Перейти к содержимому
Замки и Крепости Украины - Форум

HOUSE MD

Пользователи
  • Публикации

    275
  • Зарегистрирован

  • Посещение

  • Days Won

    51

Все публикации пользователя HOUSE MD

  1. Обговорюється цей об'єкт: Буцнівський замок Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich на 254 сторінці XV тому пише про заснування в 1671 році замку. Але на жодній із відомих мені карт, замок у Буцневі не позначенно. На карті 185х років є два об'єкти з позначенням фільварку. Можливо, один з них виник на замчиську: адже Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej, Частина 1 за Grzegorz Rąkowski на 148 сторінці пише що у другій половині 19 століття Серватовичі розібрали руїни замку і з цього матеріалу збудували палац. Це також свідчить про те, що замок був кам'яний, так як простояв біля 150 років, і матеріал з його розбору був використаний. Ці самі об'єкти є і на карті 1913 року: З цього ж путівника нам відомо, що палац було зруйновано у 1915 році, а на карті 1923 року відсутній об'єкт з №2: Як бачимо він повністю зруйнований, нема жодної будівлі на карті. Але у тому ж путівнику пише, що від палацового комплексу залишилось декілька господарських будівель. Що мав на увазі автор? Що палац - це об'єкт №1 в центрі села (зверніть увагу як до цього місця сходяться дороги): чи сплутав новозбудовані ферми із залишками господарських будівель палацового комплексу. Але у географічному словнику зустрічаєм фразу "виставлена на Пассах фортеця". Вірогідно, це якийсь топонім, котрий допоможе нам локалізувати розміщення Буцнівецького замку.
  2. Недавно мене спитали що я знаю про історію Почапинців. Чесно кажучи нічого, ніколи не звертав увагу на це село, окрім як на школу коли їхав через нього - здалека видно на високому горбі. Але питання було поставлене і пачав шукати хоч якусь інформацію. У Віці прочитав: "Перша писемна згадка — 1472 як Тенятники. 1671 у своєму «Щоденнику» запис про Почапинці залишив Вердум Ульріх фон." Ніякої додаткової інформації про замок або городище не знаходимо і на Інформаційний портал «Почапинці і Забойки». Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VIII у описі села на 353 сторінці також нічого не говорить про наявність у селі замку. Єдину інформацію про можливість існування городища знаходимо на 232 сторінці ZABYTKI PRZEDHISTORYCZNE GALICYI WSCHODNIEJ авторства BOHDAN JANUSZ виданого у Львові у 1918 році: "566. Poczapidce w. Na gruntach wsi slady cmentarzyska, albo osady przedhistorycznej.[566. Почапинці село. На землях села залишки (?) кладовища, або доісторичного поселення.] Але, на мапах виданих Сансоном у 1665 році, котрі базовані на мапах Боплана Почапинці позначені як місто ! Ні на картах 185х, 1880, 1923 років ніякої інформації про замок чи палац я не знайшов. Лише на карті 1880 року біля села дивний топонім "Za Piłatem".
  3. А Вас не бентежить те, що с. Городище розташоване на правому березі Стрипи, а Кодеско на лівому ?
  4. Обговорюються ці об'єкти: міські укріплення та замок в Озерній Про замок в Озерній я довідався з карти Боплана виданої Covens & Mortier в 16хх році: Він чітко прослідковується і на інших картах: Bl:33 Umgebungen von Brzezan Zborow und Tarnopol (Австрійська карта 185х) Польська карта 1880 року (поєднано два листи цієї карти). На карті Ф. фон Міга (1779–1782 рр.) можна детально роздивитися структуру замку. Співставивши карту 1880 року то гугломапу, вдалось локалізувати замчисько: і на місцевості (вигляд на південно-східний та південно-західний бастіони):
  5. По матеріалах: Miasto Tarnopol w roku 1672, Ludwik Finkel, Tarnopol, 1892 Тарнопольський замок: входячи від міста до замку, міст, побудований на трьох стовпах, звод на вагах (підйомний механізм ?) без ланцюга. Брама мурована склепінчата довга; з правої руки була кімната для вільного (замкового чоловіка), яка тепер зруйнована, по лівій - фуртка до мосту. Біля цієї брами зліва, льох в землі мурований, з бійницями, просторий, на котрому башту знесли турки і склепіння завалили. На брамі дві кімнати, на яких (дах) - соломою покрито, але до них тече (протікає). Ідучи далі в замок, над ставом висока кам’яниця, пошкоджена турками, склепіння в стайні та оборі завалені; нижні склепи з бійницями nadwerężone (пошкоджені (дякую Filin), натягнуті, вузькі ???) Зовнішня по правій руці башта, мурована з тесаного каменю, в якій колись була кухня, конюшні, підвали та склепи (склад ?), турецька сила зруйновала. По лівій руці те саме. . А вали підмуровані поруйновані, палісадами (частоколом) з трьох сторін оточені. З четвертої сторони, від ставу мур niedominowany (не домінуючий, не високий?) захищає. P.S. "Старе" обговорення.
