, опубликованной на сайте mapire.eu, может ознакомиться любой желающий: Однако там опубликован не оригинал, а копия карты (две версии карты в деталях немного отличаются друг от друга), и там нет военных описаний, которые дополняли графическую часть источника. Благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем восполнить пробел. Карта в оригинале: Город чуть крупнее: Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390). Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387). Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915). Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863). Mp288L: Regna Galiciae et Lodomeria e[...], nec non Bukovina geometrie dimensa Das Königreich Galizien und Lodomerien herausgeben in Jahre 1790 von J. Liesganig, 1:288 000, Lwów 1790, Wiedeń 1824. Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000). Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939).

Есть ряд планов, выполненных в рамках обмеров замка где-то в 1925-1926 гг. Сходу может показаться, что оба приведённых ниже источника приводят один и тот же документ, однако если присмотреться, то можно обнаружить массу расхождений в деталях. В статье Ольги Пламеницкой Деякі аспекти хронології та типології Бережанського замку в контексті формування урбаністичної системи міста (2011) на с. 260 были опубликовано несколько планов замка. В подписи значилось: "Бережани. Замок. Плани І та II ярусів. Обміри Політехніки Варшавської. 1925. Архів Інституту мистецтв польської Академії наук, № 170278". 1 ярус: 2 ярус: В той же статье приведено сечение южной линии замковых укреплений на линии полукруглой башни. Не исключено, что существуют чертежи сечений и других участков комплекса. Рафал Несторов (Rafał Nestorow) в своей монографии Pro domo et nomine suo. Fundacje i inicjatywy artystyczne Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich (2016) на с. 210 опубликовал три листа обмеров замка. Из сопроводительной информации есть такой вот текст с упоминанием даты, автора и места хранения оригинала: Brzeżany, zamek, rys. Z. Kędzierski, 1926. Oryg. Zakład Atchitektury Polskiej Politechniki Warszawskiej. Fot. ze zbiorów IS PAN w Warszawie. Поскольку в книжке приведены фотокопии не лучшего качества, да ещё и листы в публикации имеют скромные размеры где-то 7,5х6,5 см, так что по итогам сканирования имеем не самые чёткие и детальные изображения, однако за неимением лучшего пока и это подойдёт, тем более что здесь всё равно довольно хорошо читаются все крупные детали и даже множество мелких. 1 ярус: 2 ярус: 3 ярус:

Це окремо стояча башта можливо у свій час мала призначення як башта огляду і обстрілу навколішнього простору і як якийсь додатковий захист перед вїздом у замок. Можливо то було запланавоно щось більш масштабне в плані захисту замку, але на якйись момент часу стала зрозуміла недоцільність побудови укріплень або нестача фінаснсових чи інших ресурсів, тому була реалізована лише та одна башта. Більш детально башту і замок можна роздивитись на кадастрі 1845р. Башта зовсім не виглядає п'ятикутною швидше 8ми кутною, так принаймі вигдядає з кадастру.

До нас дошли и другие фото ворот. Вот некоторые из них: Источник Несколько фото ворот, какими я их увидел в 2007-м г. Вид с напольной стороны: И со стороны замкового двора: Как-то раз по воротам ударили странной "реставрацией", после которых они стали выглядеть так: Источник Несколько фото от Макса Ритуса. Взгляд с высоты на линию укреплений, в которую интегрированы ворота: Источник С напольной стороны арка обзавелась чем-то средним между воротами и решёткой герсы: Источник Вид на арку проезда в двух направлениях: Источник Что касается внешнего вида ворот, то этого вопроса касалась Елена Годованюк в своей статье "Оборонні споруди Поділля за інвентарем 1615 р.". Приведу данные, касающиеся ворот замка в Староконстантинове:

Дуже приємно, що піднята тема напрацювань ДП "Інститут "Укрзахідпроектреставрація" науково-проектної документації стосовно замків на теренах Західної України. Це не тільки замки. Ці напрацювання сягають початку 70-х р. XX ст. Архів Інституту нараховує біля 45 тисяч одиниць зберігання. У 2016 р. на між Управлінням культури Закарпатської ОДА та ДП «Інститут»Укрзахідпроектреставрація» було укладено Договір № 12 на виготовлення проєктно-кошторисної документації на першочергові ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи з ліквідації аварійного стану пам’ятки архітектури XIV ст. замку-фортеці в с. Невицьке Закарпатської області (охор. № 194). (перша черга проєктних робіт). Науково-проєктна документація виконана в обсязі передбаченому даним Договором та згідно погодженого замовником Реставраційного завдання. У 2019-2020 роках розпочато ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи з ліквідації аварійного стану пам’ятки, проте Інститут не залучено до здійснення авторського нагляду. Такі "деребани" (це ще можна назвати злодійством) відбуваються і на інших об'єктах опрацьованих Інститутом. Низькокваліфіковані фахівці, з купленими сертифікатами, використовують авторський потенціал наукової установи. У приватних підприємців і фірм не може бути у назві наукова установа, бо для цього є певні вимоги. Це також і замок в Жовкві, в Підгірцях, на черзі замок в Середньому на якому вже вправляються інші новоспечені "реставратори". Тендери, які проводяться на пам'ятках грубо порушують статтю 29 ЗУ «Про авторські та суміжні права» та ч.3 ст.176 КК України. Втрачається реставраційна школа створювана десятками років. Вихід один повернутися до реставрації лицем і зрозуміти, що це така сама наука, як і інші. Сертифікування фахівців, на опрацювання науково-проектної документації на об'єктах культурної спадщини, відокремити від сертифікату, що називається створення об'єктів архітектури.

