Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Таблица лидеров

  1. Filin

    Filin

    Модераторы


    • Баллы

      490

    • Публикаций

      4,764


  2. Arsen Замки -Тернопільщини

    • Баллы

      106

    • Публикаций

      166


  3. delimiter

    delimiter

    Пользователи


    • Баллы

      76

    • Публикаций

      47


  4. Oleh Stasiuk

    Oleh Stasiuk

    Пользователи


    • Баллы

      67

    • Публикаций

      118


Популярные публикации

Отображаются публикации с наибольшей репутацией начиная с 03/23/2018 во всех областях

  1. В люстрації королівський маєтків 1665 року є опис замку в Червоногороді, на щастя поляки відсканували всю Коронну метрику, де ця люстрація зберігалася, точніше її пізніша копія. Опис цієї люстрації наступний: AGAD. – Metryka Koronna, Lustracje. – Dzial. XVIII. – Sygnatura 74. - s.259-265 Посилання на скани Власне уривок про замки:
    6 баллов
  2. Так что же показано на плане? Тем, кто был в Збараже и скорей всего видел только Збаражский замок (и полагал, что именно вокруг этого замка и вертелись все события осады, как это показано в "Огнём и мечом" Ежи Гофмана), план может показаться сосредоточением хаоса, тогда как сотрудникам заповедника "Замки Тернопілля" план наоборот, вероятно, покажется очень даже понятным, поскольку у них есть понимание, где находится замок, где был город, и где происходили основные события 1649 г. Таким образом, у большинства, вероятно, всё же возникнет вопрос, а что именно мы видим на "Берлинском плане", и на этот вопрос начнём отвечать в картинках, используя все доступные на данный момент копии плана. На плане видим систему укреплений Збаража, расположенную на двух берегах реки Гнезна (№1). Между участком города и участком замка показа искусственная дамба (№2), благодаря которой создавался так называемое Базаринецкое озеро (укр. Базаринецький став) №3. Дамба также служила главной коммуникационной артерией, связывающей две части одного оборонного комплекса: Систему долговременных укреплений Збаража образца конца 1640-х гг. условно можно разделить на три участка: город (№1), предградье (этакая буферная зона между городом и замком) №2 и замок (№3), который был мог служить одновременно и в качестве резиденции, и в качестве городской цитадели: Внутри городских стен показали только одно сооружение - Бернардинский монастырь, который, кстати, был приспособлен к обороне, и, возможно, именно потому его и отметили на плане, как один из опорных пунктов: На участке Предградья то ли в процессе осады, то ли ещё раньше была построена батарея (№1), которая (судя по направлению большинства амбразур и толщине брустверной стенки) обстреливала в основном тех, кто осаждал город: Теперь перенесёмся на другой берег реки, где и протекали главные события битвы. Здесь поляки соорудили огромный по площади укреплённый лагерь, примыкавший к участку укреплений замка. Основные действия осаждающих сводились к многочисленным атакам на этот лагерь, и под напором осаждающих территория лагеря несколько раз сокращалась, а осаждённые, отступая к замку, строили на пути неприятеля новые линии укреплений, в результате чего к концу осады первоначальный участок лагеря оказался как бы поделён на четыре сектора. Вот на этой схеме, составленной на основе гравюры Вильгельма Гондиуса, показана общая картина отступления поляков к участку замка: Источник: "Паўстаньне Хмяльніцкага: ваенныя дзеяньні ў Літве ў 1648—1649 гг." (2008), стр. 136 Ориентировочная линия самого раннего и самого обширного контура укреплений лагеря, усиленного каким-то самостоятельным вспомогательным укреплением №1 (возможно, одним из командных пунктов), который по размерам даже несколько превосходил Збаражский замок: Когда одна из внешних линий укреплений была потеряна, территория лагеря сократилась: Новые атаки привели к очередному сокращению участка лагеря: И уже на последней стадии осады участок лагеря располагался непосредственно под стенами замка и предградья, однако основные бои всё ещё происходили в вдоль линии укреплений лагеря: В описаниях осады неоднократно сообщалось о том, что казаки напротив укреплений польского лагеря насыпали огромные валы, часть которых по высоте превосходила укреплений осаждённых. Важно то, что эти уникальные валы также отражены на плане. Вот они вокруг 3-й линии укреплений лагеря: Такие же валы были были насыпаны вокруг укреплений города: И, наконец, после прорыва третей линии обороны, валы появились напротив последней линии укреплений лагеря: Збараж так и не пал - узнав о подходе войск Яна II Казимира, Хмельницкий меньшую часть войска оставил создавать видимость продолжающейся осады, а большую часть направил навстречу войску Яна II Казимира, что в конечном итоге вылилось в Зборовской сражение, которое в свою очередь увенчалось Зборовским мирным договором. Так закончилась одна из самых знаменитых осад в истории Украины 17 века. Наличие на плане многочисленных примечаний, отмеченных буквами и другими символами, подразумевает наличие некой экспликации, которая должна была сопровождать источник, но о её в нашем распоряжении нет, известно лишь, а обе польские публикации плана обходились без расшифровки различных символов/пометок, размещённых на карте. В лучшем случае уточняли, что А - это город, а B - участок замка. Что касается других буквенных обозначений (C, D, E, H и др.), расположенных вдоль линий укреплений польского лагеря, то рискну предположить, что с их помощью обозначали различные воинские подразделения, которые обороняли эти позиции. Помимо этих общих обозначений, план содержит массу других сведений о внешнем виде и планировке Збаражских укреплений, как долговременных, так и укреплений лагеря. Так, к примеру, видим, что в середине 17 века корпуса замкового дворца окружали небольшой открытый дворик (в наши дни корпус замкового дворца внутреннего дворика не имеет): В правом нижнем углу плана видим татарский лагерь: В верхней части виден лагерь казаков: Кстати, обратите внимание на интересную особенность плана - он рассчитан на восприятие не с одной стороны, а как минимум с двух, потому различные рисунки и надписи в нижней части плана сделаны для тех, кто захочет оценить ситуация со стороны татарского лагеря, а если захочется оценить ситуацию с противоположной стороны, то план можно перевернуть (или обойти его если, к примеру, представить, что он лежит на столе) и убедиться, что рисунки с надписями в этой части плана показана так, что с этой стороны также удобно воспринимать картину. О том, что план считался точным фиксационным документом свидетельствует наличие масштабной шкалы: Так что, источник весьма интересный, как с точки зрения визуализации общей системы укреплений Збаража, так и с точки зрения многочисленных деталей, анализом и толкованием которых теперь могут заняться все желающие.
    6 баллов
  3. Обговорюється цей об'єкт: замок в Озаринцях Загальні відомості Село Озаринці (Могилів-Подільський р-н) знаходиться на півдні Вінницької області, 10 км на північ від Могилева, ~100км на південь від Вінниці, ~30км від Мурованих Курилівців і Шаргороду, 2 км від міжнародної автодороги М21. Населення 1311 мешканців (2016): До революції Озаринці були скоріше містечком. Про історію села дуже докладно написано на Вікіпедії, я лише процитую найважливішу інформацію, яка в т.ч. свідчить про значимість поселення впродовж багатьох років: Чисельність населення у різні роки зі статті: Доповню ці дані джерелами 19-20 ст. "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (1880) - 2060 мешканців, але про замок нічого не сказано, містечко названо Ozarzynce: Джерело Крылов А. "Населенные места Подольской губернии" (1905) - 3550 жителів. В селі збереглись 2 православні церкви, синагога (18 ст.), костел (1741), старі руський та єврейський цвинтарі. Багато інформації про містечко подано тут. Замок Отож, окресливши загальні дані про поселення, можна перейти до замку. Точкою відліку, як ми вже вияснили є 1657 рік, тобто рік будівництва замку. У 1690 його було пошкоджено і в 1699 відбудовано. На картах Боплана 1650 і 1670 рр. Озаринці зображено як Ozarince, але без укріплень. І це логічно, адже карти відносяться до п.п. 17 ст., коли містечко ще не було укріпленим: Така ж ситуація з картою Річчі Занноні (1767) – укріплень нема, можливо вона зроблена на основі карти Боплана? Хоча містечко називається вже Ozarynce: Продовжуючи тему карт, так як руїни замку дійшли до нашого часу, то цілком логічно можна було б очікувати його позначення на картах Російської імперії, хоч в якомусь вигляді. Але на 3 верстовій карті Шуберта (1863-1877) приблизно на місці замку позначена якась рослинність (?): А на двохверстовій карті (1909) важко щось розгледіти, але здається теж нічого не позначено: Щодо письмових джерел, то розпочати можна з "Сведений 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році: Джерело Звідси довідуємось, що скоріше всього остання перебудова була здійснена поміщиком Комаром, який перебудував замок у хлібні амбари. Однак, в описі зазначається, що за переказами замок побудували поляки, а не козаки. Також цікавими є відомості про "бурти", які побудовані татарами зі "стратегічною метою" (вони предмет додаткового дослідження). В Археологічній карті Ю. Сіцінського (1901) подані ці ж відомості, проте в скороченому вигляді. Історик Ю. Ролле, який збирав інформацію про подільський край, подає в своїй роботі "Opowiadania historyczne: serya VII" (1891) таку інформацію: Джерело Отже, коли імператриця Катерина дізналася, що Катажина Косаковська не хоче їй присягнути, вона дала наказ конфіскувати і повернути спадкоємцям маєтки Косаковської. Станіслав Комар скористався цією ситуацією, представив свої претензії і вже в кінці 1795 отримав маєтності не лише Стрижаковських, але і Чурилів в т.