Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Рекомендованные сообщения

Обсуждаются эти объекты: замок и городские укрепления Деражни
 

Деражня находится в 30 км к юго-востоку от Хмельницкого:
derazhnya-01.jpg

Как укреплённый городок с замком Деражня показана на карте Боплана (издание 1650 года):
derazhnya-02.jpg

А вот так Деражня выглядит на вариации карты Боплана, изданной около 1670 года:
derazhnya-03.jpg
Источник

Городок на карте Шуберта (1868-1877 гг.):
derazhnya-04.jpg


Краткая историческая справка из "Приходов и церквей Подольской епархии" (1901) Евфимия Сецинского:

Цитата
Древнейшия известия о Деражне относятся к XV в. (ныне есть в Летич. уезде три поселения с таким названием). В 1431 г. король Ягайло записал некоему Дедриху 100 гривен на Деражне. В 1469 г. эта Деражня вместе с другою какою-то Деражнею была заложена Яну Одровонжу. Нужно думать, что эта вторая Д. и была нынешнее местечко. Во владении Одровонжей Д. оставалась до 1538 г., когда была выкуплена королевой Боной и причислена к столовым королевским имениям. В первой половине XVI в. здесь предположено было основать город, но это не удалось. По ревизии 1552 г. оказывается, что в новооснованном городе (или местечке) осело было 7 человек, но четверо погибло от мора. Затем в последующих ревизиях о городе Деражне вовсе не упоминается до 1614 г. В этом году город Д. наново был основан и при Сигизмунде III наделен магдебургским правом. В 1567 г. Деражня разорена была татарами. В XVII в. она перешла во владение гетмана Выговскаго, а затем — Антония Любомирскаго. От Любомирских Д. перешла к Теперу, а в 1800 г. — к Берному, владевшему местечком всего один год. С 1801 г. по 1828 г. местечком владел граф Подчеший, а затем Рациборовские.


Интересные сведения встречаем в Археологической карте Подольской губернии (1901) того же Е. Сецинского:

Цитата
На с.-з. местечка возле церкви, на церковной усадьбе вал, идущий прямой линией на протяжении более 10 саж.; высота его 2 ? саж., и возле него канава. Это, говорят, остаток вала, окружавшаго некогда местечко.

Судя по всему, укреплениям Деражни не очень повезло, если даже век назад они были представлены лишь 20-метровым отрезком городских укреплений. А до наших дней, вероятно, и этот фрагмент вала не дожил. В теории, можно найти участок, о котором писал Е. Сецинский. Нужно лишь понять, где находилась церковь, а там уж и до вала не далеко.

Некоторые сведения о замке можно найти в "Инвентаре имений Подольский ясновельможного пана Януша князя Острожского...", составленном 26 марта 1615 года. Интересно, что описание объекта было сделано спустя год (а может даже и меньше) после того, как Деражне предоставили Магдебурское право. Инвентарь упоминает, что в Деражне находился оборонный двор (небольшой замочек), защищённый земляными валами и деревянными укреплениями (четыре башни, а также частокол с гонтовой кровлей).


К сожалению, мне на глаза не попадалось никаких наводок, которые бы подсказали, где именно находится замчище, и вдоль каких линий тянулись городских фортификаций. И если с городскими укреплениями пока никаких подвижек, то в истории замка наметился явный прогресс:

Цитата

08.08.2014

Подільська Атлантида відкривається археологам

Протягом двох тижнів відділ охорони пам’яток історії і культури у Хмельницькій області виявив три археологічні об’єкти, які можна вважати відкриттями. На разі спеціалісти відділу готують плани їхньої реконструкції.

Ідеться про поселення раннього залізного віку у Ярмолинецькому районі та під Лісовими Гринівцями у Хмельницькому районі, а також про замчисько пізньосередньовічного періоду в Деражні. За місяць до цього співробітник відділу Сергій Шпаковський вперше дослідив замчисько того ж періоду на території Віньковецького району (возможно, речь об укреплении в Яснозорье? - Filin).

- Ці відкриття нам вдалося зробити у ході обстеження територій та винесення меж археологічних об’єктів, – розповідає археолог Володимир Захар’єв. – Так, виносячи межі курганів у Ярмолинецькому районі, ми натрапили на залишки супутнього поселення. Археологічні дослідження ще мають дати відповідь, до якої культури воно належить – скіфської, сарматської чи чорноліської. Але про добу раннього залізного віку можна говорити достеменно.

