Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Таблица лидеров


Популярные публикации

Отображаются публикации с наибольшей репутацией начиная с 29.10.2010 в Сообщения

  1. 4 балла
    Обговорюється цей об'єкт: Замок в селі Замок Село Замок розташовується в Жовківському районі на відстані 8 км на південний схід від Рави-Руської і 7 км на північний захід від Магерова. Відстань до райцентру по прямій становить 25 км. Розташування села Замок на карті відносно Рави-Руської, Магерова і Жовкви: Вже сама назва села говорить, що тут колись мав би бути замок. Для початку подивимось що про село говорить "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (т. XIV, с. 368-369): Переклад: Поки що жодної згадки про існування замку. В книзі Ореста Мацюка "Замки і фортеці Західної України" дане укріплення теж не згадується. Тому перейдемо до інших джерел. Ось що пише про Замок Володимир Пшик в книзі Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII — XVIII ст. (с.75): А тепер звернемось до "Історії міст і сіл УРСР" (т.14, с.534): З наведених джерел наразі відомо, що замок було зведено у ХVII столітті і він зазнав суттєвих руйнувань у 1648 році. Проте невідомі ані його тип і планування, ані матеріал з якого він був зведений, а також чи були спроби його відбудувати після 1648 року. Хоча Володимир Пшик пише, що місце розташування замку неідентифіковане, проте можна спробувати його відшукати. Для цього скористаємось картою Ф. фон Міга (1779-1782 рр.): Жива карта Перше що кидається в очі є те, що село на карті позначено як Руда (Ruda). Проте жодне з вище наведених джерел про таку назву відомостей не надає, тож достеменно невідомо коли саме село було перейменовано. Можна лише стверджувати, що це відбулось не пізніше 1869 року, бо на австрійській військовій карті 1869-1887 рр. село вже позначено як Замок, а на австрійській військовій карті 1806-1869 рр. як Замок взагалі позначено сусіднє село Думичі, в той час як села Замок і Монастирок позначені спільною назвою Руда Монастирок (Ruda Monasterek). Можливо колись десь в джерелах спливе замок в селі з назвою Руда і його вдасться прив'язати до даного села. Хоча з популярністю назви Руда це буде не так вже і просто. Тепер глянемо як виглядав замок на карті фон Міга. Видно, що він був прямокутним в плані з чотирма баштами (чи бастіонами?) по кутах, а також двома баштами (надбрамні?) у північній і південній куртині. Цікавою за формою є споруда, що розташовується нижче від південно-західного кута замку. Можливо це був якийсь більш пізніший панський маєток, принаймі інших припущень в мене поки що нема. Також на карті 1869-1887 рр. в потрібному місці є позначка Schl. Цікаво, чи це так позначили залишки замку чи може панський палац (якщо такий там був)? А тепер прийшла черга співставити місце розташування замку на карті фон Міга з супутниковими знимками. Для цього позначимо деякі об'єкти на карті фон Міга, а потім покажемо їх на супутникових знимках від Google і Yandex. Міткою "1" позначимо замок, а "2", "3" і "4" - ставки поруч з замком. Карта фон Міга: Карта від Google: Жива карта Карта від Yandex: Жива карта Як бачимо, сьогодні в потрібному місці розташовуються колгоспні будівлі, тому можна припустити, що від замку мало що залишилось. Можливо хіба що частково збереглись вали і рови, але для того щоб їх виявити треба побувати безпосередньо на місці.
  2. 4 балла
    Форт Сангалло в г. Неттуно (Forte Sangallo), Италия Это один из ранних, хорошо сохранившихся и наиболее примечательных образцов бастионной фортификации не только в Италии, но и в мире. Источник Форт построен за неполных 3 года, в 1501-1503 гг., по указу Чезаре Борджиа, который укреплял границы Папской области, управляемой на тот момент управлял его отцом, папой Александром VI (Родриго Борджиа). Тот самый Чезаре, который захватил замок Форли, описанный выше, в случае с Неттуно предстаёт перед нами уже в качестве созидателя, а не разрушителя. Форт век назад: Проект укрепления был разработан Джулиано да Сангалло, но строительством руководил его брат Антонио да Сангалло Старший. Собственно, в честь создателей укрепление и нарекли "Фортом Сангалло". Оба упомянутых архитектора были одними из первых, кто переключились с башен на бастионы. В последующие века укрепление лишь в незначительной степени перестраивалось и модернизировалась, благодаря чему до наших дней дожил практически в первоначальном виде один из уникальных форпостов начала 16 века. Это небольшое укрепление, входило в систему береговой обороны, куда также были включены множество отдельных башен, несколько крепостей и фортов, разбросанных по морскому побережью. Форпост Сангалло должен был защитить от набегов пиратов и возможных атак турок город Неттуно. Форт представлял собой квадрат размерами всего ок. 45х45 м., его углы усилены небольшими бастионами, причём уже довольно сложной конструкции - с небольшими орильонами и двумя ярусами казематов на фланках. Высота куртин/бастионов колеблется в пределах 18-25 м., толщина достигает 5 м. С трёх сторон форт окружили широким рвом, с четвёртой его прикрывало море. План форта: Ядром укрепления была массивная прямоугольная в плане башня размером ориентировочно 18х20 м. Это одновременно и башня, и ренессансный дом-дворец. Пока не смог выяснить, была ли она построена до начала 16 века (к примеру, как одна из башен береговой обороны) или же её возвели одновременно с фортом. Источники: 1, 2 Особенно сильно сходство с Тернопольским замком ощущается при взгляде на форт со стороны моря/набережной, когда в кадре оказывается вода. Форт и сам по себе примечателен, но его расположение на побережье усиливает родство с замком в Тернополе, построенном на берегу озера. Источники: 1 (?), 2, 3, 4, 5 Кстати, обратите внимание на интересную деталь - близость к воде дала возможность обустроить со стороны моря небольшие ворота, втиснувшиеся между главной башней и одним из угловых укреплений. Отсюда можно провести параллель с замком в Тернополе, в инвентарях которого упоминается загадочная "Furta cala od stawu" (1672 г.), т.е. воротца/калитка со стороны озера. Мы не знаем, как эта деталь выглядела в случае с Тернопольским замком, но можем посмотреть, как она выглядела у форта в Неттуно (вид снаружи и со стороны внутреннего двора): Источники: 1, 2 Ещё одна загадочная деталь Тернопольского замка - это его ворота. Декоративная версия "египетских" ворот 19 века построена на участке, где ранее находились старые замковые ворота. И вот не совсем понятно, почему участок ворот так сильно смещён в сторону относительно центральной оси фасада дворца? Источники: 1, 2 Так вот форт в Неттуно как раз демонстрирует возможную причину этого смещения. Дело в том, что во 2-ой половине 15 - 1-ой половине 16 вв. был довольно популярен приём, когда ворота смещали к одной из башен/бастиону (как раз в нужную нам сторону). Зачем это делали и в каких укреплениях использовался подобный приём я расскажу как-нибудь в другой раз в отдельной теме, пока же можете оценить, как это было реализовано в случае с Неттуно (1, 2): Источники: 1, 2 Кстати, в Италии 15-16 вв. доступы к подобным мостам нередко прикрывались вспомогательными укреплениями (барбаканами/равелинами) разных форм и размеров, и буду не удивлён, если какое-то передовое укрепление существовало и в случае с Тернопольским замком. Также интересно, что форт в Неттуно хоть и зачисляется иногда в категорию городских цитаделей, но в то же время он был достаточно обособлен и изолирован от городка, окружённого собственной линией обороны. Что-то похожее, вероятно, было и в Тернополе, где замок на первом строительном этапе, вероятно, не очень прочно был связан с системой городских укреплений. Меня особенно интригует то, что Ян Амор Тарновский, создатель Тернопольского замка, вполне мог видеть форт в Неттуно своими глазами. Известно, что он немало путешествовал, а в 1518 г. отправился в Святую Землю, и в рамках этой поездки побывал в Риме, где был принят папой Львом X. И он вряд ли мог не заметить потрясающий Замок св. Ангела, который в конце 15 - начале 16 вв. был сильно перестроен и модернизирован по проекту уже упомянутого Антонио да Сангалло Старшего. И если бы Ян Тарновский заинтересовался бы другими укреплениями этого мастера (что не удивительно, учитывая его любознательность и дальнейшую приверженность идеям ренессансных укреплений), то всего в каких-то 50 км южнее Рима он мог посмотреть на Форт Сангалло. Отсюда уже открывается целое море всевозможных вариантов, начиная с того, что при желании Тарновский мог даже напрямую встретиться с Антонио да Сангалло Старшим и заканчивая тем, что папа Лев X мог поделиться со своим союзником в борьбе против турок кое-какими наработками в области модерновой фортификации. Конечно, скопировать Замок св. Ангела было тяжеловато, но такой вот небольшой форт - вполне под силу. Замчище в Тернополе и форт в Неттуно в одном масштабе: Источники: 1, 2 Если же допустить вероятность, что Тарновский вдохновлялся каким-то подобным укреплением или даже конкретно этим, то можно, глядя на форт, представить, как мог в таком случае выглядеть Тернопольский замок, хотя бы на стадии проекта. В любом случае, тема европейских вояжей Тарновского (и особенно итальянские отрезки маршрутов) заслуживает самого пристального внимания, т.к. она может дать ответ на вопрос, что он мог видеть, и чем вдохновляться. Конечно, сходство сложно назвать стопроцентным, и помимо общих деталей хватает и различий, однако некая сумма общих черт между укреплениями Тернополя и Неттуно показалась мне достаточно весомой, чтобы выкатить вам на оценку этот возможный аналог. Источники: https://en.wikipedia.org/wiki/Forte_Sangallo http://www.comune.nettuno.roma.it/pagina678_forte-sangallo.html http://www.nettunocitta.it/monumenti/forte sangallo/forte sangallo 03.htm https://wsimag.com/it/architettura-e-design/15724-forte-san-gallo-a-nettuno http://www.icastelli.org/evoluzione/fronte_bastionato/protobast/protobast.htm
  3. 4 балла