ч. Озаринці. Цікаво, що це той же Станіслав Комар, який у 1805 здійснив перебудову ще одного замку – у Мурованих Курилівцях. Муровані Курилівці, які, так само як і Озаринці, належали Чурилам, стали резиденцією Комара. Про рід Комарів і про маєток в Курилівцях можна докладно прочитати тут В 1830-1831 родина Комарів виїхала в Європу "шукати спокою" і в 1832 Станіслав Комар помирає. Вдова разом з дочкою Дельфіною осідають в Парижі і деколи Дельфіна ще приїжджає на Поділля. Можна допустити, що перебудова замку в Озаринцях була здійснена до 1830 року. Загалом, це джерело ще потребує докладного вивчення. У роботі "Приходы и церкви подольской епархии" авторства Сіцінського (1901) бачимо такий опис Озаринців: Також в цій же роботі зазначено, що один з існуючих храмів був збудований за кошти поміщика Чацького: Отже, Сіцінський дав змогу зрозуміти коли саме Комар міг перебудувати замок у хлібні амбари. Це було не пізніше 1865 (варто уточнити коли саме Озаринці перейшли Чацьким). Не зрозуміло чи печери, про які говрить Сіцінський, є замковими погребами чи чимось іншим. Основна доля описів замку приходить на післяреволюційний час. У 1926 році в Озаринцях був відомий мистецтвознавець Данило Щербаківський, який крім єврейських пам'яток описував і замок. Ось фрагменти з його щоденника: Отже Щербаківський не лише фотографував Озаринецький замок, а й здійснював обміри, проте невідомо чи ці матеріали залишились. Деякі фотографії і матеріали з цієї експедиції опубліковані, тому є надія, що решта теж збереглась. Також, це лише фрагменти зі щоденника Щербаківського і в повному варіанті інформації може бути більше (здається він є опублікований десь в глибинці Інтернету). Про цю експедицію також трохи написано тут Про замок у статті там немає інформації, нам більше цікава особа автора – Бориса Хандроса (1923-2006), уродженця Озаринців, автора книги про Озаринці "Местечко которого нету" (2001). Можливо в книзі міститься якась додаткова інформація і про замок? На жаль, книги немає у вільному доступі, але вона є у бібліотеках Києва, Одеси, можливо інших міст. Ось цікаві цитати зі статті: Де знайти матеріали цього кружка? Може там щось є про замок? Борис Хандрос також був сценаристом фільму "Мельница" (2002), який знімівася у 90-х роках в Озаринцях. Можливо замок потрапив у кадр? Тут же сказано про бійниці всередині синагоги. Можливо вона була частиною укріплень містечка? Наступним етапом дослідження замку в Озаринцях була робота Ю. Сіцінського "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст." 1928 року: У своїй роботі Сіцінський не лише повторює відомості з 1901, але й доповнює їх обмірами. Замок був приблизно квадратовим в плані зі стороною у 55 м. Сіцінський застав фундаменти північно-західної башти яка була восьмигранною зовні і круглою всередині. Також він фіксує склепіння у північно-східній стороні, і що в'їзд у замок здійснювався з півдня. Станом на 1928 рік, від будинків які були збудовані всередині замку зі східної і північної сторони де-не-де залишилися мури. На західній стороні збереглись амбразури, тобто мур ще стояв, а зі сходу стіну підпирали контрфорси. Цікаво, що поряд з замком був ще один двір, огороджений невисоким муром. Фотографія і план опубліковані у роботі допомагають цю інформацію осягнути. В якості джерел Сіцінський пропонує крім робіт, які частково розглянуті, також книгу "Powiat Mohylowski w gubernii Podolskiej". На жаль, даної книги у вільному доступі немає і залишається лише здогадуватись які відомості там наведені. Наступним іде П. Жолтовський який у 1930 відфотографував багато населених пунтків Поділля в т.ч. Озаринці. Дані фотографії знаходяться у фонді Таранушенка і опубліковані в альбомі "Пам'ятки архітектури Подільської губернії": Фотографії дають широке уявлення про те, як виглядало укріплення. Наприклад видно добре збережені амбразури і контрфорси. Не зовсім зрозуміло розташування Богунової башти і взагалі звідки Жолтовський взяв цю назву? Про північно-східну вежу Сіцінський говорив як про залишки "склепінь", а про північно-східну як про "фундаменти вежі" Замок в Озаринцях фігурує в реєстрах пам'яток. У виданні Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (1983-1986) знаходимо крім уже відомої інформації Сіцінського також таке Тобто в 80-х роках ХХ ст. частково ще стояла східна сторона і каземат. І ще ось така фотографія знайдена на просторах Однокласників, на ній скоріше вського ображений північно-східний кут замку: Наш час Зважаючи на те, що руїни замку збереглись, його дуже легко можна локалізувати, його видно при в'їзді у село. Замок знаходиться на правому березі річки Немії, яка утворює тут глибокий каньйон. Південніше є також джерело, яке впадає у Немію і утворює невеликий каньйон: На лівому березі, в свою чергу, знаходиться містечко, вид з замкової гори: Ось так це виглядає з супутника: Замок з однієї сторони захищений каньйоном річки Немія. Фото для оцінки рельєфу: Частина мурів збереглась, хоча виглядає трохи по-любительськи, на мою думку, виникає питання чи оригінальний це мур? Фото надбрамної вежі, можна порівняти з фотографіями Жолтовського 1930 року: Північно-східна вежа, Сіцінський писав про неї, як про "залишки склепінь": Погляд на надбрамну вежу з двору замку: Вид з прибрамної вежі на південно-західний кут: Фотографії з неба авторства @MadMax. Більше тут Також план невідомого автора звідти^ До речі у статті на castles.com.ua зазначено, що місцеві замок називають крепостю і я це лише можу підтвердити (у 2017 стикнувся з такою ж проблемою): На сайті ozaryntsi.com сказано, що замок також називають Турецькою Крепостю: Там же сказано, що до побудови фортеці міг бути причетний Іван Богун: На просторах інтернету навіть є відео де з вуст молодих людей окремо звучать два поняття "козацька фортеця" і "крепость". І з цього можна було б посміятись, якби було б зрозуміло з якого дива людям називати замок інородним словом "крепость"? Адже навіть місцина в якій знаходиться замок називається Танасова гора/Замчисько. Я б допустив, що була якась авторитетна людина, яка вперше назвала замок крепостю і від нього уже підхватили і так воно дійшло до цих пір? Тоді питання, а в якому контексті замок був названий крепостю? Може це було якесь дослідження? Може це був Щербаківський, який в свому щоденнику називав Озаринецький замок "кріпостю"? Питання відкрите От і все, що я знайшов по даному об'єкту. Буду радий, якщо додасте нової інформації.
    6 баллов
  4. Я не могу похвастаться хорошим знанием Летичева, но наивно полагал, что основной набор его укреплений мне известен - был замок, превращённый в монастырь, были городские укрепления, а также Михайловская церковь, вероятно, первоначально была приспособлена к обороне. На этом вроде как всё. И вот внезапно в издании Fortyfikacje miast na wschodnich kresach dawnej Rzeczypospolitej - przed 1772 r: materiały kartograficzne (2001) нахожу неизвестный мне "План поветового города Летичева ... выполненный в 1798 г.", а на этом плане, помимо всего прочего, чётко показан вал, очерчивавший круглую в плане площадку: Из сопроводительной информации узнаём, что оригинал плана хранится в РГВИА, ф. 846, оп. 16, д. 21528.5, л. 83. Насколько я понял, в издании приведён фрагмент плана, поскольку часть надписей отрезана, отсутствует и экспликация, хотя упомянутое польское издание её приводит, правда, в переводе на польский язык. Так вот, заинтриговавший меня объект подписан в экспликации снабжён такой подписью: Конечно странно переводить на русский текст, который ранее был переведён с русского на польский, и потому при двойном переводе первоначальный текст, конечно, должен исказиться, но не имея оригинала, пока будем довольствоваться тем, что есть. Итак, при переводе получаем нечто подобное: Получается, что внутри старых валов находился некий административный центр, что уже само по себе интересно, поскольку подобный учреждения часто размещались на участках замков. Упомянутый в экспликации граф Марков - это Аркадий Морков, которому после Первого раздела Речи Посполитой и перехода части Подолья под власть Российской империи, Екатерина II передала Летичев. Всё в том же издании сообщается: Т.е. автор(ы), анализировавший карту, пришёл к выводу, что это круглое укрепление является "замком, окружённым валами". Классическая версия истории Летичевского замка сообщается, что в последней четверти 16 века вместо старого замка был построен новый (тот самый, башня и часть стен которого уцелела до наших дней), но ранее мне не попадалась информация, что старый замок мог находиться на другом участке, и тем более не встречал я сведений о том, что вал старого укрепления ещё можно было увидеть на рубеже 18-19 веков. Старый Летичевский замок был не самым старым? Источник Старое укрепление, показанное на плане, выглядит довольно архаично, потому возникает вопрос - может первоначально это было какое-то городище 12-13 вв., укрепления которого позднее могли реанимировать литовцы или же поляки? Судя по плану 1798 г., админ. центр внутри валов очень удобно расположен относительно рыночной площади - разрыв в валу, где, очевидно, ранее находились ворота, ориентирован на специально не застроенный угол площади, в двух других углах рынка расположены другие ключевые постройки - уже упомянутая Михайловская церковь и старая деревянная Успенская церковь (она сгорела 9 апреля 1854 г.). Сразу несколько важных путей Летичева проходили по касательной к старому укреплению, потому оно явно находилось в центре городской жизни. Пройдя через разрыв в валу, можно было попасть на внутренний двор, окружённый по периметру довольно симметрично расположенными зданиями: Тут стоит сделать отступление, чтобы объяснить, почему раньше этот объект не попал в поле зрения. Дело в том, что вменяемые старые карты Летичева мне ранее на глаза не попадалось, а та же карта Шуберта (1867-1868) мало того, что выполнена на 70 лет позже карты из РГВИА, так ещё и нормальной детализацией похвастаться не может: Источник Знакомые мне письменные источники также не особо афишировали присутствие в городе каких-то валов, а если какие-то упоминания старого замка и попадались, то связывал их с участком каменного замка/монастыря, а не с каким-то другим. Чтобы было понятно, где ориентировочно стоит искать место старого укрепления, набросал такую вот схемку: Как видим, к сожалению, в нужном месте всё застроено, потому, вероятно, и следы укрепления могли полностью стереться, но может какой-то намёк на их существование всё же получится отыскать? Также было бы интересно узнать, как именно застраивался этот участок, чтобы выяснить, когда/ради чего валы срыли. Поскольку валы существовали как минимум до конца 18 века, есть надежда, что их упоминание попадётся в каких-то источниках, которые также смогут внести ясность в историю с этим загадочным укреплением. Продолжение следует...
    5 баллов
  5. Доброго дня всім, хто цікавиться Амадокою. В даному відео наведені результати наших досліджень по цій темі. Якщо цікаво - перегляньте.
    4 балла
