Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Таблица лидеров


Популярные публикации

Отображаются публикации с наибольшей репутацией начиная с 29.10.2010 в Сообщения

  1. 4 балла
    Обговорюється цей об'єкт: Замок в селі Замок Село Замок розташовується в Жовківському районі на відстані 8 км на південний схід від Рави-Руської і 7 км на північний захід від Магерова. Відстань до райцентру по прямій становить 25 км. Розташування села Замок на карті відносно Рави-Руської, Магерова і Жовкви: Вже сама назва села говорить, що тут колись мав би бути замок. Для початку подивимось що про село говорить "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (т. XIV, с. 368-369): Переклад: Поки що жодної згадки про існування замку. В книзі Ореста Мацюка "Замки і фортеці Західної України" дане укріплення теж не згадується. Тому перейдемо до інших джерел. Ось що пише про Замок Володимир Пшик в книзі Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII — XVIII ст. (с.75): А тепер звернемось до "Історії міст і сіл УРСР" (т.14, с.534): З наведених джерел наразі відомо, що замок було зведено у ХVII столітті і він зазнав суттєвих руйнувань у 1648 році. Проте невідомі ані його тип і планування, ані матеріал з якого він був зведений, а також чи були спроби його відбудувати після 1648 року. Хоча Володимир Пшик пише, що місце розташування замку неідентифіковане, проте можна спробувати його відшукати. Для цього скористаємось картою Ф. фон Міга (1779-1782 рр.): Жива карта Перше що кидається в очі є те, що село на карті позначено як Руда (Ruda). Проте жодне з вище наведених джерел про таку назву відомостей не надає, тож достеменно невідомо коли саме село було перейменовано. Можна лише стверджувати, що це відбулось не пізніше 1869 року, бо на австрійській військовій карті 1869-1887 рр. село вже позначено як Замок, а на австрійській військовій карті 1806-1869 рр. як Замок взагалі позначено сусіднє село Думичі, в той час як села Замок і Монастирок позначені спільною назвою Руда Монастирок (Ruda Monasterek). Можливо колись десь в джерелах спливе замок в селі з назвою Руда і його вдасться прив'язати до даного села. Хоча з популярністю назви Руда це буде не так вже і просто. Тепер глянемо як виглядав замок на карті фон Міга. Видно, що він був прямокутним в плані з чотирма баштами (чи бастіонами?) по кутах, а також двома баштами (надбрамні?) у північній і південній куртині. Цікавою за формою є споруда, що розташовується нижче від південно-західного кута замку. Можливо це був якийсь більш пізніший панський маєток, принаймі інших припущень в мене поки що нема. Також на карті 1869-1887 рр. в потрібному місці є позначка Schl. Цікаво, чи це так позначили залишки замку чи може панський палац (якщо такий там був)? А тепер прийшла черга співставити місце розташування замку на карті фон Міга з супутниковими знимками. Для цього позначимо деякі об'єкти на карті фон Міга, а потім покажемо їх на супутникових знимках від Google і Yandex. Міткою "1" позначимо замок, а "2", "3" і "4" - ставки поруч з замком. Карта фон Міга: Карта від Google: Жива карта Карта від Yandex: Жива карта Як бачимо, сьогодні в потрібному місці розташовуються колгоспні будівлі, тому можна припустити, що від замку мало що залишилось. Можливо хіба що частково збереглись вали і рови, але для того щоб їх виявити треба побувати безпосередньо на місці.
  2. 4 балла
    Хочу поділитись ще однією версією. В пошуках інформації прошу відштовхуватись від самої назви Labentowela. В Вікі про с. Жуків Бережанськй р-н. є наступне - "Перша писемна згадка — 1420. Тоді Жуків от­римав маґдебурзьке право, власником населеного пункту був Я. Лабонта з Жукова." - називати містечка по назві власника є звичним того часу, з чого можна зробити висновок що Labentowela - це с. Жуків, або інше містечко власником якого був Я. Лабонта. Якби знайти ще відомості про нього можливо можна підтвердити чи спростувати дану інформацію...
