Перейти к содержимому
Замки и Крепости Украины - Форум

Oleh Stasiuk

Пользователи
  • Публикации

    54
  • Зарегистрирован

  • Посещение

  • Days Won

    17

Oleh Stasiuk last won the day on 22 ноября

Oleh Stasiuk had the most liked content!

Репутация

94 Хороший

О Oleh Stasiuk

  • Звание
    Сержант

Информация

  • Город
    Львів

Посетители профиля

216 просмотров профиля
  1. с. Замок: замок

    Афтаназі в своїх текстах пише, що Семенські отримують Магерів після того, як його продають брати Марковські. Трохи мені не стикувалася ця інформація, ніяк не міг її прив'язати до конкретного часу. Найбільше вибивало з колії те, що на момент, коли робилися інвентарні описи 1790-х рр., замок належав Глоговським. І Марковські в даний часовий проміжок мені аж ніяк не вписувались. Трохи інформації по темі підкинула праця Grabowiecki Słownik Biograficzny. Renata Kulik, Henryk Kulik . Там міститься декілька цікавих біограм: Наскільки я розумію, Магерів і околичні села на цьому етапі вже були поділені між різними спадкоємцями і тут треба детальніше шукати, що, коли і кому належало, та як переходило в інші руки. Перший запис про Анну Марковську, дочку Яна, яка отримала від батька в спадок "Погарисько, так звану Руду Магерівську"[трохи дивне формулювання. Можливо йдеться до приналежності до ґміни Руда Магерівська], і продала своєму швагрові, чи свояку Якубу Глоговському в 1790 р. В другому бачимо інформацію про чоловіка вищезгаданої Анни - Войцеха Добжелевського. Йдеться, що він був "Posesor dóbr Franciszka Głogowskiego". Нове для мене поняття, пояснення цього терміну таки знайшов на сторінках інтернету: Тобто, в 1791-94 рр. він був таким собі управителем в Руді. Ну і третій запис, вже про самого власника - Францішека Глоговського. В сумі, отримали нову і трохи уточнену інформацію з однієї сторони, і ряд нових питань - з іншої. Як Руда переходила від Францішека Глоговського до Семенских, поки до кінця не зрозуміло.
  2. с. Замок: замок

    Натрапив на два дуже важливі документи. Прямого відношення до самого замку не мають, але надзвичайно важливі для історії села і його витоків. Обидва документи знаходяться в Варшавському AGAD, це записи в коронних метриках Сигізмунда І Старого: 1. Дозвіл Земовіта IV, князя Белзького на осадження волохами Руди. Запис супроводжується таким текстом: 1521.11.10 Litterae Semoviti IV ducis Masoviae, datae in Belssz f. 3 post Ascensionem Domini (6 iun.) anno 1424 super locatione valachorum in villa Ruda ad preces Ioannis Magyero confirmantur. Згадується і описується цей документ в книзі Andrzej Janeczek "Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Województwo bełskie od schyłku XIV do początku XVII w.": В даному уривку тексту присутнє посилання на працю "Zbiór dokumentów małopolskich, 366". Там, ймовірно, міститься вже опрацьований і розчитаний текст цього документу. Нажаль, під руками цієї книги поки не маю. Я думаю, що даний документ є найстарішим, з нині відомих, де згадується Руда, і дату 6 червня 1424 р. можна вважати датою першої письмової згадки. 2. Документ про отримання села Руда Яном Магерою, каштеляном Белзьким. 1510.04.23 Litterae Casimiri IV regis datae in civitate Torunensi dominica ante Stanislai in antumno (26 sep.) anno 1462 super donatione villae Ruda, ad preces Ioannis Magyer, suo et fratrum suorum Sigismundi et Nicolai nomine agentis, renovantur et confirmantur. Через недостатній рівень знань латині, можу зрозуміти хіба що загальний зміст документу. А деталі, які сховалися в 3-ох сторінках тексту, є для мене поки інтригою. Сподіваюся, що найближчим часом знайду когось, хто допоможе розчитати.
  3. с. Замок: замок