  6. Замок (Замочок) Вищезгадано що замок розташовувався десь на ділянці фабрики але через її обширну територію постає логічне питання: де саме розташовувався замок на території фабрики? Червоним підкреслено будівлі які не показані на кадастрі. Зеленим показані будівлі які показані на кадастрі Мапа:GesherGalicia.org Отже, можна досить легко «почистити» цю ділянку від будівель які збудували вже після 1847-го року (час розробки карти). В південній частині, ми бачимо що будівля з Г-подібною формою, була раніше П-подібної форми (як показано на кадастровій карті). Ця П-подібна будівля була приблизно 50 метрів в ширину і 80 метрів в довжину (або 70, якщо довіряти Second military survey). Сучасна будівля (Г-подібна) має розміри 55x55, але якщо додати західне крило на 15 метрів в ширину (така ширина з західної сторони), то ми отримаємо П-подібну будівлю з розмірами 55x70. Тому, я вважаю що на кадастровій карті 1847-го року зображена саме ця будівля. Але постає питання чи саме вона зображена на карті Фон Міга? Давайте розглянемо ділянку фабрики на оригіналі карти Фон Міга (дякую @Filin) В західній частині ділянки зображена квадратна будівля (сумніваюся що це була цілісна структура, скоріше чотири відокремлених крила) з явно домінуючою будівлею з заходу цього двору. Цей двір, скоріше за все й був збудований прямо на місці замку. А домінуюча будівля була палациком. Як бачимо, ця будівля значно менша від тієї про яку мова йшла раніше. Тим паче, що цей двір знаходився західніше по відношенню до парку, а ще в східній частині мала поміститися Т-подібна будівля. Одним словом, Г-подібна будівля не могла бути зображена на карті Фон Міга через свої надто великі розміри та надто центральне розміщення. Значить замок мав бути менших розмірів і знаходитися західніше. Мені здалися досить цікавими якраз ці три маленькі будівлі, а особливо центральна (підкреслена червоним): Червона будівля цікава через схожість до тієї будівлі що показана домінуючої на карті Фон Міга Синя - тому що на карті Міга можемо побачити будівлю вище замкового двору Зелена - тому що мені зразу спало на думку що це могла бути башта, але жодних доказів для цього немає. Очевидно, що та головна (середня) будівля була збудована вже тоді коли замок втратив свою оборонну функцію і був перебудований на палац (той виступ міг бути наприклад ґанком). Але, на жаль, в нас немає іншого представлення про конфігурацію замку, окрім його стану на кінець 18 ст. Тому будемо відпиратися від карти Фон Міга. Якщо трішки пофантазувати то можна уявити собі що показаний на карті Міга замковий двір міг виглядати якось-то так: Зображена будівля мала 20 метрів в довжину тому внутрішній двір замку міг бути приблизно 30x30 метрів (якщо враховувати що вона показана домінантною). Якщо додати вал і рів, то получиться може 40x40 метрів. При таких розмірах буде коректніше говорити про замочок, а не замок. Міські укріплення Завдяки карті Фон Міга міський вал досить чітко локалізуються вздовж вул Павла Тичини. Навіть на час складання карти (1781-1783 рр) єдиним способом потрапити до центру Монастириськ було через сучасну вулицю Тараса Шевченка. Це дозволяє нам досить легко встановити розташування єдиних міських воріт на цій вулиці, біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Тлумачення: Зелений квадрат - в`їздна башта Синій відрізок - вал Червоний - храми *Потрібно не забувати й про те що перед валом мав бути рів (там де розташовані зараз будинки вздовж вул. Павла Тичини) і що на валі мав бути частокіл. ** Це дуже спростована схема, тому зовсім не точна Попри те що північний відрізок валу не дожив до кінця 18 ст. мені видається очевидним що вал сполучався з ділянкою храму на місці якого тепер стоїть церква Успіння Пресвятої Богородиці (збудована у 1751 р., колишній костел). Попри те що мені не вдалося знайти згадок оборонного чи бодай кам яного храму перед побудовою цього костелу, я вважаю що цей храмовий комплекс відігравав значну роль в обороні містечка (подібно до Гусятина чи Зборова). По-суті ділянку храму було достатньо сильно укріпити лише зі східної сторони бо з півночної був різкий схил і ставок. Важлива роль церков в міських укріпленнях була зумовлена передусім, тим що замок був відокремлений від міста і тому він не міг слугувати за цитадель для міського населення. Тому, міщанам приходилося б згруповуватися в храмі/ах в разі нападу. Підкріпленням міського валу могла й слугувати південніша церква (розташована в південно-східному куті торговельної площі). Але тут ситуація дуже туманна, тому що ця церква зникла в кінці 18 - поч 19 ст (на кадастрі 1847 р її вже більше немає). Мені не вдалося знайти жодної інформації про цей храм (навіть імені). Все що ми знаємо це те що станом на кінець 18 ст. вона була кам`яною і знаходилася зразу за укріпленнями (в схожий спосіб до церков в Козлові). Тому, оборонне минуле цього храму (та його комплексу) може бути суто гіпотетичним, через те що в нас немає навіть доказів його існування до кінця 18 ст. Отже міські укріплення складалися з валу, міських воріт та двох храмів. Жаль що північний відрізок не зберігся до створення карти Фон Міга, тому що сполучення вал+в'їзні ворота+храм мало виглядати досить цікаво. Тепер можна лише гадати як це було. Монастир На оригіналі карті Фон Міга можна помітити якесь укріплення в урочищі (південніше від міста): Воно розташовувалося десь в цьому районі: Важко зробити пряму прив'язку цього об'єкту але я думаю що це могли бути залишки укріплень легендарного монастиру від якого й походить назва Монастириська. По легенді, засновник міста впав у розпач через втрату своєї жінки і перебудував свій замок на монастир. Отже останній мав по легенді бути укріпленим. Правда, перебудови могло не статися, або ж в випадку цього укріплення, воно могло бути збудоване пізніше ніж монастир. Варіантів повно. Для того, щоб розв'язати це питання потрібно встановити точне місцезнаходження монастиря, тоді стане ясно що це було за укріплення. Отже, для захисту Монастириськ було споруджено замочок, вал та можливо дві церкви (для оборони зі сходу) та укріплений монастир (колишній замок) (для захисту з півдня). З півночі Монастириська були захищені ставком а з заходу річкою. P.S. Залишається багато питань щодо історії, архітектури та функціонування цих укріплень (наприклад чи приймали церкви участь в обороні), але це вже питання для інших тем:)
    4 балла
  7. Ось такий план фортеці потрапив на очі в "Mapy i opisy dróg w Galicji 1807-1827"
    4 балла
  8. "Regni Poloniae, magnique ducatus Lituaniae omniumque regionum juri polonico subjectorum novissima descriptio" (1659): Джерело
    4 балла
  9. Взгляд с земли и с высоты: Единственный более-менее удобный подход к городищу расположен с северной стороны, в районе места, где некогда находились ворота укрепления: Городище довольно крупное - диаметр его площадки ок. 95 метров, и это без учёта ширины рва. И, тем не менее, если не знать, что там есть городище, то легко можно проехать/пройти мимо, поскольку с земли участок выглядит не очень презентабельно. Холмик, поросший кустами и молодыми деревьями, это участок, где некогда была братская могила: По фото этого не видно, но на самом деле внешний склон террасы довольно крутой, эскарпированный. Высота вала колеблется от 2 до 3 м. Как мы знаем из отчёта М. Кучеры, некогда поверх площадки существовал ещё и вал, а у подножия был ров. Вал, при ширине в 15-18 м., должен был быть весьма массивным, а ров - глубоким, раз он смог вместить в себя объём этого вала, который был сброшен каким-нибудь бульдозером к подножию. По фото это не видно, но эскарпированный склон достаточно крутой, потому подняться на площадку и в наши дни не так уж и просто. Поскольку городище вплотную облеплено огородами, и не очень хотелось всполошить целый микро-район прогулками по кругу, взбираемся на площадку. Мозг пытается осознать парадокс - вроде это городище является национальным достоянием, вроде принадлежит всем, и мне в том числе, но при этом, что всё вокруг, что площадка уже разделено и поделено, и куда не ступи, ты уже на чужой территории, будто в чужой огород залез. Здесь кажется фантастикой такая обыденная для европейских стран практика не только охранять сам объект, но и создавать вокруг него буферную зону, способствующую как охране объекта, так и его осмотру гостями. Находим на островке, в зарослях, старую охранную табличку, установленную на уровне земли: Зная, что такие объекты лучше всего раскрываются с высоты, взмываем вверх, и получаем много сведений о расположении объекта на местности, о степени сохранности памятника на разных участках, видим, как пострадало городище с западной стороны, где частично терраса и вал были срезаны, частично наоборот - выворочены наружу, различаем еле заметные впадины на месте рва, видим, как плотно огороды взяли городище в осаду: Такой интересный и практически неизученный объект и такая бесславная участь - пребывать в забвении и умирать под ударами инструментов огородников.
    4 балла