    Подходя к вопросу поиска аналогов с разных сторон, то и дело приходишь к одному и тому же выводу - не исключено, что зарождение облика Тернопольского замка может быть очень плотно связано с Италией. Именно там на рубеже 15-16 вв. произошла революция в фортификации, в ходе которой на смену классическим высоким тонкостенным башням пришли приземистые артиллерийские башни (торрионы или рондели) и, конечно же, ранние бастионы. В 1-ой половине 16 века Италия активно экспортировала в разные страны если не военных инженеров (работавших с новыми формами фортификации), то хотя бы проекты или идеи/концепции новых укреплений. Ян Тарновский, основатель Тернопольского замка, был одним из тех, кто проникся итальянскими реформами и стал одним из первых строить укрепления нового типа на землях Речи Посполитой. Очевидно, ренессансная природа Тернопольского замка была довольно ярко выражена, о чём свидетельствуют запись в дневнике Ульриха фон Вердума (27 ноября 1671 г.), где путешественник отметил, что застройка замка выполнена "итальянским способом". Упомянутая выше вежа в Пётркуве интересна (и у неё тоже прослеживаются итальянские корни), но она представляет собой обособленное укрепление, а интересно было бы найти замок с четырёхугольной главной башней, включённой в линию укреплений. Ещё во время первых знакомств с гипотезой о существовании внутри дворца Тернопольского замка некого донжона я был озадачен, т.к. был уверен, что к середине 16 века главные башни уже не использовались, тем более у новых укреплений. Однако более детальное знакомство с итальянскими образцами быстро дало понять, что главные башни (итальянцы их называют Мастио или Мачио) как бы по инерции строили у модерновых укреплений и в первой половине 16 века. При этом такие башни уже не гнали в высоту, они были очень массивными и не особо сильно возвышались над куртинами, но всё же это были явно выраженные доминанты. Взяв за основу гипотезу о существовании главной башни у Тернопольского замка и вероятность того, что у него была более-менее регулярная форма плана, я профильтровал пласт итальянских укреплений, и хочу показать несколько интересных объектов. Замок-цитадель в г. Форли (Rocca di Ravaldino Forli), Италия. Этот замок привлёк внимание главной башней, возвышающейся над регулярным квадратным в плане ядром замка. В целом замок в Форли имел довольно размашистую систему укреплений, включающую несколько укреплённых дворов и ряд внешних вспомогательных укреплений, но в этой теме остановлю внимание только на его ядре, показанном на фото ниже. Укрепления замка существовали с 13 века, но ядро в его нынешнем виде построили ориентировочно в 1470-х - 1480-х гг., когда замок приспосабливали к войнам с участием артиллерии. Автором проекта реконструкции был Джорджо Фиорентино, знаковый военный инженер того времени, построивший ряд укреплений для рода Сфорца (а в конце 15 века Форли находился под контролем Катерины Сфорца). Мастио, очевидно, остался в наследство от одного из первых строительных этапов. Когда во 2-ой половине 15 века проводилась модернизация замка главная башня пережила тотальное разрушение старых укреплений и была перестроена и включена в проект новой твердыни. Мастио Форли не похожа на главную башню Тернопольского замка, но тут важна не сама башня, а её расположение в структуре других укреплений. В декабре 1499 г. замок в Форли был осаждён войсками Чезаре Борджиа (сын папы Александра VI), и был захвачен 12 января 1500 г. После захвата укрепление быстро потеряло своё значение, в дальнейшем серьёзно не перестраивалось, но и не сильно разрушалось, потому это очень примечательный образец фортификации, в основном сформировавшийся в конце 15 века. Может показаться странным, что я сравниваю замок конца 15 века с более современным укреплением 1540-х гг., однако ближе к концу 15 в. в Италии приобрели особую популярность симметричный "артиллерийские" замки, и этот тренд сохранял популярность и в 16 веке, только чем ближе к середине 16 века, тем чаще на месте круглых в плане ронделей стоили бастионы и от мастио, конечно же, в итоге отказались. Потому в Форли не то чтобы прямой аналог, а скорее аналог той идеи планировки, которая могла лежать в основе замка в Тернополе. Замчище в Тернополе и Замок в Форли в одном масштабе: Источники: 1, 2 Замок до и после реставрации: Один из классических видов на замок, над которым доминирует массивная главная башня: Источник Вид на мастио со стен и с внутреннего двора замка: Источники: 1, 2, 3 ... и снаружи: Источник Мастио в разрезе (на схеме не показан подвальный ярус): Источник Взгляд с высоты от Bing: 3D-вариант от Google Map: Источники: https://it.wikipedia.org/wiki/Rocca_di_Ravaldino http://www.comune.forli.fc.it/storiaeconomicaforli/cdstoria/matteucci/r_forli.htm
  4. 4 балла
    Хочу поділитись ще однією версією. В пошуках інформації прошу відштовхуватись від самої назви Labentowela. В Вікі про с. Жуків Бережанськй р-н. є наступне - "Перша писемна згадка — 1420. Тоді Жуків от­римав маґдебурзьке право, власником населеного пункту був Я. Лабонта з Жукова." - називати містечка по назві власника є звичним того часу, з чого можна зробити висновок що Labentowela - це с. Жуків, або інше містечко власником якого був Я. Лабонта. Якби знайти ще відомості про нього можливо можна підтвердити чи спростувати дану інформацію...
