Перейти к содержимому
Замки и Крепости Украины - Форум

Oleh Stasiuk

Пользователи
  • Публикации

    61
  • Зарегистрирован

  • Посещение

  • Days Won

    22

Все публикации пользователя Oleh Stasiuk

  1. Саранчуки/Котів: забутий замочок

    Безперечно, гарний і цікавий' об'єкт. Щоправда, під посиланням на Афтаназі чомусь відкривається Георгафічний словник Королівства Польського. Тим не менше, в описі дійсно згадується існування замочку: Але згадується, що замочок стояв на протилежному березі ріки і автор відносить його до сусіднього села Котів. Ймовірно, що межа між селами проходила саме по річці, тому його варто відносити до Котова, хоча територіально він ближче до Саранчуків. Якщо відкрити довідку про с.Котів з цього ж джерела, то там також є згадка про даний замочок: Якщо гуглити інформацію по об'єкту, як замку в Котові, а не Саранчуках, то дещо вилазить на поверхню. Впевнений, при детальних пошуках можна витягнути інформації. Ось така згадка є на Вікі: Ось ще коротенька довідка. Володимир Бемко. Бережани — Бережанщина // Бережанська Земля (Нью Йорк, 1970) і там же: Одним словом, тема перспективна - треба копати
  2. Липник: замок

    Матеріал Головацького - це досить велика стаття, як для тих років. Але її акцент - це етнографія. Там описаний більше сам край, люди, які його населяли, як вони вдягалися, які прізвища носили і т.д. Матеріал не є строго історичним і, очевидно, в плані того що писалося по історії, Головацький писав на основі переказів і розповідей. Тому цілком ймовірно, що сліди фортифікацій могли бути збережені, але частина жителів просто не могла їх правильно протрактувати. Нагадаю, що Афтаназі відвідував Кам'янку і добре її знав, про що сам згадує в своїй книзі. Крім того на сайті Національного цифрового архіву Польщі є ряд фото палацу Чайковських, де автором зазначений такий собі Ksawery Niedobitowski. Як виявилось, це псевдонім самого Афтаназі Але, з іншої сторони, він же зазначає, що бував він тут ще доволі молодим чоловіком не маючи дослідницьких планів:
  3. Липник: замок