Винесення меж археологічних об’єктів має на меті означення їх на території, збереження і застереження від розорювання чи забудови користувачами земельних площ, а в перспективі – глибоке дослідження археологами й істориками, і реконструкцію. Досі ж вони були внесені лише у список для обмеженого користування фахівців. В 2010 – 2013 роках ця робота проведена на п’ятдесяти об’єктах. У поточному археологічному сезоні має бути охоплено 14 об’єктів.

Як видно, коли цю роботу здійснюють спеціалісти з належною освітою й досвідом, вони підмічають те, чого не можуть знайти інші. Як от у Деражні.

- Про замчище ХVІ–ХVІІ століть тут знали давно, шукали його і навіть ходили по ньому, – каже Володимир Захар’єв. – А все тому що більше покладалися на карту Боплана, ніж на професійне обстеження території. Фактично бастіони й інші оборонні споруди злизані людськими городами, пізнішою забудовою.

На археологічні сюрпризи фахівці відділу охорони пам’яток історії і культури сподіваються і в Кривчику на Дунаєвеччині, де виносять меші городища. Прикрощів завдають сліди «чорних археологів».

Михайло Цимбалюк.

Замчище найдено – это плюс, но нам всё ещё неизвестно, где именно оно находится, и это минус. Очевидно, придётся ждать публикации от автора открытия, и надеяться, что я мимо неё не промахнусь. А вероятность промахнуться очень высока, учитывая тот уровень, на котором пиарят конференции и скудные тиражи сборников материалов. Также остаётся надеяться, что статья (если таковая увидит свет) будет укомплектована достаточным количеством текстовых/графических материалов, дающих представление о местонахождении объекта.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

В сборнике материалов конференции "Археологія & Фортифікація України" (ІV Всеукраинская научно-практическая конференция Каменец-Подольского государственного исторического музея-заповедника, 2014 г.) на стр. 211 была опубликована статья "Земляні замки Центрального Поділля - сенсації останніх сезонів" Владимира Захарьева и Сергея Шпаковского. К числу сенсаций авторы отнесли, в том числе, и обнаружение следов Деражнянского замка. Предлагаю вашему вниманию фрагмент статьи, где речь идёт об укреплениях Деражни:

Цитата
Місто Деражня теж має давню історію. Проаналізувавши наявні архівні документи, директор місцевого районного музею О. Кохановський зробив висновок, що «з великою долею вірогідності можна стверджувати, що саме 1404 рік і є роком перших писемних відомостей про Деражню» [23, с. 83-85].

«Давнім поселенням, яке пізніше стало містом, – пише він, – на думку М. Грушевського, була друга Деражня, куплена Яном Одровонжом у 1469 році. «Прочия Деражни (Лука, Выселок, Дворецкая) были, очевидно, веселками другой, Одровонжовой Деражни, позднейшего города, теперь местечка Деражня. В половине XVI века все Деражни (числом пять) входили в число королевщин, непосредственно принадлежащих к Барскому староству» [24, с. 48]. Далі М. Грушевський зазначає, що у 1537 році частину сіл Одровонж продав королеві Боні, але Деражню, Нижній Мукарів, Новосілку, Коричинці, Летнівці і Доманів залишив у своїх володіннях. На Петроковському сеймі 1538 року він пред’явив дві жалувані грамоти 1404 і 1440 років, які підтверджували дідичні права на зазначені поселення. Однак, рішенням сейму Деражня разом з іншими селами перейшла у володіння Бони і була зарахована до складу королівщини [25, с. 80]».

В іншій роботі О.Кохановського «Надання Магдебургського права Деражні» [26, c. 97-100] читаємо: «Після викупу Деражні королевою Боною у 1538 році поселення було зараховане до королівських володінь, і уже незабаром тут планувалось заснувати місто. Проте здійснити цього не вдалося… На початку XVII ст. кількість жителів у Деражні значно збільшилась, що дозволило польському уряду, за сприяння барського старости Станіслава Жолкевського, закласти місто, надавши йому у 1614 році магдебурзьке право [27, с. 505]», «уже на середину XVII ст. тут, крім міщан, проживав 41 селянин, у тому числі 31 осілий, 2 урочні, 8 вільних, а також 5 служок (у замку) і мельник [28, с. 216]».

