Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Поиск по сайту

Результаты поиска по тегам 'замки'.

  • Поиск по тегам

    Введите теги через запятую.
  • Поиск по автору

Тип публикаций


Категории и разделы

  • События
    • События
  • Наши Земли
    • Крым
    • Винницкая область
    • Волынская область
    • Днепропетровская область
    • Донецкая область
    • Житомирская область
    • Закарпатская область
    • Запорожская область
    • Ивано-Франковская область
    • Киевская область
    • Кировоградская область
    • Луганская область
    • Львовская область
    • Николаевская область
    • Одесская область
    • Полтавская область
    • Ровенская область
    • Сумская область
    • Тернопольская область
    • Харьковская область
    • Херсонская область
    • Хмельницкая область
    • Черкасская область
    • Черниговская область
    • Черновицкая область
  • Укрепления и военные объекты Украины 19 века и далее
    • Укрепления и военные объекты Украины 19 века и далее
  • Другие достопримечательности Украины
    • Без оборонного прошлого
  • Замки и Крепости Европы
    • Укрепления в Европе
  • Тематические беседы по общим вопросам
    • Общение на тему укреплений
  • Осадная мастерская
    • Оборона и осада замков, крепостей и прочих укреплений
  • Библиотека
    • Литература по теме
  • Картография
    • Карты и всё, что с ними связано
  • Портретная галерея
    • Персоны и Личности
  • Кино
    • Кино по теме
  • Замковый парк
    • Беседы на отвлечённые темы
  • Кузня - фигурная ковка форума
    • Обсуждение технических сторон форума

Календари

  • Основной календарь

Искать результаты в...

Искать результаты, которые...


Дата создания

  • Начать

    Конец


Последнее обновление

  • Начать

    Конец


Фильтр по количеству...