    Обговорюється цей об'єкт: Замок в с.Липник Село Липник знаходиться за 55 км. на північний-захід від Львова. Зараз це окреме село, а раніше присілок одного з найбільших сіл Галичини - Кам'янки Волоської. Присілок не рядовий, а, по-суті, адміністративний центр села. Тут була церква (відома з першої пол. 17 ст.), тут був палац (маєток Яблоновських, Воронецьких, потім Чайковських), в радянський час - школа, медпункт, клуб, колгосп. Оскільки це, фактично, рідне для мене село, то його історію досить непогано перетряс. Чіткої інформації про існування тут замку чи інших фортифікацій небагато, проте деякі натяки в літературі все ж проскакують: Згадує про замок в Липнику В. Пшик в своїй праці Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. Як виявилося внаслідок аналізу його посилань, Пшик взяв цю інформацію в Р. Афтаназі (відомого дослідника замків і палаців). В його праці "Materiały do dziejów rezydencji T. 7A" можна зустріти майже ідентичний уривок тексту: В більшості матеріал про Кам'янку Волоську Афтаназі писав на основі власних знань, оскільки тут неодноразово бував, добре знав місцевість, а до Другої світової зробив навіть серію фотографій палацу Чайковських. Проте, аналізуючи його список джерел випливає ще одне видання: Rolnik, 1867-1937. По суті, тут важливим з нього, в контексті теми, є лише одне речення: Також, певний натяк на існування замку бачимо в етнографічному дослідженні Кам'янки, опублікованому в праці "Галичанин. Літературний збірник. Я. Головацький - 1862" Ось це, в принципі, і є всі вихідні дані. Інформації, звичайно, зовсім небагато, але в ній є декілька моментів за які можна зачепитися. Найбільш важливим джерелом, звичайно, є інформація наведена Афтаназі. Тут найбільше конкретики. Першим важливим для мене моментом є локація. В більшості ми звикли, що двори, палаци дуже часто виростають на місці замків. Але тут бачимо, що Афтаназі чітко розділяє палац Чайковських і замок, відносячи останній в інше місце, кудись на південний схід від палацу. Другий важливий момент, це те, що згадуються сліди фортифікацій, які збереглися щонайменше до початку 20 ст. В силу того, наскільки я знаю цю місцевіть, осмілюся висунути припущення, де міг знаходитись той замок. Для наглядності підготував невелику схему Карта Цифрою 1 позначено місце, де знаходився палац Чайковських, від якого відштовхується Афтаназі. На південний-схід в безпосередній близькості від нього були рукотворні стави. Сьогодні вони в більшості висохли, але їх контури і зараз чітко видно. А далі тягнеться пасовисько. Воно майже ідеально рівне і будь яких слідів забудови там нема. Проте, трохи далі, за рікою є місце, яке в житті не викликало б в мене підозр, якби не вищенаведений уривок тексту. Всередині кола знаходиться невеличка височина. Сьогодні повністю розорана, але за розповідями навіть моєї бабці, ще до Другої світової там була забудова. Інтерес викликають два місця. Під цифрою 2 тягнеться лінія кущів і дрібних дерев. Заросла вона не просто так, а на ділянці, яка дуже нагадує оборонний вал. Для впевненості, хотілося би, щоб зререглися інші сторони, але інші гіпотетичні сторони повністю розорані...А під цифрою 3 знаходиться іще один цікавий об'єкт. Там росте величезна липа. Ніби просто дерево та й все, але тут є свій зміст. Дерево дуже-дуже-дуже старе. Боюся перебільшити, але йому явно не сотня років. За словами старожилів таких лип було декілька, раніше ціла алея. За переказами, саме від них пішла назва села - Липник. Під липою стоїть скульптура св. Яна. Місце, судячи зі всього, шанувалося досить здавна, бо навіть на карті фон Міга в даному місці є позначка про те, що тут в кінці 18 ст. стояло щось типу каплички. Окрім іншого, Все це наводить на думку, що в межах окресленого кола був якийсь об'єкт, один з осередків села. Можливо якийсь дерев'яний замок. Хоча це поки лише моє припущення і, без інших письмових відомостей чи грунтовніших досліджень, є лише здогадками Ось так дана місцевість зображена в Фрідріха фон Міга. На місці, що нас цікавить бачимо забудову і обнесена вона чорним квадратним контуром. Що це? Огорожа? Чи не на місці старого замчища? Карта
  4. Липник: замок

    Доповню злегка тему. Стосовно "Об'єкту №2"(раз в нас вже пішла така термінологія ) Не забуваємо про вал з північної сторони (якщо це все-таки вал, в чому я не можу бути впевнений на 100%), а також рельєф. Його можна гарно побачити на цій карті: Джерело карти mapire.eu Також, на всяк випадок додам ще три відомі мені карти. Одна теж з mapire дві інших за 1884 і 1905 роки знаходив колись на ebay і зберіг собі Бачимо, також, що рельєф грає і на користь місця де стояв старий двір. В 19 столітті, навіть початку 20-го там все ще стояли якісь поруди.
  5. Липник: замок