Таким чином, маємо конкретне повідомлення про те, що 5 деражнянців в середині XVII ст. працювали в замку, тобто, існування останнього на той час є доконаним фактом. Другим важливим свідченням є вище згадана карта Гільйона де Боплана. На ній поряд з іншими укріпленими містами Поділля зображено і Деражню. Щоправда, судячи із обрисів, автор мав на увазі міські укріплення, а не сам замок.

У липні 2014 р. О. Кохановський вирішив встановити його місцезнаходження. Для цього запросив до співпраці фахівців зі столичного Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури України старшого наукового співробітника кандидата історичних наук Л. Томілович та її колегу – вченого секретаря цієї ж установи І. Єрзіну, які перебували у місті, готуючи опорний історико-архітектурний план. Їм вдалося визначити перспективні для пошуку місця. А на початку серпня роботу довершили автори конкретної статті, які детально обстежили територію старої частини міста та його околиці. Відтак, залишки замку виявлено у найоптимальнішому для нього місці – на північно-західній околиці. Він розташовувався за первинними міським укріпленням, над дорогою, що вела з містечок Проскурів та Меджибіж до переправи на правий берег р. Вовк і міста Бар.

135699_original.jpg
Рис. 3. Деражнянський замок. Північний рів та вал замку

Залишки замку зафіксовані поблизу приміщення колишньої волосної школи. Будівельники вдало використали рельєф місцевості – середини пологого схилу лівого берега р. Вовк. Із заходу та півночі ділянку первинно оточували видолинки, які були спеціально поглиблені. Приблизно за 80 м викопано південний рів. Про східний рів сьогодні говорити складно, оскільки у цій частині ділянки сконцентрована пізніша забудова. Проте місцевість за цими приміщеннями не має слідів антропогенного впливу. Тобто, замок був традиційно квадратним, побудованим у тогочасному стилі з використання земляних валів. Найчіткіше на поверхні читається північний вал висотою до 0,7 м. Перед ним розташований вал (может "ров"? - Filin) теперішньою глибиною 2-3,5 м (Рис. 3, 4). Всі інші знищені, як і кутові споруди. Північно-західний кут, де, логічно, мав бути бастіон, що контролював дорогу, на сьогодні не існує. На його місці земля вибрана до рівня дна рову і побудовано сучасне житло. На місці північно-східного бастіону теж розміщено сучасний будинок, як і на місці південно-західного бастіону. Південно-східний кут сьогодні займає заасфальтований майданчик. На нашу думку, для надійності в’їзд на замок був у південному валу, у південно-західному куті більш практичним було б замість п’ятикутного бастіону звести високий земляний насип-підвищення для артилерійського контролю за західним сектором оборони та перед ним круглу бастею.

136049_original.jpg
Рис. 4. Деражнянський замок. Культурний шар у валу

Певне світло на деталі Деражнянського замку проливає стаття О. Годованюк «Оборонні споруди Поділля за «Інвентарем 1615 р.» [29]. Деражнянський двір «парканом в слупи в коло огороджений паркан гонтом побитий. Накриття паркану гонтом свідчить про те, що ця конструкція мала досить значну товщину» Термін «паркан» тут використаний в тогочасному розумінні. Авторка дає пояснення «відома з часів Київської Русі дерев’яно-земляна захисна конструкція, яка складалася з городень, широко застосовувалася в Україні при будівництві невеликих укріплень ще на початку XVIII cт.» [30, с. 64].

Брама була «з дерева тесаного, до котрої ворота подвійні… На гору вхід заламаний з балясами точеними, гонтом побитий. Ганок на трьох сторонах також з балясами точеними» [31, с. 68].