Випадково натрапив на рисунок замку:

В недрах института Укрзахідпроектреставрація была сделана масса любопытных проектов реставрация замков Западной Украины, которые есть за что похвалить (к примеру, за эффектную визуализацию), а после того, как пройдёт первый вау-эффект, то найдётся и за что поругать. Большинство из этих проектов широкому кругу поклонников фортификации Украины не известна вообще, другая часть известна только фрагментарно, поскольку отдельные детали этих работ в разное время выбирались для украшения научных статей или информационных стендов. Тем приятней, когда появляется возможность увидеть проект практически целиком. К нашему счастью много лет назад Александр Волков сделал фото нескольких литов проекта по Невицкому замку и любезно согласился поделиться этими ценными материалами с нами. Об обстоятельствах создания проекта практически никакой информации нет, так что буду признателен за любый дополнительные сведения. Время создания: 1990-е гг. (более точных сведений нет) Авторы: Николай Гайда, Лидия Горницкая. Исполнитель: Я. Мартынюк. Место разработки: институт Укрзахідпроектреставрація, АРМ-3, Львов (?). Техника: бумага, тушь, перо. Лист 1. Общий вид замка, каким он должен был стать по итогам реставрации: Лист 2. Разрезы с видами на корпуса верхнего двора, несколько планов, фото с раскопок наиболее интересных участков: Разрез с видом на западное и северное крылья замкового корпуса: Разрез с видом на южное крыло корпуса: Разрез с видом на восточное крыло корпуса: План внутреннего двора верхнего замка, срез на высоте 1 м: План внутреннего двора верхнего замка, срез на высоте 4,5 м: Общий план-схема: Кстати, обратите внимание на терминологию - есть вежи, есть бастеи, но вообще нет башен. Или вот ещё момент - на фото №7 треугольный выступ внешней линии укрепления подписан как "бастион", а на плане это уже "вежа-бастея". Фото с раскопок (они, кстати, сами по себе ценны, поскольку также не относятся к категории известных): Вид на археологический раскоп, заложенный во внутреннем дворе замка, взгляд со 2-го яруса южного корпуса. Руины колодца и примкнувший к нему фрагмент фундамента круглой вежи. Фундамент квадратной вежи, найденной на территории внутреннего двора замка. Лист 3. Александру Волкову этот лист на глаза не попадался, и пока толком непонятно, был ли он вообще. На его существование намекает нумерация фото - на одном листе показаны кадры №1, 2 и 3, на другом №6, 7, 8, 9. Логично предположить, что был ещё один лист, на котором присутствовали фото №4 и 5, а также, вероятно, какие-то другие схемы/чертежи. Лист 4. Несколько фото современного (на тот момент) состояния замка, северный и южный замковые корпуса в сечении, а также план: Северный (разрез 1-1) и южный (разрез 2-2) замковые корпуса в сечении: План (срез на отметке 9,5 м) чуть крупнее:

Башта на мал. 1870-х років

Насамперед - щодо матеріалу стін замку. Він не весь з каменю - він дуже різний: від каменю до цегли (від пальчатки до клейменої цегли заводу Меджибізького військового поселення). Застосування цегли у палаці - найбільше. Зубці аттиків такого типу скрізь викладалися саме з цегли і тинькувалися. Бачимо це за своїми зразками (а маємо фрагмент зубця навіть з тих, які стояли на верху стін ДО тих, котрі довелося демонтувати) - це все цегла і тинькована поверхня. Звучали поради залишити їх так, "бо красиво" - але ренесансові зразки кажуть, що поверхня має бути затинькованою. По тиньку ще міг би бути розпис або сграфіто, і це відповідає ідеології ренесансу, але ми не маємо свідчення, що так було у Меджибожі. Тому суто тиньк. Якщо колись знайдуться надійні джерела, що там був ще розпис або кольорові рішення - наступні реставратори зможуть це без шкоди доповнити. Або принаймні показати на моделях, бо загальний вигляд відтворюється на межу 19-20 століть, з розкриттям важливих елементів попередніх періодів.

Запитання мають конкретні відповіді. Але виникли вони, очевидно, від певного нерозуміння, що ж відбувається і чому. Отже, потрібні пояснення. 1. "Ренесансної" фортеці? А хто сказав, що вона ренесансна? Не читайте Вікіпєдію. Меджибізький замок це химерне поєднання пізньої готики, елементів східноєвропейського ренесансу без жодних ознак Італії, псевдоготики 19 століття. До ренесансних фортифікацій вона має вкрай мало стосунку. Контрфорси до ренесансного замку мають ще менше стосунку. Хочете ренесансного шарму? Тоді їх треба зовсім ліквідувати, розібрати до нуля. У період ренесансу їх тут не було. Докази: вони повністю перекривають фланкуючий вогонь вздовж Південного муру, який ведеться з "бастіону", котрий саме у ренесансний період з'явився. Контрфорси - продукт 18 або 19 століть. Доказ? В їхньому тілі є ренесансний будматеріал, який використали вторинно, після знесення окремих ренесансних елементів. От тільки розібрати їх - означає наразити на небезпеку руйнування весь Південний мур разом з палацом. Тому так, як у 16 столітті, вже не є і не буде. Буде так, як у 19. Тому, що це реставрація, а не фантазія (Лопушинська, наприклад, у своєму проекті фантазувала - таким, як вона малювала, палац і замок не були). 2. "Залишки ренасансових колон" - це дійсно залишки, але автентичний вигляд палацової галереї за ними реконструюється лише схематично. Більша частина ренесансу безповоротно зруйнована десь у 18 столітті. Тому відновлення можливе тільки на макеті, а не на натурі. Бо це буде на 90% фантазія, а не реставрація. І навіть найменший наступний результат натурних досліджень перекреслить усе, що набудували. А наступні результати будуть, там вже з-під грунту "пре" таке, що не піддається жодній реставрації. Не "ренесансний" замок це точно, про художні реконструкції Лопушинської і Логвина варто забути. Тому на разі тільки консервація (за часів Лопушинської, найвірогідніше, просто б знесли все, що не вписується у проект). 3. "Мерлони" (точніше, не мерлони, а гребінь аттика) відбудовані будуть, тому що вони точно зафіксовані на іконографії - а відбувається саме реставрація зафіксованого вигляду.