    @Arsen Замки -Тернопільщини Щиро дякую за комент. Нові думки завжди цікаво розглядати. З чимось погоджуюсь, з чимось ні. Тут не погоджуюсь. Палац, від якого відштовхувався Афтаназі був саме там, де я позначив. В доказ тому маю багато матеріалів, які тут не виставляв, бо офтоп. Просто, по-перше карта фон Міга не зрівняється з сучасними супутниковими знімками по точності, вона місцями досить неточно передає місцевість. По-друге, палац, про який каже Афтаназі, був збудований в першій половині 19 ст., тож його на карті фон Міга просто немає. А той червоний прямокутник, це очевидно попередній двір. Цілком можливо, що він був навіть трохи в іншому місці. Зверніть увагу, що на наведеній Вами карті 1861-1864 рр. він стоїть вже якраз там, де потрібно. Тим не менше, об'єкт відзначений Вами біля перехрестя є цікавим. Що це таке, я не знаю.Хоча хотів би знати. Зараз там немає нічого. Але те місце лежить строго на захід від палацу. Навіть злегка на північ. Ось це перехрестя зараз . І чи не замало для куртини +- 30 м.? Мав би. Але не відкривається. Зараз там ліс, трохи пасовище між лісами. І якщо там навіть є невелика височина, то на місцевості не відчувається. Щонайменше краєвиди не відкриваються.
  6. Дуже і дуже класна стаття про даний об'єкт. "Zanim był Wilanów, czyli rezydencja Jana Sobieskiego w Jaworowie" Janusz Mazur. Шкода, правда, що без посилань, але гарно описує і сам замок/двір і події, які з ним пов'язані.
  7. с. Замок: замок

    Афтаназі в своїх текстах пише, що Семенські отримують Магерів після того, як його продають брати Марковські. Трохи мені не стикувалася ця інформація, ніяк не міг її прив'язати до конкретного часу. Найбільше вибивало з колії те, що на момент, коли робилися інвентарні описи 1790-х рр., замок належав Глоговським. І Марковські в даний часовий проміжок мені аж ніяк не вписувались. Трохи інформації по темі підкинула праця Grabowiecki Słownik Biograficzny. Renata Kulik, Henryk Kulik . Там міститься декілька цікавих біограм: Наскільки я розумію, Магерів і околичні села на цьому етапі вже були поділені між різними спадкоємцями і тут треба детальніше шукати, що, коли і кому належало, та як переходило в інші руки. Перший запис про Анну Марковську, дочку Яна, яка отримала від батька в спадок "Погарисько, так звану Руду Магерівську" [трохи дивне формулювання. Можливо йдеться до приналежності до ґміни Руда Магерівська], і продала своєму швагрові, чи свояку Якубу Глоговському в 1790 р. В другому бачимо інформацію про чоловіка вищезгаданої Анни - Войцеха Добжелевського. Йдеться, що він був "Posesor dóbr Franciszka Głogowskiego". Нове для мене поняття, пояснення цього терміну таки знайшов на сторінках інтернету: Тобто, в 1791-94 рр. він був таким собі управителем в Руді. Ну і третій запис, вже про самого власника - Францішека Глоговського. В сумі, отримали нову і трохи уточнену інформацію з однієї сторони, і ряд нових питань - з іншої. Як Руда переходила від Францішека Глоговського до Семенских, поки до кінця не зрозуміло.
  8. с. Замок: замок

    Натрапив на два дуже важливі документи. Прямого відношення до самого замку не мають, але надзвичайно важливі для історії села і його витоків. Обидва документи знаходяться в Варшавському AGAD, це записи в коронних метриках Сигізмунда І Старого: 1. Дозвіл Земовіта IV, князя Белзького на осадження волохами Руди. Запис супроводжується таким текстом: 1521.11.10 Litterae Semoviti IV ducis Masoviae, datae in Belssz f. 3 post Ascensionem Domini (6 iun.) anno 1424 super locatione valachorum in villa Ruda ad preces Ioannis Magyero confirmantur. Згадується і описується цей документ в книзі Andrzej Janeczek "Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Województwo bełskie od schyłku XIV do początku XVII w.": В даному уривку тексту присутнє посилання на працю "Zbiór dokumentów małopolskich, 366". Там, ймовірно, міститься вже опрацьований і розчитаний текст цього документу. Нажаль, під руками цієї книги поки не маю. Я думаю, що даний документ є найстарішим, з нині відомих, де згадується Руда, і дату 6 червня 1424 р. можна вважати датою першої письмової згадки. 2. Документ про отримання села Руда Яном Магерою, каштеляном Белзьким. 1510.04.23 Litterae Casimiri IV regis datae in civitate Torunensi dominica ante Stanislai in antumno (26 sep.) anno 1462 super donatione villae Ruda, ad preces Ioannis Magyer, suo et fratrum suorum Sigismundi et Nicolai nomine agentis, renovantur et confirmantur. Через недостатній рівень знань латині, можу зрозуміти хіба що загальний зміст документу. А деталі, які сховалися в 3-ох сторінках тексту, є для мене поки інтригою. Сподіваюся, що найближчим часом знайду когось, хто допоможе розчитати.
  9. с. Замок: замок

