Чтобы вы осознали, сколько всего интересного уцелело, предлагаю вашему вниманию отрывок из книги Николая Петрова «Місто Кам'янець-Подільський в 30-х роках XV – XVIII століть», где кратко описаны основные известные планы города 18 века:

Цитата

Особливе місце з соціально-економічної, містобудівної, культурної та історико-топографічної еволюції Кам'янця-Подільського посідають його плани XVIII ст. Найперший з-поміж них датується 1707 р. На жаль, цей вид історичних джерел не знайшов всебічного вивчення в джерелознавстві, хоча окремим із них присвячені невеликі розвідки, а більшість - використовувалася дослідниками неодноразово. На особливу цінність одного із планів середини XVIII ст. звернув увагу ще на початку XX ст. О.Прусевич. Дослідник з'ясував, що план зберігався в музеї князів Чарторийських у Кракові. Відомий був О. Прусевичу і план Кам'янця-Подільського 1761 р., хоча він його, як і план середини XVIII ст., не опублікував. Названий вид джерел про Кам'янець-Подільський XVIII ст. вивчали Т. Новак, Є. Пламеницька, М. Петров, Я. Матвіїшин, О. Пламеницька, М. Крикун й інші дослідники. Зауважимо, що плани Кам'янця XVIII ст. зберігаються в архівах різних європейських держав, серед яких Франція, Іспанія, Італія, Польща, Швеція та інші. Зокрема, над ними з відділу рукописів Національної бібліотеки у Мадриді, Дипломатичного архіву Міністерства закордонних справ Франції, архіву Морської служби Франції та архіву наземних армій Франції працював Я. Матвіїшин. Окремі плани Кам'янця-Подільського першої половини XVIII ст. із Стокгольмського архіву розміщені в інтернеті.

Характеризуючи план міста 1713 р., підкреслимо, що вперше він був опублікований на початку 90-х рр. XX ст. польським дослідником М. Згурняком. Автор стверджує, що його (розмірами 452 х 575 мм) виконав польський архітектор Бенедикт Ренард - учень римської академії св. Лукаша і лауреат клементійських конкурсів у 1705, 1706 і 1708 рр. Дане джерело зберігається у зібраннях королівських документів у замку в Віндзорзі. Це один з найбільш ранніх відомих планів Кам'янця, в основі виконання якого була інструментальна масштабна зйомка, що проводилася за Гловера у 1710 р. Правда, віднайти оригінал плану не вдалося. Конфігурація півострова, на якому знаходилося місто, географічні форми передмість Польських і Руських фільварків, Татариск, мису, на якому розташовувалися замки і т.д., більш-менш правдоподібно нанесені на план і зображені близькими до реальності. В лівому нижньому куті креслення, де відтворено передмістя Руські фільварки, художник помістив французькою мовою легенду, над якою намалював герб папи Клеменса XI (1700-1721 рр.). Друга половина легенди розташована на зображенні праворуч. Джерело засвідчує, що планувальної структури Старого міста архітектор не відтворював, а розмістив по його периметру лише існуючі на той час оборонні споруди. У центральній частині міста показав ратушу, а сакральну архітектуру - в різних частинах півострова. Правомірно локалізував автор на папері Руську і Польську брами, близько до об'єктивності подав й топографію Старого та Нового замків, передмість Карвасари і Польські фільварки. Герб папи засвідчує, що план спеціально був виготовлений на його замовлення.

Неабияке зацікавлення у науковців викликають плани міста першої чверті XVIII ст., виконані військовим інженером Боннлеве. Вони знаходяться в Національній бібліотеці Мадрида. За фахом Боннлеве - офіцер артилерії та військовий інженер з 1720 р., котрий перебував на службі у польського короля. Приблизно у цьому році йому довірили керівництво фортифікаційними роботами в Кам'янці, під час яких інженер виготовив план оборонних споруд Старого міста та його двох замків. Перед тим, у 1715 р., Боннлеве створив рукописну мапу його околиць, а 1720 р. й план міста. Якщо на карті 1715 р. Кам'янець зображений умовно, то на плані 1720 р. - він відтворений вже ближче до дійсності. Техніка виконання - розведене чорне чорнило. Розмір плану становить 54 х 41 см. Він чітко датований 1720 р. і супроводжується невеликою експлікацією, розміщеною внизу під ним у п'яти колонках. В них міститься майже 20 умовних позначень різних об'єктів, серед яких: власне саме Старе місто (А), Лядська (С) і Руська (D) брами, арсенал (G), людвісарня (Н), Старий замок (К), Рогате укріплення (Новий замок - М.П.), башти, млини і т.д. Оскільки план виготовлявся для військових цілей, то не дивно, що на ньому позначені, в основному, оборонні укріплення, розташовані по всьому периметру Старого міста і в каньйоні р.Смотрич, а також замки - Старий і Новий. Місто із зовнішнім світом зв'язувалося двома дорогами, що знаходилися в каньйоні р. Смо-трич, а на час повені чи штучного затоплення останнього виїзд з міста здійснювався через Замковий міст до замку та у передмістя Підзамче. Я.Матвіїшин стверджує, що р.Смотрич на плані акварельована зеленим кольором з різними відтінками, огинає місто колом і звужується біля мосту. Причому, звужена частина території під мостом має два проритих проходи - «канали», заповнених водою. Поза каньйоном річки, на схід і захід від міста, в тому числі і в районі передмістя Карвасари, на плані зображені зони для сільськогосподарських занять міщан та мешканців передмість.

Заслуговує на увагу й рукописний план міста 1735 р., виконаний Яном де Вітте, що зберігається в Національній бібліотеці Польщі (Варшава). Подібно до плану Боннлеве 1720 р., документ 1735 р. відтворює загальну схему розташування Кам'янця на місцевості, його найважливіші укріплення по периметру півострова, замки та їхні околиці. Планувальна структура міста відсутня. До креслення автор додав легенду, що містить 24 позиції умовних позначень, масштабну шкалу та географічний орієнтир. Основну увагу приділено показу оборонних укріплень.

Існує й план Кам'янця 1746 р. Про його наявність вперше повідомив польський історик Т.Новак. Дослідник зауважував, що документ виконаний у кольорі на папері розмірами 452x352 мм невідомим автором. Планувальна структура Старого міста та передмість подана фрагментарно, проте детально відтворена географія його розташування на місцевості, а також стан оборонних укріплень, перелік яких містить невелика легенда, виконана французькою мовою і розташована у лівому нижньому кутку. Зберігається креслення у картографічному відділені бібліотеки Чарторийських м. Кракова. Т.Новаку вдалося опублікувати його. Правда, легенда на ньому читається нечітко.

На відміну від документа 1746 р., план 1753 р. один із перших, який об'єктивніше розкриває мікротопографічне розташування Старого міста й відтворює його містобудівні норми з просторово-планувальною структурою. Окрім загального стану укріплень, у ньому локалізуються міські майдани-ринки, квартали в межах півострова, подається місцезнаходження окремих культових, цивільних та адміністративних споруд тощо. Вперше план був опублікований у 1993 р. М.Крикуном, а дещо пізніше - О.Пламеницькою (відтворений дзеркально). У справі російського архіву, де зберігається документ, він датується 1753 р. Однак, М.Крикун висунув припущення, що його створено в першій половині XVIII ст. Свою гіпотезу дослідник мотивує тим, що на ньому є складений французькою мовою запис, у якому зга дуються роки загарбання турками Кам'янця-Подільського у 1672 р. та перехід його під владу Польщі у 1699 р. А це означає, «що план з'явився тоді, коли пам'ять про ці події ще була свіжою, тобто десь у першій половині XVIII ст.». Ця думка М.Крикуна є близькою до істини. Про датування плану не 1753 р., а 1750 р. засвідчує «Рукописна карта кордонів між Московщиною й Османською державою», опублікована Я.Матвіїшиним. На ній Кам'янець розташований у верхньому правому куті. Це свідчить про особливу важливість міста-фортеці у військовій європейській політиці XVII-XVIII ст., оскільки країни Західної Європи до нього, як до важливого форпосту християнства на шляху мусульманської експансії, проявляли неабиякий інтерес. Військове відомство Франції також не залишалося осторонь тогочасних воєнних та політичних баталій і намагалося придбати або скопіювати для користування різні плани європейських міст та їхніх околиць, в тому числі й Кам'янця-Подільського. Місто привертало увагу військовиків та політичних діячів ще й тим, що відрахунки певних відстаней між найважливішими у стратегічному відношенні населеними пунктами Європи на картах-схемах здійснювалися і по відношенню до нього. Географічна довгота Кам'янця, за даними відомого астронома В.Крафта (1770 р.), становила 24°10', а широта - 48°40'50"». В «Енциклопедії» Дідро й Даламбера Кам'янець прийнято за один з важливих реперів орієнтації у Східній Європі. Розташування Києва, зокрема, характеризовано на схемі його віддаленістю від таких трьох населених пунктів: «76 льє на пів.с. від Кам'янця, 165 на півд.с. від Варшави, 190 на півн.с. від Кракова». План 1753 р. анонімний. Він не супроводжується легендою, яка б могла характеризувати різні аспекти економічного та соціального становища міста, містити свідчення про його історичну топографію і т.д.

Чималу цінність для вивчення теми має план Кам'янця-Подільського 1761 р. Окрім О.Прусевича, його вивчав й опублікував Т.Новак. Науковець виявив цей документ у колекції О.Чоловського в Національній бібліотеці Польщі (Варшава). Формат креслення становить 790x444 мм. Виготовлений він у кольорі на папері і датований 11 липня 1761 р. На ньому є детальна і об'ємна легенда, написана німецькою мовою, що розкриває своєрідну соціальну топографію Старого міста та його передмість. План є найдавнішим топографічним джерелом, яке досить детально відтворює просторово-планувальну структуру Старого міста. Крім того, він подає чітку локалізацію цілого ряду будівель та оборонних укріплень зі з'ясуванням їхнього військового призначення, засвідчує час зведення цих споруд. Говорячи, наприклад, про батарею св.Мартіна, легенда фіксує, що укріплення було зведене в 1745 р., а локалізувалося воно зі східного боку Міських воріт, ліворуч від вулиці Замкової. Батарея св.Йоганеса збудована у 1716 р. і розташовувалася дещо на північ від батареї св.Мартіна. Документ 1761 р. детально відтворює топографію Старого і Нового замків, а також околиць, в межах яких у ті часи функціонували передмістя. Правда, останніх на плані не зафіксовано.

Неабиякий інтерес заслуговує план Кам'янця-Подільського 1773 р., який містить у своїй графічній основі нерозривний містобудівний зв'язок, що складався історично впродовж століть. Як цінне історико-топографічне джерело, документ 1773 р. вперше був видрукований автором даної монографії у 1993 р. Крім того, у тому ж році він публікується львівським істориком М. Крикуном, а у 1996 - О. Пламеницькою. М.Крикун зауважує, що автором креслень був поручник коронної артилерії Речі Посполитої Я. Шіллер, а сам план став першим із відомих джерел цього виду про Кам'янець-Подільський XVIII ст., на якому більш-менш достовірно зображено територіальну структуру міста. Знайомство з дослідженням Т. Новака, що присвячене питанню стану фортифікацій та артилерії Кам'янця XVIII ст., дає підстави стверджувати, що вчений також використовував цей план, проте датував його появу близько 1780 р. Зберігається він в бібліотеці Чарторийських у Кракові. Т. Новак опублікував 4 фрагменти джерела, яке він називає «великим». Не виключено, що дослідник має рацію щодо датування плану 1780 р., оскільки архівні документи Кам'янця-Подільського також засвідчують факт існування такого документа саме тим роком. Виявляється, що для з'ясування кам'янецьким магістратом меж міських земель в останні десятиріччя XVIII - в першій половині XIX ст., використовувався саме план 1780 р. Характеризуючи документ, зазначимо, що ми користуватимемося тим його примірником, що зберігається в Московському історичному архіві і атрибутований 1773 р. Креслення досягають розмірів 1850x1680 мм. План мальований на папері, кольоровий, супроводжується великою легендою. Т.Новак, як і М.Крикун, висуває припущення, що його автором був капітан Ян Шіллер. Свої твердження Т.Новак обґрунтовує на основі донесення кам'янецького коменданта Яна де Вітте Військовій комісії від 10.06.1775 р. У ньому зазначалося, що капітан корпусу коронної артилерії Ян Шіллер прибув до Кам'янця-Подільського для того, щоб виконати необхідні профілі до плану міста, який тоді вже виготовлявся. Правда, на карті немає жодного профілю якої-небудь фортифікаційної споруди. Можливо, як вважає Т.Новак, вони були виконані на окремих листах, які до наших часів не збереглися. Від себе додамо, що підтвердженням того, що автором плану був Ян Шіллер, є підпис його прізвища під експлікацією до московського його варіанта.

План рукописний, тонований на папері аквареллю в кольорі і досить детально розкриває внутрішню розпланувальну структуру міських ринків, дільниць, укріплень, передмість і т.д. Масштаб джерела співвідноситься як 1:1080 (в ліктях). Аналізуючи його, зазначимо, що ті норми та принципи планувальної системи і забудови міста, що утверджувалися в Кам'янці впродовж XV-XVII ст., на плані 1773 р. органічно впліталися у просторово-планувальну і об'ємно-архітектурну структуру міста XVIII ст. Як на гравюрах XVII ст., так і у джерелі 1773 р., регулярно забудованим залишався прямокутний ринок українсько-польської громади (В), що знаходився в центральній частині півострова. В плані ринок мав прямокутну форму та іррегулярну забудову як по великому, так і по малому периметрах - навколо ратуші, що виступала композиційною віссю в його формуванні. Дослідники стверджують, що вона була зведена ще наприкінці XV - на початку XVI ст., а реконструйована 1754 р. Розпланування і розташування садиб в межах малого периметра зображене з північного та східного боків ратуші, а їхня кількість досягла 36. В межах великого периметра майдану садиб позначено 47.

План містить багату інформацію про оборонні укріплення. Особливо детально подається в його легенді система фортифікацій навколо Старого міста. Так, якщо направлятися до нього через Замковий міст (з боку замку), то відразу ж побачимо браму Підронделеву й декілька бастіонів, що знаходилися за нею з боку міста. Серед них батареї св.Яна (Н), св.Михайла (К), св.Терези (F) та св.Йосипа (Р). З боку Польських фільварків місто захищав кам'яний мур, башта Захаржевського (Аа), батарея св.Трійці (І) і т.д. Щодо останньої, то вона розташовувалася на високому плато півострова, у його північно-західній частині (північніше єзуїтських та західніше кармелітських володінь, де тепер двір історичного факультету Кам'янець-Подільського університету), над системою укріплень Польської брами, що локалізувалася у каньйоні р.Смотрич. З одного боку, батарея св.Трійці посилювала захисні функції названих воріт, а з іншого - контролювала в'їзд від них до Вітряних воріт та рух по Вулиці від замку понад скелею (сучасній вул.Кузнечній) у напрямку від башти Баторієвої до Замкового мосту. З північного, східного і південного боків Старого міста функціонували батареї св.Панни Марії (S), башта Стефана Баторія (W), брама Вітряна (К), кам'яні мури, земляний вал, бастіон М'ясницький, башти Різницька (А) і Кушнірська (Z), батареї св.Ярсега (М) та св.Мартіна (S), бастіон і батарея св.Андрія (Q), батарея св.Яна (Н)406 і т.д. Батарея св.Панни Марії була влаштована на, так званих, «Турецьких бастіонах», які разом з Вітряною брамою, баштою Баторієвою, склепінчастими казематними приміщеннями та кам'яними стінами з амбразурами утворювали складну систему ще однієї брами - верхньої Польської. Чітко зафіксовані на плані Старий (А) і Новий (В) замки з усіма топографічними деталями. Старий замок формували башти Папська, Орлова, Бурграбська, св.Михайла, Садова, Корабійова, Шляхетська, Студенна, Смотрицька та ін., що сполучалися між собою кам'яними стінами. В'їзди на територію замку здійснювалися через Замкову браму (bb), що знаходилася із його східного боку, зліва від башти Студенної та з боку Нового замку, через «Браму мостову». До останньої від Нового замку був перекинутий підвісний міст, що опирався на кам'яні стовпи. Детально відображена на плані і соціальна забудова Старого замку407. Новий замок прикривав Старий із заходу. Він відтворений на плані з досить виразною прив'язкою до топографії миса. По суті його конфігурація зумовлювалася рельєфом місцевості, а як фортифікаційна споруда, замок відповідав вимогам часу.

