Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Nimrod

Пользователи
  • Публикации

    246
  • Зарегистрирован

  • Посещение

  • Дней в лидерах

    56

Все публикации пользователя Nimrod

  1. Обговорюється об'єкт: Городище - замчище в Ратному Містечко Ратне, відоме з 14 ст., утворилося при замку. *Кучинко М.М. «Археологія Волині», - Луцьк - "Видавництво обласної друкарні" -2005, 203с., нак. 2000 прим., сс.178-179. Слід додати, що хоча Ратенське замчище не віднесене археологами за типом до т.зв. "стіжкових" городищ, С.Панишко у своїй статті відносить його до укріплень типу норманських «мотт» - і – «бейлі» опосередковано запозичених волинськими феодалами із Західної Європи. Результати археологічних досліджень замчища в Ратному викладені у повідомленні Д.Демянчука та О.Златогорського. Слід зауважити, що містечко Ратне отримало «магдебургію» ще у 1440 році, тому його міські укріплення могли не лише мати місце, але з часом бути досить розвинутими. Сторінка україномовної «Вікіпедії» про Ратне також досить змістовна.
  2. Цінний там список музеїв по кожному району і різних цікавинок навколо кожного замку. Таким чином виходить область в книжечці достатньо повно представлена для туриста.
  3. Nimrod

    Корсунь-Шевченківський

    Саме так, різноманітні реконструкції укріплень Корсуня, в тому числі ранньомодерних, зкопійовані з реконструкції Чучина.
  4. Село нинішнього Варвинського району Чернігівської області з 1648 року було сотенним містечком Кропивнянського, а потім Прилуцького полку ВЗ. *) "Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина." С.Л. Лаєвський та інш., К. "Богдана", 2012, тир. 2000 прим., 276 с., с. 92. Сторінка села Журавка в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села Журавка в російськомовній "Вікіпедії". Село на Вікімапії. Ілюстрований довідник О. Бондаря "Замки та фортеці Чернігово-Сіверщини в 15 - 18 ст.", виданий О.Філюком в Києві 2015 року, згадки про укріплення Журавки не містить.
  5. В небольшой книжке, подготовленной Государственным историко-культурным заповедником г. Дубно под ред. его директора П. Смолина "Дубно, княжий мой граде. Краеведческий очерк" (2 изд. Луцк, ВОД, 2005, 52 с., укр.яз., тир. 2000 экз.) упоминается любопытный исторический объект. Цит. в оригинале (с. 42): И это всё. Ещё два фото. Действительно часовня, выглядящая довольно безвкусно из-за московских маковок-луковиц, стелла в виде стеновой колокольни, флагшток. Крест из камня, характерного для 16-18 вв. вида. Это всё что можно разглядеть. Сам на месте не был, описать ничего не могу. Вообще до того места от Пляшевой путь неблизкий... Посмотрел по карте Дубна и окрестностей из серии "Лицо города", что выпускает ДНВП "Картография". Объект действительно отмечен, как памятник архитектуры (?) за порядковым № 9 прямо на селе Плоска. "Козацький редут, 1651р. - с. Плоска". Сёла Семидубы и Плоска находятся недалеко от Дубно, южнее. Есть и упоминание в текстовом описании: "У 1651 році під час Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького навколо села Семидуби відбувся запеклий бій козаків, яких було всього близько двохсот, із польським військом. Тесані кам'яні хрести, пам'ятні знаки у формі стилізованої дзвіниці, каплиця нагадують сьогодні про цю трагічну подію. Щороку в першу неділю липня тут збираються люди, вшановуючи пам'ять загиблих героїв." Ещё одно фото практически в том же ракурсе - часовня и колокольня. Может быть, кто-то сообщит больше, чтобы стало яснее что за объект там и тогда использовали при сопротивлении бойцы Хмельницкого.
  6. Nimrod

    Великая Снетинка: редуты

    Пане Платон, почитайте попереднє обговорення теми і окрему тему про карту прикордонних укріплень (посилання на неї є вище). Питання раніше вже сформульовані, а на більшість знайдете і відповідь. Редутів лишилося дуже мало, я їх шукав на місцевості. Втім, означені все ж не єдині.
  7. Nimrod

    Бишів: замок

    З цитованої присяжної книги ми бачимо, що насправді замок мав одну проїзну башту, а інші дві проїзні башти мали міські (окольні) укріплення.
  8. Nimrod

