Загальні відомості

Село Озаринці (Могилів-Подільський р-н) знаходиться на півдні Вінницької області, 10 км на північ від Могилева, ~100км на південь від Вінниці, ~30км від Мурованих Курилівців і Шаргороду, 2 км від міжнародної автодороги М21. Населення 1311 мешканців (2016):

До революції Озаринці були скоріше містечком. Про історію села дуже докладно написано на Вікіпедії, я лише процитую найважливішу інформацію, яка в т.ч. свідчить про значимість поселення впродовж багатьох років:

Quote

• Перша письмова згадка про Озаринці відноситься до 1431 року. «Король Ягайло на цьому селі записав (продав) 50 гривень Sventoslao de Zadowya» (М. Грушевський «Барське староство»).
   
• У документах 1600-1629 рр. замість Озаринці найчастіше зустрічається назва Ожаринці, зрідка Базар.
   
• За свідченням Антоновича, у 1657 році під керівництвом Могилівського полковника Остапа Гоголя, предка відомого письменника Миколи Гоголя, було завершено будівництво Озаринецького замку.
   
• Село було розміщене на торговому шляху, який пролягав лівим берегом Дністра. Від Бару він ішов вздовж р. Немійки до Лучинчика, Борщівець, Озаринець, далі до Могилева-Подільського і на південь України.
   
• Цей торговий шлях був дуже неспокійний і небезпечним, адже зовсім поруч, на правому березі Дністра тягнувся не тільки торговий, але й грабіжницький військовий Волошський шлях. Саме з нього робили спустошливі набіги турецькі війська на Подільські землі. Круті, зарослі лісом, місцями, обривисто звисаючими до води кам'яними схилами берега р. Немійки, були надійним захистом для місцевих жителів від грабіжників. 
   
• В 1690 році під час спустошливого набігу турецьких військ Озаринці були спустошені, а замок на правому березі річки Немия зруйнований.
   
• У 1699 році Озаринецький замок був відбудований.
   
• Наприкінці XVII століття спадкоємцями Озаринець стають графи Дзедушицькі, потім Дзжерки, далі Косаківські.
   
• Після приєднання Поділля, власниця Катерина Косаківська не захотіла присягнути цариці Катерині, через те маєтки її було конфісковано і надано Станіславові Комару (Комарову).
   
• Від Комарових Озаринці дістались Чацьким, пізніше Рафаловичам. На кінець XIX століття Озаринці переходять у власність графині Марії Оеод Франжинане.

Quote

Історично-територіальний поділ села:

• Місто
• Волоський куток
  - Панасівка
  - Танасова гора (Замчисько)
• Шляхетчина
• Ріплянка
• Кругляк

Чисельність населення у різні роки зі статті:

Доповню ці дані джерелами 19-20 ст.

"Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (1880) - 2060 мешканців, але про замок нічого не сказано, містечко названо Ozarzynce:

Джерело

Крылов А. "Населенные места Подольской губернии" (1905) - 3550 жителів.

В селі збереглись 2 православні церкви, синагога (18 ст.), костел (1741), старі руський та єврейський цвинтарі. Багато інформації про містечко подано тут.

Замок

Отож, окресливши загальні дані про поселення, можна перейти до замку.

Точкою відліку, як ми вже вияснили є 1657 рік, тобто рік будівництва замку. У 1690 його було пошкоджено і в 1699 відбудовано.

На картах Боплана 1650 і 1670 рр. Озаринці зображено як Ozarince, але без укріплень. І це логічно, адже карти відносяться до п.п. 17 ст., коли містечко ще не було укріпленим:

Така ж ситуація з картою Річчі Занноні (1767) – укріплень нема, можливо вона зроблена на основі карти Боплана? Хоча містечко називається вже Ozarynce:

Продовжуючи тему карт, так як руїни замку дійшли до нашого часу, то цілком логічно можна було б очікувати його позначення на картах Російської імперії, хоч в якомусь вигляді.