  3. 4 балла
    Можливо, це буде трішки не по темі, але тут є частка цікавинки. Так як я по професії художник і в першу чергу розглядаю плани з художнього боку, мені захотілось створити подібний план із застосуванням методів складання аналогічним плану К.Томашевича без застосування сучасних фото відео і інтернет технологій. Відмінність була тільки в тому, що замість гравюри було виконано графічний малюнок (туш, перо), розміром 60х80. Дізнавшись, що К.Томашевич зобразив місто майже по пам"яті, я так само робив численні замальовки споруд, вивчав карти вулиць і, коли назбиралось достатньо матеріалу, приступив до роботи. Результати вийшли цікавими. Намагався бути точним аж до типів ліхтарів на вулицях, але, як виявилось, без спрощень я обійтися все ж таки не зміг. У пам"яті тримались тільки значимі споруди сакрального і оборонного характеру. Проблема виникла у цивільній архітектурі. Якщо навчальні заклади, магістрати та ін. ще можна зобразити достовірно - то у звичайних будинках запам"ятались тільки яскраво виражені. Інші ж довелось підігнавати під шаблони, так як майже неможливо обійти абсолютно всі будинки, замалювати їх і потім в цьому не заплутатись. Тим більше, що багато людей або неохоче, або взагалі не підпускають до своєї власності навіть художників. І от таким вийшов результат року праці станом на 2007 рік.
  4. 4 балла
    Оскільки модель ми робили разом із Vartom, то можу відповісти на поставлені запитання. 1. Модель чорнова. Уточнення мають бути внесені після отримання результатів експедиції. І випереджаючи події скажу, що вона на 40 відсотків зазнає змін, оскільки з’ясувалися нові деталі. 2. Бійниця, як і сандрики справа від арки воріт обміряні, мають бути зроблені масштабовані креслення. На моделі дотримано розмірів заданих на кресленні фасаду УЗПР, а вони виявилися дещо хибними. Будемо вносити корективи. 3. Двохярусну систему оборони мав тільки один 2-й бастіон. На його ескарпах знайдено сліди пілонів-контрфорсів, що утримували дерев’яну галерею. Решту три бастіони мали тільки верхній бій з галереєю. Сліди бланків залишилися на іконографічних світлинах і малюнках кінця 19 ст. (правда тільки західного фасаду). Але оскільки замок без бійниць не міг використовуватися за призначенням, то припускаємо, що мав галереї з бланками. 4. Великої кількості бійниць справді не було. Єдиним джерелом, що може пролити світло на цю проблему – малюнки та світлини замку, які обіцяють привезти поляки. Із привезених кількох світлин можна робити висновок, що дійсно бланків було набагато менше. 5. Закритих казематів у Чернелицькому замку виявлено на даний час три – під частиною вежі і два під прибрамним корпусом. У всіх побували – мають по одній бійниці, парусні склепіння. Під вежею поки що мені не зрозуміло – бійниця чи вікно. 6. Яким був рельєф внутрішнього двору замку спрогнозувати важко. Бугрів як на сучасному рельєфі однозначно не було. Найвірогідніше, що майданчик був піднятий на кілька метрів над поземом, але рівний. Перший і четвертий бастіони по висоті були на дві третини засипані землею, другий і третій наполовину. 7. Чи існувала будівля з північної сторони (прибрамний корпус)? Питання спірне. Думки членів експедиції розійшлися. Дірки від опорних балок, отвір каміну, дверний отвір – говорять за те, що він був. Однак відсутність бічних зв’язок стін говорять про протилежне. Вердикт такий: якщо корпус і був – то дерев’яний. Остаточно питання могли б розв’язати археологічні розкопки. 8. Г-подібний палац подано за одним із обмірних креслень 1953 р. Тоді ще стіни палацу тільки розбиралися, тому до них більше довіри, ніж до креслень 1993 р., коли палацу вже не було в помині. 9. Перспективи для реалізації проведення першочергових протиаварійних робіт, або ж консервації чи навіть реконструкції є, правда вони впираються в невеличку таку проблемочку – відсутність коштів. 10. На місці "рельєфність" двору майже не відчувається, однак топозйомка була проведена фахово у 1993 р. і довіряти їй нема змісту. Коли прискіпливо придивлятися до кожного укріплення то дійсно відчувається перепад висотних рівнів. 11. Віднайдено місце криниці на замковому подвір’ї. За свідченням старожилів діаметр мала 2 м, глибину 20-25 м. 12. Мансардні «шляпи» на прибрамних корпусах дійсно дивляться дещо неприйнятними. Але їх спроектовано за існуючими в південному фасаді брами балочними отворами, тож тут палка в двох кінцях.