Зарегистрирован

  • Начать

    Конец


Группа


MSN


AIM


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Найдено 116 результатов

  1. Обсуждается этот объект: Золочевский замок Хотя этот замок один из самых посещаемых объектов "Золотой подковы Львовщины", с воздуха его, тем не менее, снимают редко, а ведь бастионные укрепления во всей красе предстают только если взглянуть на них с высоты. Автор фото: Бирута Валионит Источник P.S. Фото интересно сравнивать с макетами Золочевского замка
  2. Обсуждается этот объект: Замок и дворец в селе Пеняки Село Пеняки находится в Бродовском районе Львовской области. Вот карта, которая показывает, как именно Пеняки расположены относительно Олеско, Золочева, Бродов, Подкаменя, а также Зализцев и Почаева: Чем интересно село? Дадим слово Владимиру Пшику, который в свое книге Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII — XVIII ст. (2008) не оставил Пеняки без внимания (выделение жирным моё - Filin): К статье прилагались иллюстрации: Рисунок XIX ст., палац Потоцьких у с. Пеняки: Літографія XIX ст. з видом палацу с. Пеняки. Авт. і. Тисєвич: Літографія XIX ст. з видом на палац у с. Пеняки. Авт. Б. Стенчинський: Дзвіниця костелу та місце оборонного валу в с. Пеняки. Фото В. О. Такая вот вводная информация. Это только вершина айсберга, при желании можно наскрести гораздо больше данных, ведь, например, Роман Афтанази писал о дворце, да и в других источниках есть информация, которая в той или иной мере касается этого места. Когда-то было на что посмотреть, но после прочтения информации от Владимира Пшика было совсем непонятно, что осталось от дворца, что там находится в наши дни, т.к. историю объекта Владимир Пшик заканчивает на межвоенном периоде. Заинтриговало фото, показанное выше, на котором якобы можно видеть «место оборонного вала». Кстати, формулировка размытая – что значит «место оборонного вала»? Место, где он раньше был? Или место, где ещё видны остатки вала? Информации было вполне достаточно, чтобы осуществить разведку. Ареал поиска выглядел так: Живая карта Добравшись до села, сразу находим нужное место, фото которого присутствовало в книге Владимира Пшика: А вот то самое «место оборонного вала» в восточном и западном направлении (в наши дни - ограда территории храма): Дворцовая часовня 1767 года, ныне – греко-католическая церковь: Подумав, что на этом сюрпризов в Пеняках больше не предвидеться, решили всё же осмотреть место с других сторон. А тут как раз сюрприз неожиданно и появился – остатки ворот, которые когда-то, думаю, вели в сторону дворца, а ещё раньше – в сторону замка: Чуть ближе. В верхней части пилона – орнамент в виде цветка: Пана нет, потому заходим без приглашения и оглядываемся назад. Тень былого величия: Первый взгляд на потенциальное замчище, на месте которого позднее возвели постройки дворца. Видна знакомая преемственность – от замка/дворца к колхозному двору: Внутренний двор замка/дворца/колхозного хозяйства. Все владельцы имения, если бы им удалось увидеть эту картину, расплакались бы навзрыд при виде этого упадка. Мало того, что дворца не стало, а на его месте появилось это, так ещё и "это" доживает последние дни: При мне двор по диагонали пересекли парочка парней вида с металлоискателем... Учитывая сколько вокруг дармового металла, ясно, что они искали не то, что на виду. Времени было мало, потому всё в деталях не осматривали, довольствовались поверхностным знакомством. Северо-восточный корпус: А так выглядят его интерьеры: Юго-восточный корпус: Юго-западный корпус: Западный угол двора. Без малого кадр из Чернобыльской зоны отчуждения: Покидаем двор, с мыслями, что нужно посмотреть на весь этот комплекс снаружи. Сказано – сделано. Южный угол замкового колхозного двора в лучах заходящего солнца: Обратите внимание – рядом стадион, что может быть косвенным намёком – место то самое. А на территории, которую когда-то мог занимать замок, находится агонизирующий колхозный двор, что тоже как бы свидетельствует о правильной привязке. Кстати, местные жители сообщили, что знают, "ось тут (пас в сторону колхозного двора) колись був палац". Продолжим историю объекта на том месте, на котором остановился Владимир Пшик - такой вот, разобрали его на стройматериал, а на территории имения прописали колхоз. Между прочим, у села занятная структура – оно состоит из двух частей, находящихся на противоположных берегах реки Луг, при этом обе части между собой не объединены. Между двумя половинками села протянула полукилометровая дорога, не застроенная по сторонам. Вот как выглядит восточная часть Пеняков со стороны этой дороги. Стрелочкой отмечено замчище, левее виднеется дворцовая часовня греко-католическая церковь: Думаю, что не последний раз здесь...
  3. Обговорюється цей об'єкт: Яворівський замок http://zik.ua/ua/news/2013/09/16/429272 Джерело Нажаль не зміг знайти сучасне фото королівського двору, може хтось має?
  4. Обсуждаются эти объекты: замок №1 и замок №2 в селе Мощаница. с. Мощаница (укр. Мощаниця, пол. Moszczanica) находится в 36 км к юго-востоку от Ровно, в 12 км к северо-востоку от районного центра Острога: Живая карта О существовании укреплений в этом селе узнал от Тараса Вербы, который навёл меня на не попадавшийся мне ранее на глаза бастионный замок, расположенный на восточной окраине села, но ближе присмотревшись к участку, с удивлением для себя выяснил, что в селе сохранились остатки сразу двух укреплений, которые пока будем условно именовать "замками", хотя вопрос типологии этих объектов нужно уточнить. Мощаница лежала на пути от Острога к Гоще, а та в свою очередь лежала на линии Ровно - Корец - Новоград-Волынский. Таким образом, несколько веков назад это было далеко не тупиковое село. Возможно, первое укрепление здесь могло быть построено не столько для защиты села, сколько для контроля путей в районе Острога и для защиты дальних подступов к одному из центров владений Острожских. Вот так два укрепления, о которых речь пойдёт ниже, расположены относительно села: Викимапия Укрепление №1, крупный план: Укрепление №2, крупный план: На старых картах эти укрепления (особенно №2) фиксировали довольно часто. На карте Шуберта (1867-1875) видим четырёхугольник замка №2, а рядом подпись "Гос. д.", т.е. господский дом (подпись, вероятно, относится не у укреплению, а к расположенному неподалёку дворцу): На Карте РККА 1889-1890, 1907 г. укрепление №1 читается благодаря характерному пятиугольному контуру дорог, а укрепление №2 и вовсе прямо обозначено: Ещё одна карта 1889-1890, 1922 г. с очертаниями укрепления №1 и чётким обозначением укрепления №2: На Польской тактической карте 1920-х гг. чётко отмечено только укрепление №2: На прекрасной Польской карте 1938-1939 гг. (сделана на основе топографии 1889 и 1907 гг.) не только показаны оба укрепления, но также чётко выделены контуры их укреплени + оба объекта подписаны как "Старый шанец". Внутри укрепления №2 какой-то объект дополнительно подписан как "Strazn." ("Стражница" - это, вероятно, польская приграничная застава, которая ещё будет упомянута ниже): Масса факторов приводит к тому, что сведения об этих объектах выглядят крайне путано. Во-первых, объектов в селе два, и по-отдельности их истории не описывают, все данные сливают в один котёл, потому иной раз тяжело сходу понять, о каком из укреплений идёт речь. Укрепления в одних источниках называют городищами, в других замками, в третьих просто валами (то казацкими, то шведскими), что также может вводить в заблуждение тех, кто пытается определить типологию объекта и его ориентировочную датировку. Помимо этих укреплений в источниках также проскакивает упоминание некой иезуитской виллы, был в селе и дворец, и как эти объекты связаны с укреплениями (или вовсе не связаны) также предстоит выяснить. Исходя из материалов, опубликованных ниже, вырисовывается картина, согласно которой оба укрепления были построены в 17 веке, когда селом владели иезуиты, при этом нет чётких ссылок на источники, потому непонятно, то ли есть конкретные сведения, позволяющие связать появление замков с иезуитами, то ли это гипотезы, поданные в статьях как факты. Мне, к примеру, кажется очень необычной версия о постройке иезуитами в селе сразу двух весьма мощных укреплений. Возможно ли, чтобы, к примеру, пятиугольный замок появился здесь ещё до иезуитов, к примеру, при Острожских, которым село принадлежало до 1622 г. (кстати, в с. Крупа есть ещё один пятиугольный замок, также имеющий отношение к Острожским)? Над этим и другими вопросами ещё будем размышлять. Ниже парочка довольно содержательных статей, где было найдено множество интересных сведений об укреплениях Мощаницы. Статья от 11 апреля 2014: Статья от 6 ноября 2015: Замок №1 (он, вероятно, старее замка №2): Замок №2: Отдельно обращу ваше внимание, что в случае с замком №2 Богдан Прищепа показал также профиль укрепления: Замок №1 на снимках Google Earth разных лет (обратите внимание, что в реальности форма бастиончиков полигональная, а не полукруглая, как на плане Б. Прищепы) Замок №2 на снимках Google Earth: Чтобы лучше был понятен масштаб укреплений приведу сравнение замков в Збараже и в Жолкве с замком №2 в Мощанице в одном масштабе: Как видим замок №2 в Мощанице совсем не маленький и по своим габаритам превосходит некоторых своих известных собратьев. А замок №1 в Мощанице ещё больше. Таким образом, в Мощанице сохранилась парочка совсем не рядовых, солидных и очень интересных объектов. Каждый из них сам по себе весьма интересен, и далеко не каждое село может похвастаться аналогичными укреплениями, а чтобы сразу двумя - это и вовсе редкий случай, тем более, что один из этих замков вполне сносно сохранился.
  5. Обсуждается этот объект: замок в с. Уланов Странно, но упоминания о нем я здесь не нашел. А вот что о нем пишут в открытых источниках: Что могут сказать специалисты по этой теме?
  6. Обговорюється цей об'єкт: Замок поблизу с.Романів Романів - село в Перемишлянському районі за 30 км. на південний-схід від Львова. Про існування тут замку нам чітко повідомляє карта Фрідріха фон Міга, де на північно-західній околиці села бачимо характерний прямокутник, виконаний чорними лініями (що говорить нам про земляний тип укріплення) і по кутах чотири виступи. Поруч бачимо три муровані споруди (виконані червоним кольором) і весь цей комплекс розміщений на невеликому прямокутному узвишші. Ідентифікувати місце виявилось абсолютно не проблематичним завданням, оскільки на сучасних супутникових знімках абсолютно гарно і чітко в потрібному місці проглядається об'єкт, схожий за форморю на таку собі зірочку і рясно покритий рослинністю. На пізніших картах в потрібному місці також можна побачити об'єкт, щоправда його форми не так гарно проглядаються. Тим не менш, з'являється позначка Dwór, що характеризує його, як певний маєток. Чи не першим джерелом з сучасної літератури, куди варто заглядувати при пошуку інформації по таких об'єктах є праця В. Пшика Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. Тут дійсно знаходимо невелику довідку про замок: У своїй довідці Пшик згадує, що наявність укріплення в Романові двічі відзначено у актових документах др. пол. XV ст. Ці згадки дійсно можна віднайти в праці "Akta grodzkie і ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej" том 15. Йдеться тут про документи під № 1280, 3483 Я, нажаль, не сильний в латині, тому докладний зміст документів мені поки не відомий, проте навіть неозброєним оком можна зауважити, що тут фігурує слово fortalicium. Ось, що про цей термін говорить Олег Мальченко в статті "Термінологія оборонних споруд на українських землях у ХV-XVI ст.": Також цей термін намагається пояснити Lozinski Wladyslaw у праці "Prawem i lewem. — Lwow, 1931". Тут же, як приклад вживання цього терміну згадується і замок в Романові: Переклад: Також про існування замку тут згадується в праці "Adamczyk Jan Leszek. Fortyfikacje stale na polskim przedmurzu od polowy XV do konca XVII wieku":. Щоправда тут лише коротенька довідка, з посиланням на Лозинського: Варто також відзначити, що декілька років тому об'єкт попав в поле зору Андрія Филипчука, який провів тут розвідку і її результатами поділився в Віснику інституту археології. Випуск 9, 2014 р. Серед "джерел", які також варто було б залучити, є одна карта складена свого часу одним місцевим мешканцем для @Filin. Вона додає багато дрібних деталей, які гарно доповнюють обороноздатність об'єкту, але яких не побачиш не побувавши на місці