У розділі «Міські укріплення» читаємо, що «місто Деражня… «острогом дубовим в коло огороджене. Брам дві з баштами новими одна гонтом покрита, друга недобудована» [32, с. 69]. Проте після цього, пишучи про башти авторка відзначила, що «У місті Базалія було «башт наріжних та у паркані на різних місцях – 8, усі гонтом побиті». Значно менше їх було в укріпленнях Деражнянського двору: «башт наріжних чотири, гонтом побиті» [33, с. 70]. Ми гадаємо, що тут ненароком вийшла підмінна понять. Мова, насправді, йде за башти міських укріплень. До речі, на початку статті авторка наголошувала, що опрацювання тексту «Інвентаря» була непростою справою, оскільки написаний він старопольською мовою, без розділових знаків, з використання архаїзмів та не надто розбірливо [34, с. 60]. На жаль, у статті траплялися й перекручення. У нашому випадку, наприклад, спочатку написано, що Деражня розташована над р. Вовк [35, с. 61], потім – над Горинню [36, с. 64].

Маємо схожі дані і з сайту zamki-kreposti.com.ua/hmelnickaya-oblast/derazhnjanskij-zamok-derazhnja – «некоторые сведения о замке можно найти в «Инвентаре имений Подольский ясновельможного пана Януша князя Острожского...», составленном 26 марта 1615 года. Интересно, что описание объекта было сделано спустя год (а может даже и меньше) после того, как Деражне предоставили Магдебурское право. Инвентарь упоминает, что в Деражне находился оборонный двор (небольшой замочек), защищённый земляными валами и деревянными укреплениями (четыре башни, а также частокол с гонтовой кровлей) [37]. Тобто, й тут допущено путаницю.

Цікаво, що місцезнаходження деражнянської знахідка повністю збігається з даними на уточненій карті Боплана (біля 1670 р.), яку авторам вдалося отримати після виявлення об’єкта [38].

Деражнянський як і Ярмолинецький замки потребують невідкладного проведення пам’ятко-охоронних заходів, оскільки розташовані на приватних садибах і у будь-який час можуть бути остаточно зіпсовані господарями. Для уточнення датування побудови об’єктів, варто було б провести археологічне дослідження, принаймні переріз майданчиків шурфами, а надалі – повноцінні археологічні розкопки у вільних від забудови місцях.

Варто також перевірити інформацію з карти Шуберта 1868-1877 р., на якій замок розташований на території міста. Можливо, автор мав на увазі як міські передміські укріплення, сліди яких автори виявили вздовж паралельного до лінії замку видолинку, що огинає стару Деражню з півночі та заходу [39].

-----

Список використаних джерел та літератури:

23. Кохановський О. До першої писемної згадки про Деражню. Деражнянщина: минуле і сучасне. Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції. – Хмельницький, 2013. – С. 83-85.

24. Грушевський М.С. Барське староство. Історічні нариси (XV-XVIII ст.) – Л., 1996. – С. 48.

25. Там само. – С. 80.

26. Кохановський О. Надання Магдебургського права Деражні. Деражнянщина: минуле і сучасне. Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції. – Хмельницький, 2013. – С. 97-100.

27. Труды епархиального Подольского историко-статестического комитета. Приходы и церкви Подольской епархии. Вып. 9. / Под. ред. Е. Сицинского. – Кам’янець-Подольск., 1901. – С. 505.

28. Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область. – К.: Політвидав, 1971. – С. 216.

29. Годованюк О. Оборонні споруди Поділля за «Інвентарем» 1615 р. // АСУ: 1996. – Київ, 1996. – Т. 3. – №1. – С. 60-74.

30. Там само. – С. 64.

31. Там само. – С. 68.

32. Там само. – С. 69.

33. Там само. – С. 70.

34. Там само. – С. 60.

35. Там само. – С. 61.

36. Там само. – С. 64.

37. Сайт: http://zamki-kreposti.com.ua/hmelnickaya-oblast/derazhnjanskij-zamok-derazhnja

38. Там само.

39. Там само.

Как следует из текста статьи, её авторы побывали в данной теме форума (правда, ссылаются почему-то не на форум, а на пустую страничку сайта), и даже, насколько я понимаю, нашли здесь для себя интересные материалы. Но, к сожалению, они не посчитали нужным пообщаться здесь, хотя явно видно, что у них возникли вопросы, на которые можно было бы совместными усилиями поискать ответы. Право ведь забавно, когда авторы в статье ссылаются на форум, а я в ответ на материалы статьи отписываюсь опять же на форуме, но прямого общения при этом нет, хотя как бы ничего не мешает ему завязаться.