  10. Обговорюється цей об'єкт: Шаргородський замок З історії Шаргородського замку У 1583 р. полський канцлер Ян Замойський отримує у власність Карчмаровську волость, яка в той час належала Кам’янецькому єпископу Мартину Бялобржеському. Ця угода була схвалена королем Речі Посполитої. Після одержання відповідних документів та "дідичних" прав на Карчмаровську волость Замойський надзвичайно енергійно взявся за її облаштування. Виконуючи обіцянку польському королю, на місці злиття річок Мурашки та Ковбасної, поруч із старою Княжою Лукою, за два роки Замойський збудував надзвичайно міцний на той час оборонний замок: заснував тут місто на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. Близько 1585 року виникло поселення-фортеця, яке спочатку мало назву Шароґрудек, а з 1589-го року отримало сучасну назву — Шаргород. Наприкінці XVI ст. на території фортеці було вже чимало будівель, з'явитися мури і рови навколо замку, почали будуватись підземні ходи. При Шаргородському замку був військовий гарнізон, що мав декілька десятків гаківниць, іншу зброю, а також запаси пороху та відповідну амуніцію. Оскільки містечко знаходилось на торговельному шляху з Брацлавщини на Молдову, що мало важливе стратегічне значення, то воно заселялось і розросталось досить швидко. Король Сигазмунд III (1587-1632 рр.), оцінюючи важливість поселення, грамотою від 26 січня 1588 р. обдарував його новим привілеєм: "Закладеному три роки тому містечку Шарогрудек, що у 6 милях від Бару, надаємо Магдебурзьке право, відкидаючи усі польські, руські і волоські права, що йому суперечать, запроваджуємо ринок у суботу, ярмарок на Новий рік, Трійцю і св. Галля. Прагнучи організувати побут міста, котре є фортецею проти неприятелів, розпоряджаємося, щоб купці з Волощини або з Туреччини до різних земель чи воєводств їдучи, завжди сюди приїжджали, протягом двох днів товари на продаж виставляли і лише на третій день у подальшу подорож вирушати. Окрім того, дозволяємо міщанам з волохами, татарам з турками торгівлю проводити, усілякі товари по сушею й водою провозити, а також по усьому краю через Бар розвозити, продавати, міняти, без жодних перешкод і митних сплат, окрім податку на границях Шльонзська Устьового, встановлюємо склад солі, воску, риби, шкір і також інших товарів, де б воші не були набуті і звідкіль не були би завезені. Під час війни або військового стану володар, а в час його відсутності -управитель замку повинен сумлінно стежити за тим, щоб через наплив .людей з-за кордону і їх переходи не виникла якась небезпека для Речі Посполитої. За герб надаємо св. Флоріана, котрий тримає в правій руці щит з трьома списами, а у лівій - посуд з водою, якою пожежу заливає, на згадку того, що це місто колись отримало назву від доблесного Флоріана Шарого (Сірого)". У цей період з дозволу Замойського до ПІаргорода прибуло кільканадцять єврейських родин. Переважно це були купці. У перші роки воші звільнялися від податків. Євреї на свої кошти збудували в 1589 р. оригінальну синагогу в мавританському стилі. Для захисту від турецьких нападів синагога мала бійниці і, по суті, являла собою ще один оборонний об'єкт. У 1595 р. завершилось будівництво всіх укріплень і комунікацій навколо Шаргорода. Містечко стало міцною фортецею. В період 1672-1699 рр. в ньому ведуться укріплювальні роботи. Після воєнних руйнувань він відновлюється в 1715 р. Ремонтні роботи проводяться в 1850 р. Магнатський двір, за традицією названий замком, хоча і не був оточений оборонними стінами, до теперішнього часу зберіг найважливіші елементи архітектурно-планувальної структури. Зі сходу і півдня він огороджений високою підпірною стіною з контрфорсами і кутовою квадратною в плані двоярусною вежею. У західній його частині Знаходиться замкова кам’яниця в оточенні господарських будівель. У пам’ятці простежуються перехідні риси від оборонних замків до феодальних садиб епохи Ренесансу. Загальний вигляд Шаргорода у середині ХІХ ст. Шарогрод у 1905 р. Вид на підпірну стіну, вежу і будинок Замойського та Предтечинську церкву з боку мосту через Ковбасну в 1930 р. Вежа і стіна у 1930 р. Сучасний вигляд: Вежа у 1930 р. Сучасний вигляд: Кам’яниця Замойського — будівля ренесансної архітектури, прямокутна в плані, складена з пісковика, двоповерхова з характерним для архітектури ренесансу аттиком, покрита чотирьохскатним дахом. Несиметрично розташовані вікна обрамлені кам’яними наличниками, по другому поверху проходить напіввал і профільований карниз, що відокремлює аттик від основного об'єму будівлі. На горищному (аттиковому) поверсі збереглися рушничні амбразури. Перекриття склепінчасті, напівциркульні з розпалубками, що сходяться в центрі. У приміщеннях колишніх світлиць — характерні для українських кам’яниць балкові перекриття, дерев’яні, з різьбленням. Первісне внутрішнє планування повністю збереглося. Ренесансна замкова кам’яниця є єдиною відомою пам’яткою такого типу в Україні. Вигляд у 1930 р. Сучасний вигляд: Старовинні господарські будівлі
    4 балла
  11. Провів невеличку модернізацію форуму, завдяки чому тепер в налаштуваннях форуму з'явилася можливість обрати українську мову Щоб зробити це, йдемо до нижньої частини сторінки, де і робимо вибір: Переведено назви розділів, підрозділів, різні написи, підписи, кнопки і т.д. Якщо помітите помилки в перекладі або якісь місця взагалі без перекладу - пишіть мені, бажано в персональні повідомлення.
    4 балла
  12. Палац XVI ст., або "палац Сенявських - Чарторийських" (таке визначення закріпилося на загал) - це частина комплексу Меджибізької фортеці, до якого входить кілька елементів. Традиційно та досить умовно за його складовими частинами закрипилися назви "Головний корпус", "Флігель", "Кругла вежа", "Бастіон" (однозначне визначення назв об'єктів це окрема тема). Зараз - мова саме про "головний корпус" - саме той, що реставрується. Періодизація окремих складових частин палацу становить проблему внаслідок численних перебудов, останньою з яких була перебудова 1818-19 рр., ініційована Адамом Єжи Чарторийським. Для ознайомлення з історіографією питання та сучасним (на 2018 рік) станом поглядів на еволюцію палацу адресуємо до збірника статей Палац Сенявських - Чарторийських в Меджибожі. Історико-архітектурні дослідження та реставрація. 2018 рік . Це видання не дає остаточних поглядів, а пропонує матеріал для ознайомлення та дискусії. В процесі підготовки перебуває продовження видання, з матеріалами досліджень станом на початок 2019 року. Один з аспектів, який не ввійшов у збірник 2018 року про палац Сенявських - Чарторийських - це гіпотеза про наявність станом на XVI або XVII століття двоповерхової аркадної галереї вздовж фасаду палацу. Кілька об'єктних підтверджень цієї гіпотези подано в статті До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея . Місця, де розташовано залишки зрізаних вапнякових опор для склепінь галереї Вірогідний аналог вигляду палацового корпусу - Стара ратуша в Простейові, Чехія У наявних матеріалах досліджень Є. Лопушинської (велися на кінець 1980-х - початок 1990-х рр.) про галерею нема жодного натяку. Вона досить суттєво змінює вигляд палацового корпусу станом на відповідний період. Коли ця галерея зникає - запитання залишається відкритим. В чому, однак, нема сумніву ні в кого - це що палац в його наявному вигляді сформовано шляхом добудови та перебудови більш ранніх споруд, можливо, ще литовського періоду. Лише не раніше другої половини XVI ст. він набуває більш-менш знайомого нам вигляду. Не дуже певними виглядають гіпотези про те, що палац набуває сучасного вигляду саме в часи Миколая Сенявського, як і те, що саме в той час до сучасного вигляду розбудовується весь замок, хоча саме так подається еволюція палацу і замку починаючи з Вікіпедії )). Не відповідає дійсності й "вікіпедійний факт", що Меджибіж із замком потрапляє у приватну власність з 1540 р., починаючи з того самого Миколая Сенявського, і саме відтоді розбудовується. Адже Миколай Сенявський став повним власником Меджибожа десь в період 1540-1546 рр., частинами викупивши його у братів Зборовських. Зборовські володіли Меджибожем з 1535 р., отримавши його від Яна Сененського, кам'янецького каштеляна, який володів ним з 1522 р. Сененським Меджибіж, очевидно, належить з більш ранніх часів. Так, Анна з Сененських близько 1495 року, виходячи заміж, принесла у посаг чоловікові Фридерику Гербурту Меджибіж та Олесько, і Гербурт володів ними до загибелі у 1519 році. Ескіз цієї історії див тут. Ці періоди потребують уточнення, але імовірно, що ще до Сенявських, зокрема за володіння Фридериком Гербуртом, Меджибіж, його замок та палац мали період сприятливий для облаштування. Відтак, треба над цим добре подумати... )
    3 балла
  13. Очень долго я тянул с этой публикацией - всё думал, что успею узнать больше деталей, больше подробностей об исследованиях и много другой информации, и вот теперь понимаю, что опоздал, поскольку Ольги Анатольевны с нами уже больше нет и продолжение начатого ей рассказа я уже больше не услышу. К счастью, от автора я всё же успел получить некоторые материалы по проекту, которыми и хотел бы с вами поделиться. Исследованием Сутковецкого замка О. Пламеницкая занималась в 1979-1981 гг. Это был её дипломный проект в Художественном институте. В основном об этих исследованиях мы знаем благодаря статье "Сутковецкий замок", которая была опубликована в сборнике "Архитектурное наследство", №39, 1992 г. Там, помимо авторского взгляда на история развития укреплений замка, а также их датировку, представлены несколько иллюстраций из дипломной работы, однако всё же эта публикация не показывает, насколько детальными и сложными были проведённые исследования, и каким эпическим иллюстративным материалом тогда обзавёлся призабытый замок, от которого сохранилась лишь одна из башен. Защита диплома, состоявшаяся в 1980 г. (автору тогда было 24 года), выглядела эпично: Комиссия и слушатели: В рамках проекта, помимо массы различных изображений, также было создано ряд макетов (где всё это сейчас?). В рамках проекта предлагалось в долине между двумя мысами разместить село-музей народной архитектуры: Исследованиями знаменитой Сутковецкой церкви на тот момент О. Пламеницкая не занималась и потому на проекте памятник показан в том виде, в котором её облик представлял архитектор П. Юрченко, т.е. с двумя щипцами, без явно выраженного боевого яруса и т.д. В дальнейшем О. Пламеницкая, базируясь на собственных исследованиях храма, сформировала иной образ церкви. Но об этом как-нибудь в другой раз и в другой теме. А в таких условиях проходили исследования. Это О. Пламеницкая в Сутковцах в 1979 г.: То, что было показано на стенде во время защиты диплома, в целом выглядело вот так: План застройки в центральной части села: Общий вид на замок, занятую сельской застройкой долину и церковь на соседней возвышенности: Общий вид на северный и восточный фасады замка (крайняя башня слева - это та, которая дожила до наших дней): Разрез с видом со стороны внутреннего двора на восточную линию укреплений замка, надвратную башню и две угловые башни (западную и северную): Надвратная башня в разрезе: План 1 яруса: План 2 яруса: План 3 яруса: Единственная уцелевшая (восточная) башня замка в разрезе. Здесь показаны некоторые интересные архитектурные особенности постройки (планировка бойниц, каналы для отвода порохового дыма и др.): Если представить, что вот это всё лишь адаптированная для демонстрации информация, собранная о замке, то можете себе представить, сколько всего осталось за кадром - схем, чертежей, фото, рисунков, эскизов и других материалов, не говоря уж об множестве авторских наблюдений, небольших открытий и не высказанных гипотез. Собственно, весь тот массив информации, который грозно на меня посматривал из-за фасадной части этого дипломного проекта, как раз и объяснят то, почему я так и не смог полностью погрузиться в эту тему - там можно было легко утонуть в материалах, ведь то что показал выше - это лишь вершина айсберга, правда, очень красивая. Печально осознавать, что тогда, чуть более 40 лет назад, замок, кажется, был ближе к возрождению, чем наши дни, и в куда большей степени, чем сейчас, привлекал внимание исследователей. С тех пор никаких радикальных подвижек в его исследованиях и никаких попыток вывести его из состоянии комы не было. Замок в наши дни на фото Макса Ритуса:
    3 балла
  14. С версией карты фон Мига, опубликованной на сайте mapire.eu, может ознакомиться любой желающий: Однако там опубликован не оригинал, а копия карты (две версии карты в деталях немного отличаются друг от друга), и там нет военных описаний, которые дополняли графическую часть источника. Благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем восполнить пробел. Карта в оригинале: Город чуть крупнее: Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390). Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387). Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915). Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863). Mp288L: Regna Galiciae et Lodomeria e[...], nec non Bukovina geometrie dimensa Das Königreich Galizien und Lodomerien herausgeben in Jahre 1790 von J. Liesganig, 1:288 000, Lwów 1790, Wiedeń 1824. Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000). Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939).
    3 балла
  15. Есть ряд планов, выполненных в рамках обмеров замка где-то в 1925-1926 гг. Сходу может показаться, что оба приведённых ниже источника приводят один и тот же документ, однако если присмотреться, то можно обнаружить массу расхождений в деталях. В статье Ольги Пламеницкой Деякі аспекти хронології та типології Бережанського замку в контексті формування урбаністичної системи міста (2011) на с. 260 были опубликовано несколько планов замка. В подписи значилось: "Бережани. Замок. Плани І та II ярусів. Обміри Політехніки Варшавської. 1925. Архів Інституту мистецтв польської Академії наук, № 170278". 1 ярус: 2 ярус: В той же статье приведено сечение южной линии замковых укреплений на линии полукруглой башни. Не исключено, что существуют чертежи сечений и других участков комплекса. Рафал Несторов (Rafał Nestorow) в своей монографии Pro domo et nomine suo. Fundacje i inicjatywy artystyczne Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich (2016) на с. 210 опубликовал три листа обмеров замка. Из сопроводительной информации есть такой вот текст с упоминанием даты, автора и места хранения оригинала: Brzeżany, zamek, rys. Z. Kędzierski, 1926. Oryg. Zakład Atchitektury Polskiej Politechniki Warszawskiej. Fot. ze zbiorów IS PAN w Warszawie. Поскольку в книжке приведены фотокопии не лучшего качества, да ещё и листы в публикации имеют скромные размеры где-то 7,5х6,5 см, так что по итогам сканирования имеем не самые чёткие и детальные изображения, однако за неимением лучшего пока и это подойдёт, тем более что здесь всё равно довольно хорошо читаются все крупные детали и даже множество мелких. 1 ярус: 2 ярус: 3 ярус:
    3 балла
  16. До нас дошли и другие фото ворот. Вот некоторые из них: Источник Несколько фото ворот, какими я их увидел в 2007-м г. Вид с напольной стороны: И со стороны замкового двора: Как-то раз по воротам ударили странной "реставрацией", после которых они стали выглядеть так: Источник Несколько фото от Макса Ритуса. Взгляд с высоты на линию укреплений, в которую интегрированы ворота: Источник С напольной стороны арка обзавелась чем-то средним между воротами и решёткой герсы: Источник Вид на арку проезда в двух направлениях: Источник Что касается внешнего вида ворот, то этого вопроса касалась Елена Годованюк в своей статье "Оборонні споруди Поділля за інвентарем 1615 р.". Приведу данные, касающиеся ворот замка в Староконстантинове:
    3 балла
  17. Запитання мають конкретні відповіді. Але виникли вони, очевидно, від певного нерозуміння, що ж відбувається і чому. Отже, потрібні пояснення. 1. "Ренесансної" фортеці? А хто сказав, що вона ренесансна? Не читайте Вікіпєдію. Меджибізький замок це химерне поєднання пізньої готики, елементів східноєвропейського ренесансу без жодних ознак Італії, псевдоготики 19 століття. До ренесансних фортифікацій вона має вкрай мало стосунку. Контрфорси до ренесансного замку мають ще менше стосунку. Хочете ренесансного шарму? Тоді їх треба зовсім ліквідувати, розібрати до нуля. У період ренесансу їх тут не було. Докази: вони повністю перекривають фланкуючий вогонь вздовж Південного муру, який ведеться з "бастіону", котрий саме у ренесансний період з'явився. Контрфорси - продукт 18 або 19 століть. Доказ? В їхньому тілі є ренесансний будматеріал, який використали вторинно, після знесення окремих ренесансних елементів. От тільки розібрати їх - означає наразити на небезпеку руйнування весь Південний мур разом з палацом. Тому так, як у 16 столітті, вже не є і не буде. Буде так, як у 19. Тому, що це реставрація, а не фантазія (Лопушинська, наприклад, у своєму проекті фантазувала - таким, як вона малювала, палац і замок не були). 2. "Залишки ренасансових колон" - це дійсно залишки, але автентичний вигляд палацової галереї за ними реконструюється лише схематично. Більша частина ренесансу безповоротно зруйнована десь у 18 столітті. Тому відновлення можливе тільки на макеті, а не на натурі. Бо це буде на 90% фантазія, а не реставрація. І навіть найменший наступний результат натурних досліджень перекреслить усе, що набудували. А наступні результати будуть, там вже з-під грунту "пре" таке, що не піддається жодній реставрації. Не "ренесансний" замок це точно, про художні реконструкції Лопушинської і Логвина варто забути. Тому на разі тільки консервація (за часів Лопушинської, найвірогідніше, просто б знесли все, що не вписується у проект). 3. "Мерлони" (точніше, не мерлони, а гребінь аттика) відбудовані будуть, тому що вони точно зафіксовані на іконографії - а відбувається саме реставрація зафіксованого вигляду.
    3 балла
  18. Разведка на местности Читая впечатления Олега о том, какими окольными путями он прорывался на участок, я уж было приготовился к приключениям, но подъехав к нужному месту увидел со стороны дороги сразу два открытых пути (один для пешеходов, другой для въезда машин), воспользовался одним из них и вышел к замку: Рядом с домиком лесничества встретился какой-то дядька, я его спросил, не будет ли он против того, чтобы я сфотографировал замок, он сказал, что нет и тут же потерял ко мне интерес, а я остался один на один с укреплением. Как уже было сказано выше, замчище сильно заросло. Наверное где-то не меньше 70% земляных укреплений (бастионов, валов, рвов) скрыто под плотным ковром растительности. Фактически только южная линия укреплений, выходящая на участок лесничества и главную дорогу, свободна от зелени настолько, что там можно увидеть контуры двух бастионов и связывающих их куртины. С запада, севера и востока всё плотно заросло, и даже с юго-запада более-менее свободный от зарослей бастион выглядит не очень: Контуры укрепления начинают просматриваться только при взгляде на замчище с юга. Здесь уже виден фас юго-западного бастиона и линия рва: Юго-западный бастион сохранился неплохо - склоны не сильно оплыли, довольно чётко видны внешний угол, образованный фасами (лицевыми сторонами) бастиона, а также угол между фасом и фланком (боковой стороной): Вид с юга на юго-западный бастион и южную куртину: Общий вид на юго-восточный бастион, также довольно хорошо очерченный: У стыка куртины с юго-восточным бастионом воткнули туалет: Панорамный вид на южную линию укреплений замка, в кадре оба бастиона и связывающая их куртина: Общий вид на замок и юго-восточный бастион: На этом заканчивается список укреплений, доступный для лёгкого знакомства - дальше начинаются плотные заросли. Так выглядит восточный фас бастиона и примыкающая к нему секция рва: Вид с площадки юго-восточного бастиона: Вид с площадки юго-восточного бастиона на его фас и южную куртину: Участок по периметру ограждён, вероятно до того, как он был заброшен, замчище мог занимать какое-то частное хозяйство. В Романове тот редкий случай, когда бастионное укрепление больше впечатления производит при взгляде с земли, чем с высоты, поскольку если с земли можно хотя бы одну из линий осмотреть и на этой основе составить общее впечатление об объекте, а с высоты даже не сразу можно понять, что перед тобой бастионный замок. Но если присмотритесь, то, думаю, обнаружите более-менее различимые юго-восточный и юго-западный бастионы, фото которых показаны выше, а там уже сориентируетесь, где прячется всё остальное: Пояснение: Общий вид на замчище (левый нижний сектор кадра) и расположенное на заднем плане с. Романов: P.S. Совсем неподалёку от Романова, в каких-то 6,7 км к северо-западу, находится бастионный замок в Звенигороде. Оба укрепления отличаются размерами и, вероятно, временем создания, но при этом есть у них и общие черты (форма плана, формат укреплений в виде террасы, бастионы простой классической формы), так что взглянув на Звенигородский замок, свободный от растительности, можно в общих чертах представить, как мог бы выглядеть замок в Романове, если бы его высвободили из под душащих его зарослей. Замки в Звенигороде и Романове в сравнении: Замок в Звенигороде с высоты:
    3 балла
  19. Возможный ответ есть в книге Адама Милобендзкого "Zarys dziejów architektury w Polsce" (Warszawa, 1978). Описывая ситуацию с архитектурой контрреформации (XVII век, время нашего путешественника), Милобендзкий говорит, что в это время лишь отдельные образованные архитекторы строят гармонические дворцы, следуя профессиональным тенденциям. Бóльшую часть сооружений продолжают мастырить цеховые ремесленники из мещанской среды, которые к этой среде привыкли, и лучше сооружали мещанские дома, чем дворцы и костелы. Либо цеховые каменщики воплощали идеи заказчика как умели (если еще он соображал в архитектуре) - либо редкий профессиональный архитект с итальянским образованием (точнее, образованный на итальянских трактатах Серлио и Палладио) строил гармоничное сооружение, которое резко отличалось от общей массы. Вот как раз их нечастую работу Милобендзкий называет "итальянской модой". Похоже на записи в дневнике фон Вердума, да? И время совпадает, и контекст.
    3 балла