Але на 3 верстовій карті Шуберта (1863-1877) приблизно на місці замку позначена якась рослинність (?):

А на двохверстовій карті (1909) важко щось розгледіти, але здається теж нічого не позначено:

Щодо письмових джерел, то розпочати можна з "Сведений 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році:

Джерело

Звідси довідуємось, що скоріше всього остання перебудова була здійснена поміщиком Комаром, який перебудував замок у хлібні амбари. Однак, в описі зазначається, що за переказами замок побудували поляки, а не козаки. Також цікавими є відомості про "бурти", які побудовані татарами зі "стратегічною метою" (вони предмет додаткового дослідження). В Археологічній карті Ю. Сіцінського (1901) подані ці ж відомості, проте в скороченому вигляді.

Історик Ю. Ролле, який збирав інформацію про подільський край, подає в своїй роботі "Opowiadania historyczne: serya VII" (1891) таку інформацію:

Джерело

Отже, коли імператриця Катерина дізналася, що Катажина Косаковська не хоче їй присягнути, вона дала наказ конфіскувати і повернути спадкоємцям маєтки Косаковської. Станіслав Комар скористався цією ситуацією, представив свої претензії і вже в кінці 1795 отримав маєтності не лише Стрижаковських, але і Чурилів в т.ч. Озаринці. Цікаво, що це той же Станіслав Комар, який у 1805 здійснив перебудову ще одного замку – у Мурованих Курилівцях. Муровані Курилівці, які, так само як і Озаринці, належали Чурилам, стали резиденцією Комара. Про рід Комарів і про маєток в Курилівцях можна докладно прочитати тут

В 1830-1831 родина Комарів виїхала в Європу "шукати спокою" і в 1832 Станіслав Комар помирає. Вдова разом з дочкою Дельфіною осідають в Парижі і деколи Дельфіна ще приїжджає на Поділля. Можна допустити, що перебудова замку в Озаринцях була здійснена до 1830 року.

Загалом, це джерело ще потребує докладного вивчення.

У роботі "Приходы и церкви подольской епархии" авторства Сіцінського (1901) бачимо такий опис Озаринців:

Quote

ОЗАРИНЦЫ м. — по обоимъ берегамъ рѣчки Неміи, въ 10 вер. къ с. отъ уѣзднаго города и въ 6 вер. отъ ж.-д. ст. "Израиловка". Мѣстность холмистая, съ песчано-кремнистою почвою, а въ долинахъ — черноземъ. Мѣстечко расположено частью въ оврагѣ, а частью на горѣ, на которой съ давнихъ временъ была крѣпость, остатки которой существуютъ понынѣ. Эта крѣпость въ 1690 г. была разрушена турками, а по изгнаніи ихъ изъ Подоліи опять возстановлена, но отъ времени уничтожилась. Остатки ея слывутъ въ народѣ подъ названіемъ "Замчиско". О. раздѣляются на нѣсколько частей, имѣющихъ свои особыя названія: Юридика-Озаринецкая, Панасивка, Риплянка, Волошскій-Кутокъ и Шляхетчина. Здѣсь есть еврейская синагога, три мельницы; бываютъ ярмарки черезъ каждыя двѣ недѣли. О. принадлежатъ къ очень давнимъ поселеніямъ Подоліи. Въ 1431 г. король Ягайло на этомъ "селѣ" записалъ 50 гривенъ Свентославу de Zadowyа ("Барское стар.", 38). Въ 1493 г. они были въ заставной державѣ, а во время люстраціи 1616 г. на нихъ предъявлены были права Никодимомъ Сильницкимъ отъ имени княгини Радзивиллъ изъ Остророга. Въ концѣ ХVIII в. О. принадлежали графамъ Дзѣдушицкимъ, потомъ Коссаковскимъ, у которыхъ имѣніе было конфисковано и пожаловано Императрицею Екатериною II Комарамъ; отъ послѣднихъ О. преемственно доставались Чацкимъ, Рафаловичамъ и въ настоящее время графинѣ Марьѣ Ɵеод. Франжипане. На мѣстѣ стариннаго замка въ О. есть пещеры, въ которыхъ находили древнія монеты временъ римскаго императора Траяна, старинное оружіе и разныя мелкія вещи. — Рим.-католическій каменный костелъ въ честь Посѣщенія Пресв. Богородицы построенъ въ 1741 г. графомъ Дзѣдушицкимъ, хорунжимъ трембовельскимъ; прихожанъ къ нему 1133 д. об. п. Въ церковномъ отношеніи О. раздѣляются на два прихода: Рождество-Богородичный и Св.-Успенскій.