Місто характеризувала майже та сама сітка вулиць, кварталів, розбитих на садиби, локалізація старих та зведення нових храмів, оборонних укріплень тощо. Щодо останніх, то план містить детальну про них інформацію. Причому, ґрунтовно подається в його легенді система укріплень навколо Старого міста. Так, якщо рухатися до нього Старим мостом з боку замку, то відразу ж зустрічаємо браму Підронделеву й декілька бастіонів, що знаходилися за нею з боку міста. Серед них батареї св.Михайла, св.Терези, св.Йосипа та св.Яна. З боку Польських фільварків місто захищав кам'яний мур, башта Захаржевського, батарея св.Трійці. З північного, східного і південного боків Старого міста функціонували батареї св.Панни Марії, башта Стефана Баторія, брама Вітряна, кам'яні мури, земляний вал, бастіон М'ясницький, башти Різницька і Кушнірська, батареї св.Ярсега та св.Мартіна, бастіон та батарея св.Андрія, батарея св.Яна і т.д.

На відміну від попередніх планів XVIII ст., план Кам'янця 1773 р. містить багату інформацію й про історичну топографію долини р. Смотрич. Окрім планувальних особливостей та садибної забудови Долини, на ньому зафіксовано місцезнаходження Руської (Е) і Польської брам (D), порохових складів, млинів, храмів, садиби Йозефа де Вітте і т.п. План 1773 р. вперше засвідчує географічне розташування та соціальну топографію таких передмість, як Руські (3) і Польські (2) фільварки, Карвасари (5), Підзамче, Зіньківці, Біланівка тощо. Викликає інтерес і той факт, що він фіксує цілу систему земляних укріплень, переважно у формі бастіонів, напівбастіонів та люнетів, які прикривали Старе місто, Польські фільварки і Біланівку з півночі та сходу. Ці укріплення показані на плані під №16 та №17 і називаються відповідно «Góra Szubieniczna» (Пагорб для шибениць) й «Góra Krzyzowa» (Пагорб Хрестовий). Досить детальною залишається й експлікація до плану, що містить понад 150 позицій назв різних об'єктів у межах Старого міста, Старого і Нового замків та передмість.

Другою половиною XVIII ст. датується і план Кам'янця-Подільського, виявлений П.Ричковим у Військовому відділі Австрійського державного архіву. На превеликий жаль, автор його не опублікував. Згідно зі свідченнями дослідника, «План укріплень Кам'янця» схематично відтворює комплекс замкових укріплень, розпланування Старого міста з його забудовою та розташування окремих передмість. Спеціальні позначення на плані «можливих артилерійських позицій, найзручніших для обстрілу Руської та Польської брам, однозначно засвідчують мілітарне походження цього документу». Він доповнений досить розгорнутими примітками Жана Н. Сідловського, що характеризують топографічний опис міста, його фортифікації та військово-тактичні особливості можливого проведення тут наступальних дій. Масштаб плану 1:50 00.

Наступний план Кам'янця-Подільського було виконано у 1786 р., а більш детально відтворено графічно у серпні 1787 р. До завдань землеміра-топографа входив вимір ринків, вулиць, передмість, будинків і всіх ґрунтів, що належали до міста.

План розглядала комісія «Воnі Ordinis» на своєму восьмому засіданні і зробила такі зауваження: «geometra mial dokonać kilku poprawek, m.in. wyszczególnić na mapie wszystkie futory przez obywateli posiadane oraz sporądzić plan całego miasta, a nie tylko części fortyfikacyjnej». Проте, цього плану виявити не вдалося.

З 1793 р. Поділля потрапляє під владу Росії, а Кам'янець-Подільський з 1795 р. стає його губернським центром. Він залишався і важливим військово-стратегічним форпостом на південно-західному кордоні Російської імперії. Не випадково російський уряд та місцева влада значну увагу звертали на зміцнення обороноздатності та містобудівних норм Кам'янця-Подільського. Ці аспекти знайшли відображення у масштабних планах міста 1793, 1797,1799 та 1800 рр.

Щодо плану 1793 р., доречно зауважити, що в основі його створення був, вочевидь, план 1773 р. Адже їх співставлення дає можливість стверджувати, що топографія міста та передмість на них досить-таки подібні. Головна увага в ньому продовжувала приділятися міським укріпленням та їх детальній локалізації. Це Руська, Польська і Підренделева брами, ряд батарей, бастіонів, валів навколо міста. На плані у вірменських кварталах містилася вже й кам'яна казарма на 1000 місць, яка зі сходу примикала до вул. Довгої, а з заходу - підступала до батареї св.Миколи, що на початку 70-х рр. XVIII ст. називалася батареєю св.Андрія. План містить інформацію про історичну топографію Старого та Нового замків. Він супроводжується значною легендою, розміщеною в лівому верхньому кутку, в якій перелічувалося 47 об'єктів.

Багату інформацію для ретроспективного вивчення різних аспектів минулого міста містить і план 1794 р., виконаний військовим голландським інженером Францом Деволаном. У 1787 р. його запросили на російську службу, де отримав чин інженера-майора, а в 1793 р. російське командування залучило фахівця до виготовлення креслярської документації з метою вдосконалення міських укріплень. З цього приводу Ф.Деволан писав, що восени «надійшов наказ голови військової колегії графа Салтикова - після захоплення польських провінцій Волині й Поділля проінспектувати з генералом князем Долгоруким фортецю Кам'янець-Подільський і представити свої міркування щодо її укріплення та відбудови. Я підготував з цього питання доповідну записку, підкріплену кресленниками проектів для Кам'янця 1794 р. Протягом січня, лютого і березня я був зайнятий проектами кордону по Верхньому Дністру й Кам'янця-Подільського, котрі було відіслано до Петербурга». Графічний документ 1794 р. подає детальну планувальну структуру Старого міста. На ньому виділяється прямокутний центральний майдан, Вірменський та М'ясницький ринки, показується розташування всіх міських дільниць, культових і оборонних споруд, вулиць, передмість і т.д. На відміну від карт 1773 і 1793 рр., у ньому більш детально характеризуються існуючі укріплення у межах Старого міста, передмість та міських околиць, а також тих, які необхідно було звести для посилення обороноздатності. Відзначалася доцільність зміцнення фортифікацій у формі кам'яних стін, бастіонів, люнетів і т.д. Передбачалося посилити оборонні споруди й у межах передмість та на підступах до міста. Ф.Деволан пропонував звести окрему фортецю у північно-східній частині «Старого Литовського ретраншементу» (приблизно на місці, де знаходиться кабельний завод), укріплення з південно-східного боку Старого міста (приблизно в межах розташування сучасної спортивної школи №1) та в урочищі Татариска. Запропоновані ним пропозиції могли б значно змінити топографію міста, однак цього не сталося із-за зміни політичної ситуації в краї.

На особливу увагу заслуговує план Кам'янця-Подільського 1797 р., що зберігається у Російському Державному Архіві Військово-Морського Флоту (Петербург). Він кольоровий, за розмірами 2,5x1,3 м, виконаний на папері аквареллю в кольорі і затверджений 22 вересня «за велінням головної команди від інженерів підполковником Дементієм Мелещенковим». Супроводжується об'ємною легендою, що містить інформацію відносно того «яким чином... передбачається привести до оборонного стану та як знову побудувати цивільні споруди і привести до порядку вулиці.». Із нього видно, що місто на ті часи в територіальному відношенні продовжувало залишатися сукупністю декількох топографічних частин: Старого міста, Старого і Нового замків, передмість й окремих старостинських сіл. Основна увага зосереджувалася на показі стану укріплень та розробці шляхів їхньої реконструкції. В першу чергу, значні реставраційні роботи передбачалося провести у Старому місті (Головній фортеці). Незважаючи на те, що природа створила місто майже недоступним, упродовж XVIII ст. на його території було зведено і реконструйовано ще й цілу низку укріплень, які детально відтворені на плані. Причому, майже більшість із них уже згадуватися в легендах до планів 1773 та 1793 рр. План 1797 р. промовляє, що Старе місто характеризувала майже та сама мережа вулиць, майданів, кварталів із залишками старої житлової забудови, топографія культових і адміністративних споруд тощо. Разом з тим, на його основі можна простежити і вплив на еволюцію історичної топографії Кам'янця-Подільського наприкінці XVII - у XVIII ст. принципів певної регулярності і соціально-станового районування, що було характерним для російських міст того часу. Особлива увага зверталася на планування і забудову міського центру, до якого вели всі вулиці від міських воріт і замку. Центральний майдан виділявся своїм географічним розташуванням (на найвищому місці в межах півострова) і забудовою. В його межах зосереджувалася ратуша з навколишньою забудовою, колодязь, офіційні й адміністративні будинки, приватні житлові приміщення заможних міщан, що зводилися згідно із «зразковими» проектами, культові споруди тощо. Відповідно до плану, в межах майдану, навколо ратуші і малого периметру, передбачалося звести великий Гостинний двір з торговими приміщеннями. Планувалося також завершити будівництво солдатських казарм неподалік Руської брами, звести будинки для батальйонного майора (тепер там знаходиться приміщення швейної фабрики), артилерійського командира (на розі сучасних вулиць Іоанно-Предтеченської і Довгої), інженерного командира (кут вул.П'ятницької і Вірменського ринку) і т.д. Доречно зазначити, що у додатках до плану подавалися креслення всіх військових споруд, що існували у Кам'янці, а також тих, які передбачалося звести або реконструювати (плани поверхів, зразки фасадів, плани садиб). Вони містять креслення міського арсеналу, храму і склепінь єзуїтського костелу, план і профіль костелу кармелітів, креслення францисканського костелу і т.д. Згідно з планом, оновленню підлягали укріплення Старого замку, а реставрації - ворота, що сполучали замок з містом, солдатські приміщення, башти, артилерійська кузня, колодязі і т.п. На кожний названий об'єкт були складені креслення. У Горнверку (Новому замку) передбачалося відремонтувати казарми для вояків, кам'яні приміщення, що знаходилися під валами фортеці, льохи й підземелля, підвісний міст, що сполучав Старий замок з Новим та інші об'єкти. Чимала увага на плані 1797 р. зосереджувалася і на оновленні міських брам: Руської та Польської з їх детальними кресленнями. Неабияке значення має він і для з'ясування топографії передмість, які нанесені на ньому не лише певними умовними позначеннями, а майже реально відтворені зі специфічним плануванням та садибною забудовою. Як і план 1773 р., план 1797 р. потребує всебічного вивчення, публікації і використання як одного із найбільш цінних картографічних джерел для реконструкції містобудівної історії та реставрації планувальної структури й архітектурних типів багатьох споруд Старого міста, окремі із яких збереглися до наших днів.

Певний інтерес для вивчення поставленої проблеми становлять і плани Кам'янця-Подільського 1799 та 1800 рр. Причому, найбільше інформації вони зберігають з соціальної та економічної історії міста, з його топографії. Якщо співставити її з відомостями тогочасних писемних документів щодо топографії передмість, то вони залишаються в цьому відношенні невичерпними джерелами. Плани 1799 та 1800 рр. супроводжуються й обширними легендами, які мають різні свідчення з соціально-економічної історії і топографії міста та його околиць.

Этот план ранее уже пригодился, когда рассматривали тему укреплений лагеря Станислава Конецпольского, построенного его войсками близ города в 1633 г. А вот тема "старых редутов", показанных в верхнем правом углу плана, на страничках этого форма ещё не поднималась.

Как видим, это чёрно-белая фотокопия с оригинала (к сожалению, у меня нет сведений о месте его хранения), который в оригинале выполнен в цвете и по этой причине куда более информативный. Также видно, что план местами обрезан по краям, однако нет сведений, насколько сильно его усекли. В общем, пока до оригинала не добрались, можно и из этой версии источника почерпнуть интересные сведения. 

В полном виде (39 МБ) качаем здесь

Фрагменты:

План предоставлен Ольгой Пламеницкой.

Год издания: 2016.

Автор: Лешек Опирхал (Leszek Opyrchał).

Издательство: Wydawnictwa AGH, Краков (Польша).

Язык: польский.

Формат: 16,4х24х1 см.

Переплёт: мягкий.

Бумага: офсетная.

Количество страниц: 166.

Иллюстрации: множество различных изображений (планы, гравюры, рисунки, фото).

Тираж:  80 экз.

ISBN: 978-83-7464-841-7.

Книга на сайте издательства

Скачать книгу


Об авторе (в переводе):

Цитата

Лешек Опирхал – гидротехник, абсольвент астрономии физико-математического факультета Ягеллонского университета и водно-санитарного строительства Краковской Политехники. Был очарован Каменцем, особенно его уже несуществующей системой речных шлюзов. Желая понять механизмы её функционирования, а также воссоздать изменения, которые система претерпела на протяжении веков, привело автора к исследованию планов и рисунков Каменца-Подольского.

Вступление (в переводе):

Цитата

В руки читателя передаётся первая часть исследования, касающегося планов и рисунков Каменца Подольского. Моим первоначальным намерением было издать как печатные, так и рукописные планы этой крепости. Однако из-за их большого количества (до декабря 2015 г. мной найдено 52 плана) и значительных затрат на получение копий и прав на публикацию, был вынужден разделить публикацию работы на части. Данная часть касается печатных планов, дополненных рисунками крепости, представленных в виде печатной графики, а также медалей 17 века. В стадии подготовки находится вторая часть исследований, посвящённая рукописным планам. Эта часть будет более обширной и ценной для исследований архитектурных изменений. В третью часть хотел бы включить все планы – как печатные, так и рукописные – и дополнить их цифровыми копиями, чтобы приемникам, которые подобно мне будут очарованы обаянием Каменца-Подольского, не пришлось повторять трудную и неблагодарную работу по сбору исходных данных, необходимых для дальнейших исследований.  Поскольку без сбора и систематизации планов невозможно провести исследования архитектурных изменений, особенно оборонной архитектуры, всё ещё скрывающей в себе множество тайн города. Стоит помнить, что в основном польские инженеры способствовали усилению обороноспособности крепости в 18 веке до такого уровня, что во время раздела Польши войска Тарговицкой конфедерации,  при поддержке сил царской армии, не отважились её штурмовать. Система активного шлюзования воды, которая была одним из главных элементов обороны крепости, может считаться гордостью польской гидротехнической мысли.