    Віднайдена вище праця Ярошевського "O siedzibach neogotyckich w Polsce", відіграла дуже важливу роль, хоча сама по собі мало принесла нових матеріалів. Найважливішим було посилання на матеріали Олександра Чоловського, які зберігаються в Biblioteka Narodowa в Варшаві. Декілька днів бюрократичної метушні, і матеріали вже в мене. [Materiały do dziejów zamków czerwonoruskich zebrane przez Aleksandra Czołowskiego]. [T. 3], [Magierów-Stryj] В сумі тут є 10 листів (19 сторінок) ксеро?копій. Дуже ймовірно, що ці матеріали не є матеріалами самого Чоловського, а Юліана Захаревича (висновок такий роблю бо: 1. Основна маса фото підписана вереснем 1895 - це час, коли цей замок відвідав Юліан Захаревич. 2. Навіть рукопис є копією. Особливо цікавим є те, що в рукописі є грубо накинутий план замку. Про певний "ситуаційний план" в своєму описі замку згадував Захаревич, але він так і не був опублікований разом з текстовим описом......Захаревич і Чоловський разом входили до спілки Консерваторів, тож були близько знайомі, і, ймовіртно, тісно обмінювались матеріалами і напрацьовками. Потім треба буде порівняти почерки, вони можуть дати остаточну відповідь чиї це матеріали). Частина тут є копіями вже відомих нам фото скульптур. Але є і новинки: 1. Невелика рукописна нотатка з грубим зображенням плану замку: 2. Фото, яке фігурувало в книзі Ярошевського. Тепер в кращій якості. Скульптуру Даниловича досліджує якийсь персонаж. Може сам Захаревич 3. Дуже бракувало мені фото тильної сторони палацу. Фронтальну ми багато де зустрічали, а от тил доводилось дофантазовувати. І північно-східна вежа якось залишалася без надмірної уваги об'єктивів. А тут фото, як на замовлення: 4. Ну, і, відкриття ще однієї інтриги))) Сьома скульптура: Весь матеріал розміщений на картках з однаковою тильною стороною. Навряд чи це колись зіграє якусь роль в дослідженні, але опублікую також їх вигляд.
  4. с. Замок: замок

    Опублікований вище матеріал, змусив знову підійти до питань, як відбувалося спадкове унаслідування цих земель в 16-17 ст? Опираючись на дві відомі персони (Миколая Белжецького і його правнучку Софію Белжецьку-Глоговську) вибудував пряму лінію успадкування. В процесі, звичайно, помітив, що в Миколая Белжецького були старші діти за Яна Белжецького, які також мали потомство... Не маючи іншої інформації про їх участь в місцевому житті, просто знехтував цією гілкою. Як виявилось, дарма. Лінія Бартоломея Белжецького брала активну участь в тутешньому житті. Дуже допоміг розібратися в цій темі матеріал Paweł SYGOWSKI O CERKWI W ULICKU, JEJ KOLATORACH ORAZ O POCHODZĄCEJ Z TEJ CERKWI IKONIE ŚW. PARASKEWII MĘCZENNICY (OBECNIE W ZBIORACH MUZEUM NARODOWEGO WE LWOWIE): Як бачимо, Софія Белжецька-Глоговська отримує місцеві маєтки не в спадок, будучи дитиною, а викупляє їх в Бартоломея Белжецького молодшого (який згідно матеріалу поданому в попередньому пості, "замок в Руді з фундаменту виставив"). Той приходився їй двоюрідним братом батька. А також стає зрозумілим пробіл в частині переходу маєтків від подружжя Софії Белжецької і Станіслава Глоговського до Францішека Глоговського. Виявляється Францішек був сином Зигмунта - двоюрідного брата Станіслава.
  5. с. Замок: замок

    Декілька раз гортав сторінки, присвячені родоводу Белжецьких в праці Herbarz polski Kaspra Niesieckiego (ст. 101-102) і лише зараз побачив таку важливу інформацію. Описуючи Бартоломея Белжецького, автор пише, що він "Замок в Руді з фундаменту виставив"... Вище виставляв генеалогічні схеми, там можна зрозуміти про кого тут йдеться.
  6. Магеров: замок