    Віднайдена вище праця Ярошевського "O siedzibach neogotyckich w Polsce", відіграла дуже важливу роль, хоча сама по собі мало принесла нових матеріалів. Найважливішим було посилання на матеріали Олександра Чоловського, які зберігаються в Biblioteka Narodowa в Варшаві. Декілька днів бюрократичної метушні, і матеріали вже в мене. [Materiały do dziejów zamków czerwonoruskich zebrane przez Aleksandra Czołowskiego]. [T. 3], [Magierów-Stryj] В сумі тут є 10 листів (19 сторінок) ксеро?копій. Дуже ймовірно, що ці матеріали не є матеріалами самого Чоловського, а Юліана Захаревича (висновок такий роблю бо: 1. Основна маса фото підписана вереснем 1895 - це час, коли цей замок відвідав Юліан Захаревич. 2. Навіть рукопис є копією. Особливо цікавим є те, що в рукописі є грубо накинутий план замку. Про певний "ситуаційний план" в своєму описі замку згадував Захаревич, але він так і не був опублікований разом з текстовим описом......Захаревич і Чоловський разом входили до спілки Консерваторів, тож були близько знайомі, і, ймовіртно, тісно обмінювались матеріалами і напрацьовками. Потім треба буде порівняти почерки, вони можуть дати остаточну відповідь чиї це матеріали). Частина тут є копіями вже відомих нам фото скульптур. Але є і новинки: 1. Невелика рукописна нотатка з грубим зображенням плану замку: 2. Фото, яке фігурувало в книзі Ярошевського. Тепер в кращій якості. Скульптуру Даниловича досліджує якийсь персонаж. Може сам Захаревич 3. Дуже бракувало мені фото тильної сторони палацу. Фронтальну ми багато де зустрічали, а от тил доводилось дофантазовувати. І північно-східна вежа якось залишалася без надмірної уваги об'єктивів. А тут фото, як на замовлення: 4. Ну, і, відкриття ще однієї інтриги))) Сьома скульптура: Весь матеріал розміщений на картках з однаковою тильною стороною. Навряд чи це колись зіграє якусь роль в дослідженні, але опублікую також їх вигляд.
  10. с. Замок: замок

    Опублікований вище матеріал, змусив знову підійти до питань, як відбувалося спадкове унаслідування цих земель в 16-17 ст? Опираючись на дві відомі персони (Миколая Белжецького і його правнучку Софію Белжецьку-Глоговську) вибудував пряму лінію успадкування. В процесі, звичайно, помітив, що в Миколая Белжецького були старші діти за Яна Белжецького, які також мали потомство... Не маючи іншої інформації про їх участь в місцевому житті, просто знехтував цією гілкою. Як виявилось, дарма. Лінія Бартоломея Белжецького брала активну участь в тутешньому житті. Дуже допоміг розібратися в цій темі матеріал Paweł SYGOWSKI O CERKWI W ULICKU, JEJ KOLATORACH ORAZ O POCHODZĄCEJ Z TEJ CERKWI IKONIE ŚW. PARASKEWII MĘCZENNICY (OBECNIE W ZBIORACH MUZEUM NARODOWEGO WE LWOWIE): Як бачимо, Софія Белжецька-Глоговська отримує місцеві маєтки не в спадок, будучи дитиною, а викупляє їх в Бартоломея Белжецького молодшого (який згідно матеріалу поданому в попередньому пості, "замок в Руді з фундаменту виставив"). Той приходився їй двоюрідним братом батька. А також стає зрозумілим пробіл в частині переходу маєтків від подружжя Софії Белжецької і Станіслава Глоговського до Францішека Глоговського. Виявляється Францішек був сином Зигмунта - двоюрідного брата Станіслава.
  11. с. Замок: замок