  6. В інвентарі міста Тарнополя за 1672 рік при описанні міських валів згадується «башта над водою»: "Z dwoch stron, od zamku do baszty, nazwanej murowana, a od baszty tej do bramy i do baszty nad woda zostajacej, w walach wysypanych podmurowane". Раніше я цей текст інтерпретував так: ескарпований вал іде від замку до башти «мурованої», від тієї башти до брами, і від брами до «башти над водою». В темі Тернополь (город): существовало ли поселение до 1540 года? я моделював розміщення «башти над водою» в південно-східному куті міських укріплень, обґрунтовуючи розташуванням у цьому місці ставу Баворовського. На топографічній карті 1938 року в цьому місці рівень ґрунту знаходиться на відмітці 302-304 м., а водне плесо Тернопільського ставу – 303 м., що служить підтвердженням даної гіпотези. Але, згідно інвентарю, в південно-східному куті міських укріплень розташовувалася Шевська вежа: «Ulica Dluga: … Pierzeja druga: Tamze baszta murowana nazwana Szewska…». Таким чином, згідно даної гіпотези, «башту над водою» можна ідентифікувати як Шевську, але при цьому необхідно визнати наявність біля неї водного плеса, ймовірно, ставу Баворовського. При описі вулиці Nazdanowce (професор Львівського університету Людвік Фінкель не зміг її локалізувати, але в коментарі до тексту пов’язав назву з ждунами – гончарами) подає опис Кушнірської вежі: «Baszta murowana nazwana Kusznierska. Budynek stary, popsowany. Takze i pobicie nad nia zle. Loch dlugi murowany. Szyie sie sztuka urwala. A mur idzie od tej baszty az do zamku, gdzie niektory popsowal sie.». Враховуючи, що мур іде від замку до башти «nazwanej murowana», можна співставити Муровану та Кушнірську вежі. Таким чином, згідно даної гіпотези, ми отримали дві вежі: Північно-східна – Кушнірська, або мурована Південно східна – Шевська, або «башта над водою» Розглянемо також іншу гіпотезу. Враховуючи, що професор Марія Бриковська у своїй праці. «Ze studiów nad architekturą z początku XVII wieku wokół Tarnopola» на 190 сторінці подала ілюстрацію №3 з розміщенням укріпленого підзамча з вежею, можна припустити, що це і є башта «nad woda zostajacej». Для підготовки матеріалів автор використала припис 16 до карти ХХVI-380, копія котрої знаходиться у Варшаві в Ośrodek Dokumentacji Zabytków, згідно котрого замок і підзамче оточено із сторони ставу муром з двома баштами. Якщо одна з веж це замкова північно-західна, то іншу п. М. Бриковська розмістила біля підзамча, згідно топокарти Тарнополя 1902 року: Але ось що пише П. Білинський у своїй праці «Тернополь і його околиця» :«Недалеко церкви Воздвиження Чесного Хреста над ставом була висока мурована башта, звана Кушнірською, а то для того, що її обслуговували кушніри. Під баштою були довгі муровані пивниці (льохи), що тягнулись аж до замку. Від тої башти вздовж берега ставу йшов мур до замку» Отже, П.Білинський розміщує над ставом Кушнірську вежу, і ми можемо її ідентифікувати як башту «nad woda zostajacej». Відповідно, текст з інвентарю можна інтерпретувати по іншому: ескарпований вал іде від замку до башти «мурованої», від тієї башти до брами, і від замку (було від брами) до «башти над водою». Подібну «конструкцію» запропонували Вербовецький Ю.В та Сірий С.П., але розмістили вежу в південно-західному наріжнику замку: На світлині, котру я «позичив» в тернопільського краєзнавця Олександра Столярова, «вимальовуються» можливі залишки цієї вежі, розташовані трішки далі: Таким чином, ми отримаєм уже три вежі: Північно-східна – мурована Південно східна – Шевська На валу між замком та Надставною (Воздвиження Чесного Хреста) церквою (а не в південно-західному наріжнику замку) – башта над водою, або Кушнірська Додатковим підтвердженням даної версії може служити карта Giovanni Antonio Rizzi Zannoni, на котрій в конфігурації міських укріпленнь Тарнополя показано 5 точок (2 брами + 3 вежі): PS. Гіпотетично, враховуючи наявність виступу у бік ставу на місці костелу Замойського та залому західного валу міста, можна думати про наявність у 16 столітті в цьому місці четвертої вежі. Так це чи ні - відповідь зможуть дати лише археологічні дослідження.