Больше всего удручает, что описав в общих чертах "сенсационную находку" авторы статьи не потрудились точно указать, где же замчище находится. Да, конечно, есть привязки по типу "на північно-західній околиці", "над дорогою, що вела з містечок Проскурів та Меджибіж до переправи на правий берег р. Вовк і міста Бар", "поблизу приміщення колишньої волосної школи" и т.п., но как по мне, это хождение вокруг да около, вместо того, чтобы дать конкретные привязки, тем самым в несколько раз повысив информативность статьи. К примеру, можно было по старинке набросать схему, на которой показать расположение замка относительно ныне существующей застройки городка. Я уж не говорю о том, что в наши дни, понимая, где именно находится объект, можно в один-два клика получить его точные координаты, но и такой мелочи, как координаты объекта в статье тоже нет. Потому объект вроде и найден, вроде и описано где, но в то же время описание вышло размытым, потому идущие по следам вынуждены будут искать замок снова, вместо того, чтобы сразу выйти на место.

Также можно было набросать схему обнаруженных линий укреплений (как замка, так и городка), что также серьёзным образом упростило бы переваривание данных, предоставленных в статье. Но никаких схем нет, есть только парочка не самых информативных фотографий, одна из которых, возможно, поможет выйти на место, но не раньше, чем я сам окажусь в Деражне и смогу у местных жителей узнать, где это место находится.

И вот ещё по мелочам:

Цитата
Другим важливим свідченням є вище згадана карта Гільйона де Боплана. На ній поряд з іншими укріпленими містами Поділля зображено і Деражню. Щоправда, судячи із обрисів, автор мав на увазі міські укріплення, а не сам замок.

На картах Боплана показаны и городские укрепления и замок:

derazh-03.jpg
 

Цитата
Відтак, залишки замку виявлено у найоптимальнішому для нього місці – на північно-західній околиці. Він розташовувався за первинними міським укріпленням

Замок находился за городскими укреплениями?
 

Цитата
у південно-західному куті більш практичним було б замість п’ятикутного бастіону звести високий земляний насип-підвищення для артилерійського контролю за західним сектором оборони та перед ним круглу бастею.

Несколько раз прочитал, но так и не понял, о чём речь? Вместо бастиона построить какую-то насыпь для артиллерии? И где-то там ещё круглая бастея?
 

Цитата
Значно менше їх було в укріпленнях Деражнянського двору: «башт наріжних чотири, гонтом побиті» [33, с. 70]. Ми гадаємо, що тут ненароком вийшла підмінна понять. Мова, насправді, йде за башти міських укріплень.

Маємо схожі дані і з сайту zamki-kreposti.com.ua… Тобто, й тут допущено путаницю.

Как видим, В. Захарьев и С. Шпаковский усомнились в данных статьи Елены Годованюк, где был приведён анализ инвентаря 1615 г., упоминавшего четыре башни в Деражне. Я, процитировав на форуме данные статьи, "запутался" и "подменил понятия" вслед за Е. Годованюк. Может так и есть, может действительно четыре упомянутых башни в Деражне относились не к замку, а к городским укреплениям, да только пока нет возможности поспорить, поскольку оригинальной версии документа нет под рукой. Впрочем, пока не вижу странностей в данных Е. Годованюк, поскольку квадратный в плане замок с четырьмя угловыми башнями – это как бы вполне классический и не редко встречавшаяся схема планировки оборонного объекта.
 

Цитата
Варто також перевірити інформацію з карти Шуберта 1868-1877 р., на якій замок розташований на території міста. Можливо, автор мав на увазі як міські передміські укріплення, сліди яких автори виявили вздовж паралельного до лінії замку видолинку, що огинає стару Деражню з півночі та заходу [39].

1. На карте Шуберта на территории городка показан замок? И если даже так, то что в этой случае смущает?