    Декілька раз гортав сторінки, присвячені родоводу Белжецьких в праці Herbarz polski Kaspra Niesieckiego (ст. 101-102) і лише зараз побачив таку важливу інформацію. Описуючи Бартоломея Белжецького, автор пише, що він "Замок в Руді з фундаменту виставив"... Вище виставляв генеалогічні схеми, там можна зрозуміти про кого тут йдеться.
  12. Магеров: замок

    Ось цей момент, якраз, досить сумнівний. Довго я ходив довкола цієї битви, щоб хоч якось в уяві відтворити хід подій. Відбувалося все приблизно так. 11 липня 1657 року війська Дьордя (Юрія) ІІ Ракоці влаштували біля Магерова переправу через р.Біла з лівого на правий берег. Настрій в них був далеко не бойовий, оскільки бою, що наближався, вони явно не очікували, дехто взагалі вином балувався [ це все з джерел]. Військо Чарнецького їх застало зненацька і вдарило з тилу. Трансільванські війська кинулись втікали залишивши всі свої надбання. В той же час, військо Чарнецького не встояло від спокуси почати це добро розграбовувати, тим самим давши можливість військам Ракоці згрупуватися, відтиснути поляків назад і почати організований відступ. Всі подальні події перетворились на переслідування в сторону Жовкви-Куликова... і далі до Чорного Острова, де відбулася остаточна поразка. Насправді дуже мало і дуже скупими є матеріали по цій битві. Чи не найповнішу картину вимальовує щоденник ксьондза Анджея Пікарського, який був очевидцем тих подій і перебував в таборі Чарнецького.
  13. Магеров: замок

    Інвентарний опис фільварку Окопи за 1837 рік. Багато тексту, але корисної нам інформації дуже мало. Акцент зроблений на опис самого будинку (кількість дверей, замків і т.д. і т.п.), а потрібної нам інформації обмаль.
  14. Магеров: замок

    Також, цікавий напрям для подальшого просування дає карта 1935 р. Вона повідомляє нам, що місце, яке нас цікавить, не просто називоли окопами, а там був розташований фільварок. Фільварок Окопи. Якщо знову звернутися до Географічного словника королівства польського, то знаходимо достатньо стислий, але в той же час дуже цікавий опис. П.С. Важливий момент, який треба пам'ятати, бо багато кого збиває з пантелику. Не варто плутати фільварок Окопи і сусіднє село з тією ж назвою Окопи, яке в словнику подане і описане, як Руда Окопська.
  15. Магеров: замок

    Найбільш точним джерелом, яке могло б дати відповідь на питання прив'язки замку, в даний момент, є, напевно, кадастрові карти. Володимир Пшик посилався на одну із них, щоправда на ту, яка стосується безпосередньо самого Магерова. А західна межа тої карти проходить по р.Біла, і потрібна нам ділянка просто випадає з огляду. Тому довелося шукати відомості в карті сусідньої гміни - Руди Магерівської. Там фігурує ось-таке зображення: Як бачимо, місце, яке нас цікавить вміщає кілька споруд, серед яких, щось схоже на мурований палац? доволі цікавої форми. Весь комплекс споруд підписаний красномовною назвою "Окопи". Назва ніби і сама підтверджує, що ми в правильному місці) Спробував співставити цю карту з сучасними супутниковими знімками. На моє здивування, довелось трохи "побавитись" з цим. Кадастрові карти, звичайно, дуже точний документ, як для того періоду, але є невелика розбіжність з реальністю. Тому викладаю два варіанти накладання карт. В першому випадку вирівнювання проводив за місцем де р.Біла перетинається з дорогою(на півдні) і характерним трикутним ставком(на півночі). Все би нічого, але тоді починають "розбігатися" дороги. Тому виконав другий варіант, де прив'язка по перетину річки з дорогою та трикутній розвилці, яка існує і сьогодні. Але в цьому випадку став на півночу суттєво зміщається. В будь-якому випадку діапазон пошуків достатньо зрозумілий. На картах від Гугла в тому місці можна знайти об'єкт "Дуб - свідок історії". От десь біля нього це все знаходилось.
  16. с. Замок: замок