Примеры страничек:

Характеристика изображений, упомянутых в книге:
  

Примеры страничек с планами, рисунками, медалями:
         


Оглавление:

Цитата

Spis skrótów nazw bibliotek, muzeów oraz fundacji i agencji - 7
Wstęp - 9
1. Wprowadzenie - 11
2. Krótka historia Kamieńca Podolskiego - 15

3. Charakterystyka omawianych grafik - 19
   3.1. Plany - 19
   3.2. Ryciny - 20
   3.3. Medale - 21

4. Plany do 1812 r. - 23
   4.1. Plan Cypriana Tomaszewicza - 25
   4.2. Plan de Rubeis – rzymski - 29
   4.3. Plan przypisywany Romeynowi de Hooghe - 33
   4.4. Plan Mortiera - 37
   4.5. Plan de Fera – 1691 - 41
   4.6. Plan de Fera – 1693 - 45
   4.7. Plan Muzia - 49
   4.8. Plan – Kaminick - 51
   4.9. Plan Meriana - 53
   4.10. Plan de Fera niedatowany z literą „n” - 57
   4.11. Plan de Fera niedatowany, numerowany - 59
   4.12. Plan de Fera – 1705 - 61
   4.13. Plan Stridbecka - 63
   4.14. Plan de Fera – 1705 numerowany - 65
   4.15. Plan de Fera niedatowany - 67
   4.16. Plan Bodenehra - 71
   4.17. Plan van der Aa - 75
   4.18. Plan Covensa & Mortiera - 79
   4.19. Plan Kiliana - 81
   4.20. Plan Sysang – zamek - 83
   4.21. Plan Sysang – miasto - 85

5. Plany po 1812 r. - 87
   5.1. Plan Platera - 89
   5.2. Plan Francowa - 91
   5.3. Plan Sicinskiego - 93
   5.4. Plan odeski - 95
   5.5. Plan nieznanego autora – litografia - 97

6. Grafiki do 1812 r. - 99
   6.1. „Oblężenie Kamieńca Podolskiego w 1672 r.” - 101
   6.2. „Bitwa pod Chocimiem” - 103
   6.3. „Plan bitwy pod Chocimiem” - 105
   6.4. „Alegoria tryumfu królewicza Jakuba Sobieskiego” - 107
   6.5. Rysunek Boethiusa - 109
   6.6. Rysunek Koppmayera - 111
   6.7. Rysunek Wagnera - 115
   6.8. Rysunek Enderlina  - 117
   6.9. Rysunek Sandrarta - 119
   6.10. „Bombardowanie Kamieńca” - 121
   6.11. „Odzyskanie Kamieńca i Podola” - 123
   6.12. Rysunek Sowińskiego - 125
   6.13. „Kaminiec Podolskij”  - 127
   6.14. Rysunek Koszkina - 129
   6.15. Rysunek Sirisy-Sadebecka - 131

7. Wybrane rysunki po 1812 r. - 135
   7.1. Rysunek Podolińskiego - 137
   7.2. Rysunek Chrzczonowicza - 139

8. Medale - 141
   8.1. Michał Korybut Wiśniowiecki – zwycięstwo pod Chocimiem - 143
   8.2. Jan III Sobieski – zwycięstwo pod Chocimiem - 145
   8.3. Medal z okazji zawiązania Świętej Ligi - 147
   8.4. Medal z okazji zwycięstwa pod Uścieczkiem - 151
   8.5. Medal z okazji odzyskania Kamieńca - 155

Literatura - 159

О подборке словами новости, размещённой на сайте НИАЗ "Каменец":

Цитата

6 квітня 2020 

Електронне видання «Історичні плани Кам’янця-Подільського»

Кам’янець-Подільський називають фортифікаційною столицею України. Місто неодноразово привертало увагу інженерів, картографів, митців і мандрівників. Визначально, що у другій половині XVII ст. найпопулярнішим серед українських міст в середовищі європейських картографів став Кам’янець. Вже до середини XVIII ст. було опубліковано близько 20-ти гравійованих зображень міста авторства Йоганна Якуба де Рубейса, Йогана Георга Старке, Сієра де Дарсі, П'єра ван дер Аа, Зігмунда Капрала та ін. Плани Кам’янця-Подільського друкувалися в кращих атласах світу, зокрема вміщені в багатотомній «Прекрасній галереї світу». Сьогодні оригінали цих зображень зберігаються в архівах Республіки Польщі, Литви, Швеції, Німеччини, Великобританії, Франції, Італії.

Українській спільноті невідома більша частина зображень та військово-топографічних планів Кам’янця-Подільського. Зображення міста цінні тим, що вони мають історичну, джерелознавчу та художню цінність. Навіть сучасний споглядач, в руки якого потрапило зображення міста XVII ст., відчує колорит архітектури стародавнього Кам’янця, палітру та неповторність стилю гравера. Тому Національним історико-архітектурним заповідником «Кам’янець» підготовлено каталог «Історичні плани Кам’янця-Подільського». В нього ввійшли художні, військово-топографічні, фіксаційні та проектні плани другої половини XVII – початку ХХ ст. Електронне видання підготовлено згідно ДСТУ 7157:2010. В нього ввійшло 26 планів міста, які подано в хронологічному порядку. Каталог зручний для перегляду на електронних носіях інформації: планшетах, електронних книгах, сматрфонах.

И ещё одна новость по теме:

Цитата

Майстерні обриси рідного міста

Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» підготував електронне видання – каталог «Історичні плани Кам’янця-По­дільського». В нього ввійшли художні, військово-топографічні, фіксаційні та проєктні плани другої половини XVII – початку ХХ ст. Загалом – 26 планів міста, які подано в хронологічному порядку. Каталог зручний для перегляду на електрон­них носіях інформації: планшетах, електронних книгах, смартфонах.


Кам’янець, 1684 р., авторство Джованні Джакомо Россі (псевдонім Йоганн Якуб де Рубейс), мідьорит, місце збереження - Рим

У чому унікальність збірки, ми запитали в її упорядника – кандидата історичних наук, наукового співробітника НІАЗу Валентина Пагора.
– Мало хто знає, що історичні плани Кам’янця-Подільського раніше друкувалися в найкращих атласах світу, зокрема вміщені в багатотомній «Le galerie agreable du monde» («Прекрасній галереї світу»), яка опублікована близько 300 років тому, – розповідає науковець. – До середини XVIII ст. в європейських атласах опубліковано близько 20 гравійованих зображень міста авторства Йоганна Якуба де Рубейса, Йогана Георга Старке, Сієра де Дарсі, П’єра ван дер Аа, Зігмунда Капрала та ін. Сьогодні оригінали цих зображень зберігаються в архівах Польщі, Литви, Швеції, Німеччини, Великобританії, Франції, Італії. Завдяки відкритому електронному доступу до деяких зарубіжних архівів та бібліотек, вдалося зібрати та впорядкувати таке видання. Зображення міста важливі у вивченні архітектурної спадщини як іконографічне джерело та мають історичну, джерелознавчу і художню цінність.

Кам’янець - столиця Поділля, 1729 р., авторство П’єр ван дер Аа, місце збереження: «Le galerie agreable du monde» (v.20)

– Які з цих планів раніше не оприлюднювалися?
– Частина копій історичних планів міста знаходиться в Національному історико-архі­тектурному заповіднику «Кам’янець». Цими планами користуються дослідники, котрі цікавляться історією міста, архітектурою, топографією. Із вміщених у елект­ронному виданні 26 планів міста значна частина не вивчалася, лише фрагментарно. Найбільш малодослідженими є нововиявлені плани XVIII ст., які інформують про розбудову міста в той час.
Навіть сучасний споглядач, в руки якого потрапило зображення міста XVII ст., відчує колорит архітектури стародавнього Ка­м’ян­ця, палітру та неповторність стилю гравера.
Особливий інтерес становлять ранні зображення міста, виконані в кольорі: латинський план Кам’янця 1684 р., французький план міста 1691 р., план Кам’янця на Поділ­лі 1700 р., художній план міста 1729 р., військово-топографічні та фіксаційні плани 1735, 1753, 1761 років.

Недосліджений план Кам’янця-Подільського з Амстердаму. Автор П’єр Мортьє (1693 р.)Недосліджений план Кам’янця-Подільського з Амстердаму. Автор П’єр Мортьє (1693 р.)

Електронний каталог «Історичні плани Кам’янця-Подільського» доступний на сайті НІАЗу «Кам’янець» у рубриці «Наукові дослідження».

Поскольку план, о котором речь пойдёт ниже, имеет первостепенное значение в истории изучения архитектуры Каменца, стоит ему отвести отдельную тему. Исходя из значимости плана, я допускаю, что существует не одна статья или даже какие-то монографии, которые этот план детально анализируют, но начнём с малого, с предварительного знакомства. Позднее, по мере поступления новых материалов, буду ими здесь делиться.

Если говорить кратко о предыстории создания плана, то она связана с непростыми событиями в жизни города. В 1672 началась война Османской империи с Речью Посполитой, одним из ключевых событий которого была осада Каменца турками, которых лично возглавлял султан Мехмед IV (1648 - 1687). У города и крепости был мощный оборонный потенциал, однако его не получилось полноценно использовать, в результате чего крепость после ожесточённой осады была сдана туркам, которые там начали спешно закрепляться. В частности, они тут же принялись восстанавливать имеющиеся оборонительные сооружения, разрушенные в ходе осады, а также строить новые. Для их постройки они использовали камни с различных городских построек. В итоге Каменец, оборонная система которого снова была приведена в состояние полной боевой готовности, турки смогли удерживать 27 лет (!) несмотря на то, что поляки, осознавая значение крепости и явно стыдясь её потери, не упускали возможности отбить Каменец назад, но тщетно. В итоге крепость турки оставили сами в 1699 году, когда после заключения Карловицкого мирного договора вынуждены были вернуть полякам Подолье.

Я могу представить силу духа жителей Каменца и тех патриотов, которые не сбежали подальше от громадного воска Мехмеда IV, они дрались до последнего, кто-то за свои дома, кто-то за отчизну. И могут представить степень отчаяния, когда крепость, оставленная короной без должной поддержки, была сдана врагу. Видимо потому и появился план 1672 года, как укор Киприана Томашевича, защитника крепости, который сделал такую вот «фотографию» того, что случилось с городом, чтобы, образно выражаясь, тыкать ей в лица тем, кто оставил Каменец без подкреплений. Наверное, план производил сильное впечатление, когда поляки видели, что их храмы превратились в мечети, а монастыри в конюшни, часть же святынь и вовсе были разобраны, чтобы сильнее укрепить город.

Уверен, что план есть в Сети в хорошем качестве (UPD: в хорошем качестве качаем здесь), пока же делюсь самой качественной версией из тех, которые попадались мне на глаза. Надеюсь, что на его месте скоро появится более качественная версия плана.

Оригинал

Начну с общей информации, процитировав книгу «Місто Кам’янець-Подільский» (Ганаба С.О., Кам’янець-Подільский, 2011):

Цитата

Автор гравюри Кипріян Томашевич мешкав у будинку поблизу Польського ринку. Певний час обіймав посаду райці у польському магістраті, а з 1671 року був обраний війтом. Під час облоги міста турками керував обороною замку. Коли турки захопили Кам'янець, він залишив його і переїхав до Кракова, де й була виготовлена відома гравюра на кошти краківського біскупа Андрія Тржебицького. Саме цьому священикові як патріоту, що на власні кошти сформував і направив до Кам'янця військовий загін для боротьби з турецькими завойовниками, присвятив свій витвір мистецтва К. Томашевич.

План Томашевича не має зазначеної дати, його зазвичай датують 1672 р. - роком здобуття Кам'янця турками. Гравюра має розмір 42 х 31,5 см. На передньому плані накреслено вали та будови замку - башти й мури, а далі - місто з будинками, вулицями, майданами та річкою, що навколо оперізує місто. З гравюри постає перед нами забудоване середньовічне місто, чисельність жителів якого складала близько 9 тис. осіб. Міська забудова нараховувала 645 будинків, серед них палаци, резиденції, доми, дворики, халупки, що тіснилися одне біля одного.

А теперь тяжёлая артиллерия – «Город Каменец-Подольский. Историческое описание» (Евфимий Сецинский, Киев, 1895). Сецинский не только упомянул сам план, но и потрудился снабдить нас переводом всех его подписей, что особенно ценно. Латинские версии текстов и примечаний он тоже приводит, но я посчитал, что они перегрузят стартовое сообщение, потому их пока сюда бросать не стал. Из текста убрал устаревшие буквы ять, чтобы немного адаптировать материал для чтения, а также по ряду других технических причин.

Собственно текст Сецинского:

Цитата

В каком виде заняли город турки, может показать нам план Каменца 1672 г., составленный местным жителем Киприаном Томашевичем вскоре после занятия города турками; этот план в том же 1672 году был издан краковским римско-католическим епископом Андреем. Тржебицким, известным патриотом, который перед турецким нашествием на свои средства снарядил полк для защиты Каменца. Из этого перспективного плана видно, что в то время Каменец был довольно густо застроен, в нем было до 800 домов, 24 христианских храма, в том числе 12 православных, 9 католических и 3 армянских. Многие из этих храмов были или разрушены во время штурма в августе 1672 г. или разобраны затем при турецком господстве. Через 27 лет город был оставлен турками в жалком положении, о чем буде сказано ниже.

В виду важности плана 1672 года для топографии Каменца XVII в. опишем этот документ и укажем сделанные на нём надписи. В левом верхнем углу плана изображен герб Подольского воеводства: солнце в лучах с надписью: «Palatinatus Podoliae arma» (оплот Подольского воеводства). Герб, окружен тремя изображениями, заимствованными из печатей трех каменецкие ратуш, или магистратов: направо печать русского магистрата, с изображением православного святителя, как кажется - св. Николая чудотворца, с надписью вокруг него: «Права русского Каменца-Подол.;» в левой стороне печать польского магистрата, с изображением. св. Георгия на коне и с надписью вокруг: «Civitatis Camenecen. in Podolia» (города Каменца в Подолии); внизу печать армянского магистрата, с изображением овна и армянскою надписью. В правом нижнем углу плана изображен герб епископа Тржебицкаго — лебедь, и под ним надпись латинская: «Когда Каменцу угрожала величавшая опасность, приходить на помощь тржебицианский лебедь, укрепляет крепкие стены своими первосвященническими знаменами, и божественное дело ведется священным Марсом; о, если бы у всех был такой храбрый дух, то Каменец не страдал бы в неволе. —Пресветлейшему великому и достопочтеннейшему господину Андрею Тржебицкому, по благодати Божией и апостольского престола, епископу краковскому, князю северскому, великому господину и почтеннейшему благодетелю, нижайший Киприан Томашевич — Составил сие по привилегии его королевского величества.

В левом нижнем углу находится латинская надпись следующего содержания: «Каменец, город Подолии, чудесным искусством природы стоящий на высокой скале, наподобие горы, отделенной глубокой, но приятной долиной и рекой, и окруженный отовсюду неприступными утесами; построен Константином и Георгием Кориатовичами, князьями подольскими, почти за 300 лет по смерти их присоединён к Польскому государству; ст. самого начала был населен русскими, затем поляками и немцами (германцами) и наконец, армянами. Такое разнообразие в нравах и языке жителей поселило в князьях недоверчивость, и они, опасаясь, чтобы жители, полагаясь на природное укрепление города, не взбунтовались, построили на противоположной стороне оного, в предосторожность от очевидной опасности, два замка — старый и новый. Но эти замки, не имея достаточного гарнизона, не могли противостоять силе турок и таким образом, вместе с городом, сдались, и турки вошли (в город) 29 августа (по нов. ст.) 1672 года».