Разведка на местности Читая впечатления Олега о том, какими окольными путями он прорывался на участок, я уж было приготовился к приключениям, но подъехав к нужному месту увидел со стороны дороги сразу два открытых пути (один для пешеходов, другой для въезда машин), воспользовался одним из них и вышел к замку: Рядом с домиком лесничества встретился какой-то дядька, я его спросил, не будет ли он против того, чтобы я сфотографировал замок, он сказал, что нет и тут же потерял ко мне интерес, а я остался один на один с укреплением. Как уже было сказано выше, замчище сильно заросло. Наверное где-то не меньше 70% земляных укреплений (бастионов, валов, рвов) скрыто под плотным ковром растительности. Фактически только южная линия укреплений, выходящая на участок лесничества и главную дорогу, свободна от зелени настолько, что там можно увидеть контуры двух бастионов и связывающих их куртины. С запада, севера и востока всё плотно заросло, и даже с юго-запада более-менее свободный от зарослей бастион выглядит не очень: Контуры укрепления начинают просматриваться только при взгляде на замчище с юга. Здесь уже виден фас юго-западного бастиона и линия рва: Юго-западный бастион сохранился неплохо - склоны не сильно оплыли, довольно чётко видны внешний угол, образованный фасами (лицевыми сторонами) бастиона, а также угол между фасом и фланком (боковой стороной): Вид с юга на юго-западный бастион и южную куртину: Общий вид на юго-восточный бастион, также довольно хорошо очерченный: У стыка куртины с юго-восточным бастионом воткнули туалет: Панорамный вид на южную линию укреплений замка, в кадре оба бастиона и связывающая их куртина: Общий вид на замок и юго-восточный бастион: На этом заканчивается список укреплений, доступный для лёгкого знакомства - дальше начинаются плотные заросли. Так выглядит восточный фас бастиона и примыкающая к нему секция рва: Вид с площадки юго-восточного бастиона: Вид с площадки юго-восточного бастиона на его фас и южную куртину: Участок по периметру ограждён, вероятно до того, как он был заброшен, замчище мог занимать какое-то частное хозяйство. В Романове тот редкий случай, когда бастионное укрепление больше впечатления производит при взгляде с земли, чем с высоты, поскольку если с земли можно хотя бы одну из линий осмотреть и на этой основе составить общее впечатление об объекте, а с высоты даже не сразу можно понять, что перед тобой бастионный замок. Но если присмотритесь, то, думаю, обнаружите более-менее различимые юго-восточный и юго-западный бастионы, фото которых показаны выше, а там уже сориентируетесь, где прячется всё остальное: Пояснение: Общий вид на замчище (левый нижний сектор кадра) и расположенное на заднем плане с. Романов: P.S. Совсем неподалёку от Романова, в каких-то 6,7 км к северо-западу, находится бастионный замок в Звенигороде. Оба укрепления отличаются размерами и, вероятно, временем создания, но при этом есть у них и общие черты (форма плана, формат укреплений в виде террасы, бастионы простой классической формы), так что взглянув на Звенигородский замок, свободный от растительности, можно в общих чертах представить, как мог бы выглядеть замок в Романове, если бы его высвободили из под душащих его зарослей. Замки в Звенигороде и Романове в сравнении: Замок в Звенигороде с высоты:

Опис зарваницького замку, що вдалось віднайти. Судячи з усього він був доволі просторим, якщо всередині розмістилась ще й і церква. І швидше за все церкву в Зарваниці будували із залишків церкви Аріан (це лише моє припущення)

Возможный ответ есть в книге Адама Милобендзкого "Zarys dziejów architektury w Polsce" (Warszawa, 1978). Описывая ситуацию с архитектурой контрреформации (XVII век, время нашего путешественника), Милобендзкий говорит, что в это время лишь отдельные образованные архитекторы строят гармонические дворцы, следуя профессиональным тенденциям. Бóльшую часть сооружений продолжают мастырить цеховые ремесленники из мещанской среды, которые к этой среде привыкли, и лучше сооружали мещанские дома, чем дворцы и костелы. Либо цеховые каменщики воплощали идеи заказчика как умели (если еще он соображал в архитектуре) - либо редкий профессиональный архитект с итальянским образованием (точнее, образованный на итальянских трактатах Серлио и Палладио) строил гармоничное сооружение, которое резко отличалось от общей массы. Вот как раз их нечастую работу Милобендзкий называет "итальянской модой". Похоже на записи в дневнике фон Вердума, да? И время совпадает, и контекст.