Також в цій же роботі зазначено, що один з існуючих храмів був збудований за кошти поміщика Чацького:

Quote

Нынѣ существующій каменный пятикупольный храмъ въ честь Рождества Пресв. Богородицы, совмѣстно съ колокольнею, заложенъ въ 1865 г.  на средства   помѣщика графа Чацкаго, а освященъ въ  1868 г.;

Отже, Сіцінський дав змогу зрозуміти коли саме Комар міг перебудувати замок у хлібні амбари. Це було не пізніше 1865 (варто уточнити коли саме Озаринці перейшли Чацьким). Не зрозуміло чи печери, про які говрить Сіцінський, є замковими погребами чи чимось іншим.

Основна доля описів замку приходить на післяреволюційний час.

У 1926 році в Озаринцях був відомий мистецтвознавець Данило Щербаківський, який крім єврейських пам'яток описував і замок. Ось фрагменти з його щоденника:

Quote

31 липня. Продовжував фотографувати містечкові будівлі, синагогу, ратушу. Апарат зіпсувався, щілевий шторний затвор погано працює й спиняється на половині. Довелось купити в Могилеві платівок 9 х 12 й попросити місцевого вчителя Івана Федоровича Цуцмана зробити знімки кріпости…

1 серпня. Залишив Гвоздецького продовжувати обміри Озаринецької кріпості, а сам поїхав по селам, взявши з собою молодого Вайнштока для того, щоб краще мати доступ до єврейської старовини…

Отже Щербаківський не лише фотографував Озаринецький замок, а й здійснював обміри, проте невідомо чи ці матеріали залишились. Деякі фотографії і матеріали з цієї експедиції опубліковані, тому є надія, що решта теж збереглась. Також, це лише фрагменти зі щоденника Щербаківського і в повному варіанті інформації може бути більше (здається він є опублікований десь в глибинці Інтернету).

Про цю експедицію також трохи написано тут

Про замок у статті там немає інформації, нам більше цікава особа автора – Бориса Хандроса (1923-2006), уродженця Озаринців, автора книги про Озаринці "Местечко которого нету" (2001). Можливо в книзі міститься якась додаткова інформація і про замок? На жаль, книги немає у вільному доступі, але вона є у бібліотеках Києва, Одеси, можливо інших міст.

Ось цікаві цитати зі статті:

Quote

Среди тех, кто сопровождал во время хождений по местечку киевского гостя, были мой отец, его ученики и Г.

Приезд выдающегося украинского этнографа, работа его экспедиции оставили глубокий след в жизни нашего села-местечка, всей Могилевщины. По инициативе педагога А.Кривицкого этнографические кружки, общества были созданы во многих школах округа. Один из таких кружков возглавил мой отец.

Де знайти матеріали цього кружка? Може там щось є про замок?

Quote

В октябре 1992 года снимаем фильмы в Озаринцах - «История одного млына».

Борис Хандрос також був сценаристом фільму "Мельница" (2002), який знімівася у 90-х роках в Озаринцях. Можливо замок потрапив у кадр?

Quote

В «Пам'ятках мистецтва на Правобережжі» Д. Щербаковского нахожу разгадку одной тайны. В воспоминаниях моих земляков, оказавшихся в синагоге в «первую кровавую субботу», повторяется одна и та же деталь. Разбросанные на полу мешки из-под зерна (с 1931 года синагога стала колхозным складом), паутина. Лучи солнца, проникающие сквозь бойницы, и... росписи на стенах, потолках синагоги.

Тут же сказано про бійниці всередині синагоги. Можливо вона була частиною укріплень містечка?

Наступним етапом дослідження замку в Озаринцях була робота Ю. Сіцінського "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст." 1928 року:

У своїй роботі Сіцінський не лише повторює відомості з 1901, але й доповнює їх обмірами. Замок був приблизно квадратовим в плані зі стороною у 55 м. Сіцінський застав фундаменти північно-західної башти яка була восьмигранною зовні і круглою всередині. Також він фіксує склепіння у північно-східній стороні, і що в'їзд у замок здійснювався з півдня. Станом на 1928 рік, від будинків які були збудовані всередині замку зі східної і північної сторони де-не-де залишилися мури. На західній стороні збереглись амбразури, тобто мур ще стояв, а зі сходу стіну підпирали контрфорси. Цікаво, що поряд з замком був ще один двір, огороджений невисоким муром. Фотографія і план опубліковані у роботі допомагають цю інформацію осягнути. В якості джерел Сіцінський пропонує крім робіт, які частково розглянуті, також книгу "Powiat Mohylowski w gubernii Podolskiej". На жаль, даної книги у вільному доступі немає і залишається лише здогадуватись які відомості там наведені.