    Ось цей момент, якраз, досить сумнівний. Довго я ходив довкола цієї битви, щоб хоч якось в уяві відтворити хід подій. Відбувалося все приблизно так. 11 липня 1657 року війська Дьордя (Юрія) ІІ Ракоці влаштували біля Магерова переправу через р.Біла з лівого на правий берег. Настрій в них був далеко не бойовий, оскільки бою, що наближався, вони явно не очікували, дехто взагалі вином балувався [ це все з джерел]. Військо Чарнецького їх застало зненацька і вдарило з тилу. Трансільванські війська кинулись втікали залишивши всі свої надбання. В той же час, військо Чарнецького не встояло від спокуси почати це добро розграбовувати, тим самим давши можливість військам Ракоці згрупуватися, відтиснути поляків назад і почати організований відступ. Всі подальні події перетворились на переслідування в сторону Жовкви-Куликова... і далі до Чорного Острова, де відбулася остаточна поразка. Насправді дуже мало і дуже скупими є матеріали по цій битві. Чи не найповнішу картину вимальовує щоденник ксьондза Анджея Пікарського, який був очевидцем тих подій і перебував в таборі Чарнецького.
  7. Магеров: замок

    Інвентарний опис фільварку Окопи за 1837 рік. Багато тексту, але корисної нам інформації дуже мало. Акцент зроблений на опис самого будинку (кількість дверей, замків і т.д. і т.п.), а потрібної нам інформації обмаль.
  8. Магеров: замок

    Також, цікавий напрям для подальшого просування дає карта 1935 р. Вона повідомляє нам, що місце, яке нас цікавить, не просто називоли окопами, а там був розташований фільварок. Фільварок Окопи. Якщо знову звернутися до Географічного словника королівства польського, то знаходимо достатньо стислий, але в той же час дуже цікавий опис. П.С. Важливий момент, який треба пам'ятати, бо багато кого збиває з пантелику. Не варто плутати фільварок Окопи і сусіднє село з тією ж назвою Окопи, яке в словнику подане і описане, як Руда Окопська.
  9. Магеров: замок

    Найбільш точним джерелом, яке могло б дати відповідь на питання прив'язки замку, в даний момент, є, напевно, кадастрові карти. Володимир Пшик посилався на одну із них, щоправда на ту, яка стосується безпосередньо самого Магерова. А західна межа тої карти проходить по р.Біла, і потрібна нам ділянка просто випадає з огляду. Тому довелося шукати відомості в карті сусідньої гміни - Руди Магерівської. Там фігурує ось-таке зображення: Як бачимо, місце, яке нас цікавить вміщає кілька споруд, серед яких, щось схоже на мурований палац? доволі цікавої форми. Весь комплекс споруд підписаний красномовною назвою "Окопи". Назва ніби і сама підтверджує, що ми в правильному місці) Спробував співставити цю карту з сучасними супутниковими знімками. На моє здивування, довелось трохи "побавитись" з цим. Кадастрові карти, звичайно, дуже точний документ, як для того періоду, але є невелика розбіжність з реальністю. Тому викладаю два варіанти накладання карт. В першому випадку вирівнювання проводив за місцем де р.Біла перетинається з дорогою(на півдні) і характерним трикутним ставком(на півночі). Все би нічого, але тоді починають "розбігатися" дороги. Тому виконав другий варіант, де прив'язка по перетину річки з дорогою та трикутній розвилці, яка існує і сьогодні. Але в цьому випадку став на півночу суттєво зміщається. В будь-якому випадку діапазон пошуків достатньо зрозумілий. На картах від Гугла в тому місці можна знайти об'єкт "Дуб - свідок історії". От десь біля нього це все знаходилось.
  10. с. Замок: замок