  5. 4 балла
    Можливо, це буде трішки не по темі, але тут є частка цікавинки. Так як я по професії художник і в першу чергу розглядаю плани з художнього боку, мені захотілось створити подібний план із застосуванням методів складання аналогічним плану К.Томашевича без застосування сучасних фото відео і інтернет технологій. Відмінність була тільки в тому, що замість гравюри було виконано графічний малюнок (туш, перо), розміром 60х80. Дізнавшись, що К.Томашевич зобразив місто майже по пам"яті, я так само робив численні замальовки споруд, вивчав карти вулиць і, коли назбиралось достатньо матеріалу, приступив до роботи. Результати вийшли цікавими. Намагався бути точним аж до типів ліхтарів на вулицях, але, як виявилось, без спрощень я обійтися все ж таки не зміг. У пам"яті тримались тільки значимі споруди сакрального і оборонного характеру. Проблема виникла у цивільній архітектурі. Якщо навчальні заклади, магістрати та ін. ще можна зобразити достовірно - то у звичайних будинках запам"ятались тільки яскраво виражені. Інші ж довелось підігнавати під шаблони, так як майже неможливо обійти абсолютно всі будинки, замалювати їх і потім в цьому не заплутатись. Тим більше, що багато людей або неохоче, або взагалі не підпускають до своєї власності навіть художників. І от таким вийшов результат року праці станом на 2007 рік.
  6. 4 балла
    Оскільки модель ми робили разом із Vartom, то можу відповісти на поставлені запитання. 1. Модель чорнова. Уточнення мають бути внесені після отримання результатів експедиції. І випереджаючи події скажу, що вона на 40 відсотків зазнає змін, оскільки з’ясувалися нові деталі. 2. Бійниця, як і сандрики справа від арки воріт обміряні, мають бути зроблені масштабовані креслення. На моделі дотримано розмірів заданих на кресленні фасаду УЗПР, а вони виявилися дещо хибними. Будемо вносити корективи. 3. Двохярусну систему оборони мав тільки один 2-й бастіон. На його ескарпах знайдено сліди пілонів-контрфорсів, що утримували дерев’яну галерею. Решту три бастіони мали тільки верхній бій з галереєю. Сліди бланків залишилися на іконографічних світлинах і малюнках кінця 19 ст. (правда тільки західного фасаду). Але оскільки замок без бійниць не міг використовуватися за призначенням, то припускаємо, що мав галереї з бланками. 4. Великої кількості бійниць справді не було. Єдиним джерелом, що може пролити світло на цю проблему – малюнки та світлини замку, які обіцяють привезти поляки. Із привезених кількох світлин можна робити висновок, що дійсно бланків було набагато менше. 5. Закритих казематів у Чернелицькому замку виявлено на даний час три – під частиною вежі і два під прибрамним корпусом. У всіх побували – мають по одній бійниці, парусні склепіння. Під вежею поки що мені не зрозуміло – бійниця чи вікно. 6. Яким був рельєф внутрішнього двору замку спрогнозувати важко. Бугрів як на сучасному рельєфі однозначно не було. Найвірогідніше, що майданчик був піднятий на кілька метрів над поземом, але рівний. Перший і четвертий бастіони по висоті були на дві третини засипані землею, другий і третій наполовину. 7. Чи існувала будівля з північної сторони (прибрамний корпус)? Питання спірне. Думки членів експедиції розійшлися. Дірки від опорних балок, отвір каміну, дверний отвір – говорять за те, що він був. Однак відсутність бічних зв’язок стін говорять про протилежне. Вердикт такий: якщо корпус і був – то дерев’яний. Остаточно питання могли б розв’язати археологічні розкопки. 8. Г-подібний палац подано за одним із обмірних креслень 1953 р. Тоді ще стіни палацу тільки розбиралися, тому до них більше довіри, ніж до креслень 1993 р., коли палацу вже не було в помині. 9. Перспективи для реалізації проведення першочергових протиаварійних робіт, або ж консервації чи навіть реконструкції є, правда вони впираються в невеличку таку проблемочку – відсутність коштів. 10. На місці "рельєфність" двору майже не відчувається, однак топозйомка була проведена фахово у 1993 р. і довіряти їй нема змісту. Коли прискіпливо придивлятися до кожного укріплення то дійсно відчувається перепад висотних рівнів. 11. Віднайдено місце криниці на замковому подвір’ї. За свідченням старожилів діаметр мала 2 м, глибину 20-25 м. 12. Мансардні «шляпи» на прибрамних корпусах дійсно дивляться дещо неприйнятними. Але їх спроектовано за існуючими в південному фасаді брами балочними отворами, тож тут палка в двох кінцях.
