Рік видання: 2020

Упорядники: Володимир Маслійчук, Андрій Парамонов, Олександр Різниченко

Видавництво: Мадрид, Харків

Мова: українська

Формат: 15,1 х 22,2 х 1 см (60х90/16)

Обкладинка: тверда

Папір: офсетний

Кількість сторінок: 100

Ілюстрації: монохромні, 1 план і 2 графічні реконструкції укріплень

Наклад: 300 примірників

ISBN: 978-617-7845-82-8

Купити можна через Андрія Парамонова, написавши йому приватне повідомлення на facebook.

Аннотація:

Цитата

Збірник документів висвітлює історію населення та фортифікації міста Вільшани (з-з смт. Харківського району, Харківської обл.), наведено інструкцію щодо оборони та контролю над місцевим населенням 1679 р., реєстри 1682, 1685, 1691 р.р. Дані публікації дозволяють уточнити низку даних з історичної географії, топоніміки та генеалогії, окреслити особливості залюднення Слобідської України та занять населення, соціальної структури та сприятимуть розумінню «міського життя» на прикордонні наприкінці XVII ст.

Від упорядника:

Цитата

Невелика частина центру Вільшани носить назву «Паркан». Паркан там був як укріплення Вільшанської фортеці. Виникнення укріпленого поселення — це не лише військова дія, а передусім засіб контролю, форпост для освоєння околиць і поділу земель для користування ними. Перші реєстри, попри несталість населення, досить важливі у вивченні антропонімії та початків генеалогії.

Трапляються навіть начерки невеликих біографій діячів того часу, де генеалогічно промовистими стають прізвища, географічні назви, факти.

А опис укріплень, околиць, особливостей рельєфу дає змогу оцінити екологічний стан цих територій протягом століть.

Дана документація не лише доповнює відомості про минуле даного населеного пункту, вона є переважно абсолютно новою для розуміння «освоєння» даних теренів і, ширше, справи соціальної історії часів великих переселень у межиріччя Дніпра і Дону.

Володимир Маслійчук

Зміст:

Цитата

Маслійчук В. «Паркан»: гіпотези, теорії, документи - 4

Різниченко О. Археографічний коментар - 29

Наказ приказному Потапу Одадурову щодо утримання Вільшанської фортеці 1679 р. - 31

Хрестопривідна книга міста Вільшани 1682 р. - 54

Реєстр та опис Вільшанської фортеці 1685 р. - 71

Реєстр та опис Вільшанської фортеці 1691 р. - 85

Приклади сторінок:

Городище відноситься до роменської археологічної культури періоду існування великих слов'янських військових союзів - "славіній" (8-9 ст.), яка (культура) співвідноситься зі славінією севєрь, або сіверян.

Поблизу с. Водяне (Харківська обл.) на одному з мисів правого берега р. Уди відоме городище роменської культури. Пам'ятку обстежено у 1948 р. І.І. Ляпушкіним, у 1950р. Б.О.Рибаковим. У 1951-1952рр. невеликі розкопки провів Б.А.Шрамко. У 2002-2003рр. В.В.Колодою на городищі досліджено 11 заглиблених жител роменської культури та кілька господарських ям, погребів та вогнищ просто неба. Серед знахідок переважає ліпний і ранньогончарний посуд. Виявлено також залізні і кістяні побутові речі. Городище датовано серединою 8-початком 11ст.

*З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - с.356.

На жаль розміри городища та характер його оборонних споруд не уточнюються. Але зрозуміло що це городище класичного "мисового" типу. З датування можна зрозуміти, що це укріплене поселення, як і більшість поселень сіверян "дожило" до створення власне відомої всім держави Русі.

Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.