  5. 3 балла
    +1 чудова карта з замком до доробку. Знайдена в ЦДІАЛ в колекції кадастрових карт. Дати на ній я не знайшов, але зроблена явно не пізніше 1837 року. Додає ряд нових деталей. Перше, що кидається в очі - це форма. Досі вважав, що замок мав форму правильного прямокутника, але чітко висунута вперед північно-східна вежа змушує задуматись))) Також, з'явилася можливість підрахувати розміри замку. Це приблизно 120Х100(110 зі східної сторони) метрів. Вежі - квадрат зі стороною в 12 метрів. Розміри майже ідентичні з розмірами Жовківського замку, який знаходиться, фактично за якісь 15 км. звідси. Та і час побудови, як одного, так і другого, схоже дуже близький. Тому треба буде детальніше придивитися на взаємовплив цих замків один на другого Якщо накласти на супутниковий знімок, то можна отримати приблизне розташування об'єктів:
  6. 3 балла
    Нажаль, останні пів-кроку стали найважчими. Нащадки Семенських не виявили бажання обговорювати сімейну історію та ділитися наявними в них матеріалах. Нажаль. Останнім шансом "накопати" більше матеріалів було звернутися до все тої ж Беати Голембіовської. В 2006-му, коли вона брала інтерв'ю в Станіслава Семенського, вона мала доступ до багатьох матеріалів, і, можливо, в неї збереглися чорновики. Як виявилось, такі собі чорновики в неї дійсно збереглися на старих жорстких дисках. В сумі я отримав від неї розширену версію інтерв'ю (щоправда вона не додає якоїсь інформації по об'єкту) та 37 сканів старих фото різного плану і з різних місцевостей. Найбільш інформативні фото вже публікувалися вище, але отримав їх в гарній якості: Також було кілька фото, які чітко були підписані, як Магерівські. Щоправда, особливого змістового навантаження в них нема: Є, також, ще кілька фото, які, ймовірно, були також тут зроблені. Але також малоінформативні: Як я розумію, Беатою був опрацьований один альбом. Щонайменше ще один, мав би зберегтися в Семенських. Там мали б бути ось ці фото, а крім них....хтозна? Можливо хтось колись отримає до них доступ :-)
  7. 3 балла
    Справа 490 - "Те ж маєтків графа Стадницького Олександра у Магерівському ключі" 1836–1842 р.
  8. 3 балла
    Як бачимо з описів, замок в кінці 18 ст. трохи відрізнявся від того, яким ми бачимо його на збережених фото. На фото зображений він вже після перебудови в неоготичному стилі, що відбулася, очевидно, десь між 1890 і 1895 роками. І перебудова, судячи з кількості неоготичних елементів, була, м'яко кажучи, досить масштабною. Чи не єдиним візуальним джерелом (з поки відомих мені), з яким можна співставляти дані тексти, є ось ця карта, створена в першій половині 19 ст.:
  9. 3 балла
    Ну, і мало не забув про самого Афтаназі. Нажаль самої праці "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej" я так і не знайшов, проте вдалося відкопати "Materialy do dziejow rezydencji" . Там ще декілька фото і текст.
  10. 3 балла
    Обсуждается этот объект: замок в с. Коцюбинцы с. Коцюбинцы (укр. Коцюбинці) находится в 60 км к юго-востоку от Тернополя, в 16 км к западу от райцентра Гусятина: Живая карта О замке, существовавшем в селе, сообщает ряд текстовых источников: Александр Чоловский и Богдан Януш в книге Przeszłość i zabytki wojewódstwa Tarnopolskiego (1926) бегло упоминают замок в Коцюбинцах в списке укреплений, построенных в 17 веке: Ещё одно беглое упоминание замка находим в 1-м томе книги Prawem i lewem; obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku (1903) авторства Владислава Лозинского. Тут нужный нам форпост упомянут в списке небольших замочков, построенных на землях Галичины: Ян Лешек Адамчик в своей книжке "Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku" (2004) даёт по замку такую вот краткую справку: В переводе приблизительно так: Автор ссылается на два источника. В качестве первого числится книга В. Лозинского, о которой написал чуть выше. Правда, Адамчик предлагает искать упоминание замка на 83 стр., я его нашёл на 98 стр. Может мы пользовались разными изданием, что может объяснить несовпадение страниц, а может в книге есть ещё одно упоминание замка, которое я пока не нашёл. Может это ещё одно упоминание (если оно есть) объяснит, откуда взялась приписка про 1-ую половину 17 века? Что касается второго источника Адамчика - "Географического словаря Королевства Польского" - то там (Том 4, стр. 232) в описании села замок вообще не упоминается: Источник В одном из номеров "Галицької брами", в выпуске №5-6(149-150) за 2007 г., который был посвящён замкам Тернопольской области, имеется такая вот краткая справка о замке: А. Чоловского выше уже цитировал, упомянутого путеводителя у меня нет, а с Вердумом ещё будем отдельно разбираться (см. 2-е сообщение темы). "Історія міст і сіл Української РСР. Тернопільська обл." (1973) замок обходит вниманием, сообщая лишь о первом письменном упоминании села и об археологических находках в его окрестностях: "Тернопільський енциклопедичний словник" (2005), Том 2, стр. 206. Здесь уже есть вкрапления новых сведений о замке и истории поселения (жаль только непонятно, откуда авторы взяли информацию): Во 2-м томе издания "Тернопільщина. Історія міст і сіл" (2014) находим размашистую справку по истории села, где замку уделили довольно много внимания. В этом издании есть данные (к сожалению, непонятно, откуда взятые), которые не встречались в выше перечисленных источниках. Справка довольно обширная, потому не буду цитировать её полностью, приведу лишь части текста, имеющих прямое или косвенное отношение к замку: Интересно, что и "Тернопільський енциклопедичний словник" и "Тернопільщина. Історія міст і сіл" перечисляют все достопримечательности села вплоть до мемориальных таблиц и памятных крестов, но о замчище ничего не сообщают, потому создаётся впечатление, что от укрепления не осталось и следа, но так ли это? От текстов переходим к картам, которые снабжают нас дополнительным пластом уникальной информации. Карта Фридриха фон Мига (1779-1782) сразу же сообщает, где нужно искать замок: Живая карта Как видим, замок находился на левом берегу Ничлавы, на береговом выступе, прикрытом с нескольких сторон озером. Прямо за замком, к западу от него, видим дамбу, которая ведёт к поселению на другом берегу реки. Вероятно, замок вместе с озером прикрывал поселение и защищал переправу. Сам замочек четырёхугольный в плане, с выступами на углах, которые можно трактовать как рондели/бастеи (округлые артиллерийские площадки) или как места-платформы, где некогда стояли башни, от которых на момент составления карты могли ничего не сохраниться. Линия укреплений, судя по стилю рисунка, выполнена из земли. Место ворот не выделено. На территории замчища видим две небольшие постройки, но непонятно, относятся ли они к комплексу или же были построены на замчище уже после упадка укрепления. Тут стоит вспомнить упоминание каких-то замковых стен, которые были видны ещё в 1-ой половине 20 века. Как видим, замок вроде бы был земляным, во всяком случае по состоянию на конец 18 века, так о каких стенах идёт речь? Может речь об эскарпах, т.е. внешней каменной облицовке земляных валов? Или же сообщалось о демонтаже каких-то замковых построек, находящихся на территории двора? Или всё же были каменные оборонные стены? Пока эти вопросы без ответов. А вот на австрийской карте 1861-1864 гг. в нужном месте замчище уже явно не выделено: Источник Там, конечно, показаны интересные линии рельефа на берегу озера, но имеют ли они отношение к замку не совсем понятно. Тем не менее, знаем, что на момент составления карты что-то там от замка ещё оставалось, раз какие-то там стены разбирали в начале 20 века. Видим береговой выступ близ дамбы и на карте 1869-1887 гг., но масштаб слишком мал, чтобы рассуждать о деталях: Живая карта Кстати, карты 19 века показывают, что левобережная половина Коцюбинцев тогда считалась отдельным селом под названием Нараевка (на карте Шуберта село подписано как Нараювка). Тут стоит вспомнить, как в "Тернопільщині. Історії міст і сіл" упоминалось про "наявність підземних ходів на вулицях Велика і Мала Нараївка". Когда первый раз прочитал об этом, то подумал, что речь об улицах в правобережной половине села, но после знакомства с картами возникает вопрос - может указанные улицы вместе с подземными ходами находились на левом берегу? Может даже эти ходы имели какое-то отношение к замку? После всего этого осталось определиться, где же стоит искать замчище? Сопоставив карту Ф. фон Мига со спутниковым снимком, получил наводку на подходящую локацию: Боюсь поверить в такое счастье, но если с выбором локации не ошибся, то там, вероятно, могли сохраниться следы земляных укреплений: Викимапия Вот смотрите - близ дамбы, у характерного изгиба дороги, видим хорошо различимую площадку трапецевидной (?) формы. Она, как мне кажется, представляет собой террасу, доминирующую над речной долиной, которое некогда заливали воды озера. Площадка находится на мысу-выступе, потому, очевидно, она и получила вид трапеции. С востока видим нечто похожее на яр или ров, отделяющий террасу от берегового плато. Ориентировочные размеры "двора": восточная линия - 85-90 м., западная - ок. 50 м., северная и южная - 75-80 м. Участок практически не застроен, используется в качестве огорода. Вокруг много деревьев и прочих зарослей, потому со стороны он может особо не привлекать внимания. Но наличие такого интересного объекта в районе, где некогда находился замок, как минимум интригует. Если напрячься, то можно даже рассмотреть какие-то округлые линии там, где могли находиться угловые башни или рондели замочка, но не буду спорить, если вдруг решите меня убедить, что это игра воображения: История с поиском этого замка мне напомнила, к примеру, ситуацию с замком в Рыдомиле (Тернопольская обл.), где вот также в память о малоизвестном замке осталась трапеция земляных укреплений, на внутреннем дворе которого обустроили огород, а всё по краям обсадили деревьями, так что со стороны во всём этом замчище сложно признать. Для окончательно подтверждения или опровержения сделанных по Коцюбинцам выводов нужна разведка на местности. Или может кто-то из местных расскажет что-то интересное об отмеченном участке - может у локации есть какое-то название или же кто-то знает её историю?