Под этой надписью находится объяснение знаков. Здесь обозначены следующие пункты города и замка:

(А) Замок новый

(В) Замок старый

(С) Городское укрепление

(D) Ворота Польские

(Е) Ворота Русские

(F) Ратуша и рынок польский

(G) Ратуша и рынок армянский

Дальше указываются храмы католические, русские и армянские, а именно:

(Н) Кафедральный костёл свв. ап. Петра и Павла, ныне (т. е. в 1672 г.) мечеть султана, в которую он имел торжественный въезд 3 сентября.

(К) Костел св. Николая кляштора отцев проповедников (доминикан), ныне мечеть султанши

(L) Кляштор отцев францискан

(М) Коллегия отцев иезуитов, ныне султанская конюшня

(N) Кляштор отцев кармелитов босых

(О) Костел св. Екатерины с больницей, ныне конюшня

(Р) Костел св. Михаила кляштора доминиканок, ныне казармы янычар, занимающих караул при Русских воротах

(Q) Больница св. Лазаря

(R ) Церковь свв. Петра и Павла, прежде русская, а ныне отданная католиками для отправления богослужения

(S) Костел св. Станислава в старом замке, ныне мечеть

(G) Армянская церковь св. Николая

(Т) Армянская церковь Пресвятой Девы Марии

(V) Дом, назначенный армянам, для отправления их, богослужения

(X) Церковь русская пресв. Троицы, ныне мечеть Мустафы-паши, султанова секретаря

(Y) Церковь русская св. Іоанна, ныне мечеть верховного визиря

(Z) Церковь русская Вознесения Господня

(2) Церковь русская св. Николая

(3) Церковь русская пресв. Девы Марии

(4) Церковь русская св. Архангела Михаила

(5) Церковь русская Спасителя в долине

(6) Церковь русская св. Онуфрия в долине

(7) Церковь русская Рождества Христова в долине

(8) Церковь русская Св. Креста на Карвасарах

(9) Сгоревшая церковь св. Георгия, ныне только пустое место

Затем указываются другие строения в городе и укрепления в замке:

(10) Мельница польская

(12) Мельница русская

(13) Мельница армянская

(14) Мельница для делания пороха, попросту пороховня

(15) Пивоварня

(16) Баня

(17) Башня огромных размеров короля Стефана, называемая Crenarium (зубчатая)

(18) Башня на углу старого замка, разрушенная турками подложенным порохом и вскоре возобновленная

(19) Остатки башни, разрушенной порохом в ней хранившимся и нечаянно зажжённым продавцами овощей, бывшими в старом замке, при этом случае погибло народа и воинов более 600 человек, что случилось накануне вторжения турок, по закате солнца

(20) Возвышенность скалы, окружающей гору, на которой стоит город

(21) Крутизна противоположной скалы, возвышающейся над долиной и окружающей город от одних ворот до других

(22) Обрывы скалы, исправленные искусственно

(23) Мост, соединяющий город со старым замком

(24) Канал под мостом крепостным, соединяющий реку с обоих концов

(25) Вход турок в ров нового замка

(знак стрелочки) Направление вырытых турками подземных подходов к новому замку.

Непонятно только, почему у Сецинского нет описания пунктов №1 и №11, или их просто нет на плане?

Поскольку на плане, показанном в начале сообщения, можно рассмотреть не все пометки, то хочется рассмотреть его более презентабельную версию. Пока же вот план из книги Сецинского, там, не смотря на малый масштаб, обозначения зачастую неплохо читаются:

Да, разумеется, планов 18 века есть великое множество (я даже для них отвёл отдельную тему), но данный план особенный, о чём и повествует статья.

Его примечательные детали описаны ниже, а для ленивых пару цитат для затравки:

• "план Б.Ренарда став першим топографічним планом, виконаним після звільнення міста від турецької окупації 1672–1699 рр."
• "... [план] слід розглядати як перший професійний військово-топографічний план, на якому було детально зафіксовано природну топографію та фортифікаційну систему Кам’янця"
• "Найважливішу інформацію подає план щодо системи фортифікацій, відображаючи детально (а не спрощено, як на попередніх планах) її розпланувально-просторову схему та всі складові"
• "План Б.Ренарда – перший в історії Кам’янця план, на якому локалізовано основні сакральні будівлі в межах Старого міста", "Як свідчить аналіз планів Кам’янця-Подільського ХVІІІ ст., за візуальною та змістовною інформативністю план Бенедикта Ренарда є одним з найцінніших в корпусі військово-топографічної документації міста-фортеці"
• и т.д.

Интересно, что план не относится к категории недавно открытых и даже наоборот - с ним давно были знакомы как некоторые польские исследователи, так и каменецкие (тот же Николай Петров, к примеру), но особого внимания со стороны этих исследователей он не удостаивался, хотя, как считает Ольга Пламеницкая (автор статьи), зря они обделили план своим вниманием.

Также вдруг, если кто-то достанет план в хорошем качестве, призываю - поделитесь.

Статья опубликована в сборнике "Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини", выпуск №9 (2013):

Цитата

Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА

кандидат архітектури, доцент

ПЛАН КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО БЕНЕДИКТА РЕНАРДА 1713 р.

В КОРПУСІ ІСТОРИЧНИХ ПЛАНІВ МІСТА

(до 300-річчя створення)

Анотація. Розглянуто невідомий план Кам’янця-Подільського, складений 1713 р. польським архітектором Бенедиктом Ренардом і доведено, що він був першим детальним військово-топографічним планом в історії міста-фортеці, який став основою для низки детальних планів, виконаних у ХVІІІ ст. Наведено авторський переклад експлікації до плану.

Ключові слова: Кам’янець-Подільський, Бенедикт Ренард, військово-топографічний план, місто-фортеця.

У численній іконографії Кам’янця-Подільського окрему групу становить корпус історичних планів кінця ХVІІ – початку ХХ століть. На сьогодні відомо понад 80 планів міста та його окремих дільниць, але дослідники й надалі знаходять у зарубіжних архівах нові цінні джерела, що проливають світло на невідомі сторінки історії міста-фортеці. Саме функція міста як головної фортеці на південно-східних рубежах Речі Посполитої зумовила таку увагу картографів та інженерів-фортифікаторів до міста та його укріплень.

У працях різних авторів використовується не більше десяти найвідоміших планів [1] – переважно для створення загального історичного контексту наукових розвідок. Втім, з огляду на погану якість і незначний розмір опублікованих зображень, часто з помилковою хронологічною атрибуцією, вони здебільшого непридатні для аналізу [2]. Часом публікатори не розрізняють оригіналів планів та їх пізніших версій і, відповідно, не надають уваги змістовній частині зображень. Частина планів міста з’являється в інтернет-ресурсах без вихідних даних, відтак джерела, надзвичайно цікаві з огляду на інформативність, для науки неповноцінні через відсутність надійної атрибуції.

Плани Кам’янця-Подільського можна умовно поділити на шість груп, відповідно до типу зображень та мети, з якою вони виконувалися.

До першої групи належать аксонометричні зображення міста з пташиного лету, так звані ведути. Першою і найвідомішою з них є гравюра на міді (мідьорит), виконана 1673–1679 рр. Ципріаном Томашевичем, яка відрізняється детальністю і ретельністю пооб’єктного зображення міської забудови та фортифікацій. Деякі дослідники висловлювали малопереконливі заперечення щодо достовірності цього зображення, яке буцімто відтворює лише загальний «образ міста», а тому не може вважатися джерелом для вивчення урбаністики й архітектури міста [3], але їх було спростовано авторкою [4]. На основі мідьориту Ц.Томашевича наприкінці ХVІІ ст. та в першій декаді ХVІІІ ст. з’явилася низка пізніших копій, частина з яких була виконана у дзеркальному зображенні й містила суттєві відмінності й неточності.

Другу групу становлять аксонометричні види міста, виконані з пташиного лету, які належать до часів окупації міста турками (1672–1699 рр.). Ступінь їх достовірності низький через умовність відображення забудови й очевидні неточності у зображенні фортифікацій. Виняток становить лише план 1684 р., виданий у Римі, на якому Старе місто в межах острова показано у вигляді умовних кварталів, натомість фортифікаційна система зображена детально.

Третя група включає топографічні плани другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст., що виконувались з метою фіксації природного ландшафту та системи укріплень міста-фортеці в межах острівної частини Старого міста та замкового мису. На цих планах відсутнє зображення міської забудови, натомість показано лише фортифікаційні споруди по кромці острова та в межах замкового мису. Найбільш ранній з подібних планів зберігається у Королівській бібліотеці в Копенгагені й умовно датується другою половиною ХVІІ ст., найпізніший – 1820-ми роками.

До четвертої групи належать масштабовані топографічні плани 1761, 1778 рр. [5], 1797 та 1801 рр., в яких поділ міста на квартали показано умовно і зображено найважливіші сакральні, цивільні та оборонні споруди, розшифровані в детальній експлікації. До цієї ж групи зараховуємо план 1746–1749 рр., що фіксує квартали та окремі споруди, втім недоліком якого є відсутність експлікації.

П’яту групу складають топографічні масштабовані плани з пооб’єктним зображенням забудови та фортифікацій і детальною експлікацією. Першим за хронологією план цієї групи складений у 1760-х рр. [6], останній – у 1884 р.

Шоста група об’єднує плани різних частин і дільниць міста.

Характеризуючи історичні плани Кам’янця на загал, необхідно розрізняти фіксаційні та проектні плани; неврахування цього аспекту призводить до помилкових висновків щодо існування на території Старого міста укріплень, які були запроектовані, але не реалізовані.

Вперше порівняльний аналіз близько 20 планів Старого міста було зроблено авторкою цих рядків у монографії, присвяченій еволюції фортифікаційної системи Кам’янця [7]. Було проаналізовано перебіг його містобудівної еволюції, відновлено невідомі й призабуті топографічні назви та назви деяких укріплень і будівель, виконано їх співставлення на різні періоди. На прикладі цього хоч і обмеженого, але надійно атрибутованого масиву картографічних джерел стала очевидною необхідність згромадження усіх відомих на сьогодні історичних планів міста, а також їх публікація з фаховим історико-архітектурним та урбаністичним описом та аналізом еволюції урбаністично-фортифікаційної системи і забудови. Ця робота, яка на позір здається нескладною, при першому ґрунтовному підході свідчить про безліч питань, на які не можна дати відповідей без ґрунтовного перекладу експлікацій до планів, складених німецькою, французькою, латинською та польською мовами, а також ідентифікації споруд, що становить чималі труднощі. Водночас періодично з’являється інформація про нові плани міста, і кожен такий документ змінює попередні уявлення про окремі містобудівні вузли, споруди та їхні назви, а нерідко й про хронологію будівництва.

Поза сумнівом, найцікавішими для дослідників є дві групи топографічних планів: а) найбільш ранні за хронологією; б) детальні, з пооб’єктним зображенням забудови та докладною експлікацією. Інтерес до першого виду зображень викликаний фіксацією на них об’єктів, які в пізніші часи зазнали перебудов та втрат. Значення цієї групи планів значно побільшує інформація експлікації, втім на планах, створених раніше середини ХVІІІ ст. і призначених для фіксації фортифікаційних споруд, наявність детальних експлікацій є скоріше винятком. Перший з відомих «фортифікаційних» планів, що містить експлікацію з 48 позицій німецькою мовою, виконаний Ц.Гіллером 1761 року. Експлікація є розширеною, з позначенням назв та орієнтовного, а подекуди й точного часу зведення укріплень. На сьогодні цей план, що відображає діяльність кам’янецьких фортифікаторів упродовж першої половини ХVІІІ ст., вважався найбільш детальним планом міста [8].

Втім, існує більш ранній план міста-фортеці з докладною експлікацією, що містить низку нових, невідомих дослідникам даних. Він датований 1713 роком і зберігається у Великій Британії, у Віндзорському замку – в Королівській бібліотеці Її Величності Королеви Єлизавети ІІ. План належить до маловідомих і практично не введених у науковий обіг документів. Хоча його перші інформаційні публікації польським дослідником М.Згурняком відбулися у 1989 та 1991 рр. [9], у ґрунтовній монографії Р.Круль-Мазур, опублікованій у Кракові 2008 року і присвяченій Кам’янцю періоду ХVІІІ ст. [10], план взагалі випав з поля зору, а у монографії М.Петрова про Кам’янець періоду ХV–ХVІІІ ст. згаданий побіжно [11].

Заповнюючи цю прогалину, розглянемо план 1713 року як історико-містобудівне джерело, що містить чимало цікавої інформації про фортифікаційні та сакральні споруди міста. Насамперед треба наголосити: план Б.Ренарда став першим топографічним планом, виконаним після звільнення міста від турецької окупації 1672–1699 рр., а отже він відображає стан деградованої фортифікаційної системи після першого етапу робіт по ремонту міських укріплень.

Автором плану був поляк французького походження архітектор Бенедикт Ренард (у французькій версії – Ренар) [12], абсольвент академії св. Луки в Римі, лауреат кількох академічних конкурсів. Джерела простежують перебування Б.Ренарда у Римі з 1704 до 1716 рр., де по закінченні навчання в академії у 1708 р. Б.Ренард був «папським інженером», а 1712 року розробив для польської конгрегації в Римі проект хоспису при костьолі св. Станіслава. У 1718 р. дослідники знаходять слід його перебування у Болоньї в якості посла польського короля Августа ІІ у справі виготовлення турнірної зброї. В 1719 р., знаходячись у Дрездені, він виконав серію архітектурних рисунків [13], а у 1720 р. повернувся до Варшави, маючи ранг ротмістра війська польського, і того ж року отримав від Августа ІІ родовий титул барона. У варшавський період діяльності Бенедикт Ренард багато працював на замовлення короля Августа ІІ та варшавської знаті. Згодом за дорученням короля він стажувався у Римі, а 1722–1723 рр., по поверненні до Варшави, провів масштабні роботи у Королівському замку [14]. Архітектор помер у молодому віці в 1727 р. [15].

Серед численних графічних робіт Бенедикта Ренарда дещо осторонь стоїть топографічний план Кам’янця-Подільського під назвою «Plan de la Ville et Chateau de Kaminiec le 25.8bre 1713» [16]. Авторство і час виконання плану сумнівів не викликають: про це свідчить підпис «Benedictus Renard Polonus delineavit: Anno 1713» [17]. План належить до групи розглянутих вище історичних планів, що виконувалися з метою фіксації укріплень міста-фортеці. Саме це, очевидно, і було метою місії Б.Ренарда у Кам’янці. Втім, у відомих тогочасних джерелах ім’я цього архітектора не згадується. Попри брак прямої інформації, певних висновків можна дійти з листів інженера-фортифікатора, англійця Арчібальда Андре де Глейдена Гловера (більш відомого як Анджей Гловер), який у 1707–1718 рр. ремонтував кам’янецькі укріплення разом з майором артилерії коронної сіром де Боннлеве, комендантами фортеці генералами Вільгельмом Раппе та Єжи Бартшем та генералом Робертом Тапареллі графом Лагнаско [18]. Лагнаско прибув до Кам’янця в 1713 р. [19], і саме цього року Бенедиктом Ренардом було виконано план міста [20].

Зазвичай фінансуванню фортифікаційних робіт передували клопотання, що супроводжувалися описами та фіксаційними планами укріплень. Правдоподібно, план 1713 року мав безпосереднє відношення до запланованих робіт по укріпленню Кам’янця, і коротке перебування в місті Ренарда було пов’язане з його військово-інженерною місією, ініційованою графом Лагнаско [21].

