Перейти к содержимому
Замки и Крепости Украины - Форум

HOUSE MD

Пользователи
  • Публикации

    272
  • Зарегистрирован

  • Посещение

  • Days Won

    50

Все публикации пользователя HOUSE MD

  1. Обговорюється цей об'єкт: Буцнівський замок Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich на 254 сторінці XV тому пише про заснування в 1671 році замку. Але на жодній із відомих мені карт, замок у Буцневі не позначенно. На карті 185х років є два об'єкти з позначенням фільварку. Можливо, один з них виник на замчиську: адже Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej, Частина 1 за Grzegorz Rąkowski на 148 сторінці пише що у другій половині 19 століття Серватовичі розібрали руїни замку і з цього матеріалу збудували палац. Це також свідчить про те, що замок був кам'яний, так як простояв біля 150 років, і матеріал з його розбору був використаний. Ці самі об'єкти є і на карті 1913 року: З цього ж путівника нам відомо, що палац було зруйновано у 1915 році, а на карті 1923 року відсутній об'єкт з №2: Як бачимо він повністю зруйнований, нема жодної будівлі на карті. Але у тому ж путівнику пише, що від палацового комплексу залишилось декілька господарських будівель. Що мав на увазі автор? Що палац - це об'єкт №1 в центрі села (зверніть увагу як до цього місця сходяться дороги): чи сплутав новозбудовані ферми із залишками господарських будівель палацового комплексу. Але у географічному словнику зустрічаєм фразу "виставлена на Пассах фортеця". Вірогідно, це якийсь топонім, котрий допоможе нам локалізувати розміщення Буцнівецького замку.
  2. В інвентарі міста Тарнополя за 1672 рік при описанні міських валів згадується «башта над водою»: "Z dwoch stron, od zamku do baszty, nazwanej murowana, a od baszty tej do bramy i do baszty nad woda zostajacej, w walach wysypanych podmurowane". Раніше я цей текст інтерпретував так: ескарпований вал іде від замку до башти «мурованої», від тієї башти до брами, і від брами до «башти над водою». В темі Тернополь (город): существовало ли поселение до 1540 года? я моделював розміщення «башти над водою» в південно-східному куті міських укріплень, обґрунтовуючи розташуванням у цьому місці ставу Баворовського. На топографічній карті 1938 року в цьому місці рівень ґрунту знаходиться на відмітці 302-304 м., а водне плесо Тернопільського ставу – 303 м., що служить підтвердженням даної гіпотези. Але, згідно інвентарю, в південно-східному куті міських укріплень розташовувалася Шевська вежа: «Ulica Dluga: … Pierzeja druga: Tamze baszta murowana nazwana Szewska…». Таким чином, згідно даної гіпотези, «башту над водою» можна ідентифікувати як Шевську, але при цьому необхідно визнати наявність біля неї водного плеса, ймовірно, ставу Баворовського. При описі вулиці Nazdanowce (професор Львівського університету Людвік Фінкель не зміг її локалізувати, але в коментарі до тексту пов’язав назву з ждунами – гончарами) подає опис Кушнірської вежі: «Baszta murowana nazwana Kusznierska. Budynek stary, popsowany. Takze i pobicie nad nia zle. Loch dlugi murowany. Szyie sie sztuka urwala. A mur idzie od tej baszty az do zamku, gdzie niektory popsowal sie.». Враховуючи, що мур іде від замку до башти «nazwanej murowana», можна співставити Муровану та Кушнірську вежі. Таким чином, згідно даної гіпотези, ми отримали дві вежі: Північно-східна – Кушнірська, або мурована Південно східна – Шевська, або «башта над водою» Розглянемо також іншу гіпотезу. Враховуючи, що професор Марія Бриковська у своїй праці. «Ze studiów nad architekturą z początku XVII wieku wokół Tarnopola» на 190 сторінці подала ілюстрацію №3 з розміщенням укріпленого підзамча