    Бишів: замок

    Обговорюються об'єкти: городище-замок, міські укріплення в Бишові Бишів, вперше згаданий у наявних документах як поселення у 1509 році, був тривалий час приватновласницьким містечком, в якому на старому городищі його власниками Харлинськими був побудований замок. При цьому з 1581 року Бишів отримав "магдебургію", а з 1648 по 1665 р.р. був сотенним містечком Білоцерківського полку Війська Запорізького. Стаття про Бишів в україномовній "Вікіпедії" може дати початкове уявлення про сучасне село та його історію. Стаття про Бишів у "Словнику географічному Королівства Польського": SG. - т.1. - Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, Druk "Wieku", 1880.- ss. 515-517: Krz. J. "Byszów". У 1- му за 2014 р. номері журналу "Краєзнавство" опубліковано дві змістовні статті з історії Бишова, що добре пояснюють подробиці його існування у 16 - 18 ст.ст. Стаття Є. Букета докладно й цікаво розповідає про всі перипетії ранньомодерної історії Бишева. Звичайно інформації про укріплення містечка подається мало, проте очевидно про них взагалі мало відомо. Але сама по собі розповідь надзвичайно колоритна - із нападами, пожежами, розбоями, боями і бійками, тяжбами власників і дуже добре передає особливості існування укріплених поселень Київщини того часу. *) Згаданий номер журналу, с. 52-57. Стаття Н.Білоус з доданням текстів документів розповідає про утворення самоврядування Бишева, його власників, їх відносини з громадою містечка та сусідніми землевласниками, цікава також деякими узагальненнями особливостей епохи. *) Згаданий номер журналу, с.с. 58-63.
  9. Обговорюється цей об'єкт: Зимнівське городище Городище відноситься до празько-корчацької археологічної культури (сер 5 - 7 ст.), періоду початку середньовіччя, та вважається адміністративним укріпленим центром ранньо-слов'янського племінного союзу дулібів. Розташоване городище мисового типу поряд з с. Зимне та широковідомим Зимнівським Святогірським Успенським укріпленим монастирем. *З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - с.337. Городище є рідким випадком укріплених поселень празько-корчацької археологічної культури. В Володимир-Волинському історичному музею є макет обговорюваного укріплення, який навіть показано на заставці сайту музею: Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.
  10. Гадяцький район. Городище Роменської археологічної культури раннього середньовіччя. *) Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог - справочник" К. "Наукова думка", 1987, 736 сс., тир. 13 500 екз., с. 403 Сторінка села в україномовній "Вікіпедії". Є згадка про городище. Сторінка села в російськомовній "Вікіпедії". Є згадка про городище. Село на Вікімапії.
  11. Гадяцький район. Городище античного часу, площею 4 + 1 га, що досліджувалося протягом 2-ї половини 20-го ст. За сучасним статусом об'єкт культурної спадщини національного значення. *) "Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог - справочник" К. "Наукова думка", 1987, 736 сс., тир. 13 500 екз., с. 402 Сторінка села в україномовній "Вікіпедії". Є згадка про городище. Окрема сторінка городища в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села в російськомовній "Вікіпедії". Городище на Вікімапії.
  12. Білопільський район. Городище біля села, являє собою залишки невеликої ранньомодерної фортечки. *) Звід пам'яток історії та культури України. Сумська область (Матеріали до багатотомного «Зводу пам'яток історії та культури України»), Київ - 2017, сс. 271-272 Ілюстрований довідник Є.М. Осадчого та О.В. Короті "Замки та фортеці Сумщини 17 - 18 ст.", виданий О.Філюком в Києві 2015 року на сс. 87 - 88 містить певні додаткові дані про вказане укріплення, зокрема визначаючи його як прикордонний острог Московської держави 17 ст. Сторінка села в україномовній "Вікіпедії". Згадки про городище в даний час немає. Сторінка села в російськомовній "Вікіпедії". Село на Вікімапії.