  7. Обсуждается этот объект: городище и замок в Светильне Укрепление находится в с. Светильня, расположенном в 40 км к востоку от Киева и в 24 км к востоку от райцентра Бровары: Карта Визиком Объект находится на восточной околице села и хорошо виден на спутниковых снимках: ВикиМапия Городище на Публичной кадастровой карте Украины, со всех сторон окружённое участками, находящимися в частной и коммунальной собственности: Общий вид на центральную часть села с городищем (больше фото с высоты ниже, в 3-м сообщении темы): Это было одно из укреплений, возведённых вдоль русла р. Трубеж. В наши дни река течёт в 550 м. к востоку от городища, но ранее, очевидно, водный рубеж находился не так далеко от форпоста. Кстати, интересно, что первое письменное упоминание Трубежа встречается в "Ипатьевской летописи", в описании событий 988 г., где речь шла о том, что князь Владимир Святославич повелел строить укрепления вдоль русел нескольких приграничных рек, в числе которых был назван и Трубеж. И хотя городище в Светильне на основании сделанных археологами находок относят к 12-13 вв., практически во всех источниках, где описана история села, строительство местного укрепления приписывают Владимиру Святославичу. Всего в 9 км к югу от городища в Светильне находится городище близ с. Русанов, также входившее в систему укреплений вдоль Трубежа. Но если городище в Русанове удостоилось одного прямого упоминания в летописи, то о Светильне таких упоминаний в нашем распоряжении, к сожалению, нет. Что касается функционального предназначения укрепления, то это был не только приграничный форпост, но и опорный пункт, находившийся у переправы на Трубеже, связывавшей два участка старой и важной дороги, ведущей от Киева в северо-восточном направлении. В своде археологических памятников "Древнерусские городища X-XIII вв." (1996) Андрея Кузы находим следующую краткую справку: Как видим, справка составлена на основе всего одного источника авторства известного исследователя славянских укреплений Михаила Кучеры, а именно - статьи "Давньоруські городища в західній частині Переяславщини", опубликованной в журнале "Археологія" (1978). Из этой статьи приведу выборочные сведения, касающиеся Светильни: Итого, городище в Светильне хоть и располагалось у Трубежа, где укрепления начал возводить ещё Владимир Святославич, но М. Кучера относил его к категории относительно поздних форпостов Западной Переяславщины, и датировал 12-13 вв. Городище в Светильне было самым крупным из круглых укреплений этого района. Скорей всего это была приграничная крепость, потому на территории самого городища культурный слой не такой насыщенный, как на примыкающем к нему селище, т.е. основная жизнь бурлила близ валов, в не внутри кольца укреплений. Упомянуто, что внутри вала городища имеются деревянные конструкции. М. Кучера был первым, кто обследовал этот объект, уточнил датировку и сделал его план. В 1999 г. была издана последняя/итоговая монография М. Кучеры Слов’яно-руські городища VIII-XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем, так вот и там в списке источников по объекту автор указал (источник №216) только уже упомянутую статью 1978 г. В целом, этот источник свидетельствует о том, что за более чем 20 лет взгляды автора касательно этого объекта не претерпели изменений. Фрагмент сводной таблицы (стр. 218) из монографии 1999 г.: Видим, что автор упомянул округлое городище с одной линией укреплений, датированное им 12-13 вв., расположенное на равнинной местности, и занимающее площадь 0, 45 га. Упомянутый в таблице объект №2 на рисунке №5 (стр. 217) демонстрирует упрощённый план городища: Для полноты картины отмечу, что в "Історії міст і сіл Української РСР. Київська область" (1971), в справке о селе (стр. 245), нет не только сколь нибудь значимых сведений по истории поселения, но и само городище не упомянуто, хотя факт его наличия было сложно было не заметить. Укрепление в Светильне, вероятно, функционировало до конца 1230-х гг., когда все окрестности были разорены войсками Батыя, захватившего и уничтожившего в 1239 г. Переяславль. Можно предположить, что после разорения чуть более века Светильня стояла опустевшей, но уже в 1360-х начинается повторная колонизация окрестных земель. Светильня несколько раз упоминается в монографии Остерский уезд. Выпуск 1. Историческое описание. Часть I. До окончания смут в Восточной Украине (1669 г.) (1881) авторства Митрофана Александровича, и в монографии Opis powiatu Wasilkowskiego (1853). "Остерский уезд", стр. 10: На основании документа Владимра Ольгердовича первое письменное упоминание Светильни относят к 1362 г. Данные об этом М. Александрович почерпнул в монографии "Opis powiatu Wasilkowskiego" (1853) Эдварда Руликовского. Существует перевод этого издания - Опис Васильківського повіту (2016), которое и буду цитировать в этой теме. И вот, как выглядел текст грамоты Владимира Ольгердовича: Источник №2 у М. Александровича - это грамота 1480-х гг., а именно "Правая королевская грамота княгине Марии Трабской на владение Остерской отчиной, выслуженною отцом её, князем Секирою, у Витовта и Сигизмунда": Источник Пока непонятно как долго Светильня пробыла под властью Секир/Сокир, ясно лишь, что к 16 веку Рожиновские восстановили контроль над своими родовыми имениями. В 1-ой книге издания "Міста і сіла України. Київщіна" (2009) на стр. 270 находим такую вот занятную информацию, но, к сожалению, без ссылки на источник: "Остерский уезд" на стр. 16 сообщает о косвенных признаках нападений на Светильню, случившегося, вероятно, в конце 1540-х - начале 1550-х: В книге Про золоту очеретину (2012) без ссылок на источники сообщается следующее: "Опис Васильківського повіту" (2016) детально рассказывает (стр. 29), как имения Половцев-Рожиновских оказались под властью Аксаков, и как в этой истории вписался ещё и Язловецкий. История там долгая, запутанная, интригующая и местами мутная. Полностью здесь её пересказывать не будем, процитируем лишь основные моменты. В общем, так случилось, что после 1590 г. контроль над имениями Рожиновских получил остёрские староста Лаврин Ратомский. Юрий Рожиновский выкрал у него документы, подтверждающие его право на владение этими землями, и подался в Киев: В 1614 г. Юрий Рожиновский умирает. У него были дочери, но куда им было тягаться за отцовское наследство с Яном Аксаком. Тем более, что вдруг королевской привилегией был назначен новый владелец этих земель - Захарий из рода Яловицких/Еловицких, и тут разгорается новый конфликт между Аксаком, который только-только получил контроль над поселениями Рожиновских, и Яловицким, новым официальным владельцем спорных земель. "Остерский уезд" об этом периоде повествует на стр. 17: Далее там детально описана неудачная попытка Захария Яловицкого вступить во владение своими новыми имениями - он прибыл в Летки, но был оттуда выгнан вооружённым отрядом людей, возглавляемых Стефаном Аксаком, сыном Яна. Эта же история описана в "Описі Васильківського повіту" (2016) на стр. 29-30, 33. "Опис Васильківського повіту" пишет (стр. 30), что судебные разбирательства между Аксаками и Яловицкими тянулись с 1613 аж по 1638 гг.: В 11-м томе (издан в 1890 г.) "Географического словаря Королевства Польского" о Светильне написано следующее (стр. 723): В переводе звучит как-то так: За дополнительными сведениями нас отсылают к 744 стр. 6 тома всё того же "Географического словаря", где, в описании истории укреплённого городка Мотовиловки (сейчас это с. Великая Мтовиловка в Фастовском р-не Киевской обл.) много внимания уделено роду Аксаков. Кстати, автором справки по Мотовиловке был Э. Руликовский. Что касается Светильни, то в тексте 6 тома сказано, что в 1630 г. Стефан Аксак разделил отцовское имение со своим братом Михалом, и в результате этого раздела Стефан получил в своё распоряжение Гуляники (старое название Мотовиловки) и "г. Светильнув с селом Рудня": О разделе имущества также сообщает и "Остёрский уезд ..." (1881) на стр. 32: Тут много интересных моментов, и один из них заключается в описании бурной деятельности Яна Аксака, направленной на основание новых поселений, в том числе и укреплённых. Потому тянет предположить, что именно он мог реанимировать старое городище в Светильне, превратив его в замок, который стал цитаделью нового города, окружённого собственными укреплениями. Что касается процесса трансформации замка в городище, то на этот счёт источники на удивление молчаливы. Так, источники, сообщающие о городище, молчал о том, что укрепление функционировало и в 17 веке, а те, которые упоминают замок, молчал о том, где он был построен и что собой представлял. Но учитывая мощность укреплений городища и его не очень сильно оплывший вал, напрашивается вывод, что городище и замок - это один объект. Если далее идти это логической цепочке, то можно сделать вывод, что укрепления замка полностью наследовали круглый контур старого укрепления 12-13 вв., и только внешний вид деревянных укреплений, которые располагались на гребне вала и в месте проезда у городища 12-13 вв. и замка 17 века могли принципиально отличаться. Таким образом, согласно этой версии никакой новый замок в Светильне не строился, а под замок было приспособлено старое городище. В 21 томе издания "Źródła dziejowe" (1894) на стр. 645, в описании документов 1624 г., находим такую вот справку: В переводе это звучит как-то так: Нам эта запись прежде всего интересна из-за самого раннего упоминания замка, а также и из-за того, что Светильня там упомянута в статусе города (см. тему городских укреплений Светильни). Сыном Яна Аксака, которому досталась Светильня, был уже упомянутый выше Стефан Аксак. На "Специальной карте Украины" (издана в 1650-м) Гийома Левассера де Боплана показан важный путь, ведущий от Киева в восточном направлении через Бровары (Browary), Гоголев (Ohulow) и Светильню (Switelna): Как видим, на момент создания карты Светильня была укреплённым городом с замком-цитаделью. Укреплённый пункт находился у реки, русло которой, очевидно, было перегорожено плотиной, благодаря чему образовалось озеро, также показанное на карте. Судя по тому, что пунктир пути пересекал Светильню, здесь ближе к середине 17 века располагалась важная переправа через Трубеж. Замок показан в северной части городка. Поскольку он связан сплошной линией с городскими укреплениями, можно сказать, что замок играл роль цитадели Светильни. Та же картина показана на копии карты Боплана (ок. 1670 г.). Тут уже привычная ориентация по сторонам света - север вверху, юг внизу: Источник Отдельно обращу ваше внимание на метку, которой обозначен замок в Светильне. Она вполне типичная для боплановских карт - четырёхугольник с угловыми выступами. И хотя у Боплана не все метки замков одинаковые, в данном случае нужно остановиться на одной из двух версий - либо допустить, что в данном случае метка более чем символическая и не соответствующая реальной планировке объекта, либо нужно отказаться от версии, что городище и замок являлись одним целым, но в этом случае придётся искать место, где мог находиться этот замок, который бы по планировке больше соответствовал метке. Я же пока склонен придерживаться версии, что замок всё же посадили на городище. Источники, рассказывающие о замке, не уточняют, где он мог находиться и прямо не указывают на городище, как на место его расположения. Интересно, что когда в июле 1654 г. Павел Алеппский, двигавшийся на восток практически по тому же пути, который показан на карте Боплана, от Гоголева последовал не к Светильне, а к соседнему Русанову, в районе которого, очевидно, и переправился на другой берег Трубежа. Причём Русанов на тот момент вроде как по статусу был куда менее значительным населённым пунктом, и даже старое городище, имевшееся там, на тот момент в качестве укрепления не использовалось, в то время как Светильня была исправно функционировавшим городом, и, тем не менее, Павел почему-то свернул в сторону от города к селу, где, судя по всему, существовала ещё одна переправа. В Переписных книгах 1666 года (1933) на стр. 328-329 находим сведения о Светильне, которая на тот момент, судя по малому количеству населения, пребывала в стадии упадка: В книге Олега Мальченко "Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств (XV - середина XVII ст.)" (2001) есть справка по Светильне: Три источника (карта Боплана, "Źródła dziejowe" и "Географический словарь"), на основе которых построена справка, приведены выше, потому в справке О. Мальченко не находим новых