Вже невдовзі після складання Б.Ренардом фіксаційного плану 1713 р. було виконано наступний, проектний план кам’янецьких укріплень. Є.Пламеницька датувала його 1712–1715 рр., однак введення в науковий обіг плану 1713 р. дозволяє порівняти обидва документи і дійти висновку, що проектний план було складено в 1714–1715 рр. У 1715–1718 рр. під керівництвом А.Гловера було виконано низку фортифікаційних робіт; кошти на них, очевидно, було виділено, керуючись вищезгаданими фіксаційним та проектним планами.

Задачі фіксації фортифікаційних об’єктів на топографічних планах вже вирішували інженери у 1672 – 1700 рр., спрощено відображаючи природний ландшафт та узагальнено – оборонні споруди; при цьому міську забудову не фіксували, і вся територія острова Старого міста залишалася порожньою. Такими є плани 1650–1672 рр. та 1672 р., а також плани, датовані 1695 та 1700 рр., оприлюднені в мережі Інтернету [22]. План Б.Ренарда відрізняється від них детальністю фіксації природного рельєфу та оборонних споруд, а також тим, що крім Старого і Нового замків і оборонних споруд по кромці скель та в каньйоні острова, на території Старого міста позначено близько 30 оборонних, сакральних та цивільних об’єктів. Але найприкметнішою рисою документа є його експлікація, складена французькою мовою, що нараховує 98 позицій (див. додаток). З огляду на це цінність плану значно побільшується.

План має два типи позначень. Літерами позначено оборонні споруди, розташовані поза островом Старого міста, в межах замкового мису – Старий та Новий замки та укріплення замкових брам; за браком літер алфавіту кілька замкових башт отримали цифрові позначення. Решту оборонних і сакральних споруд в межах острівної частини міста позначено цифрами.

Аналізуючи інформацію плану з точки зору локалізації споруд та їх назв, неважко помітити деякі неточності, які свідчать про те, що Б.Ренард не був досконало обізнаний з міськими урбанонімами, назвами укріплень і храмів, а також недостатньо володів інформацією щодо їх локалізації, через що план і експлікація не збігаються в окремих деталях [23]. Складається враження, що опрацювання плану Кам’янця для Ренарда було лише епізодом, і відтак виникає закономірне питання – чому його виконання доручили цьому молодому архітектору. Відповідь слід шукати, очевидно, у професійній архітектурній освіті Б.Ренарда. Порівняно з планами, складеними у 1672–1700 рр., відображення на плані 1713 р. тополандшафтної ситуації каньйону та річища Смотрича, передмість, шляхів сполучення з містом, а також системи фортифікацій демонструє високий професійний рівень. Поза сумнівом, плани другої половини ХVІІІ ст., і серед них найвідоміші, 1761 та 1773 рр., виконувалися вже на основі плану Б.Ренарда. З огляду на це його слід розглядати як перший професійний військово-топографічний план, на якому було детально зафіксовано природну топографію та фортифікаційну систему Кам’янця.

На плані позначено шляхи сполучення з фортецею Окопи св. Трійці та містечком Устя. Вперше показано передмістя – «Польскі фільварки», «Вірменські фільварки» у каньйоні біля Карвасар, «Катедральний фільварок» в каньйоні під Зіньківцями, а також «Замкове селище» в долині потічка під с.Смотрич. Крім Польських фільварків решта передмість на пізніших планах відсутні.

Найважливішу інформацію подає план щодо системи фортифікацій, відображаючи детально (а не спрощено, як на попередніх планах) її розпланувально-просторову схему та всі складові – Старий і Новий замки з системою прибрамних укріплень, оборонно-гідротехнічний комплекс Польської та Руської брам в каньйоні, укріплення трьох міських брам та східну лінію фортифікацій на острові. Особливий інтерес становить зображення Руської та Польської брам з системами водних перешкод, утворених на р.Смотрич греблями та шлюзами. Попередні плани міста цих особливостей не фіксують, відтак можна дійти висновку, що вдосконаленням середньовічної гідротехнічної концепції займалися польські інженери-фортифікатори в перше десятиліття ХVІІІ ст.

З плану Б.Ренарда дізнаємося про деякі раніше невідомі назви оборонних споруд: у Старому замку – «башта Королівська» (відома за іншими джерелами як Рожанка та Бурграбська), «Башта Канцелярії» (Ласька, Судова), «башта Єпископська» (Тенчинська, Корабьова, Джевічка). Нова Західна башта названа «великою турецькою баштою». На східному розі фосебреї Нового замку показано круглу «тютюнову» башту (літера «Q») – загадкову споруду, що не залишила жодних слідів. Башта на високому західному березі острова Старого міста, між Замковим мостом і Польською брамою, названа на плані 1773 р. «Захажевською», позначена як «Кравцецька» (№ 19). Під № 30 знаходимо «башту різницьку»; дотепер вважалося, що вперше ця назва з’являється на плані 1773 р. Відомі за планом 1773 р. башти «Слюсарська» та «Кушнірська» на східній кромці острова на плані Ренарда названо відповідно «Шевською» (№ 35) та «баштою Ювелірів» (№ 36). Розбіжність цих назв з іншими архівними джерелами підтверджує наш висновок, що оборонні споруди періодично змінювали назви, маючи їх по декілька протягом своєї історії [24].

План подає цікаву інформацію щодо формування деяких оборонних вузлів. Зокрема, при головному західному в’їзді до міста з боку Замкового мосту позначено переважно земляні укріплення: дві батареї – св. Мартіна та св. Яна, відомі з пізнішого плану 1761 р. [25], а також «відновлений ретраншемент», що прилягав зі сходу до Замкового мосту. Загальний стан цих фортифікацій виглядає занедбаним. Отже, план пояснює, чому протягом першої половини ХVІІІ ст. увага фортифікаторів була зосереджена на західному в’їзді до міста, де поновленням та зведенням укріплень займалися Анджей Гловер та Крістіан Дальке [26]. Занедбаність західного в’їзду пояснює також, чому «міською брамою» названо браму, на південному кінці острова, зведену ще в останній чверті ХVІ ст. польським королем Стефаном Баторієм у вигляді надбрамної вежі [27]. З огляду на те, що вже на плані 1761 р. вона позначена як «повністю зруйнована стара», можна дійти висновку, що як західний, так і південний в’їзди знаходились у незадовільному стані. Оборонні (так звані «гловерівські») мури над Руською брамою на плані Ренарда вже показано, і це свідчить, що їх було розбудовано на основі збережених середньовічних дотурецьких мурів вже в перше десятиліття ХVІІІ ст. Не менш цікавою є інформація щодо існування довгого оборонного муру вздовж кромки верхнього берега каньйону між баштою Стефана Баторія та майбутньою Троїцькою площею, де позначено «Троїцьку батарею». Ця батарея, зображена ще на одному проектному плані 1714–1715 рр., невдовзі зникає: план 1720 р. де Боннлеве та пізніші її не фіксують. Отже, вона проіснувала до 1715 р., але її нижня дата залишається відкритою (можливо, її спорудили турки). Привертає увагу зображення на плані кількох ділянок мурів (№ 57) на прилеглих до ярів скелях каньйону (у військовому значенні – при контрескарпі природного мокрого рову). Аналогічну інформацію вперше подає мідьорит Ц.Томашевича. Отже, проблема догляду за станом скель постійно турбувала фортифікаторів.

План Б.Ренарда – перший в історії Кам’янця план, на якому локалізовано основні сакральні будівлі в межах Старого міста. Своєрідний прийом їх зображення поза містобудівним контекстом (на плані відсутня вулична мережа) виключає точну прив’язку, втім найціннішою є сама присутність деяких об’єктів на плані. Приміром, план підтверджує джерельну інформацію стосовно існування в цей час невеличких костьолів домініканок (№ 55) та тринітаріїв (№ 56). На плані зафіксовано будівлю під назвою «кармеліти» (№ 45). Історія костьолу, запроектованого Вільгельмом Раппе і зведеного Яном де Вітте в типово «девіттівській» архітектурі, відома [28], проте дата закладки «наріжного каменя» досі залишається не встановленою. На плані храм зображено невеличким, і це дає підстави стверджувати, що його не можна ототожнювати з великим тринавовим біапсидіальним костьолом, збудованим Яном де Вітте. З огляду на дотепер відому інформацію про перебування Вільгельма Раппе у Кам’янці в період 1710–1719 рр. можна припустити, що на плані зображено перший костьол Раппе, пізніше істотно перебудований Яном де Вітте. Серед малодосліджених об’єктів привертає увагу «вірменська церква» (№ 39), місцеположення якої збігається з «великою кам’яницею для богослужіння», наданою вірменам в період турецької окупації [29]. Ця будівля, зафіксована на мідьориті Ц.Томашевича та планах 1714–1715 рр. і 1761 р., збереглася дотепер на вул. Шпитальній, 6. Частина зображених на плані сакральних будівель дотепер не збереглися. Це вірменська церква св. Миколая (№ 50), українські церкви Різдва Христового (№ 51) та св. Михаїла (№ 54), костьол єзуїтів (№ 43), а також костьол св. Катерини (на плані між №№ 42 та 44), «зареставрований» на початку 2000-х років до відсутності будь-яких асоціацій з історичною будівлею [30]. З плану стає відомим також місце «старої мечеті» (№ 23) у правобережній частині Польської брами.

З цивільних будівель міста Б.Ренард показав будинок українсько-польського магістрату на ринку (№ 41) та вірменську ратушу на Вірменському ринку (двокамерна будівля без номера). Окремою групою позначено п’ять міських млинів.

Підсумовуючи короткий огляд плану 1713 р., можна стверджувати, що саме з нього розпочалася епоха створення високопрофесійних військово-топографічних планів міста-фортеці Кам’янця. За іронією долі план Ренарда потрапив у поле зору дослідників в числі останніх.

Як свідчить аналіз планів Кам’янця-Подільського ХVІІІ ст., за візуальною та змістовною інформативністю план Бенедикта Ренарда є одним з найцінніших в корпусі військово-топографічної документації міста-фортеці. Він став першим планом, на якому було представлено концептуально єдину систему фортифікацій, усі складові якої були взаємопов’язаними. Для вироблення стратегії реформування оборонної системи міста, а, отже, виділення значних коштів зі скарбниці Речі Посполитої для її втілення, це було надзвичайно важливо. Втім, досвід показав, що упродовж ХVІІІ ст. всі зусилля фортифікаторів, скеровані на осучаснення системи міських укріплень відповідно до новітніх течій у фортифікації, були марними. Низка історичних планів, першим з яких був план Б.Ренарда 1713 року, залишилися цінними пам’ятками військової історії, топографії, містобудування і архітектури, втім не допомогли військовим інженерам аргументувати необхідність кардинального реформування укріплень міста і призупинити процес деградації середньовічної за ідеологією фортифікаційної системи, яка виявилася цілковито невідповідною активному поступу architectura militaris [31].

Додаток. Експлікація до плану 1713 р. Бенедикта Ренарда

(орфографія оригіналу, дешифровка і переклад О.Пламеницької)

Позначка на плані / Назви об’єктів за експлікацією (написання за оригіналом) / Переклад

† / Parapets nouvaux.* / Нові парапети.

‡ / Parapets á faire. / Зроблені парапети.

A / Demi bastion du Sud. / Південний напівбастіон.

B / Demi bastion du Nord. / Північний напівбастіон.

C / Petits cavaliers. / Малі кавальєри.

D / Grand Cavallier projeté. / Великий кавальєр запроектований.

E / Ouvrage de Lagnasс. / Батарея Лагнаско.

F / Le pétit Ouvrage a faire. / Невелика батарея зроблена.

G / Noveaux chemin couvert. / Нова крита дорога.

H / Lunettes á faires. / Зроблені люнети.

I / Avant fossis. / Передній рів.

K / Second chemin couvert. / Друга крита дорога.

L / Parapets cemmenti. / Парапети зміцнені.

M / Petit Ouvrage á coté de la Porte / Мала батарея на розі брами.

N / La Porte dire du chateau. / Брама що веде до замку.

O / Ouvrage de la gauche. / Ліва батарея.

P / Epaulement du fossé. / Укріплення кілками рову.

Q / Tour du tabac. / Башта тютюнова.

R / Traverse dans le Fossі. / Траверс через рів.

RR / Premier porte du chateau. / Перша замкова брама.

S / Grande tour des turсs. / Велика турецька башта.

T / Tour du Roÿ. / Башта Королівська.

U / Tour de la Kancellerie. / Башта Канцелярії [Ласька].

W / Petit tour. / Мала башта.

X / Tour l’Eveque. / Башта Єпископська.

Y / Tour des Nobles. / Башта Шляхетська.

Z / Tour de Pape. / Башта Папська.

X / Batterie de St. Ursule. / Батарея св. Урсули.

1 / Chapelle du Starosta. / Церква старости [костьол св.Станіслава].

2 / Tour du puit. / Башта колодязна.

3 / Tour du Smodriz. / Башта Смотрицька.

4 / Tour des poudres. / Башта порохова.

5 / Tour du pont. / Башта мостова.

6 / Le pont. / Міст.

7 / Les moulins. / Млини.

8 / Ecluses a faires. / Зроблені шлюзи.

9 / Nouvel ouvrage á faire. / Нова батарея зроблена.

10 / Digues. / Греблі.

11 / Retranchement á repare. / Відновлений ретраншемент.

12 / Vielle digue. / Міська гребля.

13 / Nouvelle ecluse. / Новий шлюз.

14 / La porte de Russie. / Руська брама.

15 / Cavalier de la Ville. / Міський кавальєр [Вірменський бастіон].

16 / Batterie St. Jean. / Батарея св. Яна.

17 / La fonderie. / Ливарня.

18 / L’arsenal. / Арсенал.

19 / Tour des Tailleurs. / Башта Кравецька [Захажевська].

20 / Porte de Pologne. / Польська брама

21 / Grand Tour. / Велика башта.

22 / Petite tour. / Мала башта.

23 / Anciene Mosquie. / Стара мечеть.

24 / La digue. / Гребля.

25 / Batterie des Carmes. / Батарея Кармелітська.

26 / Batterie et magazin de la Vierge. / Батарея і склад св. Марії [Турецький бастіон]

27 / Tour de Bathori. / Башта Баторія.

28 / Moulins a grains. / Зерновий млин.

29 / Batteries de la Trinité. / Батарея св. Трійці.

30 / Tour des bouchers. / Башта різників.

31 / Vieux mur a vouter. / Старий склепінчастий мур.

32 / Batterie des Russienz. / Батарея Русинів.

33 / Batterie de St. George. / Батарея св. Георгія.

34 / Eglise Armeniene. / Церква Вірменська [Благовіщенська].

35 / Tour du Cordoniers. / Башта Шевська [Слюсарська].

36 / Tour du Orfefres. / Башта Ювелірів [Кушнірська].

37 / Vielles Porte. / Міська брама.

38 / Ancien mur. / Давній мур.

39 / Eglise Armeniene. / Церква Вірменська.

40 / Domenicains. / Домінікани.

41 / Maisen de Ville. / Ратуша.

42 / La Paroisse. / Парафіяльна церква [Петропавлівська катедра].

43 / Les Jesuistes. / Єзуїти.

44 / Les Franciscains. / Францискани.

45 / Les Carmes. / Кармеліти.

46 / Eglise Rusiene. / Руська [Петропавлівська] церква.

47 / Metropolitaine russien. / Митрополича [Троїцька] церква руська.

48 / Eglise Armeniene. / Вірменська [українська Іоано-Предтеченська] церква.