Наступним іде П. Жолтовський який у 1930 відфотографував багато населених пунтків Поділля в т.ч. Озаринці. Дані фотографії знаходяться у фонді Таранушенка і опубліковані в альбомі "Пам'ятки архітектури Подільської губернії":

Фотографії дають широке уявлення про те, як виглядало укріплення. Наприклад видно добре збережені амбразури і контрфорси. Не зовсім зрозуміло розташування Богунової башти і взагалі звідки Жолтовський взяв цю назву? Про північно-східну вежу Сіцінський говорив як про залишки "склепінь", а про північно-східну як про "фундаменти вежі"

Замок в Озаринцях фігурує в реєстрах пам'яток. У виданні Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (1983-1986) знаходимо крім уже відомої інформації Сіцінського також таке

Тобто в 80-х роках ХХ ст. частково ще стояла східна сторона і каземат.

І ще ось така фотографія знайдена на просторах Однокласників, на ній скоріше вського ображений північно-східний кут замку:

Наш час

Зважаючи на те, що руїни замку збереглись, його дуже легко можна локалізувати, його видно при в'їзді у село.

Замок знаходиться на правому березі річки Немії, яка утворює тут глибокий каньйон. Південніше є також джерело, яке впадає у Немію і утворює невеликий каньйон:

На лівому березі, в свою чергу, знаходиться містечко, вид з замкової гори:

Ось так це виглядає з супутника:

Замок з однієї сторони захищений каньйоном річки Немія. Фото для оцінки рельєфу:

Частина мурів збереглась, хоча виглядає трохи по-любительськи, на мою думку, виникає питання чи оригінальний це мур?

Фото надбрамної вежі, можна порівняти з фотографіями Жолтовського 1930 року:

Північно-східна вежа, Сіцінський писав про неї, як про "залишки склепінь":

Погляд на надбрамну вежу з двору замку:

Вид з прибрамної вежі на південно-західний кут:

Фотографії з неба авторства @MadMax. Більше тут

Також план невідомого автора звідти^

До речі у статті на castles.com.ua зазначено, що місцеві замок називають крепостю і я це лише можу підтвердити (у 2017 стикнувся з такою ж проблемою):

Quote

Головне, що треба пам'ятати в Озаринцях: в них є КРЕПОСТЬ. Цим жахливим словом-перевертнем з російської місцеві називають розвалини фортеці на одному з пагорбів над Немією. На синоніми на кшталт "Башта", "розвалини", "замок", "фортеця" і словосполучення "розвалини башти" вони не реагують. До КРЕПОСТІ ми потрапили після опитування ВОСЬМИ місцевих жителів. Учасник опитування №2, бабця, що сапала город і довго нас про щось розпитувала, завіряла, що нема в селі ніяких башт, фортець і розвалин - і ніколи не було. Коли через годину ми поверталися повз неї назад, вона спинила нас криком: "А може, то ви КРЕПОСТЬ шукали? КРЕПОСТЬ в нас є. А то ви "башта", а башти нема! КРЕПОСТЬ є".

На сайті ozaryntsi.com сказано, що замок також називають Турецькою Крепостю:

Quote

Саме тут, на крутім правім березі р. Немійки, в 1657 році була збудованна кам'янна Озаринецька фортеця (в селi - Турецька крепость, в рiзних iнформацiйних джерелах - Замок).

Там же сказано, що до побудови фортеці міг бути причетний Іван Богун:

Quote

За свідченням того ж таки Антоновича, фортеця була побудована козаками під керівництвом Могилівського полковника Остапа Гоголя, предка відомого письменника М. В. Гоголя. По другим свідченням - під керівництвом Івана Богуна.