деталей, правда, автор справки предположил, что укрепления в Светильне мог построить Стефан Аксак, однако, судя по документу 1624 г., Стефану от отца Светильня уже досталась в статусе города с замком, потому, возможно, укрепления могли быть построены ещё Яном Аксаком, который, как уже упоминалось выше, был довольно активным деятелем. На основе тех же источников справку по Светильне составил и Ян Лешек Адамчик в книге "Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku" (2004): Перевод: "Остёрский уезд" (1881) на стр. 47-49 описывает судьбу имений Аксаков, который к концу 1640-х сосредоточились в руках Михаила Аксака, который присоединил к своим владениям ещё и владения брата. Далее случилось следующее: Так закончился период истории Светильни, связанный с родом Аксаков. В статье Олега Корниенко Українсько-московське прикордоння напередодні Конотопської битви (2009) находим упоминание разорение Светильни в 1658 г.: Пока нет точных сведений, когда закончилась история Светильни в качестве укрепления. Быть может уже после бурных событий середины 17 века и упомянутого разорения 1658 г. укрепления не восстанавливались. В книге Про золоту очеретину (2012) сообщается, что в 1764 г. на участке городища была построена Церковь св. Михаила. Её упомянули в описании села 1766 г., приведённого в той же книге: На карте Шуберта (1868-1869) легко найти участок городища по символу деревянной церкви, которая на тот момент находилась на участке укрепления: Если присмотреться, то вокруг символа храма можно увидеть ещё одну окружность - то ли это игра воображения, то ли картограф таким образом всё же показал на карте само городище. Также обратите внимание, что рядом с селом начиналась обширная заболоченная местность, вероятно, связанная с некогда существовавшим здесь озером, показанным на карте Боплана. Обратите внимание, что на противоположный берег Трубежа тогда ходил паром (на карте показана паромная переправа), а на дороге, тянущейся от переправы к востоку, видим интригующий топоним (д. = деревня?) "Страж". "Про золоту очеретину" (2012) сообщает о мелиорации и исчезновении старого русла Трубежа: Там же нашлись занятные сведения об использовании городища в 1-ой половине 20 века, в валах которого были ДОТы (?): Выше уже цитировал несколько фрагментов текста из книги Про золоту очеретину (2012), но, думаю, для полноты картины не помешает привести статью из этого издания целиком, хотя с этим материалом рекомендую обращаться с осторожностью, поскольку тут факты густо перемешаны с авторскими гипотезами, легендами и пересказами, которым очень недостаёт обоснований, а они здесь поданы как нечто, что не требует доказательств. Ссылок на источники там тоже недостаёт. И всё же здесь собрано множество интересных данных: Карта, опубликованная в том же издании, с обозначением "Світильнова", датированного почему-то 9-м веком. Само городище показано на линии Змиевого вала, которых, как считал автор, существовал вдоль Трубежа. О более-менее свежем гербе села, утверждённом 16 июля 1998 г.: В последние годы городище в Светильне наиболее часто упоминали в связи со скандальным строительством церкви, которую начали возводить на участке памятника. В новостях, освещавших скандал, всплывала информация о том, что перед строительством церкви там проводились раскопки. Так, в этой новости сказано: В видео-сюжете Hromadse.tv (смотрим с 12:38) секретарь сельсовета сообщил, что раскопки проводили, но не были завершены. Надеюсь, что со временем узнаем новые подробности об этих раскопках и их результатах.
  8. Обсуждается этот объект: Дубенский замок Фотоотчёт на Meta.ua: Фотоотчёт от MadMax:
  9. Обсуждается этот объект: Теребовлянский замок Материалы, опубликованные ниже, взяты из новости от 17 мая 2018 г.
  10. Обговорюється цей об'єкт: замок в селі Пиків Село Пиків (Калинівського району) знаходиться 10 км від Іванова, 25 км від Хмільника, 15 км від Уланова, 40 км від Вінниці. Населення – 1954 (2001) На сайті села подано широку історичну довідку, цитую лише найцікавіші уривки: Джерело Джерело На картах Боплана 1670 і 1650 років Пиків позначено як неукріплене поселення Bikow: На карті Річчі Заноні 1767 року показано окремо містечко Pikow і село Pikowka (дякую @Arsen Замки -Тернопільщини), ймовірно це Новий і Старий Пиків.: Джерело "Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie gubernii podolskiey z rycinami i mappami". T. 3 / przez Wawrzynca Marczyńskiego (1823), згадується "старий замок": Джерело "Jeografia wschodniéy części Europy czyli opis krajów: przez wielorakie narody sławiańskie zamieszkanych: obeymujący Prussy, Xięztwo Poznańskie, Szląsk Pruski, Gallicyą, Rzeczpospolitę Krakowską, Krolestwo Polskie, i Litwę" (1825), згадуються руїни замку: Джерело "Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana" T.2 (1845), замок згадується в минулому часі, також зазначається інформація про вали, які оточують містечко: Джерело "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" T.8 (1887) нової інформації не дає: Джерело Приходы и церкви Подольской епархии (1901): Археологическая карта Подольской Губернии (1901): Пиків на карті Шуберта (1868-1874): Джерело І на двохверстовій карті (1908-1909): Джерело
  11. На карті Замків вказано, що місце розташування замку в Джурині Шаргородського району поки не визначене, але на супутникових знімках він досить добре проглядається: Цей замок збудований одним з роду Чурилів десь у XV-XVI ст. Спочатку належав Чурилам, потім — Собанським. Після 1918 року був майже повністю розібраний. Посилання на Вікімапію
  12. Обговорюється цей об'єкт: Замок в с. Старичі Старичі - село Яворівського району Львівської області, розташоване за 15 км. на пн.-сх. від Яворова. Згадує про замок в Старичах В. Пшик у своїй праці Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. Насправді, ідентифікувати місце розташування замку виявилось зовсім не складним завданням. На карті Фрідріха фон Міга немає чітко позначеного укріплення, проте є дуже цікаві елементи рельєфу на північно-східній околиці населеного пункту. А саме дуже характерне прямокутне узвишшя, яке як ніщо інше може претендувати на роль потенційного замчища: Джерело Ні більш пізніших картах ми також можемо побачити дуже цікаві риси окресленої ділянки: Джерела: 1, 2 Якщо в першому випадку бачимо трохи аморфні форми, то друге зображення нам дає просто розкішний план замчища. Від якого, нажаль, сьогодні не лишилося майже й сліду: ВікіМапія Зате тепер ми чітко знаємо, де саме потрібно шукати зниклий замок. Серед письмових джерел, де би він був зафіксований варто відзначити "Географічний словник королівства Польського": Джерело Інформації тут небагато, лише згадка, що тут був укріплений замок, а на момент складання словника там стояв будиночок лісничого (інформація перегукується з поданою Пшиком). Але дуже важливим є посилання на джерело цієї інформації, що нечасто можна спостерігати в Словнику. В 7-му зошиті "Часопису Оссолінських" за 1833 рік потрібної інформації не знайшлося, тому довелося трясти і інші томи. І так, дійсно, в 6-му зошиті знайшовся цікавий опис замку в Старичах: Також замок згадується в Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym ... Переклад:
  13. Обговорюється цей об'єкт: замок в Озаринцях Загальні відомості Село Озаринці (Могилів-Подільський р-н) знаходиться на півдні Вінницької області, 10 км на північ від Могилева, ~100км на південь від Вінниці, ~30км від Мурованих Курилівців і Шаргороду, 2 км від міжнародної автодороги М21. Населення 1311 мешканців (2016): До революції Озаринці були скоріше містечком. Про історію села дуже докладно написано на Вікіпедії, я лише процитую найважливішу інформацію, яка в т.ч. свідчить про значимість поселення впродовж багатьох років: Чисельність населення у різні роки зі статті: Доповню ці дані джерелами 19-20 ст. "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (1880) - 2060 мешканців, але про замок нічого не сказано, містечко названо Ozarzynce: Джерело Крылов А. "Населенные места Подольской губернии" (1905) - 3550 жителів. В селі збереглись 2 православні церкви, синагога (18 ст.), костел (1741), старі руський та єврейський цвинтарі. Багато інформації про містечко подано тут. Замок Отож, окресливши загальні дані про поселення, можна перейти до замку. Точкою відліку, як ми вже вияснили є 1657 рік, тобто рік будівництва замку. У 1690 його було пошкоджено і в 1699 відбудовано. На картах Боплана 1650 і 1670 рр. Озаринці зображено як Ozarince, але без укріплень. І це логічно, адже карти відносяться до п.п. 17 ст., коли містечко ще не було укріпленим: Така ж ситуація з картою Річчі Занноні (1767) – укріплень нема, можливо вона зроблена на основі карти Боплана? Хоча містечко називається вже Ozarynce: Продовжуючи тему карт, так як руїни замку дійшли до нашого часу, то цілком логічно можна було б очікувати його позначення на картах Російської імперії, хоч в якомусь вигляді. Але на 3 верстовій карті Шуберта (1863-1877) приблизно на місці замку позначена якась рослинність (?): А на двохверстовій карті (1909) важко щось розгледіти, але здається теж нічого не позначено: Щодо письмових джерел, то розпочати можна з "Сведений 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році: Джерело Звідси довідуємось, що скоріше всього остання перебудова була здійснена поміщиком Комаром, який перебудував замок у хлібні амбари. Однак, в описі зазначається, що за переказами замок побудували поляки, а не козаки. Також цікавими є відомості про "бурти", які побудовані татарами зі "стратегічною метою" (вони предмет додаткового дослідження). В Археологічній карті Ю. Сіцінського (1901) подані ці ж відомості, проте в скороченому вигляді. Історик Ю. Ролле, який збирав інформацію про подільський край, подає в своїй роботі "Opowiadania historyczne: serya VII" (1891) таку інформацію: Джерело Отже, коли імператриця Катерина дізналася, що Катажина Косаковська не хоче їй присягнути, вона дала наказ конфіскувати і повернути спадкоємцям маєтки Косаковської. Станіслав Комар скористався цією ситуацією, представив свої претензії і вже в кінці 1795 отримав маєтності не лише Стрижаковських, але і Чурилів в т.ч. Озаринці. Цікаво, що це той же Станіслав Комар, який у 1805 здійснив перебудову ще одного замку – у Мурованих Курилівцях. Муровані Курилівці, які, так само як і Озаринці, належали Чурилам, стали резиденцією Комара. Про рід Комарів і про маєток в Курилівцях можна докладно прочитати тут В 1830-1831 родина Комарів виїхала в Європу "шукати спокою" і в 1832 Станіслав Комар помирає. Вдова разом з дочкою Дельфіною осідають в Парижі і деколи Дельфіна ще приїжджає на Поділля. Можна допустити, що перебудова замку в Озаринцях була здійснена до 1830 року. Загалом, це джерело ще потребує докладного вивчення. У роботі "Приходы и церкви подольской епархии" авторства Сіцінського (1901) бачимо такий опис Озаринців: Також в цій же роботі зазначено, що один з існуючих храмів був збудований за кошти поміщика Чацького: Отже, Сіцінський дав змогу зрозуміти коли саме Комар міг перебудувати замок у хлібні амбари. Це було не пізніше 1865 (варто уточнити коли саме Озаринці перейшли Чацьким). Не зрозуміло чи печери, про які говрить Сіцінський, є замковими погребами чи чимось іншим. Основна доля описів замку приходить на післяреволюційний час. У 1926 році в Озаринцях був відомий мистецтвознавець Данило Щербаківський, який крім єврейських пам'яток описував і замок. Ось фрагменти з його щоденника: Отже Щербаківський не лише фотографував Озаринецький замок, а й здійснював обміри, проте невідомо чи ці матеріали залишились. Деякі фотографії і матеріали з цієї експедиції опубліковані, тому є надія, що решта теж збереглась. Також, це лише фрагменти зі щоденника Щербаківського і в повному варіанті інформації може бути більше (здається він є опублікований десь в глибинці Інтернету). Про цю експедицію також трохи написано тут Про замок у статті там немає інформації, нам більше цікава особа автора – Бориса Хандроса (1923-2006), уродженця Озаринців, автора книги про Озаринці "Местечко которого нету" (2001). Можливо в книзі міститься якась додаткова інформація і про замок? На жаль, книги немає у вільному доступі, але вона є у бібліотеках Києва, Одеси, можливо інших міст. Ось цікаві цитати зі статті: Де знайти матеріали цього кружка? Може там щось є про замок? Борис Хандрос також був сценаристом фільму "Мельница" (2002), який знімівася у 90-х роках в Озаринцях. Можливо замок потрапив у кадр? Тут же сказано про бійниці всередині синагоги. Можливо вона була частиною укріплень містечка? Наступним етапом дослідження замку в Озаринцях була робота Ю. Сіцінського "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст." 1928 року: У своїй роботі Сіцінський не лише повторює відомості з 1901, але й доповнює їх обмірами. Замок був приблизно квадратовим в плані зі стороною у 55 м. Сіцінський застав фундаменти північно-західної башти яка була восьмигранною зовні і круглою всередині. Також він фіксує склепіння у північно-східній стороні, і що в'їзд у замок здійснювався з півдня. Станом на 1928 рік, від будинків які були збудовані всередині замку зі східної і північної сторони де-не-де залишилися мури. На західній стороні збереглись амбразури, тобто мур ще стояв, а зі сходу стіну підпирали контрфорси. Цікаво, що поряд з замком був ще один двір, огороджений невисоким муром. Фотографія і план опубліковані у роботі допомагають цю інформацію осягнути. В якості джерел Сіцінський пропонує крім робіт, які частково розглянуті, також книгу "Powiat Mohylowski w gubernii Podolskiej". На жаль, даної книги у вільному доступі немає і залишається лише здогадуватись які відомості там наведені. Наступним іде П. Жолтовський який у 1930 відфотографував багато населених пунтків Поділля в т.