  7. 3 балла
    Історію Замку, звичайно, треба розглядати паралельно з історією самого Магерова, оскільки власники, і одного, і другого об'єктів були ті ж самі... Декілька раз я пробував підходити до витоків історії цих населених пунктів. Все якось не клеїлось, і ось чому: Про заснування Магерова в словнику географічному королівства Польського написано так: Майже всі решта джерел перемавпували цю інформацію, не надто в ній розбираючись. Все би нічого, звучить правдоподібно, поки не починаєш співставляти з рештою відомої інформації, в т.ч з тим, що написано в Афтаназі: В сумі виходить така історія: "Ян Магера в 1591 році заснував Магерів, одразу в 1595 році місто отримує магдебурзьке право. Після його смерті, місто в спадок отримує його дочка - Барбара. Вона віддає маєтки, як посаг, своєму чоловікові Миколі Белжецькому, який (увага!) помер в 1577 році. Тобто, за 14 років до заснування Магерова. А в 1595 році Белжецькі вже збудували тут костел"....Сюр якийсь. Довелося копатися в генеалогії цієї сімейки. В сумі вийшла отака схема( * - так позначені приблизі роки, ? - так позначені взагалі невідомі дати): Ян Магера. Років життя цього персонажа так і не вдалося мені знайти. Проте судячи з того, що батько його народився близько 1440 року, а найстарша дочка Барбара близько 1480 - можна його народження приписати десь до 1460 років. Отже засновував Магерів він не в 1590-х, а в 1490-х. І навряд, чи він міг бути дворянином Сигізмунда ІІІ Тож, Великий географічний словник є прекрасним джерелом, але і там є ляпи....А в згаданих 1591 і 1595 роках Магерів отримує від Сигізмунда ІІІ статус міста і згадане магдебурзьке право. Про це повідомляє Історія міст і сіл СРСР [UPD. 02/11/2017 - Схоже, не один я копався в історії початків Магерова. Ость таку інформацію знайшов на одному польському сайті: Дана інформація трохи ставить під сумнів заснування Магерова самим Яном Магерою, але по хронології гарно вписується в подану мною схему. Саме Ян Белжецький був власником цих земель в 1591 р., схоже, саме завдяки йому Магерів отримує статус міста і так, він міг бути дворянином Сигізмунда ІІІ, але аж ніяк не Ян Магера] Жителі Магерова можуть відкорковувати шампанське. Їхнє містечко щойно стало на 100 років старіше Загалом Ян Магера був непоганим діячем, але з синами йому не пощастило. Мав аж чотири дочки: Барбару, Анну, Софію і Катерину. Дати його смерті, мені так і не вдалося знайти, але це, ймовірно, +- 1530 роки. Отже, якщо притримуватись думки, що Замок збудував саме, Ян Магера, тоді маємо дату відліку - перша третина 16 ст. Далі Магерівські маєтки відійшли старшій дочці - Барбарі, яка, як згадував вище, одружилась з Миколою Белжецьким. В їх руках вони перебували до 1577 року(якщо спиратися на дату, подану Афтаназі). Потім переходять до їх сина - Яна, і від того також до Яна(молодшого). Останній, щоправда, помер у віці 18 років, але встиг до того часу одружитися і побачити єдину дочку - Софію Белжецьку, яка успадкувала ці маєтки, і потім одружилась з Станіславом Глоговським. Ось така-от "Санта-Барбара" була до середини 17 ст. Пізніше, при наявності часу і наснаги, вибудую схему переходу маєтків у наступні покоління. [UPD 12/12/2017. Виявилось, що одна свідомо упущена мною деталь тепер стала актуальною. Дерево я почав малювати від Андрія Магери, вважаючи, що цього достатньо. Але тепер актуально показати його батька. Це був ще один Ян Магера, народжений близько 1400-10 рр., белзький каштелян. Саме він отримує в 1462 р. с Руда, про що йдеться в коронних метриках в одному з постів нижче]
  8. 3 балла
    +1 чудова карта з замком до доробку. Знайдена в ЦДІАЛ в колекції кадастрових карт. Дати на ній я не знайшов, але зроблена явно не пізніше 1837 року. Додає ряд нових деталей. Перше, що кидається в очі - це форма. Досі вважав, що замок мав форму правильного прямокутника, але чітко висунута вперед північно-східна вежа змушує задуматись))) Також, з'явилася можливість підрахувати розміри замку. Це приблизно 120Х100(110 зі східної сторони) метрів. Вежі - квадрат зі стороною в 12 метрів. Розміри майже ідентичні з розмірами Жовківського замку, який знаходиться, фактично за якісь 15 км. звідси. Та і час побудови, як одного, так і другого, схоже дуже близький. Тому треба буде детальніше придивитися на взаємовплив цих замків один на другого Якщо накласти на супутниковий знімок, то можна отримати приблизне розташування об'єктів:
  9. 3 балла
    Нажаль, останні пів-кроку стали найважчими. Нащадки Семенських не виявили бажання обговорювати сімейну історію та ділитися наявними в них матеріалах. Нажаль. Останнім шансом "накопати" більше матеріалів було звернутися до все тої ж Беати Голембіовської. В 2006-му, коли вона брала інтерв'ю в Станіслава Семенського, вона мала доступ до багатьох матеріалів, і, можливо, в неї збереглися чорновики. Як виявилось, такі собі чорновики в неї дійсно збереглися на старих жорстких дисках. В сумі я отримав від неї розширену версію інтерв'ю (щоправда вона не додає якоїсь інформації по об'єкту) та 37 сканів старих фото різного плану і з різних місцевостей. Найбільш інформативні фото вже публікувалися вище, але отримав їх в гарній якості: Також було кілька фото, які чітко були підписані, як Магерівські. Щоправда, особливого змістового навантаження в них нема: Є, також, ще кілька фото, які, ймовірно, були також тут зроблені. Але також малоінформативні: Як я розумію, Беатою був опрацьований один альбом. Щонайменше ще один, мав би зберегтися в Семенських. Там мали б бути ось ці фото, а крім них....хтозна? Можливо хтось колись отримає до них доступ :-)
  10. 3 балла
    Справа 490 - "Те ж маєтків графа Стадницького Олександра у Магерівському ключі" 1836–1842 р.