    Tadeusz Stefan Jaroszewski "O siedzibach neogotyckich w Polsce" Особливо сподобалось те, що в книзі фігурує фото раніше мною ніде не виявлене. Не дивлячись, що фото підписане, як замок перед 1939 роком, можна сміло стверджувати, що фото зроблено ще до Першої світової, оскільки скульптури ще стоять на своїх місцях. Тепер можна дати відповідь на запитання, яке мене давно мучило - Яка зі скульптур була удостоєна честі стояти в самому центрі? В центрі дитинця розміщений був Іван Данилович) Залишилося ще встановити точне місцезнаходження трьох скульптур, і, було б непогано віднайти оригінал цього фото. Враховуючи, що ця книга видана в 1981 році, можна сподіватись, що фото дожило до наших часів Трохи весело читати критику неоготичної архітектури замку) Вище бачили, що Юліану Захаревичу палац не особливо сподобався, але його враження вийшли в доволі стриманих фразах, а тут автор просто не втримався: Дякую за скани Grzegorz Cielecki
  17. с. Замок: замок

    Szydłowski Tadeusz. Ruiny Polski. Opis szkód wyrządzonych przez wojnę w dziedzinie zabytków sztuki na ziemiach Małopolski i Rusi Czerwonej На ст. 102-103 описується наш замок. А на ст. 85 матеріал про Жовківський замок і кілька нових слів про скульптури: Дякую за скан @Shimmy
  18. с. Замок: замок

    +1 в списку джерел. Через неуважність, лише зараз помітив посилання на цю працю в Афтаназі. Chwalewik, Edward Zbiory polskie : archiwa, bibljoteki, gabinety, galerje, muzea i inne zbiory pamiątek przeszłości w ojczyźnie i na obczyźnie w porządku alfabetycznym według miejscowości ułożone. T. 1
  19. с. Замок: замок

    Наступними замок, внаслідок купівлі, отримують Семенські. Купляє його в братів Марковських Вільгельм Семенський. Після нього замок отримує його син - Станіслав Вільгельм Семеський, член Галицького станового сейму. Основні маєтки Станіслава Вільгельма потім дістаються синові - Констянтину(замовнику будівництва палацу Семеських-Левицьких у Львові на вул.Пекарській), але не забув він і про єдину дочку - Амелію. Їй дістаються Магерівські володіння. В 1822 році вона одружується з графом Олександром Стадницьким і передає йому Магерів з околицями, як весільний посаг. Граф Стадницький в 1853 році помирає, так і не заливши від шлюбу з Амелією спадкоємців. Сама Амелія прожила довгий 91 рік. Оскільки прямих нащадків в неї не було, то її власність повертається до Семенських і переходить до племінника - Вільгельма Станіслава Семенського . Той якраз і проводить в першій половині 1890-х тотальну перебудову замку, надавши йому неоготичний стиль. Опісля власником був Станіслав Костка, який помер (загинув?) в Відні в 1918 році. Більшість маєтків відходить до старшого сина - Станіслава Яна, а Магерів же дістається другому синові - Янові. Той, фактично, і був останнім власником замку. В 1939 році з дружиною, і дітьми - Станіславом і Марією, покидає замок назавжди, перебирається спочатку до родини в Павлусів, потім емігрує до Лондона, де в 1963 р. помирає. Його діти, з рештою родини, емігрують в Канаду, до Монреаля, де дожили до наших років.
  20. с. Замок: замок