    Tadeusz Stefan Jaroszewski "O siedzibach neogotyckich w Polsce" Особливо сподобалось те, що в книзі фігурує фото раніше мною ніде не виявлене. Не дивлячись, що фото підписане, як замок перед 1939 роком, можна сміло стверджувати, що фото зроблено ще до Першої світової, оскільки скульптури ще стоять на своїх місцях. Тепер можна дати відповідь на запитання, яке мене давно мучило - Яка зі скульптур була удостоєна честі стояти в самому центрі? В центрі дитинця розміщений був Іван Данилович) Залишилося ще встановити точне місцезнаходження трьох скульптур, і, було б непогано віднайти оригінал цього фото. Враховуючи, що ця книга видана в 1981 році, можна сподіватись, що фото дожило до наших часів Трохи весело читати критику неоготичної архітектури замку) Вище бачили, що Юліану Захаревичу палац не особливо сподобався, але його враження вийшли в доволі стриманих фразах, а тут автор просто не втримався: Дякую за скани Grzegorz Cielecki
  11. с. Замок: замок

    Szydłowski Tadeusz. Ruiny Polski. Opis szkód wyrządzonych przez wojnę w dziedzinie zabytków sztuki na ziemiach Małopolski i Rusi Czerwonej На ст. 102-103 описується наш замок. А на ст. 85 матеріал про Жовківський замок і кілька нових слів про скульптури: Дякую за скан @Shimmy
  12. с. Замок: замок

    +1 в списку джерел. Через неуважність, лише зараз помітив посилання на цю працю в Афтаназі. Chwalewik, Edward Zbiory polskie : archiwa, bibljoteki, gabinety, galerje, muzea i inne zbiory pamiątek przeszłości w ojczyźnie i na obczyźnie w porządku alfabetycznym według miejscowości ułożone. T. 1
  13. с. Замок: замок

    Наступними замок, внаслідок купівлі, отримують Семенські. Купляє його в братів Марковських Вільгельм Семенський. Після нього замок отримує його син - Станіслав Вільгельм Семеський, член Галицького станового сейму. Основні маєтки Станіслава Вільгельма потім дістаються синові - Констянтину(замовнику будівництва палацу Семеських-Левицьких у Львові на вул.Пекарській), але не забув він і про єдину дочку - Амелію. Їй дістаються Магерівські володіння. В 1822 році вона одружується з графом Олександром Стадницьким і передає йому Магерів з околицями, як весільний посаг. Граф Стадницький в 1853 році помирає, так і не заливши від шлюбу з Амелією спадкоємців. Сама Амелія прожила довгий 91 рік. Оскільки прямих нащадків в неї не було, то її власність повертається до Семенських і переходить до племінника - Вільгельма Станіслава Семенського . Той якраз і проводить в першій половині 1890-х тотальну перебудову замку, надавши йому неоготичний стиль. Опісля власником був Станіслав Костка, який помер (загинув?) в Відні в 1918 році. Більшість маєтків відходить до старшого сина - Станіслава Яна, а Магерів же дістається другому синові - Янові. Той, фактично, і був останнім власником замку. В 1939 році з дружиною, і дітьми - Станіславом і Марією, покидає замок назавжди, перебирається спочатку до родини в Павлусів, потім емігрує до Лондона, де в 1963 р. помирає. Його діти, з рештою родини, емігрують в Канаду, до Монреаля, де дожили до наших років.
  14. с. Замок: замок

    Отже, поїхали далі по генеалогії власників замку. Як відбувся перехід від Станіслава Глоговського і Софії Белжецької до наступник власників - факт для мене поки не з'ясований. Очевидно пара була бездітна, тому замок дістається комусь з племінників? Станіслава, або комусь з більш далеких родичів. Щонайменше, наступним власником замку(згідно Афтаназі) стає Францішек Глоговський, який з дружиною Терезою Стадницькою також мав лише дочок. Тому маєток отримує його дочка Єлизавета, одружена з Міхалом Марковським. Той був одружений двічі і від кожного з шлюбів мав по сину - Ян від шлюбу з Глоговською, і Францішек від шлюбу з Констанцією Шепінг. Ян одружився зі своєю троюрідною сестрою по лінії матері - Маріанною з Глоговських, а Францішек з іншою троюрідною сестрою Яна - Елеонорою Стадницькою. От між цими синами і були розділені Магерівські маєтки. Обоє продають свої маєтки Семенським. Це стає першим і єдиним разом в історії замку, коли власник змінився через продаж, а не по спадковості.
×