  11. 3 балла
    Повод для радости или радоваться нечему? Новость вначале воодушевляет, но при чуть более детальном изучении воодушевление быстро сменяется тревогой за судьбу объекта, поскольку и текст новости и показанные фрагменты проекта выглядят спорно и не профессионально. Пишут о восстановлении земляных валов, но опыта восстановления оплывших земляных валов у наших реставраторов явно не много (если такой опыт вообще есть), а ведь сами валы - это и есть охраняемый и весьма ценный памятник, который нужно уберечь от разрушений, при этом то, что предлагается сделать, вряд ли поспособствует их сохранности. У меня нет сомнений в том, что при постройке новодельных конструкций валы, конечно же, будут серьёзно повреждены. Пишут, что планируют восстановить "Земляні вали замку", но видно, что речь идёт ещё и о "воссоздании" деревянных укреплений в широком диапазоне датировок - от 13 века до 16 века. Уверен, что ни об укреплениях 13-14, ни 15-16 вв. нет достаточного пакета сведений, необходимых для более-менее точного воссоздания такого объёма деревянных укреплений, и, следовательно, перед нами всего лишь фантазия на тему. Так что перед нами - укрепление, построенное скорее ближе к 13 веку или всё же к 16 веку? Потом на титульном листе проекта видим, что речь идёт о валах 10-14 вв (другая эпоха!), и опять же широкая датировка и ещё более туманный период в истории укреплений участка. Новость датируется январём 2017 г., при этом на слайдах почему-то мелькают другие даты формирования проекта - то 2002 г., то 2005 г. Так когда же его делали? Проект стоил 150 тыс. и есть мнение, что для их "осваивания" как раз и сделали работу, и вполне возможно (я бы этого очень хотел), что дальше проекта дело не пойдёт и никакие работы на замчище не начнутся. В описании плана работ вообще хохма - сказано, что вначале пройдёт "реставрация валов", потом "реставрация здания", а уж потом "полная археология" (кстати, термин-то какой!), хотя понятно, что раскопки на объекте как раз наоборот должны предшествовать реализации такого масштабного проекта. На картинках есть подписи, сообщающие о реставрации деревянных укреплений, и хочется верить, что это просто журналист не в теме, ведь нельзя провести реставрацию того, чего нет, стены и башни можно только построить с нуля, и реставрацией это уже не будет считаться. На титульном листе проекта видим некое укрепление, которое вроде как по логике должно быть замком во Владимире-Волынском, но на самом деле это слегка видоизменённая (зафотошопили одну башню) гипотетическая реконструкция замка в Трускавце (Львовская обл.), созданная Николаем Козураком и опубликованная в книге Ореста Мацюка "Замки і фортеці Західної України": Поскольку в Украине нет опыта воссоздания подобных сооружений, а проект кажется более чем подозрительным, то очень не хочется, чтобы ему дали зелёный свет.
  12. 3 балла
    Рік видання: перше видання - 2001, друге видання - 2015 Автор: Григорій Заїка Видавництво: перше видання - (Київ - Полтава), друге видання - видавець Олег Філюк (Київ) Мова: українська Формат: перше видання - 60х84/8, друге видання - ? Обкладинка: перше видання - ?, друге видання - м'яка Папір: перше видання - офсетний, друге видання - ? Кількість сторінок: 88 Ілюстрації: малюнки, гравюри, карти, схеми, фото Тираж: перше видання - 300, друге видання - ? ISBN: перше видання - ?, друге видання - 978-617-7122-64-6 Про книгу: Зміст: Приклади сторінок:
  13. 3 балла
    Когда речь идёт о том, что в Каменце, Жванце или в Кременце могли существовать римские военные колонии/лагеря/поселения/укрепления, то большинство людей, услышав подобные гипотезы, в лучшем случае скажут, что доказательств недостаточно, а в худшем просто посмеются и примут всё это за шутку. В Каменце, Жванце, Кременце и ряде других «подозрительных» мест ещё не были проведены раскопки такого уровня, который бы позволил раз и навсегда опровергнуть римскую гипотезу или же наоборот - подтвердить её. Но давайте отойдём немного в сторону от проторенных тропок и посмотрим, кто ещё копается в этом направлении, что они находят, к каким выводам их приводит анализ находок и других данных. В общем, постараемся нащупать римский след на широкой площади. Слабо различимый римский след прощупывается в истории целого ряда поселений Западной Украины и на этот нюанс обращали внимание ещё в 19 веке, а может даже и ранее, но в наши дни римская версия большинством исследователей считается априори не стоящей обсуждения, внимания и исследования. Но что если вдруг окажется, что на территории Западной Украины всё же были римские колонии, что если римские вещи попали на наши земли не благодаря торговле, а благодаря сами римлянам, что если в Западной Украине существовали фортификационные сооружения римлян? Ведь если гипотеза получит надёжное подтверждение, то это в значительной мере изменит взгляд на ранний период истории наших земель. Так что, как мне кажется, вопрос стоит того, чтобы к нему присмотреться. Для начала предлагаю вашему вниманию небольшую, но интересную статью:
  14. 3 балла
    Обсуждается этот объект: Меджибожский замок Хочу поделиться путешествием в подземный Меджибож. Сюда нам надо попасть. А сделать это можно отсюда. Начинаем спуск. Один остановился на полпути. Пошли самые отчаянные. Сюда еще попадают последние лучи света. Дальше уже с фонарем. И вот на уровне нижних бойниц между стенами большой башни
  15. 3 балла
    Нарешті !!! Джерело
  16. 3 балла
    Благодаря наводке volodia открыл для себя отличный ресурс mapire.eu. Вот что они пишут о своей миссии: Молодой проект с наполеоновскими планами. Судя по всему, они планируют опубликовать тучу редких и уникальных карт, вплоть до кадастров. Вероятно, именно из-за кадастров они предлагают объединять усилия разных стран, поскольку часть кадастров сейчас хранится не в Австрии, а на территории стран, образовавшихся после развалов империи. На данный момент опубликованы карты Второй картографической волны, созданные в период 1806-1869 годов. В ближайших планах публикация карт Первой и Третьей волны. Первая волна, насколько я понимаю, это карты 2-ой половины 18 века, в состав которых входят прекрасные карты Ф. фон Мига (1779-1782). Какой период охватит Третья волна пока не совсем понятно. Если карты Ф. фон Мига уже более-менее знакомы исследователям в Украине, то карты 1-ой половины 19 века какой-либо известностью похвастаться не могут. Достоинство проекта заключается не только в том, что он публикует ценные карты, а ещё и в том, что он занимается их привязкой к современной карте. На данный момент сайт доступен на трёх языках: английском, немецком и венгерском. Он отличается простым устройством и интуитивно понятным интерфейсом, но всё же в двух словах опишу, что там и как там устроено, чтобы помочь тем, кто испытывает проблемы во время общения с подобного рода ресурсами. Сейчас в списке карт есть только карты Второй волны, их и выбираем: На страничке видим краткое описание прелестей карты, их значения и т.д. Тут же можно скачать в PDF буклет, где на трёх языках (английском, немецком и венгерском) более детально описана история работы над проектом оцифровки карт и их привязки к современным картам. В общем, если один из вышеперечисленных языков вам знаком, то рекомендую с буклетом ознакомиться. Далее предлагается выбор областей Империи. Нас интересует (в рамках проекта www.zamki-kreposti.com.ua) Галиция/Буковина (Львовская, Тернопольская, Ивано-Франковская обл.), а также часть карты Венгрии (Закарпатье): Карты Галиции/Буковины создавались в период 1861-1864 гг., а вот в случае с картами Закарпатья с датировкой не всё так просто, поскольку Закарпатье наносили на карту в рамках венгерского проекта, а он был довольно продолжительным – с 1819 по 1869, причём в картографическом процессе были паузы/перерывы. Кликнув на Галиция/Буковина, попадаем на страницу карты. Здесь можно выбрать (в правом верхнем углу) режим отображения: 2D (плоская карта) или 3D (режим Google Earth). Режим 2D: Режим 3D: Режим 2D параллельно показывает два окна: в левом современная карта с наложенной на неё австрийской картой (при помощи бегунка в верхней панели можно изменять прозрачность австрийской карты), в правом окне просто карта, без наложений. Можно параллельно сопоставлять данные с двух окон, а можно свернуть центральную разделительную планку, затем сделать старую карту чуть более прозрачной и работать с ней в таком вот виде: Есть поиск, понимающий русский и украинский язык, что немаловажно. Несомненным преимуществом проекта является публикация всего массива карт, а не отдельных листов или отдельных фрагментов. И, конечно же, радует, что мы имеем возможность увидеть оригиналы, да ещё и в цвете. Касательно детализации – она не идеальная, поскольку у базовых сканов качество на порядок лучше (в буклете описано, что суммарный вес карт и ряд других нюансов пока мешают выбрасывать их в Сеть в идеальном качестве), но всё же детализация вполне достаточная для выполнения широкого спектра задач. К тому же карты мы видим в цвете, что существенно повышает их информативность. Для примера несколько фрагментов в максимальном увеличении (Тернополь, Бучач, Жолква, Старое Село, Чернелица): Делиться картой проще простого, поскольку (как и в случае с Викимапией) в ссылку странички передаются координаты, а также текущий вариант масштаба (зума), т.е. достаточно найти нужное место и выбрать нужный масштаб, после чего копируем ссылку, которую можно пересылать или публиковать: Проект окажет большую помощь в локализации малоизвестных укреплений, особенно после публикации карт Ф. фон Мига, так что пользоваться им предстоит много и часто. В целом, поклонникам фортификации карты середины 19 века должны быть интересны тем, что на них зафиксированы укрепления, пережившие волну демонтажа и перестроек конца 18 – 1-ой половины 19 века. На этот период приходится немало белых пятен в истории множества укреплений, и эта карта частично заполнит информационный вакуум.