з вежею, можна припустити, що це і є башта «nad woda zostajacej». Для підготовки матеріалів автор використала припис 16 до карти ХХVI-380, копія котрої знаходиться у Варшаві в Ośrodek Dokumentacji Zabytków, згідно котрого замок і підзамче оточено із сторони ставу муром з двома баштами. Якщо одна з веж це замкова північно-західна, то іншу п. М. Бриковська розмістила біля підзамча, згідно топокарти Тарнополя 1902 року: Але ось що пише П. Білинський у своїй праці «Тернополь і його околиця» :«Недалеко церкви Воздвиження Чесного Хреста над ставом була висока мурована башта, звана Кушнірською, а то для того, що її обслуговували кушніри. Під баштою були довгі муровані пивниці (льохи), що тягнулись аж до замку. Від тої башти вздовж берега ставу йшов мур до замку» Отже, П.Білинський розміщує над ставом Кушнірську вежу, і ми можемо її ідентифікувати як башту «nad woda zostajacej». Відповідно, текст з інвентарю можна інтерпретувати по іншому: ескарпований вал іде від замку до башти «мурованої», від тієї башти до брами, і від замку (було від брами) до «башти над водою». Подібну «конструкцію» запропонували Вербовецький Ю.В та Сірий С.П., але розмістили вежу в південно-західному наріжнику замку: На світлині, котру я «позичив» в тернопільського краєзнавця Олександра Столярова, «вимальовуються» можливі залишки цієї вежі, розташовані трішки далі: Таким чином, ми отримаєм уже три вежі: Північно-східна – мурована Південно східна – Шевська На валу між замком та Надставною (Воздвиження Чесного Хреста) церквою (а не в південно-західному наріжнику замку) – башта над водою, або Кушнірська Додатковим підтвердженням даної версії може служити карта Giovanni Antonio Rizzi Zannoni, на котрій в конфігурації міських укріпленнь Тарнополя показано 5 точок (2 брами + 3 вежі): PS. Гіпотетично, враховуючи наявність виступу у бік ставу на місці костелу Замойського та залому західного валу міста, можна думати про наявність у 16 столітті в цьому місці четвертої вежі. Так це чи ні - відповідь зможуть дати лише археологічні дослідження.
  3. Так як деякі із висунутих гіпотез викликають у мене значні сумніви, але мені не відомо на яких джерелах вони ґрунтуються, дозволю собі лише викласти своє бачення даного питання. У зв’язку із тимчасовою недоступністю мого цифрового архіву, змушений використовувати, в основному, лише наявні у мене друковані матеріали. Отже… Дата заснування Тарнополя відома досить точно: 15 квітня 1540 року [1, ст. 289]. Надалі, 16 травня 1548 року Ян Тарнавський отримав дозвіл від короля на спорудження ставу [1, ст. 292]. В 1550 році розпочато будівництво валів навколо Тарнополя, а в 1554 – замку [2, ст. 171, 172]; тобто, на першому етапі не було замку і відповідно, міські вали проходили інакше, ніж описано в інвентарі 1672 року. Дозволю собі припустити, що на той час не існувало церкви Різдва Христового (перша згадка 1570 рік [1, ст. 293]; хоча є інформація про «церкву біля валу» у грамоті польського короля Жигмонта ІІ від 1566 року) , а лише Хресто-Воздвиженська (Надставна) церква та парафіяльний костел на протилежній стороні Львівської вулиці. (Етап 1а) У своїх дописав я неодноразово звертав увагу на неправильну прямокутну форму ринкової площі – трапецеподібну, котра не відповідає локації міста «на порожньому місці», що може свідчити про первинну трикутну форму ринкової площі. Підтвердженням цьому є розташування вулиць на пізніших картах і планах міста та назв вулиць у інвентарі міста Тарнополя за 1672 рік (Кам’янецька, Львівська, Збаразька що відповідають трьом основним шляхам). У 1561 році, після смерті Яна з Тарнова, місто успадкував його син Ян-Кшиштоф [1, ст. 