История основания:

Цитата

Весною 1676 р., для захисту запорозьких земель від нападів польської шляхти, татар і турків гетьман України Іван Самойлович направив козака Степана Підстрільного із завданням відшукати в гирлі річки Синюхи поблизу польського та турецького кордонів місце для будівництва укріплення. Щодо назви, то існує кілька версій її походження. За однією з них, козацьке укріплення було названо Орликом від назви міського урочища Орелі. На думку місцевого краєзнавця О.М. Мурзака, назва Орел чи Орель походить від тюркського слова «айир», тобто розгалуження. Це слово співпадає з українським чи російським терміном кут, ріг, розгалуження двох річок. У даному випадку Синюха впадає в Буг, утворюючи ріг. Після будівництва укріплення була перейнята і назва. За іншою версією, яка наводиться в «Полном географическом описании нашего отечества», зазначається: «Саме місто одержало ім’я Орлика тому, що в урочищі був споруджений стовп з двоголовим орлом». Існує ще одне пояснення назви фортеці. За переказом, колись тут нібито побував Пилип Орлик, під керівництвом якого було побудовано не тільки шанець, але й церкву. Однак в дореволюційних працях версія визнається малоймовірною. Більш вірогідним вважається походження назви укріплення від турецької назви урочища «Татар-Орель», тобто «Татарське Гніздо».

Источник: Історія Орликівського шанця та його роль в процесі заселення прикордонних земель Бугогардівської паланки
 
Фрагмент карты Риччи Занони 1767 год:


План шестибастионного Орловского шанца:

Городище мисового типу з сучасним йому могильником відноситься до черняхівської археологічної культури, яка склалася на основі германських, слов'янських та іранських племен (3 ст. - сер. 5 ст.), та як вважається, утворила ряд примітивних державних утворень з провідною роллю в них германців (остготи, везеготи).

Цитата

Поблизу с.Олександрівка (Миколаївська обл.) розташовані городище і могильник черняхівської культури, які датовано кінцем 4 - початком 5 ст. Пам'ятки досліджував у 1979р. Б.В. Магомедов. Городище займає скельний мис, з боку поля обмежене ровом і валом, який насипаний із суглинку з домішкою щебеню. На валу була стіна з вапнякових плит висотою не менше 3 м. Виявлено фундаменти круглих башт, одна з яких розташована біля в'їзду. Територія городища забудована довгими спорудами з каменю, що розділені на окремі приміщення. Опалювалися вони вогнищами квадратної форми, викладеними з кам'яних плит, обмазаних глиною. Городище було політичним центром - постійною резиденцією вождя племінного об'єднання і його дружини, а також у разі військової небезпеки слугувало захистом для мешканців округи.

На могильнику досліджено два поховання за обрядом тілопокладення. Поховальні ями були заповнені камінням. Поблизу знаходився жертовник. Він являв собою прямокутну кам'яну огорожу розмірами 1,6 х 1,8 м. Звичай спорудження на місцях поховань жертовників, так званих есхар, був занесений в Північне Причорномор'я із Греції. Наявність такого жертовника на могильнику Олександрівка свідчить, що однією із складових черняхівської культури у Причорномор'ї було еллінізоване населення.

*З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - с.328.

Обговорюване городище очевидно являло собою аналог більш пізніх замків (укріплену резиденцію), без значного поселення навколо нього. Одне з трьох відомих археологам укріплених центрів черняхівської культури (два інших - городища Башмачка та Городок).

Культурне та технічне піднесення населення черняхівської археологічної культури під впливом сусідніх римських провінцій забезпечило спорудження на об'єкті досить розвинутих кам'яних укріплень зі справжніми баштами.

Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.