  17. 3 балла
    Год издания: 2010 Автор: Юрий Толкачов Издательство: издатель Олег Филюк Язык: украинский Переплёт: мягкий Бумага: офсетная Количество страниц: 150 ISBN: 978-617-7122-04-2 Ориентировочная цена: 150 грн. Где купить: можно у издателя. Координаты: 050-076-30-09, 098-538-50-93; E-mail: rusfondukr@yandex.ru Содержание: Некоторые иллюстрации:
  18. 3 балла
    Дунаїв, 2013 рік. Вид на замчище і "новий" палац з південно-західної сторони. Dunajów. Ракурс той самий, але фото зроблено майже 80 років тому (1930-ті роки). На передньому плані - маленька Ніна Найда. Це поки що єдине фото, на якому одночасно видно стіну, "старий" (СП) і "новий" (НП) палаци в Дунаєві. П. Ніна Найда на фоні замчища і "нового" палацу влітку 2013 року. Позаду три окупації, шахти Кузбасу і Червонограду... Я сумістив два фото, щоб було зрозуміло взаємне розміщення споруд (фортечної стіни і двох палаців) на замчищі. Спільними елементами для цих фотографій є вікно першого поверху (В) і габарити "нового" палацу (які не змінилися з 30-х років минулого сторіччя). Хрестиком (Х) позначено місце, де стоїть п. Ніна на фотографії 2013 року.
  19. 3 балла
    Источник: Магомедов Б.В. Черняховская культура Северо-Западного Причерноморья. К.: Наукова думка, 1987. - 112 с.
  20. 3 балла
    В цій цитаті директора заповідника Фенцура хочеться звернути увагу на два моменти. 1. Винуватці названі - "ті, хто реставрував стіну... у 2005 році". Це означає, що причина обрушення - неякісно відновлена стіна, а не перекриття, як стверджувалося раніше. 2. "Волога переходить далі" - це означає, що причина руйнації - вода, що проникла і проникає в стіну, а не важке залізобетонне перекриття, яке роздавило башту, як стверджувало раніше керівництво заповідника. І то правда, адже нове перекриття, проект якого вже встигли схвалити в Мінкульті, також запроектоване з залізобетону. КЕРІВНИЦТВУ ЗАПОВІДНИКА КОНЧЕ НЕОБХІДНО ВИЗНАЧИТИСЯ З ПОЗИЦІЄЮ ПРО ПРИЧИНИ РУЙНАЦІЇ - бо все, що виходить з уст п.Фенцура та його підлеглих, важко зліпити докупи. Може нарешті оприлюднити ВИСНОВОК комісії про причини руйнації башти? Це ж не державна таємниця! Хочеться дізнатися - хто виконував роботи, хто вів за ними нагляд, згідно з якими документами? Яка була роль в цій багаторічній епопеї самого НІАЗу, який чомусь завжди залишається збоку, виступаючи з позиції "Ми казали - нас не слухали". Хотілося би також дізнатися - наскільки правдива інформація про те, що згідно нового "Положення про НІАЗ", прийнятого після переходу дирекції "під крило" Мінкульта, функція ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ вже не є прямим обов'язком національного заповідника. Для чого ж він тоді існує??? До речі, про "НАЦІОНАЛЬНИЙ". Статус національної установи - не секрет - значно підвищиує матеріальне забезпечення співробітників. Зрозуміло, що означає "національна опера" - це визнання суперпрофесіоналізму оперних виконавців. Висока зарплата оперного виконавця - еквівалент його майстерності. "Національний університет" - це визнання суперпрофесіоналізму викладацького складу, який готує високоякісний фаховий продукт - спеціалістів у своїй галузі. "Національний заповідник" - це визнання цінності ПАМ'ЯТОК КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ, але ж ніяк не директора, бухгалтера, інспектора, архітектора. Що такого визначного зробили ці люди, отримуючи тисячні зарплати (директор - 7 тисяч, на рівні професора університету)? Під пильним наглядом цих "національних суперпрофі", які здійснюють нагляд на пам'ятками, вони горять (башта на Броді, монастир Домініканок), руйнуються (башта Польської брами, келії монастиря францисканців, казарми, башта Гончарна, башта Стефана Баторія, башта Нова Західна, каземати Нового замку.....). Коли в одну ніч 2008 року обвалилася новозведена стіна і склепіння францисканського монастиря, який реставрували під технічним наглядом працівників НІАЗу, жодного шуму не було. Терміново викликали О.