293] і, згідно королівського привілею 1566 року підвищив міські мури та укріпив замок [2, ст. 172]. Вважаю, що якраз в цей час було розширено межі міста, змінено конфігурацію міських валів та споруджено Кам’янецьку браму та вежі. Після смерті Яна-Кшиштофа Тарновського у 1567 році Тернопіль успадкувала його сестра Зофія, а після іі смерті у 1570 – її чоловік князь Костянтин Острозький. Того ж року вперше (?) згадується дерев’яна церква Різдва Христового. На цьому завершується Етап 1б. Із початко спорудження кам’яної церкви Різдва Христового на південь від «старожитной деревяной» [1, ст. 293] у 1602, зміна конфігурації ринкової плоші та спорудження вулиці Руської розпочався 2 етап перепланування міста. Таким чином, версію перебудови церкви Різдва Христового з в'їзної брами вважаю не достатньо обґрунтованою. 1. Тернопільщина.Історія міст і сіл. Том 1; Тернопіль, ТзОВ «Терно-граф», 2014; ISBN 978-966-457-228-3 2. Sztuka ziem wschodnich Rzeczypospolitej XVI-XVIII, Jerzy Lileyko, Towarzystwo Naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 2000 ст.169-185 (M. Brykowska , Ze studiów nad architekturą z początku XVII wieku wokół Tarnopola).
  4. Локалізація східного валу В монографії "Miasto Tarnopol w roku 1672" видання 1892 року Лдвіг Фінкль [Ludwik Finkel] на 20 сторінці наводить опис східних укріплень міста: Як бачимо, східний вал проходив від башти, котру називали мурованою, до Кам'янецької брами і до башти, котра стояла біля води. На 8 сторінці цієї праці в коментарі Фінкль пише, що пам'яткою про вал є вулиця Валова і що гімназія збудована на рові. Отже, маємо деякі відправні точки для проведення локалізації. Хоча будівля гімназії до наших днів не збереглася, розташування її відоме: На карті звертає увагу розміщення не під прямим кутом забудови східніше вулиці Валової до вулиці Кам'янецької / Руської. Таке розташування могло бути викликане лише значними рельєфними чинниками при будові нового міста (однією з ознак міста, на відміну від села, є відсутність прив'язки планування вулиць до рельєфу). Як бачимо, вул. Валова є вже на карті Антоніо Пасареллі 1797 року: а в той час східний вал і рів ще були.Підтвердження цьму бачимо і на карті фон Міга 1772 року, де чітко локалізується східний вал і вулиця Валова, котра, скоріш за все, відповідає Валянії з інвентаря 1672 року: Отже, отримуємо відправні точки для пошуку залишків міських валів - двори вулиць Валової (від північно-східної вежі міських укріплень до Кам'янецької брами): Зайшовши з Тарасом в двір, знаходимо перепад висот, котрий чітко асоціюється із залишками міського валу. На схемі синім прямокутником позначено не забудований перепад висот шириною біля 25! метрів На фото, зробленому з точки (1) в західному напрямку, у вірогідному місці розташування східного міського валу: на дальньому плані видно точку (3) із західним скатом. Для орієнтації південного напрямку з точки (2) на підйомі валу паралельно його напрямку зроблено фото на задньому плані якого видно будівлю (5). та Зацерковної (від Кам'янецької брами до південно східної вежі): На світлинах, зроблених з точки (1) у західному та північно-західному напрямках чітко видно значний перепад висот. Але сказати чи це залишки південної частини східного валу чи особливості рельєфу - важко.
  5. При проведенні комунадьних робіт на тариторії ЗОШ№3, можливо, відкрито та частково зруйновано півничний "мур" (ескарпований вал), котрий "читається" на цій світлині: PS. Комунальникам не відому, що про такі знахідки в історичній частині міста необхідно повідомляти "рятівну" археологію ?