  11. 3 балла
    Як бачимо з описів, замок в кінці 18 ст. трохи відрізнявся від того, яким ми бачимо його на збережених фото. На фото зображений він вже після перебудови в неоготичному стилі, що відбулася, очевидно, десь між 1890 і 1895 роками. І перебудова, судячи з кількості неоготичних елементів, була, м'яко кажучи, досить масштабною. Чи не єдиним візуальним джерелом (з поки відомих мені), з яким можна співставляти дані тексти, є ось ця карта, створена в першій половині 19 ст.:
  12. 3 балла
    З вищенаведених джерел, ще варто згадати Володимира Пшика, який пише про цей замок, і про скульптури, але локалізує його в самому Магерові: Варто відзначити, що в Магерові є місце, яке трохи мені схожим видавалося. Воно гарно намальоване на карті фон Міга на північний-захід від центра. Щоправда, мені звернули увагу на те, що там об'єкти намальований сіруватим кольором, а не червноним, як всі решта замків. Отже це були якість земляні укріплення, вали, про які також Пшик пише "В околицях Магерова збереглося немало залишків давніх валів (окопів). Зокрема, є тут вали на пн. від центру, що у плані мали колись чотирикутну форму розміром 150 х 64 м, мабуть залишки військового укріплення часів козацьких воєн"
  13. 3 балла
    В своїх текстах Афтаназі згадує про скульптури з Жовківського замку, які були викуплені і встановлені на дитинці тут. Знайшлися і їх фото в фототеці Ягеллонського університету А також, ця інформація дублюється в біографії Вільгельма Станіслава Семенського-Левицького, який їх і купляв: "Na dziedzińcu w Magierowie ustawił S.-L. zakupione przez siebie z zamku w Żółkwi kamienne posągi Żółkiewskich, Sobieskich oraz Radziwiłłów."
  14. 3 балла
    Ну, і мало не забув про самого Афтаназі. Нажаль самої праці "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej" я так і не знайшов, проте вдалося відкопати "Materialy do dziejow rezydencji" . Там ще декілька фото і текст.
  15. 3 балла
    Повод для радости или радоваться нечему? Новость вначале воодушевляет, но при чуть более детальном изучении воодушевление быстро сменяется тревогой за судьбу объекта, поскольку и текст новости и показанные фрагменты проекта выглядят спорно и не профессионально. Пишут о восстановлении земляных валов, но опыта восстановления оплывших земляных валов у наших реставраторов явно не много (если такой опыт вообще есть), а ведь сами валы - это и есть охраняемый и весьма ценный памятник, который нужно уберечь от разрушений, при этом то, что предлагается сделать, вряд ли поспособствует их сохранности. У меня нет сомнений в том, что при постройке новодельных конструкций валы, конечно же, будут серьёзно повреждены. Пишут, что планируют восстановить "Земляні вали замку", но видно, что речь идёт ещё и о "воссоздании" деревянных укреплений в широком диапазоне датировок - от 13 века до 16 века. Уверен, что ни об укреплениях 13-14, ни 15-16 вв. нет достаточного пакета сведений, необходимых для более-менее точного воссоздания такого объёма деревянных укреплений, и, следовательно, перед нами всего лишь фантазия на тему. Так что перед нами - укрепление, построенное скорее ближе к 13 веку или всё же к 16 веку? Потом на титульном листе проекта видим, что речь идёт о валах 10-14 вв (другая эпоха!), и опять же широкая датировка и ещё более туманный период в истории укреплений участка. Новость датируется январём 2017 г., при этом на слайдах почему-то мелькают другие даты формирования проекта - то 2002 г., то 2005 г. Так когда же его делали? Проект стоил 150 тыс. и есть мнение, что для их "осваивания" как раз и сделали работу, и вполне возможно (я бы этого очень хотел), что дальше проекта дело не пойдёт и никакие работы на замчище не начнутся. В описании плана работ вообще хохма - сказано, что вначале пройдёт "реставрация валов", потом "реставрация здания", а уж потом "полная археология" (кстати, термин-то какой!), хотя понятно, что раскопки на объекте как раз наоборот должны предшествовать реализации такого масштабного проекта. На картинках есть подписи, сообщающие о реставрации деревянных укреплений, и хочется верить, что это просто журналист не в теме, ведь нельзя провести реставрацию того, чего нет, стены и башни можно только построить с нуля, и реставрацией это уже не будет считаться. На титульном листе проекта видим некое укрепление, которое вроде как по логике должно быть замком во Владимире-Волынском, но на самом деле это слегка видоизменённая (зафотошопили одну башню) гипотетическая реконструкция замка в Трускавце (Львовская обл.), созданная Николаем Козураком и опубликованная в книге Ореста Мацюка "Замки і фортеці Західної України": Поскольку в Украине нет опыта воссоздания подобных сооружений, а проект кажется более чем подозрительным, то очень не хочется, чтобы ему дали зелёный свет.