Пламеницьку та конструктора А.Кучерявого (до речі, обидва - розробники першого проекту реставрації Нової Західної) і за їх рекомендаціями швиденько відновили і стіну, і склепіння. Коли 2009 року обвалилася чверть башти Польської брами (про аварійність якої дирекції заповідника було відомо щонайменше 5 останніх років), терміново викликали... тих самих О.Пламеницьку та А.Кучерявого, які БЕЗКОШТОВНО провели обстеження і розробили документацію, на підставі якої з резервного фонду виділили кошти на реставрацію. Роботи провели швидко, особливого шуму не піднімали, бо аварійний стан Польської брами прогавив НІАЗ. Правда - реставрацію досі не завершили, а авторам досі не оплатили виконані проектні роботи. А в цей самий час Старе місто перетворилося на суцільний будівельний майданчик, який забудовується коттеджами за проектами... директора заповідника. Забудова на Карвасарах сколихнула громадськість, але заповідник заявив, що... нічого про це не знає. Під Старим замком після завершення реставрації оборонних мурів і приведення їх в експозиційний вид відразу влаштували... автобусну стоянку, пропозиції щодо якої розробила дирекція НІАЗу. Тепер сфотографувати пам'ятку без автобусів та автомобілів практично неможливо. За проектом п.Фенцура на Вірменському бастіоні зведено примітивну триповерхову будівлю, яка повністю закрила вид на Домініканський монастир і за місцем розташування і архітектурою не має нічого спільного з історичним прототипом. Замковий міст - притча во язицех вже щонайменше двох поколінь кам'янчан. Про нього так і хочеться сказати: "Пациент скорее мертв, чем жив". Незважаючи на величезні кошти, вкладені в "реставрацію", якою кілька років поспіль опікувався НІАЗ, міст за висновком того ж НІАЗу досі є аварійним. І до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Кам'янець вже не прагне потрапити. Директор НАЦІОНАЛЬНОГО заповідника Фенцур, на відміну від експертів ЮНЕСКО, не вважає доцільним номінування культурного ландшафту Старого міста, бо сам же його спотворив. Постає питання - що ж такого сталося, що започаткована на початку 1990-х років номінація, підтримана експертами з Польщі, Ізраілю, Литви була зведена нанівець? Все примітивно просто - в разі продовження процесу номінування нова забудова Старого міста, зведена за проектами НАЦІОНАЛЬНИХ ПРОФІ, викличе дуже багато незручних запитань у експертів ЮНЕСКО. Ще 2002 року заповідник виглядав зовсім інакше. За останні 10 років через масові новобудови історичне середовище змінилося до невпізнання. Це визнають всі. Національний престиж Кам'янця (і України) поступився амбіціям купки недолугих архітекторів. Що ж буде далі? В останньому інтерв'ю "національний директор" Фенцур це озвучив:"З кожним роком витрати на реставрацію будуть зростати". Таким чином Фенцур уже готує громадську думку - заповіднику треба ще більше коштів. Перманентний аварійний стан памяток - ось джерело, з якого черпає свої сумнівні статки дирекція НАЦІОНАЛЬНОГО історико-архітектурного заповідника. Коли ж нарешті міська влада усвідомить, що з подачі НАЦІОНАЛЬНИХ ФАХІВЦІВ НІАЗу Старе місто поступово стає предметом НАЦІОНАЛЬНОЇ ГАНЬБИ?
  21. 3 балла
    Таких мап тут ще не було Проект розбудови Станиславівської фортеці, 1743 Источник Кадастровий план за 1854 р. Источник До речі, натрапив на хороший сайт з класними картами. Багато кадастрових планів різних галицьких містечок http://maps.geshergalicia.org/
  22. 3 балла
    Вот вам и проект, правда с некоторыми комментариями...
  23. 3 балла
  24. 3 балла
    Макет замку XIV-XV ст., який розташовується в Олеському замку.
  25. 3 балла
    За копірайти вибачаюсь, воно має бути ще в тій книжці про яку вище йдеться
×