  7. Так як деякі із висунутих гіпотез викликають у мене значні сумніви, але мені не відомо на яких джерелах вони ґрунтуються, дозволю собі лише викласти своє бачення даного питання. У зв’язку із тимчасовою недоступністю мого цифрового архіву, змушений використовувати, в основному, лише наявні у мене друковані матеріали. Отже… Дата заснування Тарнополя відома досить точно: 15 квітня 1540 року [1, ст. 289]. Надалі, 16 травня 1548 року Ян Тарнавський отримав дозвіл від короля на спорудження ставу [1, ст. 292]. В 1550 році розпочато будівництво валів навколо Тарнополя, а в 1554 – замку [2, ст. 171, 172]; тобто, на першому етапі не було замку і відповідно, міські вали проходили інакше, ніж описано в інвентарі 1672 року. Дозволю собі припустити, що на той час не існувало церкви Різдва Христового (перша згадка 1570 рік [1, ст. 293]; хоча є інформація про «церкву біля валу» у грамоті польського короля Жигмонта ІІ від 1566 року) , а лише Хресто-Воздвиженська (Надставна) церква та парафіяльний костел на протилежній стороні Львівської вулиці. (Етап 1а) У своїх дописав я неодноразово звертав увагу на неправильну прямокутну форму ринкової площі – трапецеподібну, котра не відповідає локації міста «на порожньому місці», що може свідчити про первинну трикутну форму ринкової площі. Підтвердженням цьому є розташування вулиць на пізніших картах і планах міста та назв вулиць у інвентарі міста Тарнополя за 1672 рік (Кам’янецька, Львівська, Збаразька що відповідають трьом основним шляхам). У 1561 році, після смерті Яна з Тарнова, місто успадкував його син Ян-Кшиштоф [1, ст. 293] і, згідно королівського привілею 1566 року підвищив міські мури та укріпив замок [2, ст. 172]. Вважаю, що якраз в цей час було розширено межі міста, змінено конфігурацію міських валів та споруджено Кам’янецьку браму та вежі. Після смерті Яна-Кшиштофа Тарновського у 1567 році Тернопіль успадкувала його сестра Зофія, а після іі смерті у 1570 – її чоловік князь Костянтин Острозький. Того ж року вперше (?) згадується дерев’яна церква Різдва Христового. На цьому завершується Етап 1б. Із початко спорудження кам’яної церкви Різдва Христового на південь від «старожитной деревяной» [1, ст. 293] у 1602, зміна конфігурації ринкової плоші та спорудження вулиці Руської розпочався 2 етап перепланування міста. Таким чином, версію перебудови церкви Різдва Христового з в'їзної брами вважаю не достатньо обґрунтованою. 1. Тернопільщина.Історія міст і сіл. Том 1; Тернопіль, ТзОВ «Терно-граф», 2014; ISBN 978-966-457-228-3 2. Sztuka ziem wschodnich Rzeczypospolitej XVI-XVIII, Jerzy Lileyko, Towarzystwo Naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 2000 ст.169-185 (M. Brykowska , Ze studiów nad architekturą z początku XVII wieku wokół Tarnopola).
  8. Локалізація східного валу В монографії "Miasto Tarnopol w roku 1672" видання 1892 року Лдвіг Фінкль [Ludwik Finkel] на 20 сторінці наводить опис східних укріплень міста: Як бачимо, східний вал проходив від башти, котру називали мурованою, до Кам'янецької брами і до башти, котра стояла біля води. На 8 сторінці цієї праці в коментарі Фінкль пише, що пам'яткою про вал є вулиця Валова і що гімназія збудована на рові. Отже, маємо деякі відправні точки для проведення локалізації. Хоча будівля гімназії до наших днів не збереглася, розташування її відоме: На карті звертає увагу розміщення не під прямим кутом забудови східніше вулиці Валової до вулиці Кам'янецької / Руської. Таке розташування могло бути викликане лише значними рельєфними чинниками при будові нового міста (однією з ознак міста, на відміну від села, є відсутність прив'язки планування вулиць до рельєфу). Як бачимо, вул. Валова є вже на карті Антоніо Пасареллі 1797 року: а в той час східний вал і рів ще були.Підтвердження цьму бачимо і на карті фон Міга 1772 року, де чітко локалізується східний вал і вулиця Валова, котра, скоріш за все, відповідає Валянії з інвентаря 1672 року: Отже, отримуємо відправні точки для пошуку залишків міських валів - двори вулиць Валової (від північно-східної вежі міських укріплень до Кам'янецької брами): Зайшовши з Тарасом в двір, знаходимо перепад висот, котрий чітко асоціюється із залишками міського валу. На схемі синім прямокутником позначено не забудований перепад висот шириною біля 25! метрів На фото, зробленому з точки (1) в західному напрямку, у вірогідному місці розташування східного міського валу: на дальньому плані видно точку (3) із західним скатом. Для орієнтації південного напрямку з точки (2) на підйомі валу паралельно його напрямку зроблено фото на задньому плані якого видно будівлю (5). та Зацерковної (від Кам'янецької брами до південно східної вежі): На світлинах, зроблених з точки (1) у західному та північно-західному напрямках чітко видно значний перепад висот. Але сказати чи це залишки південної частини східного валу чи особливості рельєфу - важко.