49 / [назва відсутня] / [Вірменська церква св.Миколая з дзвіницею].

50 / [назва відсутня] / [Вірменська церква св. Ніґола].

51 / [назва відсутня] / [Церква Різдва Христового].

52 / [назва відсутня] / [Хрестовоздвиженська церква на Карвасарах].

53 / [назва та позначення відсутнє] / –

54 / Eglise Russiene. / Руська церква [св. Михаїла].

55 / Les reliqienses Dominic. / Монастир домініканок.

56 / Les Trinitaires. / Трінітари.

57 / Murailles desant la ravine. / Мури перед ярами.

58 / Faubourg des burgois. / Шляхетське передмістя [Польські фільварки].

59 / Moulin. / Млин.

60, 61 / Grand et petit ridean. / Великий і малий редан.

62 / Batterie de St. Martin. / Батарея св. Мартіна.

63 / Mur neuf. / Новий мур.

64 / Epaulement de la mouble vіlle digue. / Укріплення кілками сипкої міської греблі.

Faubourg des Armeniens. / Вірменські фільварки.

Faubourg des Bourgeois. / Шляхетські [Польські] фільварки.

Faubourg de la Cathedrale. / Катедральний фільварок.

Chemin de la tres Ste Trinite. / Дорога до фортеці св.Трійці.

Village du Chateau. / Замкове селище.

Chemin a Uscia eu le Smodriz tombe dans le Niester. / Дорога з Устя через Смотрич що впадає у Дністер.

---

* Примітка: курсивом позначено об’єкти, позначення яких відсутні на плані; у квадратних дужках вказано сучасні назви об’єктів.

---

Примітки:

1. Це плани міста, датовані 1746–1749, 1773, 1794 рр.

2. Публікаторами планів Кам’янця були Я. Дашкевич (мідьорит 1673–1679), М. Крикун (плани 1746–1749, 1773), З.Новак і А.Томчак (плани др. пол. ХVІІ ст.), Т.Новак (плани пер. пол. ХVІІІ ст., 1761 р., 1780 р.), Я.Матвіїшин (плани 1672, 1720 рр.), М.Петров (плани 1746–1749, 1773, 1797, 1800 рр.), Р.Круль-Мазур (плани 1684, 1691 рр., кін. ХVІІ ст., 1773, 1775–1785 рр.), а також авторка цих рядків (близько 20 планів середини ХVІІ – початку ХІХ ст.) .

3. Дашкевич Я.Р. Зображення Кам’янця-Подільського 70-х років ХVІІ – ХVІІІ ст. як історико-топографічне джерело / Я.Р.Дашкевич // Проблеми історичної географії України. – К.: Наукова думка, 1991. – С. 43–54.

4. Пламеницька О. Забудова Кам’янця-Подільського за мідьоритом К.Томашевича 1673 – 1679 рр.: до проблеми дослідження української ведути // Архітектурна спадщина України. – К.: Українознавство, 1996. – Вип. 3. – Ч. 1. – С. 82–105.

5. План, помилково атрибутований 1788 роком, зберігається у Військовому архіві Відня. Про атрибуцію плану див.: Пламеницька О. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець. (Пізньоантичний – ранньомодерний час) /О.Пламеницька. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2012. – C. 488.

6. План помилково датований «близько 1770 р.» Т.Новаком (Nowak T. Fortyfikacjae i artyleria Kamieńca Podolskiego w XVIII w. / T.Nowak // Studia i materiały do historii wojskowości. – T. XIX. – Cz. I. – Warszawa, 1973. – S. 152). План зберігається у бібліотеці Чарториських у Кракові.

7. Пламеницька О. Castrum Camenecensis… Авторкою здійснено публікацію планів 1672 р., 1673–1679 рр., кінця ХVІІ ст., 1699 р., 1712–1715 рр., 1720 р., 1735–1740 рр., 1746–1749 рр., 1761 р., 1773 р., 1782 р., 1788 р., 1790 р., 1794 р., 1797 р., 1800 р., 1803 р.

8. Пламеницька О. Castrum Camenecensis… – C. 444–447.

9. Zgórniak M. Benedykt Renard – architect polski XVIII w. / M.Zgórniak // Biuletyn Historii Sztuki. – Nr 1. – 1959. – S. 27–44; Zgórniak M. Nieznany plan Kamieńca Podolskiego z 1717 r. / M.Zgórniak // Studia i Materiały do Historii Wojskowości. – 1991. – Nr 34. – S. 321–325.

10. Król-Mazuk R. Miasto trzech nacji: Studia z dziejów Kamieńca Podolskiego w XVIII wieku / R.Król-Mazur. – Kraków: Avalon, 2008.

11. Петров М. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV – ХVІІІ століть /М.Петров. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. – С. 71.

12. Свої роботи в академії Б.Ренард зазвичай підписував «Benedetto Renard Polacco».

13. Zgórniak M. Benedykt Renard… – S. 27–29, 35.

14. Kowalczyk J. August II i architekci warszawscy / J.Kowalczyk // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. – 1988. – Z. 1. – S. 11–14.

15. Zgórniak M. Benedykt Renard... – S. 38.

16. «План міста і фортеці Кам’янця 25 жовтня 1713».

17. «Бенедикт Ренард поляк виконав: 1713 року».

18. Dr. Antoni J. Zameczki podolskie na kresach multańskich / [J.Rolle]. – T. II. – Warszawa, 1880. – S. 47–48; Nowak T. Op. Cit. – S. 155–156; Król-Mazur R. Op. Cit. – S. 166.

19. Król-Mazur R. Op. Cit. – S. 166.

20. Не випадково, що складений Б.Ренардом план опинився у збірці королеви Єлизавети ІІ: англієць А.Гловер, який проводив фортифікаційні роботи, міг привезти до Великої Британії одну з його копій (плани здебільшого складалися в кількох майже ідентичних примірниках).

21. Знайомство Ренарда і Лагнаско підтверджують листи останнього в період його перебування в Римі в якості таємного радника в 1725 р.: граф особисто представляв Ренарда папі римському (Zgórniak M. Benedykt Renard... – S. 12).

22. Про плани Кам’янця ХVІІІ ст. див.:

23. Приміром, баштою Пороховою названо башту Лянцкоронську; українську Іоано-Предтеченську церкву названо вірменською. Кілька споруд, показаних на плані (№№ 49–53), в експлікації відсутні, натомість сім, зазначених в експлікації (†, ‡, Е, №№ 22, 58, 60, 61), відсутні на плані.

24. Пламеницька О. Castrum Camenecensis… – С. 612 – 617.

25. На плані 1761 р. батарея св. Яна позначена як збудована 1716 р., отже, з плану 1713 р. з’ясовується, що вона існувала раніше 1716 року. Див. також: Пламеницька О. Сastrum Camenecensis… – С. 445 – 452.

26. За планом 1761 р. батарею св. Яна було зроблено в 1716 р. (Гловером – О.П.), а батарею св. Мартіна – в 1743 р. (Дальке. – О.П.).

27. Пламеницька О. Сastrum Camenecensis… – С. 391.

28. Пламеницька О. Костьол Босих Кармелітів у Кам’янці-Подільському. До питання авторства та будівельної періодизації / О.Пламеницька // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. – Вип. 7. – К.: Хімждест, 2010. – С. 164–176.

29. Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі / О.Пламеницька. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2005. – С. 221.

30. Автор антинаукового проекту відновлення костьолу св. Катерини ХІV–ХVІІІ вв. арх. Василь Фенцур.

31. Пламеницька О. Сastrum Camenecensis… – С. 595.

Аннотация. Рассмотрен неизвестный план Каменца-Подольского, составленный в 1713 г. польским архитектором Бенедиктом Ренардом і доказано, что он был первым детальным военно-топографическим планом в истории города-крепости, ставшим основой для группы детальных планов, выполненных в ХVIII в. Приведен авторский перевод экспликации к плану.

Ключевые слова: Каменец-Подольский, Бенедикт Ренард, военно-топографический план,

город-крепость.

Annotation. The article views a previously unknown plan of Kamyanets-Podilsky, composed in 1713 by the Polish architect Benedykt Renard. It is proved that this map was the first detailed military-topographic plan in the history of the fortress-city, and became the basis for the group of thorough plans worked out in 18th century. The author’s translation of the plan’s explication is included.

Keywords: Kamyanets-Podilsky, Benedykt Renard, miliraty-topographic plan, fortress-city.

Этот план Л. Опирхал проанализировал в статье 2015 г. Rękopiśmienne plany Kamieńca Podolskiego w zbiorach Austriackiej Biblioteki Narodowej w Wiedniu (т.е. "Рукописные планы Каменца-Подольского из коллекции Австрийской Национальной Библиотеки в Вене"). Приведу нужную часть текста этой статьи в переводе:

Цитата

План Гловера

Ранее неизвестный в Польше план, выполненный Арчибальдом Гловером, имеет сигнатуру ALB Port 226,7 Kar.  Его размеры 370х300 мм. В его верхней части помещены, слева направо: сечение долины Смотрича, заголовок «Delineatio accurrata fortalitii Camenecencis Per M. ac Gnsu Dnum de Glover Vice Collonellum et Ingenierum Artilleria Regni Facta ac Demum Amicitiæ gratia per Communicationem ex affectu oblata A: Mal», а под ним шкала в футах (pedum), сбоку от названия, в рамке, легенда: ... (тут перечислена экспликация, которую детально разберём ниже - Filin). Все надписи выполнены на латыни. Указаны, хоть и несколько ошибочно, стороны света.

План этот в каталоге АНБ датирован 1760 годом. Однако он не мог быть создан в указанном году, потому что его автор тогда уже был мёртв. По моей оценке, создан он значительно раньше, вероятно в 1710-1711 гг. В названии автор подписался как подполковник, это позволяет нам утверждать, что план был составлен между 1709 и 1723 гг. Также можно предположить, что сам план был начерчен ок. 1706 г., когда Гловеру было поручено укреплять крепость [1], а описания, выполненные другим цветом, были добавлены позднее. Для исследователей фортификации этот план является ценным источником, поскольку был создан автором проекта модернизации укреплений Каменца-Подольского и одновременно его исполнителем. 

Арчибальд Анжей Гловер де Гейден был англичанином, офицером артиллерии и инженером [2]. В Польшу прибыл ок. 1680 г. Укреплял крепость Сороки (сейчас в Молдавии), Окопы Святой Троицы, а после отступления турок в 1699 г. – Каменец-Подольский. В 1700 г. получил звание капитана, в 1707 – майора, в 1709 – подполковника, и 1723 – полковника [3]. Умер ок. 1735 г. В 1710 г. Гловер составил план Каменца-Подольского для гетмана Адама Николая Сенявского [4]. Этот план считается утраченным [5]. Сложно сказать, является ли план из Вены тем самым утраченным или это может быть только его рабочая/черновая версия. Если даже и так, то, вероятно, тот план, считающийся утерянным, не сильно отличается от сохранившегося в Вене и здесь опубликованного. План, выполненный в 1706-1709 годах, вероятно, представлял собой проект первой реконструкции укреплений замка. В легенде под №4 представлена Батарея св. Урсулы, которая была завершена до 1709 г. [6]; Гловер тогда был ещё майором. Под №6 отмечены Новые Польские Ворота, хотя они были построены значительно раньше. Первый раз ремонтировали их в 1699-1700 гг. [7] Термин «Новые», вероятно, должен был означать, что существующая постройка была реконструирована или отремонтирована. Значительные строительные работы на Польских воротах выполнены в 1710-1711 гг., когда построили здание новых ворот [8]. Это позволяет датировать если не весь план, то как минимум его описание. О том, что начерчен он до 1713 г. свидетельствует отсутствие связи меду Батареей св. Урсулы с Новым Замком. Вероятно, Гловер размышлял об этом связующем звене, поскольку обозначил его на плане пунктирной линией. На плане Ренарда [9] 1713 г. эта связующая линия явно видима [10]. Сомнения, касающиеся правдивости представленного рассуждения, относящегося к дате создания плана, вызывает рисунок Польский ворот, где явно видны палисады, построенные в том районе. Тадеуш Новак сообщает, что палисады построены в 1721-1725 гг. [11] В то же время над Русскими воротами была построена стена, названная Гловеровской стеной [12]. Если бы стена эта существовала в период создания плана, Гловер показал бы её. На этом основании можно утверждать, что либо упомянутый палисад был построен раньше, либо план был проектным, а не фиксирующим уже построенное. Возможно, на первом этапе реконструкции укреплений Каменца у строителя был запрошен отчёт о проделанной работе. Гловер, после повышения в звании до подполковника, выполнил описание плана, подписался как подполковник, и, вероятно, переслал его гетману Адаму Николаю Сенявскому, с которым вёл переписку по вопросу ремонта каменецкой фортификации [13]. Постройки на плане отмечены преимущественно схематично, только комплексы Польских и Русских ворот были начерчены несколько более детально.  По моей оценке, это первый план Каменца Подольского, где имеется шкала, а также показана сечение каньона реки Смотрич. 

Источники:

1. R. Król-Mazur, Miasto trzech nacji. Studia z dziejów Kamieńca Podolskiego w XVIII wieku, Kraków 2008, s. 161.
2. Wielka encyklopedia powszechna, t. 25, Warszawa 1903, s. 155–156; T. Nowak, Fortyfikacje i artyleria Kamieńca Podolskiego w XVIII wieku, „Studia i Materiały do Historii Wojskowości” 1973, t. 19, s. 156.
3. J. A. Rolle, Zameczki podolskie na kresach multańskich, t. 1, Warszawa–Kraków 1880, s. 289. В "Wielkiej encyklopedii powszechnej (t. 25, s. 155) указана ошибочная дата предотавления Гловеру звания подполковника - 1739 г.
4. M. Zgórniak, Nieznany plan Kamieńca Podolskiego z 1713 r., „Studia i Materiały do Historii Wojskowości” 1991, t. 34, s. 324.
5. Ibidem; J. Czubiński, J. Tucholska, Historyczna kartografia Kamieńca Podolskiego, „Czasopismo Techniczne. Architektura” 2005, z. 13-A, s. 52.
6. R. Król-Mazur, op. cit., s. 167.
7. Ibidem, s. 161.
8. Ibidem, s. 163, 165.
9. M. Zgórniak, op. cit., s. 322. 
10. www.royalcollection.org.uk/collection/910300/rcin-910300 (1 II 2014). 
11. T. Nowak, op. cit., s. 159.
12. J. Janczykowski, O potrzebie badań fortyfikacji Kamieńca Podolskiego, w: Kamieniec Podolski. Studia z dziejów miasta i regionu, t. 1, Kraków 2000, s. 312–313.
13. T. Nowak, op. cit., s. 156–159.

Было бы неплохо получить полный перевод названия плана, но в латыни не силён, потому текст понял лишь фрагментарно:

• "Delineatio Accurrata Fortalitii Camenecencis" перевёл как "План/Чертёж - Аккуратный - Крепости - Каменец"
• "Per. M. ac Gnsu Dnum de Glover Vice Collonellum et ingenierum Artillerice Regni". Насколько я понял, это строка об автора. Как перевести "Per. M. ac Gnsu Dnum" я не знаю, а далее чуть более понятно - "Гловер - подполковник - и - инженер - артиллерии - королевской".
• "Ac Demum Amicitice gratia per Communicationem ex affectu oblata A: Mal:" - тут вообще ничего не понял.
• "Scala Pedum" - это, очевидно, масштабная "Шкала в фунтах". 