  16. 3 балла
    Рік видання: перше видання - 2001, друге видання - 2015 Автор: Григорій Заїка Видавництво: перше видання - (Київ - Полтава), друге видання - видавець Олег Філюк (Київ) Мова: українська Формат: перше видання - 60х84/8, друге видання - ? Обкладинка: перше видання - ?, друге видання - м'яка Папір: перше видання - офсетний, друге видання - ? Кількість сторінок: 88 Ілюстрації: малюнки, гравюри, карти, схеми, фото Тираж: перше видання - 300, друге видання - ? ISBN: перше видання - ?, друге видання - 978-617-7122-64-6 Про книгу: Зміст: Приклади сторінок:
  17. 3 балла
    Когда речь идёт о том, что в Каменце, Жванце или в Кременце могли существовать римские военные колонии/лагеря/поселения/укрепления, то большинство людей, услышав подобные гипотезы, в лучшем случае скажут, что доказательств недостаточно, а в худшем просто посмеются и примут всё это за шутку. В Каменце, Жванце, Кременце и ряде других «подозрительных» мест ещё не были проведены раскопки такого уровня, который бы позволил раз и навсегда опровергнуть римскую гипотезу или же наоборот - подтвердить её. Но давайте отойдём немного в сторону от проторенных тропок и посмотрим, кто ещё копается в этом направлении, что они находят, к каким выводам их приводит анализ находок и других данных. В общем, постараемся нащупать римский след на широкой площади. Слабо различимый римский след прощупывается в истории целого ряда поселений Западной Украины и на этот нюанс обращали внимание ещё в 19 веке, а может даже и ранее, но в наши дни римская версия большинством исследователей считается априори не стоящей обсуждения, внимания и исследования. Но что если вдруг окажется, что на территории Западной Украины всё же были римские колонии, что если римские вещи попали на наши земли не благодаря торговле, а благодаря сами римлянам, что если в Западной Украине существовали фортификационные сооружения римлян? Ведь если гипотеза получит надёжное подтверждение, то это в значительной мере изменит взгляд на ранний период истории наших земель. Так что, как мне кажется, вопрос стоит того, чтобы к нему присмотреться. Для начала предлагаю вашему вниманию небольшую, но интересную статью:
  18. 3 балла
    Благодаря наводке volodia открыл для себя отличный ресурс mapire.eu. Вот что они пишут о своей миссии: Молодой проект с наполеоновскими планами. Судя по всему, они планируют опубликовать тучу редких и уникальных карт, вплоть до кадастров. Вероятно, именно из-за кадастров они предлагают объединять усилия разных стран, поскольку часть кадастров сейчас хранится не в Австрии, а на территории стран, образовавшихся после развалов империи. На данный момент опубликованы карты Второй картографической волны, созданные в период 1806-1869 годов. В ближайших планах публикация карт Первой и Третьей волны. Первая волна, насколько я понимаю, это карты 2-ой половины 18 века, в состав которых входят прекрасные карты Ф. фон Мига (1779-1782). Какой период охватит Третья волна пока не совсем понятно. Если карты Ф. фон Мига уже более-менее знакомы исследователям в Украине, то карты 1-ой половины 19 века какой-либо известностью похвастаться не могут. Достоинство проекта заключается не только в том, что он публикует ценные карты, а ещё и в том, что он занимается их привязкой к современной карте. На данный момент сайт доступен на трёх языках: английском, немецком и венгерском. Он отличается простым устройством и интуитивно понятным интерфейсом, но всё же в двух словах опишу, что там и как там устроено, чтобы помочь тем, кто испытывает проблемы во время общения с подобного рода ресурсами. Сейчас в списке карт есть только карты Второй волны, их и выбираем: На страничке видим краткое описание прелестей карты, их значения и т.