  9. При проведенні комунадьних робіт на тариторії ЗОШ№3, можливо, відкрито та частково зруйновано півничний "мур" (ескарпований вал), котрий "читається" на цій світлині: PS. Комунальникам не відому, що про такі знахідки в історичній частині міста необхідно повідомляти "рятівну" археологію ?
  10. На даний час мур замку (товщиною біля 3 метрів) відкритий на значно більшу глибину, хоча до "материка" ще далеко: Цілком погоджусь, що це стіна показана стрілкою:
  11. Можливо; а може і залишки укріплень підзамча, якщо вірити плану м. Тарнополя складеного професором Варшавської політехніки М. Бриковською. P.S. Там де були початкові розкопки повинні бути залишки спільних укріплень замку і міста, але там трішки "не докопано" через невдилий вибір місця (зверху заасфальтована площадка). Необхідно було шурфувати трохи далі - там газон; наявність сміття 19-20 століття у шурфі свідчить про те що це колишня вулиця Замкова, засипана після ІІ СВ.
  12. Якщо уважно придивитись до підземель катедри, то видно що вісь підземелля не співпадає із її віссю: і вентиляційні "вікна" "виходять" в середину приміщення: Тобто, існуюча будівля більша за "підвали" і іхні осі не співпадають. Якщо уважно прочитати фундаційний акт костелу, виданий Юзефом Потоцьким, то в ньому чітко сказано, що він збудований на "землях і місці" монастирської церкви Діви Марії:
  13. "Частокіл" із штахет зберігся, також подбали про вирощування нових насаджень на вежі (мабуть доглядають дуже гарно): Сам палац і надалі в "лісах" надзвичайно гарного чорно-сірого старовинного кольору; у самій будівлі за позабюджетні (?) кошти посаджено новий трав'яний газон: PS. Нічні фото 23.07.17.
  14. Додам ще одну карту (AGG Zeszyt 22 Pas 8 slup XII KALUSZ i HALICZ):
  15. З Кардаша (Гардаша) став Кардані ? PS. Шкода, що відсутні цікаві для мене сторінки
  16. Палац не перебудовано із замку, а збудовано поряд. Так що це зовсім різні будівлі.
  17. Обговорюється цей об'єкт: замок в с. Конюхи В Козівському районі є велике (протяжність біля 7 км) село Конюхи. Вікі подає першу писемну згадку 1440 роком як містечко, котре виникло на місці кня­жого Корсина (Корсіва). У 1530 Конюхи — влас­ність С.Вендлінського, який збудував тут за­мок. Підтвердження наявності замку знаходимо на 341 сторінці «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», Том IV видання 1883 року. Назву села пов'язують із тим, що його жителі доглядали панських коней. Але, поряд є одноіменні гора та річка і, що більш вірогідно, назва села походить від топоніму. Чесно кажучи, до історії з древнім Корсівом я ставився досить скептично. Але, виявляється, одна з частинн села назавається Корсів (хоча розташована не біля самої річки Корса). В пошуках замку знову порапляю у Корсів. Є інформація що на території замчища зараз розташована сільрада. Звичайно, важко сказати чи замок 16 століття і замок / палац 19 розташовані на одному і тому ж місці. Але під час І СВ люди ховались під час боїв (Бельгійський бронедивізіон і УСС) у довгих льохах (на скільки мені відомо, один з них зберігся до тепер) розташованих в районі вірогідного замчиська. На карті 185х років знаходимо замок і давню кам'яну дорогу (ніхто не пам'ятає коли її збудовано), котра веде до села Дрищів (зараз село Надрічне Бережанського району): Яке було моє здивування, коли виявилося що це давнє місто і перша писемна згадка датується 1420 роком у зв'язку із наданням Дрищеву Магдебургського права!
  18. Думаю, так: тому що на накладених зображеннях не співпадають дороги та цвинтар. Хоча так більш ймовірно: Потрібно подивитись рельєф на місцевості.
  19. Нашвидко співставив карти: І ось яка вийшла локація на місцевості (для прив'язки використовував цвинтар та мости): До речі, mapire за допомогою функції / кнопки Options дає змогу виводити шари: Думаю, що на мапі First Military Survey (1763-1787) зображено залишки бастіонного замку, так як на карті Second Military Survey (1806-1869) зовсім інша "картина" (палацовий комплекс з садом).
×