  20. Коли археологія підтверджує попередні дослідження та здогадки - це такий захват! До того ж у тому місці, де й має бути)) А ще й прояснює те, що поки залишалося відкритим питанням. Отже, ця база колони, яка спочиває на своєму місці, свідчить, що: 1. Палац Сенявських у знайомих нам формах східноєвропейського ренесансу був побудований у середині або другій половині XVI ст. 2. Він був побудований з усім, що належить палацові за модою того часу. Головна відмінність від звичного нам уявлення - він мав біля фасаду двоповерхову аркадну галерею, яка потім зникла. Власне, фундамент цієї галереї перед нашими очима. А на фасаді є залишки арок її другого поверху. 3. Що це фундамент зниклої аркадної галереї - свідчить база однієї з колон, яку вчора розкопали на своєму ріднесенькому місці. 4. Отримали відповідь, був перший поверх галереї теж аркадним (на колонах), чи суцільно мурованим. Відповідь: аркадним, на колонах. Тепер відкритим є питання: коли й за яких обставин цю ренесансну красу з арками, корлонами і кам'яним різьбленням розібрали? Є припущення, що на початку XIX ст., але також є свідчення, що її могли розібрати вже на початку XVIII ст. Статті за темою - від першої гіпотези до впевненості у існуванні ренесансної аркадної галереї палацу Сенявських: 2016 рік: Палац Сенявських-Чарторийських у Меджибожі і замок Петера Фейгеля у Бетлановце (Словаччина): спільна типологія та історичні паралелі https://www.academia.edu/29543942/ 2018 рік: До історії ренесансу на Поділлі. Словацькі витоки стилю в архітектурі палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці https://www.academia.edu/36782271 2018 рік: До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея https://www.academia.edu/38053049/ 2018 рік: Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу https://www.academia.edu/38389586/ 2019 рік: До реконструкції палацу Сенявських у Меджибожі станом на XVI століття https://www.academia.edu/41384478/
    3 балла
  21. Обговорюється цей об'єкт замок в Черепашинцях Село Черепашинці (Калинівський р-н) знаходиться 40 км на північ від Вінниці, 3 км від міжнародної дороги М21. Розташоване по обох берегах річки Постолової – лівої притоки Південного Бугу. Населення – 1571 (2001) У цитаті з Jablonowski A. "Polska XVI wieku pod wsgledem geograficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijow-Braclaw)".— Warsz., 1894.— T. 21 (10).— 654 s.— (Zrodla dziejowe) вказано таке: У Вікіпедії подано невелику історичну довідку про село, на жаль, без посилань на джерела, що ускладнює з'ясування істини: Явно щось наплутано з цифрами (висота валів 25-30 метрів?). Та і за фактами – башти на бастіонах? Отже, в Вікі досить докладно описано укріплення, але наскільки це все підкріплюється фактами? Звідки вся ця інформація? Якщо дивитись на карти Боплана (п.п. 17 ст.) і Річчі Занноні (1767), то Черепашинців ми там не знайдемо, навіть неукріплених. Хоча раніше на Вікіпедії було вказано, що село засновано у 16 ст. і уже тоді було укріплене. Не знайшов я Черепашинців і на інших історичних картах, проте є вони ось на такій карті 1764 року (опублікована тут): Для того, щоб з'ясувати наскільки схематичною на цій карті є помітка укріплення в Черепашинцях варто звісно побачити цілу карту. Проте, якщо взяти церкви, то видні по-перше індивідуальні особливості кожної, а по-друге загальний вигляд притаманний Поділлю (тридільність, триверхість). Тому можна допустити, що картограф добре знайомим з місцевістю. Можливо і сам бував тут. У Топографічному описі Подільської губернії 1799 року подано досить великий опис Черепашинців, але про укріплення нічого немає. "Сведения 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році дають таку інформацію: Очевидно із двох "замчиськ" нас цікавить те, що знаходиться в самих Черепашинцях. Окрім розмірів (63,4х63,4 м, ширина оточуючих валу та рову ~ по 4 метри) уривок дає важливу інформацію, що укріплення збереглось завдяки тому, що знаходиться в саду поміщика. Цю інформацію у скороченому вигляді Ю. Сіцінський подав у Археологічній карті Подільської губернії (1901): Зовсім не згадав Сіцінський укрпілення в Черепашинцях в своїй роботі "Приходы и церкви Подольской епархии". "Slownik Geograficzny Polski" дає дуже коротку довідку про Черепашинці, не згадуючи ні історії поселення, ні залишків укріплень: Отже, вже було згадано маєток, в парку якого знаходилось "замчисько". Інформацію про цей маєток дає Антоній Урбанський у своїй роботі "Z czarnego szlaku i tamtych rubieży: zabytki polskie przepadłe na Podolu" (1928) в т.ч. згадуючи "давні оборонні вали": Також палац згадано у роботі Романа Афатназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bracławskie, T. 10. Афтаназі стверджує, що палац був побудований на рубежі 18-19 століть за Холоневського і проіснував до 1917 року. Можливо в роботі згадано і залишки укріплень. У 1872-1874 палац у Черепашинцях змалював Наполеон Орда (Czerepaszyńce. Pałac Zdziechowskich - widok od strony wody): Якщо подивитись на двохверстову карту, на якій видно розташування палацу: То можна приблизно прикинути ракурс малюнка Наполеона Орди на сучасному супутникову знімку: Видно також і стадіон, при будівництві якого "розібрали південну стіну укріплення". В процитованих джерелах зустрічається, що найкраще збереглася західна сторона, можливо якісь залишки існують і досі?
    3 балла
  22. Захотілось додати, що на карті Боплана (1630-тих років) немає села Маначин. Ось вищезгаданий регіон на карті Боплана (північ і південь перевернуті): freemap.com.ua На цій карті відмічено поселення з карти Боплана, як ми бачимо між Ожигівцями-Волочиськом та Чорним-Островом - Базалією, формується район де в першій половині 17 ст. не було поселень(Боплан відмічав навіть хутори): Для того, щоб побачити 30-ти кілометровий пустир я відмітив найближче позначені поселення з сходу: freemap.com.ua Як бачимо цей пустир пояснюється тим, що там проходив Чорний Шлях, але все ж таки це могла бути не єдина причина чому там не поселялися люди. P.S. я погоджуюсь з думками пана Білича, а цей пост є лише констатацією факту відсутності поселень в потрібному регіоні + допусканням того що це могло б бути якось-то пов'язано з озерними/болотними формуваннями в районі.
    3 балла
  23. Копия карты Ф. фон Мига, опубликованная на mapire.eu, уже получила довольно неплохую известность. Теперь вот благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем ознакомиться ещё и с оригиналом карты (он в мелких деталях немного отличается от опубликованной на mapire.eu копии), а также с сопроводительными описаниями, оставленными австрийскими военными. Как мы знаем, карта Ф. фон Мига состоит из многочисленных листов, и Тернополью "повезло" попасть на стык двух листов (№380 и №381), из-за чего он оказался разрезанным на две части (стык в месте склейки виден и на копии с mapire.eu), каждая из которых был снабжена своим описанием. Ещё одна "удача" - стык двух карт пришёлся ещё и на участок Тернопольского замка, и, вероятно, по этой причине замок в сопроводительных описаниях упомянут дважды. Начнём с карты. Северная часть города попала на лист №380: Южная часть оказалась на листе №381: Описание северной секции Тернополя (№380) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939) Mp100RU: Topograficeskie karty Ukrainy (Топографические карты Украины, wersje rosyjskie i ukraińskie, 1:100 000; Kijów 2000, 2006) Описание южной секции Тернополя (№381) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: P.S. На карте также видим два села - Кутковцы и Загребелля - которые в наши дни входят в состав Тернополя. Поскольку в с. Загребелля был замочек, то ему отвели отдельную тему на форуме, и там же можно прочитать описание села 1789-1783 гг. В случае с Кутковцами также есть намёки на существование там укреплений, но поскольку это село на форуме пока темой не обзавелось, то обсудим его как-нибудь в другой раз (сразу могу уточнить, что в описании села, сопровождающем карту Ф. фон Мига, упоминания каких-либо строений отсутствуют).
    3 балла
  24. Дворец ("Двор"), построенный в районе участка замочка, на австрийской карте 1869-1887 гг. Источник
    3 балла
  25. Тиждень тому, вид на це городище з півдня з гори "Горбовище" в кілометрі від нього. Власне городище над цифрами 2019, водянки.
    3 балла
  26. Обговорюється цей об'єкт: монастир поблизу с. Щеплоти Щеплоти - село в Яворівському районі Львівської області. В 17-18 ст. існував тут Василіанський монастир. Ось такі відомості про нього подає Вікіпедія Основна інформація взята зі "Словника географічного королівства Польського": Джерело Про оборонний характер монастиря свідчить, в першу черту, карта Фрідріха фон Міга. Джерело Тут можна побачити сам монастир, який розташувався на східній околиці села, оточений земляними укріпленнями. В плані нібито квадрат, але зображені лише три бастіони. Сам монастир знаходиться на чітко окресленому узвишші, а з північної сторони тягнеться водойма, що також додає своїх фортифікаційних переваг. Вже в 19 ст., як розуміємо з вищенаведеної довідки, монастир не існував, але наведу кілька зображень карт цієї місцевості Джерело Ось тут дуже чітко окреслена потрібна нам ділянка. Бачимо, що її форма дуже близька до трикутної. Тож, можливо, саме тому на карті фон Міга зображенні лише три бастіони. І ще одне зображення - кадастрова карта 1855 року: Джерело Складно говорити, чи залишилося зараз щось від монастиря, через майже 250 років з дня його закриття, проте @Filin таки зміг видивитись на сервісах Google Earth залишки тих бастіонів
    3 балла
  27. Рік видання: 2018 Автор: Євген Осадчий, Олексій Коротя Видавництво: Майдан, Харків Мова: українська Формат: 70х100/16 (15,6 х 22 х 1,3 см) Обкладинка: м'яка Папір: офсетний Кількість сторінок: 248 Ілюстрації: чорно-білі плани, фото, схеми Наклад: 300 прим. ISBN: 978-966-372-734-9 Аннотація: Автори: Приклади сторінок: Передмова: Вступ: Сторінки: Розташування майданів на території Сумської області: Зміст:
    3 балла
  28. Станишівка тогоріч (2018 р.) святкувала 400 р. Назва села походить від торговців, які тут ставали "станом" перед переходом Тетерева на Сквирський шлях.Втім, край Станишівки на величезних терасах Тетерева існує пам'ятка археології - городище Київської Русі 9-14 ст., та 14-18ст., занесена в 2009 р., в Держ. реєстр пам'яток археології, що ніяк не заважає її розбудовувати та переплановувати, вести господарську діяльність верхи плато городища. Два городища на одному місці це поширене явище, коли внаслідок руйнації верхи погарища через певний час засновують нове укріплене поселення. Цікаво, що от за Рибаковим, давні язичнецькі вірування не дозволяли нашим предкам на погарищах продовжувати чи поновлювати діяльність. Фото цього городища я завантажував в Вікіпедію років три тому. Але зимою воно звісно особливо виразне і "читабельне". Фото 1. Мисове городище в західній частині с. Станишівка, видно захисні вали та дитинець верхи. Городище ж ближче до лісу, праворуч панорами:
    3 балла
  29. Вітаю колєг ,що цікавляться старовинОю Таки так, саме там де ви передбачаєте зберіглись укріплення городища. А також рештки Змієвих Валів, зображених тут ще на карті Антоновича. Фото можна побачити на Туристичному Атласі Житомирщини, який ми з колєгами-туристами укладаємо. Клікайте на маркер на карті - випливе моє фото городища
    3 балла
  30. Про королівський привілей графу Яну з Тарнова. Регеста цього документа була опублікована Вєжбовським, директором Варшавського архіву давніх актів у кількатомному виданні регестів Коронної метрики (Matricularum Regni Poloniae summaria. - Pars.IV), номер регести 20286: "Король надає право Яну, графу з Тарнова, каштеляну краківському, заснувати містечко Тарнополе в запустілій місцевості Сопільче на річці Серет в Тереболянському повіті, та надати звільнення від поборів та відробітків на 15 років, війтівство надати в цьому місті Якобу Бодзановському, галицькому войському, та зробити запис у 200 флоринів." Дата документу 15 квітня 1540 року. Ось посилання власне на самий документ вписаний до Коронної метрики (AGAD. - MK. - Sygn.61. - f.290v - 291v). Щодо магдебургського права для Тернополя, то текст грамоти також існував, в тій же Коронній метриці, книзі 74а, котра, на жаль згоріла в часі Другої світової війни. Тому маємо лише регест цієї грамоти, опублікований тим же Вєжвобським в тій же Matricularum...: "Oppidum Tarnopolie Ioannis comitis in Tarnow, castellani Cracoviensis, iure theutonico fundatur triaque fora annualia pro festis Viti (15 iun.), Exaltationis Crucis (14 sep.) et Purificationiis V.N. (2 feb.) et septimanalia feriis sеcundis ibidem instituuntur". Дата 20 січня 1548 року. Бачимо нічого особливого, а) власне переведення на німецьке право, та б) встановлення трьох щорічних ярмарків та тижневих торгів по понеділках. Ніяких згадок про замок в цих документах немає. А от в привілеї Тернополю 1551 року є згадка про замок "...arcis seu fortalicii in oppido suo hereditario Tarnopol...". Регеста того документа: "Concessio itineris et diverticuli publici ex oppidis Halicz, Colomia et Kropecz in Camyeniecz et inde in alia Wolhyniae loca cum quibuscumque mercibus et praesertim cum sale per oppidum Tarnopolie Joanni comiti in Tharnow ac exercituum Regni supremo praefecto ratione aedificationis per eum arcis seu fortalicii in oppido suo hereditario Tarnopol datur. In isto diverticulo in oppido Zlothniky camera thelonearia instituitur". Опублікована тим же Вєжбовським в тому ж виданні Matricularum... Pars.V. - №5109, а також текст того привілею в Коронній метриці (AGAD. - Mk. - Sygn.79. - f.335v-336).
    3 балла
  31. "Statystyczne topograficzne i historyczne opisanie Gubernii Podolskiey z rycinami i mappami" T.1 (1823), с. 289: Джерело "Jeografia wschodniéy części Europy czyli opis krajów: przez wielorakie narody sławiańskie zamieszkanych: obeymujący Prussy, Xięztwo Poznańskie, Szląsk Pruski, Gallicyą, Rzeczpospolitę Krakowską, Krolestwo Polskie, i Litwę" (1825), с. 235: Джерело "Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana" T.2 (1845), c. 1005: Джерело Також Плоскирів на карті Заноні 1772 року:
    3 балла
  32. Щодо конфігурації укріплень з напільної сторони, то кожен відмічає їх в різних місцях. Так, Руслан Підставка та Петро Дем'янчук вважають що ареалом замку є ця територія: А пан @Filin відмітив в вищезгаданому звіті livejournal, орієнтовну локацію напівбастіонів зеленим: Як бачимо в пана Філіпа вона є приземлініша та, на мою думку, все одно не вірна. Тому що як ми можемо бачити на карті Фон Міга, укріплення не було прямокутної форми: Доречі, на цій мапі видно що з напільної сторони замок був дуже схожим на Горнверк. Так от після багатьох роздумів та порівнянь я дійшов до висновку що замкові укріплення розташовувалися орієнтовно так: Цікаво й те що та велика споруда на замковому подвір'ї з карти Фон Міга виявилася тією будівлею яку називають "Домом Б. Хмельницького": Як я це дізнався? Дуже просто, я скористався функцією на Mapire "виміряти відстань". Погрішність невелика і ближчих будівель немає тому й висновок ще це є одна і та сама споруда. Але на цьому всі цікавинки не закінчуються. Нам відомо що в'їзд був на замкове подвір'я був з півдня, але на карті модна помітити що з заходу через рів перекинутий міст (?) тобто з тієї сторони також був в'їзд, але він не підходить до концепції сучасного замку тому я вважаю що це збереглось ще від первісного дерев'яно-земляного замку а на місці будівлі поблизу могла бути в'їзна брама. З чим згідні? А з чим ні?
    3 балла
  33. Запропоную частину експлікації до мапи Кам'янця Подільського 1633р, котра представлена на самому початку теми. Експлікація написана латиною. Отже: A. Civitas Kamieniec Podolia in rupibus, situ fortissima. B. Arx C. Nova munitio. D. Castra Nostrorum. E. Munimentum, circa quov in templo, reservati pulveres. F.G. Munimenta nostra. H. Quartum. M. aciem tegens formatam, defendensque nostram. I. Quintum et ultimum, ex emenentia montis, hostium campo undique damnum inferens.. K. Agmen militum Principis Wiszniowiecki. L. Campi Ducis.
    3 балла
  34. Поповню тему гарною кадастровою картою, складеною в 1850-х роках (можливо 1854, але не раніше). Тут нам в повному вигляді розкривається план палацового комплексу із забудовою, ставами, садами і т.д. Проте найбільший інтерес викликає в мене той же "об'єкт №2". Тут бачимо зовсім не просту споруду, а якийсь мурований об'єкт доволі цікавої форми, з чимось типу садів з тильної сторони. Що це? Ну і найбільш інтригуючий напис на даній карті знаходиться на південний-захів від об'єкту №2 - "Нива під замком". Якщо вона "під замком", то з чим її співвідносити з палацом чи об'єктом №2?
    3 балла
  35. Гіпотеза про брамне минуле Середньої церкви креативна, але штучна) Чому? Достатньо просто проаналізувати карти і напрямки вулиць - брама так чи інакше має виходити на вулицю, в ідеалі навіть на одну з головних, бо інакше буде багато функціональних незручностей (для трафіка й оборони). На найдавнішій відомій карті (Посареллі, 1797) добре видно, що ні з Руської (Кам’янецької), ні навіть зі Срібної не можна організувати нормальний рух від брами-церкви до ринкової площі. А з імовірною першою головною вулицею на сх. - Багатою взагалі ніяк. Зате по тій же сітці вулиць гарно видно де брама мала розташовуватись - приблизно на осі історичної Руської, на невеликій ділянці між перехрестям з Зацерковоною / Валовою та відгалуженням Острозького (кам’янецької дороги), що також нормально корелює і з залишками ровів в рельєфі дворів між Валовою / бульваром і Зацерковною / Доли, а також фунціональною необхідністю нормального проходу вздовж мурів зсередини оборонного контуру. Та й для оборонних функцій в XVI ст. воно виглядає зовсім слабенько, + не дуже розумію як воно могло фунціонально використовуватись під браму. І дивно було б - купа інформації про використання та історію побудови самої церкви збереглось, а ось про перебудову таку грандіозну і цікаву - зовсім ні :) п.с. хоча варіанти з розбором об’ємів на різні періоди звісно цікаві, але то всього лиш притягнуті за вуха необхідні умови, і аж ніяк не достатні доводи, імхо
    3 балла
  36. "Опис подорожі шведського посла на Україну 1656-1657" Олянчин Д. // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, 1937 р., т. 154, с. 51-52. Описание путешествия сделал Конрад Якоб Гільдебрандт. Как видим, укрепление было действительно одним из совершенных в регионе (далее маршрут посла был в сторону Умани-Суботов-Смила, потом повернули на Чечельник).
    3 балла
  37. Фото-разведка на местности Городище только номинально является памятником, и нет никакой дорожки или тропинки, которая бы вела к нему (об указателе и мечтать не приходится). А между тем со стороны близлежащих дорог объект не очень хорошо различим, поскольку он сам по себе приземистый, да ещё и всё вокруг засаживаю всякой зеленью, которая поднявшись, хорошо маскирует объект. Вот как-то так локация выглядит с дороги - до городища ок. 170 м и вдалеке еле-еле угадывается терраса многострадального укрепления: По мере приближения, терраса обретает очертания. Она поднимается всего на 1-1,5 м. над полем: Площадка в общих чертах ровная. В правой части панорамы можно различить столбик советского охранного знака: Охранный знак установлен у края западного сектора террасы. На столбе универсальная табличка со скупой подписью "Городище", без датировок и уточнений: Поскольку основной целью посещения городища была его съёмка с высоты, то взмываем вверх, и видим следующую картину: Где-нибудь в параллельной вселенной вокруг такого объекта в радиусе 100 м запретили бы распашку, обустроили бы буферную зону, заменили бы старую советскую охранную табличку на более актуальную, сделали бы дорожку, поставили бы указатель или информационный стенд, который бы объяснял, в чём ценность памятника, наконец-то провели бы нормальные раскопки и т.д. Ну а у нас, в нашей вселенной и в нашей стране это просто забытый и неисследованный остров на околице села, мешающий пахарям, которые подобно морскому прибою, медленно, но неуклонно подтачивают старый приграничный форпост.
    3 балла
  38. Згадок в AGZ про замок в Романові не два, а набагато більше. У переважній більшості - під терміном fortalitia. Для прикладу у прикріпленому фрагменті з тому 17. Як я зрозумів, можливо хтось виправить мене, у тексті йдеться про те, що Андрій Романівський на дорозі напав на Мілохну, багату дружину Мація Голдача, обдер з неї золоті та срібні прикраси, перли та дорогий одяг загальною вартістю 1000 гривень, а саму забрав до замку в Романові" І ще, чи не про ворота замку говориться у 1451 році, не відмітив з якого тому AGZ, але тут не термін "fortalicium", а "castro": "ant portam … sub alto castro inter domos dominorum de Romanow" ?
    3 балла