    Отже, поїхали далі по генеалогії власників замку. Як відбувся перехід від Станіслава Глоговського і Софії Белжецької до наступник власників - факт для мене поки не з'ясований. Очевидно пара була бездітна, тому замок дістається комусь з племінників? Станіслава, або комусь з більш далеких родичів. Щонайменше, наступним власником замку(згідно Афтаназі) стає Францішек Глоговський, який з дружиною Терезою Стадницькою також мав лише дочок. Тому маєток отримує його дочка Єлизавета, одружена з Міхалом Марковським. Той був одружений двічі і від кожного з шлюбів мав по сину - Ян від шлюбу з Глоговською, і Францішек від шлюбу з Констанцією Шепінг. Ян одружився зі своєю троюрідною сестрою по лінії матері - Маріанною з Глоговських, а Францішек з іншою троюрідною сестрою Яна - Елеонорою Стадницькою. От між цими синами і були розділені Магерівські маєтки. Обоє продають свої маєтки Семенським. Це стає першим і єдиним разом в історії замку, коли власник змінився через продаж, а не по спадковості.
  21. с. Замок: замок

    До питання про причини виникнення замку. Тут, як на мене, однією з причин виникнення послужила тодішня комунікація. Сьогодні, в 21 ст., для того, щоб дістатися зі Львова до Варшави ми обираємо шлях Львів - Жовква - Рава Руська - ...... - Варшава. Це ніби пряма, найкоротша і найлогічніша дорога. Але... Ситуація була суттєво іншою в ті часи. Жовкви ще взагалі не існувало, тому основний транзитний шлях був зміщений трохи південніше, через Магерів. Цей же факт відмічає в себе Я. Головацький: Головна "траса" на столицю. Кількість "багатого трафіку", що курсував цим шляхов можна собі уявляти. Якщо помножити це на околиці Магерова (з однієї сторони непрохідні болота, з іншої дрімучі ліси, які і сьогодні моторошно місцями виглядають), виходить ідеальна місцина для розбійників. Тому, ймовірно, для контролю цієї ділянки шляху і будується укріплення. На схожих причинах спорудження, до прикладу, часто наголошують в замку Сент-Міклош, на Закарпатті. А для наглядного розуміння, яка дорога здавалася тоді найкоротшою до Варшави, можна поглянути на карту 1772 р. Картографічні дані настільки деформовані, відносно реальності, що я б з цією картою в житті не пішов би до Варшави по шляху Жовква - Рава... Жовківський шлях тут видається фактично тупіковим. Щоправда, і Магерів, не включений до основної магістралі. Автор вважав, що оптимальним шлях - це обхід з південої сторони Розточчя. Якщо ж, все-таки обходити Розточчя з півночі, то тоді Грибовичі, Крехів, Магерів і Руда - ось місця по яких треба було прямувати на Раву.
  22. с. Замок: замок

    Також мене довго непокоїв момент, який потрапив мені в руки серед шкільних матеріалів в Руді: Довго примірявся, де його можна віднайти і таки попався мені сам текст скарги поміщиці Глоговської: Жерела до історії України-Руси / Видано під редакцією Михайла Грушевського. – Т. 4. – Львів, 1898. – ст. 256 Також тут же міститься інший аналогічний документ: Хто такий Крушинський, мені, правда, поки не відомо. А от з поміщею Глоговською все зрозуміло - це Софія Белжецька-Глоговська, на якій я закінчив попередній свій пост. Загальний зміст документів був мені відомий і до того. Сподівався витягнути трохи якихось деталей, але те, що документи на латині, зіграло свою роль. Читав їх з острахом, щоб випадково не викликати потойбічних сил Короче рівень знань з латині в мене не зайшов далі кількох крилатих фраз, а гугл-транслейт, як завжди, безпорадний) Також зацікавила персона Юрія (Georgius - лат. Jerzy - пол.) Белжецького. Вже не раз траплялася інформація, що він був взятий в полон козаками при захопленні замку. Не давала мені спокою думка, чому скаргу подавала Глоговська, а взяли в полон Белжецького?....Відповідь знову знайшлася в генеалогії. Якщо я правильно зрозумів, то найближчим в родині Белжецьких, і, схоже, єдиним Юрієм на той час, був троюрідний брат Софії. Не знаю яким вітром його сюди занесло, але виходить, що саме він керував обороною замку.
  23. с. Замок: замок