В правом верхнем углу показан профиль каньона Смотрича в сечении. Подписан он как "Profil.", т.е. "Профиль". Левый берег подписан как "Ex parte civitatis", т.е. "Со стороны города", правый - "Ex parte campi", т.е. "Со стороны поля" или "С напольной стороны".

В тексте экспликации удалось перевести практически всё, за исключением нескольких слов (их отметил знаками вопроса):

Цитата

1. Civitas Camenecensis / Город Каменец
2. Arx Vetusta / Старый Замок
3. Noua Arx / Новый Замок
4. Batteria Sta. Ursulae / Батарея святой Урсулы
5. Russica Porta / Русские ворота
6. Polonica Nova Porta / Польские Новые Ворота
7. Locus ubi detinet aqua ut inondet Civitatem / Место, где задерживают воду, таким образом затопляя Город. 
8. Magnae Tunes et muri / Большие/Могучие/Основательные башни (?) и стены
9. Attitudo Rupium / ? Скалы
10. Praecipitium tendens usq ad Rupes / Обрывистые склоны вдоль скал
11. Mollendina / Мельницы
12. Sedes Tormentorum alias Batteriae / Позиции артиллерии или Батареи

План предоставляет много интересной информации об облике отдельных узлов обороны Каменца. Необычно выглядит сочетание объёмных изображений отдельных объектов с укреплениями, показанными в виде плоских планов.

Каждая из деталей плана, надеюсь, будет отдельно проанализирована, что также поможет уточнить датировку плана.

Цитата

В цей час російська влада займалася реформуванням прикордонної системи, в якій Кам'янцю-Подільському відводилася роль одного з опорних пунктів. Втім, після 1794 р. від оборонної концепції головної фортеці з допоміжними фортами відмовилися. Військові інженери докладали чималих зусиль, шукаючи шляхів модернізації фізично і морально застарілих укріплень міста-фортеці. 1800 р. інженер-генерал-майор П.К. фон Сухтелен склав опис усіх укріплень кам'янецької фортеці і зробив аналіз усіх її вад, а 1801 р. інженер генерал-майор Глухов виконав детальний план міста з прилеглими околицями [13]. На основі цих матеріалів генерал фон Сухтелен розробив проект нової системи кам'янецьких фортифікацій [14], згідно з яким Старе місто підсилювалося шістнадцятьма батареями, розосередженими вздовж кромки каньйону по периметру острова, а на Польських фільварках, горі Татариська та західніше Нового замку мали постати три капоніри. Цей проект також залишився нереалізованим.
-------
13. РДВІА. - Ф. 349. - Оп. 17. - Од. зб. 671. - 1801 р.
14. РДВІА. - Ф. 349. - Оп. 17. - Од. зб. 679. - 1803 р.

Фотокопию этого плана в неплохом качестве опубликовал сотрудник заповедника "Каменец" Валентин Пагор:

Альбом, насколько я понял, был подготовлен в 1985 г., но аксонометрия, о которой речь идёт в этой теме, датирована 1973 г. Как сообщает подпись, аксонометрия была частью какого-то более раннего проекта, который разрабатывал в начале 1970-х "Киев НИИП Градостроительства". Автор аксонометрии не указан.

В альбоме размещён не оригинал, а фотокопия, причём не особо качественная, потому не удивляйтесь тому, что скан этой фотокопии получился местами не очень чётким, а нумерация и подписи не всегда легко читаются. Впрочем, всё самое основное там всё же хорошо различимо, потому пользоваться можно без особых проблем.

Некоторые нюансы условных обозначений:

• Экспликация на первый взгляд содержит 83 пункта, но некоторые номера там пропущены (54, 55 и 68).
• Некоторые цифры не удалось отыскать на плане (40, 60, 79), но может я что-то упустил?
• Парочка цифр основательно затерлись, потому сложно точно сказать, что именно ими обозначили, хотя возможных вариантов ответов и не очень много.
• Некоторые пункты экспликации относятся не к одному объекту, а группе (гостиницы, кафе, клубы и т.д.), потому на карте цифр больше, чем пунктов в экспликации.
• Некоторые пункты списка могут содержать ошибки.

В целом, штука очень интересная, т.к. показывает, каким себе представляли город советские архитекторы-реставраторы в начале 1970-х. Интересно сравнивать с тем, что есть сейчас. Многие укрепления показаны в восстановленном виде, другие основательно "реконструированы". Видны очертания фундаментов целого ряда храмов, включая те, участки которых до сих пор не раскопаны. Есть, над чем поразмышлять )

Ниже приведу два варианта аксонометрии. Первая - это скан, как он есть. Вторая - тот же скан, но уже с подписанными объектами (думаю, так проще будет считывать информацию).

Без подписей:

С подписями:

P.S. Смотрите также серию аксонометрий Каменца 1984 г.

Поскольку все источники, попавшиеся мне на глаза, пишут, что первым о плане 1761 упомянул Александр Прусевич в своей книге Kamieniec Podolski: szkic historyczny (1915), с него и начнём. Правда, рассказ об этом источнике будет коротким, поскольку сам план автор в своей книге не публиковал и не рассматривал, лишь изредка использовал его как источник сведений об отдельных укреплениях города, потому только в общем списке источников, в парочке сносок, можно найти беглое упоминание этого плана. Там же сказано, что план в начале 20 века находился "в коллекции доктора А. Чоловского":

Долгое время на этот план не обращали особого внимания, и только в 1973 г. его прощупал Тадеуш Новак в статье "Fortyfikacie і artyleria Kamieńca Podolskiego w XVIII w." ("Фортификации и артиллерия Каменца-Подольского в 18 веке"), изданной в 1973 г. в ежегоднике Studia i Materiały do Historii Wojskowości. Александр Заремба помог мне ознакомиться с этим источником, благодаря чему могу рассказать вам, что там было сказано о плане:

Перевод:

Цитата

Plan von Kamieniec in Podolien ("План Каменца на Подолье"), в формате 790х444 мм, "dessiné par Sigismundt Corporal v.O.b. Hillers C" ("начерченый... капралом Гиллером К.") на бумаге, цветной, датированный "in Kamieniec den 11 Julii 1761 Anno" ("в Каменце 11 июля 1761"), с разлинеенной шкалой в саженях (туазах), формирующую масштабную шкалу приблизительно 1:2860. У плана есть обширная экспликация на немецком, оформленная наподобие рисунка, сообщающая прежде всего о военных постройках и дополненная объяснениями в историческом аспекте, например: "Batteria St. Martino a[nn]o 1745 völlig ausgebaut" ("Батарея Св. Мартина 1745 г. полностью построенная") или "Die untere Batteria St. Johannes von dem Giesshause bis an das Thor, ist a[nn]o 1716 gebauet" ("Нижняя батарея Св. Иоанна, от Литейной до Ворот, в 1716 г. построенная") и т.д. О плане том, как о находящемся в коллекции А. Чоловского, упоминал А. Прусевич.

В примечании сказано, что план находится в Национальной Библиотеке Польши (Варшава), причём отмечено, что помимо оригинала в библиотеке есть ещё и копия, которая также некогда была в коллекции А. Чоловского. К сожалению, нет сведений, отличалась ли копия от оригинала или нет.

Помимо краткого анализа, Т. Новак, похоже, первым опубликовал сам план, правда, в посредственном качестве и без экспликации, что не способствовало его детальному изучению:

Добравшись до более подробного описания фортификаций города образца 18 века, Т. Новак, в числе прочих источников, снова вспоминает план 1761 г.:

Автор сосредотачивает своё внимание на 7 укреплённых объектах, отмеченных на плане буквами D, E, K, M, N, R, V. Приводятся в оригинале названия этих укреплений с плана 1761 г., а также названия этих укреплений на других планах города и данные мемориальных таблиц, помогающих в датировке объектов.

В 2002 г. в монографии Николая Петрова "Історична топографія Кам’янця-Подільського кінця XVII-XVIII ст. (Історіографія. Джерела)" (скачать её можно, к примеру, здесь) были опубликованы сведения о плане 1761 г., а также выполнен его небольшой анализ:

Цитата

• Найбільш цінним документом, що характеризує еволюцію топографії укріплень Старого міста з 40-х - до початку 60-х рр. виступає план Кам’янця-Подільського 1761 р. Він засвідчує, що будівничими було реконструйовано Дальківський, або Новий, мур, що тягнувся від башти св. Михайла і аж до бастіону св. Урсули, зведено батарею св. Мартина (1745), яка охороняла місто з боку замку, батареї св. Яна та св. Михайла. Між 1745 та 1746 рр., на схід від Міських воріт архітектори реконструювали старі укріплення, що отримали назву "бастіон св. Терези" (на гравюрі Кам’янця-Подільського 1684 р. він названий як Вірменський бастіон). З північно-західного боку єзуїтських володінь виростає бастіон св. Трійці, зазнають змін укріплення Кушнірської башти, зводяться у 1761 р. кам’яні стіни, що тягнулися від неї аж до Польської брами, і т.д. Однак найбільш масштабні будівельні роботи по зміцненню міських укріплень проводилися у другій половині XVIII ст. Зокрема, саме на початку 60-х рр. між Кушнірською баштою з півночі і стіною, зведеною під керівництвом Стефана Маковецького 1761 р., з’являється й склепінчаста "Брама до магазинів", через яку поза башту, кам’яну стіну, каземат і провіантські магазини можна було потрапити на вул. Довгу.
• Найбільш аргументованими документами, що засвідчують існування "Міського колодязя", є плани Кам’янця 1761 та 1773 рр.
• Еволюцію містобудівних норм Кам’янця-Подільського кінця XVII-XVIII ст. дають можливість простежити магістратські книги, а найбільше - його плани 1753, 1761, 1773, 1793 та інших років.
• Відомий був О. Прусєвичу і план Кам’янця-Подільського 1761 р., хоча він його, як і плану середини XVIII ст., не опублікував.
• Чималу цінність для вивчення проблеми має і план Кам’янця-Подільського 1761 р. Окрім О. Прусєвича, його вивчав і Т. Новак. Останній засвідчує, що знаходиться він у Національній бібліотеці Польщі (Варшава) в колекції О. Чоловського. Формат плану становить 790x444 мм. Виготовлений він у кольорі на папері і чітко продатований (11 липня 1761 р.). На ньому є детальна і об’ємна легенда, написана німецькою мовою, що розкриває своєрідну соціальну топографію Старого міста та його передмість. План 1761 р. виступає найбільш давнім топографічним джерелом, що відтворює досить детальну просторово-планувальну структуру Старого міста. Крім того, він подає чітку локалізацію цілого ряду будівель та оборонних укріплень із з’ясуванням їх військового призначення, засвідчує час зведення цих споруд. Ведучи мову, наприклад, про батарею св. Мартіна, легенда повідомляє, що це укріплення було зведене у 1745 р., а локалізувалося воно із східного боку Міських воріт, зліва від вулиці Замкової. Батарея св. Йоганеса збудована у 1716 р. і розташовувалася дещо на північ від батареї св. Мартіна. Детально план 1761 р. відтворює топографію Старого і Нового замків, а також околиць, в межах яких у ті часи функціонували передмістя. Правда останніх на плані не зафіксовано.

В качестве источника Н. Петров использовал в основном статью Т. Новака. Позднее, в монографии "Місто Кам'янець-Подільський в 30-х роках XV-XVIII століть" (2012) Н. Петров также упомянет несколько раз о плане (стр. 73), но, в основном, словами из своей монографии 2002 г.

В начале декабря 2012 на сайте Национального заповедника "Каменец" была опубликована новость, сообщавшая, что коллекция заповедника пополнилась копией плана 1761 г. В скудном тексте, состоящем из 4-х небольших абзацев, лишь один абзац был посвящён тому самому плану:

Цитата

У 2012 р. науковий співробітник Нагнибіда Р. опрацьовуючи графічні джерела, що знаходяться в архівах європейських держав, поповнив фонди Заповідника планом міста Кам’янця – Подільського від 1761 року.

Новость была укомплектована парочкой скромных фото, на которых были показаны небольшие фрагменты плана. Даже не потрудились написать, где именно был обнаружен план. Естественно, заповедник и не думал поделиться находкой у себя на сайте (не решились даже на публикацию хотя бы миниатюрного фото плана в цельном виде), впрочем, для НИАЗа, годами работающего по принципу собаки на сене, это типично.

Буквально через несколько дней после публикации этой новости, в продажу поступила монография Ольги Пламеницкой Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець (2012), в которой на стр. 444-452 имеются следующие сведения:

Цитата

Датований 11 липня 1761 р. план відображає результати діяльності фортифікаторів у Кам'янці впродовж першої половини XVIII ст., з яких найбільший внесок в укріплення міста зробили Анджей Гловер та Крістіан Дальке. Обширна експлікація німецькою мовою дає вичерпну інформацію щодо складу і розташування укріплень. Цей план, виконаний капралом Гіллером, можна вважати першим детальним зображенням міських фортифікацій, цінність якого побільшується тим, що він містить датуючу інформацію. Так, з плану стає очевидним, що частина об'єктів, спорудження яких приписували туркам, була зведена перед турецькою окупацією. Це, зокрема, стосується Людвисарні [1] під літерою "L" та Замкового мосту під літерою "H" [2]. В числі фортифікацій на замковому мисі привертає увагу укріплення на нижній південній терасі замку, назване "батарея св. Урсули" під літерою "C", а також мур під літерою "D", яким цю батарею з'єднано з Новим замком. Мур датовано 1761 р. В зв'язку з цим доречно згадати інформацію О. Прусевича про пам'ятну плиту з написом "SUMPTUS*PAL*POD*MDCCLXI" ("1761 року коштом Подільського воєводства"), колись вмуровану над брамкою у південному мурі батареї св. Урсули. Тим же 1761 роком датовано на плані "два нових мури" під літерою "E", що сполучають Пільну та Підзамкову брами.

Судячи з плану 1761 р., в період 1740-1761 рр. було реконструйовано дотурецьку аркову Підзамкову браму...

Аналіз плану 1761 року та його порівняння з зображення на мідьориті Ц. Томашевича не залишає сумнівів, що результатом трьох попередніх [будівельних] етапів стала масштабна реконструкція укріплень на в'їзді до міста, зокрема на східному кінці Замкового мосту, де сформувався комплекс Міської брами, що складався з надбрамної будівлі та казематів.

На плані 1712-1715 рр. споруда Міської брами відсутня; судячи з зображень на планах 1720 р. та 1735-1740 рр., її трасформаціїї пов'язані з руйнацією турками і реконструкцією. Натомість вже у сучасних габаритах вона зображена на плані 1761 р. під літерою "К" та назвою "Ваttегіа St. Martino Ао. 1743. völlig ausgebaut" [3]... Цілком вірогідно, що реконструкція Міської брами відбулася між 1740-им та 1743 рр. в перебігу робіт, проведених Крістіаном Дальке...

... На цій площадці [перед міською брамою], на південому краю скелі, в 1760-х було змуровано склепінчастий каземат [4], який отримав назву "Laboratorium" (тут виробляли селітру для виготовлення чорного пороху).

... До ремонтного етапу 1740-х років в експлікації до плану 1761 р. віднесено також "Велику батарею св. Терези", споряджену між 1743 та 1746 рр. (літера "М")...

... На терасі вище батареї св. Терези, де перед турецькою окупацією був кляштор Босих Кармелітів, на плані 1761 р. позначено «новий верк або кавальєр 1746 року збудований» (літера "N") з Цейхгаузом (літера "O")...