ч. Озаринці. Дані фотографії знаходяться у фонді Таранушенка і опубліковані в альбомі "Пам'ятки архітектури Подільської губернії": Фотографії дають широке уявлення про те, як виглядало укріплення. Наприклад видно добре збережені амбразури і контрфорси. Не зовсім зрозуміло розташування Богунової башти і взагалі звідки Жолтовський взяв цю назву? Про північно-східну вежу Сіцінський говорив як про залишки "склепінь", а про північно-східну як про "фундаменти вежі" Замок в Озаринцях фігурує в реєстрах пам'яток. У виданні Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (1983-1986) знаходимо крім уже відомої інформації Сіцінського також таке Тобто в 80-х роках ХХ ст. частково ще стояла східна сторона і каземат. І ще ось така фотографія знайдена на просторах Однокласників, на ній скоріше вського ображений північно-східний кут замку: Наш час Зважаючи на те, що руїни замку збереглись, його дуже легко можна локалізувати, його видно при в'їзді у село. Замок знаходиться на правому березі річки Немії, яка утворює тут глибокий каньйон. Південніше є також джерело, яке впадає у Немію і утворює невеликий каньйон: На лівому березі, в свою чергу, знаходиться містечко, вид з замкової гори: Ось так це виглядає з супутника: Замок з однієї сторони захищений каньйоном річки Немія. Фото для оцінки рельєфу: Частина мурів збереглась, хоча виглядає трохи по-любительськи, на мою думку, виникає питання чи оригінальний це мур? Фото надбрамної вежі, можна порівняти з фотографіями Жолтовського 1930 року: Північно-східна вежа, Сіцінський писав про неї, як про "залишки склепінь": Погляд на надбрамну вежу з двору замку: Вид з прибрамної вежі на південно-західний кут: Фотографії з неба авторства @MadMax. Більше тут Також план невідомого автора звідти^ До речі у статті на castles.com.ua зазначено, що місцеві замок називають крепостю і я це лише можу підтвердити (у 2017 стикнувся з такою ж проблемою): На сайті ozaryntsi.com сказано, що замок також називають Турецькою Крепостю: Там же сказано, що до побудови фортеці міг бути причетний Іван Богун: На просторах інтернету навіть є відео де з вуст молодих людей окремо звучать два поняття "козацька фортеця" і "крепость". І з цього можна було б посміятись, якби було б зрозуміло з якого дива людям називати замок інородним словом "крепость"? Адже навіть місцина в якій знаходиться замок називається Танасова гора/Замчисько. Я б допустив, що була якась авторитетна людина, яка вперше назвала замок крепостю і від нього уже підхватили і так воно дійшло до цих пір? Тоді питання, а в якому контексті замок був названий крепостю? Може це було якесь дослідження? Може це був Щербаківський, який в свому щоденнику називав Озаринецький замок "кріпостю"? Питання відкрите От і все, що я знайшов по даному об'єкту. Буду радий, якщо додасте нової інформації.
  14. Обговорюється цей об'єкт: замочок в селі Зозів Село Зозів (Липовецького району) знаходиться 10 км від Липовця і 40 км від Вінниці. Населення – 1883 (2001) Для початку, невелика довідка з Вікіпедії (без зазначення першоджерел): Деяка інформація про герб села: На карті Боплана п.п.17ст. Зозів (?) позначено як Iosowa, без укріплень: Карта Річчі Заноні (1767) – Josowa, теж без укріплень: У виданні "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" Tom XIV (1895) подано широку історичну довідку про Зозів, згадані в т.ч. "сліди давнього замчиська як в містечку, так і в околицях (в сусідніх селах? – @delimiter)": Зозівський замок фігурує також у роботі Археологическая карта Киевской губернии (1895) В.Б.Антоновича: Із відносно недавніх джерел, Зозів зустрічається у журналі Археологічні дослідження на Україні (1972, с.385) в статті Кучера М.П., Юра Р.О. Обстеження городищ і замчищ на Поділлі: Отже, укріплення розміром 50м/50м знаходиться/лось на березі річки, біля церкви і на ньому облаштовано кладовище. Місцевість станом на 1868 рік (трьохверстова карта Шуберта): На карті позначено 2 храми і 1 цвинтар, але набагато більше інформації дає двохверстова карта, яка відображає місцевість станом на 1909-1910 роки і на якій позначений сам замок: Джерело Також топографічна карта (1983): Зважаючи, що церква дійшла до наших часів, шукати залишки укріплення значно простіше (виділив кругом): ВікіМапія Також фотографія церкви: Джерело Ось і вся інформація, яку знайшов по даному укріпленню.
  15. Обговорюється цей об'єкт: Замок в селі Замок Село Замок розташовується в Жовківському районі на відстані 8 км на південний схід від Рави-Руської і 7 км на північний захід від Магерова. Відстань до райцентру по прямій становить 25 км. Розташування села Замок на карті відносно Рави-Руської, Магерова і Жовкви: Вже сама назва села говорить, що тут колись мав би бути замок. Для початку подивимось що про село говорить "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (т. XIV, с. 368-369): Переклад: Поки що жодної згадки про існування замку. В книзі Ореста Мацюка "Замки і фортеці Західної України" дане укріплення теж не згадується. Тому перейдемо до інших джерел. Ось що пише про Замок Володимир Пшик в книзі Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII — XVIII ст. (с.75): А тепер звернемось до "Історії міст і сіл УРСР" (т.14, с.534): З наведених джерел наразі відомо, що замок було зведено у ХVII столітті і він зазнав суттєвих руйнувань у 1648 році. Проте невідомі ані його тип і планування, ані матеріал з якого він був зведений, а також чи були спроби його відбудувати після 1648 року. Хоча Володимир Пшик пише, що місце розташування замку неідентифіковане, проте можна спробувати його відшукати. Для цього скористаємось картою Ф. фон Міга (1779-1782 рр.): Жива карта Перше що кидається в очі є те, що село на карті позначено як Руда (Ruda). Проте жодне з вище наведених джерел про таку назву відомостей не надає, тож достеменно невідомо коли саме село було перейменовано. Можна лише стверджувати, що це відбулось не пізніше 1869 року, бо на австрійській військовій карті 1869-1887 рр. село вже позначено як Замок, а на австрійській військовій карті 1806-1869 рр. як Замок взагалі позначено сусіднє село Думичі, в той час як села Замок і Монастирок позначені спільною назвою Руда Монастирок (Ruda Monasterek). Можливо колись десь в джерелах спливе замок в селі з назвою Руда і його вдасться прив'язати до даного села. Хоча з популярністю назви Руда це буде не так вже і просто. Тепер глянемо як виглядав замок на карті фон Міга. Видно, що він був прямокутним в плані з чотирма баштами (чи бастіонами?) по кутах, а також двома баштами (надбрамні?) у північній і південній куртині. Цікавою за формою є споруда, що розташовується нижче від південно-західного кута замку. Можливо це був якийсь більш пізніший панський маєток, принаймі інших припущень в мене поки що нема. Також на карті 1869-1887 рр. в потрібному місці є позначка Schl. Цікаво, чи це так позначили залишки замку чи може панський палац (якщо такий там був)? А тепер прийшла черга співставити місце розташування замку на карті фон Міга з супутниковими знимками. Для цього позначимо деякі об'єкти на карті фон Міга, а потім покажемо їх на супутникових знимках від Google і Yandex. Міткою "1" позначимо замок, а "2", "3" і "4" - ставки поруч з замком. Карта фон Міга: Карта від Google: Жива карта Карта від Yandex: Жива карта Як бачимо, сьогодні в потрібному місці розташовуються колгоспні будівлі, тому можна припустити, що від замку мало що залишилось. Можливо хіба що частково збереглись вали і рови, але для того щоб їх виявити треба побувати безпосередньо на місці.
  16. Обсуждается этот объект: замок в селе Речки Благодаря наводке @Oleh Stasiuk узнал о существовании малоизвестного укрепления в селе Речки (Львовская обл., Жолковский р-н). Село Речки (укр. Річки) находится в 50 км к северо-западу от Львова, в 5 км северней Равы-Русской, неподалёку от границы с Польшей: Живая карта О существовании укрепления в этом селе чётко сообщает карта Фридриха фон Мига (1779-1783): Живая карта Как видим, на северо-западной околице села показан небольшой четырёхугольный в плане замок с четырьмя выступами по углам. Исходя из стиля отображения можно сделать вывод, что укрепления были земляными, а потому выступы можно интерпретировать по-разному - и как открытые артиллерийские площадки бастионного типа (рондели/бастеи), и как земляные платформы, на которых некогда находились башни. Место въезда не показано. Внутри красными мазками отмечены два здания, возможно, выполненные из камня или кирпича. Хорошо заметно, что система обороны замка в значительной степени полагалась на рельеф, представленный обрывистыми берегами речной долины. Кроме того, подступы к участку замка с запада, юго-запада, юга и юго-востока были дополнительно защищены каскадом небольших искусственных озёр. Но на этом, пожалуй, оборонные достоинства участка заканчивались, поскольку весь северный и северо-восточный сектор обороны выходил на равнинную местность, а совсем неподалёку от замка рельеф формировал доминирующую высоту, наличие которой сводило на нет все прочие достоинства участка, выбранного для размещения укрепления. На более поздней и довольно подробной карте 1861-1864 гг. укрепление уже не показано (хотя на тот момент следы укреплений всё ещё хорошо читались): Живая карта Казалось бы, отсутствие обозначения укреплений на карте 19 века в комплексе с отсутствием упоминания этого укрепления в популярных работах по укреплениям Львовской обл. (ни Орест Мацюк, ни Владимир Пшик этот объект не упоминают, не говоря уж о других популярных изданиях) намекает как минимум на то, что укрепления до наших дней не дожили, но на самом деле это не так. Также стоит отметить, что в Георграфическом словаре Королевства Польского также нет сведений об укреплениях или же каких-то интересных данных о военной истории села. В "Истории городов и сёл: Львовская обл." из более-менее интересного отмечено, что первое письменное упоминание села относится к 1531 г. ("Речки впервые упоминаются в исторических документах 1531 года"), а также упомянуто, что в селе есть народный историко-краеведческий музей (правда, вряд ли там была какая-то информация о замке). И всё же, стоит взглянуть на современный спутниковый снимок, как тут же без труда находим контуры земляного укрепления, как раз в том районе, где их предлагает искать карта Фридриха фон Мига: Викимапия (нанёс на Викимапии ориентировочный контур укрепления) Ориентировочные размеры укрепления: Его северо-западный и северо-восточный углы усилены выступами, один из них (северо-восточный) со спутника похож на небольшой бастион, но также может быть, что ранее эти выступы служили основой для деревянных (?) башен: Что касается двух других углов укрепления (а на карте фон Мига видим четыре выступа в углах квадрата), то вполне вероятно, что их, а также южную и юго-западную линию обороны, "скушала" эрозия склона. В напольной линии вала видна парочка мест/разрывов, один из которых, вероятно, можно сопоставить с местом ворот укрепления: Если не ошибаюсь, на спутниковом снимке просматриваются рвы с восточной и западной стороны укрепления. Также спутниковые снимки сообщают, что распахиваются не только все участки, примыкающие к укреплениям снаружи, но также и внутренний двор самого укрепления, и потому вдвойне удивителен тот факт, что оно всё же дожило до наших дней. Вероятно, "благодаря" распашке северный ров почти полностью снивелирован (хотя, вероятно, отдельные его участки всё ещё читаются, особенно близ углов вала): До кучи ещё парочка снимков с Google Earth (август 2009 г. и март 2014 г.): Стоит также упомянуть, что и в 20 веке район был очень интересным с точки зрения обороны, о чём свидетельствует россыпь дотов, обозначенных близ села на Викимапии. Может возникнуть вопрос, знают ли в самом селе, что у них там было укрепление? И ответ таков - да, знают, причём называют они его замком, о чём сообщает сайт села: Такая вот вводная информация. По мере появления других источников будем пополнять тему.