На просторах інтернету навіть є відео де з вуст молодих людей окремо звучать два поняття "козацька фортеця" і "крепость". І з цього можна було б посміятись, якби було б зрозуміло з якого дива людям називати замок інородним словом "крепость"? Адже навіть місцина в якій знаходиться замок називається Танасова гора/Замчисько. Я б допустив, що була якась авторитетна людина, яка вперше назвала замок крепостю і від нього уже підхватили і так воно дійшло до цих пір? Тоді питання, а в якому контексті замок був названий крепостю? Може це було якесь дослідження? Може це був Щербаківський, який в свому щоденнику називав Озаринецький замок "кріпостю"? Питання відкрите

От і все, що я знайшов по даному об'єкту. Буду радий, якщо додасте нової інформації.

(тут і далі фото Подільські мандри)

Синагога знаходиться на окраїні центра містечка:

Синагога на плані 1945р (взято з myshtetl.org):

Синагога за різними недокументальними даними побудована в XVI, XVIII чи XIX ст. (найчастіше зустрічається XVIII ст.).

У 1926 у Озаринцях був Данило Щербаківський і докладно описав синагогу (в основному інтер'єри). З його щоденника за 27 липня:

Quote

Синагога з кольонадою цегляна; кольони масивні; збудована 621 року (1860? року). Дата написана вгорі над урен-койдешом (арон кодеш. — Є. К.), як звичайно шифрована — в данному разі в фразі «коли прийде Месія»).

Впринципі, це цілком міг бути рік ремонту/нанесення розписів.

Фото 1928 року:

Джерело

Чому є підстави вважати, що синагога мала в т.ч. оборонні функції? Варто поглянути на її південний фасад:

На ньому видно щось схоже на бійниці. Вони ж зблизька:

Та зсередини:

Додає цікавості також напрямок в який направлені ці "бійниці". Синагога знаходиться на схилі і вони направлені якраз на долину. Для кращого розуміння тут є 360 панорама.

Ось як це виглядає на загальному знімку, разом з замком (позначив також напрямок бійниць):

Також про бійниці згадує Борис Хандрос (1923-2006) — уродженець Озаринців єврейського походження, у своїй статті:

Quote

В «Пам'ятках мистецтва на Правобережжі» Д. Щербаковского нахожу разгадку одной тайны. В воспоминаниях моих земляков, оказавшихся в синагоге в «первую кровавую субботу», повторяется одна и та же деталь. Разбросанные на полу мешки из-под зерна (с 1931 года синагога стала колхозным складом), паутина. Лучи солнца, проникающие сквозь бойницы, и... росписи на стенах, потолках синагоги.

Отже, належність даного об'єкту до оборонних споруд під питанням, але він однозначно вартий уваги.

Цитата

Около 156 земляных насыпей в 50 саж. от черты м. Озаринец, с в. его стороны на высоком, ровном видном месте. Местное население называете их "буртами"; каждая из этих насыпей имеет вид конуса, основание коего представляет правильный четыреугольник. Насыпи эти имеют каждая в длину до 4, а в ширину около 3 саж., в окружности их более 8 саж. Расположены они правильным рядами на площади, имеющей в длину 35, а в ширину не более 15 саж.; одна насыпь от другой находится па разстоянии полусажени. Насыпи эти но своему расположению и устройству напоминают собою те насыпи, какие делают ныне солдаты при устройстве лагеря. Поверхность площади, на которой помещены эти бурты, ровная и не имеет на себе следов распашки или раскопки. 

... построили вышеописанный насыпи — "бурты" тоже с стратегическою целью. 

... Находок в "буртах" не было.

В 1899 г. состоялся 11-й археологический съезд в Киеве, в рамках которого Евфимий Сецинский презентовал свою Археологическую карту Подольской губернии (материалы съезда, включая карту, опубликованы в 1901 г.). Там, в описании Озаринцев, автор карты снова упомянул "бурты" со ссылкой на приведённые выше данные В. Антоновича, правда, привёл их в несколько сокращённом виде:

Цитата

К в. от местечка, в 50 саж. от черты местечка, на ровном видном месте, около 150 земляных насыпей. Население называет их "Буртами". Каждая из насыпей имеет вид конуса, основание коего представляет правильный четырехугольник. Каждая имеет в длину до 4 саж., в ширину около 3 саж. и в окружности более 8 саж.; расположены правильными рядами па площади, имеющей в длину 35 саж. и в ширину 15 саж.; одна насыпь от другой на разстоянии 1/2 саж.