Коли археологія підтверджує попередні дослідження та здогадки - це такий захват! До того ж у тому місці, де й має бути)) А ще й прояснює те, що поки залишалося відкритим питанням. Отже, ця база колони, яка спочиває на своєму місці, свідчить, що: 1. Палац Сенявських у знайомих нам формах східноєвропейського ренесансу був побудований у середині або другій половині XVI ст. 2. Він був побудований з усім, що належить палацові за модою того часу. Головна відмінність від звичного нам уявлення - він мав біля фасаду двоповерхову аркадну галерею, яка потім зникла. Власне, фундамент цієї галереї перед нашими очима. А на фасаді є залишки арок її другого поверху. 3. Що це фундамент зниклої аркадної галереї - свідчить база однієї з колон, яку вчора розкопали на своєму ріднесенькому місці. 4. Отримали відповідь, був перший поверх галереї теж аркадним (на колонах), чи суцільно мурованим. Відповідь: аркадним, на колонах. Тепер відкритим є питання: коли й за яких обставин цю ренесансну красу з арками, корлонами і кам'яним різьбленням розібрали? Є припущення, що на початку XIX ст., але також є свідчення, що її могли розібрати вже на початку XVIII ст. Статті за темою - від першої гіпотези до впевненості у існуванні ренесансної аркадної галереї палацу Сенявських: 2016 рік: Палац Сенявських-Чарторийських у Меджибожі і замок Петера Фейгеля у Бетлановце (Словаччина): спільна типологія та історичні паралелі https://www.academia.edu/29543942/ 2018 рік: До історії ренесансу на Поділлі. Словацькі витоки стилю в архітектурі палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці https://www.academia.edu/36782271 2018 рік: До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея https://www.academia.edu/38053049/ 2018 рік: Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу https://www.academia.edu/38389586/ 2019 рік: До реконструкції палацу Сенявських у Меджибожі станом на XVI століття https://www.academia.edu/41384478/

Захотілось додати, що на карті Боплана (1630-тих років) немає села Маначин. Ось вищезгаданий регіон на карті Боплана (північ і південь перевернуті): freemap.com.ua На цій карті відмічено поселення з карти Боплана, як ми бачимо між Ожигівцями-Волочиськом та Чорним-Островом - Базалією, формується район де в першій половині 17 ст. не було поселень(Боплан відмічав навіть хутори): Для того, щоб побачити 30-ти кілометровий пустир я відмітив найближче позначені поселення з сходу: freemap.com.ua Як бачимо цей пустир пояснюється тим, що там проходив Чорний Шлях, але все ж таки це могла бути не єдина причина чому там не поселялися люди. P.S. я погоджуюсь з думками пана Білича, а цей пост є лише констатацією факту відсутності поселень в потрібному регіоні + допусканням того що це могло б бути якось-то пов'язано з озерними/болотними формуваннями в районі.

Макс Білич поделился своими наблюдениями и мыслями по теме Амадоки:

Копия карты Ф. фон Мига, опубликованная на mapire.eu, уже получила довольно неплохую известность. Теперь вот благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем ознакомиться ещё и с оригиналом карты (он в мелких деталях немного отличается от опубликованной на mapire.eu копии), а также с сопроводительными описаниями, оставленными австрийскими военными. Как мы знаем, карта Ф. фон Мига состоит из многочисленных листов, и Тернополью "повезло" попасть на стык двух листов (№380 и №381), из-за чего он оказался разрезанным на две части (стык в месте склейки виден и на копии с mapire.eu), каждая из которых был снабжена своим описанием. Ещё одна "удача" - стык двух карт пришёлся ещё и на участок Тернопольского замка, и, вероятно, по этой причине замок в сопроводительных описаниях упомянут дважды. Начнём с карты. Северная часть города попала на лист №380: Южная часть оказалась на листе №381: Описание северной секции Тернополя (№380) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939) Mp100RU: Topograficeskie karty Ukrainy (Топографические карты Украины, wersje rosyjskie i ukraińskie, 1:100 000; Kijów 2000, 2006) Описание южной секции Тернополя (№381) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: P.S. На карте также видим два села - Кутковцы и Загребелля - которые в наши дни входят в состав Тернополя. Поскольку в с. Загребелля был замочек, то ему отвели отдельную тему на форуме, и там же можно прочитать описание села 1789-1783 гг. В случае с Кутковцами также есть намёки на существование там укреплений, но поскольку это село на форуме пока темой не обзавелось, то обсудим его как-нибудь в другой раз (сразу могу уточнить, что в описании села, сопровождающем карту Ф. фон Мига, упоминания каких-либо строений отсутствуют).

Дворец ("Двор"), построенный в районе участка замочка, на австрийской карте 1869-1887 гг. Источник

Завдяки сім'ї Крісів, яка поділилася фотографією з сімейного архіву, в нас тепер є зображення буцнівського замку! На цій фотографії 30-тих років (до початку другої світової війни), на задньому плані видно квадратну башту досить масивних розмірів (не меньше десяти метрів в довжину), з двома вікнами, вони, напевно, були перебудовані з бійниць. Сім'я Кріси були дуже люб'язними і вказали місце з якого було взято фото: Тобто башта мала орієнтовно розташовуватись десь тут: Як можна було дізнатися з мого минуло річного посту, саме на цій ділянці при побудові лазні знайшли багато каміння. Тому ця ділянка це є найбільш точним розташування башти. І тепер, нарешті зрозуміло, що саме було зображено на карті Second Military Survey, це була башта і тепер очевидно, що її не розклали Серватовські в 1850-тих для побудови свого палацу. Ось ця сама башта зображена на карті: Mapire.eu Отже, маємо доказ, що частина замку (точніша ця перебудована башта) існувала ще в першій пол. XX ст. Виникає питання чи пережила башта другу світову? Можливо, саме в цей період вона була зруйнована Тепер, завдяки цій знахідці, можна буде точніше уявити зовнішній вигляд буцнівського замку, замість простих фантазій

Тиждень тому, вид на це городище з півдня з гори "Горбовище" в кілометрі від нього. Власне городище над цифрами 2019, водянки.