  17. Обговорюється цей об'єкт: Замок в с. Нагачів Нагачів - село Яворівського району Львівської області, знаходиться за 12 км. на північний-захід від районного центру Яворова. Першою згадкою, яка трапила мені в руки про замок в цьому населеному пункті була невелика замітка в щоденниках Ульріха фон Вердума, який подорожував і описував наші землі в 1670-х роках. Виглядає вона так: Ідентифікувати місце про яке говорив Вердум було не проблемно. На карті фон Міга чітко бачимо чотирикутне земляне укріплення в центрі села з кількома невеличкими мурованими спорудами. На пізніших картах видно деякі зміни, але загальна форма укріплення залишається все тією ж. Ця ж форма, дає хорошу можливість визначити сьогоднішнє місце розташування об'єкту. Як бачимо на супутникових знімках, ділянка, на щастя, не була забудована тому є доволі впізнаваною. Окрім візуальних джерел, інформацію про укріплення мені вдалося віднайти в письмових джерелах. В державному архіві Перемишля натрапив на документ, датований 1730 роком, про те що Урсула Пжебендовська надає поповим синам Антонові і Теодорові чверть поля в довічне користування. Коротко згадується тут і замок: Інформації небагато, але документ дає зрозуміти що замок в 1730-му році стояв і успішно функціонував. Далі варто відзначити Rolnik, 1867-1937. На сторінках 87-88 досить немаленька стаття про Нагачів, але більш зосереджена на власниках - родині Юнгів з Шотландії і ї історії та інших питаннях. Стосовно укріплень я би виділив один абзац: Також в виданні фігурує декілька знімків. Цікавість в мене викликали два: На першому бачимо житловий будинок, на другому якесь цікаве приміщення з не менш цікавим підписом - "так звана башта". Ну, і декілька сучасних джерел. Вікіпедія: Історія міст і сіл СРСР: В. Пшик Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. Також, в спробах побачити місцевість в сьогоднішньому стані, натрапив на фото споруд, які фігурували вище. В додачу до них є ще одне, яке слабо передає візуальну інформацію, але підпис свідчить, що йдеться про збережені вали - "Nahaczów (ukr. Нагачів). Pień jesiona wyniosłego na kornie wałów zachowanych fortyfikacji ziemnych" Ну ось так-от ввідна інформація.
  18. Обговорюється цей об'єкт замок в Черепашинцях Село Черепашинці (Калинівський р-н) знаходиться 40 км на північ від Вінниці, 3 км від міжнародної дороги М21. Розташоване по обох берегах річки Постолової – лівої притоки Південного Бугу. Населення – 1571 (2001) У цитаті з Jablonowski A. "Polska XVI wieku pod wsgledem geograficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijow-Braclaw)".— Warsz., 1894.— T. 21 (10).— 654 s.— (Zrodla dziejowe) вказано таке: У Вікіпедії подано невелику історичну довідку про село, на жаль, без посилань на джерела, що ускладнює з'ясування істини: Явно щось наплутано з цифрами (висота валів 25-30 метрів?). Та і за фактами – башти на бастіонах? Отже, в Вікі досить докладно описано укріплення, але наскільки це все підкріплюється фактами? Звідки вся ця інформація? Якщо дивитись на карти Боплана (п.п. 17 ст.) і Річчі Занноні (1767), то Черепашинців ми там не знайдемо, навіть неукріплених. Хоча раніше на Вікіпедії було вказано, що село засновано у 16 ст. і уже тоді було укріплене. Не знайшов я Черепашинців і на інших історичних картах, проте є вони ось на такій карті 1764 року (опублікована тут): Для того, щоб з'ясувати наскільки схематичною на цій карті є помітка укріплення в Черепашинцях варто звісно побачити цілу карту. Проте, якщо взяти церкви, то видні по-перше індивідуальні особливості кожної, а по-друге загальний вигляд притаманний Поділлю (тридільність, триверхість). Тому можна допустити, що картограф добре знайомим з місцевістю. Можливо і сам бував тут. У Топографічному описі Подільської губернії 1799 року подано досить великий опис Черепашинців, але про укріплення нічого немає. "Сведения 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році дають таку інформацію: Очевидно із двох "замчиськ" нас цікавить те, що знаходиться в самих Черепашинцях. Окрім розмірів (63,4х63,4 м, ширина оточуючих валу та рову ~ по 4 метри) уривок дає важливу інформацію, що укріплення збереглось завдяки тому, що знаходиться в саду поміщика. Цю інформацію у скороченому вигляді Ю. Сіцінський подав у Археологічній карті Подільської губернії (1901): Зовсім не згадав Сіцінський укрпілення в Черепашинцях в своїй роботі "Приходы и церкви Подольской епархии". "Slownik Geograficzny Polski" дає дуже коротку довідку про Черепашинці, не згадуючи ні історії поселення, ні залишків укріплень: Отже, вже було згадано маєток, в парку якого знаходилось "замчисько". Інформацію про цей маєток дає Антоній Урбанський у своїй роботі "Z czarnego szlaku i tamtych rubieży: zabytki polskie przepadłe na Podolu" (1928) в т.ч. згадуючи "давні оборонні вали": Також палац згадано у роботі Романа Афатназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bracławskie, T. 10. Афтаназі стверджує, що палац був побудований на рубежі 18-19 століть за Холоневського і проіснував до 1917 року. Можливо в роботі згадано і залишки укріплень. У 1872-1874 палац у Черепашинцях змалював Наполеон Орда (Czerepaszyńce. Pałac Zdziechowskich - widok od strony wody): Якщо подивитись на двохверстову карту, на якій видно розташування палацу: То можна приблизно прикинути ракурс малюнка Наполеона Орди на сучасному супутникову знімку: Видно також і стадіон, при будівництві якого "розібрали південну стіну укріплення". В процитованих джерелах зустрічається, що найкраще збереглася західна сторона, можливо якісь залишки існують і досі?
  19. Обговорюється цей об'єкт: Буцнівський замок Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich на 254 сторінці XV тому пише про заснування в 1671 році замку. Але на жодній із відомих мені карт, замок у Буцневі не позначенно. На карті 185х років є два об'єкти з позначенням фільварку. Можливо, один з них виник на замчиську: адже Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej, Частина 1 за Grzegorz Rąkowski на 148 сторінці пише що у другій половині 19 століття Серватовичі розібрали руїни замку і з цього матеріалу збудували палац. Це також свідчить про те, що замок був кам'яний, так як простояв біля 150 років, і матеріал з його розбору був використаний. Ці самі об'єкти є і на карті 1913 року: З цього ж путівника нам відомо, що палац було зруйновано у 1915 році, а на карті 1923 року відсутній об'єкт з №2: Як бачимо він повністю зруйнований, нема жодної будівлі на карті. Але у тому ж путівнику пише, що від палацового комплексу залишилось декілька господарських будівель. Що мав на увазі автор? Що палац - це об'єкт №1 в центрі села (зверніть увагу як до цього місця сходяться дороги): чи сплутав новозбудовані ферми із залишками господарських будівель палацового комплексу. Але у географічному словнику зустрічаєм фразу "виставлена на Пассах фортеця". Вірогідно, це якийсь топонім, котрий допоможе нам локалізувати розміщення Буцнівецького замку.
  20. Медаль, о которой речь пойдёт ниже, является одним из важнейших источников, затрагивающих тему внешнего вида укреплений Каменца образца 17 века, потому её изображения не раз публиковались на страничках работ исследователей из Польши и Украины. Однако при этом качество этих изображений зачастую оставляло желать лучшего, потому образ укреплений в большинстве случаев не получалось рассмотреть в деталях. Теперь эта проблема решена. В книжечке Drukowane plany i grafiki oraz medale z wizerunkiem twierdzy Kamieniec Podolski (2016) её автор Лешек Опирхал дал наводку на изображение этой медали в хорошем качестве + снабдил нас дополнительной информацией, которой хочется с вами поделиться. Собственно, та самая медаль, находящаяся в коллекции дрезденского художественного собрания SCD (Staatliche Kunstsammlungen Dresden): Странички из упомянутой книги Л. Опирхала: Переведу и уточню некоторые моменты. Общая информация: Когда увидел, что одна из самых интересных версий медали хранится в Дрездене, то немного этому удивился, но, как видим из сопроводительной информации, она в Дрездене была сделана, потому хоть стало понятно, откуда там взялся этот экземпляр. Точнее так - как раз эта-то дрезденская медаль у себя дома, а вот другие разъехались по миру. Расшифровки для подраздела Музеи и сигнатуры, т.е. список мест/коллекций, где есть образцы этой медали (разумеется, речь только об официальных коллекциях): Отсюда мы узнаём, что из шести образцов медали, который смог обнаружить Л. Опирхал, пять находятся в Польше, и только одна в Германии, но при этом все польские образцы серебряные (и, вполне возможно, что именно их изображения приводились в польских публикациях), тогда как дрезденский вариант выполнен в золоте, т.е. эта медаль в некотором роде уникальна и, возможно, при этом наименее известна из-за своего расположения в Германии, и быть может Л. Опирхал о ней бы не написал, если бы медаль не оцифровали и не опубликовали бы фотографии в разделе онлайн-коллекций музея. Потому, очевидно, как с точки зрения ценности экспоната, так и с точки зрения эстетики (золотая медаль в книге смотрится куда эффектней серебряных) автор для иллюстрации использовал именно дрезденский вариант, что вполне логично. Как видим, из пяти польских медалей три находятся в Варшаве (из них две в Королевском замке), одна в Кракове и одна во Вроцлаве. В примечаниях Л. Опирхал отметил, что две медали, которыми может похвастаться Королевский замок в Варшаве, также доступны онлайн. После недолгих поисков удалось их обнаружить, и вот они (они, судя по данным сайта, также сделаны в Дрездене тем же гравёром): N.830/2599: N.143: Кстати, у всё того же Королевского замка онлайн есть ещё две медали того же автора. Расшифровки для подраздела Копии, где, судя по названию, сосредоточены некие копии медалей: Под "копиями", как я понимаю, подразумеваются старые перерисовки медалей. В примечании Л. Опирхал сообщает, что на ребре одной из этих медалей была надпись на латыни "Reges creantur regibus", что он перевёл как "Созданный королём королей", и тут хотелось бы понять, идёт ли речь о создании медали или может самого Каменца, или речь о "создании" триумфального возвращения? И если "король королей" - это Бог, то речь может идти о возвращении города, т.е. фразу можно понимать в значении "Произошло по воле Божьей"? Три из "копий" сохранились в Национальной библиотеке в Варшаве, вот единственный из трёх экземпляров, доступных онлайн: Ещё одна копия приведена в 3-м томе издания Saxonia numismatica oder Medaillen-Cabinet von Gedächtniß-Müntzen & Schaupfennigen... (1705), но там показано изображение только аверса с ликом монарха: В подразделе Репродукции, как я понял, указан список изданий, в который приводились различные изображения медали. Авторы в своём подавляющем большинстве польские, и только одно имя (Ольги Пламеницкой) представляет Украину. Подраздел Литература, как я понимаю, представляет список источников, которые упоминали медаль, но при этом не публиковали её изображения? Напоследок Описание медали от Л. Опирхала (в переводе): Этот текст ещё больше проясняет связь медали с Дрезденом. Именно там родился Август II Сильный, который, помимо того, что был королём Польши, также был курфюрстом Саксонии. В саксонском Дрездне, родном городе короля, работал монетный двор, где по воле короля и родилась медаль 1699 г., а также ряд других медалей, созданных Марцином Хенриком Омейсом для того же заказчика. Из текста также узнаём, что помимо надписей на аверсе и реверсе, есть также надпись на ребре медали, которой на фото не видно. Такая вот основная информация, проливающая свет на историю создания медали. Далее уже можно анализировать детали.
  21. Arsen Замки -Тернопільщини