Итак, к востоку от городка, приблизительно в 100 метрах от него, "на высоком, ровном видном месте" имеется участок размером где-то 75 х 32 метра. На этом участке находится 156 (Е. Сецинский округлил до "около 150") земляных насыпей, каждая из которых занимала свой мини-участок размером ок. 8,5 х 6,4 метра. В. Антонович также сообщает, что "в окружности их более 8 саж" (ок. 17 м.), но мне не совсем понятно, о какой окружности идёт речь, т.к. если бы речь шла о внешнем контуре, то сумма длин всех сторон получилась бы ок. 30 м. Может речь о контуре верхних площадок буртов (если таковые вообще были)? Впрочем, эта деталь пока не особо важна. Форма буртов указана как "конус", т.е. приблизительно как треугольная. Расстояние между буртами ок. 1 м.

С цифрами у В. Антоновича что-то не то... у меня так и не получилось понять, как аж 156 довольно массивных насыпей, каждая из которых имеет размер 8,5 х 6,4 метра можно разместить на участке размером 75 х 32 метра? 

Чтобы лучше понять пропорции, покажу это на схемке, где белый фон - это площадка размером 75 х 32 м., а жёлтые прямоугольники - это бурты размером 8,5 х 6,4 м., отделённые друг от друга метровыми дорожками. Вот при такой схеме размещения получилось на указанный участок втиснуть всего 40 буртов, да и то пришлось часть из них выдвинуть за границу участка:



Но где 40, а где 156! В каком месте/цифре ошибка? То ли буртов было не 156, а меньше, то ли сами бурты имели меньшие размеры, то ли площадь участка больше? Или я где-то ошибся в расчётах?

Если посчитать, к примеру, что каждый из буртов имел размеры 8,5 х 6,4 м., то все они должны были занимать довольно обширный участок, который раза в четыре превышал бы размерами тот, который описал В. Антонович. На схеме ниже показан вариант со 156 буртами, так вот при такой схеме и упомянутых размерах буртов участок должен был иметь размеры где-то 150 х 75 м. (70 х 35 сажень):




Что касается функционального предназначения этих буртов, то тут В. Антонович выражается довольно туманно, сообщая, что бурты строили со стратегической целью (не уточняя, какой именно) и что подобные насыпи "делают ныне солдаты при устройстве лагеря" (но также не уточняет для каких именно целей). После подобных слов создаётся ощущение, что эти штуки как-то связаны либо с обустройством военного лагеря, либо с обустройством какой-то военной позиции (поскольку построены со "стратегической целью" да ещё и "на высоком, ровном видном месте").

Предположу, что эти самые бурты на самом деле входили в комплекс местной селитроварни/завода (селитру использовали для производства пороха). Подробнее об этом можно прочитать здесь или здесь, да и вообще в Сети на эту тему информации много.



Итак, "буртами" довольно часто называли насыпи селитроварен. К примеру, в Чемеровецком районе Хмельницкой обл. есть село Бурты, которое "виникло на місці буртового виготовлення селітри", а местами даже скопища этих самых буртов сохранились, как, к примеру, в с. Кишеньки Полтавской обл.:




Если в Озаринцах действительно была селитроварня, то знал ли об этом В. Антонович? У меня есть в этом сомнения. Во-первых он прямо об этом не написал, во-вторых, причислил бурты к археологическим объектам и отдельно отметил, что там находок не было, и тут (исходя из того, какими "прелестями" могли наполняться такие кучи) возникает вопрос, кто бы стал их раскапывать в поисках каких-то находок? Также мне не совсем понятная ассоциация с некой структурой, создаваемой "при устройстве лагеря". О чём вообще речь? О селитроварнях при военных лагерях (их вообще при лагерях устраивали?) или о чём-то другом?

Также было бы неплохо установить, где именно находился участок с буртами в Озаринцах. Интересно, существует ли сейчас там этот топоним? Знают ли местные, где были насыпи? Осталось ли что-то от них? На эти вопросы ещё предстоит ответить.