  13. Обговорюється об'єкт: Городище і замок в Макарові Хоча час виникнення Макарова як окремого поселення тепер невідомий, ясно, що в Литовський період він називався Воронине, відносився до Київського воєводства і належав Івашенцевичам. Макаровим його назвали на честь Макара Івашенцевича, який поселився у ньому на початку 16 ст. та почав перетворювати населений пункт у містечко. Згодом, ймовірно, онук Макара Микола збудував у ньому невеличкий замок на березі річки Здвиж. Та гілка Івашенцевичів, що походила від Макара Івашенцевича та проживала в Макарові, стала зватися Макаревичами. Замок був укріплений валами з частоколом, та ровами, мав кілька воріт з містками через рови. В парадному, але малоінформативному путівнику «Київщина туристична» (К. «Світ успіху» 2009. - 464 с., нак. 5000 прим.) на с. 284 згадується: Після вигасання роду Макаревичів Макарів деякий час належав Марії Радзівіл, а пізніше був викуплений нащадками Макаревичів за жіночою лінією Любомирськими. Не пізніше червня 1648 року Макарів був зайнятий загонами Б.Хмельницького, в ньому була створена Макарівська сотня Київського полку Війська Запорізького і він таким чином став сотенним містечком. В 1665 році Макарів опинився серед поселень, охоплених повстанням Данила Васильовича (Децика). В 1671 році Макарів був зайнятий річпосполитським загоном полк. Івана Пиво-Запольського та повернутий власникам. В 1704 році Макарів був тимчасово зайнятий загонами Семена Палія. З другої половини 18 ст. Макаровим володів Каетан Росцишевський, а після його смерті, як спадкоємець - Мілевський. В 1768 році під час Коліївщини в Макарів увірвалася ватага Івана Бондаренка, але там же він був захоплений військовим загоном, висланим із Чорнобиля. *Вказана «Київщина туристична», с. 286 Після включення території Київського воєводства в склад Россійської Імперії, з 1804 р. Макарів став волосним містечком Київського повіту. На жаль більш змістовної інформації щодо замку та його розвитку поки не маю, районний історико-краєзнавчий музей один з таких, що вічно закриті. Замчище, як місцевий топонім та пам’ятка археології непогано збереглося на даний час, його територія зайнята місцевим парком, поряд із заходу розташований стадіон. Замчище оглядалося мною двічі. З півдня до нього прилягає став на річці Здвиж. Спостерігається яскраво виражений круглий у плані зрізаний конус, який складав основу центральних укріплень, та який дуже нагадує горб – «мотт» норманських замків. Діаметр верхньої площадки близько 80 м. Конус півколом (крім південної сторони, зверненої до ставу), досі оточує рів, який зберігся на значну глибину, так що на горб без зусиль досі можна потрапити лише по мосту. Ширина рову в верхній частині близько 15 м. На горбі на верхній площадці по колу розташовані одноповерхові адміністративні будівлі, включаючи приміщення загаданого музею, середина вільна від забудови. В цілому на мій погляд існуюча конфігурація замчища дещо нагадує існуючу конфігурацію замчища Острогу. Щодо можливих укріплень містечка за межами замку жодних відомостей не маю.
  14. Обговорюється цей об'єкт: укріплення містечка Орлик Поселення на березі Дніпра, відоме з 17 сторіччя, рано отримало власні укріплення. *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., сс. 625-626. В 1790 р. у містечку була зведена дерев'яна Успенська, а в 1801 р. мурована Миколаївська церкви. Сторінка села Орлик в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села Орлик в російськомовній "Вікіпедії". Історія села на офіційному сайті села. Є також деякі подробиці щодо Орлицьких укріплень: *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., с. 626.
  15. Nimrod