Рік видання: 2018 Автор: Євген Осадчий, Олексій Коротя Видавництво: Майдан, Харків Мова: українська Формат: 70х100/16 (15,6 х 22 х 1,3 см) Обкладинка: м'яка Папір: офсетний Кількість сторінок: 248 Ілюстрації: чорно-білі плани, фото, схеми Наклад: 300 прим. ISBN: 978-966-372-734-9 Аннотація: Автори: Приклади сторінок: Передмова: Вступ: Сторінки: Розташування майданів на території Сумської області: Зміст:

Нове друковане надходження: вийшла друком стаття "Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу" - у збірнику матеріалів минулорічної конференції у Львівській Політехніці. Звантажуймо.

Станишівка тогоріч (2018 р.) святкувала 400 р. Назва села походить від торговців, які тут ставали "станом" перед переходом Тетерева на Сквирський шлях.Втім, край Станишівки на величезних терасах Тетерева існує пам'ятка археології - городище Київської Русі 9-14 ст., та 14-18ст., занесена в 2009 р., в Держ. реєстр пам'яток археології, що ніяк не заважає її розбудовувати та переплановувати, вести господарську діяльність верхи плато городища. Два городища на одному місці це поширене явище, коли внаслідок руйнації верхи погарища через певний час засновують нове укріплене поселення. Цікаво, що от за Рибаковим, давні язичнецькі вірування не дозволяли нашим предкам на погарищах продовжувати чи поновлювати діяльність. Фото цього городища я завантажував в Вікіпедію років три тому. Але зимою воно звісно особливо виразне і "читабельне". Фото 1. Мисове городище в західній частині с. Станишівка, видно захисні вали та дитинець верхи. Городище ж ближче до лісу, праворуч панорами:

Вітаю колєг ,що цікавляться старовинОю Таки так, саме там де ви передбачаєте зберіглись укріплення городища. А також рештки Змієвих Валів, зображених тут ще на карті Антоновича. Фото можна побачити на Туристичному Атласі Житомирщини, який ми з колєгами-туристами укладаємо. Клікайте на маркер на карті - випливе моє фото городища

Про королівський привілей графу Яну з Тарнова. Регеста цього документа була опублікована Вєжбовським, директором Варшавського архіву давніх актів у кількатомному виданні регестів Коронної метрики (Matricularum Regni Poloniae summaria. - Pars.IV), номер регести 20286: "Король надає право Яну, графу з Тарнова, каштеляну краківському, заснувати містечко Тарнополе в запустілій місцевості Сопільче на річці Серет в Тереболянському повіті, та надати звільнення від поборів та відробітків на 15 років, війтівство надати в цьому місті Якобу Бодзановському, галицькому войському, та зробити запис у 200 флоринів." Дата документу 15 квітня 1540 року. Ось посилання власне на самий документ вписаний до Коронної метрики (AGAD. - MK. - Sygn.61. - f.290v - 291v). Щодо магдебургського права для Тернополя, то текст грамоти також існував, в тій же Коронній метриці, книзі 74а, котра, на жаль згоріла в часі Другої світової війни. Тому маємо лише регест цієї грамоти, опублікований тим же Вєжвобським в тій же Matricularum...: "Oppidum Tarnopolie Ioannis comitis in Tarnow, castellani Cracoviensis, iure theutonico fundatur triaque fora annualia pro festis Viti (15 iun.), Exaltationis Crucis (14 sep.) et Purificationiis V.N. (2 feb.) et septimanalia feriis sеcundis ibidem instituuntur". Дата 20 січня 1548 року. Бачимо нічого особливого, а) власне переведення на німецьке право, та б) встановлення трьох щорічних ярмарків та тижневих торгів по понеділках. Ніяких згадок про замок в цих документах немає. А от в привілеї Тернополю 1551 року є згадка про замок "...arcis seu fortalicii in oppido suo hereditario Tarnopol...". Регеста того документа: "Concessio itineris et diverticuli publici ex oppidis Halicz, Colomia et Kropecz in Camyeniecz et inde in alia Wolhyniae loca cum quibuscumque mercibus et praesertim cum sale per oppidum Tarnopolie Joanni comiti in Tharnow ac exercituum Regni supremo praefecto ratione aedificationis per eum arcis seu fortalicii in oppido suo hereditario Tarnopol datur. In isto diverticulo in oppido Zlothniky camera thelonearia instituitur". Опублікована тим же Вєжбовським в тому ж виданні Matricularum... Pars.V. - №5109, а також текст того привілею в Коронній метриці (AGAD. - Mk. - Sygn.79. - f.335v-336).

"Реставрувати в стилі" неможливо в принципі ніщо. Бо "в стилі" то буде просто новороб, фантазія сучасного архітектора, а реставрація має на увазі саме точне відтворення того, що було. Ані іконографії, ані інших матеріалів XVI ст. на разі немає, лише археологія та історико-архітектурні дослідження дають деяку інформацію, якої недостатньо для достовірного відтворення вигляду палацу на той період. Але ні в кого нема впевненості, що раптом якісь джерела того часу буде віднайдено - через 10, 20, 50, ... років. Зараз же найбільш ранній інвентар (текстовий опис з точки зору завгоспа) замку маємо 1717 року, найбільш раннє зображення - 1843 року. Тому концепцією реставрації прийнято відтворення вигляду на XIX століття - із збереженням та розкриттям більш ранніх елементів. Робити інакше - означало б ліквідувати частину пізніх елементів, що б позбавило палац частини його еволюції - а вона є цікавою як для фахівців, так і для відвідувачів. Періодизація та еволюція палацу, як і всього замку, насправді більш складна і багатоетапна, аніж це вважають на загал.