    Саранчуки - Котів: замочок

    Буквально 15 хв. назад, переглядаючи карту Фон Міга, я помітив замок. Приведу коротку справку з Вікіпедії про історію містечка на потрібний період: В справці Географічного словника королівства Польського, згадується замочок який був оточений ставом зі всіх сторін, і що його залишки ще читаються. Ось як виглядає замочок на карті Фон Міга, власне там де я й наткнувся на замочок. Карта Це саме місце на карті 1861-1864 рр. : Співставивши карти на швидке око, замочок прикидається десь в цьому районі: В тому районі видніється цікавий контур, хто знає можливе це є контури замочку і його вали частично збереглися?
  22. Обсуждается этот объект: Замок в селе Печихвосты с. Печихвосты находится в 25 км к северо-востоку от Львова, в 10 км к югу от райцентра Каменки-Бугской: Живая карта В каталоге-информаторе Владимира Пшика Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. (2008) есть следующие сведения о замке в Печихвостах: Присмотримся к источникам, на основе которых составлялась справа. "Slownik geograficzny Krolewstwa Polskiego...", 8-й том, стр. 74, о замке ничего не сообщает, т.к., вероятно, к моменту составления справки он уже был окончательно разрушен. Приведу перевод более-менее интересных фрагментов источника: Интересно, о каких именно битвах идёт речь, и где именно стоял упомянутый мемориал? Кстати, происхождение названия села также связывают с татарским нападением (подробнее на Википедии). Справка из книжки Яна Лешека Адамчика "Fortyfikacje stale na polskim przedmurzu od polowy XV do konca XVII wieku" (2004): Перевод: 1-й том труда Владислава Лозинского "Prawem i lewem; obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku" - источник, на который ссылался Я. Адамчик, а вслед за ним и В. Пшик. В данном труде укрепление в Печихвостах упомянуто мельком, как один из замочков (небольших замков, которых, по словам В. Лозинского, было "без числа"). В. Лозинский пишет: "Встречаем их [замочки] в местах, в которых никто ранее не допускал их существования, ибо след их сгинул в традиции и сохранился лишь в актах". Печихвосты В. Лозинский упомянул в перечне замочков, находящихся "в земле львовской, перемышльской и сяноцкой": Что там написано в книге "Podział administracyjny województwa ruskiego i bełzkiego w XV wieku" (1939) я пока сказать не могу. Эта книга есть в Сети, но просмотреть содержимое временно не удаётся. Впрочем, не думаю, что там будет упомянут замок, потому источник заочно отнесу к категории второстепенных. На этом скудный поток известных до недавнего времени сведений о замке прерывался. Однако, благодаря публикации карт Фридриха фон Мига (1779-1782), мы получили возможность узнать много нового о замке в Печихвостах. Дело в том, что на момент составления карты, замок ещё был более-менее цел, что и зафиксировано на карте: Живая карта Как видим, в Печихвостах замок возвели на террасе-островке в восточной части озера, воды которого окружали укрепление со всех сторон. Укрепление квадратное в плане. Основу его оборонной линии составляли, вероятно, земляные валы, в верхней части которых, очевидно, находились деревянные укрепления. По углам укрепления видны выступы, где находились башни. У замочков такого типа ворота зачастую размещали в куртинах, но на карте какая-то полоска (мост?) тянется не к куртине, а к юго-восточной угловой башне замочка. Значит ли это, что она была надвратной? На внутреннем дворе замочка показаны две каменных или кирпичных постройки. Поскольку озеро наверняка искусственное, можно допустить, что первоначально рядом с рекой была создана терраса, послужившая основой для замка, а затем, после того, как плотиной перекрыли речное русло, было создано озеро, и у замка появилась ещё одна линия обороны, куда более основательная, чем простой мокрый ров. К северу от замка показан фольварок (подпись "M.h.", т.е. "Meierhof"), к востоку от него видна плотина с водяной мельницей, к юго-востоку от замку видна корчма (подпись "W.h.", т.е. "Wirlshaus"): "Географический словарь..." сообщал, что к югу от замчища есть возвышенный массив, и, очевидно, его мы и видим на карте. Кажется, что терраса возвышенности доминировала над долиной реки, озером и замчищем, в результате чего несколько снижался оборонный потенциал укрепления, которое с возвышенности могло не только хорошо просматривалось, но и неплохо простреливаться: На карте 1861-1864 гг. замчища уже нет, а единственным намёком на его существование мог служить некий полуостров, образовавшийся в районе уничтоженного укрепления: Как и при каких обстоятельствах укрепление прекратило своё существование, нам ещё предстоит узнать. Ясно лишь, что либо в конце 18, либо в 1-ой половине или в середине 19 века замочка не стало. На карте 1869-1887 гг. уже и полуострова не видно. Может показаться, что воды озера окончательно сомкнулись над замчищем: Живая карта К слову, карта служит своеобразной иллюстрацией к справке "Географического словаря", поскольку между созданием карты (1869-1887 гг.) и текста "Словаря" (1887 г.) могло пройти совсем немного времени. А в наши дни даже от озера остались одни воспоминания, но основная линия улиц села всё ещё узнаваема: Викимапия Ориентируясь по карте Ф. фон Мига, замчище тянет расположить где-то здесь: Но тут внимание приковывает интересный участок, соответствующий по своему расположению мысу-полуострову, показанном на карте 1861-1864 гг: Интригует то, что участок выглядит как изолированная терраса: Викимапия Уж не замчище ли это? Если допустить, что эта терраса имеет отношение к замчищу, то получается, что укрепление не исчезло без следа. Кроме того, рождается новая версия его происхождения - в качестве основы для замка могли использовать естественный мыс, который, путём сооружения искусственного яра-рва, могли отрезать от материка. Вслед за этим разлившиеся воды озера могли превратить террасу в остров. В этом случае, есть вероятность, что никакой доминирующей над террасой возвышенности не было, ведь терраса сама была частью этой возвышенности и, по логике, имела более-менее одинаковую с ней высоту. Эта версия несколько противоречит данным карты Ф. фон Мига, ведь там островок замчища показан на удалении от возвышенности, как бы посреди озера, тогда как мыс от возвышенности отделён лишь яром, ширина которого, кажется, не превышает 30 метров. Вероятно, разведка поможет найти ответы на поставленные здесь вопросы. Во всяком случае, можно понять, какой в действительности там рельеф, что собой представляет терраса, и знают ли местные что-либо о существовавшем там укреплении. Параллельно можно попытаться напасть на след мемориала, поставленного в память битв с татарами и шведами.
  23. Обсуждается этот объект: замок в г. Магеров пгт Магеров (укр. Магерів) находится в 35 км к северо-западу от Львова и в 20 км западней райцентра Жолквы: Живая карта Очень часто, когда речь заходит об укреплениях Львовщины, удобно в первом сообщении темы приводит данные авторства Владимира Пшика, опубликованные в его замечательном каталоге-информаторе Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. (2008), но в случае с Магеровом "смешались в кучу кони, люди", поскольку в одном описании в единое и почти монолитное целое слились описания сразу двух замков - замка в самом Магерове и замка, который некогда находился в с. Руда Магеровская (сейчас это с. Замок). Более того, благодаря обстоятельному расследованию @Oleh Stasiuk удалось выяснить, что на фотографиях, которые зачастую связывали с замком в Магерове на самом деле видим замок в Руде Магеровской. Подробней об этом можно прочитать в отдельной теме. Принято считать, что таким был замок в Магерове, но теперь-то мы знаем, что это замок в с. Замок (ранее - Руда Магеровская): В результате такого неожиданного поворота оказалось, что у нас есть очень много информации о замке в с. Замок (Руде Магеровской), но при этом параллельно история замка в Магерове сильно обеднела. Теперь предстоит выяснить, каким был Магеровский замок, где находился, что там на этом месте в наши дни и т.д. Но вернёмся к описанию В. Пшика, правда, приведу лишь ту его часть, которая касается Магерова, отбросив с сторону описание "Магеровского замка", которое к реальному замку в Магерове отношения не имеет (в полном виде описание здесь): Все упомянутые текстовые источники ещё отдельно рассмотрим ниже, а пока взглянем на карты. Начнём с конца, т.е. с книги Галины Петришин «Карта Ф. фон Міга» (1779-1782 рр.) як джерело до містознавства Галичини (2006). Этот источник с момента издания сильно устарел, поскольку те карты, которые там были опубликованы в виде фрагментов в чёрно-белом виде и плохоньком качестве сейчас доступны в полном виде, в цвете, потому упомянутую книгу оставим в стороне, а вместо этого рассмотрим цветную цифровую копию оригинальной карты. Карта Фридриха фон Мига (1779-1783): Живая карта На северной околице городка чётко выделяется прямоугольное в плане укрепление, подписанное как "Wukobsky zamek". Первое слово перевести не могу (кстати, может кто-то поможет с переводом? Что это за "Вукобски[й] замок"?), но второе явно сообщает, что это замок, и поскольку он находится рядом с Магеровом, то логично предположить, что это и есть настоящий Магеровский замок. Укрепление представляет собой вытянутый прямоугольник укреплений, выполненных (судя по серо-чёрному контуру) из земли. Углы его усилены полукруглыми выступами. По центру восточного и западного валов обустроены ворота. В северной части внутреннего двора изображены 5 строений, выполненных (судя по окраске в красный цвет) из камня или кирпича. Вполне может быть, что прямоугольник земляного вала первоначально служил основой для размещения деревянных укреплений, и в этом случае на месте угловых выступов некогда могли находиться башни, но после бурных событий 17 века все эти деревянные детали могли быть полностью уничтожены, потому на момент создания карты могли сохраниться только земляные укрепления, да и те, наверняка, находились не в лучшем состоянии. Также видно, что от города к району замчища тянулась дамба, а это намекает на существование в том районе искусственного озера, но на момент создания карты его не было (то ли временный спуск воды, то ли уже давно было так). А изначально может было как-то так - озеро с одной стороны дамбы и заболоченная долина реки с другой стороны (кстати, болотистая местность к северу от дамбы показана на карте фон Мига): Я догадываюсь, почему В. Пшик не называл этот объект замком. Во-первых, ему казалось, что замок он нашёл (но мы-то знаем, что он нашёл совсем другой замок, расположенный в другом населённом пункте, но именно его он прикрепил к Магерову). Во-вторых, В. Пшик ошибочно предполагал, что у Магеровского замка были каменные укрепления, тогда как укрепление на околице Магерова явно земляное (об этом сообщает не только карта фон Мига, но и текстовые источники), и уже потому оно не подходило на роль Магеровского замка. В-третьих, это укрепление с замком не ассоциировали и авторы справки из "Історії місті і сіл Української УРСР", а именно оттуда В. Пшик взял описание и размеры объекта. И несмотря на подпись "Замок" рядом с объектом на карте Ф. фон Мига, В. Пшик его замком так и не решился назвать. Отдельный интерес представляет ещё одно имение/усадьба/резиденция, которая на карте показана к северо-западу от городка, и подписана как "Biala Schloss", т.е. нечто вроде "Белая (?) резиденция/усадьба". Не мешало бы заодно выяснить, что там было. "План з 1854 р. — ЦДІАУЛ, ф. 186, оп. 5, спр. 385 (136)" из списка источника В. Пшика, как предположил @Oleh Stasiuk, это кадастровая карта 1854 г., на которую можно полюбоваться в Сети. Этот источник даёт много ценной информации по теме застройки города образца середины 19 века, но в рамках данной темы он не особо ценен, поскольку не захватывает нужный нам участок замчища, выпавший из "поля зрения" именно этого кадастра. Хотя не приходится сомневаться, что на соседних листах как раз находится нужный участок, потому в этом направлении поиски нужно продолжить. На карте 1861-1864 гг. на месте замка уже видим какой-то дворцово-парковый комплекс или усадьбу: Живая карта Некая резиденция ("Schloss") показана и на карте 1869-1887 гг.: Живая карта А к концу 1980-х в нужном районе уже обнаруживаем участок СХТ (сельско-хозяйственной техники), из чего можно сделать вывод, что в годы советской власти на участке замкища/усадьбы прописалось колхозное хозяйство, в результате чего от памятников, вероятно, мало что уцелело, о чём ещё будет сказано ниже. Источник Стоит отметить, что схема трансформации дворцово-усадебных участков в колхозные дворы была довольно распространена в годы советской власти, потому в данном случае правило "Если ищешь замок/дворец/усадьбу, то ищи колхозный двор", вероятно, вполне рабочее.
  24. Лешек Опирхал, автор книги Drukowane plany i grafiki oraz medale z wizerunkiem twierdzy Kamieniec Podolski (2016), навёл меня на занятную карту/план. Особенный интерес план вызывает из-за его автора, Яна де Витте (Jan de Witte), архитектора и военного инженера, который много лет служил в качестве коменданта Каменец-Подольской крепости. На страничке-источнике план датирован 1725-1734 гг., но, как мне кажется, эта датировка ошибочна. Ян де Витте родился в 1709 г., т.е. в 1725 г. ему было всего 16 лет, потому нижняя планка датировки явно не подходит, да и в 1734 г. ему было 25, что также маловато. Если не ошибаюсь, Ян де Витте начал делать военную карьеру в качестве артиллериста где-то с середины 1730-х, а в качестве комменданта Каменца начал службу в 1760-х, и потому тянет сдвинуть датировку плана к середине или ко 2-ой половине 18 века. В общем, датировка карты - тема для размышлений. Собственно, план: Источник На плане показаны как крупные укреплений (Каменец, Хотин, Окопы, Жванец), так и относительно небольшие замки (возможно, те, которые ещё могли иметь на тот момент хоть какое-то стратегическое значение). Каменец- Подольский (Хмельницкая обл.): Хотинская крепость (Черновицкая обл.): Крепость Окопы св. Троицы (Тернопольская обл.): Жванец (Хмельницкая обл.), замок и городские укрепления: Замок в с. Пановцы (Хмельницкая обл.): Замок в с. Рыхта (Хмельницкая обл.): Замок в с. Кудринцы (Тернопольская обл.):
  25. Arsen Замки -Тернопільщини