    Козацьке - Веселе: Вежа Вітовта

    *) Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної краєзнавчої конференції «Минуле і сучасність: Херсонщина. Таврія. Каховка» (16 – 17 вересня 2016 р.) / Упоряд. М. В. Гончар. - Каховка - Херсон: Гілея, 2016. – 200 с. // Неділько А. Г. "Витовтова митниця – пам’ятка початку XV століття: проблеми локалізації та сучасного стану" сс. 98-101 От така вийшла публікація.
  16. Обговорюється цей об'єкт: городище поблизу міста Корець Виявляється одним із нез'ясованих питань історії Корця та його історичних укріплень є місце розташування городця Корчеськ, згаданого в звідному літопису Іпатієвського списку вперше за 1150р. Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.119. Звичайно першим припущенням щодо ймовірного місценаходження обговорюваного городища є місце розташування замку Корецьких, залишки якого вціліли досьогодні. Проте, щонайменше до матеріального підтвердження розкопками, це буде всього лише гіпотеза. Замок могли збудувати зовсім на новому місці. На сайті Руїна.Ру очевидно за матеріалами А.Кузи згадується про ймовірне городище Корчеська, розташоване проте не в самому Корці, а лише поблизу нього: Прошу висловлювати припущення та версії по темі.
  17. В книзі О. Гаврилюка «Таємниці минулого козацької Лисянки» (К.- ПП Сергійчук М.І., - 2012, 307 с., нак. 1500 прим.) подана історія відомого містечка - козацького центру на території сучасної Черкащини. Про Лисянку безпосередньо, в контексті опису укріплених пунктів України, треба говорити окремо, а поки що звернув на себе увагу перелік населених пунктів Черкащини, які за часів Речі Посполитої встигли отримати Магдебургське самоврядне право. Крім того цікава точка зору О.М. Гаврилюка, який сам є висококваліфікованим правником, суддею господарської системи судочинства, на місце магдебургій в тогочасній правовій системі й укріпленні поселень, що їх отримали. Отже, с. 26 згаданої книги: Без сумніву, цей перелік треба враховувати при описі укріплених поселень, які знаходились на території сучасної Черкаської області. Щодо можливого питання про укріплення поселень, які отримали магдебургію в другій половині 18 ст., то гадаю, що вже до отримання це були значні та важливі поселення, які могли мати власні укріплення раніше. Яскравий приклад в цьому відношенні становлять Черкаси. І хоча на той час загроза нападів татар суттєво зменшилась, залишалася загроза конфліктів між РіччюПосполитою та Россійською Імперією, а також внутрішніх заворушень на зразок Коліївщини. Це залишало потребу в існуванні фортифікацій у згаданих поселеннях.
  18. Обговорюється цей об'єкт: фортеця поблизу села Станиця і містечка Меджибіж Невелика ранньомодерна фортеця регулярного планування під Межибожем обросла великою кількістю легенд та вигадок. Саме в цьому місці, як вважається, розташував свій укріплений табір Георгій Другий Ракоці, в ході походу в якості союзника Хмельницького по Речі Посполітій. Типова згадка про цю фортецю виглядає так: (З Летичівського інтернет-ресурсу) Така ось місцева міфологія. Більш достовірну інформацію можемо бачити у статті Б.Моці та Ю.Толкачова про укріплення Меджибожа: Втім, методично проведені розкопки фортеці показали, що її історія почалася раніше походу Ракоці: (З Летичівського інтернет-ресурсу) Опис досліджень залишків укріплень з ознаками новітньої для 16 ст. тенальної фортифікаційної системи міститься в статті, опублікованій в збірці наукових статей "НОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ В УКРАЇНІ Випуск 11" 2002 року: При дослідженні залишків фортеці використовувалась аерофотозйомка, про що можна прочитати в окремій статті І. Ігнат’єва та О.Погорільця.
  19. Село нинішнього Великобагачанського району Полтавської області з 1660 року було сотенним містечком Миргородського полку ВЗ. В цій якості мало отримати укріплення, про які на даний час інформації немає. *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., с. 61. Сторінка села Білоцерківка в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села "Белоцерковка" в російськомовній "Вікіпедії". Село на Вікімапії.
  20. Містечко нинішнього Кобеляцького району Полтавської області вже в 17 столітті в якості приватного поселення отримало укріплення, а пізніше деякий час було сотенним містечком Полтавського полку ВЗ. *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., сс. 57 - 59. Сторінка містечка Білики в україномовній "Вікіпедії". (Тут зазначається, що Білики у 18 столітті певний час були сотенним містечком Полтавського полку, мало цехи, а у 1709 році його певний час займали запорожці та шведи.). Сторінка посьолка "Белики" в російськомовній "Вікіпедії". Містечко на Вікімапії.
  21. Це те саме, що росіяни раніше робити збиралися? Між іншим: Твердження явно неправдиве, оскільки лише в Криму є три парки мініатюр: в Алушті, в Євпаторії, та в Бахчисараї.
  22. Село нинішнього Лохвицького району Полтавської області відоме з 17 століття. Поряд із селом розташоване городище, що ймовірно, входило до Посульської укріпленої лінії середньовічної Русі. *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., сс. 47, 48. Сторінка села Безсали в україномовній "Вікіпедії". (Тут зазначається, що городище було позначене на карті ще Бопланом). Сторінка села Безсалы в російськомовній "Вікіпедії". Село на Вікімапії. На сайті Руина.Ру городище поряд із селом Безсали віднесено територіально чомусь до басейну ріки Ворскли:
  23. Поселення нинішнього Великобагачанського району Полтавської області виникло на місці античного городища (скіфського періоду) і досить швидко стало містечком, центром козацької сотні. Вали городища ймовірно і були використані для побудови захисної огорожі містечка. *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., с. 44. Сторінка села Балаклія в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села "Балаклея" в російськомовній "Вікіпедії". Село на Вікімапії. Назва поселення явно тюркського походження. За версією "Вікіпедії", перехід поселення до складу Білоцерківської сотні відбувся не у кінці 18го, а у другій половині 17го століття.
  24. Обговорюється цей об'єкт: Фортеця поблизу містечка Овідіополь У 18 ст. на лівому березі Дністровського лиману існувало невелике неукріплене турецьке містечко Аджидер: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 10-11. Після руйнування Аджидеру, з 1792р. росіяни почали будувати на його місці фортецю, яка мала входити до так званої Дністровської укріпленої лінії: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., с.104. Російська фортеця втратила своє значення вже через десять років після будівництва, хоча формально проіснувала до 1848 року, так і не дочекавшись застосування у Східній, або Кримській війні: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 11-12. Додатково інформація про сучасне містечко Овідіополь, що розбудовувалося біля фортеці: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 228-230. Довідкове видання "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник" доступне в електронній версії. Наводяться карти і плани.
  25. Обговорюється цей об'єкт: Античне місто Ніконій поблизу села Роксолани Спочатку інформація про село: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 317-318. Інформація про попередника сучасного села - село Бузиновате: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 39-40. Коротка інформація про античне місто (і сучасне городище): *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 220-221 Довідкове видання "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник" доступне в електронній версії. Наводяться карти і плани.
×