  39. Недавно мав чудову нагоду відвідати даний замок. Об'єкт просто вразив своїм станом збереження, позитивні враження і досі гріють душу. Замок знаходиться за територією якоїсь установи (щось типу лісництва, точної назви не згадаю) і потрапити до нього можна лише пройшовши ворота на територію. Я не з тих людей, які люблять вриватися на якісь закриті чи приватні території і вирішив зайти з іншої сторони. Довелося дертися через густі зарослі високої трави, кущів і т.д. Підійшовши до замку з півночі, об'єкт легко дав себе впізнати дуже стрімким і достатньо високим схилом куртини. Видертись наверх було завданням не з найпростіших - все, все, все абсолютно заросло непрохідними кущами і дрібними деревами. Тим не менше посеред цих заростей абсолютно чітко можна було виокремити кутові клиновидні бастіони, стан збереження яких просто ідеальний. Далі був спуск вниз, на внутрішнє подвір'я замку. Воно знаходиться помітно в низовині відносно периметру укріплення. Жодних споруд, чи навіть натяків на їх залишки не побачив. Воно і зрозуміло, схоже об'єкт був дерев'яно-земляним. Всі споруди, очевидно дерев'яні, не збереглися. Про їх розташування хіба археологія зможе щось розказати. В західній куртині є пробіл - звідси був єдиний в'їзд в замок. Ну, і також варто відзначити, що південно-східний бастіон дуже відрізняється від решти своїм теперішнім станом. На відміну від всіх решти - тут майже немає кущів і дерев, що дозволило не лише оцінити стан пам'ятки, а і зробити фото, які хоча б частково передавали стан збереження. Мало того, якась добра душа, щойно перед моїм візитом покосила там траву Ось такий вигляд має згаданий мною південно-східний бастіон: Ну і так виглядає подвір'я замку: Інших фото не публікую, оскільки направду важко було в густих зарослях зробити інформативні фото. Впевнений об'єкт дуже гарно би розкрився з повітряної зйомки, особливо в період відсутності листя. Загалом, як я вже казав, замок залишив по собі надзвичайно позитивне враження. Якщо позбавити його рослинності і трохи "привести до порядку" замок абсолютно спокійно може займати місце в складі відомого туристичного маршруту "Золота Підкова", враховуючи його розташування якраз між Звенигородом і Свіржом.
    3 балла
  40. Локалізація замчища. Сіцінський в ПЦ пише, що замчище знаходиться на підвищеному острові (насипі) між двома греблями. А сайт Пикова каже про підземні ходи від костелу до замку. Також на місці колишнього замку було побудовано БК. Найкраще супутникове зображення міститься на картах Яндекс: Цифрами 1, 2, 3 позначені перспективні "острови". Старий Пиків в іншому масштабі: Найкраще під потенційне замчище, на мою думку, підходить острів 1. Ділянка справді схожа на острів і на ній видно якусь будівлю, можливо БК. Проте варто поглянути на двохверстову карту (1908-1909), можна побачити, що ділянка трохи змінила свій вигляд:
    3 балла
  41. Обговорюється цей об'єкт: Замок в с. Нагачів Нагачів - село Яворівського району Львівської області, знаходиться за 12 км. на північний-захід від районного центру Яворова. Першою згадкою, яка трапила мені в руки про замок в цьому населеному пункті була невелика замітка в щоденниках Ульріха фон Вердума, який подорожував і описував наші землі в 1670-х роках. Виглядає вона так: Ідентифікувати місце про яке говорив Вердум було не проблемно. На карті фон Міга чітко бачимо чотирикутне земляне укріплення в центрі села з кількома невеличкими мурованими спорудами. На пізніших картах видно деякі зміни, але загальна форма укріплення залишається все тією ж. Ця ж форма, дає хорошу можливість визначити сьогоднішнє місце розташування об'єкту. Як бачимо на супутникових знімках, ділянка, на щастя, не була забудована тому є доволі впізнаваною. Окрім візуальних джерел, інформацію про укріплення мені вдалося віднайти в письмових джерелах. В державному архіві Перемишля натрапив на документ, датований 1730 роком, про те що Урсула Пжебендовська надає поповим синам Антонові і Теодорові чверть поля в довічне користування. Коротко згадується тут і замок: Інформації небагато, але документ дає зрозуміти що замок в 1730-му році стояв і успішно функціонував. Далі варто відзначити Rolnik, 1867-1937. На сторінках 87-88 досить немаленька стаття про Нагачів, але більш зосереджена на власниках - родині Юнгів з Шотландії і ї історії та інших питаннях. Стосовно укріплень я би виділив один абзац: Також в виданні фігурує декілька знімків. Цікавість в мене викликали два: На першому бачимо житловий будинок, на другому якесь цікаве приміщення з не менш цікавим підписом - "так звана башта". Ну, і декілька сучасних джерел. Вікіпедія: Історія міст і сіл СРСР: В. Пшик Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. Також, в спробах побачити місцевість в сьогоднішньому стані, натрапив на фото споруд, які фігурували вище. В додачу до них є ще одне, яке слабо передає візуальну інформацію, але підпис свідчить, що йдеться про збережені вали - "Nahaczów (ukr. Нагачів). Pień jesiona wyniosłego na kornie wałów zachowanych fortyfikacji ziemnych" Ну ось так-от ввідна інформація.
    3 балла
  42. Женя Совинский поделился фотографиями замчища, сделанными в 2008 г. Северо-восточный бастион и примыкающий к нему отрезок вала: Юго-восточный бастион и южный ров (т.е. часть южных укреплений всё же уцелела): Южный ров также цел: Но часть южного вала, ближе к юго-западному углу замчища, срезана (это уже вид со стороны площадки стадиона): Стадион с валами на заднем плане: А это проезд в восточном валу. Как видим, проезд с двух сторон по бокам укреплён фрагментами каменной кладки, вероятно, оставшейся от разрушенных ворот, упомянутых Р. Афтанази:
    3 балла
  43. В поиске очертаний укреплений очень помогают спутниковые снимки Google, однако в Сети размещаются самые свежие снимки, и хотя они зачастую наиболее актуальные и наиболее детальные, в ряде случаев с точки зрения поиска укреплений такие свежие снимки часто проигрывают более старым. И тут на помощь приходит Google Earth, где можно просмотреть не только результаты последней съёмки, но и результаты более ранних съёмок. Чтобы это сделать, надо в Google Earth переместиться на нужный участок и в нижнем левом углу экрана нажать на вот такую иконку: После этого в верхней части экрана появится временная шкала, на которой вертикальными палочками будут отмечены все этапы съёмки данного участка. Чем более популярен район, тем больше будет этапов. Дальше всё просто - перемещаем бегунок на нужный этап и смотрим старые снимки. Кроме того, Google Erth даёт возможность крутить картинку, выбирая нужный ракурс и угол зрения, что также полезно в процессе поиска линий укреплений. На примере замка в пгт Комарно (Львовская обл.) покажу, в чём выгода этого сервиса. Так на одном из свежих снимков угадываются укрепления бастионного замка. Но поскольку снимок сделан 28 августа 2016 г., то детали плотной скрыты под зарослями деревьев и кустарников, растущих на куртинах и бастионах: Но стоит немного отмотать время назад, и можно найти снимок от 4 апреля 2011 г., и за счёт того, что дело было весной и зелень ещё не успела всё скрыть, тут уже лучше проступают черты укреплений: Иногда там можно встретить зимние снимки, где выпавший снег ещё более явно выделяет контуры укреплений. В общем, пользуйтесь сервисом. Он бесплатен, информативен и прост в использовании.
    3 балла
  44. Касательно Вердума, то, возможно, выражение "w obrębie fosy" следует перевести как "в обрамлении рва", т.е. после перечисления укрепления Вердум мог подытожить описание сообщением о том, что всё это окружает ров. Но это не единственный вопрос к польскому переводу дневника. Также в тексте сказано, что двор окружён "drewnianemi balustradami", но балюстрада - это вроде не совсем фортификационный термин, потому возникает сомнение - может в оригинале речь шла о каком-то другом типе ограды? И ещё - польский перевод сообщает, что двор также был окружён "вежами" ("wieżami"), но есть вероятность, что там речь могла идти не о "вежах", а о бастионах. Что касается справки Владимира Пшика, то он её составил на основе шести текстовых источников и карты фон Мига. Из шести текстовых источников три (дневник Вердума, "Rolnik" и "Історія міст і сіл") были процитированы выше. Мне остаётся рассказать о трёх оставшихся: 1. "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego...", Tom VI, 1885, S. 878. В этом источнике нет ни упоминаний замка, ни интересных сведений по истории поселения, потому и цитировать нечего. 2. Книжка-каталог Яна Лешека Адамичка "Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku" (2004): Как видим, у Адамчика из источников был под рукой дневник Вердума, "Географический словарь" и карта фон Мига, потому и в тексте у него лишь цитата Вердума и упоминание того, что укрепления показаны на карте фон Мига. 3. "История городов и сёл Украинской ССР" (1978): Здесь вроде всё то же, что и в "Історії міст і сіл", но с одним отличием - земляные укрепления внезапно отнесены к наследию Киевской Руси "История городов и сёл..." вышла через 10 лет после того, как была издана "Історія міст і сіл..." (1968), и потому возникает вопрос, почему это вдруг "вали старої фортцеці" в более поздней версии издания превратились в "валы старой крепости периода Киевской Руси"? То ли банальное невежество (хотя в чём-чём, а в укреплениях Киевской Руси тогда разбирались прекрасно), то ли нежелание признавать факт существования в селе более поздних укреплений, что могло вылиться в такую вот локальную попытку датировать объект более ранним периодом, чем было на самом деле. С источниками пока всё. Участок замчища сильно зарос, потому на спутниковых снимках довольно тяжело прочитать конфигурацию укреплений или даже проследить отдельные их линии, однако на Google Earth есть возможность просмотреть более ранние образцы спутниковой съёмки Нагачева, и вот там нашёлся такой вот кадр с видом на замок, сделанный 29 октября 2010 г.: И хотя тут тоже не всё видно, но более чётко ощущается прямоугольная (?) конфигурация укреплений и, кажется, в юго-восточном углу замчища (на скриншоте он в верхнем левом углу двора) виднеется что-то наподобие бастиона (это ещё раз отсылает к мысли о том, что у Вердума в оригинале могли быть вовсе не "вежи"). Также очень хорошо виден восточный вал. Если всё правильно понимаю, то укрепленный прямоугольник (?) имел размеры где-то 120 х 100 м, хотя может он всё же был квадратным, но и в этом случае, думаю, он занимал участок не меньше чем 100 х 100 м.
    3 балла
  45. Раніше вже згадувана робота О.В. Шелехань, О.Д. Козак "Дослідження 2012 р. на городищі біля с. Дерешова у Середньому Подністров’ї": джерело
    3 балла
×
×
  • Создать...