д. Тут же можно скачать в PDF буклет, где на трёх языках (английском, немецком и венгерском) более детально описана история работы над проектом оцифровки карт и их привязки к современным картам. В общем, если один из вышеперечисленных языков вам знаком, то рекомендую с буклетом ознакомиться. Далее предлагается выбор областей Империи. Нас интересует (в рамках проекта www.zamki-kreposti.com.ua) Галиция/Буковина (Львовская, Тернопольская, Ивано-Франковская обл.), а также часть карты Венгрии (Закарпатье): Карты Галиции/Буковины создавались в период 1861-1864 гг., а вот в случае с картами Закарпатья с датировкой не всё так просто, поскольку Закарпатье наносили на карту в рамках венгерского проекта, а он был довольно продолжительным – с 1819 по 1869, причём в картографическом процессе были паузы/перерывы. Кликнув на Галиция/Буковина, попадаем на страницу карты. Здесь можно выбрать (в правом верхнем углу) режим отображения: 2D (плоская карта) или 3D (режим Google Earth). Режим 2D: Режим 3D: Режим 2D параллельно показывает два окна: в левом современная карта с наложенной на неё австрийской картой (при помощи бегунка в верхней панели можно изменять прозрачность австрийской карты), в правом окне просто карта, без наложений. Можно параллельно сопоставлять данные с двух окон, а можно свернуть центральную разделительную планку, затем сделать старую карту чуть более прозрачной и работать с ней в таком вот виде: Есть поиск, понимающий русский и украинский язык, что немаловажно. Несомненным преимуществом проекта является публикация всего массива карт, а не отдельных листов или отдельных фрагментов. И, конечно же, радует, что мы имеем возможность увидеть оригиналы, да ещё и в цвете. Касательно детализации – она не идеальная, поскольку у базовых сканов качество на порядок лучше (в буклете описано, что суммарный вес карт и ряд других нюансов пока мешают выбрасывать их в Сеть в идеальном качестве), но всё же детализация вполне достаточная для выполнения широкого спектра задач. К тому же карты мы видим в цвете, что существенно повышает их информативность. Для примера несколько фрагментов в максимальном увеличении (Тернополь, Бучач, Жолква, Старое Село, Чернелица): Делиться картой проще простого, поскольку (как и в случае с Викимапией) в ссылку странички передаются координаты, а также текущий вариант масштаба (зума), т.е. достаточно найти нужное место и выбрать нужный масштаб, после чего копируем ссылку, которую можно пересылать или публиковать: Проект окажет большую помощь в локализации малоизвестных укреплений, особенно после публикации карт Ф. фон Мига, так что пользоваться им предстоит много и часто. В целом, поклонникам фортификации карты середины 19 века должны быть интересны тем, что на них зафиксированы укрепления, пережившие волну демонтажа и перестроек конца 18 – 1-ой половины 19 века. На этот период приходится немало белых пятен в истории множества укреплений, и эта карта частично заполнит информационный вакуум.
  19. 3 балла
    Дунаїв, 2013 рік. Вид на замчище і "новий" палац з південно-західної сторони. Dunajów. Ракурс той самий, але фото зроблено майже 80 років тому (1930-ті роки). На передньому плані - маленька Ніна Найда. Це поки що єдине фото, на якому одночасно видно стіну, "старий" (СП) і "новий" (НП) палаци в Дунаєві. П. Ніна Найда на фоні замчища і "нового" палацу влітку 2013 року. Позаду три окупації, шахти Кузбасу і Червонограду... Я сумістив два фото, щоб було зрозуміло взаємне розміщення споруд (фортечної стіни і двох палаців) на замчищі. Спільними елементами для цих фотографій є вікно першого поверху (В) і габарити "нового" палацу (які не змінилися з 30-х років минулого сторіччя). Хрестиком (Х) позначено місце, де стоїть п. Ніна на фотографії 2013 року.
  20. 3 балла
    Зробив кілька фото з рельєфної карти, де видно яка впадина є на території що нас цікавить Якщо вони не варті уваги можете видалити
  21. 3 балла
    Таких мап тут ще не було Проект розбудови Станиславівської фортеці, 1743 Источник Кадастровий план за 1854 р. Источник До речі, натрапив на хороший сайт з класними картами. Багато кадастрових планів різних галицьких містечок http://maps.geshergalicia.org/
  22. 3 балла
    Вот вам и проект, правда с некоторыми комментариями...
  23. 3 балла
  24. 3 балла
    Макет замку XIV-XV ст., який розташовується в Олеському замку.
  25. 3 балла
    Надсилаю фрагмент карти регуляції Бурштина 1921 р. Тут когда-то была картинка І ще один фрагмент карти зі своїми позначками, де: 1. Церква Воздвиження Чесного Хреста, 1821 р. 2. Палац Скарбеків-Яблоновських 3. Залишки муру і ймовірно вежі. 4. Ескарпування 5. Рів 6. Місце колишнього стадіону Також виставляю фотографії ескарпування і рова: Що скажете?
×