"Statystyczne topograficzne i historyczne opisanie Gubernii Podolskiey z rycinami i mappami" T.1 (1823), с. 289: Джерело "Jeografia wschodniéy części Europy czyli opis krajów: przez wielorakie narody sławiańskie zamieszkanych: obeymujący Prussy, Xięztwo Poznańskie, Szląsk Pruski, Gallicyą, Rzeczpospolitę Krakowską, Krolestwo Polskie, i Litwę" (1825), с. 235: Джерело "Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana" T.2 (1845), c. 1005: Джерело Також Плоскирів на карті Заноні 1772 року:

Щодо конфігурації укріплень з напільної сторони, то кожен відмічає їх в різних місцях. Так, Руслан Підставка та Петро Дем'янчук вважають що ареалом замку є ця територія: А пан @Filin відмітив в вищезгаданому звіті livejournal, орієнтовну локацію напівбастіонів зеленим: Як бачимо в пана Філіпа вона є приземлініша та, на мою думку, все одно не вірна. Тому що як ми можемо бачити на карті Фон Міга, укріплення не було прямокутної форми: Доречі, на цій мапі видно що з напільної сторони замок був дуже схожим на Горнверк. Так от після багатьох роздумів та порівнянь я дійшов до висновку що замкові укріплення розташовувалися орієнтовно так: Цікаво й те що та велика споруда на замковому подвір'ї з карти Фон Міга виявилася тією будівлею яку називають "Домом Б. Хмельницького": Як я це дізнався? Дуже просто, я скористався функцією на Mapire "виміряти відстань". Погрішність невелика і ближчих будівель немає тому й висновок ще це є одна і та сама споруда. Але на цьому всі цікавинки не закінчуються. Нам відомо що в'їзд був на замкове подвір'я був з півдня, але на карті модна помітити що з заходу через рів перекинутий міст (?) тобто з тієї сторони також був в'їзд, але він не підходить до концепції сучасного замку тому я вважаю що це збереглось ще від первісного дерев'яно-земляного замку а на місці будівлі поблизу могла бути в'їзна брама. З чим згідні? А з чим ні?

Взято звідси:

Запропоную частину експлікації до мапи Кам'янця Подільського 1633р, котра представлена на самому початку теми. Експлікація написана латиною. Отже: A. Civitas Kamieniec Podolia in rupibus, situ fortissima. B. Arx C. Nova munitio. D. Castra Nostrorum. E. Munimentum, circa quov in templo, reservati pulveres. F.G. Munimenta nostra. H. Quartum. M. aciem tegens formatam, defendensque nostram. I. Quintum et ultimum, ex emenentia montis, hostium campo undique damnum inferens.. K. Agmen militum Principis Wiszniowiecki. L. Campi Ducis.

"Труды 11 археологического съезда в Киеве" (1899):

Поповню тему гарною кадастровою картою, складеною в 1850-х роках (можливо 1854, але не раніше). Тут нам в повному вигляді розкривається план палацового комплексу із забудовою, ставами, садами і т.д. Проте найбільший інтерес викликає в мене той же "об'єкт №2". Тут бачимо зовсім не просту споруду, а якийсь мурований об'єкт доволі цікавої форми, з чимось типу садів з тильної сторони. Що це? Ну і найбільш інтригуючий напис на даній карті знаходиться на південний-захів від об'єкту №2 - "Нива під замком". Якщо вона "під замком", то з чим її співвідносити з палацом чи об'єктом №2?

Гіпотеза про брамне минуле Середньої церкви креативна, але штучна) Чому? Достатньо просто проаналізувати карти і напрямки вулиць - брама так чи інакше має виходити на вулицю, в ідеалі навіть на одну з головних, бо інакше буде багато функціональних незручностей (для трафіка й оборони). На найдавнішій відомій карті (Посареллі, 1797) добре видно, що ні з Руської (Кам’янецької), ні навіть зі Срібної не можна організувати нормальний рух від брами-церкви до ринкової площі. А з імовірною першою головною вулицею на сх. - Багатою взагалі ніяк. Зате по тій же сітці вулиць гарно видно де брама мала розташовуватись - приблизно на осі історичної Руської, на невеликій ділянці між перехрестям з Зацерковоною / Валовою та відгалуженням Острозького (кам’янецької дороги), що також нормально корелює і з залишками ровів в рельєфі дворів між Валовою / бульваром і Зацерковною / Доли, а також фунціональною необхідністю нормального проходу вздовж мурів зсередини оборонного контуру. Та й для оборонних функцій в XVI ст. воно виглядає зовсім слабенько, + не дуже розумію як воно могло фунціонально використовуватись під браму. І дивно було б - купа інформації про використання та історію побудови самої церкви збереглось, а ось про перебудову таку грандіозну і цікаву - зовсім ні :) п.с. хоча варіанти з розбором об’ємів на різні періоди звісно цікаві, але то всього лиш притягнуті за вуха необхідні умови, і аж ніяк не достатні доводи, імхо

"Опис подорожі шведського посла на Україну 1656-1657" Олянчин Д. // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, 1937 р., т. 154, с. 51-52. Описание путешествия сделал Конрад Якоб Гільдебрандт. Как видим, укрепление было действительно одним из совершенных в регионе (далее маршрут посла был в сторону Умани-Суботов-Смила, потом повернули на Чечельник).