  6. На даний час мур замку (товщиною біля 3 метрів) відкритий на значно більшу глибину, хоча до "материка" ще далеко: Цілком погоджусь, що це стіна показана стрілкою:
  7. Можливо; а може і залишки укріплень підзамча, якщо вірити плану м. Тарнополя складеного професором Варшавської політехніки М. Бриковською. P.S. Там де були початкові розкопки повинні бути залишки спільних укріплень замку і міста, але там трішки "не докопано" через невдилий вибір місця (зверху заасфальтована площадка). Необхідно було шурфувати трохи далі - там газон; наявність сміття 19-20 століття у шурфі свідчить про те що це колишня вулиця Замкова, засипана після ІІ СВ.
  8. Якщо уважно придивитись до підземель катедри, то видно що вісь підземелля не співпадає із її віссю: і вентиляційні "вікна" "виходять" в середину приміщення: Тобто, існуюча будівля більша за "підвали" і іхні осі не співпадають. Якщо уважно прочитати фундаційний акт костелу, виданий Юзефом Потоцьким, то в ньому чітко сказано, що він збудований на "землях і місці" монастирської церкви Діви Марії:
  9. "Частокіл" із штахет зберігся, також подбали про вирощування нових насаджень на вежі (мабуть доглядають дуже гарно): Сам палац і надалі в "лісах" надзвичайно гарного чорно-сірого старовинного кольору; у самій будівлі за позабюджетні (?) кошти посаджено новий трав'яний газон: PS. Нічні фото 23.07.17.
  10. Додам ще одну карту (AGG Zeszyt 22 Pas 8 slup XII KALUSZ i HALICZ):
  11. З Кардаша (Гардаша) став Кардані ? PS. Шкода, що відсутні цікаві для мене сторінки
  12. Палац не перебудовано із замку, а збудовано поряд. Так що це зовсім різні будівлі.
  13. Обговорюється цей об'єкт: замок в с. Конюхи В Козівському районі є велике (протяжність біля 7 км) село Конюхи. Вікі подає першу писемну згадку 1440 роком як містечко, котре виникло на місці кня­жого Корсина (Корсіва). У 1530 Конюхи — влас­ність С.Вендлінського, який збудував тут за­мок. Підтвердження наявності замку знаходимо на 341 сторінці «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», Том IV видання 1883 року. Назву села пов'язують із тим, що його жителі доглядали панських коней. Але, поряд є одноіменні гора та річка і, що більш вірогідно, назва села походить від топоніму. Чесно кажучи, до історії з древнім Корсівом я ставився досить скептично. Але, виявляється, одна з частинн села назавається Корсів (хоча розташована не біля самої річки Корса). В пошуках замку знову порапляю у Корсів. Є інформація що на території замчища зараз розташована сільрада. Звичайно, важко сказати чи замок 16 століття і замок / палац 19 розташовані на одному і тому ж місці. Але під час І СВ люди ховались під час боїв (Бельгійський бронедивізіон і УСС) у довгих льохах (на скільки мені відомо, один з них зберігся до тепер) розташованих в районі вірогідного замчиська. На карті 185х років знаходимо замок і давню кам'яну дорогу (ніхто не пам'ятає коли її збудовано), котра веде до села Дрищів (зараз село Надрічне Бережанського району): Яке було моє здивування, коли виявилося що це давнє місто і перша писемна згадка датується 1420 роком у зв'язку із наданням Дрищеву Магдебургського права!
  14. Думаю, так: тому що на накладених зображеннях не співпадають дороги та цвинтар. Хоча так більш ймовірно: Потрібно подивитись рельєф на місцевості.
  15. Нашвидко співставив карти: І ось яка вийшла локація на місцевості (для прив'язки використовував цвинтар та мости): До речі, mapire за допомогою функції / кнопки Options дає змогу виводити шари: Думаю, що на мапі First Military Survey (1763-1787) зображено залишки бастіонного замку, так як на карті Second Military Survey (1806-1869) зовсім інша "картина" (палацовий комплекс з садом).
  16. Козова: замок Потоцьких