    Струсів (Струсов): замок

    Струсівський замок "трішки" парадоксальний. Наприклад його розташування вказують в урочищі Чортова Дебра (лівий берег р. Серет), але Гійом Левасер Де Боплан так не вважає (замок показаний на правому березі). Хтось його уже локалізував і каже що він чотирикутної форми, а, Боплан знову перечить своїм п'ятикутним замком. Так хто ж правий? Перед тим як продовжити, пропоную спочатку ознайомитися з історією Струсівського замку - тут. Карти Ну що ж почнемо з карти, вищезгаданого, Г. Боплана, період показаний на карті: 1630-1648 рр. (на карті північ з півднем поміняні місцями): Карта Карта Боплана схематична, що з неї можна взяти корисного: Замок знаходився на правому березі р.Серет. Замок доповнював міські укріплення. Замок мав п'ятикутну форму. А тепер для зрівняння візьмемо цитату з статті на яку я посилався раніше. Або трішки інший опис замку від Castles of Ukraine, автор навіть локалізував замок. Автори обох статтей стверджують, що: Замок знаходився на лівій стороні. Місто і замок розділяла річка. Замок був прямокутної форми. Замок мав кам'яні укріплення.(Обоє не уточнюють що саме за кам'яні укріплення, але автор другої додає що вони були по кутах - башти або бастіони?) Єдине що не сходиться так це розміри замку. Перша стаття подає нам інформацію що замок мав приблизні розміри: 100x150 метрів. Тоді коли друга стаття подає нам такі розміри: 100x100 метрів. Перша стаття посилається на Ореста Мацюка книги, якого, я не маю. А друга стаття посилається на локалізацію замку проведену автором (про неї тема піде нижче), що з однієї сторони добре, а з другої сторони, вірогідність помилитися у розрахунках, коли орієнтуєшся на перепади висот у лісі - колосальна. І тут ми попадаємо в ступор, як усі хто цікавився або досліджував замок, сказати хто не правий - складно. Можна сказати що помилився Боплан, але, в більшості випадків, він схематично дуже добре передавав форму та розташування замку (відносно міста). Можна сказати що помилилася "більшість" (всі хто вважає що замок розташовувався у урочищі Чортова Дебра), тоді виникає питання: рештки чого вони знайшли? А, можливо ніхто не помилився? І в Струсові було два замки? Зараз усе поясню. Замок №1 Це є той самий замок який збудували Струси на початку 17 cт. на лівому березі Серету, в урочищі Чортова Дебра. Він був прямокутної форми 100x100 або 100x150 метрів. Його локалізацією зайнявся автор, вищезгаданої, другої статті. Нажаль, він трішки не професіонально подав результати своїх пошуків. Він зробив три відео та виклав на Youtube : перше відео, друге відео, та третє відео. Але ні на одному з них не уточнив де він бачить залишки рову, валу та кам'яних укріплень. Залишаю це на ваш розсуд. Судячи з третього відео, автор пройшов, приблизно, ось таку стежку: На 2:04 кадр обривається і я вже не можу сказати де знаходиться автор цього відео. Ми все одно подякуємо йому за його старання На карті дуже цікаво виглядає ось ця ділянка (можливо мені здалося) можливо це спровоковане тим, що дерева ростуть на перепаді висот: Карта Яндекс На Гугл карті все ще "читається" лінія прямокутної форми: А от на карті від Bing вона вже майже не "читається": Тепер якось-то дивно дивитись на цю фотографію, яку зробив той самий автор статті: Доречі, спочатку я вважав що "замок" ( в лапках тому що в той час це був палац або частина монастиря) не був позначений на карті Фон Міга. Насправді ж нам мішає його бачити позначка монастиря а якщо її забрати то получиться щось таке (буду радий якщо комусь цим допоміг): Замок №2 У 1629 р. Струсів переходить в володіння Адама Калиновського, який споруджує той самий п'ятикутний замок який входив в міські укріплення та знаходився на правому березі Серету. Поглянемо на карту Боплана іншого видання, звичним для нас ракурсом (північ та південь на своїх місцях): Джерело Напевне, що Боплан незнав що Струсів розташований на мисі, як у випадку з Гусятином - стаття, через що конфігурація укріплень була скривлена. Насправді ж замок міг бути на не півдні а на сході від укріплень. Перевертання карти Боплана нічого не дадуть, тому образно це покажу на сучасній карті (червоний контур - укріплення, синій - замок): Чому я вибрав те місце для замку? Тому що на карті Фон Міга є цікавий палацовий комплекс з парком, який розміщувався десь там де я позначив синім контуром + між костелом та тією ділянкою є кам'яні підпірні стіни, можливо заради їхнього спорудження розібрали замкові кам'яні укріплення (якщо такі були)? Які будуть враження/критика на все це?
×