... З протилежного боку, на заході, нижче від батареї св. Терези, показано "Нижню батарею св. Іоанна від Людвисарні до Брами [Міської. - О.П.] в 1716 р. збудовану" (літера "P") [5]. Ця батарея, розміщена на самому краю верхнього берега каньйону, включала мурований каземат, який майже впритул підходив до Міської брами.

Порівняно з комплексом укріплень при Міській брамі захист інших ділянок був значно слабшим; це очевидно з характеристик укріплень, які подає план 1761 р. Східний бік острова захищали башти Різницька, Слюсарська та Кушнірська, між якими по кромці берега каньйону проходив напівзруйнований вал, названий "зруйновані парапети від краю скелі" [6] (літери "R" та "P"). Башту Різницьку названо "порожньою баштою" [7], а південну надбрамну башту Стефана Баторія при Гловерівському мурі - "повністю зруйнованим давнім муром Короля Стефана Баторія" [8]. Північна башта Стефана Баторія разом із прилеглим казематом при оборонному мурі зазначена як "зерносховище та склад провіанту"; єдиним укріпленням в цій частині міста була "батарея св. Марії, під якою головний склад пороху в землі збудований, в 1751 р. повністю завершений" [9].

Отже, впродовж трьох етапів, завершених наприкінці 1750-х рр., основні будівельні роботи проводились на оборонних мурах - частково відремонтованих, частково споруджених на нових ділянках...

Тадеуш Новак вважає, що план 1761 року фіксує стан фортифікації на кінець третього будівельного етапу. Наступний четвертий етап ремонту та розбудови укріплень Кам'янця стартував на початку 1760-х рр. і тривав до 1785 р.

-----------------

1. "Das Gieshaus von denen Türken gebauet" ("Людвисарня збудована перед турками"). Тут і далі переклад з німецької О. Пламеницької.
2. "Die gemauerte Brücke von denen Turck erbauet" ("Мурований міст збудований перед турками").
3. "Батарея св. Мартіна в 1743 р. повністю споряджена".
4. На плані 1761 р. під літерою "J" позначено "Gemauerte Casematte". Не можна виключати, що каземат постав на основі дотурецької споруди, зображеної на мідьориті Ц. Томашевича.
5. "Die untete Batteria St. Joannes von dem Gieshause bis ab das Thor ist Ao 1716 gebauet"
6. "Verfallene Parapets aus dem Rande des Felsen".
7. "Der Freischer Thurm".
8. "König Stephani Bathory gantz Ruinirte alte Mauer".
9. "Die Batterien st. Mariee unter wilcher das Haupt Magazin zu Pulver von Grund auss Jhren gebauet ist in 1751 völlig fertig geworden".

Также в книге была опубликована и чёрно-белая копия плана 1761 г.

И вроде здесь качество заметно лучше, чем у плана из статьи Т. Новака, и даже экспликация частично читается, но всё же для полноценного знакомства с планов нужно было нечто большее, и вуаля - на polona.pl взяли и за просто так поделились прекрасной цифровой полноцветной копией плана 1761 г. в прекрасном качестве:

Источник (рекомендую, если нужна максимальная деталировка)

Теперь можно без труда ознакомиться с первоисточником, чтобы вытянуть из плана весь доступный объём информации и по новому взглянуть на тексты авторов, которые ранее об этом плане писали.

Качество местами будет страдать, но, "чем богаты, тем и рады" (с).

Простенький план 1-ой половины 19 века (?), без чёткой датировки. Составил Карл Пальшау:

Оригинал ищите здесь: ЦГИАЛ, фонд 1293, опись 168, дело 2, лист 1

1861 год. Центральная часть плана, Старый город (фотокопия):

Между прочим, это фотокопия плана, хранящегося в Каменце.

1884 год. Центральная часть плана, Старый город (фотокопия):

Планы предоставлены Ольгой Пламеницкой.

План 1916 года (фотокопия)

План пришлось клеить по кускам, и не все из них были в наличии, потому изображение не совсем полноценное. Однако большинство текстов вполне читабельны, да и застройка видна практически в полном объёме, так что пользоваться можно.

План предоставлен Ольгой Пламеницкой.

Это один из 500 планов укреплений, украшавших великолепную коллекцию саксонского военного инженера Иоганна Максимилиана Георга фон Фюрстенхофа (1686-1753).

Источник (рекомендую, если интересны детали).

Если возникнет желание покопаться в истории этого плана, то начать стоит со статьи План Кам’янця-Подільського Бенедікта Ренарда 1713 р. в корпусі історичних планів міста авторства Ольги Пламеницкой. В статье описан план 1713 г., послуживший основой для плана, копию которого мы в деталях рассмотрим в данной теме. Далее буду для удобства план Каменца от И. фон Фюрстенхофа кратко называть "дрезденской копией" или "дрезденским планом", поскольку это копия/план из коллекции, сформированной в Дрездене.

План Бенедикта Ренарда, 1713 г.:

В книге Castrum Camenecensis. Фортеця Кам'янець (2012) на стр. 439 опубликован тот план, который, возможно, является оригиналом дрезденской копии. На момент выхода книги план датировался 1712-1715 гг. на основе хронологической атрибуции Евгении Пламеницкой:

Фрагмент плана, опубликованный в "Castrum Camenecensis..." (стр. 418):

В "Castrum Camenecensis..." (стр. 437) в общих чертах описаны изменения в структуре оборонной системы города, который в начале 18 века постепенно возвращали к жизни после турецкой оккупации. В итоге описание завершалось фразой "Усі ці работи [по модернизации городских укреплений] знайшли відображення на плані міста 1712-1715 рр.", т.е. на том плане, который привёл выше. Также в книге (стр. 437-438) был упомянут немецкий генерал Роберт Тапарелли граф Лагнаско, который начиная с 1713 г. по заданию Августа II занимался фрагментарной реконструкцией укреплений Каменца. О Лагнаско упомянул, поскольку его имя мы находим на дрезденском плане (№17 в экспликации).

А это ещё одна копия уже знакомого плана, хранящаяся в Стокгольмского военном архиве (Швеция):

Уже после выхода в свет книги "Castrum Camenecensis..." О. Пламеницкая уточнила датировку плана 1712-1715 гг, придя к выводу, что он был создан в 1714-1715 гг. Об этом она написала в статье о плане Бенедикта Ренарда:

Цитата

Вже невдовзі після складання Б.Ренардом фіксаційного плану 1713 р. було виконано наступний, проектний план кам’янецьких укріплень. Є.Пламеницька датувала його 1712–1715 рр., однак введення в науковий обіг плану 1713 р. дозволяє порівняти обидва документи і дійти висновку, що проектний план було складено в 1714–1715 рр. У 1715–1718 рр. під керівництвом А.Гловера було виконано низку фортифікаційних робіт; кошти на них, очевидно, було виділено, керуючись вищезгаданими фіксаційним та проектним планами.

Дабы подтвердить, что в основе дрезденской копии (и других аналогичных планов) лежит план Бенедикта Ренарда можно провести такой вот сравнительный анализ, показывающий большой сходство изображённых элементов:

Поскольку план, опубликованный в "Castrum Camenecensis..." нельзя рассмотреть в деталях, как и копию из Стокгольмского военного архива, то дрезденская копия приобретает особый вес, поскольку тут можно рассмотреть мельчайшие нюансы (да ещё и в цвете) + есть возможность прочитать экспликацию. Вот, кстати, ориентировочный перевод:

Цитата

1. Отремонтированный горнверк

2. Новый прикрытый путь, запланированный и начатый (?)

3. Запроектированная демилюна

4. (?) гласис запроектированный и начатый

5. Проект укреплений, простреливающих каньон

6. Второй прикрытый путь, запроектированный и начатый (?)

7. Старый замок

8. Каменный мост

9. Городской кавальер

10. Русинский ворота

11. Шлюз

12. Большая башня Батория

13. Проект привратного укрепления

14. Польские ворота

15. Арсенал

16. Литейня

17. Новое укрепление, созданное Лагнаско

18. Шлюзы близ замка

19. Проект большого кавальера с подземельем (казематом?)

То, что в дрезденской копии использовалась экспликация на французском, меня слегка удивляет, ведь логичней было бы сделать её перевод на немецкий. С другой стороны это, очевидно, свидетельствует, что копия делалась с плана, снабжённого подписями на французском языке.

У экспликации дрезденского плана есть несколько особенностей. Во-первых, она интересно описывает объекты - начинает с крепости (Старый и Новый замки), потом переключается на Старый город, а потом снова возвращается к крепости. Также заметно, что в экспликации есть нестыковки/ошибки - пункты с 6 по 11 со смещением описывают объекты на плане. Так, к примеру, экспликация сообщает, что №9 (цифра возле Замкового моста) - это "Городской кавальер" (т.е. Армянский бастион), а сам "кавальер" (№10 на плане) в экспликации подписан как "Русинские ворота" и т.д. Кстати, ошибки были и в плане Бенедикта Ренарда, о чем в статье писала О. Пламеницкая:

Цитата

Аналізуючи інформацію плану з точки зору локалізації споруд та їх назв, неважко помітити деякі неточності, які свідчать про те, що Б.Ренард не був досконало обізнаний з міськими урбанонімами, назвами укріплень і храмів, а також недостатньо володів інформацією щодо їх локалізації, через що план і експлікація не збігаються в окремих деталях [23].

----

23. Приміром, баштою Пороховою названо башту Лянцкоронську; українську Іоано-Предтеченську церкву названо вірменською. Кілька споруд, показаних на плані (№№ 49–53), в експлікації відсутні, натомість сім, зазначених в експлікації (†, ‡, Е, №№ 22, 58, 60, 61), відсутні на плані.

План 1714-1715 гг. одновременно и фиксационный (поскольку фиксировал имеющиеся укрепления) и проектный (поскольку показывал запроектированные и частично (?) построенные новые укрепления).

Обогатить информативность дрезденского плана можно при помощи довольно основательной экспликации плана Бенедикта Ренарда (к счастью, О. Пламеницкая потрудилась снабдить нас переводом эксликации), ведь, как уже отмечал выше, эти планы состоят в родстве. Вот, что получилось (чёрным шрифтом показаны родные подписи, красным - подписи, позаимствованные из экспликации плана Бенедикта Ренарда):

Отдельно остановлюсь на некоторых отличиях дрезденского плана от более раннего плана Б. Ренарда.

На том месте, где на плане Б. Ренарда показан "Передний ров" ("Avant fossis") и небольшие "Сделанные люнеты" ("Lunettes á faires") на плане 1714-1715 г. видим следы модернизации – массивную "Запроектированную демилюну" ("DemyLune projette"), перед которой разместился прикрытый путь и гласис.

На дрезденском плане показана линия укреплений, простреливающая каньон (на плане Б. Ренарда её нет):

На плане Б. Ренарда между Старым замком и горнверком показан "Траверс через ров", т.е. мост, соединявший Старый замок с Новым. На дрезденском плане моста нет, но, если не ошибаюсь, показаны ворота, ведущие на территорию Нового замка, причём этих ворот на плане Б. Ренарда вроде бы не видно.

На плане Б. Ренарда нет и запроектированного люнета, который должен был перекрывать подступы к Польским воротам со стороны Польских фольварков:

На плане Б. Ренарда показаны все основные храмы Старого города, а вот на дрезденском плане показаны лишь некоторые из них. Возникает вопрос, на каком основании для демонстрации на дрезденском плане были отобраны те несколько храмов, которые мы там видим? Уж явно не из-за их значимости, т.к., к примеру, на дрезденском плане не показаны кафедральный собор, собор доминиканского монастыря, Троицкая церковь, но при этом показаны небольшой тринитарский костёл и небольшой костёл монастыря доминиканок. Размышляя над вопросом, что объединяет храмы, зафиксированные на дрезденском плане, я пришёл к выводу, что у них более-менее одинаковое расположение – неподалёку от склонов каньона. Учитывая тот факт, что план военный, можно предположить, что показанным на карте храмовым постройкам тоже отводилась какая-то роль, но какая? Быть может уже тогда размышляли на счёт того, чтобы снести ряд объектов вдоль кромки скалистого острова, дабы разместить на их месте новые линии укреплений? Или же есть другая причина фиксации храмов на плане 1714-1715 гг.?

На дрезденском плане не показаны несколько мельниц, присутствующих на плане Б. Ренарда, хотя парочку мельниц у Замкового моста на дрезденском плане всё же продемонстрировали.

На плане Б. Ренарда за Польскими воротами показана небольшая плотина, которой нет на дрезденском плане. Впрочем, в районе Польских ворот произошёл ряд изменений, которые, думаю, стоит обсуждать отдельно.

На дрезденском плане не показаны участки каньона, где были возведены каменные стены. Эти "стены, перекрывающие яры" ("Murailles desant la ravine") отмечены на плане Б. Ренарда (№57), а ещё раньше их изобразил на своей известной гравюре Киприан Томашевич.

Цветопередача дрезденского плана позволяет различать детали, которые не особо заметны на плане Б. Ренарда. Так, к примеру, чётко видно, где показаны каменные укрепления, а где земляные:

И т.д. в том же духе. Можно продолжать сравнивать планы и находить всё новые занятные детали, благодаря которым начинаешь смотреть на систему укреплений Каменца чуть иначе.

Интересно, как в коллекции саксонца Иоганна фон Фюрстенхофа оказался план Каменца? При чтении стать О. Пламеницкой о плане Б. Ренарда обратил внимание на эту деталь:

Цитата

В 1719 р., знаходячись у Дрездені, він виконав серію архітектурних рисунків [13]

-----

13. Zgórniak M. Benedykt Renard – architect polski XVIII w. / M.Zgórniak // Biuletyn Historii Sztuki. – Nr 1. – 1959. – S. 27–44; Zgórniak M. Nieznany plan Kamieńca Podolskiego z 1717 r. / M.Zgórniak // Studia i Materiały do Historii Wojskowości. – 1991. – Nr 34. – S. 27–29, 35.

Из статьи Benedykt Renard – architect polski XVIII w. становится понятно, что Бенедикт Ренард был связан с Дрезденом. К примеру, в 1708 г. он уехал во Фландрию из Дрездена, а в 1717 г. в Дрездене женился на некой Марии Терезе. Таким образом, высока вероятность знакомства Б. Ренарда и И. фон Фюрстенхофа, двух военных инженеров/архитекторов, живших некоторое время в одном городе. Если даже они не были знакомы лично, то могли знать работы друг друга.

План и вид рыночной площади Дрездена авторства Б. Ренарда, 1719 г.:

Также интересно, что в коллекции И. фон Фюрстенхофа есть планы Жванца + Окопов Св. Троицы и Хотина, а ведь все эти оборонные пункты расположены близ Камценца и вполне вероятно, что история создания этих планов также тесно связана либо с Бенедиктом Ренардом, либо с каким-то другим военным инженером, занимавшимся реконструкцией каменецких укреплений в 1-ой четверти 18 века.

В случае с дрезденским планом (как и со многими другими планами коллекции И. фон Фюрстенхофа), вероятно, имеет место быть двойная датировка. Первая дата - это момент создания плана-оригинала, с которого была сделана дрезденская копия, и, как уже выше описал, тут имеем дело с ситуацией 1714-1715 гг. Вторая дата - это момент создания дрезденской копии, и тут пока есть только широкая датировка 1711-1732 гг., т.е. период создания трёхтомника.

Таким образом, стоит продолжать знакомиться с дрезденским планом, как довольно интересным и качественно исполненным источником информации, откуда можно почерпнуть занятные данные.

Надеюсь в отдельной теме детально затронуть тему путеводителей, какие из них стоят внимания, а какие нет.