    Про давній замок Потоцьких, зруйнований у 1667 році, дуже мало інформації. Його опис залишив нам відомий мандрівник Ульріх Вердум, котрий відвідав Козову у листопаді 1672: "pusty kasztel z walacymi sie walami z ziemi i fosami, na nich kilka warownych bokow i tyle palisad, ile potrzeba do obrony przed Tatarami" (порожній замок із земляними валами і ровами, що валяться; кілька укріплених боків і частокіл для оборони перед татарами). Також замок можна локалізувати на карті Ф. фон Міга (1779-1782 рр.): Цікавим видається топонім "Підзамче", котрий знаходиться ближче до фільварку Шеліських. Але до нього він навряд чи має відношення: хоче Шеліські і мали палац, але Генрік Шеліський отримав графський титул під кінець 19 століття. Окрім цього, в Козові є ще два підзамча; одне з них розташоване у Старій Козові. Але, цей топонім "не засвітився" на жодній з відомих мені карт. У 1755 році власниками Козови стають Мошинські, котрі відбудовують замок. Але, навряд чи Мошинські відбудували замок на попередньому місці, так як "Словник географічний Королівства Польського та інших країн слов'янських" (Варшава, 1883) на 573 сторінці пише : "Замочок, колись оборонний, давня садиба Мошинських ... зараз переробили на повітовий суд, судову в'язницю і квартиру судді." А Іван Хоптій у книжці "Бережанська земля" на 587 сторінці вказує на наявність залишок замку Потоцьких на початку 20 століття: "Про розмір і зовнішній його вигляд - нема жадних даних, однак збереглись останки величезних фундаментів і тунелі-льохи, що тягнуться на захід від замку, туди де тепер центр міста." Таким чином, замок Мошинських було локалізовано в іншому місці. Але тривалий час привертає до себе увагу будівля з потужним контрфорсом: стіни якої вимуровані з каменю на вапняному розчині: Кладка виглядає досить давньою, але конструкція стелі, характерна для початку 20 століття, пояснюється її заміною після руйнацій пешої СВ. Далі кладка зроблена з тесаного каменю, котру я вважав за більш нову. Але, досліджуючи цей об'єкт, недавно замітив замурований в стіні отвір: Яким було моє здивування, коли там виявилося вікно, але внутрішньою частиною обернуто до тієї частини будівлі, котру а вважав більш новою : "Підвіконники" мають нахил до середини і зроблені із витесаного під кутом каменю: Зауважте, камінь тесаний а не пиляний. Стіни муровані на глині (!): але арка перекриття мурована на вапняному розчині: Будівля була розділена на частини, про що свідчить різний напрям мурування арок стелі і замурований перехід: Сама будівля, підвали якої обстежено, легко ототожнюється з фабрикою Шеліського (можливо, я помиляюсь і ці будівлі просто дуже схожі). Зверніть увагу на глибокий рів перед нею: Тепер попробуєм прив'язати замок Потоцького до досліджуваного об'єкту: Так як центр Козови докорінно перебудований у третій чверті 20 століття (зруйновано костел, перебудовано центр), для прив'язки використано топокарту 195х років. Якщо провести на карті Ф. фон Міга лінію паралельну до північно-східної сторони замку, то вона пройде на північ від ринкової площі і вийде на будівлю церкви. Провівши на топокарті 195х років паралельну до ринкової площі лінію від церкви на південний схід, бачимо що вона виходить на промислову зону і розташування досліджуваного об'єкту співпадає з однією з будівель замку Потоцького. Щоб на загромаджувати малюнок, я не проводив інших ліній. Але не важко переконатись, що замкові будівлі знаходяться північніше від лінії, котра проходить через середину ринкової площі і територія замчиська співпадає із територією колишньої промислової зони; а територія школи (праворуч від костелу) - південніше.
  17. 1. Карта Ф. фон Міга є досить не точною, в ній можлива похибка на десятки, а то і на сотні метрів. 2. Опис і карта відносяться до різних часів (цілком ймовірно, що у замку були башти, а не земляні бастіони.
  18. Додам ще карту Nova et exacta totius regni Hungariae delineatio A:1664 Sculp. / Wilhelm Pfann :
×