Выше уже публиковал картину Мюнца с видом на замок, но тогда не было возможности ознакомиться с текстовыми примечаниями, которые находились на обратной стороне картины. Теперь вот, благодаря книге Jana Henryka Müntza podróże malownicze po Polsce i Ukrainie (1781-1783) можно ознакомиться ещё и с текстовой частью, которая там приведена как в оригинале (на французском), так и в переводе на польском. Техническая информация об изображении: Отсюда (помимо данных о технике и размерах) узнаём, что: На обратной стороне, помимо текста, Мюнц набросал эскиз кареты, и сделал примечание: "Указанная форма должная быть у кареты короля", т.е. по ходу дела путешественник также размышлял над более подходящей (для подобных поездок?) форме кареты. Также узнаём, что копия этого рисунка, имеющая меньшие размеры, но сохранившая ту же композицию, есть в другом альбоме Мюнца, названном "Voyage". На данный момент он хранится в Государственном историческом музее в Москве. Текст заметок/дневника французском: Перевод дневника на польский: В переводе на русский получаем следующее: Данные, как по мне, довольно интересные. Вот что хочется отдельно отметить: В тексте на французском место названо как "Rodomno". В оригинальном тексте Мюнц (он сам был офицером) использует военный термин дефиле для обозначения теснин близ замка. Из описания поездки и из текста дневника узнаём, что замок находился на дороге, ведущей от Бродов к Вишневцу, и что этой дорогой пользовались и татары, и именно для противодействия их набегам здесь и был построен замок, контролировавший теснину. Собственно, сам Мюнц, очевидно, потому и смог увидеть этот малоизвестный в наши дни замок, поскольку он оказался на пути его следования. Мюнц сообщил, что замок был построен ещё в 14 веке, но, к сожалению, нам не известно, откуда была взята эта привязка. Впрочем, быть может какая-то серьёзная основа у этих данных всё же была. В любом случае интересно, что в конце 18 века этот замок считался довольно старым. Мюнц, увлекавшийся геологией, минералогией и горным делом, сделал акцент на том, что укрепления замка были построены из известняка, добытого тут же. Необычно выглядит то, что наш путешественник оставил сведения только об одном военном эпизоде, имеющем отношение к замку, причём речь шла не о победе, а о тяжёлом поражении поляков. Поскольку Мюнц был склонен давать в своих заметках объективные и нейтральные сведения, то и в этот раз он не изменил себе. Упомянутое им поражение 1494 г. действительно имело место быть - именно в этому году татары уничтожили Старый Вишневец и его замок, который после этого более не восстанавливался, и новый город с новым Вишневецким замком после этого начали своё развитие уже на другом берегу реки. Эта история, рассказанная Мюнцом, особенно интересна тем, что в ней уже участвовал Рыдомильский замок, т.е. он был построен не позднее второй половины 15 века.

Косница образца 1781 года Из книги Jana Henryka Müntza podróże malownicze po Polsce i Ukrainie (1781-1783) узнаём, что 6 августа 1781 г. в Великой Коснице побывал Станислав Понятовский, которого сопровождал Жан Анри Мюнц, художник и вообще разносторонне развитая личность. В Коснице Мюнц нарисовал такой вот пейзаж, с видом на р. Солоницу и расположенную на ней водяную мельницу. На близлежащих возвышенностях видны курганы. На обратной стороне рисунка Мюнц оставил свои занимательные заметки об этом месте: Источник В картинке нет ничего особо примечательного с точки зрения тех, кто интересуется местными укреплениями, а вот в тексте заметок укрепления упомянуты. В книге приведён даже оригинальный французский текст (стр. 283-284) в читабельном виде: Есть и его перевод на польском: Также в книге имеется отдельная справка, сообщающая технические данные рисунка, откуда узнаём, что у этого изображения (оно находится в альбоме, который хранится в Варшаве, Польша) есть копия, находящаяся в альбоме "Voyage", который на данный момент находится в Москве, в Государственном историческом музее: Вернёмся к тексту дневника Мюнца. Переведу приведённое им описание Косницы: Из этого описания узнаём, что: В районе Косницы находилась ближайшая от Ямполя переправа через Днестр. Очевидно, переправа была старая и важная, поскольку Мюнц отметил, что именно её охраняла небольшая крепость, которая на момент его посещения была разрушена. Отдельно Мюнц отметил, что Косница на момент его посещения была "военным постом" ("Poste militaire" на французском). Мюнц может и вовсе не упомянул бы укрепление, если бы не его выгодное расположение. Потому он отдельно отметил, что в рамках программы по развитию экономики края было бы неплохо отвести этому укреплению роль транзитного склада. Отдельно в описании отмечено, что в окрестностях Косницы тогда было много курганов, некоторые из них он показал на своём рисунке. К сожалению, он не дожили до наших дней. В польском переводе упомянута просто "mała forteca ziemna z 4 bastionami", т.е. "малая земляная крепость с 4 бастионами", тогда как французский вариант выглядит несколько иначе: "fortin regulier de terre de 4 bastions". "Фортин" ("fortin") - это, вероятно, уменьшительное от крепости/форта. В отличие от польского варианта видим, что в оригинале есть слово "regulier", т.е. не просто укрепление, а регулярное (т.е. симметричное) укрепление. В польском переводе состояние крепости описано словом "zrujnowana", французская версия сообщает, что крепость представляет собой "руины" ("ruinę"). Мюнц отметил, что в Коснице производили много селитры (компонента, необходимого для производства пороха), что с одной стороны ещё раз подчёркивает военный статус поселения, с другой стороны может опять же отсылать нас к ранее упомянутым многочисленным курганам, расположенным вблизи городка, поскольку, как известно, землю из курганов особенно активно использовали в процессе приготовления селитры. Таким образом, в конце 18 века 4-бастионное регулярное укрепление хоть и было разрушено, но всё ещё было пригодно для дальнейшей службы. Сама Косница считалась военным форпостом, и была одним из центров производства селитры.