    Історію Замку, звичайно, треба розглядати паралельно з історією самого Магерова, оскільки власники, і одного, і другого об'єктів були ті ж самі... Декілька раз я пробував підходити до витоків історії цих населених пунктів. Все якось не клеїлось, і ось чому: Про заснування Магерова в словнику географічному королівства Польського написано так: Майже всі решта джерел перемавпували цю інформацію, не надто в ній розбираючись. Все би нічого, звучить правдоподібно, поки не починаєш співставляти з рештою відомої інформації, в т.ч з тим, що написано в Афтаназі: В сумі виходить така історія: "Ян Магера в 1591 році заснував Магерів, одразу в 1595 році місто отримує магдебурзьке право. Після його смерті, місто в спадок отримує його дочка - Барбара. Вона віддає маєтки, як посаг, своєму чоловікові Миколі Белжецькому, який (увага!) помер в 1577 році. Тобто, за 14 років до заснування Магерова. А в 1595 році Белжецькі вже збудували тут костел"....Сюр якийсь. Довелося копатися в генеалогії цієї сімейки. В сумі вийшла отака схема( * - так позначені приблизі роки, ? - так позначені взагалі невідомі дати): Ян Магера. Років життя цього персонажа так і не вдалося мені знайти. Проте судячи з того, що батько його народився близько 1440 року, а найстарша дочка Барбара близько 1480 - можна його народження приписати десь до 1460 років. Отже засновував Магерів він не в 1590-х, а в 1490-х. І навряд, чи він міг бути дворянином Сигізмунда ІІІ Тож, Великий географічний словник є прекрасним джерелом, але і там є ляпи....А в згаданих 1591 і 1595 роках Магерів отримує від Сигізмунда ІІІ статус міста і згадане магдебурзьке право. Про це повідомляє Історія міст і сіл СРСР [UPD. 02/11/2017 - Схоже, не один я копався в історії початків Магерова. Ость таку інформацію знайшов на одному польському сайті: Дана інформація трохи ставить під сумнів заснування Магерова самим Яном Магерою, але по хронології гарно вписується в подану мною схему. Саме Ян Белжецький був власником цих земель в 1591 р., схоже, саме завдяки йому Магерів отримує статус міста і так, він міг бути дворянином Сигізмунда ІІІ, але аж ніяк не Ян Магера] Жителі Магерова можуть відкорковувати шампанське. Їхнє містечко щойно стало на 100 років старіше Загалом Ян Магера був непоганим діячем, але з синами йому не пощастило. Мав аж чотири дочки: Барбару, Анну, Софію і Катерину. Дати його смерті, мені так і не вдалося знайти, але це, ймовірно, +- 1530 роки. Отже, якщо притримуватись думки, що Замок збудував саме, Ян Магера, тоді маємо дату відліку - перша третина 16 ст. Далі Магерівські маєтки відійшли старшій дочці - Барбарі, яка, як згадував вище, одружилась з Миколою Белжецьким. В їх руках вони перебували до 1577 року(якщо спиратися на дату, подану Афтаназі). Потім переходять до їх сина - Яна, і від того також до Яна(молодшого). Останній, щоправда, помер у віці 18 років, але встиг до того часу одружитися і побачити єдину дочку - Софію Белжецьку, яка успадкувала ці маєтки, і потім одружилась з Станіславом Глоговським. Ось така-от "Санта-Барбара" була до середини 17 ст. Пізніше, при наявності часу і наснаги, вибудую схему переходу маєтків у наступні покоління. [UPD 12/12/2017. Виявилось, що одна свідомо упущена мною деталь тепер стала актуальною. Дерево я почав малювати від Андрія Магери, вважаючи, що цього достатньо. Але тепер актуально показати його батька. Це був ще один Ян Магера, народжений близько 1400-10 рр., белзький каштелян. Саме він отримує в 1462 р. с Руда, про що йдеться в коронних метриках в одному з постів нижче]
×