2. К сожалению, о линии городских укреплениях упомянули бегло и поверхностно, потому нет ни понимания того, где следы этих оборонных сооружений были обнаружены, ни как они были расположены относительно замочка и т.п.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Наконец-то в руки попала книжка Замки і фортеці з-понад Кучманського шляху (2015), написанная Виктором Захарьевым и Сергеем Шпаковским, имена которых не раз упоминались выше в разных публикациях, касающихся темы укреплений Деражни. Так вот, на стр. 49-52 упомянутой книжки о замке в Деражне сказано следующее:

Цитата

Лише зовнішній (напільний) рів, що сьогодні більше схожий на природній видолинок, залишився від деражнянського пізньосередньовічного земляного замку. Втім, для цього укріплення, що контролювало дорогу, яка вела з Проскурова та Меджибіжа до переправи на місто Бар, архітектори обрали найоптимальніше для нього місце - на північно-західній околиці так званої старої Деражні і досить вдало використали рельєф місцевості - середини пологого схилу лівого берега р. Вовк. Вони спеціально поглибили видолинки, які були із заходу та півночі, укріпивши ними квадратну ділянку. За тим викопали південний та східний рови і, врешті, окреслили майданчик зі стороною приблизно 80 м.

115-1.jpg

Зараз на поверхні найчіткіше простежується північний вал висотою до 0,7 м. Перед ним розташований рів теперішньою глибиною 2-3,5 м і шириною до 20 м. Все інші конструкції не дійшли до нас через ерозію грунту і антропогенний вплив. Зокрема, східний рів на рубежі ХІХ-ХХ ст. потрапив під будівлю волосного управління.

115-3.jpg

У статті «Оборонні споруди Поділля за «Інвентарем 1615 р.» відомий архітектор О.Годованюк проливає певне світло на деталі Деражнянського замку. Наприклад, що деражнянський двір «парканом в слупи в коло огороджений паркан гонтом побитий. Накриття паркану гонтом свідчить про те, що ця конструкція мала досить значну товщину». Нижче авторка роз’яснила, що термін «паркан», то «відома з часів Київської Русі дерев ’яно-земляна захисна конструкція, яка складалася з городень, широко застосовувалася в Україні при будівництві невеликих укріплень ще на початку XVIII ст.» [53, с.64]. Брама була «з дерева тесаного, до котрої ворота подвійні... На гору вхід заламаний з балясами точеними, гонтом побитий. Ганок на трьох сторонах також з балясами точеними» [54, с.68]. Саме «місто Деражня... «острогом дубовим в коло огороджене. Брам дві з баштами новіти одна гонтом покрита, друга недобудована» [55, с.69], «башт наріжних чотири, гонтом побиті» [56, с.70].

Автори книги мають власну версію, яку можна підтвердити чи спростувати під час стаціонарних розкопок замку, а такої можливості сьогодні, на жаль, обласний відділ охорони пам’яток історії і культури позбавлений.

115-2.jpg
----------
53.    Годованюк О. Оборонні споруди Поділля за «Інвентарем» 1615 р. // АСУ: 1996. - К., 1996. - Т.З. - №1. - С.64.
54.    Там само. - С. 68.
55.    Там само. - С. 69.
56.    Там само. - С. 70.

Как видим, в книге в основном дана информация, с которой мы могли ознакомиться благодаря статье тех же авторов, опубликованной во 2-м сообщении темы. Но всё же есть одна очень важная и новая деталь - это наводка на месторасположение замчища, чего мне очень недоставало в ранее встреченных публикациях. Качество полиграфии в книжке не на высоте, но всё же по опубликованному фрагменту спутникового снимка можно понять, о каком месте идёт речь. Вот об этом, где видны фрагменты более-менее уцелевших земляных укреплений замка:

116.jpg
Викимапия

Кстати, обратите внимание, что к юго-западу от замчища проходит улица со звучным названием "Завалля".

Вид с Google Earth на Старую Деражню и участок замчища (выделен рамкой):
117.jpg

Это место уже давно привлекло моё внимание и я даже ориентировочную метку на карту воткнул в этот участок, однако в Деражне я не был, потому не был уверен в точности привязки, и вот только теперь всё стало на свои места.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Ваша публикация должна быть проверена модератором

Гость
Вы не авторизованы. Если у вас есть аккаунт, пожалуйста, войдите.
Ответить в тему...

×   Вставлено в виде отформатированного текста.   Вставить в виде обычного текста

  Разрешено не более 75 смайлов.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отобразить как ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

Загрузка...

×