26 июля 2018 г. коммунальщики, планирующие установить боларды на ул. Леси Украинки, в старой части Ивано-Франковска, наткнулись на нижний ярус Тысменицких городских ворот (получивших названия от дороги, которая от этих ворот вела в стороны г. Тысменицы). Находка, о которой в Сети сообщил Игорь Панчишин, весьма интересная - она не только привлекла большое внимание к теме укреплений города, но также вызывала любопытство с точки зрения ожиданий - что же будет дальше и как сложится судьба этой находки? Тут стоит отметить, что ранее, в 1995 г., было обнаружено основание других городских ворот, Галицких, но этой находке не повезло, поскольку ворота наши в районе лакомого для застройщиков участка. Судя по сведениям новостей, руины ворот залили бетоном, а внутри построенного на участке торгового центра памятник презентует какая-то бутафория, этакий символический образ ворот. Но не будем о плохом, давайте лучше получим чуть больше информации о воротах, о том, как они были обнаружены, в каком виде и что о них вообще известно. Тысменицкие ворота на макете города (автор: Пётр Рычков): На плане: Участок раскопок (красный контур), расположенный неподалёку от реконструированного бастиона городских укреплений (зелёный контур): Карта Google Взгляд с высоты: Источник Стену ворот обнаружили приблизительно вот здесь, в месте стыка ул. Леси Украинки с ул. Галицкой: Google Street View 2 июля Зеновий Федункив (мы его знаем по многочисленным публикациям на тему укреплений Ивано-Франковской обл.) рассказал много интересного о находке в своей статье: 3 июля. Фото с места раскопок: Источник 4 июля. Новостной видео-сюжет: 6 июля. Новостной видео-сюжет: 6 июля. Интервью и беседы по теме: 6 июля. Место раскопок укомплектовали стендом, что очень меня радует, поскольку такой необходимой деталью у нас даже куда более значимые объекты зачастую не могут укомплектовать, а тут только начались раскопки, и вот вам, пожалуйста: Источник 9 июля. Новостной видео-сюжет: 12 июля. Ещё одно интервью по теме: 17 июля. Новостной видео-сюжет: 31 июля. Фото кладки крупным планом: Источник Помимо находок монет и всякой прочей мелочёвки (о чём упоминалось в видео) также были найдены остатки деревянных кольев, чью связь с участком укреплений ещё предстоит установить: Источник На данный момент раскопки курируют Юрий Лукомский и уже упомянутый Зеновий Федункив. В работе принимает участие 6-8 человек, археологов и волонтёров. Чиновники не мешают и даже немного помогают. В общем, пока полёт нормальный. Продолжение следует...

Порисовал тут немого с гугловской подосновы. Скромное мнение архитектора-реставратора. На мой взгляд, локализовывать Нижний город по карте Боплана не стоит так буквально. По логике урбанистики, он должен быть больше верхнего города и, потом, его валы должны прикрывать этот самый Верхний город, образуя 3 уровня защиты: городские фортификации нижнего города, городские фортификации верхнего города и замок-цитадель. Из описании исторических событий следует, что татары брали нижний город, а верхний с замком взять не могли. На плане Брацлава начала 19 века (из "100 еврейских местечек") виден рынок уже за границами городских фортификаций 16-17 веков, в то же время, реликты градостроительной структуры, зафиксированные этим планом вокруг Верхнего города и сохранившиеся поныне, свидетельствуют об урбанистических трансформациях 16-17 веков на месте предполагаемого мной Нижнего города. На том же историческом плане видно озеро, вероятно его и описывал фон Вердум и оно действительно разделяет Верхний и Нижний город, правда не на западе, а на юго-западе, если быть точнее. Следов Нижнего города, локализованных буквально по карте Боплана я не вижу, а они на плане 19 ст. должны были быть. Что касается оборонной системы - археологический план городища замка ко мне попал, к сожалению, уже после того как я сделал этот рисунок, он там более круглый. 6 башен по люстрации 1545 г из литовской метрики, мост через речушку, я полагаю, что одна из этих 6-ти башен была над воротами, но детальный метрологический анализ пока не проводил (в люстрации есть точное количество городен в пряслах между башнями, можно при желании реконструировать замок довольно точно, привязавшись к плану Виногородоской). Вокруг Верхнего города видны остатки бастионов, возможно, появились на втором этапе вокруг башен. Что касается нижнего города - тут все довольно туманно, возможно здесь еще имела место быть башенная а не бастионная система.

Владимир Мороз поделился фотографиями замчища, одно из которых послужило в качестве иллюстрации стать о Рыдомильском замке в книге "Замки і фортеці Тернопілля". Напомню, что замчище по контуру (читайте - по линии укреплений) обсажено деревьями, что и видно на фото, а вокруг следы валов, рвов, видны места, где находились башни. Вид вдоль северного склона замчища, площадка укрепления слева, а чуть правее, вдалеке, за деревьями виднеется та самая Параскевская церковь 18 века, которая видна (тоже вот так, вдалеке) на картине Наполеона Орды, показанной выше... Панорамный вид на замчище с севера, и вот здесь, на углу, возможно, как раз и находилась та башня, которую изобразил Наполеон Орда: Явно различимое утолщение-выступ земляной террасы в западной части замчища - место угловой башни, одной из тех, которые попали на картину 1781 г.: Панорамный вид на замковый двор, вместо каменных стен сейчас выступают стены из деревьев: Во время общения с владельцем участка В. Мороз узнал, что ему, гражданину по фамилии Максимович, в 1970-х колхоз выделил этот участок под застройку, после чего территорию замчища пришлось утюжить тракторами, поскольку она была не достаточно ровной. К счастью, судя по фото, всё же не всё разровняли, и археологи, которые доберутся до замка, будут вознаграждены скрытыми под землёй остатками старых укреплений, не говоря уж о других находках. Также интересно, что со слов хозяина участка, он считает это место "нехорошим", мол, энергетика здесь не очень приятная, а я вот думаю, может энергетика была бы другой, если бы к месту с многовековой историей хозяин отнёсся с большим уважением?